Ретро-кліп, ім., ч. Р., Милі кадри ретро-кліпу: / Ми удвох… весняний цвіт… (нд3:73)

Ретро-поет, ім., ч. р., Я не вірив в містичні прикмети, / Через ліве плече не плював, / І хоч був дещо ретро-поетом, / Пацифістом лискучим не став. (ВМ:27 # ~2000‑і)

Ретроуривок, ім., ч. р., Давня музика літа на відстані літ. / Спогад. Юності ретроуривки. (НД1:30)

Риба-вожак, ім., ж. р., У письменницькій плаває заводі / Л. Рибенко, як риба-вожак… (ЮБ4:367)

Рибоквіття, ім., с. р., Там [на дні морському. – В. М.] розквіт риботрав’я, рибоквіття. (АМ:40 # ~2000-і)

Риботрав’я, ім., с. р., див.: Рибоквіття

Ризомо-зоо-океан, ім., ч. р., Свято вірять, начебто нові, / То орієнтири бездоганні. / Не перетинають пуповин / У ризомо-зоо-океані. (Мейта5:78)

Рима-зірка, ім., ж. р., О, де ти світиш, мила Римо-зірко? / Куди мені у небо зиркнуть зірко? (ББ:149 # 12.1999)

Римічно, присл., Коли стовбичу я, без руху – / Моя струна мовчить, як віть, / Тоді нема у неї духу, / Аби римічно забриніть. (ЮБ2:105); пор. з узуальним ритмічно

Римотворець, ім., ч. р., Та найбільше назбиралось / Тут дитячих римотворців… (МН:79 # 02.2002–02.2005)

Ритмо-розважальниця, ім., ж. р., …І дикі танці, ритмо-розважальниці / Інстинктом не підмінять почуттів. (НМ:22 # Весна.2006)

Ритуально-таємничий, прикм., …Їм усміхалась барвами земля / В їх ритуально-таємничім плині. (ВЯрм1:71)

Ріднокрай, ім., ч. р., Тільки б не згубитись, не забути / Все у повсякденній суєті… / Хай же вічно кличуть повернутись / Ріднокраю дзвони золоті. (ВБ:42 # ~1980‑і); До твого берега веслую / Із далей близьких і далеких, – / Як в ріднокрай спішать весною / З-за обрію журні лелеки. (Пащук1:27); Весна з далекої мандрівки / У мій вернулась ріднокрай. (Пащук2:26); А білий сніг у чисте простирадло / Увесь закутав ріднокрай. (Пащук3:63); …І хай не дума ріднокрай, / Що я думки його бездарно / Чи геніально обікрав. (МПш1:37); Не путівник, а муза нелукава / Відкрила ріднокраєві тебе. (МПш1:44); Та як забудем / Стежку ріднокраю – / Нам сива гілка відомстить за це… (МПш:31); Вони ще – / ріднокраю таємниці, / що за рукав поторсують: / пізнай! (МПш2:28); Пам’ять, яка стала джерелом. / Потічки, джерельця ріднокраю. (ЮБонд1:45); пор.: Родокрай

Ріднопілля, ім., с. р., Твоя формінга там, де материнка / І ріднопіль знайома широчінь. (НМ:24 # Весна.2006)

Ріднослів’я, ім., с. р., Купаймося у ріднослів’ї мови, / Щоб дух наш виростав здоровим. (ГЦ2:204 # 2007)

Різдвяно-голубий, прикм., До серця притулився милий Чулин – / Лежить в різдвяно-голубих снігах. (ВР2:427 # 1988)

Різногін, ім., ч. р., Біжать дороги в різногін. (Пащук1:24)

Різногляд, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:20)

Різноквіт, ім., ч. р., Весна розталим снігом перетече у літо, / Пахучим різноквітом всю землю обів’є. (НД3:39)

Різнопрограмовий, прикм., Бо як вуха настовбурчиш / І почуєш мову, / Що злітає з вуст ведучих / Різнопрограмових. (ЮБ4:15)

Різнопташшя, ім., с. р., …І різнопташшя милі хори / Весну творили над селом… (ВР1:377 # ~1980‑і)

Різнорангий, прикм., …І запевнив Жора-франт / Групу різнорангу: / – Більш не буду я дівчат / Вчить отому танго. (ЮБ2:68)

Різностороння, ім., с. р., Зорі падали, ніби змечів / Іскри сипались в різностороння… (Т. Блищик: Проріст-06:35)

Різноцвіт, ім., ч. р., Я знов проходжу отчим садом, / Де пелюстковий різноцвіт. (Пащук4:40); див.: Буйноцвіт, Відбілинити; пор. з узуальним різноцвіття

Різночвари, ім., мн., Крізь різночвари збреханих століть / Сучасна юнь не розуміє світ… (ГЦ2:153 # 2002)

Різуха-осока, ім., ж. р., …Де рогози і різуха-осока, / Вбережи мене, людину, від гріха. (ЄШм:95 # 06.09.1986)

Різьбленолиций, прикм., див.: Восковосолодкий

Рік-акорд, ім., ч. р., Дивлюсь на фото. Я – в урочищі Медео. / (Котрий це вже життя відбило рік-акорд?) (ББ:66 # 01.1997)

Рік-заброда, ім., ч. р., Любив тебе й любитиму, Вкраїно, / Крізь пошесті й брехню років-заброд… (ГЦ2:148 # 2001); Мені болить душа народу / І трепет часу-крил болить, / Що в грудях крізь роки-заброди / Вогнем Державності горить. (ГЦ1:213 # 2002)

Рік-зірка, ім., ж. р., …над косою засіяли / заіскрились і пропали / в діамантовім промінні / наче роздуми осінні / чарівні роки-зірки… (ІК:56 # 11.07.2009)

Рік-хвиля, ім., ч. р., І пливуть, / Пливуть повз тебе роки-хвилі… (ЄШм:36 # 24.04.1994)

Річечка-мучениця, ім., ж. р., У річечку-мученицю зіллять аміачну воду / Чи хмару сірчану пустити над лісом… (Бабій1:20)

Річечка-струмок, ім., ж. р., Через річечку-струмок / Для маленьких діточок / Побудую я місток... (ВКуч1:30)

Робота-втіха, ім., ж. р., Сестро, твоєю роботою-втіхою / Сповнене серце вечірнє щодня… (ВР1:287 # ~1980‑і)

Роботовижимаєць, ім., ч. р., Роботовижимайцю, <назва поезії>. (ЮБ5:389)

Родечок, ім., ч. р., О, де знайшла вона / пекучі трави, / Уже від свого / родечку лихі?! (АВ:26 # ~1980‑і)

Родовід-основа, ім., ч. р., Тих слів, що з ніжних вуст плекають Мову, / Якої з товщі літ живе Народ / І крізь коріння – родовід-основу – / До єдності веде в часи незгод. (ГЦ1:73 # 1992)

Родокоріння, ім., с. р., Сердечно промовить граніт і каміння / Сузір’ям імен, славним родокорінням. (Бабій2:30)

Родокорінь, ім., ч. р., Імена… Ех, якби відкопати / в історичних глибоких снігах / родокорінь… (МБер6:21)

Родокрай, ім., ч. р., В далині родокраю. (Бабій5:32); пор.: Ріднокрай

Рожевобоко, присл., …той що певний в стіні і в дверях / і своєї дружини певний час не бачить / її у ліжку / – там три апельсини – / сміється рожевобоко… (ГЧ:66)

Рожево-ніжний, прикм., Рожево-ніжну яблуня вуаль, / Милуючись, розглядує у вікнах… (ББ:119 # 04.1998)

Рожево-палаючий, прикм., див.: Золотисто-смаглявий

Рожево-світлий, прикм., Сьогодні линути б мені, / Де я була весною. /…/ Де зустрічала солов’я / В рожево-світлих ранках… (МЯк2:51)

Рожевословесний, прикм., див.: Закличник

Рожевосяйний, прикм., А цей – рожевосяйний день, з любові зітканий, / Його ще до схід сонця скрасив сина перший крик. (ББ:113 # 12.1998)

Розбандуритися, дієсл., Розбандурилось літо, гримить стоакордно, / Повнить гордістю наші і душі, й серця. (АГр:21 # 07.06.1995)

Розбійник-чарівник, ім., ч. р., Здається, чую ночі сонний крик, / Зненацька перетятої арканом, / Що під копитом вже конає в ранах – / Як під мечем розбійник-чарівник… (ІС:19)

Розбуджено-співучий, прикм., А півня крик розбуджено-співучий / Розноситиме вітер по горбах. (ОІрв1:22)

Розбурунений, прикм., Розбурунені хвилі заливають свідомість по вінця... (ЛР:36)

Розвалюха-хатинка, ім., ж. р., Той скрип останній розвалюх-хатинок… (ГЦ2:125 # 1999)

Розвезлий, дієприкм., Ні, не міг ніяк зійти, – / Озвався розвезлий, / Бо мене твої брати / На візку привезли. (ЛКЗ2:33)

Розвеселий, прикм., Душе, не будь вічнозелена, / Як розвесела омела... (МПш1:8)

Розвеснений, дієприкм., Так хочеться дужим злітати, / В розвеснені далі іти, / Щоб людям, як мовила мати, / Від серця дарунки нести. (АЛ:3 # ~1980‑і); Розвеснені берізки святкують іменини. (НД1:20); А Леся виросте / В бійця і месника, / Піде від мисника / В світи розвеснені… (ВКл3:39); Бринить струною, проситься до слова / Мелодія розвеснених садів. (Ундір:36); Тут ще квітне розвеснений / спів солов’я… (Ундір1:46); пор. у перекладі Д. Павличка (Жозе-Марі Ередіа “Морський вітер”): А звідки ж аромат чарівний долина, / П’янкий, розвеснений, як солов’їні трелі? [http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=108&bookid=3&sort=0]

Розвеснювати, дієсл., Вона [поезія. – В. М.] окрилює, розвеснює, / Підносить райдугою стяг. (Мейта5:127)

Розвиднити, дієсл., див.: Потемнілість; пор. у Варри Тор: І дійшовши чуттєвого краю, / Відлітаю теплом голубів, / Замість Тебе на крижі конаю, / Щоб розвиднити небо Тобі. [http://maysterni.com/publication.php?id=5197]

Розвогнений, дієприкм., Знаю: рани зашиє розвогнена нить. (МВівч:26)

Розвулканений, прикм., Казали: “Поезія вмерла, / захоплений прозою час…” / Вона ж – розвулканені жерла, / Де мріє одвічний Парнас. (Бабій11:83 # 7.04.1976)

Розганьбитися, дієсл., …А куди те все розвіялось? / Розганьбилось лиходіями. (Бабій10:27 # ~2000-і)

Розгублено-несмілий, прикм., А вже коли, нарешті, повесніло, / Прийшов той лист, розгублено-несмілий… (ВБ5:152)

Розквітати-квітнути, дієсл., Я – знову на коня! / Лечу, радію, розквітаю-квітну! (ПВ1:27)

Розквітнений, дієприкм., А тут – лиш скрипки розквітнені / Та хорів стодзвонний мур, / Розмаєння сурм Кібітиних / І спів Грицаєвих бандур… (ЄШм1:555 # 26.11.2004); пор. з узуальним розквітлий

Розквітнитися, дієсл., Синіє тепло небозвід, / Білява хмарка тихо тане, / Розквітнились бузок і глід, / І сяють свічами каштани. (ВЯрм3:36)

Розкішно-пишний, прикм., Та враз у сонячнім промінні / Помітив віти білопінні – / То зацвіли розкішно-пишні, / Помолоділі раптом вишні. (ВБ5:157); пор. у Г. Фесенка: Поліщуки, що більшість волиняни, / І галичан, і буковинців рід, / І слобожанці любі, й подоляни / Країни нашої розкішно-пишний цвіт [http://h.ua/story/125043/]

Розкішно-сірий, прикм., Та не зловися сам / В розкішно-сірі сіті, / Яких то тут, то там / наплутав сатана. (ВКл1:15)

Розкішшя, ім., с. р., Коли ще коні були комоні, / що розкололи яйце-райце, / в якому визрів, немов у лоні, / цей білий світ, розкішшя це... (ЛР:73); пор. з узуальним розкіш

Розкосистий, прикм., Як же важко прямою іти, / Коли очі у тебе розкосисті. (А. Свентах: НМД-2009: 23)

Розкрижинитися, дієсл., Душа ж / не розкрижиниться / довіку? (ПВ1:39)

Розкронитися, дієсл., …І день добра розкрониться над світом / Щоб світ не задушився без озону. (ВР1:87 # ~1970‑і)

Розлив-коса, ім., ж. р., Рівненчанку милу покохайте, / В неї сонячна розлив-коса; Ви рівненчанку чарівну покохайте / За сонячну її розлив-косу! (МЩ:26–27)

Розлука-вина, ім., ж. р., …А під вікнами вже чатувала / розлука-вина. (ГД:38 # 1999)

Розлука-пробачення, ім., ж. р., Розлуки-пробачення… / За них вже заплачено… / Але не утрачено / Віри, либонь… (Є. Цимбалюк: ЛР-2010:444)

Розлука-спиця, ім., ж. р., Але часу невблаганна сніговиця / В серце принесла розлуку-спицю. (ГЦ2:72 # 1993)

Розлука-тривога, ім., ж. р., Розлук-тривог не викупиш за гроші. (ЄЦимб1:41)

Розлуння, ім., с. р., …Та пам’ятати буду я / Розлуння солов’їв. (ВЛ1:77); пор. з узуальним відлуння

Розлучниця-доля, ім., ж. р., Що ж нарікать на розлучницю-долю, – / На небесах укладаються шлюби. (ГД:40)

Розмаєння, ім., с. р., див.: Розквітнений

Розмай-таїна, ім., ч. р., див.: Килим-казка

Розморщення, ім., с. р., Розморщення лоба – натхнення ознака. (ЮБ1:131)

Розмузичитися, дієсл., Розмузичились сонячні промені, / В струни-трави вдаряють вони. (ББор1:61)

Розп’ясти-замучити, дієсл., Та на Голгофі розп’яли-замучили, / Тому так часто ми усі – заручники! (ББ:68 # 03.1997)

Розпилено-малий, прикм., Я чую дощ. Дрібненьке крапотіння, / Прозорі слізоньки розпилено-малі. (НН:11)

Розпрекрасний, прикм., Пригадалась стара дискусія / про фізиків і ліриків, / Кому з них належить першість / на цій розпрекрасній землі... (ББор3:26)

Розпровсякий, займ., див.: Жарт-сміх

Розпрозоритися, дієсл., Розпрозорилась вись, / Розчинили віконниці зорі… (ВР1:256 # ~1980‑і); Розпрозорюється обрій, / Небо – мовби хустка синя. (ВЛ:133); пор. у П. Тичини: Розпрозорились озера; у М. Рильського: Мов глибокі, повні чаші, розпрозорились озера… / Це слова, пробач, не наші, / Це Тичини справжня сфера!); в Е. Андієвської: Буття так розпрозорилось, аж зникло… [КСАН-04:386]

Розрив-душа, ім., ж. р., <назва поезії> (ВР2:73 # ~1990‑і)

Розрив-серце, ім., с. р., Болить душа, за все болить на світі – / Від розрив-серця до розрив-трави… (ВР2:73 # ~1990‑і)

Розхрабрений, дієприкм., А вже розхрабрені улани / В’язали славних козаків. (ОБ:83)

Розщебечуватися, дієсл., Поглянь, як бруньки тягнуться увись, / Відчуй, як розщебечується ранок! (ДГ:34)

Роки-ластів’ята, ім., мн., Відлетять у вирій роки-ластів’ята / І нечутно старість стане на поріг… (Н. Федорович: НМД-2008: 204 # ~2000-і); Промайнули роки, роки-ластів’ята, / Молодість махнула здалеку крилом… (РБ:240)

Рок-супровід, ім., ч. р., Цілий ранок виспівує іволга / Під рок-супровід сойки, сорок… (Бабій11:34)

Романча, ім., с. р., – Да, пишу в любому місці / Оди й романчата, / Моментально можу двісті / Строчок напечатать. (ЮБ5:367)

Ромено, ім., с. р., Отож спішу, допоки ніч настане, / Зірвать з вершин ромено голубе. (АЛ:7 # ~1980‑і)

Роса-сльоза, ім., ж. р., Бузок розквітнув за віконцем, / Роса-сльоза бринить на нім. (СМатв1:49)

Роса-сльозина, ім., ж. р., Росу-сльозину зронять вишні / На стежку в рідному краю... (Ундір:68)

Росинка-крапля, ім., ж. р., Росинки-краплі сонячної свічки / Доріжку вигаптували й мені. (ЯС:40)

Росіянин-фронтовик, ім., ч. р., див.: Білорус-евакуйований.

Рослинка-билинка, ім., ж. р., І враз у рослинки-билинки / Затріпотіли крила… (ЄШм:100)

Рослиння, ім., с. р., збірн., Отією, глибинною, / що не встигла рослинням вкритися. (Тимчак:23 # ~1980‑і); пор. у Г. Кирпи: – А ми хто? А ми хто? – питається всяка комашня і пташня, всяке травиння і рослиння [ЛСІ-07, с. 110]

Рособризний, прикм., див.: Валок-покіс

Росяниця, ім., ж. р., Роса до роси – росяниця⁴⁴, / Пройдешся – і губиться слід… (Дубов:36 # ~1980‑і)

Росяніти, дієсл., Росяніють маки скрізь червоні… (ВЛ:51)

Роченько-рік, ім., ч. р., На окрайці лісу нелинь патріарший / Рахував жолуддям роченьки-роки. (МБер3:27)

Рудиментарно-древній, прикм., Моя напруга звична і незвична, / Рудиментарно-древня і правічна. (НД2:78)

Руйнацтво, ім., с. р., Знов бере на руйнацтво оскомина… (ВР2:64 # ~1990‑і)

Руїна-держава, ім., ж. р., Руїна-держава... Дрібнота плюгава / (У битвах бо впали мужі)... (Бабій6:110)

Руїна-попелище, ім., ж. р., На руїнах-попелищах, / Що ординець не донищив, – / Наша нищила хода... (ВПоп:50)

Рука-димар, ім., ч. р., Перетерпають руки-димарі /.../ І стиглими дощами плаче небо. (Мейта4:50 # ~2000‑і)

Руки-віти, ім., мн., Тополя руки-віти потягла до вітру… (АМ:76 # ~2000-і)

Рукостискатися, дієсл., Над океаном урочисто / Рукостискайтеся, світи. (ВЛ:70)

Рум’янець-тепло, ім., ч. р., Горять юні щоки рум’янцем-теплом… (ВЛ:292)

Русалка-діва, ім., ж. р., Щось шепоче море про русалок-дів. (С. Марчук: ЗНЗ-2010:113 # ~2000‑і)

Русяво, присл., див.: Остюкувато.

