Внуки-квітки, ім., мн., Так хороше кінчать життя побіленому віком / між дітьми, як в вінку, між внуками-квітками… (аКол:24 # 22.02.1942)

Внуки-медсестри, ім., мн., …Їх внуки-медсестри, що нині в строю, / Не білі халати, а сірі шинелі / Одягнуть, щоб землю відстоять свою. (ВР2:135 # ~1990‑і)

Вовк-амбал, ім., ч. р., Було, в рукавичку негода загнала / Шахрайку Лисицю і Вовка-амбала, / Злодюгу Щура і Козла-рекетира, / Сороку-повію і кілера Тигра, / Ворону-брехуху й Тхора-наркомана, / Мишка-олігарха й Крота-хулігана… (ЮБ3:228); пор.: Вовцюга-амбал

Вовк-вегетаріанець, ім., ч. р., <назва поезії>. (Красюк:5 # ~1980‑і)

Вовк-керівник, ім., ч. р., Мо’, вовки-керівники / Й не здобудуть слави, / Та не крастимуть-таки / Грошей у держави. (ЮБ4:23)

Вовк-одинак, ім., ч. р., див.: Билина-полинь

Вовцюга-амбал, ім., ч. р., Шахрайка Лисиця умить покохала / За дужі обійми Вовцюгу-амбала. (ЮБ3:228); пор.: Вовк-амбал

Вогневитий, прикм., Багаття іскр! / І струми вогневиті. / І струни, що до кожного. Із нас! (АЛист:172)

Вогневій, ім., ч. р., А вогневій на всі боки / Неситі жала випускає. (ОБ:216)

Вогнеграй, ім., ч. р., Боже! / чи ж випадкова кістка / спалахне вогнеграєм ніжності? (АКр1:18 # 18.01.1994)

Вогнегривий, прикм., Лише ніхто пору дитинства не поверне, / І мимо час летить, як вогнегривий спис. (ВР1:170 # ~1970‑і); Лише думки, як вогнегриві стріли, / Летіли в даль туманну без кінця… (ВР1:275 # ~1980‑і); …То летять, запряжені в тачанку, / Вогнегриві коні-скакуни… (ВР1:428 # ~1980‑і)

Вогнедишати, дієсл., Мені б туди, де врунюються сходи, / Де вогнедишуть домни день і ніч… (ВЯрм5:14)

Вогнелико, присл., Та для рабів німих сіяє вогнелико / Його безцінна і свята душа. (ВР2:151 # ~1990‑і)

Вогнемовити, дієсл., …Упала змога вогнемовити / На стулені раніш вуста. (ВЛ:26)

Вогненно-жовтий, прикм., І втопило сонце у Горині / Свій вогненно-жовтий капелюх. (СПраск2:18)

Вогненно-пекучий, прикм., Скорботно тече додолу вогненно-пекуча сльоза. (ВК:5)

Вогненно-рогастий, прикм., Такі схарапуджені, аж громасті, / Золотистої масті, вогненно-рогасті. (МПш1:20)

Вогненогарячий, прикм., Лиш квітом вогненогарячим / Тюльпан зорю причарував. (ОГ:9); пор. з узуальними жовтогарячий, червоногарячий

Вогнеспад, ім., ч. р., Тече стаккато – вогнеспадом олова. (АЛист:18)

Вогник-предтеча, ім., ч. р., Де буде спалах вогника-предтечі / Натхнення, що зродилось з боротьби / Душі з собою… (ОЗ2:45)

Вогниночка, ім., ж. р., Душа – порив, / вогниночка грози, / Що впала громом / на вози чумацькі. (АВ:16 # ~1980‑і)

Вогнисто-багряний, прикм., …складає / вогнисто-багряні губи / бубликом (невже знесеться?) (АКр1:45 # 02.05.1993)

Вогнисто-величавий, прикм., Золоте, вогнисто-величаве, / Пломінке в усі віки й часи. (ВБ5:87)

Вогнисто-золотий, прикм., І сонце розгубило на бетон / Свої вогнисто-золоті суцвіття. (ББор1:82)

Вогняноперий, прикм., І блискавка, що птахом проліта – / Прошурхотіла, ген, вогнянопера… (ІС:49)

Вогняр, ім., ч. р., Він сам – вогняр, / бо у вогнях / з Москви ще мусив / гартуватись. (МПш2:14)

Вогонь-вода, ім., ч. р., див.: Біда-нужда

Вода-отрута, ім., ж. р., Хто ж у грішному світі нестиме покуту / За отруєне поле, за воду-отруту… (ВР2:75 # ~1990‑і)

Вожденя, ім., с. р., І зрадою карає нас життя /…/ За всі єлейні оди / Вождям / І вожденятам, / І чинам… (СПраск1:17)

Возик-кравчучка, ім., ч. р., Народ бідний недоумки / Довели до ручки: / Рябесенькі всюди сумки, / Возики-кравчучки... (ВБ3:30)

Вой-козак, ім., ч. р., Чекають слушної години / хоробрі вої-козаки. (АКр:6 # 12.07.1989)

Вой-син, ім., ч. р., ...Україна моя невпокорена / Сило-славою воїв-синів. (Бабій6:17); пор.: Воїн-син

Воїн-селянин, ім., ч. р., Як в прихистку теплім, на темній долоні / Засяє у воїна-селянина. (Бабій8:64)

Воїн-син, ім., ч. р., Ти плачеш, мамо? А вони, / Безстрашні воїни-сини? (БСт1:52); пор.: Вой-син

Вокзально, присл., І без каталогів прожий ти! Хоч раз, хоч хвилину! / І не шкодуй ти – банально, вокзально, сценічно. (А. Свентах: НМД-2008: 43 # ~2000-і)

Волати-боліти, дієсл., А грім гримить, / а душа волає-болить… (О. Бормова: ПГ-2007:33)

Волелюб, ім., ч. р., Даремно Бог нам не дає краси, / Дається й воля в борг лиш волелюбам. (ВЛ:274)

Волик-сан, ім., ч. р., О як же волику-сан подібна земля до пляцка... (ОІрв1:55)

Волинянин-поет, ім., ч. р., див.: Акаціти

Волосся-хвилі, ім., мн., …А у Вас волосся-хвилі, як колосся, / А в душі добра і ласки стоголосся. (РБ:244)

Волохато-руденький, прикм., Волохато-руденький джмелик / Виціловує квітку. (ГД:11 # 04.06.2000)

Волохато-сивий, прикм., Зашторене волохато-сивою / ковдрою хмар небо цідить на землю / світло скупе. (ВКуч7:5)

Волоцюга-бомж, ім., ч. р., Як той приблудний пес, у реп’яхах і струпі, / Чи волоцюга-бомж, без рідних і двора, / Тиняється давно моя небога-пам’ять… (Б. Боровець: ЛР-2010:36)

Волошково-ромашковий, прикм., Заблукати і упасти, як звір / У волошково-ромашковий вир… (ВКл3:12)

Воля-свобода, ім., ж. р., “Нова філософія передбачає відсутність оков, / любов безкорисливу, щастя / та волю-свободу в країні!” – / гукали митці-музиканти / й поети-співці… (МН:109 # 02.2002–02.2005)

Ворог-зараза, ім., ч. р., …Зрозумів поет відразу / Й подививсь на Президента, / Як на ворога-заразу! (МН:46 # 02.2002–02.2005)

Ворог-мечоносець, ім., ч. р., Як добре, що вороги України, / Вороги-мечоносці, / Лежать уже під зірками… (Бабій10:69 # 04.02.2005)

Ворог-час, ім., ч. р., Перлини мрій, перлини сліз – / Через одну в душі – / Сплів з павутини і підніс / В дарунок ворог-час мені. (ВС:40)

Ворожбитка-ніч, ім., ж. р., Бринить струна любові ніжно-ніжно / І серце ворожбитка-ніч з грудей вийма… (АГр:41); пор. у Н. Плакущої: Вже ніч-ворожбитка озорених бранок / У теремі тихо приспала. [http://www.kr2012.com/leisure/literature/literary_art/index.php?ELEMENT_ID=75489]

Ворона-брехуха, ім., ж. р., До кілера Тигра ввійшли у довір’я / Ворона-брехуха й Сорока-повія. (ЮБ3:228); див. також: Вовк-амбал

Ворон-біль, ім., ч. р., Навіть чорним крилом різоне ворон-біль... (Бабій6:101)

Ворон-довгожитель, ім., ч. р., Ніс ворон-довгожитель вістку ту... (Бабій6:64)

Воронота, ім., ж. р., збірн., І з нами щось недобре відбулося / В ці роки торжества вороноти. (Бабій1:41)

Ворон-птахи, ім., мн., І кричали хрипло ворон-птахи... (ВКуч1:10)

Воротаряка, ім., ч. р., …Що несе, як буревій, / У стрімку атаку / На щільний чужинський стрій / І воротаряку. (ЮБ5:263)

Восково-жовтий, прикм., Восково-жовтий затеплів листок... (Бабій4:56); А восково-жовті – аж ген на верхів’ях – / наче дзбаночки, / із яких похололими сірими днями / підхарчовуються строкаті дрозди. (Бабій8:265)

Восковосолодкий, прикм., Для твоєї розм’яклої / на грунтах родючих / під сонцем південним / душі та й восковосолодкого тіла / треба різьбленолицього витязя / з каменю скандинавського… (Бабій7:24)

Воскресся, ім., с. р., В стрімкім пориві сили молодої / Засяєш вся у веснянім воскрессі. (ВР1:354 # ~1980‑і); пор. з узуальним воскресіння

Вояк-повстанець, ім., ч. р., В яких тільки не бували / Вояках-повстанцях. (ВПоп:54)

Впівжиття, присл., Не вмію я жити впівсили, / впіврадості, / люди, / Не вмію любити впівщастя / або впівжиття. (ЛПшен:14)

Впіврадості, присл., див.: Впівжиття

Впівщастя, присл., див.: Впівжиття

Впідстриб, присл., Де поволі, / де впідстриб / на галяву / вийшов гриб / і спинивсь біля осики… (Дубов:98 # 17.11.1990)

Вполинений, дієприкм., І чую: / чиїсь голоси обступили / Мене / серед світу, / як посеред хати, / Вполинену землю / беруться питати… (Тимчак:37 # ~1980‑і)

Вранішньо-врочистий, прикм., Твоя душа – мов Сонце. Тож світи / Теплом у небі вранішньо-врочистим!!! (ОЗ2:42)

Врожайно, присл., Врожайно пересиплеться зерно… (НМ:8 # 08.2005); див. також: ВАПівець

Врожаїтися, дієсл., Нехай кожен день / щось приносить нове, / В навчанні – врожаїться нива… (І. Тимощук: ЗНЗ-2010:21 # ~2000‑і); пор. в А. Гризуна: …То свято праці, то дзвінкі обжинки, / Щоб і врожаїлося завжди і росло… [КСАН-04:156]

Врунюватися, дієсл., див.: Вогнедишати

Всевід-пророк, ім., ч. р., Гей ви, боги, ви, всевіди-пророки, / Скиньте убранство лаврових вінків… (ВР1:91 # ~1970‑і)

Всевірувати, дієсл., Мені здавалося, життя не має меж, / Воно мене від глуму вбереже… / Мене, із розумом не жінки, а дитини. / Всевірую. Від болю не спочину. (АВ:67 # ~1980‑і)

Всезасилля, ім., с. р., …І простір з осені вмиває / Від всезасилля брудноти. (Пащук2:36)

Всезнайко-сова (всезнайка-сова), ім., ж. р., …Кожну ніч всезнайки-сови / Декламують вірші шумно. (МН:52 # 02.2002–02.2005)

Всенепрощаюче-гіркий, прикм., Тарасів погляд пломенистий, / Всенепрощаюче-гіркий… (МПш:39)

Всеочисний, прикм., Наобіцяла звабливо / Всеочисний вогонь / За червонясті яблука / З простягнутих долонь. (ЛПшен1:45)

Всепочаток, ім., ч. р., Він всі пасовища, ще від всепочатку, / Та тихую воду дарує мені. (Сташук:24)

Всепроникний, прикм., Всепроникне небо й непроникна глина / І між ними в серці те, що не вмира. (Бабій6:40)

Всепротинаючий, дієприкм., Де кришать крихких осокорів / Повітряно-масово, туго / Нордичні вітри антарктичні / (Їх всепротинаючі леза). (Бабій11:77)

Всерадість, ім., ж. р., В мурах духом всерадості / Дихала тепла ще плінфа… (ВР1:251 # ~1980‑і)

Всесвітньопотопний, прикм., Дощ сьогодні іде, мов приречений / На всесвітньопотопну печаль. (ЛПшен:50)

Всетерпіння, ім., с. р., ...Та хай сконає звичка всетерпіння. (ВПоп:11)

Всечекання, ім., с. р., Я пам’ятаю світ, в якому все – з любові, / В якому всечекання перемага печаль. (ЮК:15 # ~2000‑і); пор. у В. Стуса: Сосна пливе із ночі і росте, / як полохке вітрило всечекання…; І ніч. І брат мій спить. / Росте під стелю всечекання. [Цит. за: ТИМОЧКО-2010, с. 347]

Всонцений, дієприкм., Де ж оті, що тислися юрбою / На щедротно всонценім горбі? (ЄШм:101 # 03.11.1985)

Всюнічний, прикм., Душа моя від радості сія / За рік Новий, який зайшов у хату, / Й за те, що без інфаркту вся сім’я / Пережила всюнічну канонаду! (ЮБ5:343)

Втіха-насолода, ім., ж. р., Подаруй знов казку, / втіху-насолоду подаруй. (АГр:36)

Втіха-пташина, ім., ж. р., – Прийде, прийде, зажди, / моя втіхо-пташино… (Дубов:74 # 10.09.1982)

Втомлено-тихий, прикм., Мама з роботи приходить надвечір, / Втомлено-тиха на кухню спішить… (МПш:64)

Втямкувати, дієсл., Коли ж пристрасті вляглися, / як громи в дощі. / Втямкували, що “вгорі” хтось / щось переборщив… (ІС:62)

Вугільно-чорний, прикм., Не чіпайте самотність печальну, / Вугільно-чорну на дотик, / Вона ж бо багатостраждальна. (А. Свентах: НМД-2009: 22); пор.: Чорноожиновий

Вуглинка-зоря, ім., ж. р., …Ще й дві зорі… / Дві вуглинки-зорі… (ЄШм:62)

Вужасто, присл., Заповзаєш вужасто у щиро відчинений двір. (МПш:91)

Вузькокрокість, ім., ж. р., Вузькокрокість шкодить досить: / Не встига брехню розносить. (ЮБ4:136); пор. з узуальним вузьколобість

Вузьколобик-чернець, ім., ч. р., Ну, чого, / чого регочуть / вузьколобики-ченці?.. (МПш2:6)

Вулиця-ріка, ім., ж. р., В нестримнім плині вулиці-ріки, / серед авто, трамваїв, в шумі світськім – / натруджені старечі дві руки / свою коляску тягнуть інвалідську. (Рачок1:21)

Вулканити, дієсл., Купинами, погляньте, кріт вулканить… (ПВ2:31 # ~2000-і); Джерело вулканить, наче кратер, / Вибухає у моїй душі… (М. Пшеничний: ЛР-2010:337)

Вулканитися, дієсл., Так само дух, і почуття, й думки / Вулканяться, коли стає їм тісно, / Щоб вибухнути словом на віки – / І громоносно, і провісно! (ОБ:18)

Вулканно, присл., Він з надр пекельних вивергся вулканно, / Сягнув душею неземних висот / І в слові, що заграло океанно, / Як у любистку викупав народ. (ВР2:148 # ~1990‑і)

Вульвобратній, прикм., І хоч я, звісно не міністр, // Та мною ти утерла носа // Злонасміхальникам своїм / І вульвобратнім випендрулям… (АКр2:42 # 02.11.2000)

Вусань-ячмінь, ім., ч. р., Ще колись розказали столітні дуби, / Золотисті жита й вусані-ячмені… (ВЛ:91 # 12.08.1972)

Вчений-вундеркінд, ім. ,ч. р., Кажуть вчені-вундеркінди, / Що людина кожна – / Таємниця, яку нігди / Розгадать не можна. (ЮБ1:81)

Вчителька-матуся, ім., ж. р., Шкільні роки – це перша вчителька-матуся / Й батьки суворі – вчителі. (ГФ1:21)

Гава-ворона, ім., ж. р., При міліції-поліції, / “Беркутах” і гавах-воронах /.../ Слава Героям! (ВПоп:17)

Гавкало, ім., с. р., Коло буди на траві / З вухами на голові / Лежить / гавкало. (Тимчак1:8)

Гад-експлуататор, ім., ч. р., …Ніби їхній інженер – / Вмілий плагіатор / Та ще крупний мільйонер, / Гад-експлуататор. (ЮБ2:15)

Гадіти, дієсл., Не заздрю, колеги, ніколи й нікому, / Хто оселивсь в Жлобіні, / У Сумах, Чорткові, у Глухові тому ж / Чи ж перебравсь в Сатанів, / Хто в Лохвиці, Гадячі чи Волочиську / Осів, чи у Коростень втік, / Чи навіть у Горлівці має прописку… / В містах цих я мучився б вік. / Адже жлобенів би, чортів, волочився, / Лохів би, а може, гадів, / Чи б сатанів, глуханів би і спився, / Або усі б дні коростів… (ЮБ4:329)

Газвода, ім., ж. р., Залийте це все газводою / І добре перемішайте… (МТр:25 # 28.03.2009)

Газдиня-осінь, ім., ж. р., Газдиня-осінь запашні одежі / Розвісила провітрити в садках. (Бабій1:26)

Гайворонячо, присл., Правічний Коляда вже прогляда / З-за хмар, що гайворонячо нависли. (ЄШм1:496 # 29.05.1991)

Галаголити, дієсл., Галаголять герой… убивця… / Хто звідкіль – на такий і лад! (Бабій2:43); пор. з узуальним глаголити

Галеня, ім., ж. р., Галино, Галю, Галеня, / Вночі я плачу за тобою… (ВР2:226 # ~1990‑і); пор. з узуальним галеня

Галерниця, ім., ж. р., <назва поезії> (АВ1:34)

Галузка-пагінець, ім., ж. р., І, як галузку-пагінця, / Мене бентежать без кінця / Далекі спомини-боління. (ВЯрм1:39)

Гальшка-птаха, ім., ж. р., <від імені фундаторки греко-слов’яно-латинської Академії Ельжбети-Гальшки Острозької>, І рожева Гальшка-птаха / Ген знялась в політ над дахом... (Ундір:26)

Гамерицький, прикм., Виступай не занадто, / І можливо, якраз / Гамерицький сенатор / В гості викличе нас. (ОІрв2:91 # 1992); пор. з узуальним американський

Ганчірка-чистьоха, ім., ж. р., <назва поезії>. (Красюк:52 # ~1970‑і)

Ганчірник-роззява, ім., ч. р., Тепер базар дають по блату: / Хто в лапу дав, той місце взяв, / Той може сміло обдирати / Усіх ганчірників-роззяв. (ЮБ1:85)

Ганьбохлів, ім., ч. р., Не переклав, а перевів / Зі славохраму в ганьбохлів. (ЮБ5:367)

Гараздитися, дієсл., Хай тобі гараздиться на славу – / Я ж в дорогу вирушу нову. (С. Велесик: НМД-2009: 173)

Гарбуз-верхолаз, ім., ч. р., <назва поезії>. (Дубов:78 # 02.07.1988)

Гармонія-мрія, ім., ж. р., Їх життя – не прекрасний гопак. / Мають в серці гармонію-мрію. (АЛист:126)

Гаряче-емоційно, присл., …Я б гаряче-емоційно / З тобою, мала, / Попрощався б… (ОІрв2:66 # 1992)

Гасло-лозунг, ім., с. р., Гасла-лозунги сучасні / Досить капосні таки. (ЮБ2:48)

Гейський, прикм., Створили тут гейське своє товариство / Козел, Кріт і Щур, і, звичайно, Тхорисько. (ЮБ3:228)

Геній-предтеча, ім., ч. р., Ми висвятили в душах і серцях / Ім’я його на генія-предтечу… (ВЯрм4:13)

Гермуся, ім., ж. р., <від імені нар. депутата Ганни Герман> Із акцентом річ трима: / – Хоч в забій не пруся, / Я шахтарочка сама, / Звуть мене Гермуся… (ЮБ4:245)

Гетьман-кріт, ім., ч. р., І Петрові свати, / І гетьмани-кроти / Наварили гіркого кандьору. (Бабій7:27)

Гиля-гусонька, ім., ж. р., Гиля-гусоньки тінню доторкнулись / до плеса ріки. (ПВ1:80)

Гицель-людолов, ім., ч. р., …Хіба могла ще вчора знати, / Що повилазять із діброви / Не люди – гицлі-людолови / І з світанкової заграви / Благословиться день кривавий?! (ОБ:121)

Гіацинтово-ніжний, прикм., Рать зелена трави / загойдалася списами, / Обіцяючи смуткам – / зневагу і бій: / Гіацинтово-ніжний, / тюльпанно-ірисовий, / Мій закохано-радісний / світоньку мій! (ЛПшен2:55)

Гігантик, ім., ч. р., …Металевий гігантик посопує, ніби пияк, / що втомився тягти свого воза й чинити крамолу. (Мейта3:51)

Гілки-колиска, ім., ж. р., Гойдає вишня малі листочки / в гілках-колисці… (ГД:7)

Гімни-котурни, ім., мн., Псячі гімни-котурни, / Замурований пляж. (СУ1:49)

Гіперамбітний, прикм., Акупунктурою голосу: / Ледь-ледь помітною, / По тятиві мегаполісу / Гіперамбітного… (Мейта5:140)

Гіркавий, прикм., …попідтинню блукають тіні / попіддашшю – гіркавий дим / заблукали в бурлескній сині / сивочолі і молоді… (Мейта3:10); А хтось спиває з губ твоїх / Гіркавий і цілющий трунок. (БСт2:62); Все таке, як було колись: / І сорочка, од поту гіркава, / І солодка над грушею вись.(ЛПшен:30)

Гіркавість, ім., ж. р., І пахло довгождане те застілля / Гіркавістю прив’янутої долі. (ЛЛ:73); пор. з узуальним гіркість

Гіркаво-терпкий, прикм., Кожен день – наша квітка, / То ніжна, пахуча, / То гіркаво-терпка, наче думка, повита в осмуту... (Бабій4:42)

Гірко-клопіткий, прикм., Стою і в тузі споглядаю землю, / І мучить думка гірко-клопітка… (ВР2:372 # 1975)

Гіркопінно, присл., Лиш одинокий кущ калини / Слізьми налився гіркопінно, / Криваво краплями ячить. (ГОл2:28)

Гірко-полиновий, прикм., Раптом розгубились між людей / Сльози мої гірко-полинові. (В. Каневська: ЛР-2010:148)

Гірко-солоний, прикм., В тобі, як і всюди, селилося щастя і горе, / Замішана радість на гірко-солоних сльозах. (ББор:62)

Гіркотно-пекучий, прикм., Гіркотно-пекучі осколки, що вже запеклись / У заячих м’язах, в засмаженім гарно стегенці… (Бабій3:139)

Гірко-чорне, прикм., субст., На жаль, був день і в гірко-чорне пофарбований, / Хоча зацвів червневий килим квітів на лугах. (ББ:113 # 12.1998)

Гість-оперативник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:236)

Глаголити-гелготати, дієсл., Щось глаголим-гелгочем, не знаючи і не пізнавши. (ЮБонд1:28)

Глеченя, ім., с. р., …“Ти привези, будь ласка, хоч одненьке / полив’яне щербате глеченя // з отих, що повсідались, як лелеки, / на плоті в споришевому дворі…” (МБер6:48)

Глибинище, ім., с. р., …Знуртовують вночі / глибинища душі… (Дубов:57 # 06.09.1990)

Глибиніти, дієсл., І крізь сиві завії днів / Глибиніє звідусіля... (Бабій5:28)

Глибко-липко, присл., Перо неспійманої пташки / На дні печалі, глибко-липко. (НД2:67)

Глибокоблакитно, присл., Не карай так глибокоблакитно... (МПш1:29)

Глід-терен, ім., ч. р., Глодів-тернів білі пасма / Вже його не переймуть. (ЄШм1:517 # 20.09.1996)

Глум-жах, ім., ч. р., Хрести здригнулись від глуму-жаху… (ВПоп1:67 # 1989)

Глуханіти, дієсл., див.: Гадіти

Гнів-злоба, ім., ч. р., Не доведи нас до хатоньки з краю, / Не доведи нас до гніву-злоби. (ВПоп:10)

Гніздів’я, ім., с. р., Щасливий вітер, що сюди заніс – / На стежку звіра, до гніздів’я птаха. (Бабій4:57)

Гніт-аркан, ім., ч. р., Чиновництво, ще й досі недолуге, / Не може зрозуміти, що Майдан / Для України став найпершим другом – / Він скинув із народу гніт-аркан. (ГЦ3:79 # 2004)

Гнуздечка-оброть, ім., ж. р., Це далеке “колись” / Не дає мені спати, / І воно на мені, як гнуздечка-оброть. (ВПоп1:7 # 1988)

Гнучкотілий, прикм., Поруч мене ступає / міцними ногами по травах / туге, гнучкотіле, / з очима великими карими / диво господнє... (Бабій5:32)

Гобсек-режисер, ім., ч. р., Земний театр! Гобсеки-режисери / Міняють авансцени і панно. (ВМ:32 # ~2000‑і)

Годинкарик, ім., ч. р., …Виглядає в шибку / годинкарик, / А навкруг усе, як на тарелі… (Т. Блищик: ВП-2005:18); пор. з узуальним годинникар

Гойда-гойдоньки-гойдаша, дієсл., Синя бабка на лепешині / Гойда-гойдоньки-гойдаша!.. (ЄШм1:506 # 01.12.1994)

Голівудство, ім., с. р., Я вірю в те, що чесні люди / На нашій батьківській землі / Пройдуть крізь жах і фарс огуди / Й повернуть щогла кораблів // До щирості – не голівудства… (ГЦ3:66 # 2000); пор. у В. Бровченка: І що мені криклива ця орда? / І що мені це голівудство світу? [http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=13178]

Голова-дурепа, ім., ж. р., У четвер, як дзвін, гуде / Голова-дурепа… (ЮБ2:44)

Голова-млин¹⁴, ім., ч. р., <назва поезії> (МК:96 # ~2000-і)

Голодокіст, ім., ч. р., Петербург ще… Батурин… а голодокіст! / Біля серця вороже, залізне і грубе. (Бабій11:86); пор. з узуальним голокост

Голокрилий, прикм., Старші – горді, сильні та розумні – / Всього роду цвіт, / Та й на втіху голокрилим дурням / Подались у світ. (ЛГ:32)

Голосьба, ім., ж. р., Та що це?! / Посеред перегуку і голосьби / Сяйнули – / загасли – / зашемрали крила пташині… (Тимчак:15 # ~1980‑і)

Голубінь-волокно, ім., с. р., А коли місяць вирина, / То розплітає вербам коси із голубіні-волокна. (ВКл:54)

Голуб-листоноша, ім., ч. р., Їм – електрозв’язок, / мені – голуби-листоноші / переносять, приносять / їм зелені, хрусткі чи поношені, / мені від мінорної осені / зжовклий листок. (Бабій6:112)

Голярник, ім., ч. р., – Чому ти кривишся, Іване, – / Пита голярник, мов не зна, – / Тож бритва ніби непогана, / Зі сталі чистої вона. (ВГр3:78)

Гомін-спів, ім., ч. р., Загубиш душі сивіння у гомоні-співі вітрів. (ЮБонд1:99)

Гонораріти, дієсл., Ось так щорічно в муках тих і млію / Та трішки заодно гонорарію… (ЮБ1:145)

Гоноровість, ім., ж. р., …Полює пихатість і носа дере гоноровість… (Т. Малиновський: НМД-2008: 28 # ~2000-і); пор. з узуальним гонор

Гонорово-шпаркий, прикм., ...Як бабусі цій / Із кульгавим возиком / Поміж іномарками, / Гонорово-шпаркими, / Просто через вулицю / Перейти? (ВБ1:25)

Гора-вік, ім., ж. р., …За якими горами-віками / Загубилось диво тих світань? (ВР2:129 # ~1990-і)

Горбик-могила, ім., ч. р., Йду до горбика-могили, / Щоб вдихнути духу-сили / Для відлічених років. (ВПоп:53)

Горбогрудий, прикм., див.: Відкурлити

Гордоликий, прикм., Гордоликому царю / слава – кайдани... (Мейта4:26 # ~2000‑і)

Гордо-чинно, присл., Де був цар – гордо-чинно пасеться цап / Із такою, як сам, замек-к-каною козою... (МПш1:62)

Гордочорнобровий, прикм., ...Тут наша мова гордочорноброва... (МПш1:20)

Горе-атестат, ім., ч. р., А коли отримав горе-атестата, / Підпалив оселю й відгамселив тата… (ЮБ5:311)

Горе-біль, ім., с. р., …Та он тих, молодих, здорових, / Горем-болем не розсмішу. (ЄШм:23 # 02.05.1989)

Горе-книгопродавець, ім., ч. р., <назва поезії> (Красюк1:149)

Горе-край, ім., ч. р., Ой барачний горе-краю, / Без гори – важка гора: / Я із Вісли. / Я з Дунаю. / Я із Волги. / Я з Дніпра. (ОБ:149)

Горе-лихо, ім., с. р., Болить аж по сьогодні з давнини / Орфеям невтишиме горе-лихо. (АКр2:58 # 22.05.1985)

Горе-натовп, ім., ч. р., …І натовп розступився. / Горе-натовп. / Наляканий, / малий, / мов драний гріш. (ЄЦимб1:30)

Горенько-смерть, ім., с. р., Що ж це з нами, люди, сталося, / Який в душах пронісся смерч? / Буденно так і без жалості / Сприймаємо горенько-смерть. (ББор2:20)

Горе-отець, ім., ч. р., З горе-отцями нашого краю / Ми себе проминули. (Бабій5:25)

Горе-політик, ім., ч. р., …Горе-політики багатоликі / З мови втішаються нагло і сито… (ЯС:26)

Горе-помічник, ім., ч. р., Віднайшовся моментально / Й горе-помічник. (ЮБ1:17)

Горе-слава, ім., ж. р., Завели на Саву справу / За приписки й горе-славу. (ЮБ1:19)

Горе-трудодень, ім., ч. р., При Соловках і Магаданах / “Врагом народа” стільки літ / На перепаленім морозі / Тягнула горе-трудодні. (МБер2:42)

Горибрат, ім., ч. р., Горицвіте, ясноок, горибрате… (Дубов:75 # 12.02.1988)

Гориленятко, ім., с. р., Гориленятку / Мама-горила / вранці у горщику / Борщик варила. (ЛКЗ2:60)

Горинята, ім., мн., Горинята мої, Карпати!..; Горинята мої, до побачення!.. (МПш1:20)

Горисват, ім., ч. р., Горицвіте вогняний, горисвате… (Дубов:75 # 12.02.1988)

Горисвіт, ім., ч. р., Горицвіте вогняний, горисвіте!.. (Дубов:75 # 12.02.1988)

Горласто-чорний, прикм., Кричать граків горласто-чорні роти. (Б. Білецький: ЛР-2010:23)

Горобець-маленя, ім., ч. р., Горобці-маленята з-під стріхи / Виміряють розлуки крижі. (Г. Філонюк: НМД-2010:44 # 18.01.2010)

Горобець-пенсіонер, ім., ч. р., (В нього радником тепер / Горобець-пенсіонер)… (ЮБ3:232)

Горобчик-синочок, ім., ч. р., Написав адресу у куточку – / І послав горобчику-синочку. (ОБ:144)

Горюч-камінь, ім., ч. р., Горюч-камінь турецький в волоссю. (АЛист:166)

Господар-дядько, ім., ч. р., …Йому [коневі. – В. М.] господар-дядько Гриць / Надів на ноги нове путо. (МК:15 # ~2000-і)

Господарка-зима, ім., ж. р., А зараз – тиша… Сумом кришталевим / Обвила все господарка-зима. (ЮК:30 # ~2000‑і)

Господар-охоронник, ім., ч. р., – Гав-гав! – на задні він стає, / Коли господар-охоронник поруч є. (ВГр4:24)

Господар-червень, ім., ч. р., Господар-червень шелестів у житті, / Ще кожен колос мирно спав. (Д. Федорович: НМД-2010:195)

Гостинець-путівець¹⁵, ім., ч. р., …З останнього гостинця-путівця / Несу тобі насущного окраєць / І пісню без початку і кінця. (ВПоп1:52 # 1988)

Гостроверхо, присл., Талабани одягли кольчуги-бляшки, / Гостроверхо пнуться сосонки малі. (ВЯрм3:44)

Гостро-гастритний, прикм., Біль відлітає у нападі гостро-гастритнім. (ОЗ2:30)

Гострозоро, присл., Золотистий амур стереже гострозоро / Тінь свою між фіранок в сусіднім вікні. (НД2:32); пор. з узуальним гострозорий

Гостроіклий, прикм., …Як це сталось перед сном / У селі Олики / З гостроіклим хапуном – / Кабаниськом диким…; Гостроіклий у село / Причвалав уранці… (ЮБ4:102); пор. у перекладі “Іліади” Б. Тена¹⁶: Не величається силою так ані барс кровожерний, / Ані розлючений лев, ні кабан гостроіклий, що більше / Інших може пишатись могутністю дикою в грудях… [http://www.ukrcenter.com] та узуальним гострорилий

Гострокам’янистий, прикм., Не раз мій шлях бува тернистим, / Нерівним, гострокам’янистим, / Лишаю часто крові слід. (Сташук:17)

Гостророгий, прикм., – Ну й паскудник гостророгий¹⁷! – / Гнів у комусь закипить. (ЮБ5:297); пор. у Г. Гордасевич: Срібні / Дрібні / Сипле зорі над містами / Тонкий місяць гостророгий, / Устилає ночі шлях. [http://fondhg.io.ua/s202053/galina_gordasevich_nad_ozerom_holodnoe_vodi]

Гострослівний, прикм., Моя красуне гострослівна! / Моя Вкраїнко у віках! (МН:5)

Гострошабельний, прикм., Вкрився б вже мохом, / та що не епоха – / вітри гострошабельні / добре пошкрябали… (Бабій1:12)

Гострошпичастий, прикм., Дітьми посаджена на палю / Гострошпичастого Кремля. (АКр:18 # 25.03.1991)

Готель-край, ім., ч. р., …В небі сотнями лелеки / Перед вильотом кружляють / До свого готелю-краю. (ГЦ3:25 # 1988)

Грабіти, дієсл., див.: Акаціти

Градослов, ім., ч. р., Любов німа. Не терпить градослову. (МСт1:60 # 05.1998)

Градусація, ім., ж. р., <назва поезії>. (ЮБ5:307)

Грайливо-співучо, присл., див.: Брязкітливо-неспинно

Грак-літак, ім., ч. р., І дивно так, і сумно так, / Що все у цім житті минає, / Що перелітний грак-літак / Вже подає нам віщий знак... (ББор:82)

Гранд-патріот, ім., ч. р., А поки деруться брати за чуби – / Хто гранд-патріот / чи хто ближче до Бога, / Собори чужі – як підступні гриби, / На хресну тобі, Україно, дорогу. (Бабій7:19)

Гранітно, присл., А він стояв гранітно, дальнооко, / Збурунений комуністичним віком. (ВР3:7)

Гранослов-принцеса, ім., ж. р., Споглядає цю картину Спілка / І шепоче: / – Гранослов-принцеса… (ЮБ2:84)

Гра-пересмішка, ім., ж. р., …змовницьки переморгнулись, / затіяли гру-пересмішку / з місяцем русявочубим / до самого ранку. (Пащук2:28)

Грати-камери, ім., мн., ...крізь грати-камери років / у душу дивиться той хутір, / що в сорок третьому згорів. (ВКуч3:35)

Графоман-ветеран, ім., ч. р., Є піонери-графомани / І графомани-ветерани. // Це – тип один: у них грошей / І часу вільного – егей! (ЮБ4:142); …І піонерам-графоманам, / І графоманам-ветеранам // За кошт державний хай таки / Повидавати дощечки, // Ті, на яких черкнув – і стер, / І знов рядки нові попер. (ЮБ4:145)

Гребінь-вал, ім., ч. р., …А на Славутич, наче гребінь-вал високий, / Згори тривожно пісня-хвиля наплива… (ВМ:36 # ~2000‑і)

Гребінь-гора-хвиля, ім., ж. р., Море здіймає бурю: / В піні, неначе в милі, / Чорні, зелені, бурі / Гребені-гори-хвилі... (Мейта4:104 # ~2000-і)

Гречкосій-хлібороб, ім., ч. р., Гречкосіями-хліборобами, / Вільнодумними поетами / Леліяна. (О. Андрусік: НМД-2007: 9)

Гриб-атом, ім., ч. р., Колись, як ми з Тобою / у весні зустрілись, / Гриб-атом ще не був / розпущений навгад… (ГЦ2:108 # 1997)

Грибенята, ім., мн., – Щоб здоров’ячка, дівчата, / Не розхлюпати, / Губенята й грибенята / Слід не плутати! (ЮБ3:375); пор. у В. Латанського: Поля й городи хочуть пити, / І грибенята під кущем. [http://www.zvezdapriazovya.crimea.ua/?p=1024]

Гризота-печаль, ім., ж. р., Та відкриє страшні свої шрами / І гризоту-печаль невтолиму, / Якщо діву виховують в храмі, / Для Небесного Єрусалиму. (ВКл1:8)

Грізно-залізно, присл., Не грізно-залізно, / А ніжно-чаїно / Прилинула, / Зринула, / І ручаїно / Всміхнулась до серця… (ЄШм:11 # 10.02.1985)

Грім-сміх, ім., ч. р., Небо стогне від безсилля, / Блискавки, немов бадилля, / Зарегоче громом-сміхом, / Заридає всім на втіху / Проливним, гучним дощем. (ВС:23)

Грім-тривога, ім., ч. р., Все сполохане громом-тривогою. / Поспішає своєю дорогою. (ВЛ:17)

Гріх-верболіз, ім., ч. р., …Мчусь юності чайкою в гріх-верболіз… (ГЦ1:68 # 1992)

Гріх-вода, ім., ж. р., То грозовою гріх-водою / В мене вливаєшся журбою… (ГЦ1:50 # 1991)

Гріх-зоря, ім., ж. р., Чисті, ніжні і прозорі / Вінця совісті моєї, / В сни запрошують гріх-зорі – / Барви юності Твоєї. (ГЦ1:46 # 1991)

Гріх-лати, ім., мн., Серце моє розтривожене / З наруги століть рве гріх-лати. (ГЦ2:59 # 1993)

Гріх-об’їдок, ім., ч. р., А людині – лиш гріхи-об’їдки. (АЛист:155)

Гріховисько, ім., с. р., Олексині кроки – найліпший узір, / Який на гріховиську виткали гори. (АЛист:29)

Гріхосховище, ім., с. р., Вже замало їй, чуєте, хліба й видовищ! / Окаянній душі… без єдного гроша. / До таємних добралася аж гріхосховищ. (АЛист:62)

Гріх-повінь, ім., ч. р., …Знов юності гріх-повінь / Щоранку в серці бродить. (ГЦ1:60)

Гріх-разок, ім., ч. р., Ох, якби ми могли забути / Безглузді гріхи-разки! (СМ:29 # ~2000-і)

Гріх-рана, ім., ж. р., Під небом осяйним / Зализую гріх-рани… (ГЦ1:99 # 1993)

Грішність, ім., ж. р., …У шухлядному мре полі / слів таємна грішність. (ГЦ1:193 # 2000); пор. з узуальним гріховність

Грішно-зрадливий, прикм., Чисто жіночий день: / Суєтний, метушливий, дріб’язковий. / Грішно-зрадливий. (ВКл1:30)

Грішно-солодкий, прикм., Я життя своє грішно-солодке / У бліде молоко умокаю. (А. Свентах: НМД-2008: 44 # ~2000-і)

Грозовиця, ім., ж. р., Мужа й дітей потягли грозовиці, / Хай хоч пташина летить до вікна. (Дубов:56 # ~1980‑і); пор. з узуальним блискавиця є у В. Барки (ужито 11 разів)

Грозоцвіття, ім., с. р., З Надією, мов з клятвою, Вітчизно, / Перед твоїм знаменом я вклякаю, / Щоб світ нести у грозоцвіття маю… (ВР1:19 # ~1960-і)

Громастий, прикм., див.: Вогненно-рогастий

Громівниця, ім., ж. р., В громівниці повні скрині / Блискавиць на всякий хист. (МЗ:20 # 12.12.1987)

Громовдар, ім., ч. р., А я прагну до нестями – / Громовдару й сонця скибку! (ВЛ:20)

Громовиця-злива, ім., ж. р., Змила моє щастячко громовиця-злива. (ГД:37 # 30.10.2002)

Громо́во, присл., Я з думки добуду слово – / В нім сплесне віків яса / І злине воно громово, / Як постріл у небеса. (ВР2:42 # ~1990‑і)

Громоносно, присл., див.: Вулканитися

Громувати, дієсл., Знов кобза громує – / Чого ж ми сумуєм? (АГр:48 # 25.01.1996)

Грош-багно, ім., с. р., О ні. Він плакати не вміє. / Зате у грош-багно / Завести він зуміє. (МСт:26 # 07.07.1991)

Грошоман, ім., ч. р., Щоб твою не з’їли волю / Зграї грошоманів, / Щоби випало на долю / Більше клепкоманів. (ЮБ4:142); пор. з узуальними клептоман, еротоман

Грошопад, ім., ч. р., Впали і Сашко, й Руслана, й Тіна / Перед грошопадом на коліна. (ЮБ5:332); пор. із назвою поезії зорепад

Грошопузий, прикм., Цеї феї носії – / Грошопузі владники, / І спроможні вбить її / Виборців підзадники. (ЮБ5:338)

Грошота, ім., ж. р., Але спонсорів де наберешся, / Щоб надбати оту грошоту? (ЮБ3:423); пор. з узуальним грошва

Грошошкур, ім., ч. р., За життя завжди ці грошошкури / Непомітні, наче думки жест… (ЮБ4:272)

Грубо-полотняний, прикм., …І світ увесь осів немов і ліг / На руки дядька грубо-полотняні. (ВК2:47)

Грудень-гультяй, ім., ч. р., Розхитує грудень-гультяй терези / У світі нудоти, у світі марноти. (ЮБонд1:73)

Груди-дулі, ім., мн., Сукню модну одягніть, / Збільште груди-дулі, / Босоніжки замініть / На сучасні туфлі. (ЮБ4:68)

Грудніти, дієсл., У грудні, вибачайте, я груднію… (ЮБ1:144)

Грушевіти, дієсл., див.: Акаціти

Губи-вишні, ім., мн., …І, усміх стрінувши губ-вишень, / В щасливі дні пряде доріг. (ГЦ1:27 # 1989); Серед листя квітла лялька – / Справжня наречена, / Чорні брови, губи-вишні, / Очі – плід з терена. (РБ:44)

Губи-пелюстки, ім., мн., …Усміхались пишні губи-пелюстки, / Не вернути в русло річки береги. (РБ:214)

Гудзики-очиці, ім., мн., А ще? А ще ота зловтіха крука… / І гудзики-очиці. (І. Сель: ЗНЗ-2010:12 # ~2000‑і)

Гудзик-самохвал, ім., ч. р., Зі столу Гудзик-самохвал скотився / Та в сміттячку залишився. (Красюк1:76)

Гулагський, прикм., Не звіть його святим ім’ям кімнат, / Яким ім’я своє лихе давали / Кремлівський мрійник і гулагський кат… (ББ:40 # 02.1999)

Гуляй-вітрисько, ім., ч. р., Гуляй-вітрисько в очі свище. / Провідників збиває з ніг. (АЛист:109)

Гуртівничий, прикм., Немовби вві сні, бачу милі обличчя. / Той день гуртівничий мені ще світа… (ВЛ:31)

Гусак-завптахофермою, ім., ч. р., – Орлові премії не дати! – / Гусак-завптахофермою – / Прогелготів. (ВГр4:73); пор.: Завптахофермою

Гусенично, присл., Заплакала востаннє річка, / Весняним паводком зійшла, / Бо ж так незвично, гусенично / По річці сила проповзла. (ІС:50)

Густи-гриміти, дієсл., Гудуть-гримлять баси. (АГр:34 # 07.09.1997)

Густокосий, прикм., На ялицю густокосу, / На гілки її гнучкі / Примостилось кирпоносих / Вісімнадцять їжачків. (Дубов:107 # 14.12.1989)

Гущар, ім., ч. р., …І йому, сучасному, раптово / Став вербовий заважать гущар. (ЛГ:14)

Давен-покоління, ім., с. р., З давен-поколінь / Лишив мені пращур, як дар, / Золотистий і сонячний колос. (СМатв2:27)

Далекрай, ім., ч. р., Ми здавна лучани, та з наших висот / Видніє не все за отим далекраєм… (ОБ:76)

Даленіти-синіти, дієсл., Волинські повстанські ліси даленіють-синіють / за обрії до голубого Полісся… (Бабій10:38 # ~2000-і)

Далеч-хуртеча, ім., ж. р., І вже з-за далечі-хуртечі, / Із глинищ – теплого горба / Долине раптом крик малечі / (Та невгамована юрба). (Бабій8:71)

Даль-далина, ім., ж. р., …Тридцять літ журавлями за обрій спливло / І за ними нові полетять неугавно, / І печальними криками збудять село; // Те подвір’я і школу, що вікнами класу, / Мов очима вдивляється в даль-далину… (ВР2:114 # ~1990‑і)

Даль-краї, ім., мн., О, Господи, а як же я хотіла / Летіти птицею у теплі даль-краї. (Н. Лахман: НМД-2007: 134)

Дальнооко, присл., див.: Гранітно

Дантесик, ім., ч. р., Усі Поети мали Бенкендорфа, / Дантеса чи Дантесика хоча б; …Вони були у чомусь бенкендорфи, / дантеси / чи дантесики хоча б. (МПш:70); пор.: Зевсик

Дах-долоня, ім., ч. р., див.: Вітри-овації

Дахів’я, ім., с. р., І між дахів’ям ген у вишині / Заблисне небо чисте і прозоре… (Бабій1:36); Над задощеним Хотином гуси кричать, / Над дахів’ями тягнуть намочені крила… (Бабій1:76)

Дача-люкс, ім., ж. р., …В дачах-люксах поселили / На березі моря… (МСт2:20)

Дачно-сільське, прикм., субст., <назва поезії> (Бабій11:61)

Двір-тирловище, ім., ч. р., Хати почорнілі, двори-тирловища, / В оточенні сопок, то нижчих, то вищих. (ББор3:11)

Дводзьобий, прикм., …Дводзьобий двоязикий двоголовий / Отой імперський зголоднілий птах. (ВБ5:131); Вороги ж бо такі ненависні / Нас шматували дводзьобим орлом. (МЯк2:36); пор. у М. Данька: Тополю синю і високу / Дводзьобий птах вночі клює… (# 1967) [http://unso.sumy.ua/2011/01/poetiv-zapovit/]

Двоколірно, присл., Літа мої – / шелестливі листочки, / помережані двоколірно / звичайною життєвою грамотою… (Дубов:6 # ~1980‑і)

Двоколос, ім., ч. р., На Поліссі моїм є прадавнє повір’я / Про двоколос, що квітне в зелених житах.; Він плекав той двоколос у мріях дитячих…; Я двоколос знайшов! Той, квітучий, з повір’я… (ПВ:7)

Двоколосся, ім., с. р., Ми знову тут удвох, у двоколоссі, / П’єм тихе щастя на своїй землі. (Бабій4:48)

Двокрилля, ім., с. р., Грудям нашим дай снаги Антея, / Силу штормів і міцне двокрилля. (ВЛ:337)

Двокрило, предик., Так легко, / Так двокрило на душі, / Так нелукаво, / Так світлоголосо… (СПраск1:70)

Дволиччя, ім., с. р., Незрячим дволиччя й обличчя, / На щастя і жаль, не феномен… (ББ:118 # 30.04.1999); пор. з узуальним дволикість

