33. Принципи виконання господарських зобов’язань.

Виконання господарських зобов’язань - це дії або утримання від дій, що вчиняються відповідно до змісту господарського зобов’язання, зафіксованого у договорі та/ або в законодавстві, локальному нормативному акті чи в акті управління господарською діяльністю, або ж такі, що відбуваються згідно з вимогами, що звичайно ставляться.

Принципи виконання господарських зобов'язань є змістовно концентрованими правилами, що матеріалізовані у статтях ЦК України та ГК України, та які врегульовують правовідносини відповідних суб’єктів у процесі виконання зобов’язань.

Принцип відповідності виконання зобов’язання вказівкам законодавства є окремим випадком застосуванням загального правила про необхідність реалізації вимог норм господарського права у відповідних правовідносинах.

Згідно з принципом належного виконання господарське зобов’язання повинне бути виконане відповідною стороною, у належному місці та в установлений строк.

Відповідно до принципу реального виконання господарських зобов’язань вимагається вчинення саме тих дій, які передбачені договором чи положеннями відповідного акта, тобто виконання зобов’язання в натурі.

34. Поняття господарського договору. Класифікація господарських договорів.

У ЦК України термін «угода» замінено на термін «правочин» (Глава 16). Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У свою чергу, у Главі 52 ЦК України (ст. 626) розкривається поняття договору: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. За аналогією із цим визначенням можна стверджувати, що господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обов’язків.

Класифікація господарських договорів:

1. За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах господарські договори поділяють на:

вертикальні - укладаються між нерівноправними суб'єктами - органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством;

горизонтальні - укладаються між рівноправними суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою, а у разі виникнення спору можуть звернутися до суду;

2. За строками дії розрізняють:

довгострокові договори - укладаються на строк понад 5;

середньострокові договори - строком дії від 1 до 5;

короткострокові договори - строком дії до 1 року;

разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

3. За змістом та юридичними ознаками:

договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);

транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);

договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);

договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання) та ін.;

засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).