Русявокосий, прикм., див.: Зеленочубий, пор.: Чорнявокосий

Ручаїно, присл., див.: Грізно-залізно

Рядки-розп’яття, ім., мн., …І сам я у рядках-розп’ятті / Мру, наче в п’ятому куті. (ГЦ1:147 # 1997)

Рядок-алілуя, ім., ч. р., На алеях любові / Серце з юні чатує, / В снах любовності словом / Мчить в рядки-алілуя. (ГЦ3:116 # 2010)

Рядок-наречена, ім., ч. р., Але однині шалено / Ніч визволяє з тюрми / Віршів рядки-наречені, / В які забігав я з пітьми. (ГЦ1:146 # 1996)

Рядок-рука, ім., ж. р., …То раптом сторонній у вухо, як рупор, кричить, / а ти затулилась від нього рядками-руками… (АВ2:61)

Рядок-суголосся, ім., ч. р., До свободи рядки-суголосся / Мчать крізь долі гарячу імлу… (ГЦ2:137 # 1999)

Ряд-шеренга, ім., ч. р., Й постануть рядами-шеренгами / Воїни Світлих Сил, / Й над стягами їх безмежними – / Архангел Михаїл. (ГОл2:19)

Рясен-цвіт, ім., ч. р., Взимку на вітрах вона [черешня. – В. М.] сутулилась, / Навесні плекала рясен-цвіт. (НМ:47 # 07.2007); пор. з узуальним рясноцвіт

Ряснострунний, прикм., ...робота до сьомого поту / і піт ряснострунний, як град. (Мейта4:69 # ~2000-і); Він в полон твій летить ряснострунним дощем. / Ти – не квітка, ти – лука, заквітчана вщент. (Мейта5:18)

Рястно, предик., Було-відбуло. Вже на татові рястно. (М. Тимчак: ЛР-2010:423)

Саваоф-тато, ім., ч. р., Ми поможем Саваофу-тату, / Нам – Ісус на страшному суді. (АКр:15 # 11–12.06.1988)

Садково, присл., Поле це диха садком і садково шумить. (ВК:19)

Сад-оаза, ім., ч. р., …У райськім саду-оазі / Нидіють жебраки?.. (ЄШм:34 # 23.04.1991)

Сажка-паразит, ім., ж. р., …І Сажка-паразит у яму полетіла. (Красюк:24 # ~1970‑і)

Салатовочолий, прикм., Ще салатовочолими / Виглядають вершки, / А внизу пахнуть смолами / Золотаві шишки. (ВЯрм1:22)

Салоспів’я, ім., с. р., Майстер салоспів’я; І під салоспів’я / Косить уживу / Не концертне зілля – / Слави тринь-траву… (ЮБ5:388)

Самітник-вітер, ім., ч. р., Коли шугає під церковним дахом / Самітник-вітер пізно уночі, / Іржаво стогне вищерблена бляха, / По білих крилах ангела б’ючи… (МПш:42); пор.: Вітер-самітець

Самовизнавець, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:20)

Самовито-вразливий, прикм., …Де знаменно / Заколишуться трави вві сні, / Де струмочок самовито-вразливій мені / Зашепоче… (Мейта1:24 # ~1990‑і)

Самогонка-родичка, ім., ж. р., Та оту печальну втрату / Для людського горлечка / Компенсує заповзято / Самогонка-родичка. (ЮБ4:37)

Самогон-отруйна вода, ім., ч. р., Смердючий самогон-отруйну воду / В тринадцять по-дорослому пили… (Бабій2:29)

Самоїдство, ім., с. р., див.: Лицемір’я

Самоінцест, ім., ч. р., Ці брови, губи і лице, / Ця погляду тверда напруга. / Моя любов – самоінцест / з несхитним духом деміурга. (АКр1:11 # 05.03.1994)

Самоспалитися, дієсл., Я чи прозрію, чи згорю – / Самоспалюся… (НД3:38); пор. з узуальним самозапалитися

Самосум, ім., ч. р., Свіжий вітер хай остудить / Самовтіху, / самосум... (ББор:1)

Самотитися, дієсл., …Бо що з того, що стежка самотиться? (ЄШм1:435 # 08.08.1980)

Самоувільнитися, дієсл., …Але не можу: мислячи зацвівши, / Від почуття я самоувільнивсь! (ЮБ1:121)

Самоцвіт-іскра, ім., ж. р., Розірви вуздечку / вітру з полонини, / Самоцвіти-іскри викреши з копит. (АГриг:57)

Самоцвіт-слово, ім., с. р., І зате я багато несказаних / Незамінних самоцвітів-слів. (ВЛ1:106); Я перлин переливи усі змалювала б, / Самоцвіти-слова, як веселка заграли б. (К. Росошик: ЕС-2006:157)

Самувати, дієсл., Мама самують у літ невловимих в облозі. (Тимчак:48 # ~1980-і)

Сансестра, ім., ж. р., По звіту сансестри Лисиці, / Ще виявлено вогнища корости у Левиці. (МК:69 # ~2000-і)

Сатанинний, прикм., Сила владує лиха, сатанинна, / Очі жорстокі, брудні пазурі… (Бабій10:64 # 1992)

Сатрап-дяк, ім., ч. р., Отак прив’язала наміцно недолі рука / Сатрапа-дяка і кривавого більшовика / До нашого воза, що плив на волах по віках… (Бабій10:75 # ~2000-і)

Свавільно-дикий, прикм., А доля наша в вись летить, свавільно-дика… / До мене в душу загляда печаль безлика. (ЮК:35 # ~2000‑і)

Сварка-спірка, ім., ж. р., Враз зчинилась сварка-спірка. / – Справу пхають під укіс!.. (ЮБ4:166)

Сварнота, ім., ж. р., …Бува, в сімейних дуплах, / ніби сови, / Погукуєм на захист “правди хати”, / Віщуючи оскомну сварноту. (Тимчак:41 # ~1980-і)

Свербивусний, прикм., Вони тебе, старенькі, / дрібно поламаного – / Чаєм розпарюють шипшиновим / (по-їхньому – свербивусним). (Тимчак:54 # ~1980‑і)

Свинство*, ім., с. р., збірн., – Їх напевно сину, / Дике свинство з’їло. (ЮБ4:100)

Свинцево, присл., І свинцево, і сталево / Знов кордон проляже: / По Вілію – москалеве, / За Вілію – ляше. (ЄШм1:512 # 05.09.1995)

Свистопляс, ім., ч. р., Єдине на потребу: / Не свистопляс меча, /…/ А слугування Небу. (Мейта4:39 # ~2000‑і); пор. з узуальним свистопляска

Свист-сміх, ім., ч. р., Душа не знала прихистку моя, / Зіщулившись од того свисту-сміху. (ББор3:44)

Свіжість-обнова, ім., ж. р., Хто зрадів так свіжості-обнові, / Що відбилась на земних устах? / Нива. (Пащук2:10)

Свіжість-прохолода, ім., ж. р., Перед фасадом – клумби, квіти, / Фонтанів свіжість-прохолода, / Навкруг – алеї, денне світло, / Жива природа… (ВГр7:81)

Свіжо-зелений, прикм., субст., …І душам високим людським, як високим тополям, / Де свіжо-зелене перейде колись в золоте. (Бабій1:38)

Світанитися, дієсл., І шлях мені світанивсь молодому, / Високий шлях, що й досі жаль за ним. (ВР1:207 # ~1970‑і); …А на травах уранці кров світаниться замість роси. (ВР2:12 # ~1990‑і)

Світанково-молодий, прикм., Наша предковічна, наша древня, / Наша світанково-молода / По планеті вже крокує гривня, / І повік тверда її хода! (ОІрв2:56 # 09.1996)

Світанковоросний, прикм., …І розпочну свою святу молитву – / Гаряче слово нагострю, як бритву, / Щоб нашу світанковоросну мову / Не сміли взяти шльондри на обмову. (Бабій3:148)

Світанково-росяний, прикм., Та в світанково-росяній воді / Найменша порошиночка видніє… (СПраск2:33)

Світанний, прикм., І над усім зоря світанна, / І небеса в траві стоять… / Горить мені вогненна рана, / Пече мені печаль твоя. (ВБ:16 # ~1980‑і); Підніметься чоло твоє [народе мій. – В. М.] світанне, / І оживе коріння твого древа… (ВР2:14 # 1988); Душа народу – наче верховина, / Що перша сонце зустріча світанне. (ВР2:237 # 1992); пор. у В. Стуса: …як перламутри досвітків смеркальних / чи розсипи світанних вечорів. (Стус1:146 # 06.07.1972) [Стус-2010⁴⁵: с. 405]

Світ-дивосвіт, ім., ч. р., Маю світ-дивосвіт, / І від щастя аж млію. (Н. Собко: НМД-2010:189 # 2008)

Світити-цвісти, дієсл., Небо всіяли зорі. І в морок густий / Двір жоржинами світить-цвіте… (ВБ:109 # ~1980‑і)

Світлина-мить, ім., ж. р., Дивляться ікони зі стіни / На світлини-миті, щастя плинне. (Г. Філонюк: НМД-2010:44 # 02.02.2010)

Світловічий, прикм., Як мого прабатька – / Русявочубого, / Світловічого – / До галери / Приковували / Навічно? (ЄШм:12 # 10.02.1985); пор. з узуальним світлоокий

Світлоголосо, предик., див.: Двокрило

Світлодумний, прикм., …Несім для днів прозорість світлодумну, / Для вечорів – розмай червоних крил. (ГЧ:122)

Світлозорий, прикм., В моєму небі – зорі світлозорі, / В моєму небі стільки чистоти… (ВБ:6 # ~1980‑і); пор. у М. Рильського: Як загинув, як поліг у битві / Христо Ботев, / Світлозорий воїн… [КСАН-04:395]

Світло-зоряний, прикм., Чи зміг би я прожити / Сам один / У світло-зоряних кімнатах / Серед розкішностей багатих. (АГриг:62)

Світлоізм, ім., ч. р., ...Щоб корови і конячки, / Як минулого болячки, / Не проникли в світлоізм. (ВПоп:51)

Світлокорий, прикм., Понад усім – Говерла височить, / Неначе з небом зажадала злуки, / І маківкою протина блакить, / До сонця тягне світлокорі буки. (ВЯрм4:21); пор. з узуальним білокорий

Світло-лазуровий, прикм., Які у моря різні кольори – / Нічні, ранкові, денні, вечоро́ві… / Які у нього чисті кольори – / І темно-сині, й світло-лазуро́ві. (ББ:109 # 25.06.2000)

Світло-празниковий, прикм., Стоять дерева світло-празникові, / І я між них розгублений стою. (ББор2:68); пор. в іншій редакції: Стоять дерева світлопразникові… (Б. Боровець: ЛР-2010:37)

Світло-променистий, прикм., За рулями молоді, / Славні трактористи. / Їхня радість – у труді, / Світло-промениста. (РЖ:24)

Світлорусий, прикм., …Темнорусі, світлорусі руси – / Українці у нових віках. (В. Басараба: ЛР-2010:12 # 2010); пор. з узуальним сві́тло-ру́сий [УОС-06, с. 750]

Світообертання, ім., с. р., …І десь за гранню світообертання / Почую голроси я тих сирен… (В. Ящук: Проріст-06:44)

Світ-острів, ім., ч. р., А ріка, що тече, / обтікає світи-острови… (АВ1:54)

Світоч-держава, ім., ж. р., Мово – Дніпрових круч славо, / Честі жни й волі плоди, / Вибудуй світоч-державу / Гідну своєї краси! (ГЦ1:191 # 2000)

Світочок-світ, ім., ч. р., Ох навіщо, скажи, уколов мене? / Світочку-світе!.. / Веди мене далі. Веди. (ЮБонд:53)

Світ-світанок, ім., ч. р., Світ-світанок розчісує коси / Нареченій, красуні землі. (І. Яковлева: НМД-2007: 36)

Світ-цвіт, ім., ч. р., див.: Зосінитися

Свічадо-віконце, ім., с. р., Я дивилася в дивне свічадо-віконце…; Я і досі дивлю у свічадо-віконце. (А. Лимич: ЛР-2010:226 # 2006)

Свічастий, прикм., В Колодяжнім, на Лесиній землі / Яскріє май свічастими бузками… (ЄШм:81)

Свічасто, присл., Тут вільних трав некошлана імла, / Тут сосни в небо тягнуться свічасто… (ЄШм:76)

Свічечка-калина, ім., ж. р., Бо є ще сива мати, / яка для нас живе / і свічечку-калину / поставила в саду… (ВФ:12)

Свічіння, ім., с. р., Добривода, Острів, Тезлугів, / Коритно, Топижин, Вербень – / Мов квіти з пахучого лугу… / Свічіння скрізь вод голубе. (Бабій13:17); пор. з узуальним свічення, світіння

Свічка-вождь, ім., ж. р., …Бунт слів і дум, і свічка-вождь / Снують у вірш життя віночки. (ГЦ1:205 # 2001)

Свічка-менестрель, ім., ж. р., Та свічка-менестрель / Дарує щастя титри. (ГЦ2:36 # 1990)

Свічка-світлинка-світлячок, ім., ж. р., Над хлібом-сіллю і до хліба-солі / Горять свічки-світлинки-світлячки / Довкола церкви⁴⁶. (ЄШм1:525# 06.05.1997)

Свят-вечеря, ім., ж. р., …Матуся свят-вечерю подає, / І Коляда у хату завітала. (Н. Самчук: НМД-2007: 114)

Святиня-мати, ім., ж. р., Обніміться як брати, / щоби діяти й рости, / Україні щастя здобувати, / бо вона для нас – / святиня-мати. (Ундір1:20)

Святково-іграшковий, прикм., Як сніг лапатий, тихо Новий рік / Іде до нас святково-іграшковий... (Бабій5:48)

Святково-сніжний, прикм., ...Спіши спізнати серцем, синку, / Святково-сніжний, свіжий світ. (Ундір:34)

Святково-чистий, прикм., І став увесь такий святково-чистий, / Мов замолив наш первородний гріх. (ББор2:119)

Святобуття, ім., с. р., Кожен з нас, хто осяяний хистом / Помогти справі святобуття, / Рушить шляхом добра променистим, / Побажаймо ж йому завзяття… (ОСтр:12 # 21.12.1992)

Святоглав, прикм., кор. ф., Золотоглав і святоглав / Став Київ на слідах Андрія… (Бабій7:4)

Свято-грішний, прикм., Ми прагнем раю неземного / На свято-грішній цій землі… (РЖ:11)

Свято-день, ім., ч. р., В полоні гір була моя уява, / Чекав від них чудових свято-днів... (ББор2:69)

Святосяйний, прикм., Ти єдиний на білому світі, / Святосяйний наш батько Остріг! (Ундір:20); …Полинув буслом над горою, / Де святосяйний мій Остріг… (Ундір:27)

Святпонедільник, ім., ч. р., …Помолюся до небес / В цей святпонедільник // За ватагу Блохіна… (ЮБ5:282)

Себерозтоптаність, ім., ж. р., І як найвищу стадію печалю / Я вам себерозтоптаність прощаю!.. (ОІрв1:68)

Секондхендівський, прикм., У місті, а чи в селі / В секондхендівських одностроях, / Збанкрутілі і злі, / Часу нового герої… (ВБ5:108); Секондхендівська куртка замшева / кольору вишні. (ГД:25 # 14.11.1999); пор. в “Україні молодій”: До речі, на виставці компанія представила новий автобус, зібраний із “секондхендівських” запчастин [Стишов-03, с. 181].

Сексбезпека, ім., ж. р., Двох сердець любовний шепіт, / Та вони не тет-а-тет. / За стіною сексбезпеки / Невсипущий комітет. (АКр:24 # 24–25.07.1989)

Сексвершина, ім., ж. р., Про достоїнство мужчин / І шляхи до сексвершин / Говорив Хомич тепер / Як знавець інтимних сфер. (ЮБ5:380)

Секс-гість, ім., ч. р., Упіймав дружину / На гарячім Костя. / Із балкона скинув / Голого секс-гостя… (ЮБ4:69)

Сексжурнал, ім., ч. р., Тут метушня постійна, клопоти, багаж, / У чемоданах в декого півсвіту: / Краватка, чашка, вудочка, нитки, грильяж, / Від сексжурналу – до річного звіту…(НД1:41)

Сексотерапія, ім., ж. р., – Тільки сексотерапія, / Більш нічого, хай їй чорт. (ЛКЗ3:43)

Сексот-кадебешник, ім., ч. р., А сексот-кадебешник ікону несе. (ЄШм1:534 # 21.10.1998)

Сексофоніст, ім., ч. р., Грає Гриць на саксофоні, / Тішить душу твістом, / Та чомусь його в районі / Звуть сексофоністом… (ЮБ5:413)

Сексочас, ім., ч. р., див.: Навігласом

Секунда-каяття, ім., ж. р., …І шануватиму / секунди-каяття, / Вплітаючи в рядки слова – / провина й сіль… (ГЦ1:32 # 11.1989)

Секунда-соловей, ім., ж. р., Летять секунди-солов’ї / Вогнем на часу плечі… (ГЦ1:120)

Селянин-санітар, ім., ч. р., Гнилих, ламаних осичок, / Сухостою й кривуляччя, / Що селяни-санітари / Зачищають, як ломаччя! (МН:46# 02.2002–02.2005)

Семибарвно, присл., Дощу гріх в небі семибарвно висне… (ГЦ1:160 # 1997); пор. в І. Драча: …Райдуга в небі вставала семибарвно, семиколонно (# 1974) [http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=3754&page=139] та з узуальним семибарвний

Сенсей-круторогий, ім., ч. р., …О скільки сенсей-круторогий на пляцку тім плутанини... (ОІрв1:55)

Сердега-сич, ім., ч. р., Вже останнім тужливим соло / Подавився сердега-сич, / На вершечку сосни росою / Птахи змочують голоси. (Дубов:20 # ~1980‑і)

Середзим’я, ім., с. р., Мов середзим’я в провесінь забігло / І в невіді тремтить напівпуті… (ЄШм1:549# 13.08.2002)

Серпанково-малиновий, прикм., ...І вклоняються дні, / Серпанково-малинові, / Передзвоном несмілих світань. (ББор2:85)

Серпастість, ім., ж. р., Бо його [місяця. – В. М.] серпастість, / чи то личко повне, / Саме сонця відблиск / вічно міддю повнить! (ГЦ1:42 # 1990)

Серпмолот, ім., ч. р., І чорний гакенкрайц, як і отой серпмолот, / Що вознеслися на кривавім тлі… (ВБ5:138)

Серпнево, присл., …Серпнево так запахнуть чорнобривці… (НМ:8 # 08.2005)

Серп-немовля, ім., ч. р., Іноді сонцем живе, / Іноді серп-немовля, / В небі нічному пливе. (ГЦ1:28 # 1989)

Серпніння, ім., с. р., У серпні я серпніння не порушу… (ЮБ1:144)

Серповидний, прикм., Серповидний край од затемненого сонця / ковзає над суцільними пропливаючими хмарами... (Бабій6:32)

Серце-глек, ім., с. р., Прибігла весна нова, / Молода і захекана, / Чекає на щирі слова, / Які дістаю з серця-глека я. (ГЦ3:14 # 1981)

Серце-джерело, ім., с. р., З-під пера рядками пісня чарівна / Сіє світлі гами серця-джерела. (ГЦ2:58 # 1993)

Серце-зірка, ім., с. р., Сад зимовий. І свічки. / І чиїсь серця-зірки. (Ундір:26)

Серцемір, ім., ч. р., О Маріє, мадонно пречиста, / Дай коханій моїй серцемір… (СПраск2:45)

Серце-осінь, ім., с. р., Переміряй мені всі маски, / Все одно в мене – серце-осінь. (ВК1:54)

Серце-поводир, ім., ч. р., див.: Наївно-молодий

Серце-птах, ім., с. р., ...Годинник мій – не в грудях серце-птах. (ББор1:110)

Серце-талія, ім., с. р., Бо гетьмани ниці / в верховному залі / Сплюндровують віру / народних серць-талій. (ГЦ1:214 # 2002)

Серце-храм, ім., с. р., …Я чисту невгамовність серця-храму / Пером вплітаю в аркуш при свічах… (ГЦ1:200 # 2001)

Серце-хризантема, ім., с. р., Зірки із Чумацького Шляху /…/ То душі шляхетністю голі / померлих сердець-хризантем. (ГЦ2:196 # 2006)

Серцещемний, прикм., Серцещемні мелодрами, / Фільми, мюзикли, новини… (МН:89 # 02.2002–02.2005)

Сестра-білка, ім., ж. р., Ось вмостилися на гілку / Дві ворони й сестри-білки… (Н. Самчук: НМД-2007: 116)

Сестра-горила, ім., ж. р., Доки провідала / Сестер-горил, / Борщик у горщику / Зовсім згорів. (ЛКЗ2:60)

Сестра-напарниця, ім., ж. р., Ти переказом видінь / Не мороч сестру-напарницю. (ВКл:46)

Сестра-росинка, ім., ж. р., …мовила роса сестрі-росинці: / “Я тебе уже не захищу…” (МБер6:103)

Сестра-служебниця, ім., ж. р., …слухняні сестри-служебниці, стюардеси / Сина Святого Создателя, / свого Супутника, / свого Спасителя, свого Світильника / стежки своєї, / споконвіку славили стародавні, / сьогодні славитимуть сущі / срібними струнами… (ВЛ:110)

Сестричка-ромашка, ім., ж. р., Я схожа на тебе, / сумнава сестричко-ромашко… (ЛПшен:56)