Двомовно-трикутний, прикм., …Мова – / Крізь зуби двомовно-трикутні / Одвічна держави основа, // Мов пасинок з літ виростає, / простягує руки до влади, / Яка, наче зрадниця-Каїн, / Слів губить стрункі анфілади… (ГЦ1:219 # 2002)

Двопуп’янковий, прикм., Твоя розмова тиха і проста, / Твоїх грудей двопуп’янкове диво, / Як і п’янкі зволожені уста / Уже ніяк забути неможливо… (ВЯрм4:78)

Дворянка-книжниця, ім., ж. р., Я – не дворянка-книжниця Лариса, / Я – Мавка з найглухіших наших пущ. (ВКл1:65)

Дебіл-інфекція, ім., ж. р., Грип чужинський напада, / Вносить в лад корекції, / Та найбільша в нас біда / Від Дебіл-інфекції. (ЮБ5:338)

Дебіліти, дієсл., Мова – наче звивина у мозку / Вселюдського розуму, / Той цвіт – / Що убити, безперечно, можна, / Та без звивин – / Дебіліє світ. (СПраск1:19)

Дебільнолобий, прикм., Впилася кров’ю блудниця велика / Й на грішнім ложі немічних синів / Зачала: безголосих і безликих, / Дебільнолобих… (СПраск1:3)

Дезбаня, ім., ж. р., Чи ж думалось, що ешелони / Тяжкі стікались теж сюди / І гнав конвой людей голодних / В дезбаню, по черпак бурди?.. (Бабій1:19)

Демократ-рубака, ім., ч. р., А то – демократи-рубаки: / – Хто і що мені вдіє?! (ВПоп1:17 # 1989)

Денно-нічний, прикм., …Поїзди, поїзди / Крешуть в стукоті крицю – / Наче серце планети / В битті денно-нічному. (Бабій12:10)

День-акорд, ім., ч. р., У сутінках днів-акордів / Музейні стоять дива. (НМ:24 # 03.2006)

День-годочок, ім., ч. р., В шерензі повоєнних днів-годочків / Їх [синочків. – В. М.] удовина доля не знайде. (ВР1:226 # ~1980‑і)

День-горіх, ім., ч. р., І хай лускає дні-горіхи / Проімперський схмелілий ворон… (ГЦ2:162 # 2002)

День-заплава, ім., ч. р., В осінньому саду – / Життєвих днях-заплавах, / Час гине на виду, / Упавши в зрад заграви… (ГЦ3:107 # 2009)

День-золотан, ім., ч. р., …Як тільки засвітиться день-золотан, / Поїдем в Тернопіль на вулицю Ясну – / У дім, де любов намалює Богдан. (ВР2:453 # 1992)

День-кістяк, ім., ч. р., Як не з землі, то хоч із тіла. / Розграфлено вже день-кістяк. (А. Свентах: НМД-2008: 45 # ~2000‑і)

День-молодан, ім., ч. р., І на скрипці весни / Грає день-молодан… (ВР1:412 # ~1980‑і)

День-намистина, ім., ч. р., Знижуться дні-намистини якраз / Всі до одного, всі до разочка. (Дубов:56 # ~1980‑і)

День-пастух, ім., ч. р., Юності дні-пастухи / В серці будують горби… (ГЦ1:201 # 2001)

День-чернетка, ім., ч. р., З життєвої важкої прози / Кресать поезії вогонь: / У днях-чернетках – наші сльози, / А в днях щасливих – зміст його. (Бабій2:90)

Депутат-брехло, ім., ч. р., – Депутат-брехло – цей Ростик! (ЮБ5:329)

Депутат-лобіст, ім., ч. р., Депутатові-лобістові, <назва поезії> (ЮБ4:211)

Деревеня, ім., с. р., І звідки бере воно соки, / На камені деревеня? (МБер:103); На схилах, наче оленята, / То тут, то там деревенята, / Праправнуки отих дерев, / Що чули рев, туриний рев. (Н. Федорович: НМД-2008: 215 # ~2000‑і)

Дерево-підсвічник, ім., с. р., Пригадай також інше: / королівське хутро з горностаю, / на деревах-підсвічниках / крони-корони горять... (ЛР:55)

Деревця́, ім., с. р., Котилася хвилечка до деревцят... (МБер1:53); пор.: Деревеня

Держава-раб, ім., ж. р., Держава-раб – це гріх і горе, / Це камінь для мільйонів душ. (ГЦ3:33 # 1991)

Держава-страдниця, ім., ж. р., Держави-страдниці важка руїна, / Зневажується мова солов’їна / Помежі зайдів, по́кручів своїх. (ОМ:34)

Державно-народний, прикм., Державно-народний секс, <назва поезії> (МСт2:8)

Держбаняк, ім., ч. р., Але згадав керівничка, / Що намина з держбаняка. (ЮБ3:229)

Держзлодюга, ім., ч. р., Гасло держзлодюг, <назва поезії> (ЮБ4:265)

Держліт, ім., ч. р., <від державна література>, Бився, як риба об лід, / Спілки, держліту і влади… (Бабій8:230)

Десерт-закуска, ім., ж. р., Інший жінці спеціально / На десерт-закуску / Пригазує моментально / Курку, а чи гуску. (ЮБ2:46)

Десяткований, дієприкм., І дивуюся – звідки? – / стільки раз десяткована, / обезчленувана і знекровлювана, / звідки бралася сила... (Бабій5:9)

Де-фор-(пост)-модерн, ім., ч. р., <назва поезії> (Мейта5:11)

Джерельніший, прикм., вищий ст. пор., Не пошкодуй / води з криниці / серця свого, бо чим більше / черпатимуть із неї, / тим свіжішою / й джерельнішою / ставатиме вона. (ВКуч4:22)

Джерельно-чистий, прикм., Моє кохання перше, світле, / Джерельно-чисте і святе – / Вирує й досі. (МЯк2:48)

Джерельця́, ім., с. р., Течуть солоні / Джерельцята... (Мейта4:58 # ~2000‑і)

Джунглитися, дієсл., Порожніють церкви й книгозбірні, / тихне мова моя солов’їна, / блазнює, джунглиться телеекран. (ВКуч6:2)

Дзвінкоголосся, ім., с. р., Український карнавал / Мав дзвінкоголосся! (ЮБ5:291); пор. у П. Мовчана: Та що це? Спів? Луна дзвінкоголосся, / ухикання допліскує здаля. [http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=movchan&page=svitlo74]

Дзвінко-лунко, присл., Дожартувалася з громом весна / Дзвінко-лунко... (МПш1:70)

Дзвінко-неземний, прикм., …Злетить душа туди, де заіскриться / Зірок вервечка дзвінко-неземна. (В. Ящук: Проріст-06:45)

Дзвін-молот, ім., ч. р., Поривалась дзвоном-молотом / Обудити сонний світ, / А сама заснула солодко, – / Чорний пух летить, мов цвіт. (Мейта3:72)

Дзвін-перегін, ім., ч. р., Наростають коні в дзвоні-перегоні, / Після того, як звели більшовики. (Бабій6:73)

Дзвін-рік, ім., ч. р., Полин і кошлатий нежер / Горбищами поросли / І тиша пливе безмежна, / Де дзвони-роки гули. (Бабій2:35)

Дзвін-струна, ім., ж. р., …Бандури у сто лун заграють, / І заклекоче дзвін-струна. (АГр:71 # 10.09.2003)

Дзвониково, присл., І тюльпани дзвониково / Заспівали колискову… (Рачок1:48)

Дзвонити-котитися, дієсл., Жайворон із неба дзвонить-котиться / З висоти земних благоговінь. (НМ:13 # 07.2007)

Дзеркало-око, ім., с. р., Душі дзеркала-очі / Ховаємо під вії. (ВС:19)

Дзьобокрилий, прикм., На конкурс дзьобокрилих співків, / Що мав відбутися в одному із гаїв, / Чимало прибуло учасників-гостей: / Сова, Сорока, Горобець, Папуга… (ЮБ1:5)

Дзьоб-стріла, ім., ж. р., Можливо, натрудили дзьоби-стріли, / А чи птахів стрімких удень зустріли? (ББ:32 # 04.1997)

Дивак-сатирик, ім., ч. р., І навіть, я дивак-сатирик, / Строчу з своєї каланчі. (МСт2:28)

Дивачка-комаха, ім., ж. р., Спостерігайте мене! Спостерігайте… / Як дивачку-комаху, що уявила себе / водоміркою… (ОЗ2:26)

Дивень-сонях, ім., ч. р., От вистрибує за тобою / Дивень-сонях, неначе внук. (МБер3:38)

Дивно-білий, прикм., Хай вночі розпускається Квітка / Дивно-біла і дико-духмяна. (ВКл1:44)

Дивно-величавий, прикм., Багрянить сонце кольором своїм / Прихід у світ цей – дивно-величавий. (ОЗ2:9)

Дивноголосий, прикм., То моя ранкова Україна: / Голуба, свята й дивноголоса. (ВР3:14)

Дивно-дитина, ім., ж. р., Світом була народжена дивно-дитина – / Поезії відблиск на льодяному склі. (А. Свентах: НМД-2009: 26)

Дивно-незбагненний, прикм., В якомусь дивно-незбагненнім сні / Знов причаїлось таїнство кохання… (ОЗ2:23)

Дивноперий, прикм., Соловейки дивнопері / З марева зими, / Що відкрили в казку двері / Білими крильми. (АГр:64)

Диво-авторучка, ім., ж. р., Я цілую Вашу диво-авторучку: / Може, з неї слово раптом проросте! (МБер5:38)

Диво-барва, ім., ж. р., Іде до полотна і фарби / Творить на ньому диво-барви! (ББ:47 # 12.1998); Заквітчаю вірш, / Наче мальвами, / Найгарніших слів / Диво-барвами. (ББ:150 # 23.07.1999)

Диво-вершник, ім. ,ч. р., Летиш, як відчайдух, як диво-вершник, / До храму Сонця, до межі мети… (А. Лимич: ЛР-2010:229)

Диво-весна, ім., ж. р., …Заспівали птахи… / Це – диво-весна! (РБ:231)

Дивовирій, ім., ч. р., Чуєш, сину, вже здалека під лелечі крики / З дивовирію вертають і твої музики. (ВР1:169 # ~1970‑і)

Диво-гай, ім., ч. р., Можливо, ніхто і не знає, / Про що щебечуть птахи, / Можливо, про красу диво-гаю, / А може, про невічність зими. (О. Нагорна: НМД-2010:224)

Дивогарт, ім., ч. р., Вогонь снаги і дивогарту, / Жагучих пристрастей, дерзань, / Що пломенів од миті старту / До неминучості згасань. (ВЯрм4:19)

Диво-голизна, ім., ж. р., І знову незавершеність картини. / Вбирає очі диво-голизна. (А. Свентах: НМД-2008: 41 # ~2000‑і)

Диво-гра, ім., ж. р., Ніхто не знає, чим скінчиться / Ота одвічна диво-гра… (ОЗ1:22)

Дивограй, ім., ч. р., І сонце, наче вічності багаття, / Тобі до ніг лягає дивограєм. (СМатв2:13); див. також: Верба-мавка

Дивогрійний, прикм., І легко буде нам удвох тому, / Що в грудях маєм серце дивогрійне. (ВК2:18)

Диво-дача, ім., ж. р., Чи нема своєї хати / З диво-дачею при ній? (ЮБ2:63)

Диво-експонат, ім., ч. р., – Ми знайшли на глибині / Диво-експоната! (ЮБ3:205); Син Микола пхнув носком / Диво-експоната… (ЮБ3:206)

Диво-журавель, ім., ч. р., Все сниться хата вечорами / І клекіт диво-журавлів… (ГЦ1:102 # 1993)

Диво-зелень, ім., ж. р., Тобі вклоняюсь, “Дубе-нелиню”, / Що з іскри Божої воскрес / У ріднім краї дивом-зеленню, / Яка сягає до Небес… (Ундір2:37)

Диво-земля, ім., ж. р., …От би їхнього сонечка трішки / Та до нашої диво-землі! (МСт2:24)

Диво-зілля, ім., с. р., Росте, мабуть, якесь там диво-зілля, / Яке лікує душу і мовчить… (АВ2:16); Давай же вип’єм диво-зілля – / Коханням серце знов бентеж. (М. Войтович: НМД-2010:303)

Диво-зоря, ім., ж. р., Диво-зорею ти глянула з неба / В хату крізь листя зелене… (ВР1:54 # ~1960‑і); Подвиг диво-зорею / Вселюдські осяює стежі… (ВР1:260 # ~1980‑і); …Диво-зоря заплелася у небесне суцвіття. (Ундір:25)

Диво-іскра, ім., ж. р., Тополиносте вогню мого одчаєна, / З полихом стрімким, із диво-іскрами. (ГЧ:134)

Диво-казка, ім., ж. р., То є правда. Це диво-казка: / вічне місто під небом високим. (ЛР:58); …Щоб усміхалася наївна диво-казка, / Як святості незаймана печать. (ГОл1:71); Ніби диво-казка, вся солодко-біла, / сповідала серцю першу таїну… (ГОл2:66); Немов русалки з диво-казки, / щоб шлях вказати до щастя й ласки. (ІПл1:58 # ~1990–2000‑і)

Диво-калина, ім., ж. р., …Диво-калина край вікон буя… (Н. Сафонік: НМД-2007: 36)

Дивокамінь-цвіт, ім., ч. р., Я хочу жити, а не існувати, / З надією дивитися у світ, / Законів злих у жменю не зібрати, / А народити дивокамінь-цвіт... (ОГ:22)

Дивоквіт, ім., ч. р., Виростаю на них [рядках. – В. М.] дивоквітом, / Сонцесяйні будую вуста… (ГЦ1:53 # 1991); …Таланти розцвітають, неначе дивоквіт. (НСв:16 # ~2000‑і); Душа здіймається в політ, / В ній проростає дивоквіт. (НСв:33 # ~2000‑і); Сяє личко дивоквітом – / Не згасай, надіє… (Ундір1:91)

Диво-квіт, ім., ч. р., Мене чарує диво-квіт / І соковитий запах ночі, / Коли у зоряний зеніт / Земля бузкові зводить очі. (ВЯрм3:24)

Диво-квіти, ім., мн., І принесла з собою звідти / Не убори для поговорів, / Не засушені диво-квіти – / А гарячий і гордий норов. (ВКл1:57); Тож марно я стараюсь затулити / Фіраночку в тім давньому вікні, / Де й потепер не в’януть диво-квіти… (ІС1:91); …Йому [парусові душі. – В. М.] диво-квіти / У світлих снах сняться. (ГЦ3:67 # 2000)

Дивоквіти, ім., мн., О найпізніші дивоквіти, / Барвисті мрії наших матерів! (ВЛ:80)

Диво-квітка, ім., ж. р., Не рвав, на жаль, я диво-квітку, / Лише гадав, чи не любов… (ОСтр:21 # ~1990‑і); Мати-зірка сяє із пітьми / І цвіте в садочку диво-квіткою. (Н. Федорович: НМД-2008: 218 # ~2000‑і)

Дивоквіт-трава, ім., ж. р., Їх застиглі сліди дивоквітом-травою, / Як в купалівську ніч, зайнялись, зацвіли… (ІС:88)

Диво-килим, ім., ч. р., Твої пухнасті диво-килими /…/ Плекають твоїм чадам довголіття. (МСт1:44 # 10.1997)

Диво-ковдра, ім., ж. р., Диво-ковдрою вкутує сніг / І ліси, і поля, і яруги. (АЛ:20 # ~1980‑і)

Дивоколо, ім., с. р., “Дивне коло” – дивоколо... (Ундір:26)

Диво-край, ім., ч. р., О, як бракує нам поетів, / Що звуть у диво-край сонетів. (ГЦ1:185 # 1999); У поліськім диво-краї, / Де петляє Случ, /…/ Там, їй-бо, веселі села / І дотепний люд. (ЮБ4:109)

Диво-крило, ім., с. р., Невже існує більше щастя, / Ніж пурхання цих диво-крил… (ГЦ1:86 # 1993)

Диво-криця, ім., ж. р., Коли диво-криця насправді готова, / Тоді нагородою – вірші. (Б. Білецький: ЛР-2010:22)

Диво-ласка, ім., ж. р., Хай перевеслом-казкою / Долю Вам обійма, / Божою диво-ласкою / Вас на землі трима… (МБер5:24)

Диво-ліки, ім., мн., Коб знаття, з-під землі я б для тебе дістав / диво-ліки… (ВР2:115 # ~1990‑і)

Диво-літо, ім., с. р., Зійди на пагорб літньої пори, / Вдивляйся – наслухай це диво-літо… (ГЧ:97); А ще люблю на сон / Нюхнути медоцвіту, / Щоб у п’янкий полон / Потрапить диво-літу. (ЮБ1:126)

Диво-люди, ім., мн., Дивні погляди диво-людей / Відгукуються больовою інфляцією. (В. Ікрова: НМД-2009: 82)

Диво-май, ім., ч. р., …Цвіте на кінчику пера / Пора якогось диво-маю. (ВР1:283 # ~1980‑і)

Диво-майстер, ім., ч. р., …Бо луг, неначе диво-майстер, / Звав ніжно на краси причал. (ГЦ3:46 # 1996)

Диво-марево, ім., с. р., З праслов’янського диво-марева / Світлом сонячним вирина. (ЛПшен2:81)

Диво-медальйон, ім., ч. р., ...ніби сон вчорашній знов / переглядала – / вензель в обудові диво-медальйона... (Мейта4:91 # ~2000‑і)

Диво-мрія, ім., ж. р., Мені ж єдиний шанс подарувала / На здійснення химерних диво-мрій. (ОЗ2:9); Ти ангел. Лети! / Циркулюй диво-мрією поміж галактик! (ВК1:29)

Дивомрія, ім., ж. р., Ми родом з дивомрій – / надій рожевокрилих, / Напоєних вином закоханих садів. (ІС1:61)

Диво-ніч, ім., ж. р., А може – все химера та брехня, / Якій, проте, повірити охоче / Усі бажають, хто не знає дня / Та прагнуть чар та видів диво-ночі? (ОЗ1:43)

Диво-парасоля, ім., ж. р., О рідні мої давні лопухи, / Мої природні диво-парасолі… (ЮБ4:320)

Диво-перо, ім., с. р., Він мріє про щастя і диво-перо, / А те, що життя подарує, не знає… (АВ2:44)

Дивоперчинка, ім., ж. р., …За те, що сухоти / умієш ти перебороти – / Ті засухи – дивоперчинки із доленьки вдів. (ЮБонд1:90)

Диво-плід, ім., ч. р., Моя любов – калинонька червона. / Вона в мороз гойдає диво-плід. (МВівч:17)

Дивоплід, ім., ч. р., Навіщо такі, запитаєте, страсті – / теж дивоплід… взяти баночку джему… (Бабій1:75)

Диво-предиво, ім., с. р., Той на вогник подмухував так ретельно, / щоби не погас, / І дружків закликав подивитись / на диво-предиво… (ПВ2:68 # ~2000‑і)

Диво-простір, ім., ч. р., І я розкажу вам про зорі, / Що в душу крізь ніч зазирають, / Про космосу диво-простори… (ГЦ1:33 # 1989)

Дивоптах, ім., ч. р., …Летять літа, як дивоптахи в вирій. (СМатв2:18)

Диво-птах, ім., ч. р., Не лиш під небом, а й під дахом / Весна співає диво-птахом. (ВЛ:79); На долоні листя клена, – / Як казковий диво-птах… (ЯС:102); А диво-птаха вечірнього голос – / Свято осмислення: як зріє колос… (ЮБонд1:102); див. також: Буйновійний

Диво-птаха, ім., ж. р., …Ніби диво-птаха в цім саду була / І барвінок милий скинула з крила. (ГФ1:39)

Диво-рибина, ім., ж. р., Спостерігайте уважно, / Крізь скельце, / Наче диво-рибину в кунсткамері… (ОЗ2:26)

Диво-ріка, ім., ж. р., Той плач несподіваний – вічне продовження пісні, / Нестримане русло широкої диво-ріки. (ЄЦимб:16)

Диво-рушник, ім., ч. р., Як її, мачиночку-зірницю, / Биту яничарськими руками, / Занести у батьківську світлицю / З маминими диво-рушниками. (МБер2:21)

Дивосад, ім., ч. р., То наша гордість і надія, / То неповторний дивосад. (Ундір:42)

Диво-сад, ім., ч. р., Яблуні в диво-саду… (ББ:133 # 12.1995); …Іще квітує ніжно диво-сад – Корона зеленавая Землі. (ОЗ2:6)

Дивосвіт, ім., ч. р., Дивосвіт вечірній, дивосвіт вишневий… (ВЛ:29); Дивосвіт нічної місячної сині. (ВЛ:30); Моє серце чомусь розтривожив / Дивосвіт цей весні завдяки. (ОМ:49)

Диво-світ, ім., ч. р., Сприймає легко й радісно душа / Оті пелюстки ніжно-веселкові, / Що створюють химерний диво-світ / На просторі свідомої уяви… (ОЗ1:15)

Диво-світанок, ім., ч. р., Відчитав її начебто днями вишневими, / Вечорами духмяними, диво-світанками. (ББор2:46)

Дивосвітло, ім., с. р., Ти створена з якогось дивосвітла, / Маріє, мріє, мрієчко моя… (ВР2:406 # 1987)

Диво-світлячок, ім., ч. р., Де звірі, ельфи, чаклуни і діти / Шукають разом диво-світлячка. (ЮК:17 # ~2000‑і)

Диво-сила, ім., ж. р., …І враз для нас в осяянні новім / Відкрилася Вітчизни диво-сила. (ЄШм:88 # 28.02.1985); Ще і ще раз розмах, – і відчув як в руках / Набираюся я диво-сили… (Рачинець2:40)

Дивосила, ім., ж. р., В неї [хати. – В. М.] дивосила потайна є: / Стелить для гостей щодня столи. (ЮБонд1:60)

Дивосинь, ім., ж. р., Ось Вілія з Горинню / Шепочуть дивосинню / Про сиву давнину... (Ундір:23)

Диво-скрипка, ім., ж. р., Бажаю щиро я усім, / Хто брав акорди на гітарі, / Ще й чарівний почути спів / Цих диво-скрипок Страдіварі. (ББ:50 # 09.12.1998)

Диво-сніг, ім., ч. р., Зоріє жовтень. Перші холоди, / Немов кити, тримають диво-сніг. (АВ2:87)

Диво-соловей, ім., ч. р., Таємним трунком / Диво-солов’їв / Давно мій край / Мене вже не поїв... (ББор2:168); Витримували все! І поторочі / Не струїли диво-солов’я… (ПВ1:111)

Диво-сон, ім., ч. р., …Уночі лоскочуть диво-снами // Анемони, білі анемони… (ГЦ2:13 # 1982); Сміється поле маками, / Тріпоче пелюстками, / Гарячих вуст солодкий мед / Цілує диво-снами. (ГЦ1:16 # 1987); В заморських землях ждуть їх [журавлів. – В. М.] диво-сни. / І сонячне тепло, і зелен-квіти. (АГр:70); Ішла блаженна, наче з диво-сну, / Немов жадала спраглими устами / Розцілувати вранішню весну. (ВЯрм4:70); …здається, отакий безглуздий диво-сон / торкається зіниць усякого митця. (ІК:52 # 04.2009)

Дивосон, ім., ч. р., Незвано прийшов ти в мої дивосни. (СМатв2:75)

Диво-сонце, ім., с. р., Небесне диво, диво-сонце, / Що розгорнуло пелюстки. (П. Катеринич: НМД-2010:10)

Диво-струна, ім., ж. р., Хоч довкола грають диво-струни, / Хоча ще й вересню радіє так душа. (Рачок2:53)

Дивосяйний, прикм., …Як бездушність людську подолати, – / Підкажіть, дивосяйні зірки! (І. Яковлева: НМД-2007: 40)

Диво-таїна, ім., ж. р., Душі моєї диво-таїна /…/ На аркуші листів лягає ніжним словом. (ГЦ3:80 # 2004)

Диво-танець, ім., ч. р., Немов метелик, переліт-трава / Танцює диво-танець на Купалу… (ОЗ1:47)

Дивотвір, ім., ч. р., В паннів – нічого спільного з панами, / Панни – води і сонця дивотвір. (ВР1:289 # ~1980‑і)

Дивотворний, дієприкм., …Прости мені найтяжчу із провин / Словами дивотворних літургій. (НД2:97); пор. з узуальним животворний

Диво-урок, ім., ч. р., Ваші диво-уроки – неписані повісті – / На світанку до праці колись повели. (НМ:21 # 09.2006)

Диво-хвиля, ім., ж. р., На часу диво-хвилях / Лечу в далекий вирій… (ГЦ3:60 # 1999)

Диво-химера, ім., ж. р., Грають у вікнах диво-химери, / нічка тихенька стука у двері… (Рачок1:36)

Диво-храм, ім., ч. р., Академічний диво-храм – / То подарунок Божий нам. (Ундір2:33)

Дивоцвіт, ім., ч. р., Де нині взяти того дивоцвіту? / Як ізцілити зранене крило?.. (ВР2:271 # 1969); Бо у мільйонів нині на губах / Слова безсмертні сяють дивоцвітом… (ВБ:88 # ~1980‑і); Ніжних слів дивоцвітом у рядки заплітаюсь. (ГЦ2:23 # 1987); І вітер цей дурманить душу, / І кров бентежить дивоцвіт… (МСт1:61 # Весна.1997); Світила першим дивоцвітом / Перед любов’ю і всіма… (ОБ:87); Я любов’ю обіймаю цілий світ, / Для закоханих дарую дивоцвіт… (ОБ:274); Що таке кохання дивоцвіт? – / Я спитала тихо у бабусі. (ЛБ:50); Поліський дивоцвіт – / Це мій дитячий світ… (МН:6); Хай вічне слово дивоцвітом грає... (Ундір:30)

Диво-цвіт, ім., ч. р., Кожному тут погляду / відшукати хочеться / диво-цвіту / папороть на віку. (Дубов:64 # 04.11.1987)

Диво-чари, ім., мн., З тих пір і виграють завжди вгорі, / Мов диво-чари, зорі-янтарі. (АГр:81); Та скрикне півень заздрісно і хрипло – / Всі диво-чари в порох рознесе… (ВКл2:42)

Диво-черевичок, ім., ч. р., Я знаю – пізно їхати на бал. / Хай диво-черевичок приміряють інші. (НД1:13)

Дикобразина, ім., ж. р., див.: Артист-мастак

Дико-духмяний, прикм., див.: Дивно-білий

Димаріти, дієсл., Гогоче під симфонію скорботи / І димаріє реквієм без меж. (ОБ:150)

Димно-голубий, прикм., Вбираю серцем обмілілу річку, / Обвисле небо, димно-голубе… (ЛПшен:17)

Димохідність, ім., ж. р., Даху, наш даху… / Одна димохідність! / Тільки пеньочки від наших дібров. (АЛист:74)

Дим-туман, ім., ч. р., Та тверезіше гляньмо га речі /…/ На отруйні дими-тумани… (МСт2:27)

Димчасто-зелений, прикм., Димчасто-зелена спіраль горизонту / Ввібрала у себе спекотливий день. (ВЛ1:56)

Диригент-самотність, ім., ч. р., І диригент-самотність не зумів / Гармонію думок складати далі. (ОЗ1:6)

Диск-куплет, ім., ч. р., Батьківщина дивних пісень / В сміттєзвалищах диск-куплетів. (Бабій10:58 # ~2000-і)

Диспут-перемовка, ім., ч. р., В телестудії кипить / Диспут-перемовка / “Як в державі захистить / Од людини вовка?” (ЮБ4:22)

Дитина-зірка, ім., ж. р., Але вона [мама. – В. М.] крізь літ скупі задвірки / Щомиті в гості жде дитину-зірку… (ГЦ2:186 # 2005)

Дитинно-близький, прикм., Та знову і знову врізається в пам’ять / Все, що дитинно-близьке і дитинно-далеке. (ВК:19)

Дитинно-далекий, прикм., див.: Дитинно-близький

Дитинно-милий, прикм., І ось вона явилась, мов яса, / Легка, грайлива і дитинно-мила. (ВЯрм5:106)

Дитинно-наївно, присл., Я чекала тебе, / мов у ніч Новорічну дарунка, / Так дитинно-наївно, / з надією в завтрашній день. (ГД:47 # 30.12.2000)

Дитинство-юність, ім., с. р., Довіку вдячні будьмо вчителям / За незабутні і щасливі роки. / За мудрість й доброту сердець / І за дитинства-юності уроки. (Н. Лахман: НМД-2007: 132)

Дитятко-весна, ім., с. р., …Хоч під серцем у неї вже б’ється / Безневинне дитятко-весна. (ГЦ2:144 # 2000)

Дитячоголосий, прикм., З відкритим від подиву ротом / Бог Дитини / Неосяжний, лисий, хоча дитячоголосий, / Вийшов з материнського лона назовні. (ВЛ:315)

Діалектик-час, ім., ч. р. …Осягнути радощі і втрати / Вчить нас мудрий діалектик-час. (НД1:4)

Діалог-прощання, ім., ч. р., <назва поезії>. (Ундір:67)

Діамантно, присл., А що було спершу! / Як зорі спадали! / А як діамантно / блищала роса! (ЛР:50)

Діва-войовниця, ім., ж. р., Діва-войовниця Артеміда. (ВКл1:59)

Дівич-коса, ім., ж. р., Давайте згадаємо пісню про маму / Та ще – про незайману дівич-косу. (МБер2:34)

Дівочо-загадковий, прикм., …Калина чарами шепоче / Про щось дівочо-загадкове, / І заглядає ніжно в очі. (СМатв2:24)

Дівча-берізка, ім., с. р., Вві сні квітчалося зеленою косою / Дівча-берізка. (Д. Федорович: НМД-2010:195)

Дівчатко-береза, ім., ж. р., …Де срібним дощем обсипається іній / З косичок мрійливих дівчаток-беріз. (В. Ящук: ПГ-2007:41)

Дівчатко-страдниця, ім., с. р., І дівчатко-страдниця Любов. (ВКл1:59)

Дівчина-земля, ім., ж. р., Сонце не заходить – припадає / Мегасексуально до грудей / Дівчини-землі, що умліває / І у люлю спочивати йде. (Ю. Береза: ЛР-2010:15)

Дівчина-камінь, ім., ж. р., Пісня про дівчину-камінь – то пісня пісень. (ВК1:9)

Дівчина-панянка, ім., ж. р., Ой дівчино-панянко! Схаменись! / Твоя звабливість все-таки доб’ється, / Що серденько моє злетить увись / Й в очах твоїх блакитних розіб’ється. (ДГ:12)

Дівчина-черниця, ім., ж. р., …Заходьте, Маріє Іванівно, в клас – / Дівчата-черниці чекають на вас… (Бабій1:79)

Діджей-опівнічник, ім., ч. р., див.: Бадьоро-кавовий

Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі, виг., Коли на серці чорно від ворон, / А небом кружеляють хмари білі, / Я часом кличу знову: “Доню! Дон!.. / Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі...” (СЛ:64); пор.: Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон

Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон, виг., Якщо життя – розлущений горіх, / Нехай зачепить землю корінцями. / Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон! (СЛ:64); пор.: Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі

Дідок-багач, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:78)

Дід-полемік, І зайдуться діди-полеміки: / “Він же зроду тут не бував!..” (МБер:37)

Дід-скрипаль, ім., ч. р., Їх [літа. – В. М.] згадую, як діда-скрипаля, / Що награвав постійно в тузі. (Пащук4:50)

Дідуган-мариво, ім., ч. р., Від снів твоїх ще нерозгаданих, / Від снів твоїх не мовлених іще / Зітхає вечір дідуганом-маривом. (БСт2:13)

Дідуньо-пень, ім., ч. р., Усміхнулась нам суничка, / Підморгнув дідуньо-пень. (Рачок2:40)

Дідусь-рибалка, ім., ч. р., То, згорбивши срібні плечі, / Вудить линів біля броду – / Старим дідусем-рибалкою / Кахикає у човні. (ІС:53)

Ділок-функціонер, ім., ч. р., А є ділки-функціонери, / Меткі торгівці-мільйонери, / Що їм байдуже до душі, / Аби лиш мати бариші. (МК:78 # ~2000-і)

Дім-корабель, ім., ч. р., Твій дім-корабель / Відпливає від мене все далі… (ЛР:75)

Дім-сарай, ім., ч. р., Дім-сарай купив за гріш / Представник сил темних… (ЮБ4:217)

Дім-хмарочос, ім., ч. р., Придбав би за виграш я дім-хмарочос, / Та гроші забрати завадив склероз. (ЮБ4:310)

Діти-бешкетники, ім., мн., І не будуть діти-бешкетники / Хвіст у вузол в’язать котячий. (АКр3:17 # 26.01.2012)

Діти-герої, ім., мн., <назва поезії> (ВМ:25 # ~2000‑і)

Діти-лелечата, ім., мн., Лелечка – поруч, діти-лелечата… / Знайома стріха… А гнізда – нема… (ЛПшен2:114)

Добровісний, прикм., Нас мить народжує на світ / Для добровісних мудрих літ. (ОБ:164)

Добродій-юда, ім., ч. р., Як кришили святе. / Помагали добродії-юди, / Обдирали та рвали, / ганьбили свої і чужі. (ЮБонд:9)

Добросвіт, ім., ч. р., …Пелюсточки шепочуть / ніжно і правдиво, / Аби не згаснув нам лелечий добросвіт. (Ундір1:93)

Добротворка, ім., ж. р., До копійки розрахуюсь, / Добротворко файна. (ВТ:21); пор. з узуальним добротворець

Довгожитель-ворон, ім., ч. р., Де стільки простору, сонця розлито на усі сторони, / Де п’єш запашне повітря на травах диких настояне, / Знайомими де лишились лишень довгожителі-ворони… (Бабій11:61)

Довиглядатися, дієсл., Ой перецвіло жіноцтво, / мов кущі бараболяні, / Перецвіло… / Тільки декого з фронтів довиглядалося. (Тимчак:19 # ~1980‑і)

Довіку-споконвіку, присл., Міцною жінку роблять не сталеві / нерви, а вміння бути вірною / назавжди. Йому Єдиному. / Довіку-споконвіку. (АМ:23 # ~2000-і)

Довірливо-гіркий, прикм., Така болюча і жадана, / Така довірливо-гірка… / – Ти хто така? / – Любов Іванова. (ЛПшен1:49)

Довірливо-тремкий, прикм., Косуля рухами довірливо-тремкими / Скубла пучечки променів з гілок… (В. Ящук: ПГ-2007:40)

Довіряка, ім., сп. р., Мій коню, довіряко, карий мій… (ПВ2:64 # ~2000‑і)

Довіряка-горобець, ім., ч. р., Біля бочки п’яниці обпоїли довіряк-горобців. (ПВ2:68 # ~2000‑і)

Довічно-святий, прикм., Щедре серце ущерть налите / Рухом, барвами і звучанням, / І довічно-святим мовчанням, / Що сховали могильні плити. (ВР1:159 # ~1970‑і)

Доголяка, присл., – Що, сусіде, з вами? / – Хто роздяг доголяка? (ЮБ3:318); пор. з узуальним догола

Докорчуватися, дієсл., На обрії, на шпичаках чорнолісу / Докорчуються трупики ідей. (ОІрв1:10)

Доленька-курай, ім., ж. р., Україно, доленько-кураю… / Гордий змах невиламаних крил… (Бабій8:233)

Доля-воля, ім., ж. р., Гріх тяжкий – / осиротити / долю-волю / і… людей… (МПш2:6)

Доля-дівка, ім., ж. р., Василині доля-дівка / Свій кукіль послала – / Підкотила чоловіка / Ще й оригінала. (ЮБ2:50)

Доля-дорога, ім., ж. р., Коли, до мети дійшовши, / в зворотну рушимо путь, / Нашої долі-дороги / печальні орієнтири – Надламані нами душі – / куди вони нас приведуть?.. (ОІрв1:45); На долі-дорозі – круті повороти життя. (Т. Король: ЗНЗ-2010:5 # ~2000‑і)

Доля-мати, ім., ж. р., …І нові дороги стелить / Мені моя доля-мати. (СМатв2:52)

Доля-трущоба, ім., ж. р., Щодня нуртуєм, шаленієм / поміж людських тих доль-трущоб... (ВКуч6:10)

Доля-фея, ім., ж. р., У тієї долі-феї, / Котра необачно / Дала в друзі іудеїв, / А не Сагайдачних. (ЮБ4:118)

Домівка-гніздо, ім., ж. р., Куріпок ситі табуни / Розійдуться в домівки-гнізда… (Бабій1:83)

Домівка-гніздовисько, ім., ж. р., Плачуть птахи… / Крик простуджений небо дере. / Гонено їх із домівок-гніздовиськ… (Бабій1:63); пор.: Домівка-гніздо

Домотканогрубий, прикм., Не вибіляться / у його золі / Полотна духу домотканогрубі. (Тимчак:68 # ~1980‑і)

Донечка-маля, ім., ж. р., …В день такий, лютневий, наша мати / Народила донечку-маля. (РЖ:52)

Донька-брунька, ім., ж. р., Бачиш, квітень намалював, / Як довірлива донька-брунька / Вітру устоньки розкрива?.. (МПш1:131)

Допопелити, дієсл., І птах розпуки райдужно-червоний / За ніч оту допопелить волосся. (ПВ1:47); пор. з узуальним спопелити

Дорога-промінь, ім., ж. р., Дороги-промені біжать, / І щирій дружбі ти не зради… (Пащук3:48)

Дорога-рушник, ім., ж. р., Стеляться дороги-рушники / Від порогу отчого до брами. (Н. Федорович: НМД-2008:218 # ~2000-і)

Дорога-спіраль, ім., ж. р., Перем’яли чужі лемеші, / І стежки, і дороги-спіралі. (ВПоп:8)

Дорога-стежка, ім., ж. р., Проїдь, пройди дорогами-стежками, / Обвітреними крилами пролинь… (ВЯрм1:48); Осявають зірки / Їх дороги-стежки… (ЄШм1:515 # 19.01.1996); пор.: Стежка-дорога

Дорогвідділ, ім., ч. р., Дорогвідділом керує / Тридцять років Сава… (МК:87 # ~2000-і)

Дороговказець, ім., ч. р., К бісу їх, нових дороговказців! (МБер6:84); пор. з узуальним дороговказ

Дослідник-невдаха, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:236)

Дот-стіл, ім., ч. р., Сам намагався пробитися через тороси, / Духом, грудьми протаранити доти-столи… (Бабій2:86)

Дочка-медсестра, ім., ж. р., Не сірі шинелі, а білі халати / Їх дочкам-медсестрам тепер до лиця. (ВР2:135 # ~1990‑і)

Дочка-учениця, ім., ж. р., Щебечуть дочки-учениці, / І при роботі чоловік… (РЖ:59)

Дочорнобильський, прикм., Травневі ранки золоті / І землю, юним цвітом вкриту, / В мій сон гіркий принесла ти / Із дочорнобильського світу. (МВівч:11)

Дощ-громовиця, ім., ч. р., Ліс усміхається вмитий / Після дощу-громовиці. (ГД:8 # 25.07.1997)

Дощеня¹, ім., с. р., <від дошка> …А там глядиш: / сідельце з дощенят / Мотуззями вчепилося за плечі… (Тимчак:82 # ~1980‑і)

Дощеня², ім., с. р., <від дощ> …Малесеньке, маленьке дощеня, / А скільки у душі від тебе світла! (ПВ:35); …От вам нарешті і дощ, чи то, пак, дощеня / на порі… (НД2:35)

Дощенятко, ім., с. р., Дощенятко, дощику! Сонечко з-під вій... (ВКуч5:7)

Дощик-моросій, ім., ч. р., Сипле звечора і зрана / Тихий дощик-моросій… (ВПоп1:47 # 1975)

Дощинка*, ім., ж. р., На дні дощинки – спілої сльози – / Прозорість ранку свіжого застигла. (МБер4:52); Б’ють по шибі дощинки, / Видзвонюючи музику. (БСт4:33); Щастя. / Відчуваю його тоді, / Коли дощинкою припадаю до твоїх губ. (БСт4:35)

Дощ-непосида, ім., ч. р., Дощ-непосида із вітром і громом / Раптом під вечір сідає на губи / І, мов сп’янілий, в чеканні-утомі / Знову до ранку у споминах губить. (ГЦ1:39)

Дощовитість, ім., ж. р., Серпень. Село. Дощовитість, / Хоч за горами ще жовтень, / Бульбу збира домовитість… (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:190)

Дощово-вечірній, прикм., Дощово-вечірня маршрутка. (ОЗ2:36)

Дощопад, ім., ч. р., Там, де в дощопадів за плечима / Осінь йде, холодна і німа, / Жіночка в подертій куфайчині / Льон в колгоспнім полі підніма. (ІС:71)

Дощ-піаніст, ім., ч. р., Дощ-піаніст мільйонопало / Торкався клавішів-листків. (ВЯрм3:39)

Дощ-скрипаль, ім., ч. р., І грає дощ-скрипаль симфонію свою…(Н. Самчук: НМД-2008: 134 # ~2000-і)

Драма-програма, ім., ж. р., Затівали ви драми-програми, / Щоб набожні не йшли у церкви. (ПВ2:93 # ~2000‑і)

Дрантяхмарний, прикм., А зверху – Той. Взирає, визирає / Крізь дрантяхмарну пневмонійну плевру… (ОІрв1:17)

Древньо-прекрасний, прикм., Живемо собі / Без усяких докорів сумління / На древньо-прекрасній, / Розтерзаній нами землі. (ББор2:123)

Древньочолий, прикм., Як мій ліс древньочолий порідшав, / Переживши віки і віки!.. (Дубов:34 # 11.07.1988); Ти вітання прийми від сина / З древньочолого Острога. (Ундір2:4)

Дремність, ім., ж. р., Сяйне свідомість межи дремність – / у світ з’явлюся я. (ЛР:25)

Дріблюзга, ім., ж. р., В заплаві перед щукою – о жах! – / Скипала гладь, сріблилась дріблюзгою. (Бабій1:23)

Дрібнолистяний, прикм., Відцвіла у садках / Запашна дрібнолистяна рута, / Мов надвірні вогні / Горобина по місту горить. (ВЯрм1:25); пор. з узуальним дрібнолистий

Дрізд-горобинець, ім., ч. р., Прощальну сонату / солодкого літа / мінорно виводять / дрозди-горобинці. (Бабій1:75)

Дроворубання, ім., с. р., Із нагостреною сокирою / пригадати зимові дроворубання. (Бабій5:12)

Друг-голуб, ім., ч. р., Чом так рано, друже-голубе, / Та й до мене принесло тебе? (ОБ:198)

Друг-гуцул, ім., ч. р., Із Карпат привезу для тебе / Я від друзів-гуцулів пісню… (ВР3:30)

Друг-журавель, ім., ч. р., Тихі наші води, ясні наші зорі / Снитись будуть довго друзям-журавлям. (ВЛ:30)

Друг-земляк, ім., ч. р., …Працюють друзі-земляки плугатарями / Надію гріючи на полум’ї ріллі. (ВР1:149 # ~1970‑і)

Друг-клен, ім., ч. р., Покличу друга-клена на розмову, / що десь блукає в молодім гаю. (Рачок1:47)

Друг-лицемір, ім., ч. р., Підступності біймось, яка нас чатує, / Як рани бинтує нам друг-лицемір. (АЛ:26 # ~1980‑і)

Друг-недруг, ім., ч. р., Я піднімаю тост за їх, / За друзів-недругів своїх… (ЄШм1:557 # 29.11.2004)

Друг-птиця, ім., ч. р., Їжте, їжте, друзі-птиці, / Я підсиплю ще й пшениці. (Дубов:93 # 21.01.1988)

Друг-страждалець, ім., ч. р., Виходь на осінню дорогу, / Друже-страждальцю мій… (ЮБ2:106)

Друг-товариш, ім., ч. р., Кінь – дитячих сподівань володар, / Друг-товариш на землі й воді… (ВР1:429 # ~1980‑і)

Дружка-дівчина, ім., ж. р., А в хлопців – сум: проґавили красуню! / Дружки-дівчата заздрять, далебі. (ЛПшен1:75)

Друкація, ім., ж. р., див.: Віршеня

Дубенити, дієсл., див.: Акаціти

Дубисько-громадянин, ім., ч. р., Є дубиська-громадяни / (Їх чимала купка), / Котрих вгору стрімко тягне / Кланівська прорубка. (ЮБ4:186)

Дуб-старожил, ім., ч. р., І хрипко, натужно, надривно / У кронах дубів-старожилів голосять вітри. (ЮБонд1:9)

Дуж-вітер, ім., ч. р., Мій настрій – непередбачуваний: / То веселий, то зовсім зсобачений, / То сумний, то нестерпний до болю, / А то – як дуж-вітер у полі…(О. Камінська: НМД-2008: 102 # ~2000-і)

Дума-день, ім., ч. р., Ситом літ я просіваю думи-дні: / Є веселі, є тривожні, є й сумні… (ЯС:14)

Дума-задума, ім., ж. р., ...А вона сьогодні вже / Через зиму дивиться / Думою-задумою / Знову навесні... (ВБ1:24)

Дума-коляда, ім., ж. р., Із віків озвалася щедрівка, / Незабутня дума-коляда. (ВЛ:93)

Дума-крило, ім., с. р., Міліло наше рідне джерело, / Всихали в серці наші думи-крила. (Л. Таборовець: ЛД-2010:78)

Дума-леміш, ім., ж. р., Тяжко крають думи-леміші: / Щось не так в нас, щось не йде, не діє… (ВЯрм1:18)

Дума-пташатко, ім., с. р., Дума-пташатко мріє про вирій. (ЮБонд1:109)

Думка-золотар, ім., ж. р., Крізь сну поблякле павутиння / Сяйнула думка-золотар… (ІС1:70)

Думка-ізгой, ім., ж. р., Усе життя попереду. Не раз / мигнуть, згорять ураз думки-ізгої… (АВ2:87)

Думка-лелека, ім., ж. р., Пройме такий щемливий жаль / За чимсь утраченим далеким / І заячать думки-лелеки, / І буде світлою печаль. (ББор3:71)

Думка-образ, ім., ж. р., на порожньому / сірому екрані / опущених повік / жодної думки-образу / нехай перепочине / перенасичений / інформацією мозок (ОМ:23)

Думка-перевесло, ім., ж. р., Чому мені так весело, / Так радістю проймаюся, / Думками-перевеслами / Зі світом обнімаюсь я? (Рачинець:13)

Думка-проміння, ім., ж. р., Думками-промінням тягнусь, / Прилипаю чолом у спітнілій тривожній дрімоті. (АВ2:45)

Думки-близнята, ім., мн., Перейняв думки-близнята / Саливон у свого тата. (ЮБ1:88)

Думосад¹⁸, ім., ч. р., Смикає за струноньки / Навпопад, / А виходить, людоньки, / Думосад! (ЮБ2:86)

Духміння, ім., с. р., Спасибі, що духмінням дому / Бентежать ріллі й вереси… (ЄШм:69 # 01.05.1989)

Духмянити, дієсл., Лежить земля, дощем нічним омита, / Духмянить світ квітуючий жасмин. (ББор2:44)

Духмяниця, ім., ж. р., …І чолами били в одвірки / плечасті дуби, / А їм духмяницею / скрині бідацькі встеляли. (Тимчак:72 # ~1980‑і)

Духмяніння, ім., с. р., Точнісінько як в червні. Та от тільки / Без духмяніння свіжого покосу. (ЄШм:61); пор.: Духміння

Духмяносокий, прикм., Нас полонили розкоші Карпат, / Їх смерекова велич і високість, / Зелені шати, сніжна білість хат… / А скільки ягід там духмяносоких! (ВЯрм4:21)

Духмяно-чистий, прикм., …Але весни духмяно-чисті грані / Несуть і досі молодецький хист. (ГЦ3:66 # 2000)

Дух-планета, ім., ч. р., Та я вірю в українства дух-планету, / Що до єдності нам подарує злету! (ГЦ3:35 # 1992)