Сестричка-тонконіжка, ім., ж. р., Без упину ходять пішки / Дві сестрички-тонконіжки… (Дубов:105 # 08.1988)

Сибірово, предик., Над Сибіром лечу. / Сибірово, мені, сибірово. / Стільки в серці всього, / що в загальний багаж не ввійшло. (Тимчак:67 # ~1980‑і)

Сибіряк-комбат, ім., ч. р., …В той день вручив мені нові погони / З трьома зірками сибіряк-комбат. (ББ:65 # 23.02.2000)

Сивість, ім., ж. р., І раптом мертва сивість неба, / Стріпнувшись віями хмарок, / Сипнула пригорщами з цебра / Пухнастий біленький сніжок. (Н. Лахман: НМД-2007: 134)

Сивобрів’я, ім., с. р., Я виростав до сивобрів’я тата / Від мами колискового крила... (МПш1:85)

Сивоглав, прикм., кор. ф., Не відав сам, що доля так поверне. / І знову, як учитель сивоглав, / Слова ласкаві, мов добірні зерна, / У щедрі душі дітям засівав. (ВР1:294 # ~1980‑і)

Сивоглиций, прикм., …А третя трепетна, / смолою сплакана і сивоглиця, / Розговорилася – / сама призналася, / що – с п і в а н и ц я. (Тимчак:25 # ~1980‑і)

Сивоквіття, ім., с. р., див.: Насокирити

Сивокрило, присл., І все, що снилось-говорилось, / Все – шкереберть... / Роки закрячуть сивокрило, / Але – не смерть. (МПш:92)

Сивомолод, прикм., кор. ф., Старий, а, може, сивомолод / Впадає дощ в гірку ріку… (ІК:21 # 07.2008)

Сивоперий, прикм., Сивоперою грудкою, / Свистунцем перепурхую / По тремтячому гіллі, / М’якім і твердім. (В. Лящук: ЛР-2010:236); пор. у Н. Пасічник: А між тим ні один сміливець не вгадає твою загадку, / Бо не стане із юнню в пару сивоперий мій княжий вік. (# 2003) [http://maysterni.com/ukrart/biblio1/pasichnuk1.html]

Сиворосий, прикм., …Рідіє ніч, як бір густий. Світає. / Золотить бані сиворосий день… (Бабій2:48)

Сивосніг, ім., ч. р., …Не відлюблю і тоді, / як звуглію дотла, / Ні сивоснігу, / що йде з-під хустини простої, / Ні чорнохліба святого на мирнім столі… (Тимчак:11 # ~1980‑і)

Сиво-сріблясто-сіренький, прикм., Втомлена, загартована, – / сиво-сріблясто-сіренька… / Важко співати, пташко? (Мейта5:116)

Сиво-таємниче, присл., Вода із непочатої криниці / Очиськом зирить сиво-таємниче. (ЄШм:64 # 15.01.1993)

Сидіти-нудитися, дієсл., див: Професор-лукавець

Сила-біда, ім., ж. р., Скажу я між нами: / Та сила-біда, / Мабуть вечорами / На землю сіда. (ЮБ1:31)

Сило-слава, ім., ж. р., див.: Вой-син

Символ-значок, ім., ч. р., Зі звуків слово в’яжеться у мові, / У фізиці є символи-значки. (ВК:24)

Синість, ім., ж. р., Кольори змішались у повітрі: / Темні синьості відтінки й світлі. (АМ:46 # ~2000-і); пор. з узуальним синь, синява

Син-кандидат, ім., ч. р., Заколоти кабаниська / На велике свято / Вперше вирішив Онисько / З сином-кандидатом. (ЮБ2:42)

Син-козак, ім., ч. р., Вийшла мати за село, / В той степ поглядає: / Чи не їде син-козак, – / Довго не вертає. (Н. Лахман: НМД-2007: 133)

Син-одержимець, ім., ч. р., Цю землю в собі збережу до скону, / Як матері рідної син-одержимець… (В. Романюк: ЛР-2010:352 # 1999)

Синок-жалібник, ім., ч. р., <назва поезії> (Красюк1:131)

Синоптиця, ім., ж. р., Будь-яку погоду лає / Привселюдно й крадькома, / Бо синоптицю кохає, / А взаємності нема. (ЮБ4:184)

Син-орел, ім., ч. р., …Хата любить, щоб у ній жили, / А криниця – з неї щоб пили, / А Вітчизна – щоб сини-орли / Від чужої ласки берегли. (ЄШм:74 # 10.06.1983)

Синочок-кандидат, ім., ч. р., А синочка-кандидата / Земляки дбайливі / Віднайшли по голих п’ятах / У густій кропиві. (ЮБ2:43)

Синочок-соколя, ім., ч. р., Літа, літа, летять літа – / Ростуть синочки-соколята. (ОБ:302)

Син-силач, ім., ч. р., Де ж ви, де ви, сини-силачі? / Хоче мати від вас небагато. (ОБ:261)

Син-соколя, ім., ч. р., Бачив, як ти в облозі / Синів-соколят хоронила… (ЄШм1:414 # 28.09.1964)

Син-солдат, ім., ч. р., див.: Незчислимий

Син-страдник, ім., ч. р., Перша мати – Богородиця Марія – / Скорбна мати сина-страдника Христа… (ВР2:240 # 1993)

Син-юннат, ім., ч. р., Синові-юннатові / Синичник / Зі старої гільзи змайстрував. (МПш3:17)

Син-ясен, ім., ч. р., Посолили літа. І поранили весни. / А синів-ясенів – за колючі дроти! (АЛист:93)

Синь-вода, ім., ж. р., Коням розгаряченим, / з танцю – молодицям / З-поміж листя жовтого – / синь-вода в криницях. (Бабій1:66)

Синькований, прикм., Я в серце своє взяв цю землю – / Переліски, супіски, ліс / І неба синьковану стелю / Над плесами сивих боліт. (Бабій1:35)

Синь-край, ім., ч. р., Русявий лебедю з полтавського синь-краю! (ЛПшен2:32)

Синьобровий, прикм., Цвіте фіалка синьоброва... (Ундір:81)

Синьоверстий, прикм., Дорого моя, синьоверста дорого, /…/ Надію всели в мої радісні ноги. (ВР1:79 # ~1970‑і)

Синьо-вицвілий, прикм., Пелюстки обірвались у тендітної квіточки, / Тріпотіли від розпачу синьо-вицвілі китички. (ГД:27 # 06.01.2000)

Синьо-глибинно, присл., Вклоняюсь тобі, давнє місто з тернового поля, / Над плесом, що синьо-глибинно цвіте… (Бабій1:38)

Синьо-гострий, прикм., Це слово – синьо-гостре, як ланцет. (ВК1:44)

Синьогубий, прикм., Та коли я ступив до води, / то мені синьогуба русалка / Тихо в спину сказала: / – Зажди... (ОІрв1:19)

Синьозадий, прикм., Такенний красень синьозадий / В снігах виписує політ! (ЄШм1:558 # 13.12.2004)

Синьозір’я, ім., с. р., Синьозір’ям ночей пересипані сни, / Серце б’ється то щемно, то лунко. (ВЯрм1:66)

Синьозлотий, прикм., В сонячнім вітрі / Шепчуть шовки синьозлоті… (ЄШм1:497 # 17.06.1991)

Синьонебий, прикм., Знов над оболонню синьонеба вись, / Знову шлях молочний в заводь задививсь. (ВЯрм3:55)

Синьо-ніжний, прикм., Я не дозволю вмерти просто в моєму серці, / Поглядом синьо-ніжним – бажаю іще самоспалень… (ВК1:41)

Синьо-стиглий, прикм., Синьо-стиглі думки, наче сливи, / Опадають на осені ґрати. (А. Свентах: НМД-2008: 44 # ~2000‑і)

Синьо-чистий, прикм., Я вас кохаю, пане Травень, / За ваші очі синьо-чисті… (ДГ:45)

Синьочолий, прикм., Стоять Карпати синьочолі, / Моїх освідчень тихо ждуть. (ББор2:73); Небо – синьочоле, ніжне, гречне – / Пророкує добрий урожай. (ВЛ:68); пор. з узуальним сивочолий

Синьо-чорничний, прикм., Сплять діти поліські, / спродавши на ринку чорниці, / Сплять сидячи тісно в набитім вагоні. / І синьо-чорничні їх пальці, / сунично-червоні, І в сні молоденькому ще не захмарені лиця. (Бабій8:13)

Сипнути-війнути, дієсл., див.: Піщиння

Сирота-хата, ім., ж. р., Двори ті споришами заросли, / В них сироти-хати – безмовні пустки... (Бабій5:15)

Сиротинитися, дієсл., Без неї я стократно сиротинюсь / І не розквітну... (ВКуч3:4)

Сич-науковець, ім., ч. р., <назва поезії> (Красюк1:13)

Сік-молоко, ім., с. р., І ми, ще геть беззубими вустами, / П’ємо сік-молоко з грудей своєї мами. (ГЦ2:186 # 2005)

Сік-сльоза, ім., ч. р., Тож понівечив безглуздо вроду, / соком-сльозами землю огудив. (Рачок1:24)

Сіль-хліб, ім., див.: Недруг-злостивець; пор. з узуальним хліб-сіль

Сімка-відчайдух(а), ім., ж. р., Сімки-відчайдухи, <назва поезії>. (ЮБ5:314)

Сіно-отава, ім., с. р., …З дивом городу, я, хата Маріїна, / Пахну любистком і сіном-отавою, / Спеченим хлібом і ситною стравою. (ВР1:240 # ~1980‑і)

Сірко-бунтар, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:184)

Сірник-сліпак, ім., ч. р., <назва поезії>. (ЮБ5:363)

Сірогрудий, прикм., див.: Нафталінити

Сіро-зневага, ім., ж. р., Осінь закидали люди / Згустками сіро-зневаги. (А. Свентах: НМД-2009: 19)

Сіроімлавий, прикм., В цьому сіроімлавому світі, / В цих снігах, де заснули й думки, / Раптом гостро, як ріжуться вітром, / Словом гострим пробудить: вовки! (Бабій4:6)

Сірокрилий, прикм., Щаслива вам, щаслива путь, / О, друзі сірокрилі! (Сташук:8); пор. у перекладі А. Онишка і М. Тупайла (Е. По “Поліціан”): Де променився золотом орел, / Тепер кажан чатує сірокрилий! [http://ae-lib.org.ua/texts/poe__polician__ua.htm # 1990-і]

Сіромань, ім., ж. р., Лиш де-не-де заблисне щось зелене, / І – знову сіромань отар овець. (НН:27)

Сіро-ніякий, прикм., …Бур’ян як бур’ян – сіріє / З-під сіро-ніяких вій. (ЄШм:100)

Сіроштанько-хлопчик, ім., ч. р., Почули те горобчики / Сіроштаньки-хлопчики / Та пурх-пурх… (Тимчак1:18)

Сірчано-вогненний, прикм., Розверзається твердь – / і вчиняється мла преісподня, / Колобродять потоки / в сірчано-вогненній каймі. (ЛПшен2:25)

Сіть-павутиння, ім., с. р., Морозить блиск самотньої зорі / В лусці рибин, у сіті-павутинні. (ІС:48)

Січніння, ім., с. р., …У січні я січнінням, знайте, сню. (ЮБ1:144)

Скаменючитися, дієсл., Живу, як степ, витоптаний ордами. / Вже навіть серце / скіфською бабою скаменючилось. (Тимчак:22 # ~1980‑і)

Скарга-анонімка, ім., ж. р., Чутка вмить переросла / В скаргу-анонімку… (ЮБ2:15)

Скарги-теревені, ім., мн., Слухав дядько дуже довго / Скарги-теревені… (МСт1:19 # 07.06.1996)

Скеля-домівка, ім., ж. р., Він упав, розпростершись, / На клапоть пісної землі – / Довелось боронить, / Наче скелю-домівку орлові. (Бабій8:40)

Скельце-намистина, ім., ж. р., Нанизувала скельця-намистини, / Аж то настала черга і для сліз. (НН:12)

Скептик-аскет, ім., ч. р., Вірш, мов конспект по теорії спектру, / Скептик-аскет в перспективі проспекту. (ОІрв1:66)

Скиба-горб, ім., ж. р., Тоді спинився, вовка взяв на руки / І ніс, і падав межи скиб-горбів. (М. Тимчак: ЛР-2010:424)

Скнирість, ім., ж. р., Через твою скнирість / Живемо сьогодні / Не в якійсь квартирі, / А в СВ-вагоні… (ЮБ3:282); пор. з узуальним скнарість

Скоморошний, прикм., див.: Перекотигорох

Скорбота-тінь, ім., ж. р., То звістка з Петербурга прийшла снігами, / І далеч безмежну облягли скорботи-тіні... (Бабій4:65)

Скореніло-дикий, прикм., І кричали вони: “Автодафе!” – / На шляхах скореніло-диких. (А. Свентах: НМД-2008: 33 # ~2000‑і)

Скороплинний, прикм., …В скороплинному часі міняємось / ми, білий світ. (ГД:42); пор. з узуальним швидкоплинний

Скраюнечку-скраю, присл., Йдете межею – скраюнечку-скраю: / То Ви ще є, то уже Вас немає; Скраю безодні, скраюнечку-скраю. (ЛПшен:29)

Скрижанити, дієсл., Крила холодного вітру / Скрижанили моє серце – / Мила пішла без оглядки. (Пащук1:39)

Скрипаль-пілігрим, ім., ч. р., Скрипаль-пілігрим сьоме небо душею пройшов. (АВ2:92)

Скрушно-сумний, прикм., А ми вчимо, ми вправно конспектуєм / Весь шлях, яким Вітчизна наша йшла / Із скрушно-сумним щемом констатуєм: / То під Москвою, то під Польщею була. (ЖАндр:3)

Слабак-піжон, ім., ч. р., …Витер скривленого носа, / Мов слабак-піжон, / Й винувато прогунтосив: / – Сенк’ю і пардон. (ЮБ4:73)

Слабість-рана, ім., ж. р., З колиски рученятами запрагнув / Наблизити до себе дивний світ – / Лікує він духовну слабість-рану / І душу гріє, мов казковий цвіт. (ВЛ:89)

Слабозорий, прикм., Він попутно дітей підвіз / У спецшколу для слабозорих… (ВР2:330 # 1968)

Слава-жура, ім., ж. р., Наша слава-жура / Не позичена – власна… (Дубов:47 # 21.06.1989)

Славенград, ім., ч. р., Воїн ти, коваль і ратай, / Слава роду вічний сад, / І мислитель, / І глашатай – / Невмирущий Славенград! (ОБ:27)

Славетно-нетлінний, прикм., …Але Ви⁴⁷ на своїм неспокійнім віку / Повертаєтесь завше до рідної хати! / До Горині-ріки. До рідненького схилу. / До славетно-нетлінних святинь Острога… (Ундір2:42)

Славоблудіти, дієсл., Не славоблудьмо перемін, / А діймо мужньо і без крику… (Пащук3:3)

Славомаз, ім., ч. р., Дмухали на Саву славомази… / Й протяги йому скрутили в’язи. (ЮБ3:331)

Славоскромник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:269)

Славохрам, ім., ч. р., див.: Ганьбохлів

Слизнявий, прикм., За слизняву полуду / Не заховать душевної пітьми. (ЄШм:85)

Слизько-мокрий, прикм., Немов примари, йшли ми у тумані / По слизько-мокрій висохлій траві... (ББор2:72)

Слід-засторога, ім., ч. р., Зойком далеко сова прокричала, / А під березою слід-засторога… (ГД:24 # 05–08.11.2000)

Слід-проталина, ім., ч. р., А на врунах сліди-проталини / В небо дивляться, мов зіниці. (Рачок1:41)

Слізник-порізник, ім., ч. р., Деревію, / Біла завіє, / Слізнику-порізнику, агей! (ЄШм:101 # 03.11.1985)

Сліпучо-крижаний, прикм., див.: Пекучо-войовничий

Слов’янистий, прикм., Слов’янський світе мій, / Слов’янський мій, / Слов’янистий. (ВБ:17 # ~1980‑і)

Слов’янськомовний, прикм., Друкарю Йване, / й ти допоможи / нам “Біблію” зладнати… / І то – скоро… / Слов’янськомовну. / Першу на Русі! (МПш2:17)

Слова-квіти, ім., мн., Бринять зустрічі словами-квітами, / Синь очей іскриться, наче сніг… (РБ:205)

Словечко-слов’ятко, ім., с. р., О словечка-слов’ятка!... / Куди ж ви? (ЮБонд:27)

Слово-блискавиця, ім., с. р., Мій дід і батько завжди з криці / Кували людям лемеші, / А я зі слова-блискавиці / Свої куватиму вірші. (ОБ:16)

Слово-бруд, ім., с. р., Та сад мій не боїться слова-бруду: / Чудовий зараз він, але ще кращим буде! (Красюк1:22)

Слово-ворожбит, ім., с. р., Все рідше, все рідше / нас хтось а чи щось окриля. / Немов з Одкровення / приходять Слова-ворожбити. (ЮБонд:35)

Слово-гостряк, ім., с. р., Щоб мати нам по слову-гостряку, / Тупе слівце слід серцем намантачить. (ЮБ1:129)

Слово-інтервент, ім., с. р., Я є українець, а в мову мою / Ще й досі вповзають слова-інтервенти… (Рачинець2:7)

Слово-камінь, ім., с. р., Перебийніс міцні вежі / З слова-каменю мурує… (МН:54 # 02.2002–02.2005)

Словоквіт, ім., ч. р., Чому так вперто, сліпо, безголово / Ми топчемо свій рідний словоквіт? (ВЯрм4:54)

Слово-криця, ім., с. р., Ввібрати хтілось трепетну їх силу / І в слово-крицю вилити вогнем… (Бабій1:46)

Слово-м’ята, ім., с. р., Як нечасто ми словом-м’ятою / Переймаєм чужу сльозу! (МБер:84)

Слово-мікроб, ім. с. р., Нам вуха ріжуть зранку і до ночі / слова-мікроби “тіпа” і “кароче”. (Г. Сафроньєва: НМД-2008: 82 # ~2000-і)

Слово-мрія, ім., с. р., …І вірю, що часу сузір’я / Оцінить слів-мрій джерело! (ГЦ3:14 # 1981)

Слово-нарікання, ім., с. р., У душі шукаємо оправдань собі, / Хоча слів-нарікань нема. (ВКуч1:12)

Слово-немовлятко, ім., с. р., Слово-немовлятко спить у сповитку, / Я його плекаю мало не щодня… (ВЛ:152)

Слово-перлина, ім., с. р., див.: Пругкострумний

Слово-признання, ім., с. р., Не хочу довгих і нудних розмов, / Запам’ятайте лиш слова-признання… (ЖАндр:32)

Слово-прикраса, ім., с. р., Чи ти й досі не навчився / Уникати слів-прикрас… (ВЛ:224 # 29.09.1969)

Словороб, ім., ч. р., Як же це? – мислю: острозькі ченці й словороби / У Пересопниці сіяли Букву… (МБер3:12)

Словотворник, ім., ч. р., Пробач словотворнику грішному / За спраглу любов до любові, / Що в серці знаходиться ніжному / І вірші сполохані творить… (ГЦ3:102 # 2008); пор. з узуальним словотворець

Слово-хлоп’я, ім., с. р., Слова-хлоп’ята склались у стежки, / Туди, де сон моє дитя колише. (Г. Філонюк: НМД-2009: 50)

Слонолапий, прикм., Ти у присмерку глибокім, / На крилі ясних світань, / Слонолапий, кароокий, / Іскрометний, пишний фавн! (ВЛ:285)

Слухняно-ворушкий, прикм., див.: Міжтрав’я

Слюдяніти, дієсл., <від мінералу класу силікатів слюди>, див.: Людяніти

Сльоза-плач, ім., ж. р., Я не спиню / Їх сумом і сльозою-плачем // За тим, що літа вже пройшли… (АГр:37 # 09.08.1985)

Сльоза-розлука, ім., ж. р., …Пробач, сльозу-розлуку на щоці / Поцілувать тоді я був не в змозі. (ББ:18 # 17.09.1998)

Сльоза-роса, ім., ж. р., Та не вірять мені навіть квіти – / Мовчки плачуть сльозою-росою. (МТр:42 # 2007)

Сльоза-ручай, ім., ж. р., Ти посміхнись, хоч, може, й важко, / Хай сохнуть сльози-ручаї. (ЛПшен:52)

Сльози-вода, ім., мн., Вогнеборці ставали до бою / І долали стихію палку, / Заливали сльозами-водою / Язики знавіснілі вогню. (ГФ1:25)

Сльози-намисто, ім., мн., …І дощ сипонув сльозами-намистом. (С. Велесик: НМД-2010:120)

Сльозина-пелюстка, ім., ж. р., По-різному / відлітають вони за обрій: / то загубленою пір’їною / мимолітного птаха, / то дочасною сніжинкою / на завмираючому піднебессі, / то сльозиною-пелюсткою / обцілованої вітром жоржини… (Дубов:6 # ~1980‑і)

Сльозина-печаль, ім., ж. р., Вже край шляху палають свічками тополі, / Від сльозини-печалі пожухла трава… (Ундір1:38 # 28.08.1995)

Сльози-перли, ім., мн., <назва поезії> (ІПл1:13 # ~1990–2000‑і)

Сльозо-німота, ім., ж. р., І так здивовано дивилася на ката / Безвинними очима сльозо-німоти. (АЛист:158)

Сльотаво, предик., Захурделить зима, / Стане холодно так і сльотаво... (ББор3:79)

Смагляво-золотистий, прикм., Лиснять смагляво-золотисті, / При них і вмерлий би воскрес! (ВЯрм3:53)

Смагляво-полудневий, прикм., …А Ви ішли смагляво-полудневий, / І славсь асфальт квітастим рушником. (Бабій12:46)

Смагляво-стиглий, прикм., Розімлілі на осонні сливи / Струшують смагляво-стиглу синь. (ЄШм:95 # 19.07.1991)

Смерека-царівна, ім., ж. р., Хай із сутінків літ прийдуть знову смереки-царівни... (ББор:10)

Смертоактивний, прикм., Почуєте, як стогне наш Дніпро. / Як світиться смертоактивна глина…(АЛист:47)

Смерть-погуба, ім., ж. р., Ну, а я – не герой. Що мені до життя / Й рівнозначно до смерті-погуби? (АКр2:43 # 30.05.2000)

Смерть-розлучниця, ім., ж. р., Швидкоплинна доля наша: / смерть-розлучниця розлучить, / З далей ясних у безодню / Заведе і там замучить. (ББор1:119)

Смиреннолиций, прикм., Від ченців / смиреннолицих / смішки, чуючи не раз, / Федорович у дзвіницю – / вище глуму! – / перебравсь. (МПш2:5)

Сміттєвик, ім., ч. р., Облізлий собака / чекає терпляче, / поки відійде / зграя голодних бомжів / од свіжого сміттєвика…(ЛПшен1:62)

Сміття-гниль, ім., с. р., ...моє ім’я жалом огуди / та сміттям-гниллю обкидають. (ВКуч2:10)

Сміхонце-сонце, ім., с. р., див.: Німота-пітьма

Сміхотати, дієсл., Тільки зорі сміхочуть згори / Та шурхочуть старі явори… (ЄШм1:411 # 1959)

Смолисто-млявісний, прикм., Я бачу дні до болю аж смолисто-млявісні, / Немов перебіг часу хтось тоді призупинив. (ББ:114 # 12.1998)

Смолянисто-срібний, прикм., Кучеряві, смолянисто-срібні коси, / Мов трава, що вже пересиха, / Карі очі… (РБ:39)

Смуглочолий, прикм., В очах постало все сімейство смуглочоле / І зникло знов, як слід за плугом в борозні. (ВР1:243 # ~1980‑і); пор. з узуальним смаглочолий

Смугляночка-циганка, ім., ж. р., Ти – смугляночка-циганка, / Що майбутнє всім пророчить! (МН:66 # 02.2002–02.2005)

Смуток-відчай, ім., ч. р., І – не буде смутку-відчаю… / Та хіба ж таке бува? (ЛПшен2:137)

Смуток-журба, ім., ч. р., З кожним роком гострішають болі розлуки / І виболює серце від смутку-журби. (СМатв2:20)

Смуток-самота, ім., ж. р., Чи ти мовчиш, чи щось говориш / В обіймах смутку-самоти. (ВБ:16 # ~1980‑і)

Сниво, ім., с. р., …Де відсивіло ваше дитинство / бярозками. / Отими, що в снива сліпецькі з’являлися… (Тимчак:28 # ~1980‑і)

Сніг-берег, ім., ч. р., Річечка бідна в снігах, / Що так тихо тече, / мов стоїть у снігах-берегах. (Бабій5:27)

Сніг-блукалець, ім., ч. р., Чи то сніги-блукальці, чи село / В метелиці кудлатій заблукало. (МБер4:33)

Сніг-ворог, ім., ч. р., Наче пам’ять сніги-вороги / замітають, – / Дивні пахощі, свіжість терпку, / що в стогах. (Бабій2:110)

Сніги-завії, ім., мн., див.: Квіти-духм’яниці

Сніги-терни, ім., мн., І тебе вже давно / За снігами-тернами не видко. (Бабій6:98)

Сніг-квіт, ім., ч. р., Грай, музико, як зимою, так і літом, – / Три невістки вкрила доля снігом-квітом… (ВР1:239 # ~1980‑і)

Сніговерть, ім., ж. р., Облягли, мов орди, сніговерті, / Сивий січень четверню запряг. (ЄШм:101)

Сніговиння, ім., с. р., Яке шалене сніговиння / В душі хурделило тоді. (МПш1:122)

Сніговія, ім., ж. р., див.: Пелюстково; пор. з узуальним сніговій

Снігокурний, прикм., Що крізь дикі шторми, / Обрії похмурі / Вабить в наші весни / Ранні, снігокурні? (Бабій3:143)

Снігопадовий, прикм., Стоїть в задумі почорнілий ліс, – / Стіна з-за снігопадових куліс, / На згадку літа зеленіє хвоя. (ОМ:37)

Снігота, ім., ж. р., див.: Закачаніти; пор. у С. Сапеляка: Ой снігото солона, – на той світ етап. [ЛСІ-07, с. 115]

Сніготал, ім., ч. р., Була ж надія! Наче сніготалу / Легка і чиста сонячна вода. (АВ:45 # ~1980‑і); Чорний ліс над сизим сніготалом / Раптом зацікавлено притих. (ВБ:15 # ~1980‑і); Зблис підсніжник з-під талих вод, / Сон-трава посеред сніготалу. (Бабій5:41)

Снігохолод, ім., ч. р., За вікном / Пора снігохолоду / Приміряє / Забуту молодість. (СУ1:25)

Снігувати, дієсл., Гадаєш, безпечно їм буде відтак снігувати... (МБер1:54)

Снігур-розвідник, ім., ч. р., Бавиться в кучугурах, неначе в піску, / малеча, / А снігурі-розвідники / шлях до весни / уточнюють... (МБер2:58)

СНІДосифілізація, ім., ж. р., До алкоголізації, / СНІДосифілізації / Такі лихі вітри – / Міграцій, еміграції, / І з низу, і з гори… (Бабій10:37 # ~2000-і)

Сніжичка, ім., ж. р., Мороз підступний, наче хитрий лис, / Підкрадується / Ці зірки лизнути, / Але сніжичка раптом обпекла / Теплом душі… (СПраск2:79); пор. з узуальним сніжинка

Сніжок-порошок, ім., ч. р., Біля церкви святого Степана / Біло так у сніжку-порошку. (Бабій6:96)

Сновида-туман, ім., ч. р., Сновида-туман пелехатий / Укрив нас в пахучих отавах. (АГриг:36)

Сновидиво, ім., с. р., З яких воно далей, сновидив, століть… (Бабій2:111)

Собачений, дієприкм., див.: Ланцюгований

Собачість, ім., ж. р., …зіщуленим цуценятком / скавулить холодна душа / в ноги перехожим жінкам / лащиться покинута собачість. (АКр1:18 # 18.01.1994)

Соборово, присл., Воно [слово. – В. М.] на всі світи лунає соборово / І рве духовні пута й ланцюги… (ВР2:151 # ~1990‑і)

Сова-вередуха, ім., ж. р., <назва поезії> (ПВ1:247)

Сокіл-син, ім., ч. р., Дружина вірна й соколи-сини, / і в грудях – серце щире, незлостиве. (Рачок1:29)

Сокобродити, дієсл., А поки що літо сокобродить, / Обрії малює голубі. (НД1:23)

Солдат-римлянин, ім., ч. р., Солдати-римляни здорові, / Міцні були у всі часи. (ВЛ:186)

Солдат-щедрувальник, ім., ч. р., див.: Посумирніти

Соліст-пияк, ім., ч. р., …Та ще у мікрофон / Кричить, немов співає, / Якийсь соліст-пияк. (ВБ5:156)

Солов’їність, ім., ж. р., З надією, мов з клятвою, Вітчизно, / Перед твоїм знаменом я вклякаю, / Щоб світ нести у солов’їність маю… (ВР3:17)

Солов’їно-лункий, прикм., …Родись на щастя, злобі – на лихо, / над славолюбними менестрелями, / Над солов’їно-лункими трелями… (Бабій3:161)

Соловей-сопілка, ім., ж. р., Моєї долі шлях / Снить солов’я-сопілку… (ГЦ1:94)

Соловей-співець, ім., ч. р., І солов’ї-співці // Про наші почування і думки / Натхненні гімни трепетно співали. (НД1:37)

Соловки-сибіри, ім., мн., Опальні трударі земної ліри / Приймали смерть на соловках-сибірах, / Щоб ти [поезіє. – В. М.] була безсмертною вовік. (ВР2:40 # ~1990‑і)

Солодко-бентежно, присл., Коли спогадам тісно у серці / й солодко-бентежно пахне трава / в саду… (ВКуч7:23)

Солодко-білий, прикм., див.: Диво-казка

Солодко-болючий, прикм., І, мабуть, це вже параноя – / Солодко-болючий надрив – / Подумать, а мо’ й наді мною / Отак-от, як чари творив. (ВКл1:26)

Солодковтомно, присл., див.: Відбуряковіти

Солодковустий, прикм., див.: Золотовусий

Солодко-гіркий, прикм., Була осіння ніч, / Солодко-гірка ніч / У нас остання… (ГД:39 # 05.04.1996); Хтось вип’є чарку солодко-гірку… (Бабій10:61 # ~2000-і)

Солодко-кислий, прикм., …Бо й життя на смак солодко-кисле, / Наче яблука в моїм саду. (НД1:23); Рожевий каркаде, солодко-кислий смак, / Рожеві мрії ночі. (ВС:10)

Солодкомрійний, прикм., …Душі обруч рвеш тісний / Солодкомрійним сном. (ГЦ1:76 # 1992); Ті сніги, мов пульс вулкана, / Крізь солодкомрійну ніч / Цілували час багряний… (ГЦ1:125 # 1995)

Солодко-таємний, прикм., див.: Космічно-небесний

Солом’яно-криничний, прикм., Завжди, провінціє солом’яно-кринична, / До Києва мій потяг уночі. (НД2:13)

Соломинка-ганок, ім., ж. р., Але років омана / Вбиває в серце цвях / Та соломинка-ганок / До сонця стелить шлях. (ГЦ1:251 # 1996)

Соломисто, присл., див.: Коренисто

Соломитися, дієсл., На причілках душі ще соломляться / жмутики днів… (Н. Левчун: ЛР-2010:225)

Солонавий, прикм., Ще не міситься грязь солонава, / не брязкає зброя, / Ще і свідок не тямив – в одному / з’єдналися троє… (Мейта2:3 # ~1990‑і); …І зализує сон / солонаві сліди / На пошерхлій долині / долоні вузької… (Мейта2:31 # ~1990‑і); ...Ще глузування вип’ють солонавий / Червоний сік. (Мейта4:39 # ~2000‑і); пор. з узуальними: зеленавий, жовтавий

Сом-повчальник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ3:233)

Сон-бог, ім., ч. р., І лише сон-бог усесильний, / Мене люб’язно, наче друг, / До хати зве… (ГЦ2:41 # 1991)

Сон-відчай, ім., ч. р. <назва поезії> (О. Камінська: НМД-2008: 96 # ~2000‑і)

Сонечко-сніп, ім., с. р., див.: Прозоро-ясний

Сон-зима, ім., ж. р., Після німої сон-зими / До мого сонячного краю / Вертають з вирію громи, / Немов лелеки прилітають. (Бабій12:69)

Сон-літо, ім., с. р., До вирію сон-літо на крилі / Несуть дзвінкоголосі журавлі… (ГЦ1:206 # 2001)

Сон-незабудка, ім., ч. р., Страшилки, як сни-незабудки… (ВМ:26 # ~2000‑і)

Сонно-тьмяний, прикм., Окутав землю сонно-тьмяну / Осінній жаль і карий сум. (ОБ:113)

Сон-полон, ім., ч. р., Я не спішив зі сну-полону. (ГЦ2:123 # 1998)

Сон-предтеча, ім., ч. р., Купаєш душу в сні-предтечі, / Життю даруєш мить снаги. (ГЦ2:127 # 1999)

Сон-прогноз, ім., ч. р., Ох, ці передчуття / І сни-прогнози з закапелків ночі. (ВПоп:9)

Сон-тривога, ім., ч. р., Таких синів – це гордо мати, / Вони – надія, й дум політ, / І сон-тривога, й цілий світ… (В. Ящук: Проріст-06:52)

Сон-туман, ім., ч. р., Та тільки снів-туманів череда / Зненацька вийде на в’юнку дорогу. (ББор2:65)

Сонцебарвний, прикм., Вся даль заквітчана піснями / У леті сонцебарвних днів. (Пащук1:46)

Сонцеблиск, ім., ч. р., Твої сонцеблиски очей / Мене звуть до дивних речей… (ГЦ3:14 # 1981)

Сонце-божество, ім., с. р., Той вільний стан дитячого єства, /…/ Як вічна цінність сонця-божества… (МН:6)

Сонцебокий, прикм., субст., Ген звиса на вітті змерзле і – самотнє, / А, було ж, гойдались сонцебоких сотні… (МБер3:29)

Сонцевись, ім., ж. р., Радій, Вкраїнонько! Гордись! / Твої Співці – Гомери / Краси і Правди сонцевись… (АГр:24)

Сонцегарячий, прикм., І він [вогонь. – В. М.], – сонцегарячий всередині, / Що обійняти міг, усе згубив… (АМ:14 # ~2000-і); Прапори сонцегарячі / “Так!” закричали всюди знов… (МН:63 # 02.2002–02.2005)

Сонцеграй, ім., ч. р., Так добре всім, радіє ланка, / Стрічає в росах сонцеграй. (ВЯрм1:20 # 1961); Я вірю, що ні небо голубе, / Ні сонцеграй самій вам не до втіхи. (ВЯрм3:52); Пройшовши полем навмання / У весняному сонцеграї, / Вони спинились серед дня / На моріжку в зеленім гаї. (ВЯрм4:61); див також: Ласкаво-щедрий

Сонцеграйний, прикм., Спів комбайна / В пізні ночі. / Сонцеграйні / Милі очі. (ВЛ:56)

Сонцезгасання, ім., с. р., Вечоріло… В останках заграв / Ще рум’янилось сонцезгасання. (ВЯрм4:77)

Сонце-кава, ім., с. р., …А на долоні сонце-кава / Пробуджує в душі красу. (П. Катеринич: НМД-2010:10)

Сонцеколо, ім., с. р., див.: Мружно

Сонцелико, предик., Там стогомінно, сонцелико, / Там повно шепоту і крику. (ГЧ:131)

Сонце-одкровення, ім., с. р., Це Я. Надії радісні пісні / Бринять в Моєму сонце-одкровенні. (МВівч:5)

Сонцепривабливий, прикм., До рядків чистий порух душі / Без фальшивих приношу одеж, / Бо чесноти до щастя рушій, / Шлях до сонцепривабливих веж! (ГЦ3:78 # 2003)

Сонцерань, ім., ж. р., Золотить сонцерань хрести, / Сивіють за́мки, наче скелі… (ББ:52 # 11.1996)

Сонце-світло, ім., с. р., І сонця-світла щедрий океан / Велично розіллється над Горинню. (ІС:43)

Сонцеструння, ім., с. р., Тихе, тепле сонцеструння / Розбрелося по дібровах…; Сонцеструнння неповторне / Всіх до праці запалило… (ВЛ:133)

Сонцечолий, прикм., Тобі в обійми лину, наче син, / Мій добрий, щедрий, сонцечолий краю. (Рачок1:46); Видався на диво ранок сонцечолий, / Заблищали роси сріблом на траві. (ВЯрм1:34)

Сонячно-вербовий, прикм., …Моя ти земле сонячно-вербова, / Твоя розлога мова, як діброва / За світанковим дивом солов’я. (Бабій12:12)

Сонячно-вересневий, прикм., Теплий осінній вітер, / Сонячно-вересневий, / Що трусить доспілі груші, / Яблука по садах… (Бабій1:65)

Сонячно-гнівний, прикм., …А над Черкасами, а над Черкасами – / Очі, сонячно-гнівні. (МВівч:29)

Сонячно-голубий, прикм., Так що крик / про маленьку язичницю залишив / присмак маслини / Біля сонячно-голубого моря / з оплаканою пляшкою… (ВЛ:315)

Сонячнозлото, присл., Царство екзотики: ківі, банани… / Сонячнозлото горять кольори. (Бабій11:60)

Сонячно-рожевий, прикм., …Із романтик нетутешніх на подвір’я / Прилітали птахи сонячно-рожеві, / В жовтий молочай своє губили пір’я. (НД2:70)

Сонячно-русявий, прикм., …У косах сонячно-русявих / Весело бавився вітрець. (ОБ:80)

Сонячносвітлий, прикм., Чи сиві тумани лягають, / Чи обрії сонячносвітлі… (СМатв2:33)

Сонячно-ясний, прикм., І бризки, сонячно-ясні, / Грайливі рученьки дівочі / В обличчя хлюпнули мені. (МВівч:11); Так гарно сонце край мій пестить, / Проміння – сонячно-ясне. (Т. Ковальчук: ТДСС-2006:17)

Соняшеня, ім., с. р., І соняхи, й малі соняшенята / Воднораз всі над шляхом зацвіли… (Бабій3:136)

Соняшниково-золотистий, прикм., Я ріс поміж квітів – / найкращих польових квітів / (бо ж у селі). / З голубими, наче озера, / із синіми, як блавати, / та карими, як чорнобривці, / із соняшниково-золотистими, / чорноожиновими, / а ще, наче терен, – очима… (Бабій8:263)

Соратник-борець, ім., ч. р., А по стопах соратника-борця / З тієї ж смертоносної зупинки, / Піднявши вгору факели-серця, / Ідуть Драй-Хмари, Плужники, Косинки… (ВЯрм2:9)

Сорозмірність, ім., ж. р., Є долі нужденної благословення! / І Божого слова – свята сорозмірність… (АЛист:70)

Сорока-повія, ім., ж. р., див.: Вовк-амбал, Ворона-брехуха

Сорочня, ім., с. р., збірн., …Є говірливі, / Наче сорочня. (ПВ1:148); пор. у перекладі “Слова о полку Ігоревім” Ю. Федьковича: Сорочня нічичирк! Так й Ігоря слідом женуться / Гзак і Кончак за ним. [http://izbornyk.org.ua/slovo67/sl07.htm]

Сосненя, ім., с. р., Сосни, / сосонки / та сосненята – / Височіє в три поверхи дах; Сосни, / сосонки / та сосненята, / І живиці терпкий аромат – / Чистоти і здоров’я палата / Найдорожча з усяких палат. (ОБ:73)

Сосниночка-дівчинятко, ім., ж. р., Сосниночка-дівчинятко на галявину / вибігла. (ВКуч7:25)

Сосніти, дієсл., див.: Акаціти

Сосновість, ім., ж. р., Як же жити у чорнобильській сосновості / після того всього, що було? (ВКуч3:13); Березового, Дроздинця глибінь / І тиха Єльного сосновість... (ВКуч3:20)

Сосново-злотний, прикм., …Туга, сосново-злотна, пригорнулася / І лук грудей напружено ходив… (Бабій2:92)