Дух-сила, ім., ч. р., див.: Горбик-могила

Душа-віконце, ім., ж. р., Повні пригорщі сонця. / Цілий всесвіт добра. / Заглядаю у душі-віконця… / Не робіть тільки зла! (І. Яковлева: НМД-2007: 36)

Душа-вовчиця, ім., ж. р., Під ноги гранітним богам / душу-вовчицю / зневажливо кинула: “Нате!” (І. Вальчук: ВП-2005:9)

Душа-дичка, ім., ж. р., …душу-дичку хтось дочасно трусить. (СУ:21 # 1992)

Душа-лілея, ім., ж. р., Як не зможуть пригнути, то підступно таки / обдурять / Й чоботиськом розмажуть об асфальт / твою душу-лілею. (ПВ2:105 # ~2000‑і)

Душа-повія, ім., ж. р., У грудях душа-повія, / У грудях душа свята. / Не світить любов, не гріє… / – Подайте ради Христа! (АКр1:15 # 05.11.1990)

Душа-полонянка, ім., ж. р., І на волі / душа-полонянка… (ІПл2:39 # ~2000‑і)

Душа-сирота, ім., ж. р., …І заниє незгоєна туга, / Заридає душа-сирота. (ОБ:344)

Душа-соловей, ім., Не руйнуй сонця радісну ласку, / Пошануй спів душі-солов’я… (ГЦ2:78 # 1994); І вичовгує смуток / з наших душ-солов’їв. (ІС1:95)

Душа-храм, ім., ж. р., О, скільки Каїнів між нами / У світі грішному живе / І топче ніжні душі-храми… (ГЦ1:168 # 1998)

Душеня, ім., с. р., В двадцятий вік не просто жити, / Де неспокійна кожна мить, / Де можна атом поділити, / Але душі не поділить / На половину чи й на більше / Маленьких підлих душенят. (ГЧ:123)

Душепродажний, прикм., Не сховає жодна лжезавіса – / І своїх душепродажних зміїв. (ОБ:77)

Душечка-хохол, ім., ч. р., А ви, душечки-хохли, / Поховали шарфи / Помаранчеві в столи / Та й – скік до кошари // Чорнолінзих і тупих, / Ситих і продажних… (ЮБ4:119)

Душожер, ім., ч. р., Ті ж душожери в непохитній владності, / При брамах ті ж святенні сторожі. (Бабій2:5)

Дядько-патріот, ім., ч. р., Я справді вірю дядьку-патріоту, / Вслухаючись в його сумні пісні. (П. Катеринич: НМД-2009: 235)

Дядько-пенсіонер, ім., ч. р., Два дядьки-пенсіонери / В парку лавку зайняли… (ЮБ1:40)

Дятел-гостроніс, ім., ч. р., Тільки дятел-гостроніс / Тарабанив на весь ліс… (ЮБ2:7)

Дятел-джентльмен, ім., ч. р., А ген там, облюбувавши гілку, / На дубочку дятел-джентльмен – / Шкідникам вкорочує він віку / Точно так, як Дудар наш Євген. (ЮБ1:123)

Дятел-чоловік, ім., ч. р., Дятлиха дзвонить / Дятлу-чоловіку…(ВГр2:108)

Дятлиха, ім., ж. р., У лісі шум – звалилася гілляка / І травмувала Дятла – / Знаного трудівника. / Дятлиха приголомшена заклякла; …Дятлиха премійована була. (ВГр2:107, 108); див.: Дятел-чоловік

ЕSеMеSнути, дієсл., Щоб відновив душевну рівновагу, / Хай би еSеMеSнув, як не пише. (ББор:78); пор.: Есемеснути [ЛСІ-07, с. 41]

Едем-проспект, ім., ч. р., Не до міста Краснодона, / а в Чорнобиль, в мертву зону, / туристів везем, – / за оглядини об’єкта / й Прип’яті Едем-проспектів / долари берем! (МН:92 # 02.2002–02.2005)

Едем-розмай, ім., ч. р., Зимові барви в літню спеку! / Весільний сад! Едем-розмай! (ВМ:72 # ~2000‑і)

Екранно, присл., Чуже життя, далеке і минуле, / Екранно промигнуло-промайнуло. (ЄШм1:507 # 14.02.1995)

Екс-бос, ім., ч. р., Профспілковому екс-босу, <назва поезії> (ЮБ2:79)

Експропріатор-час, ім., ч. р., …Та вже старий експропріатор-час / Гряде в перефарбованій одежі. (ЄШм1:553 # 25.11.2004)

Екстра-кавалер, ім., ч. р., Ходять в парку, ходять в сквері / Модні екстра-кавалери… (ВПоп1:77 # 1976)

Екстра-секс, ім., ч. р., Заграничний екстрасенс / Гарантує екстра-секс. (ОІрв2:86 # 1991–1992)

Екс-чиновницьке, прикм., субст., <назва поезії>. (ЮБ5:308)

Електроміністр, ім., ч. р., Сіла на вимикача / Муха гонориста / Й корчить з себе діяча – / Електромінстра. (ЮБ3:241)

Ерзацгодина, ім., ж. р., Замість часу – ерзацгодину, / замість людей – ерзацлюдину, / а всім крикливим на догоду / ми подамо ерзацсвободу! (ГЧ:31)

Ерзацлюдина, ім., ж. р., див.: Ерзацгодина

Ерзацмесія, ім., ч. р., І для годиться ще й посієм / із власних рук ерзацмесію!.. (ГЧ:31)

Ерзацпоет, ім., ч. р., Бакалаврів, магістрів несе, / Співогномів, ерзацпоетів… (Бабій10:58 # ~2000-і)

Ерзацсвобода, ім., ж. р., див.: Ерзацгодина

Есемесик, ім., ч. р., Глузували з нього: “Песик – / Економний есемесик!” (Р. Демчук: ЛР-2010:83)

Есендешний, прикм., <від СНД – Співдружність Незалежних Держав>, …Україно! / Моя сердешна есендешна неню! (АКр2:94 # 05.02.1994); пор.: СНДі́вський [ЛСІ-04, с. 109], Есендівський [ЛСІ-07, с. 41]

Етноневмирущість, ім., ж. р., Вернім собі ту етноневмирущість, / Яку заповідав колись пророк. (ОМ:18)

Євнух-закон, ім., ч. р., І кину виклик євнуху-закону, / Зірву з душі нещирості вуаль. (АКр1:26 # 14.09.1996)

Євровечорниці, ім., мн., Прийдуть, кажуть, до театру / Польської столиці / За два дні до євростарту / Євровечорниці. (ЮБ5:268)

Єврокут, ім., ч. р., У далекий єврокут / за межею географій, / люба, твій проліг маршрут / по моїй широкій мапі. (ЮБ4:347); Доберусь за мить якусь / за знайомим за маршрутом / до твого я єврокуту / й ніжно-ніжно пригорнусь. (ЮБ4:348); пор. в О. Ільченка, на чиї рядки написано пародію: Дивна річ – ти там, я тут. / Хоч бери, повзи по мапі / у далекий єврокут / за межею географій…

Євро-ленд, ім., ч. р., …не дратує смиренну націю / євро-ленд і прокруст-стандарт / короноване євро-раціо / Божа кара чи Божий дар? (Мейта3:10)

Євроліто, ім., с. р., А за нею жде погода / Євроліта чарівна. (ЮБ5:263); пор. у М. Куликовської: Лови, Євроліто, привіт! / Про тебе й футбол цей наш хіт. [http://www.eurohit.com.ua/users/user/2223-kulikovska-mariia-vasilivna.html]

Європазоїд, ім., ч. р., <назва поезії>, Геть все імпортне в З. Глади, / Крім держпільг і держпосади. (ЮБ4:283)

Європаркан, ім., ч. р., Бо кожна дитина моя – і красуня й / відмінниця – / А наче під тином, під європарканом / трава. (ВКл:70)

Європеремога, ім., ж. р., Так родина в дружній спілці / Накачує ноги / Задля нашої, вкраїнці, / Європеремоги. (ЮБ5:270)

Євро-раціо, ім., с. р., див.: Євро-ленд

Єврорублик, ім., ч. р., Він занюхує хлібом “Хортицю”, / щоб не думали, що з будуна. / Браво ж рубрикам, єврорубликам! (Мейта5:60)

Євросвятий, прикм., Задля Євро кожен з них / День і ніч пихкоче – / Мабуть, до євросвятих / Записатись хоче. (ЮБ5:277)

Євростарт, ім., ч. р., див.: Євровечорниці

Євростіна, ім., ж. р., Віє вітер з України, / Віє із Варшави, / Обвіває євростіни / Запахами слави. (ЮБ5:268)

Євросторчак, ім., ч. р., Несподіваність яка: / Польща і Росія / Дали євросторчака! / Прощавай, надія! (ЮБ5:286)

Євротрон, ім., ч. р., І на бій за євротрон / Кличе “Олімпійський” / Як іспанський ескадрон, / Так і італійський. (ЮБ5:292)

Євшанно, предик., І стає на душі євшанно, / Й України я не виню. (А. Криловець: ЛР-2010:205)

Єдино-один, числ., субст., А до тої єдино-одної / Не вернувся з війни чоловік. (ВР1:298 # ~1980‑і); пор. з узуальним один-єдиний

Єлейно-ніжний, прикм., А голос твій єлейно-ніжний / Усе співа, усе співа... (СЛ:39)

Жаба-політик, ім., ж. р., <назва поезії> (ЮБ4:184)

Жабка-модниця, ім., ж. р., <назва поезії>. (П. Катеринич: НМД-2009: 243)

Жаборід, ім., ч. р., Є в малого жабеняти / Жаба мама, жаба тато, / Жаба баба, жаба дід / І великий жаборід… (Тимчак1:21)

Жаданик, ім., ч. р., А чи жданики, чи жаданики – / А жадати, скажи, чого? (СУ1:31)

Жадання-ціль, ім., ж. р., Не ймись у хаосі буденних справ / Забути пращурів жадання-цілі… (ОМ:18)

Жадливо-метушливий, прикм. З жадливо-метушливими очима, / Де світиться злодійкуватий блиск, / Дошукуватись до першопричини, / Чому ми до такого дожились. (Бабій7:17)

Жайвір-благовіст, ім., ч. р., І коник у сюрчанні, / І жайвір-благовіст, / І верби у мовчанні – / Землі таємний зміст. (ВР2:94 # ~1990‑і)

Жайвір-музикант, ім., ч. р., А талант / Настроює струни у високості, / Як невгамовний жайвір-музикант. (Д. Федорович: НМД-2008: 199 # ~2000‑і)

Жайвориний, прикм., …І навіває спомини сумні, / Вертає у дитинство жайворине. (СПраск2:68)

Жайворитися, дієсл., Жайвориться поле, / Й зимового сну / Вже позбулись доли… (ВЛ:78)

Жайворити, дієсл., Серце тріпоче і рветься в блакить – І жайворить, жайворить, жайворить. (М. Пшеничний: ЛР-2010:338)

Жайворя, ім., с. р., Купався жайвір у сяйній блакиті, / Дрімали жайворята у кублі… (ВР2:118 # ~1990‑і); пор. з узуальним жайвороня

Жалібно-вогненний, прикм., І криком чайки жалібно-вогненним / Вплітаєш сни в рясний холодний піт. (ГЦ2:120 # 1998)

Жало-яд, ім., с. р., Допоки смерть підступно-тихо, мов змія / Із жалом-ядом, прямо в серце не вкусила… (ББ:51 # 01.1998)

Жалювати, дієсл., Відлітали птахи, / жалював за ранетами сад… (ГД:22)

Жаль-плач, ім., ч. р., ...Я ж бо вперше признаюся / Про свої жалі-плачі. (ВПоп:49)

Жар-долоня, ім., ч. р., …Всиплю бульби на жар-долоні, / Огірків принесу із льоху. (ГД:32 # 03.01.1999)

Жарина-квітка, ім., ж. р., І не лишалося жарин-квіток, / Лиш крихітки-зернинки дозрівали. (ГД:9)

Жар-мед, ім., ч. р., …І п’ю я з Твоїх вуст жар-мед, / І віршів народжую стоси. (ГЦ1:84)

Жаровінь, ім., ж. р., …Чи тихий батьків лан / Успіємо зорати, / Чи спопелить його / Воднева жаровінь? (ВР1:418 # ~1980‑і)

Жар-пташка, ім., ж. р., Мене ж полонить диво жар-пташка, / Фенікс відроджених днів. (МЯк2:56); пор. з узуальним жар-птиця

Жарт-сміх, ім., ч. р., …Полікуєм жартом-сміхом / Розпровсякі болячки. (МСт2:10)

Жартувати-зривати, дієсл., Ти не дивишся в вічі, / ти жартуєш-зриваєш квіти. (В. Прокопець: НМД-2010:102)

Жахкий, прикм., П’явки печуть, / Немов жахкі жарини. (ВГр1:10)

Жахливо-хижий, прикм., Крик покраяв згусток тиші, / Хрестом камінним на роздоллі впав, / Як людомор свої жахливо-хижі / І загребущі руки розпростав. (ББор1:8)

Ждати-виглядати, дієсл., Ридає моє дитинство / Сиріткою попідтинню, / Все бабу жде-виглядає, / Надіється все дарма… (ІС:61)

Жебрак-мільйонер, ім., ч. р., Щоб на росяні світанки свідомості / не впало жалкування за зробленим і мовленим, / як тому сьогоднішньому жебракові-мільйонерові...; І так соромно тому жебракові-мільйонеру... (ВКуч4:9)

Жебрачка-сльота, ім., ж. р., У хаті й надворі / жебрачка-сльота сиротіє… / Я зовсім замерзла, / вірніше – в думках омертвіла. (АВ:10 # ~1980‑і)

Жевжик-випивоха, ім., ч. р., У селі Великий Луг / Жив Хома Яроха – / Ледацюга з ледацюг, / Жевжик-випивоха. (ЮБ4:91)

Живиця-криниця, ім., ж. р., Не заграє у камені живиця-криниця. (ММ:15)

Живіт-гад, ім., ч. р., Він [холодильник. – В. М.] тепер не гарчить, / Так живіт-гад бурчить! (ЮБ4:112)

Животрав’я, ім., с. р., Не питай, кохана, не пиши, не треба. / Животрав’ям луки сіну не цвісти. (ББор1:73)

Жити-жевріти, дієсл., Можна жити-жевріти, тихесенько вмерти, / Можна пломенем-полум’ям ясно згоріть. (Н. Федорович: НМД-2009: 206)

Жито-життя, ім., с. р., Мати житом-життям з порога / В довгу благословля дорогу… (Бабій1:81)

Жито-перепона, ім., с. р., Карі під веселками / грають злотодзвонними, / І дороги стеляться / житом-перепонами… (Бабій1:66)

Життєдорога, ім., ж. р., Як зійду з життєдороги, / Закарбуй, суспільність: / Ні, не смерть мене забрала, / А лиш партдоцільність! (ЮБ5:425)

Життєлюб-книголюб, ім., ч. р., Живі джерела вигадок, ідей – / Ці милі життєлюби-книголюби. (ВЯрм5:73)

Життєструмний, прикм., Я у Вітчизни – листочок у кроні, / Пругкий од соків її життєструмних. (ВЯрм1:5)

Життя-балаган, ім., с. р., Зовсім поруч – / з косою і п’ятами босими / У житті-балагані / вишукує мить… (АВ:17 # ~1980‑і)

Життя-вогонь, ім., с. р., Знов крає чисте й ніжне серце / Святої юності любов, / Брудних не пропускає терцій / У нинішнє життя-вогонь. (ГЦ1:204 # 2001)

Життя-гармата, ім., с. р., …Вплетися квіткою у ствол життя-гармати. (ГЦ1:201 # 2001)

Життя-двобій, ім., с. р., В мені блукає дух весни / Дарований Тобою, / І спогади, мов дощ рясний, / Звуть до життя-двобою. (ГЦ1:35 # 1989)

Життя-здоров’я, ім., с. р., Опадає життя-здоров’я, / Наче листя з дерев, із нас. (В. Климентовська: ЛР-2010:174)

Життя-ріка, ім., с. р., Дивилась оперу з балетом, / Життя-ріка текло переді мною... (О. Нестерчук: НМД-2008: 123 # ~2000‑і)

Жінка-вчитель, ім., ж. р., А якщо ти жінка-вчитель – / Ти повинна все уміти… (Н. Федорович: НМД-2008: 216 # ~2000‑і)

Жінка-мати, ім., ж. р., …Та на пам’ять страшної весни / Жінка-мати назве свого сина. (ГФ1:25)

Жінка-модниця, ім., ж. р., Ззаду жінка-модниця, / Як граблі чепить, / Все до мужа горнеться, / В вухо цмокотить… (ЮБ4:102)

Жінка-найда, ім., ж. р., Ой мав чоловік поріг / та й вітри в комині, / П’ятеро синів / і жінку-найду… (Тимчак:24 # ~1980‑і)

Жінка-поетеса, ім., ж. р., Жінкам-поетесам, <назва поезії> (НД1:42)

Жінка-Таїна, ім., ж. р., Все давно минуло. Тільки десь до рана / Знов мене чекає Жінка-Таїна. (БСт4:14)

Жінка-тигр, ім., ж. р., Й хто в його гуля вольєрах? / – Жінка-тигр і теща-кобра! (ЮБ3:325)

Жіночка-даішниця, ім., ж. р., …Шлях звільняють від хамла / Жіночки-даішниці. (ЮБ3:377)

Жіночка-землячка, ім., ж. р., Стрілись на базарі жіночки-землячки / І загомоніли про свої болячки. (ЮБ5:309)

Жіночка-попутниця, ім., ж. р., Прочитав цей документ / Новачок на вулиці / Й поцікавився в момент / В жіночки-попутниці… (ЮБ5:351)

Жіночо-приречений, прикм., Ах це коло одвічне, жіночо-приречене, / Ах моя ностальгія за матріархатом…(НД1:10)

Жлобеніти, дієсл., див.: Гадіти

Жлоб-змія, ім., ч. р., –Чом ти досі не вмираєш? – / Злиться жлоб-змія. (ЮБ2:80)

Жнивар-солдат, ім., ч. р., …І вже в душі його переплелись / відвага й совість жниваря-солдата. (БСт1:43)

Жовтніти, дієсл., У жовтні я жовтніти, друзі, мушу… (ЮБ1:144)

Жовто-вогнистий, прикм., А в садах жовто-вогнистих / Пролітає осінь. (АГр:40)

Жовтовогнисто, присл., Серед смарагду, серед зваб – / Гарячі сонечка кульбаб / Горять іскристо й променисто / На хвилях трав жовтовогнисто. (ВБ5:89)

Жовтовусий, прикм., А вкраїнцеві незмінно / Сниться та ж таки Вкраїна / І пшениця жовтовуса / Із прабатьківських полів. (ЄШм:35 # 28.11.1990)

Жовтоквіт, ім., ч. р., Жовті бджоли з жовтоквіту не носили мед-пергу… (ВР2:46 # ~1990‑і); пор. з узуальним жовтоцвіт

Жовтолист, ім., ч. р., Спорожніли поля, багряніють ліси, / Наступила пора: як у вирій / Полетить жовтолист. (МЯк1:34); пор. у М. Севрука: Тумани сиві поле укрили / Рілля чорніє і жовтолист / Червоні буки у горах синіх / Горять вогнем мов оксамит [http://maysterni.com/user.php?id=431&t=1]

Жовтоперий, прикм., Верболіз завмер: / Ось-ось бруньки куріпками малими / Задріботять у небо жовтопері, / І радісне пробудження нестимуть. (ІС:48)

Жовтопухнастий, прикм., Пізнє яблуко: / червонощоке від поцілунку зорі, / облюбоване жовтопухнастою із синіми крилами синицею… (Бабій8:265)

Жовтоязикий, прикм., …Жовтоязика жижа лиже / Червоні челюсті в печі. (ВЛ:44)

Жовтувато-барвистий, прикм., Між дерев жовтувато-барвистих / Я сама одиноко стою (ЯД:39 # 2009)

Жолудь-слово, ім., с. р., “Дуб-нелинь”¹⁹ щедро плодоносить / Нетлінні жолуді-слова. (Ундір2:37)

Жоржиново-пізній, прикм., Роса / Бринить в павутинках / жоржиново-пізніх любовей... (Бабій5:45)

Жорстко-грішний, прикм., Вже не боюсь, бо відбоявсь раніше, / Коли ще зорі плакали за нас / Ми йшли у світ жорстко-грішний. (МЩ:39)

Журавель-повістка, ім., ж. р., …На збір резервний сполох пролунав, / І зголосились в селах журавлі-повістки. (ВМ:19 # ~2000‑і)

Журавка-журавель, ім., ч. р., …Допоможуть їм [шпакам. – В. М.], дитино, / І журавки-журавлі… (ВПоп1:41 # 1970–19…)²⁰

Журавлинка, ім., ж. р., Ой, побудь, ой побудь, журавлинко, / Ще хвилинку, ще мить, не лети. (МБер2:54); пор. з узуальнмим журавка, журавлиця

Журавлино, присл., Думаю й журюся журавлино, / Дивлячись, як дихає рілля: / Порівну беззахисні людина / І земля. (Дубов:54 # ~1980‑і)

Журавлиха-мати, ім., ж. р., Журавель курличе, / Журавлиху кличе: / – Журавлихо-мати, / Час нам відлітати. (ОБ:256)

Журба-небога, ім., ж. р., Згуби, розвій і обмини, / Недолю та журбу-небогу / Залиш у клопотах земних. (НМ:42 # Літо.2006)

Журба-ріка, ім., ж. р., Хай сльозина біжить по щоці, / Хай потоне горе в журбі-ріці. (О. Нестерчук: НМД-2008: 123 # ~2000‑і)

Журботинка, ім., ж. р., Я не знаю, про що / журботинка моя говорила…(ЛПшен1:66)

Журбувати, дієсл., див.: Вересити

Жур-журавлик, ім., ч. р., Чом же ви такі печальні / Жур-журавлики мої? (ББор2:62)

Журкітливий, прикм., А що перша – тиха-тиха, як спориш, / А що друга – журкітлива, як комиш. (ЄШм:51)

Журливо-добрий, прикм., І незчулись, як у пору пізню, / У журливо-добрім почутті / Хтось завів ту старовину пісню, / Що співала баба при житті. (ВР1:376 # ~1980‑і)

Журливоокий, прикм., Співали / і кресали у душі / такі журливоокі / блискавиці! (МПш2:16)

Журливо-сумний, прикм., У чистому небі затихла / Їх [журавлів. – В. М.] пісня журливо-сумна. (СМатв2:7)

Журнота, ім., ж. р., …Бо що кричати, / коли над Чорнобилем кружить лелека, / як та журнота біло-чорна… (Тимчак:30 # ~1980‑і)

З прадіда-діда, присл., Там живуть люди з прадіда-діда / Щиро віддані отчій землі… (Бабій10:19 # 24.12.2004); пор. з узуальним з діда-прадіда [ОСССУМ-08, с. 94]

З’ядріти, дієсл., Уже років з’ядріла суть, / Мов часу золотавий злиток… (ГЦ2:169 # 2004)

Забава-праця, ім., ж. р., …Одважна то була забава-праця. (ВПоп1:45 # 1992)

Забивайлицький, прикм., Забивайлицьку команду / Склали Сільва та Роналду. (ЮБ5:294)

Заблукалець, ім., ч. р., Жаль лише, що люди – заблукальці / на стежках… по закутках своїх… (МБер6:84); пор.: Блукалець

Заброда-норвежець, ім., ч. р., Бреде / той заброда-норвежець. (ОІрв1:31)

Забронзовілий, дієприкм., Палітра кругла, наче плаха, / А на блідому полотні – / Забронзовілий контур птаха, / Який безгучно впав у сніг. (ОІрв2:11 # 12.1980); Ті ж обрії і гори, / Забронзовіла осінь в тих лісах... (Бабій4:48); До цього кличе Він / Й веде нестримною ходою / До сонця правди за собою / Забронзовілий в повен зріст. (Ундір:40)

Забронзовіти, дієсл., Забронзовіти б їй [скирті. – В. М.] незрушеній над полем – / Учора світ простивсь з Михалком-скиртоправом. (Бабій8:33)

Забрунений, дієприкм., Ти таємна така, як забрунений цвіт, / Що світанком німим вибухає трагічно. (ВР1:129 # ~1970‑і)

Забруньковуватися, дієсл., Голубіють перші квіти, / Забруньковуються віти. (ІПл2:82 # ~2000‑і); пор. з узуальним набруньковуватися

Забудь-трава, ім., ж. р., Закопав я думку, / Накрив полиною, / Пересипав стежку / Скрізь забудь-травою. (ВМ:78 # ~2000‑і)

Забуріти, дієсл., З’явилися симптоми облисіння. / Я загорів і трохи забурів... (ОІрв1:25)

Забюрований, дієприкм., ...Чиновне, забюроване хамло / Поставить все, як ворогу на зло. (Бабій4:14)

Зав’ючитися, дієсл., У серці – буря устремлінь, / Хоч десь зав’ючилась зима / І сковує замрійну синь. (Пащук1:21); пор. з узуальним зав’ю́чити [УОС-06, с. 246]

Завбуфетом, ім., ч. р., <від завідувач буфетом>, Його всі / Хіміком зовуть, / Хоч він працює / Завбуфетом. (ВГр3:87); пор.: Завлісконторою, Завптахофермою та з узуальними завкафедри, завбази

Заверблений, дієприкм., Ріка текла по викрутах віки, / Заверблена така над берегами. (Тимчак:57 # ~1980‑і); Над завербленою Устею / шерх сухої лепехи… (МПш2:17)

Завеснувати, дієсл., В чорнозем віри слово упало, як насіння, / І древо благовісне завеснувало в світ… (ВР1:363 # ~1980‑і); …І вона [любов. – В. М.], як мальва, завеснує, / Біло і червоно зацвіте… (ВР1:433 # ~1980‑і)

Завечір’я, ім., с. р., Швидкий зробила зірка раптом крок / І впала тихим світлом в завечір’я. (ББ:71 # 01.1999); пор. у В. Ляшкевича: Глибоке завечір’я. Стрій будинків, / вчепившись жовтими очима мряки, / грузьким ковчегом лине в обрій ночі, / запевне в тропіки (# 2003) [http://maysterni.com/publication.php?id=1939]

Завзвірофермою, ім., ч. р., Верблюда доля занесла / До завзвірофермою Осла… (ВГр7:7)

Завзято-впертий, прикм., Тільки ти²¹ стоїш, завзято-впертий, / І тріпочеш чубом на вітрах. (ЄШм1:459 # 03.11.1985)

Завив, ім., ч. р., Гримлять зі сцен електроапарати, / На весіллях – писклявий чад завиву. (Пащук3:39)

Завишиванити, дієсл., Зашароварили, завишиванили, / Співограями заполонили... (Бабій5:11)

Завірюха-віхола, ім., ж. р., Завірюха-віхола / на весь світ наїхала... (Бабій5:35)

Завірюшити, дієсл., Цей листопад… Шалений листопад, / Що сухозлотом в очі завірюшить…; …І листя шаруділо під ногами, / І тепло завірюшив листопад. (Бабій12:75)

Завіса-паранджа, ім., ж. р., Завіса-паранджа зімкне вуста / Неправди шовковистою габою. (ОЗ2:30)

Завітити, дієсл., Яблуні двір обступили, / завітили, / тихі, як спомини. (Тимчак:46 # ~1980‑і)

Завія-зима, ім., ж. р., Біла віхола в хату мете. / Білий подих завії-зими. (ЛПшен:73); пор.: Зима-завія

Завія-кучугура, ім., ж. р., Поміж білих завій-кучугур / Чепурненько білітимуть хати. (ГД:31 # 02.01.1998)

Завія-сніговій, ім., ж. р., …крізь завії-сніговії / ти несла до мене волю / з вогником надії. (Ундір1:19)

Завліс, ім., ч. р., Завлісом стане Зубр із першого числа, / А Слон на пенсію іде. (Красюк:22 # ~1980‑і)

Завлісконторою, ім., ч. р., <від завідувач лісовою конторою>, Ти завлісконторою, знайомі є, / То ж захисти становище своє... (ВГр4:78); пор.: Завбуфетом, Завптахофермою та з узуальними завкафедри, завбази

Заводь-дзеркало, ім., с. р., Дивилась в заводь-дзеркало хвилясте, / Чи добре влігся над чолом вінок. (ВЯрм4:33)

Завойовники-татари, ім., мн., Здолала всіх: і половецьких ханів, / І орди завойовників-татар… (О. Андрусік: НМД-2007: 11)

Завптахоком-бінатом, ім., ч. р., В дубовому гаю завптахоком-/бінатом / Став молодий завзятий Крук. (ВГр5:29)

Завптахофермою, ім., ч. р., <від завідуючий птахофермою>, Завптахофермою Індик, / Який лиш белькотіти звик, / В кутку / У курнику / Уздрів Тхора... (ВГр4:68); пор.: Завбуфетом, Завлісконторою та з узуальними завкафедрою, завбазою

Завр, ім., ч. р., Вождь підвівсь під шквал овацій: / – Заври! / Любі співвітчизники мої… (АКр:12 # 13.06.1988); Топтали землю заври многотонні. (ЄШм1:542 # 30.05.2000)

Загнуздано-густий, прикм., Довкіл, немов ниток сплетіння – / Таке загнуздано-густе, / Таке тверде!.. (НН:7)

Загнуздя, ім., с. р., Та не впрягли в ошукане загнуздя / Те осяйне покликання небес… (НМ:25 # 12.2007)

Заготпром, ім., ч. р., …Лунали в заготпромі вислови гарячі… (МК:15 # ~2000-і)

Заграва-багрянець, ім., ж. р., І що ближче – не світліше / В загравах-багрянцях... (ВПоп:54)

Загублено-знайдений, прикм., Крики болю розносить в артеріях кров, / Добігає до кінчиків пальців. / Загублено-знайдений спокій, і знов / Втікаю до галюцинацій. (В. Ікрова: НМД-2009: 82)

Задавака-гуморист, ім., ч. р., Збоку (зручно розмістились!) / Задаваки-гумористи… (МН:79 # 02.2002–02.2005)

Заджерелитися, дієсл., І збагнув легенди мову, / і воскресла давнина, / і відчув, / як рідним словом / заджерелилась вона… (МПш2:21)

Заджинсований, дієприкм., Заджинсований бурмило / Кинув на ходу / Розфарбованій дівиці: / Хау дую ду! (ЮБ1:46)

Задивлено-широкий, прикм., Несказані слова, задивлено-широкі, / Як очі, що ввібрали світу сутність. (ГОл2:78)

Задильований, дієприкм., У хату, задильовану піснями, / Ніколи зрада вже не забреде. (ВР1:27 # ~1960‑і)

Задуманість-замрія, ім., ж. р., …Гримить навкруг, пульсує Ленінград, / А тут ота задуманість-замрія, / Що по холодних стовбурах тече, / Немов по мармуру, сягаючи у вічність. (Бабій12:45)

Задумливо-печальний, прикм., Планета мрій задумливо-печальна, / Заклечана спокійною росою. (ОЗ2:34)

Заєць-холостяк, ім., ч. р., В цей погідний ранок / В рідний свій гущак / Плівсь з нічних гулянок / Заєць-холостяк. (ЮБ4:166)

Зажебрачений, дієприкм., Це моя Україна. / Перечублена і розгублена, / Пересварена, захабарена, / Закрутелена, зажебрачена. (ГД:3)

Зазерніти, дієсл., див.: Безбджолий

Зазиміти, дієсл., Ночі схолоджені – / завтра в саду зазиміє. (ЛПшен1:26)

Зазори́ти, дієсл., …Знов зазорить до мене / Личко твоє сумне, / Небом благословенне… (ВР2:190 # ~1990‑і); пор. з діалектним зазо́рити – запідозрити [ВТССУМ-05: с. 392]

Зайда-бузок, ім., ч. р., І зайда-бузок, наче рідний бур’ян, / Заповнив всю площу й периметр. (ВКл:45)

Зайча-потерча, ім., с. р., З інею тчуть пряжу золоту / Сонячні зайчата-потерчата. (МПш3:37)

Заізотопитися, дієсл., …Тільки це травневе яровиння / Вже заізотопилось навік. (Дубов:54 # ~1980‑і)

Закайданений, дієприкм., Чого ще серденько твоє / Не закайданене в кайдани… (ОБ:24)

Закачаніти, дієсл., У цій облозі серед сніготи / Закачаніти – не така вже й штука, / Та я огенце слова так відхукав, / Що можу ним і гріти, / і впекти. (Тимчак:63 # ~1980‑і)

Заквітчаність, ім., ж. р., Досі перед очима так зримо стоять / І хурделиці зим, і заквітчаність весен... (ББор:69)

Закликати-задзвонити, дієсл., Кобзо-бандуро! Заклич-задзвони / на весь край, / Ти нам про нашу / спільноту співай! (ЛБ:37)

Закликати-причаровувати, дієсл., Закликають-причаровують, / Щедро кожного / Обдаровують… (ЄШм:89 # 08.08.1980)

За́клич, ім., ч. р., У закличі, славі сягаєш зеніту, / Хоч доля болюче скасовує дні. (АЛ:10 # ~1980‑і); пор. з узуальним заклик

Закличник, ім., ч. р., Вихлюпує змінний закличник / рожевословесні єлеї… (ЄШм:30 # 30.12.1987)

Заклопотано-ніжний, прикм., Залишайтеся, вчителько, завжди такою, / Заклопотано-ніжною і молодою! (НМ:21 # 09.2006)

Закохано-радісний, прикм., див.: Гіацинтово-ніжний

Закронитися, дієсл., Мій вчителю гордий, крилатий володарю слова, / Що впало на душу високим добором зерна, / З якої закронилось дерево рідної мови… (ВР1:157 # ~1970‑і)

Закрутелений, дієприкм., див.: Зажебрачений

Закуска-смакота, ім., ж. р., Тож закуску-смакоту / Приготуй упору… (ЮБ1:36)

Заланцюгований, дієприкм., Заланцюгований гріхами, / Прошу, з надією в душі... (ББор:31); пор.: Ланцюгований

Залицяльник-вітер, ім., ч. р., Залицяльник-вітер обнімав тополю. (ГД:42)

Залицяльник-горох, ім., ч. р., Вусами пестив стан пахучої м’яти / Молодий залицяльник-горох. (ГД:34 # 06–07.2003)

Залілеяти, дієсл., Розплети свою чорну косу / І накрий мені очі нею… / Я у пісню її понесу / І цілунками залілею. (ОБ:270)

Залінчований, дієприкм., Місто залінчоване дощами / За сонцепоклонство, пристрасть літа. (НД1:23)

Замасолити, дієсл., <від прізвища народного депутата В. Масола>, Заморозять нас, засолять, / Запинзенять, замасолять. (ЛКЗ1:52)

Замек-к-каний, прикм., див.: Гордо-чинно

Замислений-страждальний, прикм., …Лице Христа замислене-страждальне: / Благословляє праведні путі. (Бабій2:66)

Зам-нероба, ім., ч. р., …І зам-нероба, й головбух, / І ті із відділу роззяви, /…/ – Це не звичайні кадри, ні… (ЮБ1:69); пор.: Нероба-зам

Заморозити*, дієсл., <від прізвища народного депутата О. Мороза>, див.: Замасолити; пор.: Запинзенити

Замрійний, прикм., див.: Зав’ючитися; пор. з узуальним замрі́яний [УОС-06, с. 261]

Замріяно-лебединий, прикм., Вся замріяно-лебедина – / Раз в житті так цвіте людина. (Бабій1:81)

Замріяно-спонтанний, прикм., …Вона [дорога. – В. М.] пливе, замріяно-спонтанна, / В синіючу заваблюючи даль. (ВЛ:136)

Замріяно-цілющий, прикм., І босоніж – у спогадів росу, / Та до джерел замріяно-цілющих! (НМ:8 # 08.2005)

Замудрість, ім., ж. р., Будь при мені, на чати стань, / Спиняй замудрості болото, / Щоб ані руки, ні уста / Не осквернились хитрозлотом. (ЄШм:29 # 14.03.1985)

Замузичити, дієсл., …Заясниться тиша, зарясниться, / Замузичить сріберно мені… (ЄШм:108 # 20.09.1985)

Занебесніти, дієсл., Вітром прозріння, матусю, мені / Вже занебесніли крила. (ЛГ:18)

Заніміти-заснути, дієсл., Поміж лісу луна заніміла-заснула… (ПВ2:13 # ~2000‑і)

Заокеанний, прикм., Заокеанний каїне, / чув, що їсиш зі срібла, / То причастися хоч ними – кров’ю і тілом Біди! (Тимчак:51 # ~1980‑і)

Заосеніти, дієсл., Отак гадав… Таку плекав надію: / Нехай лишень навкіль заосеніє – / Заступить стежку спогадам сумним / З-над картоплиння вихололий дим! (ГЧ:103)

Заосінений, дієприкм., Заосінений ліс / У таку ж заосінену пору, / вже для нас розіп’яв / Свій намет золотий. (БСт2:50); Тремтливим хлопчаком іду, / В те, заосінене тепло. (БСт3:18); Над моїм заосіненим краєм / Пролітає веселиків ключ. (РСл:29)

Запах-вітрило, ім., ч. р., Яблунева вічна заметіль / Засвітила запахи-вітрила… (ВЛ:206)

Запилюченість, ім., ж. р., …Хоч репетом струшував / запилюченість площ – / Не вдихнулось озону ні разу. (ЄШм1:556 # 28.11.2004); пор. з узуальним запиленість

Запилючити, дієсл., Він лише за кілька днів / Запилючить все зумів: / Шафу, крісло, стіл, полички, / На яких книжки-сестрички. (ЮБ1:95); пор. з узуальним запилити

Запинзенити, дієсл., <від прізвища народного депутата В. Пинзеника>, див.: Замасолити; пор.: Заморозити

Заплічно, присл., Відкинь слів сильце, / Що недруги ставлять заплічно і хитро… (ГЦ1:168 # 1998)

Заповітник, ім., ч. р., <від заповіт + заповідник>, Із циклу “Заповітник” (ЮБ5:424)

Запорожний, прикм., …Та [Україна. – В. М.] – курганна, степова, соборна, / У гречках, житах і пшеницях, / Запорожна, вольна, непоборна / На политих кров’ю острівцях… (ВР2:156 # ~1990‑і)

Запроданець-юда, ім., ч. р., Що вдієш, якщо / поміж нами запроданці-юди, / А люди самі собі / зрадники, навіть кати. (ЮБонд:7)

Запрозорений, дієприкм., Запрозорену смутком пору / Час прикрив голубим крилом… (ВР2:293 # 1970)

Запружинитися, дієсл., Забіліли сніги / Знов проллються у води весняні, / І проснеться бджола, / Запружиниться жито з ріллі. (БСт4:12)

Зарібницький, прикм., У тім немає зовсім дивини, / Що подалися в далину сини / В чужинську та багатеньку усе ж, / Де й зупинивсь зарібницький кортеж. (ЮБ4:349)

Засвіття, ім., с. р., Зустрічі з людьми, яких я знав, / Ще чекають спрагло у засвіттях. (ЄШм1:567 # 24.07.2006)

Заскалозубити, дієсл., Примари тінь в пилку із снів прозорих / Розвіється у нетрях чорноти, / Й заскалозубить іронічне горе. (ОГ:14)

Заслуччя, ім., с. р., <від топоніма Случ>, Погоринням і Заслуччям / Знов тумани попливли. (ВПоп:35)

Засмужений, дієприкм., див.: Вітрець-неборака

Заснігувати, дієсл., ...У сорок п’ятому неждано / Заснігувало мені світ... (МБер2:41)

Засніжено-білий, прикм., Через п’ять тисяч літ ми зустрінемось / На майдані засніжено-білому… (ЮК:27 # ~2000‑і)

Засніжити-забіліти, дієсл., див.: Віддощити

Заспокій, ім., ч. р., див.: Болісно-вразливий

Заспоришений, дієприкм., Де змокріло дужче, / де кропива-цибатиця, / Отам і селу прив’язатися / До землі / стежками заспоришеними… (Тимчак:18 # ~1980‑і)

Заспраглий, дієприкм., А пальці, перетомлені, заспраглі, / Торкають болем змучене чоло… (АЛ:9 # ~1980‑і)

Засрібліти, дієсл., Сива паморозь з ночі, як цукор на скибці, / На землі засрібліє, зашерхне і… вмить / Щезне, злизана теплим промінням… (Бабій8:270); пор. з узуальним засрібли́ти [УОС-06, с. 272]

Застигнути-завмерти, дієсл., Застигла-завмерла / На хвилю єдину… (НДем:39 # 2002)

Застійно-темний, прикм., На берег Незалежності ми вийшли / Із глибини застійно-темних вод. (ГЦ2:204 # 2007)

Застрішений, дієприкм., Тільки ти, як раніш, / З-під застрішених вій / Мені в душу зориш / Незахмареним святом. (Ундір:59)

Затернений, дієприкм., На затерненій цілині / Дивосил засвітив огні… (ЄШм:105 # 06.08.1986)

Затишно-тепло, предик., Стане затишно-тепло, / Здавалось, чого ще прохати?.. (ГД:31 # 31.12.2001)

Затишно-тихий, прикм., Замовкне рвійне вітровіння вітру, / Прийде пора затишно-тихих тиш… (ВР1:123 # ~1970‑і)

Затрибунний, прикм., Перепалками втомлені затрибунними / і від витанцьовувань політичних, / приголомшені похороном патріарха, / дожили до Чорноволової загибелі. (Бабій6:19)

Затято-важкий, прикм., Над Україною – знову сніги... серед літа, / Посеред літа – замети затято-важкі. (МБер1:12)

Зафганістанитися, дієсл., Нічого з Олею не станеться, / Бо має соняха собі. / Печаль її зафганістаниться, / І перебродить буйний біль. (МПш:68)

Захабарений, дієприкм., див.: Зажебрачений

Захолодання, ім., с. р., Холодне яблуко зірвати на вершку, / Вкусити, щоб аж зуби заломило, / Як захрумтіти солодом сніжку, / Гілок застиглих пить останню силу, / І сік землі, і запахи вітрів, / І жовті акварелі листопаду / В пронизуючім подиху зорі / Над мовчазним захолоданням саду. (Бабій8:273)

Зацвісти-заграти, дієсл., Від тої музики сніги довкіл розтали / І трави сонні піднялись, / Зеленим шумом зацвіли-заграли… (Н. Саюк: ЗНЗ-2010:45 # ~2000‑і)

Зацукрений, дієприкм., Де пахне вже сіном, і медом зацукреним, / І житнім снопом на ослоні, на покутті… (Бабій8:63); Болить битіє. Як зацукрені / згірклі меди. (ЮБонд:38); пор. з узуальним зацукро́ваний [УОС-06, с. 278]

Зашароварити, дієсл., див.: Завишиванити

Зашелепіти, дієсл., І травинка не зашелепить… (ЄШм1:421 # 1970); пор. з узуальним зашелепотіти

Зашлеїти, дієсл., Бо як зашлеять буйні гриви, / По спинах вйокнуть батоги, – / Із білих коні стануть сивими, / Коли впряжуться у плуги. (МПш:49)

Збайдужений, дієприкм., див.: Безбатьківський; пор. з узуальним збайдужілий

Збайдужено-холодний, прикм., А погляд мій збайдужено-холодний / Давно-давно сльозами вже промок. (НН:37)

Збентежено-байдужий, прикм., Стояв збентежено-байдужий, / А зал – стовихором ходив. (ОБ:81)

Збентежено-дзвінкий, прикм., Спішить Орися до Максима, / Уся збентежено-дзвінка. (ОБ:113)

Збивати-ранити, дієсл., ...Випурхували на вулицю метеликами із братом, / Частенько (непосидючі!) пальці збивали-ранили... (МБер2:6)

Збіснований, дієприкм., Гадючиться темінь озлобленим: “Де він?” / З мечами й кілками збіснований люд. (МВівч:9)

Збосоножений, дієприкм., То ж явився не чужак / На свої збосоножені стерні. (ВПоп:8)

Збронзовілий, прикм., …Збронзовілий дух Леніна в залі могутньо стоїть. (АКр2:119 # 26.04.1990); пор. у Г. Світличної: Їм постаттю і жестом збронзовілим / Ти гімни, гімни пристрасно співав. [КСАН-04:215]

Звабливо-запашний, прикм., Хрумтів сніжок під нашою ходою, / Дивились зорі тихо з вишини, / Коли тобі несмілою рукою / Поправив кучерик звабливо-запашний. (ББор2:106)

Звабливо-мрійний, прикм., Летите, мов коні буйногриві, / З кучерявим вітром у стременах, / У звабливо-мрійному пориві, / З блискавками й сонцем на раменах! (ВЛ:82)

Звабливо-невірний, прикм., Дівоча вечірка. / За вікнами падає сніг. / Буденні розмови / про принців звабливо-невірних. (ЛПшен1:85)

Звабно-гострий, прикм., Але почуттів звабно-гострих / Ніхто не відкине назад… (ГЦ2:151 # 2001)

Звалитися-впасти, дієсл., За віщо, люди, отаке тавро / Звалилось-впало на звірину долю?! (ПВ1:55)

Зварйований, прикм., Видовищ і хліба – / волає зварйований світ... (ЛР:13)

Звельможитися, дієсл., Сонце звельможилось. (МПш1:75)

Звениміст, ім., ч. р., Від Случі і до Горині / Дивовижний звениміст. (МЗ:20 # 12.12.1987)

Звитяжець-воїн, ім., ч. р., Звитяжець-воїн, щирий внук Даждь-Бога, / як гордо кидав він: “Іду на Ви!” (ЛР:26)

Звичка-гвіздок, ім., ч. р., А спрага щедрою рукою / Ніяк напитись не дає: / То враз ідеями напоїть, / То звичкою-гвіздком приб’є. (Н. Федорович: НМД-2009: 206)

Звично-банальний, прикм., Вирок звично-банальний: Зима. (ЛР:54)

Звіддавен, присл., …А ви сидіть, пильнуйте у дві оці, / Бо так вам було й треба звіддавен! (ВК2:35); пор. з узуальними з давніх-давен, звіддавна

Звір-зневір, ім., ч. р., Фарби часу / свавільно розмальовують нас – / не під зебру, / А під звіра-зневіра, / що лякалом був завсіди. (ЄШм1:560 # 03.02.2005)

Звір-чоловік, ім., ч. р., Туриця рідну землю обійма, / І проклинає звіра-чоловіка. (М. Пшеничний: ЛР-2010:340)

Звірятка-дітки, ім., мн., В них лиш здобич на умі, / А звірятка-дітки / Залишаються самі / Й гинуть як сирітки. (ЮБ4:22)

Звогніти, дієсл., Та вірю: добре щось у ньому [двадцятому столітті. – В. М.] є, / Не все звогніло в хаосі пожеж. (ВБ:8 # ~1980‑і)

Звойовник-монгол, ім., ч. р., Він стояв перед Києвом, / як звойовник-монгол / (а мав би упасти / перед ним на коліна). (Бабій7:34)

Звукотінь, ім., ж. р., Ну а “сі” / Це вже не звук, не спів, не пісня, / А звукотінь тих голосів. (АМ:82 # ~2000-і)

Згіркотіти, дієсл., Та в неволі-тюрмі / Згіркотіли роки… (ЄШм1:516 # 19.01.1996)

Зграїтися, дієсл., Якщо не там, чого б ворони / Отак би зграїлись довкіл? (ОБ:83)

Згрішенний, прикм., Це недозволене кохання / Таким вогнем вогненним дише. / Спали всі сумніви й вагання, / Мій подумки згрішенний гріше!.. (АКр1:33 # 05.01.1997)

Згубонька-слово, ім., с. р., Згубонько-слово!... Та згуба ця, / Може, в слідах загубиться. (ЮБонд1:93)

Згусток-сльозовилив, ім., ч. р., Хай догорить цей згусток-сльозовилив, / Бо він востаннє світить. І пече… (Дубов:35 # 22.07.1986)

Здаленіти, дієсл., За нуль, за нуль без остороги – / І здаленіли небеса. (ГОл1:60), пор. з узуальним даленіти

Здебіліти, дієсл., Ми жнемо те, що сіяли віками, / Чому ж так нині здебілів наш плід? (СПраск1:42); пор.: Здебілізува́ти [ЛСІ-07, с. 48]