Сосново-солом’яний, прикм., Гарно в сосново-солом’яному дусі / Двом нам у тім лоскітливому шересі / Легко сп’янілим від поцілунків; Я пригортаю тебе до грудей своїх / В цьому сосново-солом’янім дусі. (Бабій2:92)

Соцвибрик, ім., ч. р., Соцвибрики <назва поезії> (МК:3 # ~2000-і)

Союзянка, ім., ж. р., …Хто у мене каменем не кине / Комсомолці душу розтрясу / З союзянок виберу членкиню… (АКр2:61 # 26.03.2001)

Спадок-реліквія, ім., ч. р., Любим працю, як спадок-реліквію, / В ній зростаємо, в ній ми і зріємо. (ВЛ:131 # 09.09.1971)

Спаршіти, дієсл., див.: Зіпсіти

Спектакль-розп’яття, ім., ч. р., Не спішу я на спектакль-розп’яття... (ВПоп:7)

Спецнаука, ім., ж. р., Зморщив лоба миттю внук, / Наче доктор спецнаук… (ЮБ4:57)

Спецродзинка, ім., ж. р., <назва поезії>. (ЮБ5:395)

Спечалений, дієприкм., У синьому небі Болоньї / Спечалений погляд купаю. (НД2:95)

Спина-пружина, ім., ж. р., Затим став підлабузником / Зі спиною-пружиною – / Й зробився згодом Тузиком. (ЮБ1:66)

Співак-музикант, ім., ч. р., Біля серця цвіте / Гречкосія талант, / В саме серце вселивсь / Ще й співак-музикант… (ВР1:413 # ~1980‑і)

Співак-соловейко, ім., ч. р., Вже ніч… Засинає усе навкруги, / Співак-соловейко теж тихне… (М. Якубець: НМД-2010:228)

Співати-прозрівати, дієсл., Хто співав-прозрівав / а чи більше / сліпнув. (Тимчак:36 # ~1980‑і)

Співвітчизник-співець, ім., ч. р., – Себе я цілковито присвятив, – / Усім рекламувався, – / Студіюванню співвітчизників-співців… (Красюк1:13)

Співогном, ім., ч. р., див.: Ерзацпоет

Співограй, ім., ч. р., див.: Завишиванити

Співодзвін, ім., ч. р., А ти, наче птиця голодна, / Приб’єшся, хмурний, до оселі / Або співодзвоном веселим / Заб’єш під подвійним вікном. (Бабій8:70)

Спів-перелив, ім., ч. р., На Івана на Купала – / Цілу нічку-ніч не спала, / Доки співом-переливом / Соловейко не замовк. (ОБ:295); Жайвір – співом-переливом / А хвилями – поле. (ОБ:296)

Спів-струмочок, ім., ч. р., …Вивчатиме твій спів і дітвора, / Чарівний спів-струмочок, не миттєвий. (ВЛ:211)

Спів-тривога, ім., ч. р., …Підвладні серцю і душі дороги / Зжинають солов’їний спів-тривогу… (ГЦ1:152 # 1997)

Співучо-журавлиний, прикм., Помолодів Остріг / І зве синів на предківський поріг, / Під небеса співучо-журавлині. (Ундір:9)

Спідниця-міні, ім., ж. р., див.: Панянка-модниця; пор. з узуальним міні-спідниця

Сплеск-сплав, ім., ч. р., А так – періодичні сплески-сплави. (ЮБонд1:116)

Сплет, ім., ч. р., див.: Зеленолисто; пор. в О. Зуєвського: …Кладе вінок на щедрий сплет коси / І зором воскрешати світ уміє (# 1947) [http://nplu.org/ua/events/exib/Oleg_Zyevskiy/Pid_znakom_feniksa.htm]

Сплюх (сплюха-)-лежебока (-лежебок), ім., сп. р., Немає тут місця сплюхам-лежебокам, / Тут вправною буде усяка рука. (ББ:35 # 09.1999) Як правильно записати???

Сповенілий, дієприкм., Сповенілою силою котилась ріка... (Бабій5:52)

Сповеніти, дієсл., …В старечих вербах, древніх ясенах / Вино зелене буйно Сповеніє... (Бабій4:24)

Спогад-слід, ім., ч. р., див.: Предковіччя

Спогад-слово, ім., ч. р., Я вірю: ти прийдеш до мене / Хоч би на спогади-слова… (ВР2:320 # 1970)

Спогад-спомин, ім., ч. р., Обвуглені спогади-спомини. / Зимовий похід. Базар. (ЮБонд:19)

Спогад-сум, ім., ч. р., Акацій білі квіти / Дарують спогад-сум. (ГЦ3:3 # 1988)

Споглядальниця-зірниця, ім., ж. р., Світить споглядальниця-зірниця, / Думає: і скільки ж сягне зір? (ЮБонд1:59)

Сподівальник, ім., ч. р., …Тільки трішечки підріс – / Заходивсь водить гордливо / Сподівальників за ніс. (ЮБ4:215)

Споживчо-загребущий, прикм., Та скарб отой розтоптаний ногами / Гнилих, споживчо-загребущих душ, / Що Незалежність, виткану віками, / Безжально кидають під суржик-душ. (ГЦ3:68 # 2000)

Спокійно-елегійний, прикм., Я зовсім не втручався б необачно / В це видиво, спокійно-елегійне. (Дубов:42 # ~1980‑і)

Спомин-боління, ім., ж. р., див.: Галузка-пагінець

Спомини-квіти, ім., мн., Не зів’януть повік мої спомини-квіти / На могилі високій у ріднім селі… (Ундір1:39 # 28.08.1995)

Спомин-пісня, ім., ч. р., ...Ніяких статків не взяли з собою – / Лиш спомин-пісню про свій край святий. (ББор1:9)

Спортемоція, ім., ж. р., А по-друге, і чужому / Треба голу порадіть, / Бо у кожному у ньому – / Спортемоцій повна сіть. (ЮБ5:261)

Спортоблуддя, ім., с. р., Бої без правил – / Навіщо судді, / Не спорт у славі, / А спортоблуддя. (ББ:73 # 04.1998)

Спочинок-ніч, ім., ч. р., ...освіжила / усе перед настанням спочинку-ночі. (ВКуч2:35)

Спрагливість, ім., ж. р., …Цінуй довік спрагливість молитовних слів… (ГЦ1:201 # 2001); пор. з узуальним спраглість

Спрагливо, присл., І хай не завжди вміло / Долаю хвилі днів, / Але спішу спрагливо / В полон Твоїх вогнів. (ГЦ1:85 # 1993); Завмирає серце від любові / І летить спрагливо крізь роки… (ГЦ1:119 # 1994); Думка спрагливо, мов нитка / За голкою совісті йде, Душу років, ніжну квітку, / Пером долі в строфи веде. (ГЦ1:132 # 1995); Колись, ще в юні, з вуст медових / Я пив спрагливо щастя гріх… (ГЦ1:199 # 2001); пор. з узуальним спрагло

Спрагло-голубий, прикм., Літав з дитинства вечорами / Під небом спрагло-голубим… (ГЦ1:131 # 1995)

Спрагло-натомлений, дієприкм., …Спрагло-натомлені, наче захекані вівці, – / З пастки комп’ютера посеред затхлого дня / Прагнемо вирватись у двадцять першому віці. (МБер1:26)

Спрагло-сивий, прикм., А вечір спрагло-сивий, замислений такий… (МПш:47)

Сріберність, ім., ж. р., Лінива спека полуденна / спила роси сріберність... (ВКуч2:35)

Сріберно, присл., див.: Замузичити; пор. з узуальними сріберний, срібно

Срібління, ім., с. р., Геніальне творіння: срібління крила, / Теплий згусточок меду і воску… (Бабій11:87 # 1975)

Сріблясто-зоряний, прикм., …Бриніє трепетом бандури / Сріблясто-зоряна ріка. (ОБ:77); пор.: Срібно-зорий

Сріблясто-сивий, прикм., А хто ж ото, старий, сріблясто-сивий, / Іде назустріч як поліський дуб? (ВК2:47)

Сріблясто-чистий, прикм., Ви вдивіться в легкість її [жінки. – В. М.] кроків, / Вслухайтесь в сріблясто-чистий сміх. (ЖАндр:14)

Срібно-глянцевий, прикм., Плаче зорями небо / Срібно-глянцевих шпальт, / І фіалка для тебе / Пророста крізь асфальт. (Г. Філонюк: НМД-2009: 43)

Срібноголосо, присл., У небі жайворон співає, / Виспівує срібноголосо! (ББ:36 # 06.1998)

Срібнодзвін, ім., ч. р., <назва поезії>. (Бабій1:61)

Срібнодзвонний, прикм., Природа безборонна / Прокинулась зі сну, / І річка срібнодзвонна / Пливе у далину. (ВР2:94 # ~1990‑і); І, одягнувши срібнодзвонні шати, / Зірки скидають музи на митців. (П. Катеринич: НМД-2010:10)

Срібнодзвонно, присл., Срібнодзвонно в піднебессі / жайвір заспівав… (Рачок1:19)

Срібно-зелений, прикм., На гори круті і на схили, / На срібно-зелені вершини, / Щоб буйні вітри розносили / Пісні чарівні з полонини. (АГриг:13)

Срібно-золотистий, прикм., Раптом сонце вдарило, як полум’ям, / І на плеса зморшкувате тло / Срібно-золотистою тополею, / Мерехтливо сяючи, лягло. (ВЯрм1:51)

Срібнозорий, прикм., Догоряє багаття / Срібнозорих комет. (Г. Філонюк: НМД-2009: 43); пор.: Сріблясто-зоряний

Срібнокований, дієприкм., ...Перше срібноковане волосся – / Перший непідробний скарб. (Мейта4:88 # ~2000‑і)

Срібноколий, прикм., …Предтеча мій – то місяць срібноколий… (ОЗ2:29)

Срібнокосий, прикм., Случева хвиля човника жене, / Цілує ніжно верби срібнокосі… (Рачок1:46)

Срібнолиций, прикм., Прийшли… Коли світанок срібнолиций / Будили від безсоння солов’ї… (Дубов:15 # 03.06.1989); див. також: Зіронька-сестриця; пор. у Марійки Підгірянки: Ой місяцю, місяченьку, / Срібнолиций стороженьку, / Що сторожиш ти? [http://petryk.com.ua/316]

Срібнопташий, прикм., Йому назустріч, у святковий тон цей, / Несеться з гаю срібнопташий гам… (ВЛ1:90 # 17.02.1967); пор. в іншій редакції: …Несеться з гаю срібнопташний гам… (ВЛ2:13)

Срібнострунний, прикм., Хай життєдайно срібнострунний / Цей дощ над нами продзвенить. (ВБ:49 # ~1980‑і)

Срібношерстий, прикм., – Норки дві було сьогодні / Високого класу – / Срібношерсті, дуже модні, / Їх забрали зразу. (МК1:49)

Ставок-холодець, ім., ч. р., Поруч, глянь, видає аромати / Хвилькуватий ставок-холодець… (ЮБ4:346)

Сталево-синій, прикм., Гарячі іскри з-під бруска / І леза спів, сталево-синього… (Бабій2:104)

Стеблинка-вкраїнка, ім., ж. р., Сухорлява стеблинко-вкраїнко, / Ти мовчиш?.. (МПш1:29)

Стеженя, ім., с. р., Стежечка, стежина, стеженя / Бігла манівцями безтурботно… (Дубов:11 # 24.02.1982)

Стеженятко, ім., с. р., Завш неповторний слова чародій / умів знайти слова благословенні: / і хмарення у висі голубій, / і стеженятко⁴⁸ у траві зеленій. (Б. Білецький: ЛР-2010:22)

Стежина-дорога, ім., ж. р., Нема на карті тих стежин-доріг, / Що тут чаїлись по ланах, ярками… (ВЯрм4:37)

Стежка-доріжка, ім., ж. р., Лягають тіні на стежки-доріжки, / На них лише закоханих сліди. (ЮК:30 # ~2000‑і)

Стежка-дорога, ім., ж. р., Стежками-дорогами в даль бурштинову / Розбіглися клени буланими кіньми. (ВР1:49 # ~1960‑і); І ні, не забувся ще, / Моя ти школо-мрійнице, / Стежок-доріг заобрійних, / Які топтав без втом. (Пащук2:16); Пішла ти стежкою-дорогою – / Неначе пісня вдаль пішла… (ЄШм:60); Переплетені стежки-дороги, а з ними – і долі. (Бабій9:137); Долю собаки отак понівечено, / Вирок – у лісі без стежки-дороги. (ГД:23 # 05–08.11.2000); пор.: Дорога-стежка

Стежка-мережка, ім., ж. р., Намалювала / На схилі гори / Золоті явори. / Стежку-мережку, / Яка обережно / Збігає з гори. (ЛПшен1:46)

Стежка-полотно, ім., ж. р., Стежок-полотен вже нема, / Вони минулися у спогад… (СПраск2:58)

Стежка-провина, ім., ж. р., Із юної стежки-провини / Ти й нині вбігаєш у сни… (ГЦ1:100 # 1993)

Стежка-рушник, ім., ж. р., Але як погляну на віття твоє, / на листя, що пада мені попід ноги // і стелить до ганочка стежку-рушник, / до глечиків, що похололи на плоті… (МБер6:47)

Степовій, ім., ч. р., І все – дарма. І жодного нема, / Пропахлого гучними степовіями / Отого, що руками обома / Тебе обніме. (Мейта2:81 # ~1990‑і)

Стерв’ятник-Бурундай, ім., ч. р., То по данину Ігор-ненаситець, / То по ясир стерв’ятник-Бурундай… (ЄШм:83 # 16.08.1984)

Стерильно-дратий, прикм., А в казанах стерильно-дратих / Сидять там слуги Гіппократа… (М. Степанюк: ЛР-2010:417)

Стиглота, ім., ж. р., Долоні – квітневе листя, / Уста – стиглота вишень. (ВР2:461 # 1992)

Стишено-гарний, прикм., …(він патрує за жінкою, в котрої стишено-гарні / і промовисті очі, мов пара смараґдових зір). (Мейта3:48)

Стіжок-віл, ім., ч. р., …І повертають всі стежини / У отчий дім, / Де за садком серед туману / Стіжки-воли… (РСл:33)

Стоакордно, присл., див.: Розбандуритися

Стоболий, прикм., А прийдуть сини на власне поле, / Гідні свого роду і землі, – / Моє слово горде і стоболе / Їх серця торкне і світлі чола... (Бабій8:250); Та коли за тобою брати – / Лицарство чорноброве, / Вистоїть і переможе слово / Вистраждане і стоболе (Бабій10:82)

Стовежо, присл., …І полум’я підводилось стовежо, / Здавалось, повернулися віки… (ВР1:368 # ~1980‑і)

Стовихор, ім., ч. р., див.: Збентежено-байдужий

Стовусий, прикм., Слава цяцькою здається, / Та це – чорт стовусий… (ЮБ5:372)

Стоголоси, ім., мн., Зима, а, можливо, осінь? / Яких кольорів життя? / Барвистих стоголосів? / Я – акварель злиття. (СМ:7 # ~2000-і); пор. з узуальним стоголосий

Стогомінно, предик., див.: Сонцелико

Стогривий, прикм., Мов стріли натягнуті, / Крізь осінь стогриву, / Душі й серця напнутість / Рядків сіє зливу. (ГЦ2:17 # 1986)

Стогрозий, прикм., …Я до тебе цим світом стогрозим / Мандруватиму тисячу літ. (ВР1:66 # ~1960‑і)

Стогрозово, присл., Столадово, стогрозово / Знов гуде кобзарський дзвін. (АГр:26 # 07.06.1995)

Стодзвін, ім., ч. р., Чув я: / ревнули стодзвони людські – / непокірні / і невеликодні… (Тимчак:29 # ~1980‑і)

Стодзвонний, прикм., У сріблі і золоті поміж гаїв та дібров / Ростуть до зеніту собори стодзвонні. (НД2:84); (Король же римується з болем всіх доль, / Колона – із словом “стодзвонна…”). (ВЛ:336); див. також: Розквітнений

Стожалий, прикм., Він чує, як тиша лунає довкола, / Дзвенить неперервно і тонко, / Неначе голками стожалими коле, / Буравить вушні перепонки. (ВЯрм1:16); пор у В. Симоненка: А ненависть стожала / Мечами помсти рвалася у світ… [КСАН-04:432]

Стожилий, прикм., …Дай серцю пульс стожилий! (ГЦ2:78 # 1994); пор. у М. Василенка: Ельбрус зустрічає прихильно мене – / Уславлений велет стожилий (# 1973) [http://prosvilib.ipsys.net/books/vasilenko/arhitektura/arhit3.htm]

Стозвуко, присл., Зоря звучала – унісонив світ / Стозвуко у нестримній круговерті. (НД2:101); пор. у П. Осадчука: Велика подія в Центральнім районі – / Від щастя стозвуко лунають долоні. [КСАН-04:433]

Стозорий, прикм., А тут, під куполом стозорим, / Ридало полум’я. (ОБ:22); А щастя скільки / в очах стозорих! (ББор1:28); пор. у П. Тичини: В душі моїй сила стозора, – бушуй ти, натхнення, бушуй!; у Д. Тася: А за селом, за вигоном простори, / Мов струни пнуться кольористі гони; / Парують обрії, блискучі та стозорі, / А вітер куряву шляхами гоне. [КСАН-04:433]

Стокаліберний, прикм., …А загривок лоскочуть / стокаліберні посвисти злі. (ПВ1:140)

Стоквітний, прикм., Юний травень / так видзвонював довкруг, / Засівав стоквітним дивом зелен луг. (ЄШм:97)

Стоколосся, ім., с. р., Блукаю в житнім стоколоссі. (ІПл2:43 # ~2000‑і)

Стокрило, присл., І хмелем повнились зіниці – / Стокрило⁴⁹ почуття росло! (АКр2:71 # 05–06.05.2002)

Столадово, присл., див.: Стогрозово

Столунно, присл., Послухай – / Як видзвонює столунно / Столике СЛОВО! (СПраск1:56)

Стомлено-блідий, прикм., Там зима, і скрижанілу далеч / Заснувало небо стомлено-бліде… (НД2:94)

Стоніч, ім., ж. р., див.: Зелен-очі

Стоозерно, присл., Буйно, стоозерно і сторіко / Відбули за обрій холоди. (Р. Слободенюк: ЛР-2010:390)

Стооко, присл., Вступав я в ліс, у лісове життя, / Що звідусіль дивилося стооко… (Бабій13:21)

Стопальний, прикм., Натхнення сонць – / стопальна спрага вір… / Смішні слова – я більше не кохаю! (І. Сель: ЗНЗ-2010:12 # ~2000‑і)

Сторіко, присл., див.: Стоозерно

Сторож-місяць, ім., ч. р., І сторож-місяць вже покинув варту. (Р. Вальдман: ЕС-2006:60)

Сторож-пес, ім., ч. р., …Ні варти надійної поруч, ні сторожа-пса… (Бабій11:20)

Сторозіп’ятий, дієприкм., Повертаються з вирію / у свій край сторозтерзаний, / Сторозіп’ятий богом і злими людьми... (ББор1:44); пор.: Сторозп’ятий

Сторозп’ятий, дієприкм., ...Сторозп’ята стрілася Вкраїна / Із звіздою страшною Полин? (ББор2:162); пор.: Сторозіп’ятий

Сторозпроклятий, прикм., Навіть місце зарівняти хан запінений звелів, а воно, сторозпрокляте, знову пнеться з-під землі… (МПш2:22)

Сторозтерзаний, дієприкм., див.: Сторозіп’ятий; пор. у П. Тичини: Стоїть сторозтерзаний Київ, / і двістірозіп’ятий я. [Цит. за: Кирилюк-2011, с. 200]

Стосвічний, прикм., …Я відпалаю факелом стосвічним / І полум’я прийдешнім передам. (ВБ5:5); Прийди у мій вогонь стосвічний – / В осінній закуток терпкий… (ЄШм1:518 # 15.12.1996); пор. в І. Драча: Грудаста, сучкаста, вівтарно стосвічна / Посестра вічності – княжна потойбічна… [КСАН-04: с. 436]

Стосонце, ім., ч. р., …Коли собраття “Книжицю” принесли. / Моїм стосонцем там вона була! (ЛПшен2:45); І, раптом, грому колісниця / За блискавкою стрімко мчить, / Яка обпалює зіниці / Стосонцем у стрілецьку мить. (ГЦ3:70 # 2001)

Стосонячний, прикм., І раптом затепліла на обличчі / Стосонячна усмішка Іллічева. (ВР3:7)

Стоусто, присл., Та знову весняний звучить хорал, / І квіт стоусто душу обнімає… (ГЦ1:166 # 1998); пор. з узуальним стоустий

Стояти-тремтіти, дієсл., Стоять-тремтять сполохані тополі / І оддалік блакитно плаче льон. (ББор2:44)

Страдниця-земля, ім., ж. р., Умила страдниця-земля / Чоло кислотними дощами. (МВівч:15)

Страдниця-покора, ім., ж. р., Мово, мово, страднице-покоро, / Випростайся і прошкуй на шлях… (Дубов:14 # 17.10.1989)

Страждальниця-мати, ім., ж. р., Ми губили, як воїни, друга чи брата, / І молилась за нас та ж страждальниця-мати. (Бабій8:55)

Страсноп’ятничний, прикм., див.: Опівніччя

Страх-зло, ім., ч. р., Зі страхом-злом ми станемо на прю… (ВР1:354 # ~1980‑і)

Страхо-жахо-сексуальний, прикм., Телефільми ідеальні – / Страхо-жахо-сексуальні!.. (ЛКЗ1:56)

Страшно-моторошний, прикм., І лише мухомори чарують / Страшно-моторошною красою. (МТр:25 # 2007)

Стріла-зіниця, ім., ж. р., І раптом – блискавка – стріли-зіниці, / Хода співуча і погляд в даль, / Волосся, наче жмуток пшениці… / Я зупинилась, зняла вуаль. (Н. Федорович: НМД-2009: 205)

Стрілецько-повстанський, прикм., …І сяєво Січі впаде малиново / На тишу стрілецько-повстанських могил. (ВР2:6 # ~1990‑і)

Стрілочка-сестриця, ім., ж. р., Стали в парі, стали в парі / Стрілочки-сестриці. (ОБ:265)

Стрімко-лунко, присл., див.: Нерозраєний.