Здирацтво, ім., с. р., Що давно вже забув про здирацтво, / Ті часи для них [істот. – В. М.] “ера тварин”, / Хоч проблеми селян до дивацтва / Віднести в них немає причин… (ОСтр:11 # 21.12.1992); пор. з узуальним здирство, здирництво

Здозований, дієприкм., Праізотопна доля / Здозованих потомків. (АЛист:64)

Здоров’як, ім., ч. р., Й Олекса закляк – / То був не Пилип, а якийсь здоров’як; – Пахож? На каво?! – здоров’як розходивсь. (ЮБ1:41); пор. з узуальними здоровань, здоровило

Здоровило-черевань, ім., ч. р., Здоровило-черевань / Блідне від переживань… (ЮБ5:352)

Здорослений, дієприкм., На цій, здоросленій, землі / Поетам часом ніде дітись... (МПш1:47)

Здупліти, дієсл., І верби над ставом здупліли, / Загрузла дорога у ґрунт… (ВР2:281 # 1967)

Зевсик, ім., ч. р., Під Зевса косить, аж упрів, / Творець злидоти і боргів, / А поруч кодло жевжиків / Вдає із себе зевсиків. (ЮБ5:363); пор.: Дантесик

Зеленбризний, прикм., Як весняні зеленбризні пагінці – / Вічні й дорогі мої Михалківці. (Ундір1:37)

Зелен-вогонь, ім., ч. р., Зелен-вогні / Веселковою хвилею / Кличуть мене у світи. (АГриг:58)

Зелен-гілля, ім., с. р., Вже так хочеться сонця, щоб тепло пригріло, / Щоб птахи щебетали на зелен-гіллі… (ДГ:42)

Зелен-голос, ім., ч. р., Озвуться зелен-голосом гаї / І вже весна, свій перевівши подих, / В цей білий світ, немов на свято, вводить / І квіти, і траву, і солов’їв. (ВБ:119 # ~1980‑і)

Зелен-день, ім., ч. р., Весна вбігає в юне літо, / Де все живе пошани жде, / Де спрагло в Зелен-день відкритий / Єднання з душами гряде. (ГЦ1:182 # 1999); пор. з узуальним Великдень

Зеленквіт, ім., ч. р., Але за собою знов покличе / Зеленквіт предивної пори. (ВБ:99 # ~1980‑і)

Зелен-квіти, ім., мн., див.: Диво-сон

Зелен-коло, ім., с. р., Полудень. Сам в зелен-колі, / Дух зелен-раю несу… (Бабій6:30)

Зеленкосий, прикм., Та музика була на диво кольорова /…/ Як в травні зеленкосі явори. (АГр:21 # 17.04.1997)

Зелен-край, ім., ч. р., …тут – все моє / в поліськім зелен-краї: / моя Горинь – / до крапельки, / до дна… (ПВ:6)

Зелен-краса, ім., ж. р., Шепочу до трави: / – Я рослина твоя, / Бо із зелен-краси / Казка світу моя. (І. Яковлева: НМД-2007: 37)

Зелен-крило, ім., с. р., Відродила яблуня, відродила / І сама незчулася вже й коли, / В самоті згорнулися зелен-крила… (ВР2:297 # 1967)

Зелен-листя, ім., с. р., …Щоб згодом святе зелен-листя / В спекоту несло тінь врочисто. (ГЦ2:11 # 1981)

Зелен-лоно, ім., с. р., Як гарно тут, на зелен-лоні. / Шумлять смерічки щось мені. (АГриг:11)

Зелен-луг, ім., ч. р., …І залунає музика на щастя, / І стрепенеться радо зелен-луг! (Л. Савонік: СА-2004:11)

Зеленморе, ім., с. р., У серці повінь зеленморя – / В обіймах лісу мій порив: / Закоханий в його просторінь, / В його могутньо-гордий спів. (Пащук1:43)

Зеленовітий, прикм., Від зеленовітих наддністрянських весен / Збереглися в серці ніжність і тепло. (ВЯрм1:6)

Зеленовухий, прикм., Лоша качалось… Лоскотало / Зеленовухі спориші… (МПш:48)

Зеленогривий, прикм., Туди, де здибилися кручі, / В зеленогриву даль степів, / Де ватри вигасли палючі / І дух козацький відкипів. (ВЯрм3:20)

Зелено-зоряний, прикм., А син малює лівою рукою / І весь зелено-зоряний у снах. (ВКл2:42)

Зелено-карий, прикм., Не знаю сам, чи зможу я забути / Твоїх очей зелено-карий квіт. (ВР1:269 # ~1980‑і)

Зеленокосся, ім., с. р., І шумким своїм зеленокоссям / Співчувати будете ви [дерева. – В. М.] нам. (ВЛ:210)

Зеленолисто, присл., І день палахкоче у райдужних сплетах, / Всміхається росяно, зеленолисто… (ВР3:26)

Зеленолукий, прикм., Цвіте довкіл зеленолука, / В лісистих зачісках земля. (ВЯрм1:43); То глибина міжгір’їв нас манить, / То ширина долин зеленолуких. (ВЯрм4:21)

Зеленоокоглибинний, прикм., …Де зубри / боронять самиць – / як останню надію – рогами, / Там, зеленоокоглибинні, мов ріки, / живуть білоруси… (Тимчак:70 # ~1980‑і)

Зеленоперий, прикм., Вона [лепеха. – В. М.] горнулася, як птаха, / Зеленоперими крильми. (МПш3:40)

Зеленопіння, ім., с. р., Як в зеленопіння молоде / Цвіт рожевий з яблуні впаде, / Не чекай до пізніх зір в саду – / Я й туди, напевне, не прийду. (ВЯрм3:56)

Зеленорідний, прикм., Пора в твої зеленорідні очі / Вже надавитися при світлі дня... (ББор2:107)

Зеленорукий, прикм., Смикають трави зеленорукі / Сонце за гриву руду... (МПш1:75)

Зеленосвятський, прикм., …Знову повторяться і лепеха, / Й зеленосвятська негода… (АКр3:29 # 13.06.2011)

Зелено-синій, прикм., Ця любов – як церква на сяйнім узвишші, /…/ Як зелене-синє сяйво Верховини… (ВР2:401 # 1987)

Зеленотрав’я, ім., с. р., І не було ні звіра, ні людини, / Щоби в зеленотрав’ї чи в снігу / Зі мною стать на чесний поєдинок… (ЄШм1:550 # 23.03.2003)

Зелено-чистий, прикм., Удалині від цих святих зелено-чистих брам / Безсилий зовсім тілом став і думкою ослаб. (ББор3:67)

Зелен-очі, ім., мн., Перегорніться мої дні й стоночі – / Чому дививсь їй прямо в зелен-очі. (МСт:17 # 05.10.1991); Хай лист зів’яне, відгорить до тла, / Хай відлетять у вирій журавлі / Я не тримаю, ні, на Тебе зла, / Чомусь же бачу зелен-очі в сні. (МСт:14 # 09.10.1991)

Зеленочолий, прикм., Чолом тобі – зеленочоле літо, / Я романтичне поле перейшов, / Наївних стер / Немало підошов… (СПраск1:7)

Зеленочубий, прикм., Волинь моя, прадавній краю! / Русявокоса полісянко, / Зеленочубий тихий гаю, / Озер манлива колисанко! (ОБ:52); Вітчизна – в кожнім подиху моєму, / В тополі зеленочубій при вікні… (Ундір2:13); пор.: Зеленчубий

Зеленошатий, прикм., Горджуся тим, що тут колись / На цій зеленошатій скелі, / Невгасним світлом зайнялись / Шевченка акварелі. (ВЛ:92); Сумно зорить сад зеленошатий, / вишні кличуть весну молоду… (Рачок1:13)

Зелен-пуща, ім., ж. р., Вже, думалось, печаль відчалила, / Десь подалася зелен-пущами. (Бабій6:14)

Зелен-рай, ім., ч. р., …І втішуся, немовби те маля, / Знайшовши зелен-рай посеред пекла. (НМ:12 # Літо.2007); див. також: Зелен-коло

Зелен-ряст, ім., ч. р., Ти до мене ідеш зелен-рястом, / Така славна й солодша медів. (Рачок2:14)

Зелен-світ, ім., ч. р, Небо сонячне легким подихом / Шле тобі голубий привіт, / Бо в очах твоїх аж до подиву – / Зачарований зелен-світ. (Рачинець1:35)

Зелен-сік, ім., ч. р., Ще зелен-сік на листі закипа, / А твердне зерня, загуса живиця... (Бабій4:57)

Зелен-стяг, ім., ч. р., …Доти ми на світі сутні, / Поки з нами / Зелен-стяг. (Ундір1:26)

Зелен-схил, ім., ч. р., Нехай машин і атому / потреба / Не знищить ліс, і річку, / й зелен-схил… (Ундір1:44)

Зелен-тіло, ім., с. р., Обряд Зеленої Неділі – / Природи вшануванням є, / І ми – частинка Зелен-тіла – / Душею грань цю світлу п’єм. (ГЦ1:182 # 1999)

Зелен-трава, ім., ж. р., Тобі вклонюся низько-низько, / До споришу, до зелен-трав. (Рачок1:5); Здалось, ступаю неповторно юний / По зелен-травах і по споришах. (Рачок2:53)

Зелен-травень, ім., ч. р., Зате душа – мов сад у зелен-травні: / Пісні туди птахами залітають! (МБер:78)

Зеленцевий, прикм., …Мчить, шумує зеленцеве літо. (ВЛ:51)

Зеленчубий, прикм., Під небом зеленчубого Полісся / В Музеї Книги / вперше стрілись ми… (Ундір1:36); пор.: Зеленочубий

Зелен-шум, ім., ч. р., Вже проснулась земля від тривалого сну – / Навкруги зелен-шумом вирує … (Рачинець:5)

Зелен-щит, ім., ч. р., Тримають сосни зелен-щит, / Щоб їх не пік морозний іній. (ВЛ:248)

Зелень-синь, ім., ж. р., Прозора зелень-синь урочища / Козаки. (ВПоп1:44 # 1988)

Земля-діл, ім., ж. р., Чаркував всю ніч Микола, / Кланявся землі-долу. (ВТ:17)

Земляк-вкраїнець, ім., ч. р., Радіє мій, до витівок охочий, / Весь много-го-національний взвод: // Естонці, німці, земляки-вкраїнці, / Казахи, росіяни і якут… (ББ:65 # 23.02.2000)

Земля-колиска, ім., ж. р., Вони з війни навчилися мовчати, / Грудьми припавши до землі-колиски… (ПВ1:7)

Земляк-поет, ім., ч. р., І звістки, що долинуть у село / Про земляка-поета, про Степана, / Когось потішать. (Бабій6:107)

Земля-могила, ім., ж. р., І жертвами диявольського мору / Земля-могила сповнилася вщерть. (ВР2:248 # 1993)

Земля-монітор, ім., ж. р., …І Доля зле сценарій написала / Й дивилась вниз на Землю-монітор…(О. Камінська: НМД-2008: 100 # ~2000‑і)

Земля-перлинка-порошинка, ім., ж. р., Навколо вісі із буденних справ / Летить Земля-перлинка-порошинка. (ОЗ1:18)

Земля-полісянка, ім., ж. р., Збентежила мої думки / Й лягла на землю-полісянку. (ЛБ:54)

Земля-пташа, ім., с. р., Мов крила ті, розкинулись лани (Земля-пташа, якому не злетіти). (ОЗ2:44)

Земнородний, прикм., І тихесенька, як свічечка, / Просьба: “Господи, прийми / Вічну душу, покалічену / земнородними крильми. (Мейта3:72)

Зерно-насіння, ім., с. р., Впіймати б цей клекіт – охоче / Розсіяв би зерном-насінням. (АГриг:13)

Зерно-слово, ім., с. р., О, як багато зерен-слів / Запально висіяно в душі. (ВЯрм1:59)

Зернятко-слово, ім., с. р., Поет – мов хлібодар. / Його зернятко-слово, / Неначе божий дар, / Снує життя основу. (ГЦ2:89 # 1995)

Зєзуїчений, дієприкм., <за суч. орфографією мало би бути з’єзуїчений> Князівська зєзуїчена натура / При владних світових попихачах. (ВК2:46)

Зима-завія, ім., ж. р., Женуть погоди корабель / До голих скал зими-завії… (ІС1:67); пор.: Завія-зима

Зима-королева, ім., ж. р., Зима-королева у світ завітала… (ІПл1:53 # ~1990–2000‑і)

Зима-наречена, ім., ж. р., <назва диптиху> (АМ:48 # ~2000-і)

Зимово-чарівний, прикм., Я далі дивлюся ескізи й малюнки, / Зимово-чарівного цього митця. (Н. Самчук: НМД-2008: 136 # ~2000‑і)

Зівака-кат, ім., ч. р., …Моя стежка багрово лягла, / Й реготали зіваки-кати. (ПВ2:107 # ~2000‑і)

Зімбабвіти, дієсл., Язичком я дістану / Туш, що впала із вії… / О коха… о кохана, / Ти уже зімбабвієш… (АКр3:21 # 08.02.2012)

Зіпрілотілий, дієприкм., …Я бачив вас тоді зчорнілих, / Промерзлих і зіпрілотілих, / Безсонням змучених солдат. (ВЯрм1:24)

Зіпсіти, дієсл., Цей світ би напевно зіпсів і спаршів / Без моїх хохлів і твоїх бульбашів. (ОІрв2:93 # ~2000‑і)

Зірка-карат, ім., ж. р., Все, що буде чекати і кликати буде назад – / І це небо глибоке сільське / із зірками-каратами… (Бабій11:30)

Зірка-ліхтарик, ім., ж. р., Зірки-ліхтарики засвічували небо. (ГД:37 # 14.07.1997)

Зірка-перлина, ім., ж. р., І сипле зірками-перлинами космос, / І світ золотіє похмурий і сивий. (АВ2:77)

Зірничина, ім., ж. р., Освітити б себе / під ясною надгробною зірничиною, / Вмити б душу, як руки мили колись, – / глиною. (Тимчак:23 # ~1980‑і)

Зіронька-сестриця, ім., ж. р., …Спішить по споришу крізь верболіз, / Бо зве Полярна зіронька-сестриця – / Нічного неба прима срібнолиця… (ББ:95 # 11.03.1999)

Зіронькувати, дієсл., Перед окопом стоїш, / зіронькуєш мені з України, / Пригортаєш до себе / залишені мною стежки. (Тимчак:67 # ~1980‑і)

Зірчити, дієсл., Суниці кущик у траві іскриться, / Ромашки квітка де-не-де зірчить… (ЛЛ:50)

Зітхання-відгук, ім., с. р., див.: Брат-вітер

Зкашляний, дієприкм., <за суч. орфографією мало би бути скашляний>, Сорочка недарма подерта / На грудях зкашляних моїх… (ОІрв1:7)

Златкупол, ім., ч. р., Усе минає, / Та вічні Україна й Київ, / Схід сонця поки зустрічає / Златкуполом Свята Софія! (ББ:88 # 09.1997)

Златолист, ім., ч. р., Події дві до дна душі проймають: / Як шаленіє цвітом білий сад, / Як златолист зі дзвоном опадає… (ПВ2:29 # ~2000‑і)

Златолистя, ім., с. р., Слова, мов поосіннє златолистя – / Запрошення до спогаду на двох. (НД3:69)

Златоперий, прикм., І пливе наді мною крило златоперої птиці. (ЛБ:39)

Златополум’я, ім., с. р., Знову осінь. Тепла днина / Златополум’ям горить / І прощальна пісня лине, / Літо бабине димить. (МОстр:20 # ~1980‑і)

Златоцвіт, ім., ч. р., Помер філософ… В траурі Афіни… / На фризі Пропілеїв – златоцвіт… (ЯС:83); пор. з узуальним золотоцвіт

Злет-крило, ім., с. р., Майдан, магнетичності хором, / Дарує державі злет-крила! (ГЦ2:175 # 2004)

Злива-ласкава, ім., ж. р., В злюку-завію, в зливу-ласкаву, / В тужні і радісні сонячні дні / Дякую долі, що сонячну скалку / В серце загнала мені. (МВівч:12)

Злидень-вітер, ім., ч. р., А коли йшли стиглим ячменем, отой злидень-вітер все намагався висмикнути з-під ніг стежину. (МСт:31 # ~1990‑і)

Злидень-простак, ім., ч. р., От вони й зметикували, / Щоб прикликати Грака, / Обібрати і зробити / З нього злидня-простака. (Д. Радько: Проріст-06:28)

Злість-змія, ім., ж. р., Злість-змія²² пролягла плазом поміж / Мною й матір’ю… (ВК2:35)

Злітно-посадочний, прикм., Жовтіють прощальні сніги, / Лишаючи злітно-посадочні / Смужечки квітів… (МБер:83)

Зловісно-чорний, прикм., І дві стихії нищать мої сни: / зловісно-чорний океан печалі / й всепереможне полум’я весни. (ЛР:18)

Зловредно-свіжий, прикм., …З боку сусідового і кудись / до роздоріжжя / зникають сліди, / зловредно-свіжі. (Бабій2:27)

Злодій-вовк, ім., ч. р., Забила в сполох вся родина: / – То справа злодіїв-вовків! / – Пропала видатна конина!.. (ЮБ4:164)

Злодій-котяра, ім., ч. р., Держи злодія-котяру! – / З сумки гроші вкрав чортяка! (МН:97 # 02.2002–02.2005)

Зло-Дійство, ім., с. р., Найдальше од Бога – зло-Дійства надмір. (АЛист:29)

Злодіїзм, ім., ч. р., Ну й буття, уже мішаю / Владі жить за злодіїзму!.. (МН:33 # 02.2002–02.2005)

Злодюга-мільярдер, ім., ч. р., Злодюзі-мільярдеру, <назва поезії> (ЮБ4:208)

Зло-лакей, ім., ч. р., …І гріх продажних зло-лакеїв / Ці краплі скинуть з вуст землі! (ГЦ1:213 # 2002)

Злонасміхальник, ім., ч. р., див.: Вульвобратній

Злопихатий, прикм., А вчора, врешті, дійняли / Варвару злопихату… (ЮБ2:40)

Злополучний, прикм., – Так! Ми знімаєм… злополучне “Чайна” – / І буде тут “Закусочна” звичайна! (Красюк1:129); пор. з узуальним благополучний

Злостивець, ім., ч. р., Хай злостивці шиплять про байдужість / І возводять неславу на трон. (ЛПшен:57)

Злото-бабиний, прикм., На поріг не пускаю злото-бабине літо... (ВКуч5:17)

Злото-блакитний, прикм., …Ти [мово. – В. М.] провисаєш кетягом калини / В будущини злото-блакитну рань. (ВР1:147 # ~1970‑і)

Злотодзвонний, прикм., див.: Жито-перепони

Злотокорий, прикм., Тримають небо сосни злотокорі, / По нім літак виписує криву… (ПВ1:118)

Злотолисто, присл., За лелечим крилом / Осінь йде злотолисто / Посмутнілим селом. (Г. Філонюк: НМД-2009: 42)

Злотоперий, прикм., …Він [океан. – В. М.] сотворив у штиль чи в ураган / Тебе в собі – рибину злотоперу. (ВР1:351 # ~1980-і)

Злото-синява, ім., ж. р., Затесує нетесля палю / На вольну злото-синяву. (ЄШм1:566 # 17.06.2006)

Злотосинь, ім., ж. р., Ми співаємо їм: “Ще не вмерла…”, / Бо на стязі – тризуб, злотосинь. (Ундір2:40 # 25.10.2009)

Злотоспів, ім., ч. р., Хай з неба пада сонця злотоспів / В моє скороминуще літо… (АГр:35 # 06.08.1986)

Злотостінний, прикм., Книги соборами пахли запертими / злотостінними. (Тимчак:46 # ~1980‑і)

Злототонний, прикм., …І в піднебессі злототоннім / Сміється сонце знов мені. (АГр:40); Злітають маревом тим злототонним / Мелодії твоїх дитячих снів… (АГр:41); пор. в іншій редакції: І в піднебессі златотоннім / Сміється сонечко мені. (АГр:67)

Злотоустий, прикм., О вересню, мій злотоустий друже, / Я слухаю слов’янський гомін твій… (ВР1:103 # ~1970‑і)

Злотоцвіт, ім., ч. р., Котить хвилю жовте диво, / Де відкрито, де зрадливо / Злотоцвітом моросить. (ББор1:58)

Злот-струна, ім., ж. р., Коли воно [сонце. – В. М.] на злот-струні / Нам розганя печаль-зажуру. (АГр:16 # 11.01.1998)

Злохитро, присл., …І віру вирвано підступно і злохитро / З сердець козацьких скорених синів. (ВБ:19 # ~1980‑і)

Злюка-безбожник, ім., ч. р., На жаль, ні грабіжник, ані грипозник, / Ані п’яниця, ні злюка-безбожник / Речей цих прикметних і бажаних досить / Прилюдно й постійно, погодьтесь, не носить. (ЮБ5:310)

Злюка-завія, ім., ж. р., див.: Злива-ласкава

Зм’язити, дієсл., Хто тебе, земле, доглянув, вквітчав, / Зм’язив розкидисті груди? (Пащук2:6)

Зманіпульований, дієприкм., Зманіпульована душа, <назва поезії> (АМ:13 # ~2000-і)

Зманкуртілий, дієприкм., Нема спокути за народу рани, / За яничарство / Й зманкуртілу / Совість. (СПраск1:56)

Змарніло-су́мний, прикм., Весна прийде і переможно гляне / На холод пристрастей зими, / Щедротами, теплом одягне / Змарніло-су́мне серденько землі. (АМ:28 # ~2000-і)

Змасакрований, дієприкм., Але народ упертий – і живе! / Хоч був і змасакрований до крові, / Та лади кароокі, чорноброві / Нам плем’я в дім приводили нове. (Бабій8:54)

Змізеріти, дієсл., …До суєти змаліє світ широкий, / До чорноти змізеріє увесь. (ВБ5:134); пор. з узуальним змізерніти

Зміїність, ім., ж. р., Звичайно, / Що душа тяглась до нього, / То ж менше зло в нім бачила наївність / Моя, / Бо підкупу зміїність / Ще не вплелася у її дорогу. (СПраск1:55)

Зміїно, присл., Пекельна злива свіжої живиці / Сичить зміїно з веж на козаків. (ОБ:86); Зміїно котиться на ліс / її розбурхана облава. (ОБ:216); У нашу хату влізли єзуїти, / Вповзли зміїно. (ВБ2:23)

Зміюватий, прикм., …Із золотих зміюватих волокон / Міцно сплітаймо нагайки-волоки… (Дубов:46 # ~1980‑і)

Зміючитися, дієсл., Ой, зміючились аркани, / А не шаблі криволезі / (З перестояних косовищ / Не вернулася ще рать!)… (Дубов:28 # 28–30.06.1988)

Змовницьки-хитро, присл., І змовницьки-хитро мені горобина кивала / Уже на краєчку мойого осіннього дня. (ЄШм1:527 # 21.09.1997)

Змогилений, дієприкм., …Хіба ж горітимуть могили / В такім змогиленім краю?! (АЛист:76)

Змозолити, дієсл., Чому і тепер вас долає журба і тривога / За оцей світ, що вам руки отак змозолив? (ІС:69)

Зморщечка-рядок, ім., ж. р., Прошуміло, як гроза весною, / Залишивши зморщечки-рядки… (РБ:39)

Змошілий, дієприкм., Ті, що розлупують голосом / камінь змошілий в темницях… (Тимчак:29 # ~1980‑і)

Змускулитися, дієсл., ...І Правда змускулилася на старті. (ВПоп:9)

Знавець-психолог, ім., ч. р., Аж тут сказав один знавець-психолог: / Життя розпочинається у… сорок!²³ (ББ:26 # 10.2000)

Знавісніння, ім., с. р., Коли раптом мені так жорстоко уявиться, / Що цей світ захлинеться від власної злості, / Знавісніням руйнацій трагічно скривавиться / На однім з вітражів високості…(НД1:9)

Знадливо-безголосий, прикм., На клумбі, мов фужери на підносі, / Рожевим поналивані вином, / Осонцені, знадливо-безголосі / Звелися стрімко під моїм вікном. (ВЯрм5:70)

Знахідка-підкова, ім., ж. р., Йду тихенько з порога, з двора, / Підморгнувши знахідкам-підковам... (ВПоп:8)

Зневажливо-гордо, присл., Вже услід їй асфальти / Сміються зневажливо-гордо… (МПш3:34)

Зневажливо-поважний, прикм., Бувало, йде насуплений, індикий, / Зневажливо-поважно розмовля. (ОБ:333)

Зневажливо-різко, присл., Як же так Ви зневажливо-різко, / Патріотко безматірна? (ВПоп:24)

Знемирення, ім., с. р., Усе якесь інертне, / Усе чомусь чуже, / Знемирення не меркне, / Чи незбориме вже? (Пащук3:16)

Зовні-глибокий, прикм., А небо над нами / Широке і чисте, пекуче й палке, / Зовні-глибоке, насправді – мілке. (П. Катеринич: НМД-2010:8)

Зогнити-розпастися, дієсл., Ліс дививсь на прохача / Й нишком зізнавався: / – Ліпше ти б уже мовчав / Чи зогнив-розпався… (ЮБ4:189)

Зозуля-зима, ім., ж. р., …Сніжинки у кузні неба / Зозуля-зима кує. (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:189)

Зозуля-пройдоха, ім., ж. р., І хай навіть зозуля-пройдоха / Вже і років мені не кує… (ВЯрм4:31)

Зойкувати, дієсл., Зойкують трави, як топче їх чобіт, / Скрикує їхня душа… (ГЦ1:160 # 1997); пор. з узуальними зойкати, ойкати

Золотавити, дієсл., На землю падає осіння позолота. / Сумне видовище, хоч золотавить світ… (МЩ:27); пор. з узуальним золотавитися

Золотаво-гомінкий, прикм., Весна, весна, моя зелена згуба! / І днина, золотаво-гомінка. (МВівч:17)

Золотаво-русий, прикм., Бач, здіймає хвиля крила / Золотаво-русі… (СУ1:41)

Золотавоскроння, ім., с. р., Горе в зоряній кроні. / Горе і гнів / У золотавоскронні / Михайлівських монастирів. (МВівч:6)

Золотаво-ясний, прикм., …Сидить на троні Всемогутній Бог, / На золотаво-яснім сонця троні. (ОЗ2:34); пор. у М. Гуменюк: Дзвонами мовчазними, / Золотаво-ясними / Котяться роки. [http://maysterni.com/user.php?id=1741&t=1&sf=1]

Золот-день, ім., ч. р., Золот-день / Знов пісень / Сонцем виграває. (АГр:47 # 08.07.1996)

Золотинка, ім., ж. р., Тремтить найперша золотинка літа, / Гаптує осінь на прозорім тлі. (ПВ:23)

Золотиння, ім., с. р., Розстелили попідтинню / Золотиння – / В тихім погляді-світінні / Ані тіні! (ЄШм:89)

Золотиночка, ім., ж. р., Остання золотиночка зника / На сірім листопадовім ряденці. (ЄШм1:496 # 29.05.1991); На крилах музики пливли у вічність бджілки / Легенькі золотиночки малі… (ГОл1:66), пор.: Золотинка

Золотисто-карий, прикм., Двигтить дорога десь там по обочі / І п’ю я золотисто-карі очі… (Бабій8:260)

Золотисто-прозорий, прикм., День, неначе вощина, золотисто-прозорий / І не чути й не видно, де та хмара грозова. (ВБ:89 # ~1980‑і)

Золотисто-смаглявий, прикм., Сонце сходить над Ірпенем, / золотить налиті здоров’ям тіла – / золотисто-смагляве / і рожево-палаюче... (Бабій4:36)

Золотовусий, прикм., Там, серед спілих ячменів, / Серед пшениць золотовусих / Ти знову постаєш мені, / Жаго моя солодковуста. (ВЯрм1:78); пор. з узуальним золотовустий [УОС-06, с. 301]

Золотогранний, прикм., Свічі золотогранний бантик / Мені і їм [віршам. – В. М.] друг вірний… (ГЦ2:82 # 1994); Звелася край села струнка, золотогранна / Солом’яна вкраїнська піраміда – / Вночі на ній зоря спахне багряна / І Віз Чумацький по вершку проїде. (Бабій8:33)

Золотозорий, прикм., Вже палахкотять золотозорі клени, / Зазеленіли сходами поля. (ВЯрм2:26)

Золотокований, дієприкм., Степ, наче сніг на долоні. / Золотоковані кроки. (АЛист:30)

Золотокрай, ім., ч. р., …Блиснув місяць обручки золотокраєм – / Мов на щастя мені освітив оцей путь. (БСт2:27)

Золотомрійний, прикм., Золотомрійними вустами / До мене прибігаєш в сни… (ГЦ1:127 # 1995)

Золотопад, ім., ч. р., Де згубивсь золотопад / І зажура мрійна, / Що мороз раптовий впав / З вітром буревійним? (Пащук2:32)

Золото-скарби, ім., мн., Пощо страждання, сумніви і гнів? / Щоб назбирати золота-скарбів? (В. Ящук: ВП-2005:33)

Золоточубий, прикм., Як вівси стоять золоточубі / І жниварські неспокійні дні. (Г. Філонюк: НМД-2009: 48 # 12.08.2009)

Золот-пісня, ім., ж. р., Гей, кобзо! Золот-пісне, гей! / Не дайте нам в житті заснути. / Хто ми – допоможіть збагнути. / Гей, кобзо! Золот-пісне, гей! (АГр:13)

Зоре-крило, ім., ч. р., Чумацький Шлях – казковий зоре-птах! / З Варяг у Греки зоре-крил розмах. (ББ:94 # 02.1998)

Зорелетний, прикм., Ніч зорелетна / Пульсує, їй сниться / Дума планети… (СМатв2:26)

Зореликий, прикм., Сповідь прийми сьогодні, / Місяцю зореликий… (ЯС:49)

Зореня, ім., с. р., І лиш сніжинки – милі зоренята / Гойдаються / на теплих крильцях вій. (ЛПшен1:72)

Зореобіг, ім., ч. р., Зореобіг початку… Нестяма… Хто кого і за віщо замучив?! (АЛист:130)

Зореокий, прикм., Дубно – місто моє зореоке… (ЯС:84); пор. у М. Рильського: …Зореокої надії / Обітована земля (МР1: 362), Є. Маланюка: Який же ангел зореокий / З нічних небес на нас вказав… (ЄМал:34 # 26.02.1924) [КСАН-04: 234]

Зорепадність, ім., ж. р., Крилатіють хмари, а дощ зорепадністю / Своє напрочуд важкою вражає / Кожнісінький нерв і кожнісіньку / впадинку / Землі, у якої нема ще врожаю. (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:190)

Зореплинний, прикм., Його [ангела. – В. М.] порухи крил зореплинні / В майбуття прядуть шлях Україні. (ГЦ2:64 # 1993)

Зоре-птах, ім., с. р., див.: Зоре-крило

Зоресніг, ім., ч. р., Все закрутиться в нитку тугу. / Сивина, наче пізнії квіти, / В березневому зореснігу. (АЛист:127)

Зоресяй, ім., ч. р., Людські серця гартує, і одна / Ріднить людей високим зоресяєм. (ВЛ:128); І серце палить, з серця вирина. / / Ріднить людей високим зоресяєм. (ВЛ:246 # 11.02.1967)

Зоре-трудівниця, ім., ж. р., Впродовж віків Велика Ведмедиця – / Нічного неба зоре-трудівниця, / Бере до лап небесного Ковша. (ББ:95 # 11.03.1999)

Зорі-міріади, ім., мн., Сивий бджоляре, / рояться хмари / зір-міріад... (Бабій6:81)

Зорі-очі, ім., мн., А у синього вечора / Ясні зорі-очі... (ВКуч1:26); Сміються зорі-очі угорі… (Т. Зотова: ЗНЗ-2010:25 # ~2000‑і)

Зоря-величина, ім., ж. р., …Через зорі-величини, / Через свічення галактик / Полетіли душа й тіло / В рідний Київ… (МН:78 # 02.2002–02.2005)

Зоря-іскра, ім., ж. р., Чуєш, як в тиші хлюпочуть качки, / Чирка як свиснула крилами-вістрями, / Шум на лотоках, мов пісня ріки, / Всесвіт потріскує зорями-іскрами. (Бабій8:34)

Зоряний-астральний, прикм., Мій коханий – гоміноїд, / Зоряний-астральний… (ОІрв2:87 # 1991–1992)

Зоря-Полинь, ім., ж. р., Як страшно падала Зоря-Полинь! / Ми всі обпечені уже назавжди… (АЛист:47)

Зоря-пролісок, ім., ч. р., …Залюбки в дівочі коси / Зорі-проліски вплітав. (АГриг:34)

Зоря-янтар, ім., ж. р., див.: Диво-чари

Зосінений, прикм., Сивіють / зосінені плечі могили. (Тимчак:37 # ~1980‑і)

Зосінитися, дієсл., Мій світе-цвіте, / Не зосінься… (МПш3:18)

Зосліти, дієсл., Й заснув народ під щебети столичні, / Душею обезкрилів і зослів / Од тих високих та порожніх слів. (СПраск1:53)

Зрада-втеча, ім., ж. р., І що для нас татарська зрада-втеча, / І що нам гнів Варшави чи Москви, / Коли ми родом всі з-під Берестечка, / Коли ми родом всі з-під Пляшеви! (РСл:18)

Зрада-поразка, ім., ж. р., Згорить, мов палаючий метеорит, / В огні ще майбутньої зради-поразки. (ОМ:6 # 14.06.2001)

Зрадіоактивніти, дієсл., Написано було нам на роду ще, / Що – зрадіоактивніє роса... (МПш1:108)

Зрадник-вождь, ім., ч. р., Бо вороття назад не буде / Колінкуванню і біді, / Коли народ словами Бульби / Карає зрадників-вождів. (МПш:94)

Зрадниця-Каїн, ім., ж. р., див.: Двомовно-трикутний

Зрадниця-ртуть, ім., ж. р., І рушаться гори, і дробиться кремінь, / А вени наповнила зрадниця-ртуть. (ББор1:13)

Зримішати, дієсл., Як не дарувало б нам життя багато – / Зримішають згуби і все тяжчі втрати… (Бабій1:16)

Зросіїтися, дієсл., …Не забувайте, як в ланці закутих, / Везли дідів й батьків із України – / І вас, ще ненароджених, майбутніх, // Щоб ви зросіїлись по маківку, по вуха… (ПВ2:66 # ~2000‑і)

Зсобачений, дієприкм., див.: Дуж-вітер.

Зубище-лезо, ім., с. р., Пилки безжальні зубища-леза / день розпанахали – чистий, високий. (Рачок1:24)

Зуб-поліно, ім., ч. р., Є такі, хто уміє крізь зуби-поліна / Чвиркать розчином зла кожну вигідну мить. (ЮБ2:115)

Зустріч-диво, ім., ж. р., Зустріч-диво, і слово привіту / Кожен спогад теплом запліта. (НД1:25)

Зфукнутий, дієприкм., <за суч. орфографією мало би бути сфукнутий> Ще не жило, ще тільки мило / Всміхалось перше зубеня, / А вже злисіло і зжовтіло – / Мов зфукнуте кульбабеня. (ОБ:13)

Зчорнилений, дієприкм., …І ручка зчорниленим хистом / Друкує кохання слова. (ГЦ1:114)

Зчорноблений, дієприкм., Сади Рокитного сміються / В зчорнобленій радіозоні. (Пащук2:27)

Зять-здоровань, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:90)

Йорж-контролер, ім., ч. р., Коли це хтось / (Мабуть, з Линів) / Знущання не стерпів / І заявив Йоржеві-/Контролеру: / “Ви до порядку / Приведіть цю ненажеру!..” (ВГр6:20)

Іаннуарій, ім., ч. р., Порозносили моє золото по кальваріях, по кав’яреньках, мемуарах, іаннуаріях… (С. Мейта: ЛР-2010:259)

Іграшка-рибина, ім., ж. р., Тут прокинувся хлопчина. / Поруч іграшка-рибина. (В. Мартинчук: ЗНЗ-2010:95 # ~2000‑і)

Ігрище-весеління, І серед свята, ігрищ-веселінь, /.../ буває вколе спогад... (ВКуч2:32)

Їжаківна, ім., ж. р., У нього відповідь була готова: / – Їжак, нікому не сказавши слова, / Гуляє з Їжаківною, мо’ візьме шлюб? (ВГр7:145)

Їжаковозик, ім., ч. р., До кубельця по дорозі / Поспіша їжаковозик. (Л. Куліш-Зіньків: ЛР-2010:210)

Їжачиха-мама, ім., ж. р., Їжачисі-мамі діти / Радять, що з плодів зробити… (Дубов:86 # 03.07.1988)

Їжачок-дивачок, ім., ч. р., Їжачок-дивачок / Має стільки голочок! (Л. Куліш-Зіньків: ЛР-2010:210)

Їжачок-коротконосик, ім., ч. р., Їжачок-коротконосик / Свіжих яблук понаносив. (Дубов:86 # 03.07.1988)

Їжачок-шкарлупка, ім., ж. р., Це каштани трусять знов / Їжачки-шкарлупки. (Рачок2:42)

Їй-правду, виг., Те, що попереду, те, що позаду, / Знають не тільки зозульки, їй-правду… (ЮБ5:327); пор. з узуальними їй-богу, їй-право

Іклак, ім., ч. р., Ув одвіт штовхнув іклак / Рилом огорожу: / – Я підтримати ніяк / Кривдника не можу. (ЮБ1:10); пор. з узуальним Кабан-іклан

Іконоптах, ім., ч. р., Дивися, кличе ввись іконоптах. (АЛист:16)

Іконоспас, ім., ч. р., І теплі завитки іконоспасу. (АЛист:16); пор. з узуальним іконостас

Ім’я-прізвище, ім., с. р., Доведеться тепер від імен-прізвищ одвикать / І жити пронумерованими... (ББор:17)

Імлаво, предик., Біло і холодно. Сиро, імлаво. / Тихе Різдво – над полями сумними. (Бабій10:13 # ~2000-і)

Імлисто-золотий, прикм., А ця журба імлисто-золота / Без логіки. (НД3:62)

Імліти, дієсл., На серці прозоро імліло, / Ще й досі щемить… / Тим зайчиком стати хотілось / Мені хоч на мить. (АЛ:17 # ~1980‑і)

Імпортнозваний, дієприкм., “Ельзи” бігають, “Джоні” / (шавки імпортнозвані) / Вранці на моціоні... (Бабій4:21)

Індикий, прикм., див.: Зневажливо-поважний

Інженер-бюрократ, ім., ч. р., …І гострий видати наказ / На інженера-бюрократа / І головбуха хоч із раз / За недостачі покарати… (ЮБ1:69)

Інженер-невдаха, ім., ч. р., …Бо на біса здався тут / Інженер-невдаха. (ЮБ1:24)

Інзаслання, ім., с. р., А після свайби знов біда, / Нове випробування: / Від аліментів драла дав – / Подався в інзаслання. (ЮБ4:15)

Іній-недосвіт, ім., ч. р., Вогка прохолода обіймає / Інеєм-недосвітом²⁴ ліси… (ВЛ:210)

Інозем’я, ім., с. р., Пишіть: летів до інозем’я, / Аж спотикалася душа... (МПш1:36)

Іносвіт, ім., ч. р., – О прибульці з іносвіту! / Якщо ви є десь, / Прилітайте й заберіте / Уряд наш увесь! (ЮБ4:83)

Інтелігентненький, прикм., А їм якісь інструктори з інструкцій / Читали інструктивний інструктаж / На всі інтелігентненькі легеньки… (ОІрв2:76 # 1992)

Інтербезликий, прикм., Нас політичні наркомани / Уже “зливали”, як могли, / Щоб всі Івани й не Івани / Інтербезликимии були. (ОБ:12)

Інтермодний, прикм., Міжнародне, інтермодне / Я [опудало. – В. М.] тепер. (ЛКЗ2:24)

Іньяновий, прикм., Нехай іде. Такий святий і грішний, – / Іньяновий, як наше майбуття… (ОЗ1:13)

Іржавокупольний, прикм., Стоїть іржавокупольний собор. (МПш1:106)

Іронічно-повчальне, прикм., субст. <назва поезії>. (ББор:27)

Іскрометання, ім., с. р., Іскрометання – вічний наш талан. (АЛист:16)

Існування-півсон, ім., с. р., Не життя: існування-півсон, / А з життям ми, мабуть, не знайомі. (ГФ2:26)

Іспит-бумеранг, ім., ч. р., Бо іспитів серйозний ранг / Не можна обійти ніяк – / Хто хоче скласти абияк, / Вернеться іспит-бумеранг… (ББ:140 # 05.1997)

Істинно-одне, прикм., субст., Це чиясь лиха ламає воля / Богом дане, істинно-одне. (ВКл:14)

ІудозРада, ім., ж. р., Вбиває серце час продажний, / Закутаний в глум епатажний / Верховної іудозРади, / Що спини нам зігнути радить. (ГЦ3:110 # 2009)

Іудство, ім., с. р., …Іудством вождів дні світають / І гаснуть крізь часу непотріб. (ГЦ1:37) є в Павлюка.

Кавоман, ім., ч. р., Немає кави! У всьому місті! / Лиш кавоманів спраглий тлум. (ЛР:15)

Кавуня, ім., с. р., Сумніви, неначе кавунята, / Геть як міні-зебри зі спини. (ПВ2:72 # ~2000‑і)

Кагебешний, прикм., <від рос. КГБ – Комитет Государственной Безопасности>, …кагебешні чини, / що синів влаштували у службі безпеки... (Бабій6:43)

Кадроманія, ім., ж. р., Кадроманія в лісі. (ВГр3:83)

Казка-мрево, ім., ж. р., Дерева – / Як золоті хмарини. / На них – із казки-мрева / Пташки, мов зорі сині. (ВЛ:324)

Казково-рожевий, прикм., А каштани цвіли молоді / У казково-рожевім світанні… (ББ:32 # 05.2000)

Казково-таємничий, прикм., І тут земля моя по імені Волинь, / І все мені у ній казково-таємниче… (ВБ5:86)

Казковофарбно, присл., Багатобарвна / Мистецька розмаїтість / В широкій кольорів палітрі / Й казковофарбно / Цвіте його відкритість / В художніх творах колоритних. (ББ:55 # 07.1998)

Кайдани-літа, ім., мн., Як мало нам даровано судьбою, / Як скуті ми кайданами-літами… (СПраск1:71)

Каїнський, прикм., …Давно розкусили / Ми каїнську ласку. (ПВ2:8 # ~2000‑і)

Кактус-вазончик, ім., ч. р., Він, керманич ВЧК / І підлиза-біс, / Кактуса-вазончика / Лєніну підніс… (ЮБ4:31)

Калина-рута, ім., ж. р., Не світи, калино-руто, / Непомнящому Івану. / Гляне раз і другий люто, / Все одно зов’янеш. (АЛист:138)

Калининий, прикм., В повітрі ж дзвенять снігурі, / Й червоні калинині сльози / Як жар на розпутті вітрів. (Бабій12:65); пор. з узуальним калиновий

Калиніти, дієсл., див.: Акаціти; пор. у П. Ребра: В очах кольоріє, у вухах герцюються звуки, / У горлі калиніє, кільчиться тьма словокруж. [Колоїз-03, с. 64]²⁵

Калинний, прикм., З-під коріння знову линуть ручаї на злість / біді, / І регочуться калинні листенята молоді. (МПш:25)

Калиново, присл., Востаннє напружені лиця, / Калиново, терново / думки напилися / І на вітрі холоднім поривне: “Прощай!” (Бабій8:205); див. також: Вербоярово

Калиново-дубово, присл., Як ти звучиш калиново-дубово, / Рідна моя, моя матірна мово! (ОІрв2:58 # 08.1992)

Калиново-святковий, прикм., …Цей мед калиново-святковий / Народ у щоденності творить. (ГЦ3:89 # 2006)

Калиново-яскравий, прикм., О рідний краю мій, / Мій милий і ласкавий, – / Пшенично-золотий, / Калиново-яскравий. (М. Луцюк: НМД-2007: 67)

Калинонька-вдова, ім., ж. р., Калинонька-вдова біля вікна / Тоненькі руки гірко заломила… (МПш3:23)

Каліграфувати, дієсл., Малі, худі, затамувавши подих, / Ми “каліграфували” сторінки… (ВР1:226 # ~1980‑і)

Каліка-дерево, ім., с. р., Де каліки-дерева / намарно націлились в небо... (ББор2:147)

Калюжно-водний, прикм., …Задріботів дрібненько на даху / Свій степ калюжно-водними ногами. (АМ:61 # ~2000-і)

Кам’яноликий, прикм., Як почуває себе тонкошкірий поет / в кам’яноликому, вельми великому місті? (Мейта4:47 # ~2000‑і)

Кам’яночолий, прикм., Духовність і закоханість зникає / Із наших душ і серць кам’яночолих. (ГЦ2:200 # 2007)

Камертонно, присл., …Лиш повітря тремке / навздогін камертонно дзвенить. (Дубов:72 # ~1980‑і)

Камінь-гробівниця, ім., ч. р., …Не кладіть мені на груди камінь-гробівницю. (ММ:26)

Камінь-риболов²⁶, ім., ч. р., <назва поезії> (ПВ1:106)

Каналосхема, ім., ж. р., Мов грати / На шибках веселих вікон, – / Каналосхема так мені болить. (МПш:10)

Капледзвін, ім., ч. р., І дзвін голоснішав, // Мовби до шиб щебетали пташки – / Загомонів капледзвін під дахами, / З віт полетіли вниз білі грудки – / Довго дерева махали руками. (Бабій12:66)

Кар’єрист-вождь, ім., ч. р., …Що чинилося в країні / Кар’єристами-вождями. (МН:76 # 02.2002–02.2005)

Караван-сарай, ім., ч. р., З усіх, хто вирушав в останню путь, / Нікого не вдалося повернуть. / Отож в старому караван-сараї / Чогось-бо на прощання не забудь. (В. Ящук: ВП-2005:32)

Карапуз-гарбуз, ім., ч. р., Карапуз-гарбуз один / Навесні поліз на тин. (ЛКЗ2:61)

Карасик-вередун, ім., ч. р., Це – грибочок, це – суничка, / А це – лікарська травичка, / Це карасик-вередун… / А між ними – Є. Шморгун. (ЮБ4:365)

Карішати, дієсл., …Будуть очі твої карішати – / Буде світ навкруги добрішати. (АКр3:45 # 25.09.2011)

Каро-золотий, прикм., Моє мовчання каро-золоте / Тобі ще довго-довго буде снитися. (ЛПшен1:79)

Карооко, предик., Мила, іди до мене! / Так мені карооко. (АКр2:55 # 21.03.2005); див. також: Відсвітати

Каро-сірий, прикм., …Серце в унісон до серця каже, / Й каро-сірим квітом очі квітнуть. (АКр3:52 # 01.11.2011)

Карохворий, прикм., Тяжкохвора назавжди. / Карохвора. (В. Ікрова: НМД-2009: 85)

Картина-пейзаж, ім., ж. р., Десь там, у всесвітніх глибинах, / Хтось пише картину-пейзаж. (ЯД:43 # 13.01.2010)

Картина-сонет, ім., ж. р., Є у оцих картин-сонетів / Душі скрижаль. (СЛ:16)

Картиноград, ім., ч. р., З дочкою ми прийшли в картиноград, / І розчинились в задзеркаллі вернісажу. (ВМ:82 # ~2000‑і)

Каруселити, дієсл., Хоч і зима / навколо каруселить – / Весна квітує / У душі моїй. (Пащук2:35)

Каруселитися, дієсл., …Іван то каруселиться, / То лебедем пливе. (ЛКЗ3:11)

Кат-пан, ім., ч. р., Рекли про те, що натворили / Кати-пани в землі моїй. (Г. Колесник: ЕС-2006:100)

Кат-Прокруст, ім., ч. р., Любов до України в лихоліття – / Це вам не ложа тих катів-Прокрустів! (МН:82 # 02.2002–02.2005)

Катуватися-тривожитися, дієсл., – Розумієте?! Не можу я / без свойого ремесла, / тож катуюся-тривожуся / на очах всього села… (МПш2:19)

Качка-підранок, ім., ж. р., Лугами вітер пір’я розметав / З качок-підранків, що коршак домучив… (Бабій12:74)

Качур-кадровик, ім., ч. р., Не стримав Качур-кадровик: / “Є сила в тебе ще, / Та хижа паща…” (ВГр7:75)

Каштаніти, дієсл., див.: Акаціти

Каштанно, присл., У білих днях, у снах, / ледь-ледь тривожних, / Цвіту каштанно в білому саду. (ВЛ:35)

Каштанобілий, прикм., О, віхоло каштанобіла, / Тебе у споминах несу. (Рачок2:21)

Квакало, ім., с. р., У сонливому ставку / гріє пузко на листку / квакало. (Тимчак1:8)

Ква-ква-квас, ім., ч. р., – Ну й вода смачна у вас, / Ніби справжній / Ква-ква-квас! (ЛКЗ3:50)

Квакваріум, ім., ч. р., – Ква-ква-ква! – кричить, – / Крум-крум, – / В мене є / Квакваріум! (ЛКЗ2:71)

Квапливо-заклопотаний, прикм., Якісь ми надто правильні, козаче, / Якісь ми надто праведні, коли / Не бачимо: на площі жінка плаче. / Не чуємо: а що ж це їй болить? // Квапливо-заклопотані… (МБер3:20)

Кварта-бляшанка, ім., ж. р., …дожидаю / з квартою-бляшанкою / дідову колісницю… (Дубов:62 # 23.09.1988)

Квартирка-кохання, ім., ж. р., Я вечір люблю, бо там щирі зізнання / І наша квартира – квартирка-кохання. (В. Прокопець: НМД-2010:106)

Квартплатний, прикм., Перекрив квартплатний борг / У разів чотири… (ЮБ4:113)

Квилитися, дієсл., Де ж тебе, князю, / в літа занесло? Знав би ти, / як воно квилиться… / Серце коханої перецвіло, / Очі – видивилися. (Тимчак:69 # ~1980‑і)

Квітень-брат, ім., ч. р., Квітню-брате, виручай, / На підмогу поспішай! (О. Рожко: ТДСС-2006:13)

Квіт-зорі, ім., мн., Слова збувалися пророчі / Між суєти і між хули, / Коли очей шукали очі / І квітом-зорями цвіли.