Строго-ясний, прикм., …І носив гонорово із шиком / Твої строго-ясні кольори. (ВПоп:44)

Строкато-палаючий, прикм., А ті, із самотностей, спрагло вдивлялись / В богемне строкато-палаюче літо. (НД2:11)

Стронцієво, присл., А тим часом стронцієво вмита / Білокора / Мавка / Лісова / Жовті коси губить / Серед літа. (ЛГ:21)

Стронцій-цезій, ім., ч. р., І стронцієм-цезієм простір прочах – / На тисячу літ в люду туга в очах. (ВР2:160 # ~1990‑і)

Строфа-блискавиця, ім., ж. р., див.: Витязь-поет

Строфа-коломийка, ім., ж. р., Мої строфи-коломийки, / Як з корчів повилітають, / То на тебе із Полісся / Всіх чортів повиганяють! (МН:11 # 02.2002–02.2005)

Строфіти-жебоніти, дієсл., див.: Богосхожий

Струмкоголосий, прикм., Твоїх пісень струмкоголосих / Вже так заждалися усі… (ВЯрм1:55)

Струмок-вуж, ім., ж. р., Теплить. Сичать струмки-вужі… (ЮБ5:300)

Струмочити, дієсл., І цей глибокий сміх – / У морокові ночі – / Найбільша із утіх, / Що зоряно струмоче. (Бабій4:15)

Струна-громовиця, ім., ж. р., …Бандуро, не мовчи! / Удар у струни-громовиці! (АГр:44 # 09.08.2002)

Струна-жалібниця, ім., ж. р., Поговоріть зі мною, струни-жалібниці, / Нехай печаль розтане знов, як дим. (АГр:91 # 22.01.1989)

Струна-павутинка, ім., ж. р., Затремтіла струна-павутинка, / Загойдалась на краплі весна… (ЯС:96)

Струна-почуття, ім., с. р., Коли душа болить, мов рвана рана, / Коли змовкають струни-почуття… (ЖАндр:37)

Струна-промінець, ім., ч. р., Немає літа, вже замовкли / Сонечка струни-промінці… (ЯД:31 # 26.09.2009)

Струна-співаниця, ім., ж. р., Струна-співаниця понад колесом / Жебоніла темному – / аж боліла. (Тимчак:24 # ~1980‑і)

Струна-струмок, ім., ж. р., Громом у серце вдарили / Струни-струмки октавами. (Г. Журавська: ЗНЗ-2010:4 # ~2000-і)

Струна-трава, ім., ж. р., див.: Розмузичитися

Струння, ім., с. р., Бабиного літа розмаїте струння / Роздала музикам – затяжним вітрам… (ВЛ:87)

Стрясіння, ім., с. р., Не шелестіть. Упокоєно спить ще Росія. / Мчиться планета в майбутнє стрясінь, колотнеч. (АКр1:50 # 10.10.1993)

Студеноокий, прикм., Мряка студеноока – / З революційних гроз. / 33-го року / Прогноз. (МВівч:6)

Стукало*, ім., с. р., У садку на суку / Сіло / стукало. (Тимчак1:8)

Стук-переклик, ім., ч. р., …Дві колонки в моніторах, / Наче дятлів стук-переклик, / миготіли дружно, хором. (МН:69 # 02.2002–02.2005)

Стурований, дієприкм., Наче рани нам болять могили / І болить стурована земля. (ГФ1:16)

Суддя-молодець, ім., ч. р., …Коментатор язикатий / Взявся склади називати, / Потім – суддів-молодців… (ЮБ4:56)

Судилище-суд, ім., ч. р., Ох будуть ще судилища-суди; Так, будуть ще судилища-суди. (ЮБонд1:42)

Суд-процес, ім., ч. р., див.: Кулак-закон

Суд-розправа, ім., ч. р., Де межа означена між судом-розправою, / Між святою справою і лихою славою? (Бабій2:11)

Судьбовійний, прикм., …Й намеле тиші / судьбовійний млин / У відра / у горнятка і в цеберка… (СУ1:15)

Суєслов’я, ім., с. р., Знімів суєслов’я рокіт… / Останній промінчик зник… (ЄШм:35)

Сука-людина, ім., ж. р., див.: Мама-сучка

Сум’яття-біль, ім., с. р., Гнаний сум’яттям-болем / З гнівом на спраглих устах / Ти, як перекотиполе, / Котишся по світах. (НД2:16)

Сумнавий, прикм., Я схожа на тебе, / сумнава сестричко-ромашко… (ЛПшен:56)

Сумний-шумний, прикм., Розповість тобі вона [казка. В. М.] / Про сумну-шумну діброву, / Ігри, зоряні степи… (О. Палій: ЗНЗ-2010:93 # ~2000‑і)

Сумнів-ординець, ім., ч. р., І так радіємо причалам, / Де можна плакать наодинці, / Де не наваляться дев’ятим валом / Підступні сумніви-ординці. (Д. Федорович: НМД-2009:201–202)

Сумно-жовтий, прикм., Я так люблю зелену мить весни – / За що ж мені ця сумно-жовта осінь? (ЛГ:21); пор. у М. Семенка: Хутко осінь хутко лист / Мов сумно-жовтий серпантин / Обсипле темну цю алею… [СМС-06: с. 172]

Сумнокрилий, прикм., По Іспаніях, Португаліях розвезуть в собі / скарб / Сумнокрилих пісень. (Бабій10:31 # ~2000-і)

Сумноокий, прикм., Я з поля вернуся на шлях / І долі скажу сумноокій… (ВР2:44 # ~1990‑і); Он сумноокий день. Летів в краї незвідані. (ББ:113 # 12.1998)

Сумносірий, прикм., Наче проріз далекого неба / в сумносірому хмаровинні. (Бабій2:76)

Сумно-суворий, прикм., Той, що веселий, легкий був, мов легіт – / Сумно-суворий тепер... (Бабій5:14)

Сумовиця, ім., ж. р., див.: Відболіло

Сунично-червоний, прикм., див.: Синьо-чорничний

Суперальтруїзм, ім., ч. р., Чи вже від роду скромні ми такі, / Чи, може, гени “суперальтруїзму” / У спадок віддали нам кляті “ізми”… (СПраск2:9)

Супер-злочинець, ім., ч. р., А до суперів-злочинців, / хто украв і не попався, / то завжди була пошана – / до корита обирався. (ВКуч9:14)

Суперкава, ім., ж. р., Всяк прекрасно знає: / Навіть з суперкавою / Бесіда буває / Зовсім нецікавою… (ЮБ5:347)

Супер-пес, ім., ч. р., Куди поверне супер-пес, / Туди й біжить за ним Сильвестр. (ЮБ1:7)

Суперреклама, ім., ж. р., Настирний гвалт нових суперреклам… (МСт1:4 # 24.12.1996)

Суперспівак, ім., ж. р., Прилипли теплі окуляри / До інших суперспіваків. (МСт1:31 # 12.1997)

Супутник-біль, ім., ч. р., З тобою поруч твій супутник-біль, / Тож годі говорити про самотність! (ОЗ1:31)

Суржик-вода, ім., ж. р., …А не суржик-воду ллє на млин придуркам… (ЮБ3:282)

Суржик-душ, ім., ч. р., див.: Споживчо-загребущий

Сурмити-вигравати, дієсл., А серце сурмить-виграє, / Мов голос останньої птиці…(ЛПшен1:59)

Сусіда-черволов, ім., ч. р., Аж чує мову: – Ну, і впертий! – / Це обізвавсь / Сусіда-черволов Карась… (ВГр2:73)

Сусід-дід, ім. ч. р., І сусіди-діди відійшли всі юрбою – / Як то на вечорниці, бувало, ішли… (ІС:88)

Сусідешний, прикм., Дичіє сад. / В кошлаті кривуляки / Давно не влазять сусідешні діти. (Тимчак:53 # ~1980‑і); пор. з узуальними сусідський, сусідній

Сусідка-бджола, ім., ж. р., Як стало тихо й сонячно довкіл, / Помітив Джміль сусідок-бджіл… (ВГр2:109)

Сусідка-квітка, ім., ж. р., Чому ти сумуєш, клене? / Що листя уже не зелене? / Промерзла сусідка-квітка? (ГД:24 # 04.10.1998)

Сусідка-шептуха, ім., ж. р., А зорі – сусідки-шептухи – / сипнули на простір неба… (Пащук2:28)

Сусідка-щебетуха, ім., ж. р., Дві сусідки-щебетухи / Стрілись на базарі. (ЮБ1:20)

Сусід-пихкач, ім., ч. р., Два сусіди-пихкачі / Напросились в глядачі. (ЮБ5:258)

Сутемінь, ім., ж. р., Але – непам’ять. В сутемені душ / Блукають лиховісні лицедії. (Бабій8:178)

Сутеневий, прикм., Зважнілий крижень сонця / впав надвечір / У сутеневий вигаслий комиш. (Тимчак:58 # ~1980‑і)

Сутінково-зоряний, прикм., Сутінково-зоряною синню / Плаває оранжева байдарка. (ВЛ:19); пор. в іншій редакції: Сутінково зоряною синню / Плаває оранжева байдарка (ВЛ1:9)

Сутньо, присл., див.: Неперебутньо

Сухозлото, ім., ч. р., див.: Завірюшити

Сухолистя, ім., с. р., І шукав я ночами тепла, / І палив сухолистя осіннє. (Рачинець1:5); пор. з узуальним сухолист

Суцілля, ім., с. р., А як забуватиму зопалу, / Що світ – не суцілля весіль, / Заб’ється тривогою попелом / Тарасів невистиглий біль. (Дубов:10 # 06.03.1987); пор. з узуальним суціль

Сфінкс-автомат, ім., ч. р., Мить набубнявіла, і зараз гримне грім: / сфінкс-автомат продасть, нарешті, тайну... (ЛР:14)

Сформалінений, дієприкм., Сформалінені сенси, мов згустки / крамоли, / В невагомості спліну, неначе у цноті. (НД2:33)

Сходинка-хвилина, ім., ж. р., Чомусь я зник останнім часом / Зі сходинок-хвилин життя… (ГЦ2:35 # 1994)

Схоронний, дієприкм., див.: Летючо-крихкий

Сюрчати-свистіти, дієсл., Сюрчить-свистить даішна рать… (ЮБ5:300)

Сяйвоносний, прикм., …Щоб під сонцем сяйвоносним не померти з відчаю, / Щоб над милою землею пролетіти піснею. (ОСтр:4 # ~1990‑і)

Таємно-невидиме, прикм., субст., ...А у вітах туркоче зворушливо горлиця, / І зове у минуле, таємно-невидиме. (ББор2:46)

Тайноносний, прикм., Той день тайноносний мені ще світа… (ВЛ1:79)

Таїнний, прикм., …Полину я над сивими світами / В антибуття таїнне неземне. (СПраск1:62)

Тато-горобець, ім., ч. р., Радий тато-горобець / Мчить він зранку / навпростець / Їжу сину добувати / Й горобчиху годувати. (Ю. Головатчик: ЗНЗ-2010:94 # ~2000‑і)

Твариненятко, ім., с. р., Як павучок. Працюють руки? – Лапки!.. / Твариненятко. Я не ставлю крапки. (І. Сель: ЗНЗ-2010:12 # ~2000‑і)

Твердь-моріжок, ім., ч. р., Немає тверді-моріжку / і звіритись кому. / А дзвони похоті все б’ють / не зна по кому. (МСт:10 # 09.07.1991)

Творити-малювати, дієсл., Творить-малює Рембрандт там / Портрети знатного купецтва… (ББ:46 # 12.1998)

Тезойменний, прикм., Моя тезойменна русалонько, / Полонянко полів та полісу! (ОЗ2:39)

Телевимір, ім., ч. р., По зеленому розмаю / В хатнім телевимірі / Бродять мамонти й не знають, / Що вони вже вимерли; Бродять мамонти поважно в куцім телевимірі… (ЄШм1:564 # 26.01.2006)

Телегорох, ім., ч. р., Щоб не проґавити бою Кличка, / Вкотре болільник тямущий / Аж до останнього мусив стручка / Телегорох перелущить. (ЮБ5:308)

Теледруг, ім., ч. р., Ох, коли ж ці “теледрузі” / Втоплять дурість власну?! (ЮБ4:17)

Тележиття, ім., с. р., І чи голос із ночі покличе тебе / З тої тиші, де тележиття голубе?.. (Бабій2:55); пор.: Телезоря

Телезоря, ім., ж. р., див.: Віддивитися

Телекартина, ім., ж. р., Вдома ти – мужчина: / Виспишся досхочу / І телекартини / Дивишся до ночі. (ЮБ3:282)

Телехаща, ім., ж. р., А ми в телехащі / Бігом напролом – / У всякі там шоу і серіали. (ВБ1:18)

Телечудо, ім., с. р., <назва поезії>, Не реклама, / А рик хама! (ЮБ4:221)

Теля-подоба, ім., с. р., Він – Бугай, вона – Корова, / А воно – Теля-подоба. (ЮБ5:391)

Темінь-туга, ім., ж. р., Полуда впала з віч, / Дзвінка струна прорвала темінь-тугу. (АГр:34 # 07.09.1997)

Темнеча, ім., ж. р., …Профиркають коні в темнечі, / Забрешуть собаки з узбіч… (Бабій10:36 # ~2000-і); пор. з узуальними темінь, темнота, темрява

Темно-бузиновий, прикм., Нема назад коханій вороття. / А тіні мертвих темно-бузинові. (АКр2:58 # 07.02.1981)

Темнодуший, прикм., Невже ми й досі ще німі, / Мов ті раби, що темнодуші… (АГр:55 # 10.09.2003)

Темноліс, ім., ч. р., Місячно. Поле біліє стернею, / Купи соломи – на тлі темнолісу… (Бабій2:92)

Темнорусий, прикм., див.: Світлорусий; пор. з узуальним те́мно-ру́сий [УОС-06, с. 825]

Темнотканий, прикм., Невблаганні, темноткані дні. (Мейта4:86 # ~2000‑і); пор.: Яснотканий

Темнохмаро, присл., Над Тарасом і над Україною / Темнохмаро гримлять небеса. (ВР2:16 # ~1990‑і)

Темра, ім., ж. р., А може, хто здорожений / так само / У темрі блудить неподалеку. (Тимчак:84 # ~1980‑і)

Тендітно-білий, прикм., А жаль не виросте тут вишня, / Не зацвіте тендітно-білим. (ВКл2:18)

Тендітно-зелений, прикм., Тоненький горішок – / Природи творіння тендітно-зелене, / Від вітру затишку / Шукає листочком в долоні у мене. (ББ:143 # 05.2000)

Тендітно-милий, прикм., І вгадай, що тендітно-миле. (ВКл:26)

Тендітно-ніжний, прикм., Така звичайна і тендітно-ніжна, / Така легка. Така проста любов… (П. Катеринич: НМД-2010:12)

Тендітно-хрусткий, прикм., див.: Лепешина

Тенета-сіті, ім., мн., Ловив мене цей світ, ловив… / Зловив таки в тенета-сіті. (Рачок2:27)

Теплавий, прикм., …Беркицьнути себе через цямриння, / Умитися теплавою водою, / Начерпаною загодя для цього… (МПш:27); пор. у М. Рильського: Дощ голубий, / Легесенький, теплавий, / Ступив на квіти, на гриби… [НЕОКЛАС-08:126]

Теплінно, присл., Лютий лащився теплінно, / Квітень пальці приморозив… (Дубов:34 # 10.04.1990)

Теплогубий, прикм., Прибігло в хату теплогубе літо / Поцілувати тишу у щоку; Сиділо в хаті теплогубе літо / І цілувало тишу у щоку. (ВР1:94 # ~1970‑і)

Тепло-мудрий, прикм., Де ватра дише полиском червоним, / Житниця пахне добротою серця, / І жартівливим, тепло-мудрим словом... (ББор2:74)

Теплорукий, прикм., Україно – теплорука мамо, / Дай мені у путь-дорогу слово… (ВР1:16 # ~1960‑і); пор. у П. Тичини: О кохання, тугострунне, теплоруке! [Цит. за: КСАН-04:445]

Тепло-холодний, прикм., Тепло-холодні ми, / Ні літечка, ні зими. (Мейта5:141)

Теренно, присл., На теренах України / Терну більше, ніж калини – / Недаремно, недаремно / В Україні так теренно. (ЄШм1:546 # 31.10.2001)

Терен-цвіт, ім., ч. р., Є колір в імені “Галина” / Воно червоне, як калина. / Терпке на смак, як терен-цвіт… (АМ:66 # 13.11.1995)

Терновиння, ім., с. р., збірн., Тільки душу терновиння коле, / Бо на світі є Афганістан. (ЄШм:22 # 13.11.1988); пор.: Терняччя

Терново, присл., Мовчання – моя погуба, / Що мучить мене терново. (ВР2:214 # ~1990-і); див. також: Калиново

Терноокий, прикм., – Дай ру-ку! – / гукнула мені терноока пташина. (Тимчак:9 # ~1980-і)

Терно-поле, ім., с. р., ...Хай стріпнеться серце, як колись гаряче, / Долю в терно-полю хай наздоганя. (Бабій6:73); пор. з топонімом Тернопіль

Тернятків, прикм., Зла на тебе, мила, не таю. / Це лише терняткова колючка. (АКр3:67 # 19.12.2011)

Терняччя, ім., с. р., збірн., Розквітле терняччя тендітний промінчик торка. (НД2:23); пор.: Терновиння

Терор-тарарам, ім., ч. р., То вже підходить під наші пороги, / Зрошений нами терор-тарарам. (ВПоп:10)

Терпільник-мовчальник, ім., ч. р., А земляки – терпільники-мовчальники – / Прошкують мовчки знову у кутки. (ІС:11)

Терпкішати, дієсл., Терпкішає мед. (Бабій13:30)

Терпко-гіркавий, прикм., Понад шляхом полин, / Чорний, терпко-гіркавий, / Там, де бранців вели / В царегради і кафи. (Дубов:47 # 21.06.1989)

Техно-новий, прикм., Поміж бетонних термітників ви / Зростите техно-нову generation. (А. Свентах: НМД-2009: 13)

Техпрогрес, <від технічний прогрес>, <назва поезії>. (ВГр4:108)

Теща-дура, ім., ж. р., Літня жара вам, скажімо, / Нагадать може пляжну профуру, / Плескіт води – рідну жінку, / Мухи укус – тещу-дуру. (ЮБ4:325)

Теща-кобра, ім., ж. р., див.: Жінка-тигр

Теща-мамка, ім., ж. р., …На Романа і свій гнів / Лляла теща-мамка… (ЮБ2:57)

Тигр-розбіяка, ім., ч. р., – Ким в дитинстві буть хотів? / – Тигром-розбіякою… (ЮБ1:24)

Тимчакувати, дієсл., <від прізвища рівненського поета М. Тимчака> Одне слово, тимчакує / До вершин… (ЮБ2:88); пор. з узуальним чимчикувати

Тин-загорожа, ім., ч. р., Бо для вовків тин-загорожа, / Що двері в беззаконня ложе. (ГЦ2:198 # 2000)

Тин-перелаз, ім., ч. р., А над тином-перелазом / Зірка голуба. (ЄШм:66 # 24.01.1993)

Тип-ділок, ім., ч. р., …Мучить навіть у сні / Цього типа-ділка – / Чорна заздрість прудка. (ЮБ4:253)

Тиран-диктатор, ім., ч. р., Безжалісний володар наш / Тиран-диктатор – час, / А може, з ним змагатися не треба? (С. Шевчук: СА-2004:8)

Тире-дефіс, ім., Усі тире-дефіси віднайти, / Лапки в словах та коми між рядками… (ОЗ1:25)

Тисячогласо, присл., Ревуть трибуни / Тисячогласо – / Старечо, юно, / Фальцетом, басом. (ББ:72 # 04.1998); пор. з узуальним тисячоголосо

Тисячодзвонний, прикм., Але щомить яскравіше / В заграві тисячодзвонній / Схід, золотіючи, дише / Ритмом осяйних симфоній. (Б. Тен: ЛР-2010:34)

Тисячолітньо, присл., Багатолітня / Мистецтва урочистість / В чітких фігурках з бронзи й міді / Й тисячолітньо / Завмерла історичність / В німих із каменю творіннях. (ББ:55 # 07.1998)

Тихоголосий, прикм., Чому межа така тихоголоса? (ЯС:77)

Тиходзвінно, присл., Бо все одно втікатиме туди, / Де талі води плинуть тиходзвінно. (ВК1:48)

Тихомовний, прикм., Та вся їх цвіть так не була їй мила, / Як рідних мавок тихомовний спів… (Б. Тен: ЛР-2010:34)

Тихоруко, присл., …І знов моє мовчання, як свіча, / пооддаль слів блукає тихоруко. (ГЧ:16)

Тиша-зоряниця, ім., ж. р., Ти десь живеш у тишах-зоряницях… (ВР1:196 # ~1970‑і)

Тікати-поспішати, дієсл., Один втіка від себе сьогоденного, а другий доганя / себе вчорашнього, і всі тікають-поспішають…(ГЧ:35)

Тіло-корінь, ім., с. р., Свої мислі гублю в траєкторіях зір. / Тілом-коренем в землю вростаю. (НД1:15)

Тіло-лялька, ім., ж. р., …Як тіло-ляльку нівечать сухоти, / І Дух Святий над шляхом не сія? (ВКл1:56)

Тільки-блиснути, дієсл., Кулаками в плечі гріє, / Тільки-брязь, та тільки-блись. (ЛКЗ1:18)

Тільки-брязнути, дієсл., див.: Тільки-блиснути

Тінинка, ім., ж. р., Любесенькі правнучки, / милі слив’янки, / Не сипте розпуки / прабабці на ранки, / Бо й так – як тінинка, / і сліз вже не має…(ЛПшен:85)

Тінь-мара, ім., ж. р., Не хочу я, щоб тінь-мара блукала, / Беззвучно бігла у густій пітьмі. (І. Костюк: НМД-2008: 144 # ~2000‑і)

Тітка-говоруха, ім., ж. р., І ця дорога – тітка-говоруха, – / За нами спотикається, йдучи. (БСт4:7)

Тожнекидайїї, Це ж, може, остання любов, / Тожнекидайїї! (ОІрв2:21 # 1983)

Том-скарга, ім., ж. р., А тим часом в Суд Верховний / Томи-скарги поступили. (МН:114 # 02.2002–02.2005)

Тонкосліз, ім., ч. р., Ми мистецтвом натури п’янким заколисані – / Лицемір, серцеїд, тонкосліз, ловелас. (Т. Малиновський: НМД-2008: 22 # ~2000‑і); пор. з узуальним тонкослізка

Тополиність, ім., ж. р., …Тополиносте вогню мого одчаєна, / Будуть вогнем не з виду, а воістину! (ГЧ:134); див. також: Диво-іскра

Тополино, присл., Кривава хмара в небокрай пливе, / Тополя вслід їй дзвонить тополино. (ВК:47)

Тополити, дієсл., див.: Акаціти; пор. у М. Вінграновського: Без тебе, Дніпре, як і без тополі, / Що в серці моїм змалку тополиш. [КСАН-Вінгр, с. 135]⁵⁰

Торгівля-блат, ім., ж. р., При такій торгівлі-блаті /.../ Процвітають всякі люди... (ВПоп:29)

Торгновинка, ім., ж. р., <назва поезії> (ЮБ4:250)

Торговець-мільйонер (торгівець-мільйонер), ім., ч. р., див.: Ділок-функціонер

Торжественно-парадний, прикм., Весняний вечір схожий на зимовий / І на осінній, і на літній теж, / Але у нього запах свій – святковий, / Торжественно-парадний, мов кортеж. (АМ:59 # ~2000-і)

Тошонада, ім., ж. р., <назва розділу збірки> (ВПоп1:73); <назва поезії>; Цигарки, шиньйон, помада, / Словом, мода – тошонада. (ВПоп1:77 # 1976)

Трав’яновий, прикм., Одні діди й бабусі шкандибають, / Поля навкруг в обіймах трав’янових. (Пащук4:51)

Трава-роса, ім., ж. р., Де ти, брате мій луже, / Де ти, сестро калино: / Під травою-росою – / Ні доріг, ані стеж. (ВР1:352 # ~1980‑і)

Трава-сонтрава, ім., ж. р., Тишу соснову цвіркуни стрижуть / траві-сонтраві крізь листя торішнє… (ВКуч7:25)

Травень-май, ім., ч. р., І зацвітуть сади в нас пишно-пишно, / Як в казці, буде вічним травень-май. (АГр:42 # 01.05.2003)

Травинка-ниточка, ім., ж. р., З білих пролісків, мов сніг, / Та травинок-ниточок / Їй [весні. – В. М.] зіткало рушничок. (ОЗ2:55)

Травинка-струна, ім., ж. р., І на музику тиху / травинки-струни / кришталем озиваються / роси сріблясті. (ПВ:13)

Травино-солов’їно, присл., Лише зітхнув / Травино-солов’їно / І витер подорожнику / Сльозу. (МПш:67)

Трави-чари, ім., мн., Ми пролітали над травами-чарами, / Нас почуття незгасимі марили. (СМ:25 # ~2000-і)

Травка-кривавниця, ім., ж. р., Деревію, травко-кривавнице, / І в морози дух твій не засне. (ЄШм:101 # 03.11.1985)

Травнево-гучний, прикм., Прорости, як не цвітом – травою, / Як не сонцем – зорею зійди / І травнево-гучною порою / На закурений сад упади. (ВР3:34)

Травніти, дієсл., …У травні я травнію на очах… (ЮБ1:144)

Травостійний, прикм., – Всяк мусить знати, / Що є життєві рейки незамінні – / Травостійні! (ЮБ2:10)

Трагікадр, ім., ч. р., <від трагічний кадр> …І постає нове тисячоліття / Крізь трагікадр озонної діри. (ВР2:73 # ~1990‑і)

Трагічно-дисонансне, прикм., субст. <назва поезії> (НД1:9)

Транзит-телеграма, ім., ж. р., А дятел, збиваючи роси, / Транзит-телеграму почав. (АЛ:21 # ~1980‑і)

Трансцендований, дієприкм., Знов на кого за столітнім кряжем / В році одинадцятім покажеш, / Світе, трансцендований числом? (АКр1:52 # 25.09.1993)

Тремтливо-живий, прикм., Чисті сни ті, з весни, / Потім довго в крові дзвенять, / Наче краплі великі, / Тремтливо-живі, прозорі... (Бабій4:33)

Тремтливо-тонкий, прикм., Я тебе відкриваю з-під пальців / Тремтливо-тонких, / Що прикривають уста. (Бабій4:40)

Трепет-неспокій, ім., ч. р., Промені сонця лицем злотокосим / Життя жнуть стурбований трепет-неспокій… (ГЦ1:111 # 1994)

Трепетно-білий, прикм., Моя ніжність крізь час проростає ромашкою – / Цвітом трепетно-білим над чорним проваллям. (НД1:9)

Трибунно, присл., Майстри були трибунно керувати, / Не маючи ні думки, ні ідей. (Пащук1:6)

Тривога-попіл, ім., ж. р., А як забуватиму зопалу, / Що світ – не суцілля весіль, / Заб’ється тривогою-попелом / Тарасів невистиглий біль. (Дубов:10 # 06.03.1987)

Тривога-туга, ім., ж. р., А мене пройма тривога-туга, / Що на ній весною проросте?.. (Дубов:54 # ~1980‑і)

Тривожно-безбожний, прикм., І не пригадуй, не можна, / Ніч на Івана Купала – / Втіху тривожно-безбожну. (ВКл1:13)

Триголово, присл., Позирає триголово, / Крізь німі літа… (ЄШм:25)

Триголосо, присл., …Сини човна спустили з берега на воду / І триголосо заспівали у човні… (ВР1:242 # ~1980‑і)

Тризуб-герб, ім., ч. р., І тризуб-герб – усе тобі від Бога – / Молитва і надія, і спасіння… (ВР2:14 # ~1990‑і)

Трикімнатка, ім., ж. р., Ні, їй зовсім у нас не тісно, / Трикімнатка – хіба ж мала?.. (МПш3:44)

Трикорінь, ім., ч. р., Так і йдемо у вічність з трикореня / Крізь завали й ворожий оскал... (Бабій6:17)

Трикрапка, ім., ж. р., Стислість форми… / Трикрапка доповнює повість. (Мейта2:10 # ~1990‑і); Третє око – / Трикрапка твойого прозріння… (Мейта2:11 # ~1990‑і)

Трикрапково, присл., А ти мовчиш. Трикрапково мовчиш. (ЮБонд:29); пор. у Л. Долик: І сонце ряхтить так трикрапково, / й трикрапкові зорі летять... [http://zolotapektoral.at.ua/zhurnali/zhurnal-2/4_DEBYUt_u_pk/4_ljubov_dolik.html]

Тринадцяти-весняно-юно-літній, прикм., субст., Тринадцяти-весняно-юно-літня / Несла я пісню лагідну тобі. (Л. Пшенична: ЛР-2010:334)

Троніст, ім., ч. р., Троністу дати б копняка / За хитрість й, звісно, за безсилість… (ЮБ4:55)

Трофей-сувенір, ім., ч. р., Не вміємо свій мир здобути миром – / Вкладаємо у зброю всі слова, / Збираючи трофеї-сувеніри, / І брешемо собі, що для добра. (НДем:26 # 05.2003)

Трояндитися, дієсл., Трояндиться на обрії блакить – / Святкує світ нового дня зачаття. (ОБ:61)

Трудяга-бджола, ім., ж. р., Тому спішать, гудуть трудяги-бджоли, / В блаженстві сад пелюстками тремтить // Так, ніби не розквітне більш ніколи. (ББ:119 # 04.1998)

Трудяга-пес, ім., ч. р., Зрозумів трудяга-пес. / Що до нього вперше / Проявили інтерес, / Та усяк же бреше! (ЮБ4:85)

Труна-хата, ім., ж. р., Не села – просто домовини. / Труни-хати. / Народе, за які провини / Тобі кати? (ЮБонд1:29)

Трупіти, дієсл., ...Душі трупіють. (ВКуч1:22)

Трута-омела, ім., ж. р., Хворе наше дерево з трутою-омелою, / І немає радоньки – хмари безнадій… (Бабій10:32 # ~2000-і); пор. з узуальним трута-зілля – “отруйна рослина” [ВТССУМ-2005:1482]

Трутень-скаржник, ім., ч. р., <назва поезії> (Красюк1:109)

Туго-вологий, прикм., Біла лілія, туго-волога / І холодна дитина ріки / З царства висмикнута водяного – / Сяє краплями зірка з руки. (Бабій5:38)

Тугокрилий, прикм., А ще була в ній мужність тугокрила, / Розумне, болем зоране чоло. (ВЯрм5:16)

Тугокрило, присл., …Трави лоскочуть їй [дівчині. – В. М.] ноги, квіти цілують коліна, / Вітер її обіймає молодо, тугокрило. (Бабій2:101)

Тугоядрий, прикм., Горіховим дощем, волоським, тугоядрим /…/ Линули злі піари та й на рани. (Мейта5:42)

Тужливо-безсмертний, прикм., Неба сьомого акварель / Намалює душу прозору / І тужливо-безсмертний гріх. (Г. Філонюк: НМД-2009:45 # 20.05.2009)

Тужливо-сумний, прикм., У тихім риданні / Сплетіння мелодій тужливо-сумних. (НСв:51 # ~2000‑і)

Тужноголосий, прикм., Мій край ключі тужноголосі / В політ збира. (РСл:33)

Туман-морок, ім., ч. р., …У тумані-мороці / відвологнуть коси, / І торкає холодом / поцілунки осінь… (Бабій1:66)

Тупоносо, присл., І кладемо, сухеньке, на залізо, / Що тупоносо вперлося у рів. (МБер1:16)

Туп-перетуп-перехить, виг., Сполошились льони на стареньких литках. / Ех, туп-перетуп-перехить в личаках. (Тимчак:17 # ~1980‑і)

Тупу-тупцяти, дієсл., Обрій сонячний обережно / Тупу-тупцяє по мосту… (МБер3:58)

Туреня, ім., с. р., Віки / Їм навздогін усе кричали… / Зірки – / Як очі туренят печальні. (МПш:33); Голосить і ридає туреня, / Яке не народилося в туриці. (М. Пшеничний: ЛР-2010:340)

Тхір-наркоман, ім., ч. р., див.: Вовк-амбал

Тюльпанно-гарячий, прикм., А я виглядала провісне / Кохання тюльпанно-гаряче… (ОБ:134)

Тюльпанно-ірисовий, прикм., див.: Гіацинтово-ніжний

Тюрма-заслання, ім., ж. р., А наша слава, народу слава / В тюрмах-засланнях / Кров’ю і пилом припала? (ВКуч1:8)

Тьохкати-виляскувати, дієсл., За вікном / Навіженої віхоли / Тьохкали-виляскували віжки... (МБер2:59)

Тьохнути-дзенькнути, дієсл., Тьохнуть-дзенькнуть – серце грає / В черемшиновім саду… (П. Катеринич: НМД-2010:9)

Угорсько-циганський, прикм., Грецьке щось чи іспанське, / чи угорсько-циганське / українсько-гуцульським / сяяло у тих карих безоднях. (Бабій6:95)

Удав-благодійник, ім., ч. р., <назва поезії>. (Красюк:9 # ~1980‑і)

Удовиння, ім., с. р., див.: Блакитно-петрів

Україна-кобзариха, ім., ж. р., Веде з прадавніх літ до світлої зорі / Народ свій Україна-кобзариха. (АГр:86 # 08.07.1996)

Україна-тополя, ім., ж. р., ...Щоб не зрадили ви України-тополі... (Ундір:37)

Українець-журавлик, ім., ч. р., Ой було… узяла під крило / Українця-журавлика⁵¹ Прага. (ЮБонд1:117)

Українець-священик, ім., ч. р., Худий українець-священик, / Хоч його проганяли від вахти, / Читав над ними Псалтир. (ОІрв1:14)

Українець-турист, ім., ч. р., див.: Білорус-евакуйований

Українний, прикм., ...Оживає в мені все українне... (ББор:18); …І СЛОВОМ осінить мене / Та одержимість українна, / Та мука самозабуття, / Що перероджує життя… (СПраск1:5); пор. у Н. Нікуліної: І біль твій такий українний, / тонкий і смаглявий на вроду. [Цит. за: КСАН-04:457]

Українно, присл., І сняться тобі українно / Сипучі Афганські поля… (Бабій11:19); Ви на сполох б’єте, / Так глибинно і так українно… (ББор3:7); Українно, так уклінно / Вас Остріг вітає, Ліно. (Ундір2:36 # 19.03.2010); пор. в І. Драча: Сміється сміх. Горить на рукаві. / Сміється так дитинно, стопричинно, / Сміється українно – ми живі, / І карим сміхом двері в світ розчинено. [Цит. за: КСАН-04:457]

Українсько-гуцульський, прикм., див.: Угорсько-циганський

Укрофоб, ім., ч. р., Вони одні в мундирах укрофобів / І висунули підлий постулат… (ВР2:66 # ~1990‑і); пор. з узуальним українофоб

Уламок-сльоза, ім., ч. р., Розбите дзеркало уламками-сльозами / Поранить душу, і вона вже не співа… (С. Сидорук: НМД-2009: 219)

Улюблениця-осінь, ім., ж. р., Улюбленице-осене! Достаток чи красу / Я на твої запросини в дарунок принесу? (НМ:10 # Осінь.2006)

Умозолювати, дієсл., Важко випало йти, умозолював ноги... (ББор2:5); пор. з узуальним намозолювати

Унісонити, дієсл., див.: Стозвуко

Упарокінь, присл., І дядько розвертав упарокінь / Плуги на коренях – / чекав, що всохне з болю… (Тимчак:82 # ~1980‑і)

Уперто-українно, присл., Лишень уперто-українно / Цвіркун за пічкою цвірчить. (ЄШм1:551 # 24.04.2004)

Урочисто-святковий, прикм., Хоч знаю, що пролине час / І в дні урочисто-святкові / Ударить грім і спалить нас / Осіння блискавка любові. (ВР2:204 # ~1990‑і)

Урочище-мочар, ім., с. р., По урочищах-мочарах, / По світах далеких / Лежать хлопці з Воробина... (ВПоп:55)

Урочо, присл., див.: Лунаво

Уседушевний, прикм., Благословиться поетки незвичний каприз / Сонячним дотиком уседушевного свята! (НД3:40)

Усепізнавальність, ім., ж. р., У кіберів мудрі обличчя / Усепізнавальністю світять. (НД2:5)

Усміхнено-білий, прикм., Ліпимо бабу усміхнено-білу / З присмутком карим у чорних очах. (МПш:64)

Усмішка-весна, ім., ж. р., І пахне слово, наче м’ята, / І пахне усмішка-весна. (ВР2:215 # ~1990-і)

Уста-квіти, ім., мн., Лише Тебе побачу, / То серця кров гаряча / Серед зими і літа / Хмеліє від уст-квітів… (ГЦ2:7 # 1979)

Усюденьки, присл., Живуть усюденьки чорти, / Живуть, немов коти на салі. (Бабій8:11)

Учасник-гість, ім., ч. р., див.: Дзьобокрилий

Ущелина-вулиця, ім., ж. р., Ходить горянка, / як ущелинами-вулицями / серед багатоповерхових кам’яних нагромаджень, / викликаючи захоплення і здивування. (Бабій8:257)

Факел-серце, ім., с. р., див.: Соратник-борець

Фальшиво-звеличений, прикм., За медалями люди ставали у довгі черги, / На вустах кам’яніла фальшиво-звеличена мова… (ВР2:71 # ~1990‑і)

Фальшиво-золотий, прикм., Я знаю: в одязі чужому – / Вбранні фальшиво-золотому – / Було вам [мрії. – В. М.] тяжко, ви марніли. (Г. Дем’янчук: ЛР-2010:86 # 1960)

Фальш-політика, ім., ж. р., Фальш-політика – чи маєм тому раду, / Коли все у ній непевне і противне? (НД3:17)