Квіти-вінки, ім., мн., Сонечка, що пестить лагідно, як мама, / поруч з запашними квітами-вінками. (ІПл1:61 # ~1990–2000‑і)

Квіти-духм’яниці, ім., мн., І приходить – / як в зиму дерево – / Людина з оголеними нервами / На поріг свій, / і оглядається: / Під якими снігами-завіями / Літа-ластівки розвіяно, / Вкрито квітами-духм’яницями / І попалено блискавицями?.. (ІС:38)

Квіти-роси, ім., мн., Ограненим гроном, огромом грому, / Казковим каскадом – / над квітами-росами, / Тебе чекає, забувши про втому, / Наша епоха, що дихає грозами. (Бабій3:161)

Квіти-сади, ім., мн., Воно [місто. – В. М.] сміялось, реготало /…/ Вогнем палало, міражами – / На них усі сліпі дивились, / Шуміло квітами-садами… (НДем:7 # 2002)

Квітка-верба, ім., ж. р., Можливо, квіткою-вербою /…/ В чиїсь вплетуся чисті сни… (ГЦ2:35 # 1990)

Квітка-люлька, ім., ж. р., І пилок жовтий, як попіл, / З квітки-люльки на стіл осипається. (Бабій5:50)

Квіткочолий, прикм., Та, як гуси прокричать, / І як ріки скреснуть – / Знов полину зустрічать / Квіткочолу весну. (ВЯрм1:80)

Квітневість, ім., ж. р., Коли вагітна громом тиша / В передчутті солодких мук / По-материнському колише / Квітневість, поки що німу. (МПш1:71)

Квітнево-пахкий, прикм., Прорости, як не цвітом – травою, / Як не сонцем – зорею зійди / І квітнево-пахкою порою / На закурений сад упади… (ВР1:52 # ~1960‑і)

Квітнево-ранній, прикм., Сонечко моє квітнево-раннє, / Я ж і Вас колись отак любив! (МБер5:42)

Квіт-первоцвіт, ім., ч. р., Як добре, що на світі є весна / З хурделицями квіту-первоцвіту… (Л. Гладун: Проріст-06:22)

Квіт-синь, ім., ч. р., Виграє Полісся квітом-синню / Щастя-долі. (Ундір1:45 # 1981)

Квітучо-ніжний, прикм., Впав сніг квітучо-ніжним тілом / На Землю-матінку крізь ніч… (ГЦ1:82 # 12.1992)

Кенгурятко, ім., с. р., …Бо вмостились / В сумці спатки / Два маленьких / Кенгурятки. (ЛКЗ3:63)

Керівник-ділок, ім., ч. р., Керівники-ділки, <назва поезії> (ЮБ1:73)

Керівник-курсівник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:44)

Керівничок-недрімайло, ім., ч. р., Керівнички-недрімайли, <назва поезії> (ЮБ4:270)

Керівничок-поплавок, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:18)

Керівничок-своячок, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ1:65)

Киги-би, виг., <від вигуку киги – “звуконаслідування, що означає крик чайки” [СУМ, т. 4, с. 146] + рос. КГБ (Комитет Государственной Безопасности)>, Не спіть, зачаєні Нечаї! / Пора вставать до боротьби! / Уже над вами чорні чайки / Кричать зрадливо: “Киги-би…” (АКр:7 # 12.07.1989)

Килим-зело, ім., с. р., І берег під ноги встелив килим-зело, / І пісня пташина невгавано ллється. (СМатв2:19)

Килим-казка, ім., ч. р., Розмай-таїна / Стоголосно у серці дзвенить, / Килим-казку барвінковий стеле. (СМатв2:27)

Кипінь-риза, ім., ж. р., Он який ти, кипарисе, / Он який: / В зеленавій кипінь-ризі, / Та гінкий. (ЄШм:103)

Кирпатик, ім., ч. р., …Любов лелечу / Споглядали довго, / Кирпатики задерши догори. (СПраск2:42)

Китиці-віти, ім., мн., І пишались верби китицями-вітами… (ГД:46 # 02–04.12.2003)

Кишенний, прикм., Закривай повіки, рахуй до ста / І шукай нас в кишенній дірці. (А. Свентах: НМД-2009: 14)

Кіберлогіка, ім., ж. р., ...Бо голова моя – то не комп’ютер, / І кіберлогіки їй не дано. (ВС:25)

Кілочок-яйцесид, ім., ч. р., Утім, кілочків-яйцесидів / Хтось теше й теше, мов дебіл. (ЮБ3:247)

Кіндервунд, ім., ч. р., Доня гордо каже: / – Кіндервундом звати. (ЛКЗ1:32); пор. з узуальним вундеркінд

Кінець-початок, ім., ч. р., Алей намоклий сплутаний сувій, / Де не знайти кінця-початку. (НД3:58)

Кіно-доміно, ім., с. р., Життя – не кіно. / Хоча, може, драма. / Кіно-доміно. / Без пауз й реклами. (ЯД:32 # 30.06.2010)

Кінь-відчайдух (-відчайдуха), ім., ч. р., А хіба ми маєм право нині / Безліч коней-відчайдух забуть?.. (ВР1:428 # ~1980‑і)

Кінь-кадровик, ім., ч. р., Кінь-кадровик / Зайшов до зава... (ВГр4:5)

Кіт-лежебок (-лежебока), ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ3:236)

Кіт-піжон, ім., ч. р., Нявчать романс коти-піжони… (ЮБ5:300)

Кіт-сиротина, ім., ч. р., На похиленій лавочці скиглив кіт-сиротина. (ГД:28 # 06.01.2000)

Клавіша-листок, ім., ч. р., див.: Дощ-піаніст

Кладовище-хаща, ім., с. р., Ці стоси книг. / Ці кладовища-хащі, / Де наш зв’язок – один тоненький штрих. (ВКл1:36)

Клановик, ім., ч. р., Клановики, <назва поезії> (ЮБ4:272)

Класик-поет, ім., ч. р., Але сталась чудасія: / За прилавками стояли / Чомусь класики-поети / Свої вірші продавали. (МН:90 # 02.2002–02.2005)

Клас-келія, ім., ч. р., Таких ще класів-келій дітлашня / не бачила, напевне, і в столиці. (МБер6:117)

Клас-клітка, ім., ч. р., Заплутавсь в реформаторськім саду / У класах-клітках з мороку і млості. (ВПоп1:10 # 1990)

Клекотіти-кипіти, дієсл., …Те почуття, що так миттєво / У грудях клекотить-кипить… (НН:38)

Клен-друзяка, ім., ч. р., ...Ось клен-друзяка, / ось береза біла, / Ось мати вибігла: “Мій сину, прилетів!” (ЄЦимб:36)

Клененя, ім., с. р., Ну, а нам – уже дома – / На зорі нового дня / Нагада мотив знайомий / Листувате клененя… (МБер3:39); пор. у Л. Шевченко: Мале клененя свою одіж / Скида соромливо, невміло (# 1997) [http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=lshevchenko&page=lshevchenko18]

Клен-парубок, ім., ч. р., Берези білошкірі, мов дівчата, / Через дорогу – клени-парубки. (РБ:220)

Клепати-мантачити, дієсл., …Поки став косу клепать-мантачити / (А не дасть збрехати дід Лукаш), / То й не встиг, за що прошу пробачити, / Вивчити на нині Отченаш. (ВР1:232 # ~1980‑і)

Клепкоман, ім., ч. р., див.: Грошоман

Клешнявий, ім., субст., Тягнув у різні боки – й баста! – / Ще вчора воза гурт роззяв: / Крилатий, клешнявий, зубаста. / Тож віз, як вкопаний стояв. (ЮБ4:179)

Клешня-ходак, ім., ч. р., А щодо інших – висновок такий / (тут і себе забуть не маю права): / у нас обидві – клешні-ходаки, / плюс три руки: своя та ліва й права! (ЮБ1:134)

Клич-гроза, ім., ж. р., Акордів грім натхненно-дужий, / Жаданих весен клич-гроза. (АГр:28)

Клозетпапір, ім., ч. р., <від англ. closet – туалет >, див.: Бізнесувати.

Клопіт-морока, ім., ч. р., – З совенятком клопіт-морока, / Совенятка, певно, охочі, / Щоб навчати їх серед ночі. (Л. Куліш-Зіньків: ЛР-2010:210)

Клопіт-сірогоробчик, ім., ч. р., Розлетілися клопоти-сірогоробчики… (ГД:27 # 06.01.2000)

Клопіт-стрес, ім., ч. р., Нині у мами / Я заспокою усі свої клопоти-стреси. (НД3:7)

Клопіт-труд, ім., ч. р., Після клопотів-трудів / З’їв пісненьку шкварку… (ЮБ3:205)

Клуб-бар, ім., ч. р., …А вночі у клубах-барах / П’є горілку і танцює! (МН:53 # 02.2002–02.2005)

Книгарочка, ім., ж. р., Ах, любі книгарочки, / Якби ж не проїздом тут; Уже продали... Ах, милі книгарочки... (ББор:16)

Книга-сирота, ім., ж. р., Бо за мурами сидіти / друкареві не з руки: / книги-сироти, / як діти, / простягають сторінки. (МПш2:6)

Книжка-луг, ім., ж. р., Колись цілунком ніг моїх / Роса торкалася, мов гуси, / Яких я сонним пас крізь гріх, / Занурившись у книжці-лузі. (ГЦ1:61 # 1991)

Книжка-святиня, ім., ж. р., Фортеці, Замок і книжки-святині... (Ундір:13)

Книжка-сестричка, ім., ж. р., див.: Запилючити

Книжка-щастя, ім., ж. р., “Де ти, де ти, книжко-щастя? / “Каменяр” тут, а чи бар?..” (Г. Дем’янчук: ЛР-2010:86 # 1978)

Княжіти, дієсл., – Князі Острозькі далі все княжіють… (ВК2:39); пор. з узуальними княжити, князювати

Кобза-бандура, ім., ж. р., див.: Закликати-задзвонити

Кобза-зигзиця, ім., ж. р., Наридала жалів / Сива кобза-зигзиця… (Дубов:48 # 21.06.1989)

Кобзаренко, ім., ч. р., Вдармо в струни, кобзаренки! (АГр:18); пор. з узуальним чабаненко

Ковтьвертований, прикм., …Ковтьвертована валюта / Тепер, бабо, в моді. (ЛКЗ3:7); пор. з узуальним конвертований

Козарлюга-співець, ім., ч. р., Козарлюга-співець мовить хлопцеві: / – Нумо ж бо, друже, / Ми удвох, підіграй-но старому на скрипці. (НД2:83)

Козел-рекетир, ім., ч. р., див.: Вовк-амбал

Козеня-стрибунець, ім., с. р., Рудим козеням-стрибунцем / Сонце із лісу вибігло – / Теплими губами п’є молоко снігу. (ПВ1:107)

Колега-брат, ім., ч. р., Згубив в боях / Колег-братів, / Та не зачах / Юнацький спів… (Пащук2:54)

Колега-друг, ім., ч. р., Як завжди, колеги-друзі, / Зав’язали перепалку… (МН:28 # 02.2002–02.2005)

Колега-сябровка, ім., ж. р., <від білорус. сябровка – подруга>, Ви сказали, колего-сябровко; Що сказать Вам, колего-сябровко? (ВПоп:24)

Колиска-пісня, ім., ж. р., З колиски-пісні мами й тата, / З вербової вкраїнець виростав. (НМ:27 # 02.2007)

Колисково-теплий, прикм., Я поведу себе у ці поля, / Де в’ється стежка колисково-тепла… (НМ:12 # Літо.2007)

Колихайчик, ім., ч. р., Колихайчик Соньо / Присипляє доню… (Тимчак1:14)

Колій-аматор, ім., ч. р., Колії-аматори, <назва поезії> (ЮБ2:42)

Колінський, прикм., <від прізвища італійського футбольного судді, голови суддівського комітету УЄФА П’єрлуїджі Колліни>, Тож звернуся в УЄФА, / В комітет колінський, / Щоб мені таки права / Видав він суддійські. (ЮБ5:289)

Колінце-вузлик, ім., с. р., Над ясінь-волошкою, / Над русявим колосом, / Над стеблом, просмагленим / До колінця-вузлика, / В синяві полощеться / Золотаве колесо. (ЄШм:92 # 08.10.1976)

Колобіг, ім., ч. р., А в сонця – свій колобіг, за літом надходить осінь... (ББор3:63); Горять Ікари душ, у муках мруть Дедали, / Той звичний, чи трагічний колобіг. (Бабій5:31)

Коловід, ім., ч. р., Безодні каламуть і листопад, / І сонця коловід у сизих ризах. (НМ:35 # 11.2007)

Кололісно, присл., Сподіваючись на диво, / Полохкі гарячі зливи, / Кололісно, колосадно, / Безпорадно, листопадно / Відгоряють на льоту. (ЛПшен2:49)

Колосадно, присл., див.: Кололісно

Колосогривий, прикм., Від них нещадно задерніла нива, / Ще вчора щедра і колосогрива, / А нині в тузі, наче ліс дрімучий. (ВЯрм3:8)

Колючва, ім., ж. р., Не жди благально, що допоможу / Пройти жаливу й колючву високу. (Дубов:16 # 16.05.1987)

Колядувальний, прикм., …Та вже архангели святі / Віншують радісно й пророче / Колядувальними дзвінками… (СПраск1:5)

Кольорик, ім., ч. р., А скільки тих кольориків – на дно: / В скрипучу скриню, за рипучу хвіртку… (Мейта3:13)

Кольчуга-бляшка, ім., ж. р., див.: Гостроверхо

Комар-підпільник, ім., ч. р., Вік удаченьки такої / Ждав Комар-підпільник… (ЮБ4:162)

Комбайнівський, прикм., А там із порогу хати / Стомлений батько озветься; / З чобіт висипа полову, / Комбайнівський дух, зерно. (ІС:54)

Комі (К) ССР, ім., ч. р., Є неоязична дифіляда – Бурлеск, балаган і буфонада, / А за тими Комі (К) ССР / Плачу безпорадно і трагічно… (С. Мейта: ЛР-2010:259)

Комоні-коні, ім., мн., Якби ж то в час той, в його долоні, / у первозданний, дивний світ / мене примчали комоні-коні… (ЛР:73)

Композитор-музикант, ім., ч. р., …Перед всі земні оркестри й хори / Вийде композитор-музикант. (ВР2:247 # 1993)

Компромісити, дієсл., Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! (ГЧ:115)

Комуніст-прометей, ім., ч. р., І тримають комуністи-прометеї / Мою долю дужими плечима. (ВР3:8)

Конвалія-сльоза, ім., ж. р., Нехай лице Твоє не хмарить / Струмочок із конвалій-сліз… (ГЦ2:5 # 1978)

Конвальний, прикм., …А понад площею весь день стоїть / Густий конвальний запах. (ББ:123 # 10.05.2000); пор. з узуальним конвалійний

Коневояблукатий, прикм., Аби його душа коневояблуката / Від плуга й батога зуміла відпочить. (МПш1:43)

Коник-скрекотун, ім., ч. р., У дірявому човні / Умостились дві Свині / З ними всівся на борту / Жвавий Коник-скрекотун. (ЮБ4:196)

Конспіраторство, ім., с. р., Конспіраторство на старість / Перейняв з бойовиків… (ЮБ4:266)

Контролер-барсук-дідок, ім., ч. р., Їде заєць без квитка. / Контролер-барсук-дідок: / – Покажи, – сказав, – квиток. (ЛКЗ2:64)

Конфліктування, ім., с. р., В різкім конфліктуванні / Нерозуміння й світлих мрій, / У мирнім існуванні /…/ Зринає істини момент. (ББ:9 # 05.1997)

Концерт-гала, ім., ч. р., На щитах ОМОНу: квіти! – оце концерт-гала! (МН:117 # 02.2002–02.2005); пор. з узуальним гала-концерт

Конюшина-серце, ім., ж. р., Листочок конюшини-серця, / Солодкість пройденого дня. (А. Ткачук: ЗНЗ-2010:44 # ~2000‑і)

Коняга-раб, ім., ч. р., Чи ти, немов з коняг-рабів лоша, / В якому не заграє й воля кінська?.. (Бабій5:7)

Коопшашлик, ім., ч. р., А то ж три… базари, нехай йому грець, / Мене жде з моїми коопшашликами… (ЮБ1:86)

Копитентний, прикм., – У вас, я бачу, копитентний / керівник, – / До коней мовив закривавлений / Індик. (ЮБ4:215)

Копійколюбець, ім., ч. р., Її копійколюбці бісять – / Це через них / Ріка німа! (МПш3:40)

Корабель-міраж, ім., ч. р., На нього просилися / ведмедик з лялькою, / але їх не взяли, / бо це був корабель-міраж, / який ніколи не повертається. (ЛПшен1:61)

Коренисто, присл., Ой родися, пшениченько, родися / І коренисто, / І соломисто, / І колосисто. (ЄШм:21)

Корінішати, дієсл., І корінці так хочуть корінішати, / І пелюстки рости у небеса. (ВК:24)

Коріння-кліщ, ім., с. р., Впиваються у грунт пеньків / коріння-кліщі… (АКол:26 # 07.01.1942)

Король-опікун, ім., ч. р., Готовий / Король-опікун буде рад, буде люб / Порадить укласти їй вигідний шлюб / З потрібним вельможею… (ВК2:20)

Коростіти, дієсл., див.: Гадіти

Короткомовка, ім., ж. р., – А що як і мої короткомовки, / Звучать, як каже тітка Мотря, ловко? (АГр:82)

Корякуватий, прикм., ...І млостю переповнені у снах / Старих дерев корякуваті кості. (Бабій6:58); пор. з узуальним корячкуватий

Коса-віночок, ім., ж. р., Мама щаслива і ніжна, / Лагідна і молода, / Смолисті коси-віночки, / Голос – дзюркоче вода… (РБ:64)

Коса-прожектор, ім., ж. р., …А кістлява косою-прожектором тіні колише – / Стереже до світанку загублене наше життя. (ВМ:14 # ~2000‑і)

Коса-робот, ім., ж. р., …Трави вмирають, як вмить коса-робот, / Скошує їхні серця. (ГЦ1:160 # 1997)

Коси-віти, ім., мн., На коси-віти вже тумани сиві впали. (ЛБ:51); Розплели верби коси-віти, / І калина в саду ніжно квітне. (Н. Самчук: НМД-2007: 112)

Косичка-промінь, ім., ч. р., Розплющила блакитні / оченята-проліски, / розтулила зеленаві / долоньки бруньок, / розпустила чарівні / косички-промені / з-під голубої хусточки… (Ундір1:53)

Космічно-небесний, прикм., В наших душах панує / Щось космічно-небесне, / Щось солодко-таємне / Заманило сюди. (ББор:36)

Космодромно, присл., Бо застояні коні / вже рвуться з азійських припонів, / Космодромно іржать / над усі перепони й загати. (ЄШм1:519 # 16.12.1996)

Космополіт-міщух, ім., ч. р., …У глухі б’ється крик той стіни, / Кривиться космополіт-міщух. (Бабій10:7 # ~2000-і)

Костоломно, присл., ...Не в луги – в століття, в роки / Костоломно і жорстоко / Запускали лемеші. (ВПоп:51)

Коти-горох, ім., ч. р., Вперед, немов коти-горох, / Де тінь землі вгорі розквітла. (БСт4:17); пор. в іншій редакції: Вперед, немов котигорох… (БСт2:22) та з узуальним Котигорошко

Котизерня, ім., с. р., Я почула той голос далекий, почула! / Котизерням припав до моєї душі. (Л. Пшенична: ЛР-2010:334)

Кочів’я, ім., с. р., Густе надвечір’я кочів’я земного / Глибока, проте не остання пора. (Мейта3:36)

Кошара-хата, ім., ж. р., …Насправді ж плити він / Одержує і – фест! – / Перекривається його кошара-хата. (ВГр7:83)

Країна-раїна, ім., ж. р., А може повірити в казку, / Що десь поза сонцем / У світі святім, неземному / Країна-раїна чекає іще невідома?.. (Бабій8:73)

Краплепад, ім., ч. р., А смуток думи водить на торги / Журні, як краплепад із стріхи. (Пащук2:33)

Краплинитися, дієсл., Ти – вся у сонячних октавах… / З очей краплинилось тепло… (БСт4:24)

Краплисто-холодний, прикм., Тануть росинки краплисто-холодні… (НН:15)

Крапля-роса, ім., ж. р., Краплі-роси / Пальчиками стукають в вікно… (ОБ:64)

Крапля-сльоза, ім., ж. р., Щоб не летіли дні, мов краплі-сльози, / Щоб ще душа веселкою цвіла… (РБ:58)

Краса-весна, ім., ж. р., Знов ніжні квіти тепло пригорнув, / щоб захистить від атомів потворних, / щоб дарувати їм красу-весну… (Рачок1:38)

Краса-звізда, ім., ж. р., Поміж білих снігів / Із красою-звіздою / До людей я ходив / З колядою дзвінкою. (Ундір:55)

Краса-калина, ім., ж. р., Зацвітай, красо-калино, / Під високим чистим небом. (АЛист:138)

Краса-Чураївна, ім., ж. р., Живи, Україно, – / Красо-Чураївно! (АГр:48 # 25.01.1996)

Красень-гриб, ім., ч. р., Я перед вами стану на коліна, / Шановний, довгожданий красень-гриб! (ІС:33)

Красень-клен, ім., ч. р., Та осінь вперто крізь літо вбігає / Кольором красеня-клена… (ГЦ1:230 # 2004)

Красень-ліс, ім., ч. р., Ось і красень-ліс шумить… (ЮБ3:280)

Красень-снігур, ім., ч. р., Такий рідкісний красень-снігур / Стукне в шибочку – стріне мати. (ГД:31 # 02.01.1998)

Красносоковитий, прикм., Скарб мені єдиний / Залишило літо – / Кетяг горобини / Красносоковитий… (ББ:125 # 09.1999)

Красуня-береза, ім., ж. р., П’ють небес голубінь / білокорі красуні-берези, / А на них задивилась Случева вода. (Рачок2:45)

Красуня-полісянка, ім., ж. р., Ти – красуня-полісянка… (МН:66 # 02.2002–02.2005)

Красуня-ялина, ім., ж. р., А красуні-ялини чекають весіль: / Одна – в білій фаті, і з гірляндами – друга. (Бабій11:79); …Пишні сосни, красуні-ялини, / Мов в казковий зібрались танок… (РБ:31)

Крахобор-грошолап, ім., ч. р., Крахобори-грошолапи / Мали б шанс потрапить в лапи. (ЮБ5:351)

Кревняк-односелець, ім., ч. р., Воно сіяє нам розбрат, не єдність своїх, / кревняків-односельців… (Бабій10:39 # ~2000-і)

Кретиніти, дієсл., І зрадою карає нас життя /…/ За океани хтивого вина, / В якому кретиніла мисль народу. (СПраск1:17)

Кривда-лють, ім., ж. р., …Прийму на себе кривду-лють. (ВПоп1:20 # 1989)

Кривда-напасть, ім., ж. р., Треба діток рятувати / від кривди-напасті... (ВПоп:57)

Кривдонька-невдаха, ім., ж. р., І пильнувать, щоб в наш родинний віз / не примостилась кривдонька-невдаха. (Рачок1:29)

Кривенько-рівний, прикм., Чадять жаровні, я заледь жива, / І стеляться шляхи кривенько-рівні. (ВК2:47)

Криводзеркально, присл., Красива кахля: каштан, которий / Криводзеркально кидає крам. (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:189); пор. у В. Ткачука: Світити ніч, розчинену на каві, / Криводзеркально спати, аж по рівнодення (2009) [http://maysterni.com/publication.php?id=40210]

Криводушшя, ім., с. р., Всі ж бо ЗМІ / Теперішні – брехня це суща, / А вороженьків – криводушшя, / Чом не боронимо самі. (АГр:55 # 10.09.2003)

Криволезий, прикм., див.: Зміючитися

Кривулька-нога, ім., ж. р., Мислі підступні політиків… / Все на кривульках-ногах, / Ніби якісь паралітики, / Що наганяють страх. (ПВ2:95 # ~2000‑і)

Крижина-діамант, ім., ж. р., Мороз одягає у іній дерева / І гілочці кожній, немов королеві, / З крижин-діамантів чіпляє кольє. (ББ:117 # 07.01.1999)

Крижіти, дієсл., Крижіє небо – тяжко в ньому йти, / Старим деревам на мозольні руки / Понамерзало чорне листя круків. (Тимчак:63 # ~1980‑і)

Крик-плач, ім., ч. р., ...І пре, як зі середньовіччя, вгодованість за олтарі, / То на хохляцьку розм’яклість, на цей кисіль / безберегий, / З якого тільки і чути потопельні крики-плачі... (Бабій6:7)

Крик-прокляття, ім., ч. р., З криком-прокляттям минають птахи / дім чепурний на мертвім подвір’ї. (Рачок1:24)

Крик-рана, ім., ч. р., ...І від того крику-рани / Я здригнувся і змалів. (ББор2:62)

Крик-хрип, ім., ч. р., Хан метався, божеволів криком-хрипом / навісним / Та й махнув рукою – зволів, аби їхали / за ним. (МПш:25)

Крила-гілля, ім., мн., Тоді я думала, що обіймаю крила-гілля, / Але каркас зламавсь. (А. Свентах: НМД-2008: 40 # ~2000‑і)

Крилатіти, дієсл., див.: Зорепадність

Криленя, ім., с. р., До лісу, доньки! / І долоньки – / Мов криленята навесні… (МПш:65)

Крилля, ім., с. р., Я там мовчу. Приречено мовчу / під тихим криллям втомленого дому… (ГЧ:16)

Крило-вістря, ім., с. р., див.: Зоря-іскра

Крило-вітрило, ім., с. р., Пташині крила-вітрила / В калюжці зливали втому. (ГД:26 # 10.01.2000); пор.: Вітрило-крило

Крило-вія, ім., с. р., Вдосвіта, коли ридав Петро, / Вчувши, як горластий когут піє, / Навіть найкамінніше нутро / Стрепенулось, ніби крила-вії… (Мейта3:58)

Крило-міраж, ім., с. р., В життєвій чаші, що по вінця / Наповнена безумством днів, / Не сотвори в душі ординця, / Не опали крил-міражів. (ГЦ1:108 # 1994)

Крило-мрія, ім., с. р., Та мій життя узор / Не тліє в безнадії, / Душі святий мотор / Дарує крила-мрії. (ГЦ1:15 # 1987)

Крило-оксамит, ім., с. р., Убравшись в крила-оксамити, / Сама журавкою кричу… (ГОл1:63)

Крило-парусина, ім., с. р., День крильми-парусинами / Розмахнувсь на зорі. (ВЯрм1:22)

Крило-рядок, ім., ч. р., Слово – птаха, що рветься на волю, / Обтинаючи болем крила-рядки. (І. Яковлева: НМД-2007:36)

Крило-сон, ім., с. р., А твої слово – наче дивний птах, / Який душі дарує знов спасіння, / Підносячи її на крилах-снах / У небо… (ОЗ1:43)

Криниця-джерелиця, ім., ж. р., Твоя душа – криниця-джерелиця, / Нуртує в ній прозорість молода. (ЛПшен2:114)

Криниця-світлиця, ім., ж. р., Хай Мови криниця-світлиця / Наповнить життям спраглі лиця… (ГЦ2:160 # 2002)

Криниця-студень, ім., ж. р., Глибокі наші тут криниці-студня / (Які роди здоров’я з них пили!). (Бабій11:58)

Криничар, ім., ч. р., Ой сходилися криничарі, / землю обмацували ногами босими… (Тимчак:18 # ~1980‑і); Лопотять крильми вишитими над ковалями, / криничарами і теслями… (Тимчак:23 # ~1980‑і)

Крислаточолий, прикм., Дуби так вікові / Під себе мнуть крислаточолі віти… (МПш:40)

Критикатор, ім., ч. р., …Голова лиш тільки / Не стуля повіки – / Слухає оратора. / Свого критикатора… (ЮБ4:235)

Крити-краяти, дієсл., Кришталево-лагідним / криком / криє-крає душу / ніжне твоє, / німотно-боляче / нічне зітхання. (ВКуч4:32)

Крихітка-зернинка, ім., ж. р., див.: Жарина-квітка

Крихітка-п’ятірка, ім. ,ч. р., Одна лише четвірка / Сидить на бороді / Та крихітка-п’ятірка / На лобі на твердім… (ЮБ1:113)

Кричма-криком, присл., Кричма-криком благає душа... (ВПоп:8)

Кришталево-лагідний, прикм., див.: Крити-краяти

Кріль-сирітка, ім., ч. р., Головок пару передам / Я для Кроля-сирітки, / А ти з’їси їх, може, сам… (ЮБ4:200)

Кріпак-втікач, ім., ч. р., Кріпак-втікач щасливий лиш на волі. (АВ2:21)

Кріпачка-актриса, ім., ж. р., Він про неї писав і молився, / Не боявся ніяких страждань, / Та вона [Україна. – В. М.], як кріпачка-актриса, / Все згубила: талант і талан. (ВКл2:15)

Кріт-хуліган, ім., ч. р., див.: Вовк-амбал

Кров-водиця, ім., ж. р., …Та їй [берізоньці. – В. М.] встромили ніж у білі груди – / І потекла із рани кров-водиця. (ЖАндр:7)

Кроводіл, ім., ч. р., Межа Волині і Полісся – / Мойого серця кроводіл. (ВПоп:41)

Кров-смичок, ім., ж. р., Троянди цих думок / Продажність зле кусає, / Та серця кров-смичок / Соборну пісню грає. (ГЦ3:89 # 2006)

Крок-черкання, ім., ч. р., …Як доноситься музика кроків-черкань / Та проламують скло гомінкі закаблуки. (Бабій2:95)

Крона-корона, ім., ж. р., див.: Дерево-підсвічник

Кронитися, дієсл., А Кобзарева мудрість планетарна / У кожнім серці крониться віками. (Пащук4:35); Та віра крониться у душах... (Пащук4:36)

Крониця, ім., ж. р., …Знову вітри колишуть / Крониці молоді… (Бабій1:29); …Налетіли іволги / у сади жовтневі, / Насідали в кроницях, / розгубили пір’я… (Бабій1:66)

Кропива-цибатиця, ім., ж. р., див.: Заспоришений

Кротя, ім., с. р., Кротята: / – Що там, на землі? Скажи нам, таточку, / Що діється вгорі? (ВГр2:47); пор. з узуальним кротеня

Круглобоко-мордатий, прикм., Круглобоко-мордата²⁷, нахабно крута, / Мускулисто куляста, так і пре хамовито… (ВБ5:105)

Круговертя, ім., с. р., О часу гуркітливе круговертя! / Стули на хвилю громові уста: / Я чую голос нашого безсмертя, / Що зазвучав, мов скрипка золота. (ВР1:302 # ~1980‑і); пор. з узуальним круговерть

Кружелінь, ім., ж. р., І край – ця глушина, / пречиста у снігах, / де чистих душ відбилися сліди: / лисиці низочкою, / в бризках від зайців, / куріпок на снігу, / чи кружелінь орла… (Бабій7:50)

Крукченятко, ім., с. р., Каркнув Крук: / – Я внученятко / Часто кличу / Крукченятком. (ЛКЗ3:61)

Крут, ім., ч. р., – Гей ви, болти! – Сказала гайка радо, / Наш крут поїхав на нараду. (МК:8 # ~2000-і)

Крутитися-витися, дієсл., Тільки “дружина” квапиться, біга, / Крутиться-в’ється, наче та дзиґа. (ОБ:312)

Крутій-буревій, ім., ч. р., А крутій-буревій брав на руки, / леліючи…; …А крутій-буревій грався з іншою / втіхою. (ОБ:280)

Крутовихрастий, прикм., І у житейські негаразди, / І в часу плин крутовихрастий / Нехай не покидає заздрість / Перебороти злі напасті. (Пащук3:36)

Крутогора, ім., ж. р., Чумацький шлях – вузький, мов стрічка, шлях, / Повивсь по крутогорах і полях. (ББ:94 # 02.1998)

Крутолобий, прикм., …Хай падають в нічній імлі / На брук каштани крутолобі. (АГр:23)

Круча-урвище, ім., ж. р., У кручах-урвищах хлоп’ята ловлять раків... (ВПоп:45 # 1988)

Кубок-куля, ім., ч. р., Кубок-куля в небесах / Дасть планеті знати: / Днів до старту – п’ятдесят! / Не проспіть, фанати! (ЮБ5:277)

Кудкудакати-галасувати, дієсл., Кудкудачуть-галасують, як ті кури в тітки Каті… (ЮБ3:438)

Кудкудахкало, ім., с. р., Грядку лапками гребе / Геть усе рябе-рябе / кудкудахкало. (Тимчак1:8)

Кудлатити, дієсл., Видно, як вітер / Березу кудлатить… (Л. Целковська: ЗНЗ-2010:57 # ~2000‑і)

Кулак-закон, ім., ч. р., Гоніння, плаха, вир брехні, / Кулак-закон, суди-процеси… / Поети босі на стерні / Стоять під кулями дантесів… (ВМ:80 # ~2000‑і)

Куль-баба, виг., Та й скликають дітвору / На веселу гру: / “Куль-баба! / Куль-дід! / До нас / Хо- / діть!..” (ЄШм:89 # 01.05.1984)

Кульбабеня, ім., с. р., Кульбабеня, кульбабеня… / А ось крилатого коня, / Глянь, осідлало без порад / Вправніше деяких троянд! (ЮБ2:88); див. також: Зфукнутий

Кульбабно, присл., З якого часу, земле-мати, /…/ Себе ти стала почувати / Отак невпевнено, / Кульбабно? (МПш3:8); Отак невпевнено, кульбабно²⁸, / а пишу… (ЮБ1:142)

Кульбабокрилено, присл., А вітер мов не знає щастя – / кульбабокрилено несе. (ВКуч5:17)

Кульбабчастий, прикм., Лишаю над тобою небокрай / І променів кульбабчасте суцвіття… (ОЗ1:10); пор. з узуальним кульбабовий

Куль-дід, виг., див.: Куль-баба

Кумир-лицемір, ім., ч. р., То в що ж вірувать / І кому вірить? / Не в кумирів-лицемірів... (ВПоп:19)

Кумир-співак, ім., ч. р., Штурмують юні юрми стадіони / Послухати кумира-співака… (ББ:122 # 12.1999)

КУМфортно, присл., У високих стінах модно / Почуватися КУМфортно. (ЮБ5:334)

Кумцьо-молодець, ім., ч. р., А три кумці-молодці, / Не куми вже, а гравці. (ЮБ5:258)

Купала-день, ім., ч. р., Купала-день бринить колоссям / Пшеничних золотих ланів… (ББ:124 # 07.07.1999)

Купала-ніч, ім., ж. р., Тобі дарую лиш букет троянд, / Неначе на Купала-ніч чар-зілля… (ББ:18 # 17.09.1998)

Курган-могила, ім., ж. р., Таємниці століть сплять у зрізаних / часом курганах-могилах… (ВМ:86 # ~2000‑і)

Куркуля, ім., с. р., Чого ж його тягнуло на левади? / Там куркулята випасали коней, / Там росяні отава й конюшина / Так ароматно пахли кінським потом. (МПш:84)

Курортіти, дієсл., В Криму натхненню місця мало / В Криму курортіють думки./ В Криму, напевно, не співали/ І чумаки... і чумаки... (МПш:57)

Курс-бурса, ім., ч. р., Та в круговерті курсів-бурс / Знаходим, все ж, робочий курс. (ВПоп1:22 # 1991)

Курча-наставник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ2:12)

Курчаточко-сирітка, ім., с. р., – Ну як ти можеш на одному місці / Так довго й непорушно, / Коршуне, сидіть? – / Подумалось Курчаточку-сирітці. (ЮБ4:198)

Куточок-прихисток, ім., ч. р., Я за своїм судженим плакала-журилася, / Із куточків-прихитсків самота дивилася. (ГД:37 # 30.10.2002)

Куфайково-кирзовий, прикм., Епохи режимної ми – старожили, / Трудяги куфайково-кирзових літ… (ВР2:5 # ~1990‑і)

Кухар-злодій, ім., ч. р., З погляду кухаря-злодія, <назва поезії>. (ЮБ5:421)

Куценятий, прикм., Хіба можна куценятим / Ялівцям / До такого дорівнятись / Молодця?! (ЄШм:103)

Куцодуший, прикм., Нині нащадки його куцодуші / З болота золото роблять... (ВКуч1:23)

Куцомозий, прикм., “Ура, наш батюшка, ура!” – / Гукали блазні куцомозі / І в позолоченій барлозі / Шукали доброго добра… (ОБ:24)

Куцохвіст-дурко, ім., ч. р., В різнобій дуетом / Із Тетеруком / Видав куплети / Куцохвіст-дурко. (ЮБ4:167)

Кучережитися, дієсл., Літо бабине кучережиться / По стернинах і чебрецях. (АЛ:14 # ~1980‑і)

Кучміст-герострат, ім., ч. р., Старого геть кучміста-герострата! / “Так!” – Ющенку! (МН:84 # 02.2002–02.2005)

Ку́щиво, ім., с. р., Тремтіли щемно ягоди спаржі / Під вікнами на кущиві рудому… (ВЯрм3:45)

Кущ-корч, ім., ч. р., Україна вимира. / Й не її провина, / Що продажності мара / Ріже пуповини, // Що безлюдь кущі-корчі / Наші села душать… (ЮБ4:27)

Кущотерапія, ім., ж. р., – Від вас оце повернулась / Невістка Марія, / Помогла їй, я так чула, / Кущотерапія. (МК:31 # ~2000-і)

Кущ-спорічка, ім., ч. р., А як над кущами-спорічками / затанцюють промінчики сонця, тоді / дислокуються два резиденти… в горідчику… (МБер6:67)

Кущувато, присл., …Йдуть ватаги співців, та якісь всі подібноголосі, / Кущувато ростуть, де чекається висоти. (Бабій2:73)

Кюрікати, дієсл., <від хім. елемента кюрію>, Маєм цезій, маєм бер / Й кю – кюрікаєм тепер. (ЛКЗ1:50)

Лавро-терен, ім., ч. р., Та як увінчана / Не лавро-тернами, / А – вічна дівчинка / Поміж мегерами. (ВКл3:39)

Лагідний-ясний, прикм., Ані зима, ані весна, / Ні літо лагідне-ясне / Ні наяву, / ані у снах / Не приголубили мене. (ВЛ:134)

Лагідно-лукавий, прикм., У хащі днів не встереже / Твій погляд, лагідно-лукавий, / Мойого смутку. (НД2:52)

Лагідно-мрійний, прикм., Які в тебе очі? / Задумані, лагідно-мрійні… (С. Марчук: ЗНЗ-2010:10 # ~2000‑і)

Лагідно-ручний, прикм., О рвійний коню мій морський! / Блідо-зелена гриво! / То смирний, лагідно-ручний, / То, наче в’юн, грайливий. (ВЛ:362)

Лагідно-сірий, прикм., І голівкою лагідно-сірою / Припадає з довірою й вірою… (ЛПшен2:26)

Лакей-шакал, ім., ч. р., А поруч лакеї-шакали / П’ятак за брехню заробляють… (ГЦ2:181 # 2004)

Лампа-гроно, ім., ж. р., Зимою він дивився дивні сни, / Включав у травні білі лампи-грона, / І над земним мереживом весни / Спалахувала цвітом люстра-крона. (ВЯрм1:43)

Ланцюгований, дієприкм., Хоч московщена і полячена, / Ланцюгована і собачена, / Та з живучого прапракореня / Знов пульсує снага нескорена. (СПраск1:27)

Ланцюг-рядок, ім., ч. р., А я усе не вийду з творчих рамок, / Набрав думок в полон, як милих бранок, / Ланцюг-рядок в’яжу з словесних ланок… (ББ:149 # 12.1999)

Ласкаво-щедрий, прикм., Тче ласкаво-щедрий сонцеграй / Для землі поліської плахтину. (ЛЛ:47)

Ластівочитися, дієсл., Ні до кого прихилитись в стужу, / Словом ластівочитись в устах, – / Гляньте один одному у душу: / Чи, бува, вона в вас не пуста. (Дубов:13 # 17.10.1989)

Лебедино-білий, прикм., Лебедину пісню, лебедину, / Підкорю колись я, мов вершину, / Лебедино-білу, гір всіх вищу, / Хочу лиш на мить пізніш, пізніше… (ББ:20 # 03.1998)

Лебедино-вдовиний, прикм., Лебедино-вдовиний сум – / То жіночого серця ліра. (ВР1:89 # ~1970‑і)

Лебедино-дике, прикм., субст., …А він кричав мені з останніх сил / Щось незбагненне, / лебедино-дике… (ЛГ:21)

Лебедино-єдиний, прикм., Лебедино-єдину Довженкову мрію, / Що її розтоптали тридцяті роки, / За тридев’ять земель папуаси леліють… (МПш:95)

Лебедино-легко, присл., А ще пісні, що лебедино-легко / Летять у світ, долають океани… (Рачинець:6)

Лебідь-зоря, ім., ч. р., Нащедруй вірних лебедів-зір / Моїй любці у шлюбне намисто. (СПраск2:45)

Лебідь-кінь, ім., ч. р., Моє життя – одвічна теорема /…/ Злітає ввись на лебеді-коні. (ГЦ1:55 # 1991)

Лебідь-красень, ім., ч. р., І лебеді-красені, що похитуються-гойдаються / у паруючому, у легкому тумані. (Бабій8:268)

Лебідь-рука, ім., ч. р., Я візьму твої лебеді-руки, / В наші роки весну нахилю. (Рачок2:14)

Лев-батько, ім., ч. р., Лев-батько має з ним мороку: / Наступником царевим буде він… (ВГр7:34)

Лев-керівник, ім., ч. р., Лев-керівник лісного управління, / Щоб краще в лісі кожен жив, – / То він на зборах говорив, – / І щоб усякий проявляв сумління, / В гаю підсобний цех створив. (МК2:12)

Левко-вельможа, ім., ч. р., Його приймають там / Тропічні Тигри і Левки-вельможі. (ВГр7:81)

Легеньки, ім., мн., див.: Інтелігентненький; пор. з узуальним легені

Легінно, присл., Над Карпатами дощ / Норовисто, шалено, легінно / Прошумів і повис / На зеленому вітті смерек. (ББор1:47)

Легінь-опришок, ім., ч. р., Ой моцарю з моцарями, / Легіню-опришку, – / Панам – лихо, як ярами / Іде Довбуш нишком. (ВР2:275 # 1978)

Легіт-вітрець, ім., ч. р., Голос тихо звучав, / Мов би шепіт / Заснулої / Річки, / Наче легіт-вітрець / Залетів / У торішню / Траву. (ББор2:129)

Легковажно-раптовий, прикм., Легковажно-раптові сніжинки, / Зачекайте! (ГД:29 # 10.11.1998)

Легкоперий, прикм., Восени збираються у вирій / Легкопері юні журавлі. (ВКл2:24)

Ледар-мученик, ім., ч. р., <назва поезії>. (ЮБ5:309)

Лезо-палаш, ім., с. р., Не плач, Маріє: за тобою / Піду по лезу-палашу… (ВР2:417 # 1988)

Лезо-сокира, ім., ж. р., Зупинись над лезом-сокирою, / Дерево дихає, як люди теж. (МЩ:43)

Лелечка, ім., ж. р., Кружля з лелекою лелечка / Навколо тихого гніздечка… (ОБ:294); див. також: Діти-лелечата

Леля, ім., ж. р., Ще прилетить сюди лелека, / Збудує з лелею кубло… (ОБ:125); пор. із міфонімом Леля – “донька або посестра Лади” [СДМ-93, с. 33] ПЛАЧИНДА

Лепешина, ім., ж. р., Я рвав лепешину – / Зелені її сорочки, / Коли добиравсь до тендітно-хрусткої, / Неначе салати, / Її серцевини; …Стоїш ти, тендітна, холодна / (Бо після води), / Золотава моя лепешино. (Бабій1:68); див. також: Гойда-гойдоньки-гойдаша

Лепешинка, ім., ж. р., Чого тремтиш ти, лепешинко? (МПш3:40)

Летіти-пливти, дієсл., Летиш-пливеш у прірву словоблуду / Під окрики здивованого люду / З надією в обійми трону впасти… (ЮБ4:196)

Летючо-крихкий, прикм., Пристрастей миті коштовні, летючо-крихкі, / Будуть у слові моєму назавжди схоронні. (НД3:40)

Лже-бідар, ім., ч. р., – Біда випира за кордони, – / Бідкуються лже-бідарі. (ВПоп1:33 # 1992)

Лжегерой, ім., ч. р., Є день і ніч. / Брехня і правда. / Добро і зло. / Зима і літо. / Є лжегерої. / Є герої справді. (ГЧ:124)

Лжегординя, ім., ж. р., Тут вміли славу берегти / Без лжегордині. (ЯС:60)

Лжедійство, ім., с. р., Крик немовляти, / Спини лжедійство! (ББ:78 # 04.1998)

Лжедіяч, ім., ч. р., Звели лжедіячі в Чорнобилі АЕС! (ББ:68 # 03.1997)

Лжезавіса, ім., ж. р., див.: Душепродажний

Лжекумир, ім., ч. р., – Невже байдуже / Війна і мир, / Надійна дружба / Чи лжекумир? (ББ:79 # 13.12.1998)

Лжеліки, ім., мн., Я хвилююсь, аж серце вмліває: / Наживусь на лжеліках чи ні ²⁹ (ЮБ4:288)

Лжелюбов, ім., ж. р., Тут вміли слово берегти / Без лжелюбові! (ЯС:60); пор. у Б. Сливчука: Нащадки проклянуть вас поіменно – / За лжелюбов, за ваші всі гріхи! (1999) [http://maysterni.com/publication.php?id=46488]

Лжеманія, ім., ж. р., див.: Багатство-владоманія

Лжементор, ім., ч. р., Ми вам, тим, що в столицях, вірили, / І не знали, що ви – лжементори. (ВПоп1:29 # 1990)

Лжемузей, ім., ч. р., У храмів доля є у кожного своя – / В одного Божих служб спокійна течія, / А з інших і нові, й колишні фарисеї / Робили тюрми, стійла, склади, лжемузеї… (ББ:14 # 23.09.1998)

Лжепоклін, ім., ч. р., Над містом Лева – срібло дзвонів, / Тут вміли волю берегти / Без лжепоклонів. (ЯС:60)

Лжесвобода, ім., ж. р., І лжесвободи дух нескреслий / Понад майданами вита… (МСт1:12)

Лже-трибун, ім., ч. р., На смітник відкидає чесноти, / Лже-трибунам дарує днів лоти / І без сорому правду вбиває… (ГЦ2:203 # 2007)

Лжецілитель, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:273)

Лжець-король, ім., ч. р., Ви не людьми – ходовими товарами / Значились в купки лжеців-королів… (ЮБ1:32)

Либідь-лілея, ім., ж. р., Києве, де твоя Русь? / Де твоя Либідь-лілея?! (АЛист:83)

Липеніти, дієсл., див.: Акаціти

Липкорукий, прикм., Мрія липкорукого, <назва поезії>. (ЮБ5:394)

Липнево-ранній, прикм., В час липнево-ранній / Ти, не запитавши хто й відкіль, / Притулився до моєї рани… (ЄШм:101 # 03.11.1985)

Липніти, дієсл., …У липні я липнію, просто жах! (ЮБ1:144)

Лисина-дивачка, ім., ж. р., Якби не зморшки й лисина-дивачка, / Що з-під сивин як місяць визира, / Не лише давні, а й нові читачки / Мої книжки хапали б з-під пера. (ЮБ4:345)

Лисичка-мама, ім., ж. р., …А лисичка-мама теж / Доньку погодує. (Н. Чорноус: ЗНЗ-2010:93 # ~2000‑і)

Лискуче-золочений, прикм., Фарисеї купалися в літі, / Од вина туманіла душа, / А в лискуче-золоченій кліті / Зимувало самотнє пташа… (МБер3:19)

Лисохвосте, прикм., субст., …Знов лисохвосте³⁰ повсюдно й усім верховодить… (ЄШм1:540 # 20.09.1999)

Лисочолий, прикм., Лисочолі титани потроху дійшли до оргазму… (ОІрв2:46 # 11.02.1994)

Листеня, ім., с. р., див.: Калинний

Лист-крило, ім., с. р., Останні збираючи сили, / До весен готують лист-крила… (ГЦ2:11 # 1981)

Листодзвінний, прикм., Полоще крони вітер листодзвінні, / І десь далеко розв’язався грім. (ВЛ:18)

Листок-пелюстка, ім., ч. р., Золотися, місяцю, золотися / На листки-пелюстки… (ЄШм:21 # 17.02.1977)

Листок-співак, ім., ч. р., Запахла подорож, неначе чистотіл, / І ніжними листками-співаками, / Зірок падінням, густим роєм бджіл, / І солов’їв веселими піснями. (Т. Малиновський: НМД-2008: 26 # ~2000‑і)

Листопадити, дієсл., …В листопаді листопадю. Ура! (ЮБ1:144)

Листопадно, присл., див.: Кололісно

Листопадово, присл., Тобі услід не дивитимусь / лише листопадово очі заплющу… (ГЧ:79)

Листопадово-грудневий, прикм., І лише зараз, / коли сріблом листопадово-грудневим / коси причепурились. (ВКуч7:21)

Листоріст, ім., ч. р., І на деревах листоріст / Симфонію зродив пробудну. (Пащук3:62)

Листочок-травинка, ім., ч. р., Краплина роси / на листочку-травинці / довго тримається... (ВКуч2:30)

Листя-вії, ім., мн., ...І дуб легенько мружить листя-вії. (ВКуч3:10)

Листя-смертник, ім., с. р., збірн., Імпрезу листя-смертника – балет – / з іспанським шалом оспівав би Лорка. (ЛР:41)

Лихач-щасливчик, ім., ч. р., <назва поезії>. (ЮБ5:364)

Лихо-борода, ім., ж. р., …Тричі в день почав голити / Лихо-бороду свою. (ОБ:322)

Лиховдача, ім., ж. р., Дивлюсь на перших, / Як на риб двоногих, / Що червляться на березі ганьби. / На других – / Мов на левенят убогих, / Що зверху в шкурі, а в собі – раби! // І ті, і ті – одної лиховдачі. (ОБ:175)

Лиходійка-війна, ім., ж. р., На захід ішла лиходійка-війна… (ВР1:291 # ~1980‑і)

Лихо-спомин, ім., ч. р., Настане час – і лихо-спомин / Живим повідає без слів. (ОБ:126)

Лихотворець, ім., ч. р., Всіх лихотворців покарання жде. (АГр:81 # 13.05.1995); пор. з узуальним миротворець

Лицар-брат, ім., ч. р., Ми поховаєм їх, як личить / Ховати лицарів-братів… (ОБ:84)

Лицар-улан, ім., ч. р., Чорніє замок вдалині, / Бувалим лицарем-уланом / Сидить на сивому коні. (ОБ:78)

Лицемір’я, ім., с. р., Бо ж пора, вже пора на подвір’я / Із наметів, із юрт, із яранг, / із прочумлених чумів, / Із шкорлуп самоїдства, / підступності та лицемір’я, / Із хвальби і чваньби, / із плаксиво-засоплених сумів. (ЄШм1:519 # 16.12.1996)

Лібідонька, ім., ж. р., <від лібідо + лебідонька> Моя лібідонько, коли цей час настане? (АКр3:58 # 23.11.2011)

Лід-перешкода, ім., ч. р., Хай дощі чи льоди-перешкоди, / Хуртовина хай шлях замете – / Розіллються потоками води, / Через сніг сон-трава проросте. (НН:42)

Лійка-дійниця, ім., ж. р., Покіль ще у лійку-дійницю / Сльозиться із рани живиця, / Говори, сосно, говори! (ЄШм:106)

Лікар-поводир, ім., ч. р., – Даю вам, тітко, – лікар-поводир, – / одного неледачого клієнта. (МБер6:118)

Лікар-час, ім., ч. р., …Минає калюжі образ: / Їх наче розмив лікар-час. (ГЦ3:24 # 1988)

Лікоть-шпичак, ім., ч. р., Совість, сором та мізки / В них [нахаб. – В. М.] – лиш для додачі. / Гострі лікті-шпичаки – / Їхній ключ удачі. (ЮБ4:101)

Ліра-самітниця, ім., ж. р., І тоді дала вам Волинь ліру-самітницю, і пісню, / і кусень хліба насущного, / і лелек на стріху, / і шляхи незміряні. (Тимчак:33 # ~1980‑і)

Лірично-гумористичне, прикм., субст., Осіннє лірично-/гумористичне. (ЮБ4:95)

Лірничити, дієсл., Ліра зове мене, / ліра гуде мені / далиною. / Мало осліпнути, / мало лірничити / невидющим. (Тимчак:26 # ~1980‑і)

Ліс-годувальник, ім., ч. р., Північ Рокитнівщини – своєрідний край. /…/ На ліс-годувальник тут усі надії. (МТр:25)

Лісничка, ім., ж. р., А в лісничці пахло дичками-грушками, / На пательні спіли сонячні млинці. (МБер1:62)

Лісовоз-всюдихід, ім., ч. р., …Та от вигнав з твого лісу / Лісовоза-всюдихода! (МН:44 # 02.2002–02.2005)

Лісоград, ім., ч. р., Худий Баран на прізвисько Тупак /…/ На Левовій посаді / У Лісограді / Негадано-неждано опинивсь тому, / Що Лев, коли здихав, свій трон заповідав йому. (ЮБ2:10); Небезпечна в Лісограді / Склалась обстановка: / Їжачисько, що при владі, / Хоче з’їсти Вовка! (ЮБ4:177)

Літа-коні, ім., мн., Літа-коні без оглядки – / В трави шовковисті… / По веселці, як по кладці, / До мого дитинства. (АЛ:6 # ~1980‑і); Ну куди ж ви, куди, літа-коні, / Летите, ніби гонить хто вас? (РЖ:58)

Літа-ластівки, ім., мн., див.: Квіти-духм’яниці

Літачок-балачка, ім., ж. р., І ніхто не повірить / Жартівливим твоїм // І напівфліртотворним / І таким – до гвіздка! – / Як конспекти – опорним / Літачкам-балачкам. (Мейта5:151)

Літбальзам, ім., ч. р., <від літературний бальзам>, До ран – літбальзам?.. То за преміями ж / гонитва, / А крізь літпроцес проглядається хрест, де – “ІНЦІ”. (Бабій6:39)

Літепло-сонце, ім., с. р., Голубом стукає в кожне віконце, / гріє знедолених літеплом-сонцем. (Рачок1:27)

Літепло-тепло, ім., с. р., Багато сонця у воді / багато просині. / Багато літепла-тепла, / багато радості. (ЛПшен2:131)

Літерпуща, ім., ж. р., Дика наша літерпуща / Заворушиться тепер. (Г. Дем’янчук: ЛР-2010:86 # 1978)

Літзагін, ім., ч. р., Вийшов груші оббивати / Всепланетний літзагін. (АКр3:14 # 24.01.2011)

Літзліт, ім., ч. р., Спішить читацький караван / В кафе літзліт мій відзначати… (Ю. Береза: ЛР-2010:15)

Літо-диво, ім., с. р., Не надивуюсь / Вашим літом-дивом, / І віщим словом, / Молодим теплом. (СПраск2:27)

Літоростий, прикм., І літорості древа родоводу / Дбайливими нащадками зростуть... (Ундір:13)

Літрокварта, ім., ж. р., Дід брагу, ховаючись від грім-баби, / Цідив літроквартою. (ГД:34 # 06–07.2003)

Літштаб, ім., ч. р., Надпланетарні мислення масштаби, / Асоціацій незбагненний світ / Чекають в генеральному літштабі / Сьогодні, доморощений піїт. (Бабій12:57)

Ліхтар-єзуїт, ім., ч. р., А ліхтарями-єзуїтами / Чи втішиться твоя душа? (ВК:48)

Ліхтарно-попелястий, прикм., І погляд той ліхтарно-попелястий, / Як майстер, перекроював всю душу. (А. Свентах: НМД-2008: 37 # ~2000-і)

Лободастий, прикм., …Що ці ось бадиляки лободасті / Є не щось інше, як трава розрив. (ЄШм:87)

Лови-полювання, ім., мн., …Тож мужчини всі підряд, / Хоч було їм нудно, // Дома бавили діток / Зранку до смеркання, / Виглядаючи жінок / З ловів-полювання. (МСт2:32)

Лосиха, ім., ж. р., У лосихи й лося / Лосеня знайшлося. (Дубов:103 # ~1980‑і); пор. з узуальним лоси́ця [УОС-06, с. 385]

Лоскітно-духмяний, прикм., Травневий ранок, лоскітно-духмяний, / Змахнув заклично синіми крильми. (ВЯрм4:5)

Лось-довіряка, ім., ч. р., І засідку завчено лисиця тихцем обминає, / А лось-довіряка за кроки закляк на горбі. (ПВ1:65)

Лохіти, дієсл., див.: Гадіти

Лошак-дволіток, ім., ч. р., – Як здоров’я? – Вовк питає / Лошака-дволітка. (ВГр4:47)

Луготрав’я, ім., с. р., …Мчить в ніжне луготрав’я юних літ поклажа… (ГЦ1:77 # 1992)

Лукавиця-осінь, ім., ж. р., Вже лукавиця-осінь / літо бабине тче. (Рачок1:44)

Лунаво, присл., Тече любов урочо і лунаво / В ній спіють зорі, як рясні плоди… (ВР1:211 # ~1970‑і)

Любистковість, ім., ж. р., Є крила… / Мости і пороми. / І вічна любистковість зел. (АЛист:46)

Любка-киця, ім., ж. р., …Була любка-киця, / А тепер – тигриця. (ЮБ1:97)

Любка-осінь, ім., ж. р., Доспіває за мене заплакана любка-осінь… (Г. Філонюк: НМД-2009: 44)

Любов-дорога, ім., ж. р., Я щиро вдячна долі й Богу, / Що у житті тебе я маю, / Що ми знайшли любов-дорогу… (О. Гаврилюк: ЗНЗ-2010:110 # ~2000‑і)

Любовно-вогняний, прикм., Дух любовно-вогняний / Зустрічей стелив мости… (ГЦ2:79 # 1994)

Любовно-ніжний, прикм., Мій край, моя Дубровиця кохана /…/ І на листки спішить крізь буднів плаху / Віршованим любовно-ніжним гроном. (ГЦ2:26 # 1988)

Любов-Одіссея, ім., ж. р., Я вернуся до Тебе морем, / Спивши горе чаїного крику, / Заспіваю із хвилями хором / Про любов-Одіссею велику… (ГЦ2:99 # 1996)

Любов-розлука, ім., ж. р., …І Кіркоров заспівав / Про любов-розлуку!.. (ЮБ4:102)

Люддя, ім., с. р., По-москальськи – в хаті, / Рідною – на людді… / Ех, які багаті / Горби у верблюдів! (ЮБ5:331); пор. з узуальними багатолюддя, велелюддя

Люди-добряки, ім., мн., Взагалі ж ми – люди-добряки... (ВПоп:46)

Людина-гиря, ім., ж. р., А тато вірили: людина-гиря, / що терези днів, / стрибаючи, хитає… (ВФ:19)

Людина-маска, ім., ж. р., …Плюються брудом із екранів люди-маски, / Ми не воюємо, та діти на війні. (ВМ:25 # ~2000‑і)

Людина-собака, ім., ж. р., …Тоді людина-собака Олєг Кулік / Почав гавкати на собак… (ОІрв2:101 # 09.2008)

Люди-небораки, ім., мн., Чи ж не буває, люди-небораки, / Подібних і у нас дивин… (ЮБ1:13); За “єдину” Україну б’ються партократи, / А нам, людям-неборакам, нема чим по… прати! (МН:61 # 02.2002–02.2005); пор. у Т. Шевченка: О люди! люди небораки! / Нащо здалися вам царі? (# 03.11.1860) [ТШ-2010, с. 635]³¹

Людозвір, ім., ч. р., Ой, падали в трави розстріляні ранки, / У роси, де пахне чебрець… / Та ждав людозвірів, як підсумок зради, – / Кінець. (АЛ:8 # ~1980‑і); пор. в О. Стефановича: …Нехай гукає людозвір, – / Не йди на клик його не вір / Цьому на юнок ласунові! (# 1949) [http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=8112]

Людці-користолюбці, ім., мн., Це ті, що ставили над прірвою народи, / Презренні варвари, людці-користолюбці… (ВР1:335 # ~1980‑і)

Людяніти, дієсл., Хто скаже: це користь чи вада, коли слюдянієш, / Коли з тебе пада бравада, коли людянієш? (ОІрв1:67)

Люстерко-листок, ім., ч. р., До люстерка-листка / Миє личко мале зайченя… (ВР1:253 # ~1980‑і)

Люстра-крона, ім., ж. р., див.: Лампа-гроно

Лютик, ім., ч. р., Так що, лютику³², вже не варто / Проливати холодні сльози. (ГД:32)

Лютність, ім., ж. р., Лютий, не лютуй, / Бо не люта лютність. (Пащук2:38); пор. з узуальним лють

Лютніти, дієсл., У лютому холодному лютнію… (ЮБ1:145)

Лялька-лялечка, ім., ж. р., Ось лялька-лялечка мала… / Хіба вона сама прийшла? (ОБ:151)

Лялька-маріонетка, ім., ж. р., Ми – мов ляльки-маріонетки / Чи обгортки від гіркої “конфетки”. (СМ:24 # ~2000-і)

Льодосплав, ім., ч. р., В кожнім оці – льодосплав. (А. Листопад: ЛР-2010:230)

М’явкало, ім., с. р. Біля шпарочки в кутку / У смугастім кожушку / Сидить / м’явкало. (Тимчак1:8)

М’яколапий, прикм., М’яколапа і безпощадна / Гра, де пазур чига, як дріт. (Бабій1:73)

М’яч-живіт, ім., ч. р., Коли ж на шляху, що додому веде, / Пітьмою ошуканих стріне людей, / Під булькіт і хлюпіт м’яча-живота / Він очі запухлі від них відверта… (ЮБ4:232)

М’ячик-стрибунець, ім., ч. р., Грайливе, наче м’ячик-стрибунець, / Пройде – не встигнеш / схаменутись. (ВС:53)

Мав, ім., ч. р., Загублену найдавнішу відшукують мавки і мави / Легенду про нелукаву про вічну свою весну. (НД3:28)

Магічно-космічний, прикм., Ніч новорічна, магічно-космічна межа. (НД2:76)

Магічно-таємничий, прикм., В собі самому жити вмій – / Є цілий світ в душі твоїй / Магічно-таємничих дум… (ВЛ:364)

Магма-сльозинка, ім., ж. р., Й розтане сліпоти холодний камінь, / І магмою-сльозинкою стече... (ОГ:5)

Магнетичність, ім., ж. р., див.: Злет-крило

Маг-цілитель, ім., ч. р., див.: Бізнесмен-одиночка

Маестро-вітер, ім. ,ч. р., Маестро-вітер раптом десь узявся – / Її [сніжинки. – В. М.] шалений танець все тривав. (І. Костюк: НМД-2008: 142 # ~2000-і)

Маестро-дощ, ім., ч. р., Маестро-дощ ліниво сипав перли… (ЛПшен2:53)

Мажоритися, дієсл., Отак в житті все повелось: / Комусь – мажориться³³, / Мені – мінориться. (ВЛ:220)

Мажорно-музейний, прикм., Де кантуєшся ти, з ким кентуєшся, музо мізерна, / Доки в твого законного мужа мармиза мажорно-музейна… (ОІрв2:46 # 11.02.1994)

Мазок-голограма, ім., ч. р., Шляхетні мазки-голограми / Лягають на листя повільно. (ГЦ2:51 # 1992)

Мазя-син, ім., ч. р., Влітку з міста мазю-сина / Привезла в село матуся… (МК2:31)

Майка-фуфайка, ім., ж. р., Він уже на два прилавки / Торгував – не з-під поли, / Ті ж збував майки-фуфайки, / Що недавно скрізь були. (ЮБ1:86)

Майстер-віртуоз, ім., ч. р., Отак і майстер-віртуоз: / Витьохкує, співає, плаче скрипка, / Не Паганіні і не Барліоз, / А наш – з Підлипок… (Бабій8:245)

Майстер-металіст, ім., ч. р., Той Федоров – він родом із Москви, / Він син ножівника – купця й міняйла, / Ще й дуже вправний майстер-металіст… (ВК2:50)

Майстер-скрипаль, ім., ч. р., Десь грають над містом / найкращі майстри-скрипалі. / Повільно і дивно зникає прозорість сорочок… (АВ:97 # ~1980‑і)

Майстер-трудівник, ім., ч. р., В оселях цехових майстрів-трудівників / Не вольно бути світлу і любові. (ВМ:42 # ~2000‑і)

Майстер-чародійник, ім., ч. р., <назва поезії>. (ВГр4:82)

Маки-губи, ім., мн., І цілують маки-губи, / І шепочуть: / – В добру путь! (АГриг:31)

Маківки-уста, ім., мн., Живої водиці шукання / До маківок-уст привело… (ГЦ2:50 # 1992)

Макогін-критик, ім., ч. р., <назва поезії>. (Красюк:49 # ~1970‑і)

Макросвітломерехтіння, ім., с. р., І сяйво, й морок, відблиски і тіні, / І мікро, й макросвітломерехтіння. (ВБ5:143)

Максі-гад, ім., ч. р., Виріс Кислиця / (Це суща правда) / З міні-шкідливця / У максі-гада. (ЮБ5:402)

Максі-зарплата, ім., ж. р., Міні-заслуга – максі-зарплата. / Максі-провина – міні-розплата. (ЮБ5:346)

Максі-клепка, ім., ж. р., У цієї міні-моди / Наймініші максі-клепки. (ВПоп1:77 # 1976)

Максі-провина, ім., ж. р., див.: Максі-зарплата

Максі-речення, ім., с. р., Про це вже мовлено не раз / І максі-речень, й міні-фраз. (ЮБ4:142)

Малюк-світанок, ім., ч. р., Малюк-світанок підійма, як світ, / Палаючу голівку. Сніп. Єство. (ВЛ:276)

Мальовидло, ім., с. р., ...і коли перспективи / перетворяться на мальовидла… (ЛР:32)

Мама-сучка, ім., ж. р., …Та, напевно, важко порівняти – / Маму-сучку і суку-людину. (ВМ:84 # ~2000‑і)

Мана-полуда, ім., ж. р., Лиш як впаде з очей мана-полуда, / Як совість осміє нас і освище, – / Побачим раптом, що у люстрах наших люди, / До котрих ми не доросли ще. (ГЧ:113)

Мандрівниця-комета, ім., ж. р., …У темнім космосі кудись летить / Сріблястий шлейф мандрівниці-комети… (ББ:69 # 01.1999)

Мара-потороча, ім., ж. р., “Як і звідки?” – чудувались люди, / Чи то, може, мари-поторочі? (ОБ:136)

Марево-земля, ім., ж. р., Від всього звичного відчалюю / І жду, що вигулькне здаля / Terra incognita Australia – / Південна марево-земля. (ВКл1:26)

Марення-життя, ім., с. р., Вона чекала, та не дочекалась / Його єдиного у маренні-житті. (О. Микула: СА-2004:8)

Марнозлотиця, ім., ж. р., Мов клен осінній – на опале листя / І я дивлюсь на вижовклі листки, / Що і черленим дивом налилися, / І марнозлотицею впали на стежки. (Бабій2:69)

Маска-лице, ім., ж. р., І злітає, мов порох, із маски-лиця / На брехні і насиллі замішана слава… (ІС:15)

Масляноокий, прикм., …Живе мала Домініка, / Дочка чаклуна місцевого, – / Мулатка оливковошкіра, / Довгонога, масляноока, / Вже старша за 10 літ. (ОІрв2:66 # 1992)

Мати-берегиня, ім., ж. р., Виряджала мати-берегиня / У світи і донечок, й синів. (НСв:9 # ~2000‑і)

Мати-зірка, ім., ж. р., див.: Диво-квітка

Матінка-водиця, ім., ж. р., Як на куток сільський криниця / Була однісіньким-одна, / Ніколи матінка-водиця / Не вибиралася до дна. (МБер2:39)

Матінка-держава, ім., ж. р., Для поета найдорожчі: / Добра слава та уява, / Свій народ, своя країна, / Своя матінка-держава! (МН:85 # 02.2002–02.2005)

Матінка-доля, ім., ж. р., Тільки підсипала перцю / Матінка-доля в безхитрісні мрії селян… (ІС:64)

Матінка-правда, ім., ж. р., Всі-бо за матінку-правду б’ють себе в груди, / А дітей не кидають у шторм, а прилаштовують – / де тепліше. (Бабій1:22)

Матінка-хмара, ім., ж. р., Відпусти мене, матінко-хмаро, / Погулять… (ВКл2:40)

Матч-п’янка, ім., ч. р., В селі спорт ще процвітає – футбол у пошані – / Результати матчів-п’янок для нас непогані! (МН:102 # 02.2002–02.2005)

Матч-фінал, ім., ч. р., Та знову гул кипить в арени пащі, / Яка чекає вже на матч-фінал. (ББ:136 # 07.1998)

Матюжіння, ім., с. р., ...Від злих матюжінь і від оргій “распутних” / На наші освячені води й хліби. / Виходим, виходим з жорстокого віку... (Бабій6:29)

Мацанат, ім., ч. р., <від мацати + меценат>, Яка там щирість? Ласі поторочі – / Продюсер, меценат – всяк мацанат. (ПВ2:53 # ~2000-і)

Мачиночка-зірниця, ім., ж. р., див.: Диво-рушник

Мачуха-доля, ім., ж. р., Навіщо ти, мачухо-доле, / Надрізала крила мені? (АЛ:3 # ~1980‑і)

Машина-морока, ім., ж. р., Помагають тягти Гнату / Машину-мороку, / Трьох вчепилося позаду, / А ще двоє – збоку. (ЛКЗ2:21)

Мега-блог, ім., ч. р., От і зав’язався полілог: / Кліп, кліше, туше і компромати, / Командори і конгломерати, – / Компаративістський мега-блог. (Мейта5:81)

Мега-вокзал, ім., ч. р., Наші душі недремні, як мега-вокзали / На шляхах в позачасся… (НД3:43)

Меганавіжений, прикм., Попри тлум, і глум, і шал, і шквал / Меганавіженої епохи, / В тебе – незагоєна душа, / Серце не покрите мохом… (Мейта5:105)

Мега-поганий, прикм., Усі ваші мега-погані новини / Для мене глухого нічого не значать. (ВШв:30 # ~2000-і)

Мегасексуальнісно, присл., А мені так хочеться хоч трішки /…/ Виставити звабні ніжні ріжки / Й мегасексуальнісно пожить. (Ю. Береза: ЛР-2010:14)

Мегасексуально, присл., Сонце мегасексуально – до грудей землі, / Згідно ритуалів космогонії. (НД3:22); …Замість жити мегасексуально³⁴ / Курять й матюкаються жінки… (Ю. Береза: ЛР-2010:14); див також: Дівчина-земля як подавати Березу, адже свідоме вживання????

Медів’я, ім., с. р., …І душа весну відпразникує, / Як бджола медів’я золоте. (ВР1:433 # ~1980‑і)

Медновинка, ім., ж. р., – Раджу всім як терапевт / Медновинку “Вінегрет” / Фірми “Два слони і лань”… (ЮБ5:378)

Медоборний, дієприкм., Земля медоборна – до щедрого хліба і солі. (Бабій1:38); Що зробив ти [антихристе. – В. М.] із раєм Господнім – / з медоборною, хлібородною / дароносицею / матір’ю Україною? (Бабій7:6)

Медово-яблуневий, прикм., В саду медово-яблуневий дух / І гупають, як гирі, в землю бере. (Бабій11:27)

Медокрай, ім., ч. р., Хмарина біла плине твого плаття, / І кличе у лугові медокраї. (СМатв2:13)

Медоярово, присл., Переповниться медоярово – / Вродить колосом ярина. (ЛПшен2:81); пор.: Вербоярово

Мед-перга, ім., ч. р., див.: Жовтоквіт

Медсестриця, ім., ж. р., На прийом нагодився якраз-якраз, / Медсестриця двері відкрила…(ЛПшен1:6); пор. з узуальним медсестра

Мед-узвар, ім., ч. р., …Блиск золота рій бджіл примітив / І п’є жадливо цей нектар, / Щоб зготувати мед-узвар. // Цей мед-узвар заповнить вулик… (ГЦ3:12 #1980)

Мед-ягода, ім., ж. р., …Солодкі, як уста, / Мед-ягоди червоні. (С. Бабій: ЛР-2010:9)

Меланхольно, присл., Горбань меланхольно виймає з халяви / ножа. (ПВ1:105); пор. з узуальним меланхолійно, меланхолічно

Меліосухота, ім., ж. р., Куди це ви? / Ще посвіт джерела / Ще мову джерела / Не висмоктали меліосухоти. (Тимчак:68 # ~1980‑і)

Мельнича, ім., с. р., Ми ж не малі мельничата / Діда Омелька внучата. (Дубов:93 # 06.07.1988)

Менестрел, ім., ч. р., Це потім гордиться буде Одеса, / Який менестрел – той залітний орел. (Бабій10:134 # 04.01.2000); пор. з узуальним менестрель

Ментоло-м’ятний, прикм., Холод такий довкола, / Наче ментоло-м’ятний… (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:190)

Ментор-хижак, ім., ч. р., Бійтеся і не читайте / Віталія Олексійовича Коротича – / Короля перевертнів, ментора-хижака... (ВПоп:18)

Мереживно-карий, прикм., У нас декорований ангелом закут – / Зеленим і синім, мереживно-карим – / Петрушкою, кропом, букетами маку. (НД3:29)

Мерехтіти-дрімотіти, дієсл., …І вона мерехтить-дрімотить: / “Спить кохана твоя, уже спить…” (ЄШм1:411 # 1959)

Мертвовтома, ім., ж. р., Ну, а в мене і в гостях, і вдома / Мертвовтома – і ні дать, ні взять. (ВПоп:21)

Мертвогрішний, прикм., В цім гулазі мертвогрішнім / Тільки в лісі веселились… (МН:72 # 02.2002–02.2005)

Мертворозквітлий, прикм., Я ж бо людина,/ Вірю в світло, / А не в льодину мертворозквітлу. (МПш:16)

Мертво-сіро-білий, прикм., див.: Віття-крила

Мертвосліпий, прикм., …Не поспішайте зривати зародки слів у рядки, / Доки самі не озвуться болем чи радістю – / хтозна, / Бо недоношене слово – мертвосліпе дитя. (ОБ:35)

Металево-гудронний, прикм., Соловей раптом щебетом нас повернув / З металево-гудронного світу / В черешню забілену... (Бабій4:4)

Металоман, ім., ч. р., Жовтий блиск, металом пахне – / Розум, як в тумані: / Вже ні сорому, ні страху / У металоманів. (ВБ3:81); пор. з узуальним меломан.

Мета-модерн, ім., ч. р., Я не злукавлю. Я пережила. / Мета-модерн над розкопками душ. (НД3:6)

Метафорити, дієсл., Тут метафорити не можна. (МПш1:20)

Метелик-вія, ім., ж. р., Карі очі чисті, ще й віночок пишний / Чорних, кучерявих метеликів-вій… (РБ:70)

Метелик-час, ім., ч. р., Метелик-час на квітку серця сів... (ВКуч2:35)

Метушливо-крикливий, прикм., А дерева, мов шатра зловісні / З метушливо-крикливими / Поселенцями.... (Бабій5:26)

Мжичка-мана, ім., ж. р., Тече діряве небо й не тече, / Замружилося мжичкою-маною. (ОБ:140)

Минути-загаснути, дієсл., Вже минула-загасла любов… (М. Бандура: НМД-2010:73)

Мисленний, прикм., На твоєму мисленному древі / Я листок, / Що жовто одцвіте… (СПраск1:11); пор. з узуальним ми́слений [УОС-06, с. 405]

Мисливець-чукча, ім., ч. р., Аж тут черга докотилась / До мисливця-чукчі. (МСт2:53)

Митець-близнюк, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:261)

Митець-музикант, ім., ч. р., див.: Воля-свобода

Митець-одинак, ім., ч. р., ...Ти – між книг, наче в келії схимник, монах / Молишся за Україну (кривавиться серце і / плаче), / Вони ж в бандах, командах і що їм митець-одинак?.. (Бабій6:44)

Мить-плаксуля, ім., ж. р., І буде мить-плаксуля – мов тире. / Як манна з неба – кожна крапля буде. (ЮБонд1:69)

Мить-пора, ім., ж. р., Не спиниш бігу, не старайсь, / А з ним єднайся серцем – / Твоя життєва мить-пора / Згартується у герці. (Пащук1:16)

Міднорогий, прикм., …Міднорогий місяць / спить в осонні неба. (ГЦ1:42 # 1990); пор. з узуальним золоторогий

Мідночолий, прикм., Немов церковний мідночолий дзвін / У скроні бамкнув / На порозі прірви… (СПраск2:94); пор. з узуальним мідноло́бий [УОС-06, с. 406]

Міжвіття, ім., с. р., Тут яблука поезії в міжвітті, / Як жовті місяці у хмарах зеленавих… (Бабій8:32)

Міжгілля, ім., с. р., Похмурий ліс, проріджене міжгілля / Холодна синь прониже до глибин… (Бабій1:63)

Міжзір’я, ім., с. р., Душа до нього повнилась довір’ям, / Їй бачилось, як він уже несе / Її в ту синю таїну міжзір’я… (ВЯрм5:143)

Міжкрилий, прикм., Це ж підхід із перекосом / До міжкрилих наших справ! (ЮБ4:161)

Міжтрав’я, ім., с. р., …Така слухняно-ворушка, / Така в нічийності принадна – / Тонка лозинка виноградна / В міжтрав’ї куцого ярка… (ЄШм:104 # 12.07.1992); пор. в А. Мойсієнка: І дихало погожою росою / Міжтрав’я сизе… [http://bukvoid.com.ua/library/_txt/anatoliy.../zi_zbirki_priiemlyu_1986/]

Мізері-милосердя, ім., с. р., …І кому ти [музо. – В. М.] даруєш своє мізері-милосердя, / Спересердя зламавши у ньому останнє осердя? (ОІрв2:46 # 11.02.1994)

Мікробайка, ім., ж. р., Мікробайки, <назва циклу> (ВЛ:228)

Мікровсесвіт, ім., ч. р., Мікровсесвітом велич світу / Ніжне серце в собі вмістило. (ВР1:159 # ~1970‑і)

Мікрозвучання, ім., с. р., Але ж у мушлі чути океан – / Різноголосий світ мікрозвучання. (ВЯрм5:83)

Мікро-міні-найменший-манюсінький, прикм., Я вас порятую від воєн, / тільки проголосуйте за мене рукою / з мікро-міні-найменшим-манюсіньким чіпом… (Мейта3:35)

Мікропилинка, ім., ж. р., Мовби пилиночки – наша Земля, / Люди – небачені мікропилинки… (ОМ:7)

Мікроскопічно-маковий, прикм., Якої ж я раси й сполуки? / Якої ж національності?.. / Не видно? О ні, не видно! – / Мікроскопічно-маковий… (ОБ:134)

Мікрофонити, дієсл., Якщо ти син своєї Батьківщини, / Не мікрофонь себе на всі лади… (ОБ:21)

Міліція-поліція, ім., ж. р., див.: Гава-ворона.

Мілкодухий, прикм., Мілкодухим прости і не кайся – / Вимагати чого від юрби? (ЛПшен:57)

Мільйонно, присл., ...Я б мільйонно помер, щоб ти вільною завжди була... (ВКуч1:25)

Мільйоннозвукий, прикм., Допоки ж гомін їх мільйоннозвукий – / Ще стане сил / Для жита і ріки. (СПраск1:68)

Мільйонноокий, прикм., Зорять вічності лампади – / Мільйоннооким світ стає… (Б. Тен: ЛР-2010:33); пор. у В. Симоненка: Світе мій гучний, мільйонноокий, / Пристасний, збурунений, німий. [КСАН-04: с. 279]

Мільйонопало, присл., див.: Дощ-піаніст

Міні-вартість, ім., ж. р., …Скупляєш все, що й міні-вартість має. (ЮБ2:79)

Міні-віршик, ім., ч. р., Поки моя рука ще пише, / Щодень лишать хоч міні-віршик. (АГр:74 # 28.06.2003)

Міні-заслуга, ім., ж. р., див.: Максі-зарплата

Міні-зебра, ім., ж. р., див.: Кавуня

Міні-копія, ім., ж. р., Поруч з місяцем вони – бліда подоба, / Міні-копії його у стилі “ретро” – / Ліхтарі. (НД2:81)

Міні-мініатюра, ім., ж. р. <визначено як жанр поезії “Звернення поета до співвітчизника, як до рівного собі”> (ОІрв2:99 # ~2000‑і)

Міні-поетеса, ім., ж. р., Балаганять міні-поетес / І на Віслі, і на річці Сені. (Мейта5:78)

Міні-рандеву, ім., с. р., Лиш той, хто мав хоч міні-рандеву, / Моїм зізнанням серденько зігріє… (ЮБ3:419)

Міні-розплата, ім., ж. р., див.: Максі-зарплата

Міністр-оптиміст, ім., ч. р., Міністрові-оптимістові, <назва поезії> (ЮБ4:209)

Міні-фраза, ім., ж. р., див.: Максі-речення

Міні-шкідливець, ім., ч. р., див.: Максі-гад

Мінливо-рухливий, прикм., І сяйне тобі раптом одна із великих ідей: / повертаєш не в царство бетонних потвор-супостатів, / а в мінливо-рухливе, хвилююче місто людей ... (ЛР:23)

Міноритися, дієсл., див.: Мажоритися

Міражно, присл., …густі важкокрилі дими / Міражно будують / химерні якісь візерунки… (Дубов:31 # 25.09.1987)

Мірошник-Час, ім., ч. р., Отак на жорнах буднів вічність мелеться, / мірошник-Час до Лети нас несе. (ЛР:11)

Місиво-золото, ім., с. р., Витанцьовує солодко, молодо… / Завтра згине це місиво-золото. (СМ:14 # ~2000-і)

Міс-краля, ім., ж. р., …Черешня на голибіських горбках, / Що затінить красою і міс-кралю. (Бабій11:42)

Місто-Мокош, ім., с. р., Місто-Мокош кислотним бальзамом дощу / Споліскує рани у вуличних нетрях волосся. (ВК1:51)

Місто-нещастя, ім., с. р., В найостаннішу мить перед вводом у тіло наркозу / Прокричу крізь легені: “Люблю тебе, місто-нещастя…” (А. Свентах: НМД-2008: 38 # ~2000-і)

Місто-ніч, ім., с. р., Міста-ночі грайлива примара / Світлофором мені мигоче. (Г. Філонюк: НМД-2009: 44)

Місянчук, ім., ч. р., Місяцю, як дивився? / То ж – твої місянчуки!; Місяцю, як ти дивився! / Всі ж вони – місянчуки; Місяцю, ти – винуватий. / Ми – твої місянчуки. (АЛист:157)

Місяць-красень, ім., ч. р., І багрянисто осінь там цвіла, / І місяць-красень золотаво сходив. (ГД:18)

Місяць-легінь, ім., ч. р., Як місяць-легінь стука в шибу барткою / І ще світанку не заграв кларнет, / На ночі темно-голубих панбархатах / Я золотом гаптую твій портрет. (ВР2:398 # 1979)

Місяць-невдаха, ім., ч. р., Мо’, лісуни, а може, й дуби, / Що місяць-невдаха розгубив... (ББор3:69)

Місяць-пересмішник, ім., ч. р., А з висот до нього місяць-пересмішник, / Весь блискучий, хоч босяк і маргінал, / Слав привіти красномовні та утішні, / Щось на кшталт: вгамуй, поете, в серці шал. (НД3:85)

Місяць-повень, ім., ч. р., Попідкладаю під стерплі струни / сивої вовни – / Колесо вискрипить небо думи / місяцем-повенем… (Тимчак:26 # ~1980‑і)

Місяць-серп, ім., ч. р., Коні мені приснились. / І бачив я вільний степ! / Підкови їхні губились, / Схожі на місяць-серп. (МЩ:6); Пожала зорі місяцем-серпом, / І кожному заглянула під вії. (Т. Малиновський: НМД-2008: 30 # ~2000‑і); пор. у Г. Чупринки: Морок сонний, морок чорний / Ріже сяйвом місяць-серп (# 1910) [http://pysar.net/virsz.php?poet_id=81&virsz_id=104]

Місяць-човник, ім., ч. р., І місяць-човник, що упав згори / В останні передгрозяні хвилини // Й затріпотів, мов рибка золота, / На свіжій хвилі в почорнілий берег. (ІС:49)

Міфореалія, ім., ж. р., Міфореалій знову стерта грань. (ОЗ2:5)

Міфосюжетик, ім., ч. р., Міфосюжетики, <назва циклу поезій> (ЮБ2:74)

Міць-сила, ім., ж. р., …Далечінь тремтить, / Мов запрошує / Подивитися / Світу білого, / Похвалитися / Міццю-силою. (ЄШм1:413 # 21.12.1962)

Мляво-байдужий, прикм., Ми мляво-байдужі, неначе поснули, / Без національності, мов без коріння… (ГД:5)

Многовежий, прикм., І вершиться політ, / Мов стрімка многовежа будова… (ВР1:250 # ~1980‑і); Космонавт і поет, / Два творці многовежого руху, / Світлом віри земної / Пропалюють трасу в імлі… (ВР1:259 # ~1980‑і)

Многовіччя, ім., с. р., …Степами гривою розвийся, / Гребни копитом на узбіччі / І Батьківщині ще явися / На калинове многовіччя. (ВР1:76 # ~1970‑і); пор. з узуальним многоріччя

Многоголосно, присл., І світ цей, незвіданий і кольоровий, / Творитиме многоголосно осанну // Тому, хто до неба возводить долоні… (НД2:92)

Много-го-національний, прикм., див.: Земляк-вкраїнець

Многогранніти, дієсл., …Космічне дійство / Вспадкував у мовах, / Щоб многограннів / Генетичний код. (СПраск2:10)

Многогрішно, присл., …Схиляється небо твоє многогрішно / До чистого цвіту любистку та рути. (НД1:33)

Многолико, присл., Світу безмір в собі розчиняю й ділю, / І творю у собі многолико. (НД1:15)

Многосвічно, присл., Радосте, десь возгорись многосвічно / І присвіти, припади до стила. (НД3:6)

Многосилий, прикм., О рідна Волинь! Ти мій древній маяк, / Про тебе і в Рівному пам’ятаю. / Хто дав тобі це многосиле ім’я? (ЮБ1:110)

Многостраждалець, ім., ч. р., Многостраждалець. Каторжник. Поет. (Бабій6:39)

Многострунність, ім., ж. р., Весняна многострунність – / Солодка чиста юність – / Сидить на серця троні / В золоченій короні. (ГЦ1:23 # 1988); пор. у Є. Маланюка: …А Навсікая – та несла, як дар, / Безсмертну радість, / серця многострунність… (# 16.09.1958) [Цит. за: КСАН-04: с. 282]

Многотисячетисячекратно, присл., Свою Україну любіть / Многотисячетисячекратно! (ББ:89 # 09.2000)

Многоцвіття, ім., с. р., Пейзаж ХХ століття. Жінка. / Дорога многоцвіттям, / многолюддям… / Тамує океан в собі щемка / сльозинка. (НД2:75)

Мова-богоматір, ім., ж. р., Лиш рідна Мова-богоматір / Спасе від нинішніх Батиїв! (ГЦ2:183 # 2004)

Мова-колискова, ім., ж. р. Багато пишем ми про мову-колискову, / Тож багатьом вона колискою стає. (ВМ:9 # ~2000‑і)

Мова-мати, ім., ж. р., …Я тобою, мово-мати, / Буду жити й розмовляти. (НН:18); Плаче мова-мати / Піснею щоб бути, / Хоче щастям стати, / Діток пригорнути. (І. Костюк: НМД-2008: 141 # ~2000‑і)

Мовчазно-покірно, присл., Мовчазно-покірно останнім на плаху / Замулений став “журавель”. (Дубов:53 # 24.07.1988)

Мовчання-золото, ім., с. р., Тьмяніє мовчання-золото / Під сріблом холодних слів. (ОЗ1:45); пор. зі сталим виразом: “Слово – срібло, а мовчання – золото” [РУССВ-2000, с. 791]Вирган

Мовчкома, присл., Що ти сказати волієш мені мовчкома? (Л. Пшенична: ЛР-2010:334); пор. з узуальними мовчки, мовчком

Могилокопач, ім., ч. р., Ось знов могилокопачем рудим / Холодний вітер над труною свище… (ІС:25)

Могутньо-гордий, прикм., У серці повінь зеленморя – / В обіймах лісу мій порив: / Закоханий в його просторінь, / В його могутньо-гордий спів. (Пащук1:43)

Модняк, ім., ч. р., – На півроку прикотили / “На природу” модняки… (ЮБ1:46); пор. з узуальним модник

Можебно, модальник, І, можебно, не будуть такими печальними вірші… (А. Лимич: ЛР-2010:226 # 1996)

Мозочок-вата, ім., ч. р., Певно, що “тил” наш невинуватий, / Швидше – неспілий мозочок-вата! (Дубов:46 # 09.10.1989)

Мокро-сірий, прикм., Дивлюсь на асфальт – мені уже звично, / Що він – мокро-сірий. В сльозах… (Г. Сафроньєва: НМД-2009: 163)

Молдаванин-спекулянт, ім., ч. р., див.: Білорус-евакуйований

Молиститися, дієсл., Молистімось до Бога з молитвою, дай нам / сьогодні, / Дай нам, Отче, ума, бо в кишенях давненько / катма. (А. Лимич: ЛР-2010:226 # 1996)

Молитва-голуб, ім., ж. р., Не зітерти молитв голубих / На землі і на тлі піднебесся – / Вітер білий молитв-голубів / Понесе аж у Царство Небесне. (ГОл1:48)

Молитва-мольба, ім., ж. р., Я стужився, мамо, за тобою: / В опівнічних снах приходиш ти – / Тихою молитвою-мольбою / Осяваєш вікна самоти. (ВР2:319 # 1995); пор. в іншій редакції: …Знову молитовною мольбою / Осяваєш вікна самоти. (ВР4:97 # 1995)

Молільник-грішник, ім., ч. р., Не молільником-грішником будь на землі, / А радіючим грішником будь на землі. (В. Ящук: ВП-2005:37)

Молокоплан, ім., ч. р., Останні із могікан – їздові на бригаді / Довозять в безтарках осінній туман / Із гичкою чи буряками з кагатів, / Дещицю й свою вносять в молокоплан. (Бабій2:28)

Молотосерпастий, прикм., Ностальгії муки справжні / Сень терпить мордатий, / Сниться лад йому вчорашній – / Молотосерпастий. (ЮБ4:231)

Монаршо, присл., Тут давня істина є змістом: / На руку моляться – Москви. / На ту, що злобою налита, / Щоб всіх монаршо осінить... (ВБ1:18)

Монастиренський, прикм., Він судією мусить бути / на монастиренській межі… (МПш2:10); Пас Кирило у долині / монастиренських корів. (МПш2:20)

Мор-голод, ім., ч. р., Не кряч, вороне, / Ще не скорене / Мором-голодом серце морене, / Колимою ще не застрашена / України душа Тарасова… (СПраск1:25)

Морда-біг-ікона, ім., ж. р., Регіони ж, ніби клони: / Одні – Ющенка вітали, / Інші – морди-біг-ікони / На-гора собі клепали. (МН:113 # 02.2002–02.2005)

Мореман, ім., ч. р., …І у вічнім плаванні підводнім / У човні лишились моремани. (ВМ:24 # ~2000‑і)

Море-океан, ім., с. р., Чим зміряю свою любов до тебе? / Чи верховіттям зоряного неба? / Чи глибиною моря-океану? (ОБ:225)

Мороз-відрада, ім., …Морозом-відрадою в душу заходить / Осіннього саду прозріння і біль. (ВКл2:45)

Мороз-дідуган, ім., ч. р., …Бо зістарився рік і мороз-дідуган / Проглядає кошлато з Природи. (Бабій11:79)

Морозно-сльотавий, прикм., В дні осінньо-зимові похмурі, / У морозно-сльотавій порі, / Осокори стоять, наче мури, / Понад часом над плином доріг. (ВБ5:105)

Морозно-талий, прикм., Ще й купина морозно-тала… (ВПоп1:37 # 1987)

Мороз-тріскун, ім., ч. р., Мороз-тріскун вже вії вполонив / І зашпори до рук давно підкрались… (МЯк1:22)

Морозяно-скляний, прикм., Іще надворі паморозь осіння, / Повітря – не морозяно-скляне. (МБер3:32)

Москалець, ім., ч. р., …Лиш на Україні волі сходи / Топче враже стадо москальців… (ВР2:323 # 1967) АЛН?? Чи потрібно писати у множині????