Фантастично-віртуальний, прикм., Протирай скоріше очі –/ Будеш мати все, що хочеш: / Ближнє й дальнє, нереальне, / Фантастично-віртуальне. (ВБ3:63)

Фантомно, присл., Я була б тебе, любий, назавше забула, / Але голос фантомно болить у мені. (Л. Пшенична: ЛР-2010:334)

Фараонство, ім., с. р., Бізнесу почесті – це безперечне право / На фараонство фінансових пірамід. (НД3:16); пор. з узуальним баронство

Фарба-листячко, ім., с. р., Квітнуть фарби-листячка / Райдужним багрянцем, / Ніби чудо-стрічечки / З непідробним глянцем. (Пащук2:31)

Фартинг-смичок, ім., ч. р., Ой же пісню вивело на скрипці / Фартингом⁵²-смичком воно! [дівча. – В. М.] (ВЛ:288)

Феєрично-казковий, прикм., див.: Павіть

Фемідник-негідник, ім., ч. р., Феміднику-негіднику, <назва поезії> (ЮБ4:211)

Фермерувати, дієсл., – Фермеруєш ти завзято, – / Похвалив Петра Андрій… (МК:37 # ~2000-і)

Фермолюб, ім., ч. р., <назва поезії> (МК:34 # ~1990-і)

ФеФУ, ім., ж. р., – Серед гостей на трибуні / Делегат ФеФУ присутній… (ЮБ4:57)

Фея-чарівниця, ім., ж. р., Феї-чарівниці / здійснюють бажання. (ІПл3:43 # ~2000‑і)

Фіалково-ніжний, прикм., Їй-богу, панно поетесо, / Вже Ваша зіронька зійшла / На фіалково-ніжне плесо... (Ундір:24)

Філігранно-тоненький, прикм., І пензля мазки – / Рвучкі, філігранно-тоненькі – / Свободи уярмлену суть / На полотна кладуть. (ГОл2:11)

Філософ-поет, ім., ч. р., Серед них, в зажурі повній, / Цвіт: філософи-поети… (МН:78 # 02.2002–02.2005)

Філософ-поетеса, ім., ж. р., В “Непорочнім колі”, наче білка, / Крутиться філософ-поетеса… (ЮБ2:84)

Філософ-пророк, ім., ч. р., Для філософа-пророка / Не потрібна тут реклама… (МН:106 # 02.2002–02.2005)

Фітоетюд, ім., ч. р., <назва поезії> (ВЯрм3:44)

Флегматик-холодильник, ім., ч. р., Флегматик-холодильник щось воркоче / Я допиваю чай у кімоно… (ДГ:33)

Флейта-тополя, ім., ж. р., І пахли зеленими зорями очі, / і у флейти-тополі благав хтось покаянь… (ГЧ:19)

Флуерисцентно, присл., Він [місяць. – В. М.] погляд мій приковує магічно, / Флуерисцентно, гей би феєрично. (НД2:78)

Ф-но, ім., с. р., Цю мелодію я грала вже давно. / Помилки робила та не зупинялась. / Дожило вже свого віку ф-но, / А мелодія та сама вже зосталась. (Г. Сафроньєва: НМД-2010:130)

Фортеця-монастир, ім., ж. р., Біля фортеці-монастиря у Межирічі, що поблизу Острога. (Бабій3:137)

Фотоластівка, ім., ж. р., див.: Блискавка-ластівка

Фраєритися, дієсл., – Перейшли на літній час, – / Фраєриться Гоша. (ЮБ4:266)

Фраза-зараза, ім., ж. р., В тої фрази-зарази / нині щедрі жнива. (ІС1:95, 96)

Фраза-паркан, ім., ж. р., Далі не видно – / Фрази-паркани… / Та, вірогідно, / З а в т р а настане… (НДем:47 # 02.2004)

ХАБАРовський, прикм., До посад стартує шлях / У ХАБАРовських краях! (ЮБ5:334)

Хабарознавство, ім., с. р., Без спочину і зазнайства / Жук до цього тридцять літ / Проливав солоний піт / Задля знань з хабарознавства. (ЮБ4:279)

Халамидник-вітер, ім., ч. р., Регочуть халамидники-вітри. (МБер:80)

Хам-на-крові, ім., ч. р., Храмові – храмове. / Хамові – хамове. / Хам-на-крові⁵³. (М. Пшеничний: ЛР-2010:339)

Хамодіяльність, ім., ж. р., – А це у дні одержання зарплати / ХАМОДІЯЛЬНІСТЬ завжди в них така! (Красюк:94 # ~1980‑і)

Хановобатиєвий, прикм., Пам’яттю народ не винуватять. / Та куди розвіяти і чим / Хановобатиєві багаття, / Адольфовогітлеровий дим?.. ; Там, де кров, іржавіє держава. / В людство закарбовані навік / Хановобатиєве іржання, / Адольфовогітлеровий крик… (МПш:17); див. також: Адольфовогітлеровий

Хап-крамниця, ім., ж. р., Як на нашому базарі / Які хочеш є товари, / А в спілчанській хап-крамниці – / У халатах молодиці. (ВПоп:29)

Хата-писанка, ім., ж. р., Та якось в хату-писанку забрів: / Біля колиски – воркувала мати… (ПВ:43)

Хата-пустка, ім., ж. р., Сходить мак, лопушиться на грядці / капуста, / Хрипко дихає хвірткою хата-пустка. (ЛПшен:74)

Хата-рятувальниця, ім., ж. р., Правічний вогник хати-рятувальниці / В нічній пітьмі не перезолотів… (НМ:22 # Весна.2006)

Хата-сирітка, ім., ж. р., Мамина хата-сирітка / Залишилась сама без нікого. (МЩ:29)

Хата-сиротина, ім., ж. р., Забалакався сонях із сонцем про край наш багатий, / Про хати-сиротини, яким час підставить плече. (ЮБонд1:10)

Хатиночка-кубло, ім., ж. р., …Але ніяк із льоду не спорудить / затишної хатиночки-кубла. (МБер:106)

Хатнище, ім., с. р., Забуте хатнище. (ББор:65)

Хвилебіг, ім., ч. р., Над всім у хвилебіг хай лине спів / слов’янський… (АКол:22)

Хвилеприбій, ім., ч. р., Я живу далеко / Від хвилеприбою / І долаю спеку / В ночвах із водою. (ЮБ5:356)

Хвилинка-краплинка, ім., ж. р., Приморожені ягоди в лід перестигли, / А хвилинки-краплинки у досвіток бігли. (ГД:14)

Хвилююче-чудесно, предик., Де гусне просинь – / Це вже осінь, осінь... / Де все довкруг – хвилююче-чудесно. (МБер2:61)

Хвиля-попільничка, ім., ж. р., На цей раз лебідь був прозорим склом / І прикрашав він хвилю-попільничку. (ЯС:19)

Хвилясто-русий, прикм., І в кожному рисуночку уяви – / Льняний Твій голос, / чуб хвилясто-русий… (ВЛ:214 # 06.02.1971)

Хвилькуватий, прикм., див.: Ставок-холодець

Хвіртка-брама, ім., ж. р., Сусід привітно одчиняє хвіртку-браму... (ББор:68)

Хвіртка-митниця, ім., ж. р., Стрінуть рік Новий, відколядують, / скрипне хвіртка-митниця: хить-хить… (МБер6:68)

Херувимний, прикм., Так боязко у ваші хащі лину: / Чи в пекло, / А чи в пісню херувимну, / Чи в чорну тьму, / Чи в голубий літак?.. (СПраск1:7)

Хижо-глумливо, присл., Насміхається хижо-глумливо… (ІС1:45)

Хисткорукий, прикм., Ой ти, доле, моя доле, / Доле хисткорука, / Як війну згадаю – з болем / Серце в грудях стука. (ВЯрм1:29)

Хитати-журитися, дієсл., Скрушно головою / Вовк хитав-журився… (ЮБ4:172)

Хитрозлото, ім., с. р., див.: Замудрість

Хитролис, ім., ч. р., Безкінечно нас кусали / Злі собаки і злі змії, / Та постійно обкрадали / Хитролиси чи злодії. (МН:74 # 02.2002–02.2005)

Хід-пішобрід, ім., ч. р., За тридев’ять неділь / Їзди в товарняку, / Плавби на катерах / І ходу-пішоброду / Лежить чужа земля. (ЄШм:71 # 1991)

Хімгігант, ім., ч. р., Мовчить зґвалтована природа, / Де хімгіганти розрослись. (ВЯрм1:33)

Хліб-золото, ім. ч. р., Із заходу аж до сходу – / Хліба-золота океан. (О. Камінська: НМД-2008: 96 # ~2000‑і)

Хлібонько-тато, ім., ч. р., Хлібоньку-тату, / допоки ти є, / то ми – не сироти. (Тимчак:54 # ~1980‑і)

Хліборобницький, прикм., див.: Ресористий

Хліботворець, ім., ч. р., Хліботворці мої – споконвічні володарі поля… (ВР1:150 # ~1970‑і); Мій земний найчесніший народе, / Хліботворцю єдин на землі… (ВР1:293 # ~1980‑і); Сільський народ мій, хліботворець сущий, / І щедрий, наче сонце у жнива… (ВР1:301 # ~1980‑і)

Хлопець-афганець, ім., ч. р., Якби спорудити монумента / Із осколків, / Що їх носять у собі / Наші хлопці-афганці... (МПш1:117)

Хлопець-косар, ім., ч. р., Як підняв на крилах / Сонечко лелека, / У село вертали / Хлопці-косарі. (АГриг:41)

Хлопчак-пастушок, ім., ч. р., Не такими б росли / хлопчаки-пастушки. (ВПоп1:6 # 1988)

Хлопчик-диво, ім., ч. р., Живе щасливо, хлопчик-диво, / Серед хлоп’ят. (ЯС:64)

Хлопчик-невидимко, ім., ч. р., Я – хлопчик-невидимко, – / Таке моє ім’я… (Дубов:95 # ~1980‑і)

Хмара-брова, ім., ж. р., Супить небо хмари-брови / Від їдких димів. (ВЯрм2:28)

Хмара-дійниця, ім., ж. р., Із набряклих хмар-дійниць / Цівкає гроза кусюча… (ГЦ2:196 # 2006)

Хмара-корабель, ім., ж. р., На втіху снилося дитинство: / З барвінку килим на землі, / Вишневі грона, як намисто, / Пухнасті хмари-кораблі. (ОСтр:14 # ~1980‑і)

Хмарення, ім., с. р., див.: Стеженятко

Хмареня, ім., с. р., Аж сплеснув в зелені долоні / Ясен від захвату, аж лоскотну хмареня угорі / Чубом скуйовдженим… (НД2:35)

Хмари-дощ, ім., мн., І хмари-дощ, і вітру ясні сльози… / І дар безцінний роздає Стрибог. (Г. Філонюк: НМД-2009: 46)

Хмарина-кораблик, ім., ж. р., ...Мчать хмарини-кораблики в далі незвідані... (ББор2:46)

Хмаринка-брова, ім., ж. р., В діброву нишком вересень забрів, / Уздрів калину у ряснім намисті, / Всміхнувся сонцем з-під хмаринок-брів, / І заярівся багрецем на листі. (ВЯрм1:50)

Хмаринка-долоня, ім., ж. р., Місяць схиливсь на хмаринки-долоні... (ВПоп:34)

Хмаринка-квітка, ім., ж. р., Ось розплющили очі / Хмаринки-квітки, / Щоб ніхто не зурочив, / Не зірвав пелюстки. (І. Яковлева: НМД-2007: 37)

Хмаринка-лебідка, ім., ж. р., І де та згубилася нитка, / Що лижуть на неї перлини? / А може, хмаринка-лебідка / Змотала в клубок лебединий? (ОБ:287)

Хмаринний, прикм., Слова примерзають до губ. / Знову влада морозу. / Завіяне небо / гойдає безсоння хмаринне. (АВ:22 # ~1980‑і)

Хмаркуватий, прикм., …Це наше небо хмаркувате, / В якому десь ростуть сніги. (МБер3:59)

Хмаров’я, ім., с. р., збірн., Жалю прибуває: жаль і жаль! / Жаль, котрий межує із любов’ю, / Ніжне серце ріже без ножа, / Саван виполіскує в хмаров’ї. (Мейта3:69); пор.: Хмариння

Хмурночолий, прикм., Хмурночолі дні і дні погожі! (ВЛ:82)

Ходити-колобродити, дієсл., Осінь ходить-колобродить / В червонім намисті. (АГр:67)

Холод-дух, ім., ч. р., Пасма її волосся у шашку стару зазирають / І дрижать не від холоду-духу самої кімнати. (А. Свентах: НМД-2008: 44 # ~2000‑і)

Холодіти-міркувати, дієсл., І при них я в снігах тут стою, / холодію-міркую... (Бабій5:27)

Холоднеча-зима, ім., ж. р., Тепле світло від свіч, / А від пліч – холоднеча-зима. (О. Черніговець: Проріст-08:13)

Холодно-вогняний, прикм., А зовсім недалечко – / Горобина / В бушлатику холодно-вогнянім… (МБер3:23)

Холодноводдя, ім., с. р., Пливем по течії, / По моді, по погоді. / В холодноводді / Заколисує Гольфстрім… (ВКл1:51)

Холодномармуровий, прикм., Тиша. Надгробне / холодномармурове мовчання… (Бабій2:12)

Холоднострунний, прикм., Глянули на чудовий край наш поліський: / на діброви, що листям бринять, / на голубінь озер холоднострунних… (ВКуч7:7)

Холоп-втікач, ім., ч. р., Холоп-втікач, але людина наче, / І руки є, і мислить голова… (АВ2:14)

Хом’ячиха, ім., ж. р., Повнощокий хом’ячок / Нарвав в лузі квіт очок. / Ще й жовтенький колосочок / Хом’ячисі на віночок. (П. Катеринич: НМД-2010:24)

Хор-ланка, ім., ч. р., Чи неправда це – всі різкі слова? / Он хор-ланка ще і пісні співа. (МТр:38)

Хором-перебором, присл., “Кум-ку-м? / Кум-ку-м?..” / “Кума? Кум-ма?!” / А потім – хором-перебором. (ОБ:326)

Хортиця-гординя, ім., ж. р., Чи Козацькії могили, / Чи то Хортиця-гординя, / Що громила вражі сили / У тяжкі лихі години? (СМатв2:71)

Хоругва-крило, ім., с. р., Хоругви-крила у поклоні / Вітають вихід праотця! (ЯС:36)

Храм-Вівтар, ім., ч. р., див.: Берегиня-прочанка

Храм-дім, ім., ж. р., Хай іноді були мені Ти громом, / Та завжди прокидався я в росі, / Але чомусь не стала храмом-домом… (ГЦ1:80)

Храмний, прикм., Можемо крилами храмну облогу порвати! (М. Тимчак: ЛР-2010:425)

Хрест-домовина, ім., ч. р.?, Чотири хрести-домовини, / Чотири страшних роки… / І в чому моя провина? (РБ:53)

Хрестоносіння, ім., с. р., Хрестоносіння, кажуть, це – догма… (ОІрв2:20 # 1982)

Хрещато-журний, прикм., Соснових могилок хрещато-журний шепіт. (АКол:22)

Хрещато-чорний, прикм., Ти мені боліла важко ранами, / Як тебе хотіли розп’ясти… / І хрещато-чорними й багряними – / Власний образ вишивала ти. (ОБ:10)

Хрещеник-священик, ім., ч. р., Хрещенику-священику, <назва поезії> (ВЛ:214)

Хризантема-звабниця, ім., ж. р., Чи ясноокі яблука, чи кленів прапори, / Чи хризантеми-звабниці жовтневої пори? (НМ:10 # Осінь.2006)

Хризантемно, присл., Біло і боляче. І – хризантемно; Пахне дівоча сльоза хризантемно. (ЛПшен:60)

Хрін-діляга, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:86)

Художник-близнюк, ім., ч. р., Художники-близнюки, <назва поезії> (ЮБ3:360)

Художник-вітер, ім., ч. р., А пустун художник-вітер / Умочає синій пензлик / В озерце голубооке... (МПш1:77)

Художник-перформенсист, ім., ч. р., Сам я того не бачив, / Але мій друг розповів мені / Про виступ російського художника-перфоменсиста / На ім’я Олєг Кулік… (ОІрв2:100 # 09.2008)

Художник-ранок, ім., ч. р., Художник-ранок дивні фарби змішує / й розцвічує світанку полотно. (ЛР:18)

Хуліган-гад, ім., ч. р., Встати б, двері рознести / Хулігану-гаду / Та ще пику натовкти / За нічну руладу. (ЮБ4:137); пор. в О. Скрипки⁵⁴: Ху-хулігани-гади / Вбили коня, / Збили росу. / Вчинили пожежі [http://vopli.com.ua/lyrics/trava.html]

Хурделиха, ім., ж. р., Квіти – хміль у келихах, / Запахів хурделиха… / Я впіймав метелика / В тебе на плечах. (ВЛ:33)

Хуртеча-хурделиця, ім., ж. р., Хуртеча-хурделиця / Під полоззя стелиться / Білими крильми. (Бабій5:35)

Цапок-головспеціаліст, ім., ч. р., Цапок-головспеціаліст, / Що славився / На всенький ліс, / Свій день народження / Узявся відзначати… (ВГр5:30)

Цап-приблуда, ім., ч. р., Як зайде ненаситний Цап-приблуда, / То від капусти, моркви, буряків / Лише огризки будуть! (Красюк1:82)

Цар-колос, ім., ч. р., Звучать, співають, плачуть стільки літ / Той виноград, той мак і той цар-колос. (НД1:29)

Царсько-архаїчний, прикм., ...Всі газети “іностранні” /.../ Та ще й царсько-архаїчні / І губернські, і столичні... (ВБ3:60)

Царсько-більшовицький, прикм., ...А скажіть, вельможні, де ж були ви / Тими царсько-більшовицькими ночами... (ВБ1:14)

Цвірінчальний, прикм., Не чути хорів цвірінчальних / Ні від садків, ні із дібров. (ВЛ:129)

Цвірінчати-балакати, дієсл., Цвірінчать-балакають, / За гостину дякують. (Тимчак1:18)

Цвірінчик, ім., ч. р., Співав горобчик, стрибав цвірінчик! (ГД:13)

Цвірінькотило, ім., ч. р., А цвірінькотило / Заявив пихато: // – Я дупло залишить / Поки що не можу… (ЮБ4:201)

Цвіркун-скрипаль, ім., ч. р., Вихлюпується ніжність із-під вій, / Цвіркун-скрипаль між травами не грає. (СЛ:31)

Цвісти-горіти, дієсл., Ви вмієте цвісти-горіти⁵⁵, / Як ще ніхто у світі не горів. (ВЛ:80)

Церберко, ім., ч. р., Знов у Аїді роззявив Церберко всі пащі, / А Прометеїв вогонь поки що не погас. (ОЗ2:30)

Церкволом, ім., ч. р., Пішли всі церкволоми в храми, а кадебешники у РУХ. (ІС:10)

Циган-артист, ім., ч. р., див.: Білорус-евакуйований

Циганка-ніч, ім., ж. р., Циганка-ніч мені у сні ворожить, / Що день для мене принесе вороже… (Бабій3:148); пор.: Циганочка-ніч

Циганка-осінь, ім., ж. р., Розфарбоване волосся / У картатій хустці хмар – / Підійшла циганка-осінь, / Принесла печаль, як дар… (ПВ:40)

Циганний, прикм., А раптом ніч циганна одведе / Крутливу стежку в багна та осоки. (Тимчак:84 # ~1980‑і)

Циганочка-ніч, ім., ж. р., Циганочка-ніч / при сріблястому місяці на / травах збирала росу, / підібравши подола. (ГД:15 # 01.02.1999); пор.: Циганка-ніч

Циганочка-нічка, ім., ж. р., …А циганочка-нічка танцює на ганочку… (ГД:14)

Цигарка-перехожа, ім., ж. р., Зізналась красеню Петру / Цигарка-перехожа: / – Тебе не випустила б з рук, / Якби була молодша. (ЮБ4:128)

Цигарково, присл., Тліє час… Цигарково в невипиту каву / Осипається попіл знічев’я, граційно. (НД2:33)