Московщений, дієприкм., див.: Ланцюгований

Мостик-семицвіт, ім., ч. р., У півнеба в два кінці / Виріс мостик-семицвіт. (Дубов:108 # 19.09.1988)

Мошавіти, дієсл., Хрести мошавіють, / і світять зірки пофарбовані. (Тимчак:21 # ~1980‑і)

Моя-без-тебе-непотрібність, ім., ж. р., Ти бачиш / Мою-без-тебе-непотрібність... (Мейта4:98 # ~2000‑і)

Мрійник-фантазер, ім., ч. р., І везти б мені не шмаття / жадібних спекулянтів, / а мрійників-фантазерів, / справжніх екскурсантів. (ЛР:31); пор. в О. Подвишенного: Мечтатель-фантаст боится опоздать на бал; / Случайно, не о себе я ль? (ОПодв:53)

Мрійниця-зима, ім., ж. р., …Як радісно, що мрійниця-зима / Лататтям білим трепетно сповита. (Л. Гладун: Проріст-06:22)

Мрійно-живий, прикм., Біле озеро – диво Полісся. / І тендітне, і мрійно-живе. (СМатв2:51)

Мрія-крило, ім., ж. р., …Дай наснаги жить мрії-крилу… (ГЦ2:78 # 1994)

Мрія-сон, ім., ж. р., Йду в мрії-сни, іду і так спішу я, / Що день мій у сторіччя пророста. (АЛ:7 # ~1980‑і); …І гину, не добігши шпальт, / У мріях-снах співаю гучно… (ГЦ1:85 # 1993)

Мрія-сподівання, ім., ж. р., Збудуться, я вірю, / мрії-сподівання. (ІПл3:43 # ~2000‑і)

Мружно, присл., Сміється мружно сонцеколо… (ВЛ:91)

Мудрагувати, дієсл., …Ви ж мудрагуєте нівроку / Про все, про всіх, про білий світ. (ВБ:115 # ~1980‑і); пор. з узуальним мудрувати

Мудро-східний, прикм., Щось мудро-східне сяяло з очей, / А в тихій мові – надтверда основа... (Бабій6:39)

Мудрочолий, прикм., Добридень вам, Тарасе мудрочолий! (Ундір:29)

Муж-Аполлон, ім., ч. р., Для вас, дорогі матрони, / Найкращими є пісні, / Які мужі-Аполлони / Стрілами всіх Купідонів / Дарують навесні. (МН:104 # 02.2002–02.2005)

Муж-гід, ім., ч. р., І хай мужі-гіди / Заробляють валюту для нас. (МСт2:24)

Муж-заброда, ім., ч. р., Брехлива позолота / Мужів-заброд державних / Життю дарує квота – / На смерть – з рахунків банку. (ГЦ1:227 # 2003)

Муж-земляк, ім., ч. р., Словом, твір написав поетичний я свій / Про мужів-земляків, / що глибоко дихнули. (ЮБ1:140)

Муза-жона, ім., ж. р., Теж побіг, ще рано-вранці / Наш поет на поле бою, / У сорочці-вишиванці / Й разом з музою-жоною. (МН:60 # 02.2002–02.2005)

Муза-подружка, ім., ж. р., Іще день я без Музи-подружки стрічаю. (К. Смалюк: НМД-2009: 119)

Муза-сестра, ім., ж. р., Спасибі, музо-сестро, за натхнення, / Воно мені солодше за меди. (Д. Федорович: НМД-2009:202)

Музашник³⁵, ім., ч. р., <назва циклу поезій> (ЮБ2:89)

Музикант-невдаха, ім., ч. р., А що перший шумів з-над даху – / Про музиканта-невдаху, / Бо виколисав йому долю, що гілляччями хмар сягала. (ЛПшен1:24)

Музичнобровий, прикм., А потім ти [хато. – В. М.] мовчазно і несміло / Приходила ясна й музичноброва… (ВР3:15)

Мука-втіха, ім., ж. р., Підпусти мене, милий, / На відстань завмерлого дихання – / І над мукою-втіхою / Вибухне віхол вогонь. (ВКл1:38)

Мукало, ім., с. р., А на лузі за селом / Із рогами та хвостом / Ходить мукало. (Тимчак1:8)

Мукання-привіт, ім., с. р., …Сидів і слухав мукання-привіт, / І хвилювався за корову сильно… (ЮБ3:405)

Мукоборство, ім., с. р., Я стою і я встою / у нашому ділі і слові, / Як пече мене в серце твоє / мукоборство святе. (Бабій7:41)

Мультичний, прикм., На мультичному хвості / сорока приносить вісті… (Мейта5:11)

Мурах, ім., ч. р., …Бо ж кожна пташка у гніздечку, / мурах чи коник на стеблі – / Усе те хоче довго жити – / хай на отруєній землі. (ВР2:117 # ~1990‑і); пор. з узуальним мураха

Муркотно, присл., Воно і не з тобою і з тобою… / То лащиться муркотно котеням. (ПВ1:212)

Мурлій, ім., ч. р., Та мурлій не знав, що “ців” / Зветься кіт у горобців. (Тимчак1:17)

Мустанг-скакунець, ім., ч. р., І так уже змізерніли душею, / Так ониціли мордою лиця, / Що вже бенкет їм давить, ніби шлеї / На шиї у мустанга-скакунця. (ВК2:12)

Мутантніти, дієсл., Й народжувались від брехні / Мутанти, / І мутантніло злякане життя. (СПраск1:57); Вже мутантніє рід од радіації. (СПраск1:58)

Мутель, ім., ч. р., Якось з другим змієм скинувсь / На одну, чи дві / І зробивсь у нього, сину, / Мутель в голові. (ЛКЗ1:41)

Мухіада, ім., ж. р., З циклу “Мухіада”, <назва циклу поезій> (ЮБ3:238)

Мученик-дід, ім., ч. р., …Став легендою мученик-дід мій / З тих пір на селі. (Бабій8:40)

Мучениця-совість, ім., ж. р., Погамувати серця ніжний щем / Чи виправдати мученицю-совість? (НМ:40)

Мученицьки-мудрий, прикм., …Зворушений не голосом симфонії, / Не вибриками оперної арії, / А мученицьки-мудрим шляхом аріїв… (ВЛ:202)

Мучено, присл., Живемо по інерції: / ситі – сито і мучено – мученики. (Бабій8:218)

Мушля-слово, ім., ж. р., Мушлями-словами / Нової драми пишеться сюжет. (ОЗ1:41)

Мушля-хмара, ім., ж. р., А мушлі-хмари тихо огорнуть, / Оберігаючи від Космосу лихого… (ОЗ1:18)

Набайкачити, дієсл., Жирненький тип мене побачив: / – І що ти путнє набайкачив? (ЮБ2:81)

Набридливо-нечистий, прикм., …Спустився вечір на дахи, / Такий набридливо-нечистий. (ВК:14)

Набурмосено-практичний, прикм., От і я уже до осені / Дотичний, / Вже солідний / Набурмосено-практичний… (ЄШм1:540# 27.09.1999)

Навилітно, присл., І хоч би щит який – відбить думок шрапнель, / що мозок пробивають навилітно. (ЛР:14)

Навігласом, присл., Та ось останнім “сексочасом” / Інструкцій більше та умов / Не дасть “пропасти” навігласом, / Торочать ніжно “про любов”. (ОСтр:26 # 16.04.1992)

Навколіш, присл., Та не скис в боротьбі, / Навколіш не плазую від болю. (БР:55 # ~1990‑і); пор. з узуальним навколішки

Навкололітературне, прикм., субст., <назва поезії>. (Бабій6:85)

Наволоч-сволота, ім., ч. р., І у прадавні, й донедавні дні / Не захлинеться наволоч-сволота… (ВБ5:132)

Навпопад, присл., див.: Думосад; пор. у Я. Славутича: Раптово труп, уставши навпопад, / На юнака, хитаючись, подався… [http://www.poetryclub.com.ua/readpoem_metrs.php?poem=7243] та з узуальним невпопад

Навпрошки-манівцями, присл., Йдуть віки за віками, йдуть нащадки за нами / Навпрошки-манівцями за тумани й моря. (Є. Цимбалюк: ЛР-2010:443)

Нагайка-волока, ім., ж. р., див.: Зміюватий

Награтися-накохатися, дієсл., Награвсь-накохався – Тополю колише. (Л. Целковська: ЗНЗ-2010:57 # ~2000‑і)

Надвелико, присл., Багатолика / Мистецтва феєричність / У грі на театральній сцені / І надвелико / Сприймається критичність / Німої навіть мізансцени. (ББ:56 # 07.1998)

Надвечоровий, прикм., …А співаниці зоря висока / надвечорова / Зійде і буде / посеред серця мого / і слова… (Тимчак:27 # ~1980‑і); пор. у Р. Лубківського: Не пам’ятаю, як нашестя п’яне / Вривалося в надвечоровий смерк. [http://zhnyborody.te.ua/tobl/topoe/topoe021.htm]

Надгоринський, прикм., <від топоніма Горинь>, В надгоринськім краю у минулі часи / розквітало життя бурхливо... (ВКуч3:30); Нехай душа повік стріча весну, / Де надгоринські пагорби чудові. (Ундір:18); ...Над рівнини безмежні піднісся / Бережницький надгоринський кряж. (Бабій5:47); пор.: Надіквянський, Пригоринський

Надграбований, дієприкм., Він вириває, бо йому не вистачає / надграбованих коштів... (ВКуч4:9)

Наддніпрянець-брат, ім., ч. р., Наддніпрянці-брати, / Триста років сльоти, / Триста років московського мору. (Бабій7:27)

Надивовіж, ім., ж. р., Цю спещену надивовіж / Ще руки батьківські створили. (Пащук1:17)

Надіквянський, прикм., <від топоніма Іква>, У рідний дім у надіквянськім краї / мене ізнов покликав зорепад. (ВКуч3:7); пор.: Надгоринський

Надія-завія, ім., ж. р., Надії-завії: любилось, цвіло / І молодість креслила мрійні проекти… (Бабій11:91)

Надія-сподівання, ім., ж. р., Нині наша Україна, наче квіточка, / до сонця / свої думи повертає і надії-сподівання. (ВКуч3:29)

Надкрем’янецький, прикм., <від топоніма Крем’янець>, …За чверть століття знову наші зорі / Зійшли в надкрем’янецьких небесах. (Бабій4:48)

Надніжний, прикм., Я жив щомить тобою – / Надніжною росою. (ГЦ2:30 # 1989); Надніжний весняний фальцет / Цілує серця губи. (ГЦ2:33 # 1989); …Надніжними струнами серця / Стрій віршів зажурливих творить. (ГЦ2:35 # 1990); Я на Тебе, на квітку, зазіхнув, / Надніжну, зранену буттям сніжинку… (ГЦ1:25); Я, володар планети Любові, / До надніжних стартую орбіт… (ГЦ1:53 # 1991); Очі весняним сполохані квітом / Природи надніжної п’ють плащаницю… (ГЦ1:111 # 1994); Весни надніжний крок… (ГЦ1:205 # 2001); …Душі надніжної проміння / Розтоплює щодення сніг. (ГЦ2:160 # 2002)

Надовкруги, присл., Тут чую час: він в гіллі шелестить / Надовкруги острозької твердині… (Бабій2:31); пор. з узуальними навкруги, довкруги, надовкола Є у Стуса і Павличка

Надоокруж, присл., Та геть те все!.. Виходиш на вали – / Надоокруж пливе зелена лава. (Бабій8:178); пор.: Надовкруги та з узуальними навкруги, довкруги, надовкола

Надпочуття, ім., с. р., Її невинність, / мій туман / Надпочуттів, що враз зійшлися… (ІС1:87)

Надривно-повільно, присл., Її очі надривно-повільно обмацують шибку. (А. Свентах: НМД-2008: 44 # ~2000‑і)

Надривно-тягуче, присл., Десь заплутався вітер в лісах / І надривно-тягуче голосить. (ББор:48)

Надсвітло, ім., с. р., Осінньо-зимове надсвітло / Спаде на зіжмакану мрію. (А. Свентах: НМД-2009:22)

Надспокуса, ім., ж. р., ...І янгольське терпіння, й жовчну слизь, / І надспокусу віщих перевтілень... (Мейта4:44 # ~2000‑і)

Надтвердний, прикм., Собор даленіє – як вирубав / Хтось із надтвердної скали… (Бабій2:70); пор. з узуальним надтвердий

Надтріснуто, присл., А з “ВЕФів” так надтріснуто вищать / Чужі слова, / Скупі слова… (СПраск2:69)

Надухмянитися, дієсл., Травневим дивом запишався ранок, / І надухмянилось моє село… (ГД:5)

Надфатальний, прикм., В цього кохання надфатальна сила: / Допоки любиш – доти і живеш. (ЛПшен1:80)

Надчорнобильський, прикм., Зчорніло небо голубе / Від надчорнобильської муки. (МВівч:15); пор.: Дочорнобильський

Назвати-наректи, дієсл., Як ми землю, де ходим, / колись назовем-наречем? (ЮБонд:27)

Найбездонніший, прикм., найвищий ст. пор., Найглибше, найбездонніше у світі / Моєї України вічне небо… (ГЦ1:155 # 1997)

Найвідтоншений, прикм., найвищий ст. пор., <за суч. орфографією мало би бути найвідтоншеніший>, Я мозок… Я очі… Я руки… / Я вчора ще бачив і мислив, / Найтонші відточував звуки, / І найвідтоншений вислів. (ОБ:133)

Найдосвітніший, прикм., найвищий ст. пор., Найдосвітніший стукіт / Запрасований в ритми щоденні. (СУ1:23)

Найкамінніший, прикм., найвищий ст. пор., Vivat, мистецтво! / Non vivat, кліше… / Про найкаміннішу / У світі бабу / З пап’є-маше. (Мейта5:68); див. також: Крило-вія

Найманець-заброда, ім., ч. р., УПА здійма караючу десницю / Над головами найманців-заброд! (АКр:21 # 19.07.1991)

Наймініший, прикм., найвищий ст. пор., див.: Максі-клепка

Най-най-най-най-найсуспільство, ім., с. р., Ми стали най-най-най-най-найсуспільством, / Що голодом село братало з містом. (СПраск1:52)

Найосінніший, прикм., найвищий ст. пор., Минає найосінніший мій ранок… / З долоні неба капає печаль. (ВК1:45)

Найхронічніший, прикм., найвищий ст. пор., Перлюструється полудень у нецікаву / В найхронічнішу з хронік, / наскрізь провінційну. (НД2:33)

Найчаїніше, присл., найвищий ст. пор., Та в серці найчаїніше кигиче / Малюнок, де Шевченко – молодий... (МПш:41)

Наївно-забобонно, присл., Кадилами жасминових кущів / Сад обкуривсь наївно-забобонно. (НД1:23)

Наївно-молодий, прикм., Ще такий наївно-молодий, / Ще такий несміло-пелехатий... / Просинайся, серце-поводир, / Та й підемо березня стрічати. (ББор2:60); Ще був наївно-молодий, / І вірив в те, чому навчали. (ББор2:157)

Наївно-прадідний, прикм., І тішусь, що содом пустих новіть / Так не дороста до верховіть / Моїх наївно-прадідних засад. (ЄШм1:517 # 05.05.1996)

Наїзник-час, ім., ч. р., Загнузданий – порве окови / Й не дасться шию у дугу // Скорить наїзникові-часу. (АКр2:71 # 05–06.05.2002)

Наїзниця-орда, ім., ж. р., Він, [бунт. – В. М.] наче плин під кригою ріки, / Уже нуртує в лоні України, / Щоб розірвати греблі і віки, / Присипані завалами руїни // І проклясти наїзницю-орду… (ВР2:163 # ~1990‑і)

Налелечити, дієсл., Провісник лелека кохання приносить, / Мені ж налелечив він сліз. (АЛ:4 # ~1980‑і)

Налякано-кволий, прикм., …І над чорним безмежжям німої розлуки / Зойк церковного дзвону налякано-кволий… (НД2:98)

Намистини-корали, ім., мн., В небі голо. Хтось намистини-корали / Понанизував на сріберні ножі. (АЛ:17 # ~1980‑і)

Намистинка-вишенька, ім., ж. р., Намистинки-вишеньки / ваблять на гіллі. (ЛКЗ2:65)

Намистинка-вишня, ім., ж. р., Ніч фарбувала у бордо / намистинки-вишні. (ГД:52 # 24.01.1999)

Намистинка-ягода, ім., ж. р., Зронилися з гілочки намистинки-ягоди. (ГД:41)

Намовчати, дієсл., див.: Віл-валун

Наокружжя, ім., с. р., Іду роздольними полями / У наокружжі врожаїв; І тут в зеленім наокружжі, / Така картина – не дива… (Пащук1:46)

Нападництво-хижацтво, ім., с. р., На битви йшли / з нападництвом-хижацтвом, / Вітчизну боронили всі віки. (ВЛ:114)

Напівбог-кентавр, ім., ч. р., Для Землі – я напівбог-кентавр, / Для Небес – довічний дикий мавр. (СПраск1:39)

Напіввогонь, ім., ч. р., Залізною рукою у безодні / Напівпечалі і напіввогню / Стисне мій відчай стомлений зима… (ЮК:16 # ~2000‑і)

Напівкохання, ім., с. р., Напівцілунки і напівслова – / Подвійна плата за чиє чекання? / Напівполіт чи то... напівкохання: / Хмільна душа – твереза голова. (СЛ:22); пор. у М. Рильського: Шопена вальс, Ну хто не грав його / І хто не слухав? На чиїх устах / Не виникала усмішка примхлива,/ В чиїх очах не заблищала іскра / Напівкохання чи напівжурби / Від звуків тих кокетно-своєвільних..? [Цит. за: КСАН-2004:321]

Напівпечаль, ім., ж. р., див.: Напіввогонь

Напівпозичений, прикм., …І блищить воно [золото. – В. М.] пересічне. Напівпозичене. (С. Мейта: ЛР-2010:259)

Напівполіт, ім., ч. р., див.: Напівкохання

Напівраб, ім., ч. р., Бо в кожного душа напівраба: / Під сонцем ходить і не має сонця… (Бабій8:121)

Напівслово, ім., с. р., див.: Напівкохання

Напівфліртотворний, прикм., див.: Літачок-балачка

Напівцілунок, ім., ч. р., див.: Напівкохання

Напопавши, дієприсл., …Десь / за довіру / дрібними платив мідяками, / Десь, напопавши на гадь, / не вхопився за кий… (Тимчак:11 # ~1980‑і)

Наритмований, дієприкм., …Пригортав до грудей і слухав / Його серця наляканий стук / Своїм наритмованим вухом. (П. Катеринич: НМД-2009: 238)

Народ-богатир, ім., ч. р., Де ж ти, народ-богатир?! (Бабій6:22)

Народ-селянин, ім., ч. р., Так прийняв цю історію гарну / у серце трипільський народ-селянин…(Бабій7:5)

Насмішка-кавалькада, ім., ж. р., І потяглись насмішки-кавалькади / По нетрищах чужинської Канади / У пошуках злотих заморських доль. (ББор1:8)

Насокирити, дієсл., …і там, насокиривши віття, / Роздмухують ватру, / допоки на жарових ружах / Дими закущаться, / гойднувши сухим сивоквіттям. (Тимчак:70 # ~1980‑і)

Наструнений, дієприкм., …Знепритомній од зваби і знади, / Стань нагою під струменем рук, / Щоб у стані високої злади / Чувся серця наструнений стук… (ВР1:52 # ~1960‑і); пор. з узуальним наструнчений

Наступало*, ім., ч. р., Хоч не довго, та бували / Наші пращури в Москві, / Мо’, й сучасні наступали / Щось здобудуть на траві… (ЮБ5:260)

Наступник-син, ім., ч. р., Очищу я від хмизу деревину / І викорчую пні, / Щоб чистим ліс наступникові-сину / Лишився, наче пісня… (Бабій13:22)

Насущніший, прикм., вищий ст. пор., Може, відмолю свій гріх у Бога: / Ти мені насущніша, ніж хліб. (АКр3:30 # 23.02.2012)

Натомлено-мудрий, прикм., А пісок поміж пальцями сиплеться… / поки / Ореолом сплететься над / скронями міф / Про натомлено-мудрий стоїчний / мій спокій. (НД2:74)

Натхненно-дужий, прикм., див.: Клич-гроза

Натхненнокрилий, прикм., Натхненнокрилий / сонячний політ / У них на казку / вимріяну схожий. (ВЯрм3:71)

Натяк-тост, ім., ч. р., ...Сказати у натяку-тості, / Що я вже, панове, жебрак... (ВПоп:31)

Нафталінити, дієсл., Хтось полишає небо / і нафталінить скрині, / Вже й розучився курликати, / як сірогрудий птах. (Тимчак:51 # ~1980‑і)

Нахабнюга-пень, ім., ч. р., Навіть і Еолу, / Що вітри ганя, / Не зігнуть додолу / Нахабнюгу-пня. (ЮБ5:402)

Нацканал, ім., ч. р., Телевізора вмикаю, / Перший нацканал – / Мови рідної шукаю / Хоч один причал. (ЮБ4:81)

Начальник-антихабарник, ім., ч. р., <назва поезії> (Красюк1:129)

Начваньницький, прикм., …Чого у начальнику нашому більше – / Начваньницьких а чи начхальницьких рис? (ЮБ5:312)

Начерво́нити, дієсл., Бредуть манівцями сади, мов примари, / Крислаті дуби начервонили віти… (ВР1:49 # ~1960‑і)

Начхальницький, прикм., див.: Начваньницький

Нащадок-друг, ім., ч. р., Здоров будь, нащадку-друже! (ВПоп:3)

Нащадок-русич, ім., ч. р., Мчав кінь із бойовища, не домчав, / У полинах його зітліли кості – / Щоб донести нащадкам-русичам / Тривожну вість... (Бабій6:64)

Небажано-переспілий, прикм., Мені ж, – вітер забіг до хати / З осені небажано-переспілої. (ГД:40 # 05–06.07.2003)

Небесно-безжальний, прикм., Як в ікону у тебе повірила, / Як розп’яття створила із мармуру, / Із небесно-безжального, білого. (Г. Філонюк: НМД-2010:40 # 18.06.2009)

Небесно-золотий, прикм., ...Де я стою / І вірю – станеш ти, / Де прапор наш / Небесно-золотий... (ВБ2:6); пор. з узуальним синьо-жовтий

Небовись, ім., ж. р., Духовності собор у небовись / Із мозолистої долоні звивсь... (Ундір:12)

Небога-пам’ять, ім., ж. р., див.: Волоцюга-бомж

Небозвіддя, ім., с. р., Пропливати чистою глибінню, / Пить устами яре небозвіддя, / Милуватись рідною Волинню – / Щастя більшого я ще не звідав. (ВЛ:52); пор. з узуальним небозвід є У ВІНГРАНОВСЬКОГО

Неборак-писака, ім., ч. р., Та й, до речі, у книгарнях / Збірки неборак-писаків / Так купують, як в кав’ярнях / Беруть пиво “Львівське” й раки. (МН:57 # 02.2002–02.2005)

Небо-хрест, ім., с. р., Ще сьогодні ми бачимо з дна / ще живучих джерел / руки Сонця / по небу-хресту розпростерті. (АВ1:31)

Не-Бульба, ім., ч. р., Клянеться чернь вкраїнським гласом / Її підняти й зберегти, / А ти, не-Бульбо, не-Тарасе, / Все помагаєш не знайти. (ЄШм1:566 # 17.06.2006)

Невагомисто-легкий, прикм., …Вона [душа. – В. М.] – мов сонце променисте / І невагомисто-легка. (НН:4)

Невагомо-прозорий, прикм., Руки стають / Невагомо-прозорими. (СЛ:55)

Невблаганно-тісний, прикм., Над часом невблаганно-тісним, / Де пам’ять зболена рида, / Де вже веселикам не сісти – / Немає місця для гнізда… (ІС1:49)

Неввічливо-гіперболічний, прикм., На диво правдивого, / Можливо, і вічного, / Можливо – неввічливо-гіперболічного. (Мейта2:27 # ~1990‑і)

Невгледимий, дієприкм., Являється те, / що було невгледиме: / Чи ніч за плечима, / чи проріст крила. (Тимчак:81 # ~1980‑і)

Невдаха-герой, ім., ч. р., Невдаха-герой, що народився / В цій галузі встановленого рекорду… (ВЛ:321)

Невдаха-гуморист, ім., ч. р., Читаючи Руданського Степана, / Зітхав невдаха-гуморист… (ЮБ2:92)

Невдаха-мисливець, ім., ч. р.,…І все далі і далі у пітьмі нічній / Віддалявсь той невдаха-мисливець. (ОІрв2:26 # 1985)

Невдаха-обрин, ім., ч. р., Не згину я. Немов невдаха-обрин, / А тихо відійду за ту межу... (ББор3:94)

Невдаха-пацієнт, ім., ч. р., …то навіть не спитали, як же звати / невдаху-пацієнта, що приліг // на скриню антикварну в баби Насті. (МБер6:31)

Невдоволено-прісний, прикм., Ніс, мабуть, перебитий / Бо трохи кривий, / І обличчя якесь / Невдоволено-прісне. (ВБ5:155)

Невернутий, дієприкм., ...Болять Іква, Дніпро й Горинь, / Оті невернуті лелеки, / І стронцій той, що ізгори... (ВКуч1:5)

Невижитий, прикм., І сіпає за душу каяття: / Невижите скінчилося життя. (ВК2:45)

Невикричаний, дієприкм., Зібравши дим, що з димарів не втік, / Я малював невикричаний крик… (ОБ:159); пор. у М. Бажана: …у горлі згорбивсь, / зщуливсь і знеміг / моїх питань невикричаний крик. (# 1964) [http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=4&bookid=1]

Невимовно-сірий, прикм., …Й оману невимовно-сіру / Розвієм білими крильми?! (НН:27)

Невимовно-хороший, прикм., …За ранок такий невимовно-хороший / Я дякую долі і трошки тобі. (Б. Боровець: ЛР-2010:38)

Невинно-дитячий, прикм., Просто не йметься, / Просто не віриться: / Раптом – / Невинно-дитяча усмішка, Яка й серед тисячі інших не згубиться / Ще й дві зорі… (ЄШм:62)

Невинно-молодий, прикм., Сказать лихе – мов плюнути в криницю, / В якій джерельна точиться вода. / Мов зруйнувати ту душевну крицю, / Коли ти ще невинно-молода.(О. Камінська: НМД-2008: 95 # ~2000‑і)

Невиразно-хитливий, прикм., Хай омию слова / Невиразно-хитливі і хтиві… (СУ1:58)

Невіглас-раб, ім., ч. р., Веди нас і допоможи, аби / Аби з собою знов не розминулись / Розковані невігласи-раби. (НМ:22 # 11.2006)

Невідлітно, присл., Я у цій стороні / Невідлітно живу… (ЄШм1:571 # 15.10.2007)

Невідом-хуртовина, ім., ж. р., Пам’ятаєш, як з Києва везли? / У кошмі, в невідом-хуртовину. (АЛист:164)

Невідплаканий, дієприкм., Поете, твій вірш тужить більше, ніж ти, / В усіх невідплаканих нами печалях. (НД2:8)

Невічність, ім., ж. р., див.: Диво-гай

Неволя-тюрма, ім., ж. р., див.: Згіркотіти

Невходжений, дієприкм., …і болить мені рідна земля недоглянута і / невходжена, / за яку стільки літ і боролись, і билися /…/ предки-волиняки… (Бабій10:39 # ~2000-і)

Невчитанність, ім., ж. р., Нас не прощають за невчитанність / Достоєвський, Толстой, / Іронічно міряє з-під пенсне Чехов… (Бабій8:66)

Неділя-торбина, ім., ж. р., І я, із сонячних вершин / Тебе укравши ніжно, / Ховався до неділь-торбин / Крізь сірий в буднях тиждень. (ГЦ2:45 # 1991)

Недовершено-звершений, дієприкм., Недовершено-звершена грань, / Коли спала полуда й полова / І лишилась душі філігрань… (ОЗ2:18)

Недовірш, ім., ч. р., Рука в повітрі / Намалює недовірш. (А. Свентах: НМД-2009: 21); Тож прости мені всі манівці, / Покручі думок і суджень, / Недолугі вірші і оці / Недо́вірші – дикі ружі… (Мейта5:105)

Недокрило, ім., с. р., І осінь притягнула, як магніт, / Мої обвуглено-кленові недокрила. (А. Свентах: НМД-2009: 16)

Недолитися, дієсл., Чуєш, вітер за стінами свище, / Чи недолиться також йому? (ЯС:30); Як на лаві підсудним… недолиться, / Серце, бите дощами, помолиться… (ЯС:91)

Недопетрання, ім., с. р., Я весь вік в селі прожив, / Маю недопетрання… (ЮБ5:351)

Недоприручений, дієприкм., субст., Преперемучені. / Недоприручені. / Ледве живі… (М. Пшеничний: ЛР-2010:339)

Недоспано-яскравий, прикм., І для усіх була та ніч / Якась недоспано-яскрава. (ББ:110 # 10.2000)

Недосяжно-тремкий, прикм., Але інколи: зміститься простір, / і знуртується часу ріка, / присмак тайни відчуєш так гостро, / та збагнеш: недосяжно-тремка. (ЛР:43)

Недоуменко, ім., ч. р., – Забирайся геть з бідою, / Недоуменку дрібний. (ЮБ4:162); пор. з узуальним недоумок, недоумкуватий

Недоученко, ім., ч. р., В ресторан зайшов допити / Недоученко Федот… (ЮБ4:55); пор. з узуальним недоучений

Недрема-ранок, ім., ч. р., Недрема-ранок заповзято смиче / З-за обрію краєчок багряниці. (ЄШм:64 # 15.01.1993)

Недруг-злостивець, ім., ч. р., Попри вигадки й брехню / Недругів-злостивців, / Що підсовувать свиню / Люблять як гостинці, // Полонили ми усіх / Серцем, сіллю-хлібом. (ЮБ5:290)

Незабувайка, ім., ж. р., В цілім світі – незабудки, / В Осові – незабувайки?! (ВПоп:40)

Незабудки-очі, ім., мн., Тишу в залі сколихнули / Голоси дівочі. / В душу впали й спалахнули / Незабудки-очі. (АГриг:20)

Незабуть, ім., ж. р., Як незабуть ця вруниться в гарячім серці... (Пащук4:24)

Незакамуфльований, дієприкм., А це, дитинко, зробила вже зайве ти /.../, Що застала її [Вітчизну. – В. М.] таку – / Непричесану, непідмальовану, / Абсолютно незакамуфльовану. (ОІрв1:18)

Незалюбитися, дієсл., І хіба можна, хіба можна / Незалюбитись у цей плин? (Пащук2:29)

Незапечалений, дієприкм., Немов верба схилялась до причалу / Твоїх незапечалених долонь. (ЮК:37 # ~2000‑і)

Незбагненно-всевишній, прикм., Незбагненно-всевишній / Сонця смак у душі. (ВБ5:112)

Незбагненно-невимовно, присл., Та ще по вінця келих повний, / Та ми в невидимім вогні – / Так незбагненно-невимовно... (ВБ1:26)

Незбагненно-страдний, прикм., Крізь незбагненно-стра́дний час / Тягнуло щастя до мене руки… (ГЦ2:123 # 1998)

Незбий-роса, ім., ж. р., І сад в передчутті незбий-роси. // Незбий-роси? Якби ж вона – незбий! (МБер1:67)

Незблудно, присл., в безмежному сонмі зірок / незблудно в сузір’ях кохаюсь… (ОМ:23)

Незвідим’я, ім., с. р., …І жменю рідного, / не вкраденого щастя – / Із ним безпечніше / у незвідим’я йти. (Тимчак:16 # ~1980‑і)

Незгасно-калинно-червоний, прикм., Мабуть, в радості грона тугі / І незгасно-калинно-червоні, / Коли є десь гарячі сніги, / Що серця обпікають й долоні. (АЛ:14 # ~1980‑і)

Незглиблимий, прикм., …І не жовтнева, і не вереснева – / А незглиблима вічності криниця! (Бабій2:23); пор. з узуальним незглибимий

Незграбно-величальний, прикм., Крізь час незграбно-величальний / Дзвенять про мову голоси / Від тих, хто ще учора ганив / Її пелюшку із роси. (ГЦ2:170 # 2004)

Незнайомець-мандрівник, ім., ч. р., Та як тільки легковик / Поряд зупинився, / Незнайомець-мандрівник / Радістю залився… (ЮБ4:75)

Незна-що, займ., Хотіла ж бо незна-чого, / Шукала все чогось свого. (О. Камінська: НМД-2008: 98 # ~2000‑і); пор. з узуальним казна-що

Незніманний, прикм., Хотіли ми знання / здобути в боротьбі – / Цей незніманний хрест, / цей вічний хрест любові / Навіщо він мені, / навіщо він тобі? (ОІрв1:41); пор. з узуальним незнімний

Незрубимий, дієприкм., Я, синку, принесу тобі калини. / Вона ще є у незрубимій пущі. (Тимчак:60 # ~1980‑і)

Незчислимий, дієприкм., Нам добре – ми не бачили смертей, / Не рахували незчислимі втрати, / Але немало згинуло дітей, / Чужих синів, синів-солдатів.(ГФ1:17)

Неінакшість, ім., ж. р., Недоладно якось / Зупинитися враз на скаку, / Обтрусивши з рамен / Свою сиву й гірку неінакшість. (СУ1:29)

Некаяття, ім., с. р., Воно [слово. – В. М.] налите, як грозою видноколо, / Шевченковим страшним некаяттям… (ВР2:151); пор. з узуальним каяття

Нелинь-сад, ім., ч. р., Що на редакторську посаду / Через годину, через день / У видавництві нелинь-саду / Призначить сонце молоде! (МБер3:56)

Нелинь-чуб, ім., ч. р., Вузлуваті дуби, / Яким уже, певне, за триста, / На хмару закинувши нелинь-чуби, / Басують, немов бандуристи. (МБер:76)

Неміч-утома, ім., ж. р., Шевченкове слово у серці мойому, / Воно – життєдайна джерельна вода, / Яка проганяє всю неміч-утому… (Пащук3:7)

Немовля-буквар, ім., с. р., …й на поріг / приходять, / як прочани у Почаїв, / наївні немовлята-букварі. (МПш2:27)

Ненажера-москаль, ім., ч. р., І не друг, адже велів / Зі своєї хати / Ненажерів-москалів, / Як це я, прогнати. (ЮБ4:102)

Ненажертий, прикм., субст., Молебні в церквах, / Гучні фуршети: / Одні – за мертвих, / Ті – ненажертим. (ББ:77 # 04.1998); пор. з узуальним ненажерний

Ненарод, ім., ч. р., До народу і до… ненароду (Бабій8:237)

Ненаситимість, ім., ж. р., І, мабуть, в цьому вищий сенс, / Це те, що не оскверниш в слові… / Спали життя моє усе / Ненаситимістю любові. (АКр1:53 # 26.01.1997); пор. з узуальним ненаситність

Нео-/Ні…ло-…віння, ім., <від Неоніла (кличний відмінок) + ловіння>, І покличе теплий голос: Нео-/Ні…ло-...віння³⁶ вітру навмання. / Я люблю дивитися у небо… / Сніг. Надії. Середина дня. (НД3:74)

Неокупність, ім., ж. р., Крізь стіну гіркоти й неокупності / Тихо скапують інші часи. (ЮК:36 # ~2000‑і)

Неомертвілий, дієприкм., Я наче вічна пісня батьківщини, / Немов землі неомертвіла кров… (СПраск1:68)

Неомодерновий, прикм., А душа – хранилище чеснот, / Неомодернова і безмежна. (НД3:53)

Неопролеткультівський, прикм., …Так церкви освоювати годі – / Все це при сучасному народі – / Неопролеткультівський погром! (ВР1:389 # ~1980‑і)

Неоскорпіон, ім., ч. р., Хай буде проклят її автор, / Той нелюд – / неоскорпіон, / І перший сват, / і перший стартер – / Оскаженілий Пентагон. (ОБ:129)

Неочорнимий, дієприкм., Нині цій жінці на стежці я став, / І за червінця з темнот вигортав / Бодай огенчик (поки не згас) / Неочорнимої правди / про вас… (Тимчак:32 # ~1980‑і)

Неоязичний, прикм., див.: Комі (К) ССР

Непам’ять-трава, ім., ж. р., Де виросла дика непам’ять-трава – / Ні зір, ні хреста, ні куща в головах. (Бабій1:5); Який же далекий для мене ваш світ, / Що виросла дика непам’ять-трава… (Бабій1:6); Хоч раз би у рік вертали / Туди, де батьків могили, / Де горбики ледве помітні / Поймає непам’ять-трава. (Бабій8:67); Мої жили тупа гіркота розрива: / Я – трава забуття, / я – непам’ять-трава… (ЄШм:106)

Неперебутньо, предик., Буде дорана і буде до дня / неперебутньо. / Зірка у шибку злетить навмання / світло і сутньо. (НД2:40)

Непередбаченність, ім., ж. р., передбачення смерті / характерне своє / непередбаченністю / жертви неймовірної / непередбаченності – / князь Олег і цар Акрисій (ОМ:22); пор. з узуальним непередбаченість

Неперецвіт-пелюстка, ім., ч. р., Стонадцять весен поміж нами, / Стонадцять стрічей і розмов. / Неперецвітом-пелюстками / Не потривожено любов. (ЛПшен1:40)

Неповторно-блаженний, прикм., І котяться селами / Гамірні хмільні весілля, / Настала для них / Неповторно-блаженна пора. (ББор3:73)

Непороччя, ім., с. р., Чекала [хата. – В. М.] щовесни на сівача / У білому своєму непороччі… (ВР2:149 # ~1990‑і); …Та воля в нім жила, /…/ Як віра, що живе в духовнім непороччі… (ВР2:151 # ~1990‑і); Я в твоєму, люба, непороччі / Оновляюсь, як в огні святім… (ВР2:171 # ~1990‑і)

Непосида-вітер, ім., ч. р., Непосиди-вітри розгулялись над краєм... (ББор:46)

Непосида-доля, ім., ж. р., Така непосида-доля судилась щаслива: бути / Командуючим на мирних Вітчизни фронтах… (Бабій12:22)

Непосида-хлопчак, ім., ч. р., Ганяють м’яч все непосиди-хлопчаки… (ББ:135 # 04.1997)

Непосида-школяр, ім. ,ч. р., Читаю вірші Українки / Для непосидів-школярів… (Ундір1:72 # 1979)

Непоспиваний, дієприкм., ...І горять на устах нецілованих / Непоспивані зорі. (Бабій4:34)

Непотрібніти, дієсл., В літаку непотрібніють ноги / І болять незагойно підрізані крила в людей. (Тимчак:67 # ~1980‑і)

Непреподобний, прикм., Секретарів непреподобна трійця / Ховається за слово, як за щит… (ВР1:362 # ~1980‑і)

Неприкаяно, присл., див.: Безкрилля

Неприставайло, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:102)

Непритяменність, ім., ж. р., Все оте було… / В Мазепи! / Непритяменності мантра. / Чи безіменність вертепу?! (АЛист:30)

Непроглядь, ім., ж. р., Куди ти спішиш? В історичну яку непроглядь? (ЛПшен:5); пор. в І. Римарука: …у кожнім слові – гладь і непроглядь [КСАН-04:306] та з узуальним непроглядність

Непроминущий, прикм., Скільки вас, брати наївні й сестри, / В пошуках непрминущих цнот / Розбивалось о звичайний еструс, / З піднебесних падало висот. (АКр1:32 # 04.10.1998)

Нервоклітина, ім., ж. р., Запросили у парну / Бюрократа Мину / Ті, кому він не одну / Вбив нервоклітину… (ЮБ1:41)

Нерво-м’яз, ім., ч. р., У надщільний клубок / нерво-м’язів я не замінюсь... (ЛР:37)

Нероба-зам, ім., ч. р., Він міг би все (є вдосталь прав): / Неробу-заму перцю дати / І відділ той, де ловлять гав, / Позбавить премії й доплати… (ЮБ1:69); пор.: Зам-нероба

Нерозбудженосонний, прикм., Ось так без вагань / нерозбудженосонних, / Ось так нас сліпили. / Смертями. (ЄЦимб1:27)

Нерозраєний, дієприкм., …Стрімко-лунко в безвість затуманену / Вийся, моя думо нерозраєна. (ГЧ:134)

Нерозхлюпаність, ім., ж. р., …Напливає, і така бринить / Музика щемливо невимовна, / І стає душа від неї повна, / Й гостро нерозхлюпаність болить. (АКр1:23 # 19.06.1994)

Не-сказати-кому, дієсл., Вірш з присвятою не-скажу-кому… (Мейта2:52 # ~1990‑і)

Несміло-пелехатий, прикм., див.: Наївно-молодий

Неспокійно-вітряний, прикм., Стали дні холодні і похмурі, / Неспокійно-вітряні якісь… (ВЯрм3:78)

Неспокійно-дзвінкокрилий, прикм., Ось він приліг на луг – / і попливло, / і пінно розлилося, / зорею запаливши все навкруг, / твоїх садів / загусле стоголосся. / Ті неспокійно-дзвінкокрилі дні!.. (ББор1:118)

Нестерпно-невеселий, прикм., Життя таке нестерпно-невеселе, / Немов якийсь тяжкий кошмарний сон. (НН:40)

Нестерпно-пекуче, присл., Стільки ран на планеті – / Так нестерпно-пекуче землі... (ВБ1:37)

Нестримно-дикий, прикм., І Завтра знов тобі готує роль / Шалено-звичну та нестримно-дику. (ОЗ1:6)

Несутній-перебутній, прикм., Щезає все несутнє-перебутнє / І стежка аж тремтить від прямоти… (ЄШм:4)

Не-Тарас, ім., ч. р., див.: Не-Бульба

Нетерпеливець, ім., ч. р., Нетерпеливці дорікають: / Чого стовбичиш день при дні? (ЄШм:24 # 27.05.1985)

Нетесля, ім., ч. р., див.: Злото-синява

Нехитро-простий, прикм., На питаннячко це на нехитро-просте / Я попробую вам, читачі, відповісти. (ЮБ1:144)

Нечупара-потороча, ім., ж. р., Пораду добру дам / Таким от нечупарам-поторочам: / Хто чистоту наводить хоче, / Повинен чистим бути й сам! (Красюк:52 # ~1970‑і)

Нещастя-горенько, ім., с. р., Не обминуло й їхню хату / Нещастя-горенько тоді. (ББор2:140)

Низькодухий, прикм., Землю свою берегти. Від лицемірства і злоби, / Від низькодухих і вузьколобих, / Тих, що продати в справі і слові / За шмат і за шмату цю землю готові. (ВБ:112 # ~1980‑і)

Низько-споришевий, прикм., Петрів батіг, ти не із тих, хто низько-/споришевий… (МПш:44)

Нинішність, ім., ж. р., …І немовлятком в часі гину, – / Та в нинішність іще вернусь. (ГЦ2:35 # 1990); пор. з узуальним теперішність

Ницитися, дієсл., Всячині служили із завзяттям, / Ницились чужинцеві в догоду. (ОБ:77)

Нишпорка-мент, ім., ч. р., …В камуфляжах нишпорки-менти… (ВМ:65 # ~2000‑і)

Ніжно-бентежний, прикм., Таким ніжно-бентежним здався світанок… (О. Скальська: Проріст-06:5)

Ніжно-веселковий, прикм., див.: Диво-світ

Ніжно-вишневий, прикм., А сонце ж, / а сонце горить он таке / молоде, / З омріяним щастям, / на ніжно-вишневій тарелі!.. (ІС1:20)

Ніжно-відвертий, прикм., Не прощай! А пробач й відпусти / Птаху-мрійницю ніжно-відверту! (ОЗ1:36)

Ніжно-волошковий, прикм., Що може бути краще за кохання?.. /…/ За синє небо, що бавиться в хлібах, / За тиху річку, ніжно-волошкову?.. (РБ:15)

Ніжно-врочистий, прикм., Та мелодія ніжно-врочиста, / Той чужий нерозтрачений жаль… (ЛЛ:40)

Ніжно-голубий, прикм., А над нами небо синє-синє. / В тебе очі ніжно-голубі. (РЖ:36); Ти [вчителько. – В. М.] добра, ніжна, чуйна і ласкава / І очі твої – ніжно-голубі… (Н. Лахман: НМД-2007: 144)

Ніжно-гордий, прикм., …Хай із вуст ніжно-гордих / спіють щирості квіти. (ГЦ2:94 # 1995)

Ніжно-зболений, прикм., Тож в рядків ніжно-зболених ласку / Виливаюсь, неначе роса. (ГЦ3:61 # 1999)

Ніжно-золотий, прикм., Стою в задумі ніжно-золотій… (Є. Поліщук: НМД-2009: 185)

Ніжно-ласкавий, прикм., Слово зболене, ніжно-ласкаве / (Не добив і до нього не звик) / Ріже очі ординцю лукаві... (Бабій6:25)

Ніжно-м’який, прикм., Зодягніть їх [друзів. – В. М.] в метіль, / Таку ніжно-м’яку, пелюсткову... (ББор1:21)

Ніжно-мрійний, прикм., Це – шлях, немовби казка, дивний, / Хоча для серця ніжно-мрійний. (ІПл2:33 # ~2000‑і)

Ніжнопастельний, прикм., Ніжнопастельні поліські пейзажі – / В лагідній просині все… (Бабій2:18)

Ніжно-світанковий, прикм., Нікчемне слово – як полова, / У світлих душах не зійде, / А щире, ніжно-світанкове, / Всі перешкоди обійде. (ГЦ1:111 # 1994)

Ніжно-синьо-голубий, прикм., Небо ніжно-синьо-голубе, / Незабудками сміється просінь… (РБ:220)

Ніжно-сніжний, прикм., ...І ніжно-сніжна / благодать / Вже не хвилює груди. (ББор2:67)

Ніжностанний, прикм., Чому берізка ніжностанна / В снігах розлючених квилить? (ЛЛ:34)

Ніжнострунний, прикм., …По споришах вела у юність / І виткала терпку дорогу / У світ поезій ніжнострунний. (ГЦ3:67 # 2000)

Ніжнотонно, присл., Моя мелодіє жадана, / Що ніжнотонно б’єш! (ВЛ:299)

Ніжно-тремтливий, прикм., Лузає Небо блискуче насіння / Ніжно-тремтливих примхливих зірок. (ОЗ2:20)

Ніжно-фіалковий, прикм., …Розцвіла квітом сонним / в пахощах вабливих / Ніжно-фіалкова / матіола… (Б. Тен: ЛР-2010:34)

Ніжно-чаїно, присл., Он як заквилила ніжно-чаїно!.. (ЄШм:13 # 10.02.1985); див. також: Грізно-залізно

Ніжодний, займ., Чи, може, й справді ми достоту / Перетворилися в тільця, / В яких ніжодної чесноти / Не залишилося в серцях? (НН:27)

Нізкимно, присл., Тож творчо почувалося ніяко, / Ділилася нізкимно прикрість та. (ЮБ4:331); пор. у хмельницького поета М. Федунця, на рядки якого написано пародію: Тут вчився радість виглядать нізвідки, / Нізкимно прикрість поспішав ділить…

Ніколеньки, присл., …Ніколечки, / ніколеньки, / ніколи / Той кінь / тобі у двір / не заірже? (Тимчак:66 # ~1980‑і)

Ніколечки, присл., див.: Ніколеньки

Нікомуненалежний, прикм., В цей притьмом полишений цейтнот / Я така нікомуненалежна, / Куртизанка вічна, як жага. (НД3:53)

Нікчема-підмайстер, ім., ч. р., – Мішура. Описовість. / Школярство нікчеми-підмайстра. / Непомірне байкарство – / Ніхто не повірить. Не пнись. (Мейта2:64 # ~1990‑і)

Німота-пітьма, ім., ж. р., Мені всього сипнула доля щедро – / Сміхонця-сонця й німоти-пітьми. (ЄШм:83 # 16.08.1984)

Німотно-болячий, прикм., див.: Крити-краяти

Німчурня, ім., ж. р., збірн., Бо німчурня ваші злітані крила / Перетолочить, переламає. (Тимчак:52 # ~1980‑і)

Ніндзя-сон, ім., ч. р., У такт собі годинник марширує, / Крадеться непомітно ніндзя-сон… (ДГ:33)

Нітрат-нуклід, ім., ч. р., Затулити б дітей та онуків / Від нашестя нітратів-нуклідів! (ВПоп1:30 # 1990)

Нітрат-спокусник, ім., ч. р., Навіть версію почули, / Що комах збить з курсу “Медозбір – домівка – вулик” / Міг нітрат-спокусник. (ЮБ4:102)

Ніч-ворожка, ім., ж. р., Догоряє вечора свіча, / Обнімає плечі ніч-ворожка. (Рачок2:43)

Ніч-вродливиця, ім., ж. р., З долини випливла ніч-вродливиця. (МВівч:21)

Ніченька-схимниця, ім., ж. р., Не зови… Не вернусь… зорі дивляться, / Ходить колами ніченька-схимниця… (ЯС:37); пор.: Ніч-черниця

Нічка-донечка, ім., ж. р., Край віконці сонечком / Виглянула мати: / “Ой ти, нічко-донечко, / Вже пора й поспати”. (ОБ:289)

Нічка-жартівниця, ім., ж. р., …А травнева нічка-жартівниця / Вишневим сміхом кутає сади; І травнева нічка-жартівниця / Вишневим сміхом дзвонить над селом. (ЄШм:56 # 01.08.1977)

Ніч-ложе, ім., с. р., …Біль іде спати в ніч-ложе. (ГЦ1:123 # 1994)

Ніч-манекен, ім., ж. р., П’ю ночі-манекени / Із місяцем фальшивим… (ГЦ1:59 # 1991)

Ніч-намистина, ім., ж. р., Ні, не вмів я утекти від неї, / Бо у ній – застигла істина. / Наче від спокуси, біг стернею, / А вона, мов ніч-намистина… (ВЛ:241 # 02.05.1967)

Нічниця-квітка, ім., ж. р., Нічний метелик, чи / нічниця-квітка / У мерехтінні міріад зірок. (ВС:24)

Нічно-ранній, прикм., У нічно-ранніх потугах / Я все благаю: “Зжалься!” (А. Свентах: НМД-2009: 12)

Ніч-притон, ім., ж. р., …Ночі-притони / Крізь зоряні лети, / Крізь місячні гони. (СМатв2:26)

Ніч-простір, ім., ч. р., Колись, як не було ще сонця, / Я богом облітав ніч-простір… (ГЦ1:98 # 1993)

Ніч-самаритянка, ім., ж. р., Опів на першу, ніч-самаритянка / Цинічно заглядає у вікно. (ДГ:33)

Ніч-утома, ім., ж. р., Ночі-утоми / Гойдають планету… (СМатв2:26)

Ніч-чаклунка, ім., ж. р., Та музика була на диво кольорова. / Як ніч-чаклунка літньої пори… (АГр:21 # 17.04.1997)

Ніч-чарівниця, ім., ж. р., Та минули з літом ночі-чарівниці, / Відшумів колоссям у полях прибій… (ВЯрм1:81)

Ніч-черниця, ім., ж. р., Я схилився ниць – / Запалив себе свічкою /…/ – Сповідаюсь у ночі-черниці – / Аскетки святої. (Б. Тен: ЛР-2010:33); пор.: Ніченька-схимниця

Новіття, ім., с. р., див.: Наївно-прадідний

Новоїда³⁷, ім., ж. р., <назва поезії> (М. Степанюк: ЛР-2010:415); пор. з узуальним Енеїда

Новоналитися, дієсл., (Чи новоналитися яблуко може червиве?..) (Бабій11:14)

Новостворення, ім., с. р., Поринає в глибінь – / голубінь / новостворення світу. (ЛПшен1:109)

Номенклатурно-кочовий, прикм., див.: Верховій

Нощоденно, присл., Обереги її [України. – В. М.] бережіть / Нощоденно, в труді і на варті. (ББ:89 # 09.2000)

Нудно-затяжний, прикм., Нудно-затяжної боротьби / Час настав ...для вихідців з юрби. (Бабій6:26)

Нуждарство, ім., с. р., Охрещена травневою грозою, / Не зломлена в нуждарстві і тужбі, / Осяяна щасливою сльозою, – / Вона [любов. – В. М.] ховає дух життя в собі… (ВР1:288 # ~1980‑і)

Нюховище, ім., с. р., Стояв і нюхав запах – ох нюховище! (ЮБ1:105)

Нюхослухний, прикм., Повновладно, / сито, / гонорово, / Адже тут саме їй, нюхослухній, / Завжди надається перше слово / Й не останнє на хазяйській кухні. (ОБ:137)

Об’єднавчо, присл., …там де привид блукав нечесаний / об’єднавчо скликав: пора! / фікс-ідея псує вінчестери – / інтернаціональний рай! (Мейта3:10)

Обайстрючений, дієприкм., Спадає злякано полуда / Із обайстрючених очей, / І сором серце вже пече / За Матір сина. (СПраск1:6)

Обважніло-свіжо, присл., Поникнуть трави обважніло-свіжо… (ВПоп1:31 # 1992)

Обвітрілий, дієприкм., Вгрузлий хрест, обвітрілий, обмитий – / Взятий часом, вітрами, дощем. (Бабій8:247); пор. з узуальним звітрілий: …Що пролився на землю любов’ю, / На звітрілий посічений хрест. (Бабій8:247)

Обвуглено-кленовий, прикм., див.: Недокрило

Обезкриліти, дієсл., див.: Зосліти

Обезмежений, дієприкм., Моя душа осяяна без меж / За наші обезмежені лани. (ОБ:45)

Обезчленуваний, дієприкм., див.: Десяткований

Обер-оберт, ім., ч. р., Обер-обертом – голова! (Мейта4:105 # ~2000‑і)

Обіцяльництво, ім., с. р., Обіцяльництво у моді / В кабінетах і на зборах. (Пащук4:55)

Обіцянка-єлей, ім., ж. р., Ну скільки можна плакати, йдучи? / Набридли вже обіцянки-єлеї! (ЛПшен1:95)

Обложисто-осінній, прикм., Тепер дощі обложисто-осінні / Змивають все Килинині гріхи. (ЄШм:49 # 18.09.1987)

Обмана-рік, ім., ч. р., Зжинаю гріх обман-років, / Що вороном на плечі, / Вкраїно, найсвітліша з див, / Пий солов’їні речі! (ГЦ1:202 # 2001)

Обманка-спокуса, ім., ж. р., Я здираю із себе кору / Всіх обманок-спокус, в які втрапила. (А. Свентах: НМД-2009: 25)

Обніжений, дієприкм., Перехрестя обніжених площ / Плаче тиху розлуку з вітрами. (Г. Філонюк: НМД-2009: 44)

Оболочистий, прикм., На оболочистім стані – / Полинне забороло. (АЛист:64)

Обоюдогострість, ім., ж. р., Мужніє серце. Зблискують мечі, / і обоюдогострість їх безкрая! (Мейта3:84); пор. у публіцистиці С. Бабія: …національна ідея – зброя двосторонньогостра (обоюдогостра) (Бабій9:37)

Обранець-бог, ім., ч. р., Кричите, що партократи / В ролі обранців-богів / не дають вам скуштувати / Суверенності плодів. (РС:6)

Обчохраність, ім., ж. р., Ми з тобою уже проривались / крізь обчохраність буднів і зловісну тягучість ночей... (ЛР:54)

Овалля, ім., с. р., …А вулиця вишита юнню посмішок, / Оваллям колін, парусами подолів. (ВР3:26)

Овеснений, дієприкм., Тепле, овеснене сонце – Хоч у колисці присниться. (Сташук:33); Гримлять овеснені бандури. (АГр:18 # 05.04.1999)

Овеснювати, дієсл., Ти – правдива любов, / Що овеснює землю довкола… (ВР1:357 # ~1980‑і)

Оворонений, дієприкм., Чи, може, ми обійдемось без крику, / Без крові і без трупів оворонених? (ВК2:35)

Оворонити, дієсл., Стефан Баторій, що змінив його на троні, / Ці землі кіньми й військом оворонив… (ВК2:48)

Огенце, ім., с. р., див.: Закачаніти

Огенчик, ім., ч. р., див.: Неочорнимий

Оглядач-мистецтвознавець, ім., ч. р., Зрештою цей перформенс російського митця /…/ Здобувся на прихильні відгуки рецензентів / Провідних оглядачів-мистецтвознавців… (ОІрв2:101 # 09.2008)

Огнисто-ізвивистий, прикм., Є у долі стежки, всі огнисто-ізвивисті, / Крізь сумління лягли, мов життя твого звіт. (АЛ:24 # ~1980‑і)

Одвічно-нескінченний, прикм., Цього фіналу сам бажає Бог / У цій одвічно-нескінченній казці… (ОЗ2:39)

Одинацтво, ім., с. р., Один, одна, одне, одні – / Це біль і корінь слова “одинацтво”. (АМ:78 # ~2000-і); пор. з узуальними одиноцтво, одинокість

Одквітний, прикм., Тож чи знайдемо ми спасенний спосіб / В передчутті мелодії сурми / Порятувати цю одквітну осінь / З-під гострих крижаних коліс зими… (ОІрв2:75 # 1992)

Одміна-зміна-переміна, ім., ж. р., Лине спів… То плаче Україна, / Квилить із-за тридев’ять земель, / Крізь одміни-зміни-переміни / Дух той не загус, мов карамель. (Бабій8:244)

Однаковішати, дієсл., в ліхтарні літа / зелена шиба саду вітрами вибита / однаковішаємо / тільки вогонь залишається вірним собі / однаковішаємо / небо вужчає черкають в ньому птахи / крилом об крило / однаковішаємо… (ГЧ:69)

Однобокистий, прикм., Щоби вірші щодня писалися, / Особливо – плану інтимного, / Поетеси завжди хапалися /…/ За сумну струну одинокості, / Нарікання і, зісно, здогади / Та за дні свої однобокисті… (ЮБ1:148)

Однодумець-друг, ім., ч. р., В цілому виднокрузі – / Свічкою не погасать / Гурт однодумців-друзів / Палить зірки багать. (Бабій2:40)

Одноколієць, ім., ч. р., Моїм одноколійцям / “в соприкосновенії”. (Бабій6:86); пор. з узуальним однокласник, одногрупник

Однокрило, присл., …І думка сполохано, мов та причинна³⁸, / Летить однокрило у зранену даль. (ГЦ1:49 # 1991); пор. у В. Стуса: …ти так і кляк і однокрило ріс угору. [Стус-2010: с. 380]

Однокров, ім., ч. р., Там спочива у братській / Зовсім хлопчак Петро, / А, як по жінці брати, – / Справді, що однокров... (МБер1:41)

Одномоментно, присл., Всі догмати й табу / одномоментно сконають. (ЛР:44)

Одночасся, ім., с. р., Безміром вселенським я і ти / В одночассі поруч пропливали. (АКр1:14 # 24.03.1993); пор. в А. Матчук: Про наши-ваши тайные секреты / Вдруг взнаем мы в одночасье, разом. (АМ:86 # ~2000‑і)

Оживинка, ім., ж. р., Калинку, свою оживинку, / У маревах ночі зову. (ЛБ:52)

Ожинно, присл., Усе, що в житті допікає ожинно, / Десь там, за блаженством оцим залишив. (ББор:71)

Озвіжденний, прикм., Вставайте, озвіжденні, / Чий розум ще в пелюшках кумача! (АКр2:121 # 18.02.1991)

Озелень, ім., ж. р., див.: Близнята-камінці

Озерно, предик., В твоїх очах занадто вже озерно… (ОЗ1:50)

Озерноокий, прикм., Волинь, Волинь – озерноока Мавко, / З косами ніби пригоринське жито… (ВР1:22 # ~1960‑і)

Озоння, ім., с. р., Серця стривожено ще б’ються / У зрекламованім озонні. (Пащук2:27)

Окато, присл., Нині в душу землі окато / Чінгісхани глядять нові. (ВР4:62 # 1985)

Океанно, присл., див.: Вулканно

Окличнознакий, прикм., Сміється костяниця без’язика / Окличнознаким зі стовпів – “не сметь!” (Бабій8:27)

Окозачений, дієприкм., Тут моя земля – / Вічна спадщина, / Кров’ю пращурів / Окозачена. (СПраск1:25)

Окрилено-несмілий, прикм., В нас, як і в них, було – рука в руці, / І погляди окрилено-несмілі…(НД1:37)

Оксамитно-вельветний, прикм., див.: Брязкітливо-неспинно

Оксамитово-зелений, прикм., І кицьки ті, насправді, були милі, / Але в моєї лапки, хвостик – білі / І оксамитово-зелені гарні очі. (ГД:17)

Оксамит-озимини, ім., мн., Тільки це поле ще зореться, / Наша душа ще побореться, / Над оксамит-озиминами / Станемо знову єдиними… (Бабій7:56)

Оливковошкірий, прикм., див.: Масляноокий

Омажорити, дієсл., Та сльози в сміх ми переллєм / І дні печалі омажорим. (АГр:13 # 17.07.1999)

Оман-вода, ім., ж. р., …Мені сміються, наче друзі, / Лілеями з оман-води. (ГЦ1:62)

Омузичити, дієсл., Цілий світ мені омузичено! (АКр3:39 # 25.08.2011)

Омузичитися, дієсл., Пролісків цвітінням нетерплячим / Засвітивсь і омузичивсь ліс… (ВР1:85 # ~1970‑і)

Омузичувати, дієсл., …І слухати, як празникує літо, / Як цвітку омузичує бджола… (ВР1:212 # ~1970‑і)

Ониціти, дієсл., див.: Мустанг-скакунець

Онімблений, дієприкм., Ти стоїш вся осонцена, / Вся онімблена юністю, / Як богиня краси, / Наче трепетна лань. (ББор2:85); Книжечка з низочкою присвят, / Ніби онімблений депресант… (Мейта5:52)

Оніміло-струнний, прикм., І троянд оніміло-струнних / посохли б колючі гілки. (СМ:29 # ~2000-і)

Онук-студент, ім., ч. р., Візьме за живе: / онук-студент докопує криницю… (МБер6:69)

Опівніччя, ім., с. р., І такий планетарний відчай! / Наче раптом погасла свіча / В страсноп’ятничне опівніччя. (ББор:60)

Опісніти, дієсл., …Щастя миті пий… Він прийде, піст! // Відцвіте, схолоне, опісніє, / Сіро світ закутає в туман… (Бабій11:90 # 1981)

Оплачений-оплаканий, дієприкм., див.: Важкоповікий

Оприявити, дієсл., Хто збагне тебе, світе, / Хто тебе оприявить нащадкам... (Мейта4:9 # ~2000‑і)

Оприявлений, дієприкм., Оприявлений дим, / Дим, з яким і себе ототожни, / Залишає сліди / На прийдешніх реальних дивах. (Мейта2:72 # ~1990‑і)

Опускатися-зводитися, дієсл., Опускаються-зводяться брови, / Мов про мене у пісні слова. (Я. Дейнека: НМД-2010:289)

Оратор-фокусник, ім., ч. р., Оратори-фокусники, <назва поезії> (ЮБ1:67)

Орач-щасливець, ім., ч. р., А вийде орач-щасливець, / Ногами стане міцними, / Засмаглий, не хворобливий, / Занурить леміш у ниву. (Бабій11:31)

Органити, дієсл., Органять сонценоснії октави / Усіх твоїх Боянів – віщих кобзарів. (АГр:29 # 01.09.1997); пор. у пісні В. Хвостик: Органить в мені твоя музика – сміх, / Серце ніжністю живить й любов’ю. [http://nashe.com.ua/song.htm?id=4014]

Органно, присл., Міста піднебесні хай нишкнуть / органно / Фантомом оскаржених див… (НД2:72)

Оргієманія, ім., ж. р., див.: Багатство-владоманія

Орда-гранда, ім., ж. р., Пішла така плюгава “мода”: / Ордою-грандою – одного, / Аби йому заюшить морду / І витерти об друга ноги. (ВПоп1:19 # 1989)

Орда-заброда, ім., ж. р., Де ті орди-заброди, / Де перевертнів рать? (ВР2:244 # 1995)

Ординець-татарин, ім., ч. р., І тихо довкола, і в небі – ні хмари, / А так – мов промчали ординці-татари… (Бабій1:10)

Ординка*, ім., ж. р., А Ви мене очима підкосили, / В полон мене, ординко, узяли. (МБер5:41)

Ординство, ім., с. р., …І тоне лише у штормах ординства, / Яке несуть безчестя вбивчі глиби. (ГЦ2:69 # 1993); І пахнуть далеким дитинством, / Що років украло ординство. (ГЦ2:126 # 1999); …Та крізь часу набридле ординство / Зву тебе до жаданої Волі. (ГЦ2:139 # 1999)

Орел-друг, ім., ч. р., Прихиляйся, орле-друже, / До орляточок маленьких. / Бо від того, кому служиш, / І надія всенька. (АЛист:138)

Орляточко, ім., с. р., див.: Орел-друг

Оросійщити, дієсл., Перенищили, оросійщили, / щоб підтвердити, / утвердити оте зловороже: / “Не было, нет… быть не может…” (Бабій7:20)

Оса-хихуха, ім., ж. р., Оса-хихуха молода, / З родинного / Здійнявшися гнізда, / Майнула одиноко… (ВГр1:11)

Осеневобровий, прикм., Дощі насупилися осеневоброві – / Святі хліби гниють у колоскові… (Тимчак:80 # ~1980‑і)

Осінньо-замшевий, прикм., Ти – поруч, знаю, зовсім близько, / Тепло, проміння і янтар. / Осінньо-замшеве намисто / І чаю літнього навар. (А. Ткачук: ЗНЗ-2010:44 # ~2000‑і)

Осінньо-зимовий, прикм., див.: Надсвітло

Осінньо-невигойний, прикм., В сніговерті згубила осінньо-невигойний шал. (Г. Філонюк: НМД-2010:40 # 15.07.2009)

Осінньо-півтеплий, прикм., Затягуюсь смачно осінньо-півтеплим я віршем. (А. Свентах: НМД-2008: 41 # ~2000‑і)

Осінньо-похмурий, прикм., див.: Весело-літній.

Осінньо-стомлений, прикм., В ніч осінньо-стомлену, / Наче схлип, / Яблуня антонівка / Скрип та скрип. (ЄШм1:531 # 01.02.1998)

Осінь-весна, ім., ж. р., Ім’я моє березове / Й нічого не зроблю. / Я осенями-веснами / Одну тебе люблю. (МБер3:43)

Осінь-жінка, ім., ж. р., Везе у місто / Осінь-жінка / Туману свіже молоко… (МБер3:60)

Осінь-злодійка, ім., ж. р. <назва поезії> (ГФ1:37)

Осінь-королева, ім., ж. р., Осінь-трудівниця, осінь-королева / Приязно всміхнулась крізь блакитні дні. (ВЛ:87 # 05.11.1972)

Осінь-мама, ім., ж. р., – Осене-мамо! Куди ж це так рано / Налаштувалися ви? Поживіть!.. (МБер:97)

Осінь-осениця, ім., ж. р., …Ця осінь-осениця – справжнє диво, / Хоч інколи – як вольова дуга. (ЮБонд1:65)

Осінь-полісянка, ім., ж. р., Просить на гостину / Осінь-полісянка. / Клопоти закину – / Вирушаю зранку. (Пащук1:47)

Осінь-розлучниця, ім., ж. р., Осене-розлучнице, не завдай ти зла мені… (ГД:43 # 28.10.2002)

Осінь-трудівниця, ім., ж. р., див.: Осінь-королева

Осклізлий, дієприкм., Дощів холодне марево. Осінні чари. / На шибах сутінку осклізлий / чорний слиз. (НД2:62)

Осокорити, дієсл., див.: Акаціти

Осонцений, дієприкм., А світ цей – ще й осонцена пустиня, / Що переходить у розкішний сад… (ОІрв2:67 # 08.1992); Тут: осонцена доля пісень, / І життя їх безсмертне й крилате. (МОстр:30 # ~1980‑і); Біля хатини осені / В далекій стороні, / Осонценій, заросяній, / Зустрілися не ми. (ЮК:34 # ~2000‑і); Ніколи не згасне осонцений геній / Кріпацької долі, кріпацького сина. (Дубов:11 02.11.1987); І простелиться стежина / Крізь буденщину круту / На осонцену вершину, / Йтимеш – скажеш: / – Я росту!.. (Пащук2:23); І знов осонцена весна, / А біль чорнобильський не гасне. (Пащук3:63); Очі сліпої надії / прагнуть серпневої висі, / малюють її осонценою / в смарагдовому листі. (АВ1:21); І хоч цвіте вже з наших бростей парость, / І прихисток осонцений знайшла… (ВЯрм4:39); Старих смерек осонцені вершки – / Шоломи воїнів, що з віків на чатах / І вітровій колючий і терпкий, / Немов орда, спиняється в Карпатах. (Бабій2:63); …Твої шляхи й осонцені собори – / Печально стали поруч кобзаря / На чорну тризну в непоправнім горі. (НД2:101); див. також: Знадливо-безголосий

Останньомитний, прикм., Та зовсім не однакові для мене / Останньомитні бунчуки й знамена… (ЄШм1:563 # 25.06.2005)

Остограмлений, дієприкм., Із фурманками, іномарками, / З перевтомленими доярками, / Остограмленими трактористами. (ГД:3)

Осторожа, ім., ж. р., Мене моя одвічна осторожа / Залишила… Благаю: повернись! (АВ:103 # ~1980‑і)

Остюкувато, присл., Стовбурчаться вусів моїх промінці – / Русяво так, остюкувато... (МПш1:68)

Отара-юрба, ім., ж. р., Йде люд отарою-юрбою / І наче має сонний вид, / Та скоро він розчохлить зброю / І скине із трибун свій стид! (ГЦ1:195 # 2000)

Отарочереда, ім., ж. р., Батькопродавці і братопродавці, / Відступників отарочереда, / Такі вже патріоти і державці, / Що хоч бери й до рани прикладай. (ВБ5:146)

Отець-лицемір, ім., ч. р., …Чужими були ті отці-лицеміри, / Що в душах ховали московський синдром. (ОМ:7 # 14.10.2000)

Отрутоїд, ім., ч. р., …Що плакала за ним весь час тюрма, / Що мав у витверезнику пропису / І спеціальність мав – отрутоїд. (ЮБ1:68)

Оцетрина, ім., ж. р., <від оцет + цитрина?>, Замінить би агрегат / (То ж біди причина), / Та гукає хитрий Гнат: / – Беріть: оцетрина! (ЮБ5:398)

Оченята-дивоцвіт, ім., мн., …Розкуйовджений нечуй-вітер, / Невибагливий та стійкий, / Оченятами-дивоцвітом / Погляда, як з імли зірки. (Бабій13:9)

Оченята-проліски, ім., мн., див.: Косичка-промінь

Оченята-ставки, ім., мн., Як тепло вдвох. Із неба зорі крапають / В бездонність милих оченят-ставків. (АКр1:6 # 03.02.1980)

Очиці-озерця, ім., мн., …І незгасні очиці-озерця / В майбуття вибудовують курс. (ГЦ2:83 # 1994); пор.: Очі-озерця; також у В. Назарука: Сонце вранці намистом царівни / Відбиває очиці-озерця. [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227920]

Очі-волошки, ім., мн., Таке у юності бувало. / Очей-волошок не забуть! (АГриг:23)

Очі-квіти, ім., мн., Чи бачив ти барвінок через сніг: / Зелене листя, сині очі-квіти? (ГФ2:10)

Очі-муки, ім., мн., …До неба зводжу очі-муки, / Що сяяли колись життям. (ГЦ1:21 # 1988)

Очі-озерця, ім., мн., …Очі-озерця / Стрілами рвуть / Моє любляче серце. (ГЦ3:13 # 1980); Очі-озерця сині, / Дало тобі небо блакиті… (НСв:47 # ~2000‑і); пор.: Очиці-озерця

Очі-проміння, ім., мн., Де ви кохання Стожари, / очі-проміння і брови? (ВКуч9:5)

Ошелешливий, прикм., У незамулене русло тієї ріки, / котра іще не зазнала тутешніх полонів, – / без безтолкових безсонь і без днів напівсонних, / без ошелешливих злив телефонних дзвінків. (Мейта3:56)

П’яндюга-хуліган, ім., ч. р., – Сьогодні втихомирив я п’яндюгу-хулігана. (ЮБ1:36); пор. в іншій редакції: – Сьогодні втихомирив я п’янчугу-хулігана. (ЮБ3:270)

П’яниця-похмільник, ім., ч. р., Грабіжника можна впізнати по масці, /…/ П’яницю-похмільника – по протигазу… (ЮБ5:310)

П’ятиклітинчастий, прикм., …В п’ятиклітинчастий екран / Словечко він вписав “баран”. (ЮБ3:340)

П’ятипелюстя, ім., с. р., То казали – у парнім колоссі, / Чи у п’ятипелюстях бузку… (Бабій2:67)

Павіть, ім., ж. р., …Та іноді в пам’яті / Зрине квітуча павіть / Весни феєрично-казкової, / В огниві слів. (ЛР:75)

Павутинка-путо, ім., ж. р., ...Бо обриває павутинки-пута / Поспішних літ пташиний перелет. (ЛПшен1:31)

Павутинно-легкий, прикм., Як із туману, місячно, біло / Крізь мережані дрібно рядочки / Сходить ніжне жіноче тіло / З павутинно-легкої сорочки. (Бабій2:90)

Павутиночка-струнка, ім., ж. р., Вдивляйся в цей спокій, / але і почути зумій, / Як трепетно дзвонять / легкі павутиночки-струнки. (Дубов:32 # 25.09.1987)

Павучитися, дієсл., А в чорнім небі / ще чорніша / Чиясь павучиться рука. (ОБ:130)

Падіння-злети, ім., мн., Переплели будні падіннями-злетами… (ГД:51 # 20–25.11.2002)

Падлюцтво, ім., с. р., Чув я, / де дзвонам вітри не розгойдують била, / Чув я, / де круки падлюцтва ховають крила. (Тимчак:28 # ~1980‑і)

Палац-красень, ім., ч. р., В гаю проведено повальний виріз, / І на галяві палац-красень виріс. (ВГр7:81)

Палюччя, ім., с. р., І застогнуть думки, і застигнуть змерзлим палюччям, / І нараз нагадає про себе зненацька вона… (АВ2:72), пор. з узуальним паліччя

Пальтечний, прикм., Серед щоки відіб’ється непрохано / Сонечко кругле пальтечного ґудзика. (ЛПшен1:71)

Пам’ятник-скала, ім., ч. р., І нині пам’ятник-скала / Нетлінно в квітах потопає. (ОМ:7)

Пам’ять-заповіт, ім., ж. р., …Й складає доля пам’ять-заповіт / Усіх гріхів, що носиш за плечима… (ОЗ1:25)

Пам’ять-прожектор, ім., ж. р., Життя, як літак, над усім прогуло (В нім зблиски вихоплює пам’ять-прожектор). (Бабій11:91)

Пам’ять-фея, ім., ж. р., А Стрітення – то ж, люди, назавжди. / Бо найчарівніша – то Пам’ять-фея. (АЛист:48)

Пані-мадам, ім., ж. р., <від франц. madame – пані>, Прошу ізвінєнія, пані-мадам, / Сюда... нє повадно являцца!.. (МБер1:7)

Пані-пава, ім., ж. р., Що допоки пані-пава / Ледь переставляла ноги, /…/ Він не гаяв часу марно, / Він збирав смачні суниці, – / Чималенький вийшов кошик! (Мейта5:98)

Панна-осінь, ім., ж. р., …Крокує панна-осінь по землі… (ГЦ1:206 # 2001)

Панськуватий, прикм., Ну що б здавалось – ряса і коса, / Євангеліє в панськуватих пальцях... (Бабій4:8); пор. в У. Самчука: Той панськуватий, делікатний піп, що має матушку в ракових окулярах, виглядає як і колись. (# 1935–1937) [http://www.libok.net/view/8817/85]

Панянка-модниця, ім., ж. р., І не дай Боже, що то буде / Панянки-модниці плече, / Яка в спідниці-міні в люди, / Немов стрімка ріка, тече. (ЮБ4:353)

Паперовометалеводерев’яний, прикм., …кожна до неможливості виростає / кожна незряча очі в себе віднайде / кожна безмовна віднайде у себе вуста / паперовометалеводерев’яні вуста… (ГЧ:65)

Папороть-цвіт, ім., ч. р., В ніч на Івана Купала / Папороть-цвіт стережу. (МЯк2:13)

Парашутик-фата, ім., ж. р., Я ішла (чи пливла?), / ніби хмарка біленька, подвір’ям, / Ледве-ледве тримаючи / свій парашутик-фату. (ЛПшен2:145)

Паріси-Олександри, ім., мн., Знову зболені Кассандри / Україні зло віщують, / А Паріси-Олександри / І не бачать, і не чують. (ЄШм1:509 # 10.04.1995)

Парнасик, ім., ж. р., Парнасики, <назва циклу поезій> (ЮБ3:384)

Парноцвіття, ім., с. р., Українське парноцвіття: / Льоня, Льоня, Вітя, Вітя… (ЮБ5:328)

Партбовдур, ім., ч. р., <назва поезії>, Тягне він як лідер / Туди куди вітер. (ЮБ4:223)

Партбос, ім., ч. р., Одна нога взута, / Друга нога боса: / Хоче вільним бути / У руках партбоса. (ЮБ4:267)

Партдоцільність, ім., ж. р., див.: Життєдорога

Партжиття, ім., с. р., Зауважмо: не раз / (Як і в нинішній час) / Партжиття п’єдестали / Вмить парттрупи займали. (ЮБ4:224)

Партрішення, ім., с. р., Як з партрішенням до Бога / Каятись полину, / Про всяк випадок вкладіте / Різко в домовину. (ЮБ5:425)

Партсписківець, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:267, 282)

Парттруп, ім., ч. р., див.: Партжиття

Парубочо, присл., Мій день іде натхненно, парубочо, / Я торжествую і сміюся з ночі! (Бабій3:148)

Парукрок, присл., див.: Вигойд

Парусиново, присл., Та чомусь-таки парусиново / Лопотить у життєвій ріні… (ЄШм1:542 # 18.04.2000)

Пасербиця-князівна, ім., ж. р., Похорони пасербиці-князівни. (АЛист:167)

Пасивно-споглядальний, прикм., субст., А я уже не тут і ще не там, / Я – на драбині, котру розгойдало / Між твердю й небом, смертю і життям, / Між рухом і пасивно-споглядальним. (ВКл2:7)

Пастельно, присл., …Фасую любов по літрах / І нігті фарбую пастельно. (А. Свентах: НМД-2009: 19); пор. з узуальним пастельний

Пастка-відро, ім., с. р., І в пастки-відра струшують щодня / Прожерливу орду із Колорадо… (ГД:16 # 10.07.1999)

Патріот-заочник, ім., ч. р., <назва поезії>, Не вилазячи з нори, / Щур пищить: / – Котяро, вмри! (ЮБ4:215)

Патріот-молодець, ім., ч. р., До Аргентини з України / Переселились Сазонці, / Та не забули Батьківщини / Ці патріоти-молодці. (Ундір2:43 # 08–10.2010)

Патьоки-сльози, ім., мн., І від образи ангел плаче-тужить / Настінними патьоками-слізьми. (МПш:42)

Пегаський, прикм., Ось і в мені (я радію) воно не згаса – / Думку під хмари пегаські / частенько підносить. (ЮБ4:326)

Пекельно-райський, прикм., В пекельно-райському вогні / Ми палахтіли… (АКр2:55 # 10.10.2004)

Пекучо-войовничий, прикм., Хоч світло дня – пекучо-войовниче, / Та синь небес – сліпучо-крижана. (Ю. Костюкевич: ЛР-2010:188)

Пелюстка-крило, ім., ж. р., І коли ти псалми / Заведеш над моєю могилою, / Хай пелюстками-крилами / В небо потягнеться цвіт. (ВКл1:38)

Пелюстка-пір’їнка, ім., ж. р., Зацвіли зимові яблуні / Червоними снігурами. / Пелюстки-пір’їнки вітер полоще. (ПВ1:107)

Пелюстково, присл., А по вікнах білий вітер – / Пелюстково сніговія / Буде мести без утоми, / Відчайдушно, навмання… (НД3:73)

Пелюсткопад, ім., ч. р., А по снігу пелюсткопад, / А по снігу пелюсткопад – / Усе неначе в білих росах. (ВЯрм1:46); Сонячним віє / тепло на вії / пелюсткопад... (Бабій6:81)

Пензель-промінь, ім., ч. р., …Сльоза й вода зливалися в одно: / І сонце пензлем-променем водило… (Бабій8:7)

Первісно-боязкий, прикм., І хоче втиснуть в рамочки вузькі / Мої чуття первісно-боязкі. (ЄШм1:516 # 05.05.1996)

Первісно-хлорофіловий, прикм., І в серці щось первісно-хлорофілове / Озвалося: “Ну хто ж, якщо не я?!” (ЄШм:78 # 13.11.1988)

Первопадок, ім., ч. р., Улоговинами, ярами / Вовк затравлений стрімко біг, / Танцював над його слідами / Первопадок – пухнастий сніг. (Бабій13:23)

Первохід, ім., ч. р., <назва поезії> (Бабій11:80 # 1970)

Первоцвіток-абрикос, ім., ч. р., …Плаче чорними сльозами / Первоцвіток-абрикос. (Дубов:34 # 10.04.1990)

Перебіжчик-пристосуванець, ім., ч. р., Перебіжчикові-/пристосуванцю, <назва поезії> (ЮБ4:211)

Перевдовіти, дієсл., І світ не дослухався – перевдовів. / Хоч руку й давав, / та ховав поміж пальцями бритву… (Тимчак:10 # ~1980‑і)

Перевертень-паскуда, ім., ч. р., Серед того, в погонах, люду / Сидять перевертні-паскуди… (М. Степанюк: ЛР-2010:417)

Перевертень-потвора, ім., ч. р., Язиком чужим говорять, / Пропонують гори горя / Обивателі всі хором / І перевертні-потвори. (ВБ5:106)

Перевертень-трутень, ім., ч. р., Та вірую в чисте і світле майбутнє, / В якому не місце перевертням-трутням! (ГЦ1:252 # 2007)

Перевесло-казка, ім., ж. р., див.: Диво-ласка

Перегірчавити, дієсл., Перегірчавили чвари / Наші меди. Посолоди мені чару, / Посолоди. (ЄШм:65); пор. з узуальним перегірчити

Передзим’я, ім., с. р., Передзим’я… Блакить попрощалася вже / з журавлями, / То пам’ять. (Дубов:22 # ~1980‑і); <назва поезії>. (Ундір:89); (ЄШм1:548# 12.08.2002); Дотлівають світи в передзим’ї / неспокою. (НД2:64); пор.: Передосінь

Передзимок, ім., ч. р., Змерзле місто ступа в передзимок, / Першим льодом дзвенить його слід. (НД1:26)

Передосінь, ім., ж. р., Не треба шуму моря – шум осик / У теплу передосінь заколише. (Бабій8:259); пор.: Передзим’я

Передхвиля, ім., ж. р., Тиша німуючи… Як в передхвилю грози. (Бабій8:85)

Пережменити, дієсл., Пережменили суглинок люди / На ваші груди / І розійшлися… (Тимчак:27 # ~1980‑і)

Перезабруднений, прикм., Мерзне дівчинка в автоматі, / В куце ховає пальтечко / Все в сльозах і губній помаді / Перезабруднене личко. (ВЛ2:102)

Перезиратися-реготатися, дієсл., Лоша качалось… Лоскотало / В його очах материки, / Й перезирались-реготались / Отетерілі хлопчаки. (МПш:48)

Перезітхати, дієсл., Перезітхай усі зітхання / Усім літам наперекір. (ОБ:224)

Перекигикати, дієсл., Перекигичу, щось та й відмолю. (ЮБонд:31)

Перекондексуватися, дієсл., Життя протече, підсумуються долі, / У радість перекондексуються в болі, / У радість прогірклу… (Бабій2:71); пор. в іншій редакції: …У радість переконденсуються в болі… (Бабій?:???)

Перекотигорох, ім., ч. р., Минають дні, як скоморошні грища – / Такий собі перекотигорох. (СУ:43 # 1992); пор.: Коти-горох

Перемат, ім., ч. р., І наша мова з крилами пісень / Забур’янилась диким перематом. (Бабій8:246); Телевізор в кожній хаті – / Інкубатор перематів. (ВБ3:71); пор.: Дух Азії із її матом-перематом над нею [Україною. – В. М.] і досі… (Бабій9:79)

Переможець-час, ім., ч. р., І ти в двобої знов стоїш, / В отім проклятім вічнім герці, / В якому переможець-час не все жорстоко / стер... (ББор2:102)

Перемоногамний, прикм., Як же тобі твориться, природо, / В перемоногамному диму?.. (Дубов:23 # 10.08.1982)

Перемоцювання, ім., с. р., Ним далі правлять / Пристрасті і гроші, / Скандали, війни, / Перемоцювання сил... (ББор:7)

Переосвята, ім., ж. р., Ми потребуємо переосвяти / На справжній український лад. (ГЦ2:177 # 2004)

Переплескіт, ім., ч. р., Прийшли сюди, де переплескіт весел, / Де сосни вишумовують велично. (МБер2:61); пор. з узуальним переплеск

Перепохмілля, ім., с. р., ...Забудь про зойк образ, / Про хист перепохміль... (Мейта4:39 # ~2000‑і)

Перерозчавлений, дієприкм., До тебе, [мово. – В. М.] брудної, як брук, /.../ з перерозчавленим словом / Звертаюсь… (Мейта4:37 # ~2000‑і)

Переселенець-вигнанець, ім., ч. р., Переселенці-вигнанці / За домівками плачуть болем. (ГЦ2:103 # 1997)

Переснігувати, дієсл., На острівець споришевий вже годі й ступити – / Пересніговано всі путівці і стежки… (МБер1:12)

Пересріблено-синій, прикм., Мрії свої, пересріблено-сині, / Він доручив для літаючих мев. (ЛПшен2:139)

Пересрібніти, дієсл., Там – / брід перешумів, / пересрібнів, / Благословивши воїнство до бою. (Тимчак:57 # ~1980‑і)

Перестраховщицький, прикм., Та не шкода мені оцього дивака – / Така / Бридка / Перестраховщицька порода! (Красюк:46 # ~1970‑і)

Перехрестя-хрест, ім., с. р., А я знов загублюсь в перехрестях-хрестах / І наосліп піду до раю. (А. Свентах: НМД-2009: 14)

Перечервоніти, дієсл., Ми перечервоніли за епоху, / Невже їй слід соромитися нас? (НД1:6)

Перечублений, дієприкм., див.: Зажебрачений

Перина-хмара, ім., ж. р., В перинах-хмарах сонце спало… (Д. Федорович: НМД-2010:195)

Перлинка-слово, ім., ж. р., Тієї низочки перлинок-слів / Я не зберу ніяк. (ВС:40)

Перли-роса, ім., мн., Земля вмивалась перлами-росою… (Д. Федорович: НМД-2010:195)

Перли-стрічки, ім., мн., …Отруси, мій коню, / З гриви перли-стрічки / І мене в Карпати / Сині понеси. (АГриг:57)

Перлюстровий, прикм., Я у зниклих морях, попід рінню й корінням / Перлюстрова голосом мушель. (НД3:68); пор. з узуальним перлюстрований

Перси-вулкани, ім., мн., Хочу жить на персах-вулканах / Все життя. (АКр3:62 # 04.12.2011)

Перстень-печатка, ім., с. р., …А потім власне їхня вся компанія / Бенкетувала до самого рання, / Відомо, не без участі Беати, / Та вкрали її перстеня-печатку. (ВК2:21)

Перстень-підкова, ім., ч. р., На руках – персні-підкови, / в косах квіти з жаром сонця… (МН:108 # 02.2002–02.2005)

Першодень, ім., ч. р., Нас атеїстами ростила / Із першодня КаПееРеС. (РЖ:11)

Першокнижниця, ім., ж. р., Пересопниця, першокнижниця, / Білостінний чернечий скит… (ЛПшен2:81)

Першоосіннє, прикм., субст., <назва поезії> (НД1:24)

Пес-дипломат, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:175)

Пес-жених, ім., ч. р., Як же могли Ви, матусю Беато, / Кинувши смуток на шальку гріхів, / Тіло Дмитрове пустити терзати / Зграю нацькованих псів-женихів? (Л. Пшенична: ЛР-2010:334)

Песик-есемесик, ім., ч. р. <назва поезії> (Р. Демчук: ЛР-2010:83)

Песик-нахаба, ім., ч. р., Розпирала гордість / Песика-нахабу: / – Я загнав сьогодні / В річку п’яту жабу! (ЮБ4:190)

Пес-кровожер, ім., ж. р., Звірі, пси-кровожери, бандюги в формах / солдата / Муки прийшли чинити і вам, / і жінкам вашим, дітям… (ВЛ:346)

Пес-охоронець, ім., ч. р., Індики і кури – твій свійський кортеж. / І пес-охоронець… Хоч я і не ворог, // аби тебе зрізати. (МБер6:47)

Печаль-журба, ім., ж. р., Моєї осені ти ще наївна рань, / Чи вечір, закосичений печаль-журбою? (АГр:92)

Печаль-зажура, ім., ж. р., див.: Злот-струна

Печально-білий, прикм., Хатина печально-біла / Курличе в чужій душі. (СУ1:13)

Печально-гордий, прикм., А баба печально-горда – / Немов жива – у труні / Тримає ту саму свічку… (ІС:57)

Печальномідний, прикм., Як бовкне осені печальномідний дзвін / І згук затерпне в ягодах тернини… (Тимчак:56 # ~1980‑і)

Печально-сірий, прикм., Як не крутіть – / та вабить лиш хороше, / А ви ж – / лише печально-сіре тло… (ІС1:41)

Печаль-спокута, ім., ж. р., Гірко печаль-спокуту / У пелені несеш. / Можна усе збагнути, / Але забути все ж… (АКр1:37 # 29.12.1997)

Печатка-виручалка, ім., ж. р., Як спраглий, котрий краплі не допив, / Трясеться за печатку-виручалку. (ЮБ3:340)

Пиріїще, ім., с. р., О якій ми зустрілись порі? / Пирії, пирії, пиріїща! (Мейта5:25)

Писанка-яєчко, ім., ж. р., Сонячні вервечки, / Полечко зелене… / Писанка-яєчко / На долонях в мене. (Рачинець:9)

Писар-випивоха, ім., ч. р., Благання писара-випивохи. (ЮБ4:229)

Пити-смакувати, дієсл., П’є Онисько з пляшки пиво / За столом у барі / П’є-смакує неквапливо / В цигарковій хмарі… (ЮБ4:50)

Пихато-величаво, присл., Підступно, віроломно, крадькома, / Нахабно і пихато-величаво / На всіх шляхах віками перейма / Наш вільний дух імперія кривава. (ВБ5:131)

Пихато-пишний, прикм., І той, і той, пихато-пишний, / Вергає вперто язиком… (ВБ5:102)

Пишновбір, ім., ч. р., Ходять з людською подобою звірі, / Під пишновборами – люте нутро. (Бабій11:10)

Пишно-жовтий, прикм., Їде Осінь у кареті / В пишно-жовтому кашкеті. (О. Рожко: ТДСС-2006:13)

Пишноквітний, прикм., Хай райдуга слов’янська / пишноквітна / Єднає береги прадавніх рік… (Ундір1:36)

Пишноликий, прикм., – Сусіда Хміль – товариш пишноликий – / Хоча із нього користі нема… (ВГр2:59)

Пишнослів’я, ім., с. р., Добра сувора Вітчизнонько-мати, / Ти не учила мене пишнослів’ю… (ВЛ1:107)

Пишнотий, прикм., Гульк! – на дубі, / що навпроти, / метушиться звір пишнотий… (Дубов:96 # 17.11.1990)

Пишнотрав’я, ім., с. р., Тут линуть співи солов’їні / І пишнотрав’я нас п’янить. (Ундір:42)

Піввесна, ім., ж. р., Твої уста гарячими піввеснами / Овіюють це небо і мене. (ВР1:131 # ~1970‑і)

Півдебіл, ім., ч. р., …Або ведуть голісінькими в баню / Через тюремний двір під ППШ / Конвойні півдебіли, і тіла / У синцях, сполосовані, в рубцях / Жахають небо… (Бабій7:33)

Півень-горлохват, ім., ч. р., У центрі Рівного, допоки розвиднятись / Зачне, буянив півень-горлохват… (ЮБ3:203)

Півень-господар, ім., ч. р., …Півень-господар і дворі кукурікає… (ВР1:240 # ~1980‑і)

Півень-забіяка, ім., ч. р., …А тут презвично півень-забіяка / Себе на всю округу вихваля… (ЄШм1:567 # 05.11.2006)

Півень-каліка, ім., ч. р., – Доглянь – одпишу тобі хату й корову, / Дві курки-чубарки і півня-каліку…(ЛПшен1:19)

Півень-просторіка, ім., ч. р., А тепер гуду, як тятива, / Як горлянка півня-просторіки. (Мейта3:58)

Півень-хитрун, ім., ч. р., Що далі сталось з Півнем-хитруном, / Не важко здогадатись за столом. (ЮБ3:229)

Півіснування, ім., с. р., Очі застуджені, голос тремтливий – / Півіснування чи півзабуття? (Л. Пшенична: ЛР-2010:334); пор. з узуальним співіснування

Півкуля-жорно, ім., ж. р., А я кручу між скронь свої півкулі-жорна, / І скапують тяжкі слова з мого пера. (ВЯрм2:19)

Півонія-красуня, ім., ж. р., Воробйов Микола кружить / Лиш півонію-красуню; / Квітка любить цього мужа, / Бо перо у нього юне. (МН:54 # 02.2002–02.2005)

Півсачик, ім., ч. р., О, сирото останнього століття! / Очища від знемоги – напівсонні, – / загорнуте в півсачик многолітній, / чиїй хазяйці більше від півсотні, – / Ти виживеш! (Мейта3:25)

Півсоння, ім., с. р., Жду: велет ще прийде безсмертям / оперезан, / Що вихопить мій люд з півсоння і чекань… (А. Коломиєць: ЛР-2010: 177 # 07.01.1942); пор. з узуальним півсонний

Підбрамницький, прикм., У підбрамницькі “зірки” / Записались парубки: // Лам, Піке, Пепе й так само / Альба, Куетран і Рамос. (ЮБ5:294)

Підводник, ім., ч. р., – Скажіть мені, діду, у чому тут суть, / Що вас у селі всі підводником звуть? / Дідусь посміхнувся до внука Володі: / – Я їздив на фронті завжди на підводі. (МК:18 # ~2000-і)

Підгірянський, прикм., Не прийде орда вже у край підгірянський, / Ніхто не розірве пісенного кола…. (ВР2:315 # 1995); пор. з узуальним підгірський

Підзадник, ім., ч. р., див.: Грошопузий; пор. в О. Герасименко: Як не підніжка, то підзадник, / то щигля раптом вцілить хтось. [http://теплик-лайф.рф/news/zhovti_ajstri/2012-07-28-191]

Підкір’я, ім., с. р., Коли сита черва розкошує в підкір’ї лускатім, / Як лежать в штабелях, / догнивають в мохах бородатих. (Бабій1:64)

Підлабузник-крутило, ім., ч. р., Ту, що вартістю “кусалась”,³⁹ / Підлабузники-крутили / Олігархові купили. (МСт2:37)

Підлесно, присл., Лукавили, / І фіміаму дим / До ніг стелили катові підлесно… (СПраск1:17)

Підлиза-біс, ім., ч. р., див.: Кактус-вазончик

Підмоднюватися, дієсл., Ніколи не підмоднюйся в догоду / Сезонно шик-модерній течії. (ОБ:29)

Піднебесно-криштально, присл., Буде душа піднебесно-криштально зоріти. (НД2:42)

Піднесено-щасливий, прикм., Вона таки піднесено-щаслива / Біжить розхристана з довірою в очах. (ОГ:30)

Підпатріот, ім., ч. р., Ваш патріотизм окупився / “Жигулями”, будинками трьохповерховими, / фешенебельними квартирами, / дачами, що підведені вашими / підпатріотами. (Бабій6:24)

Підпільник-зух, ім., ч. р., Цю крокодилячу сльозу / Юрба дурна ковтає – / Й поволі цей підпільник-зух / У душу їй вповзає… (ЮБ4:16)

Підстрибом-верхи, присл., Що за трясця? Уже на сонях / Примостилось підстрибом-верхи, / А звідтіль солов’я передражнить… (Дубов:12 # 17.12.1983)

Підступно-тихо, присл., див.: Жало-яд

Підцукрений, дієприкм., Хай залишиться вічним дарунком / Твій підцукрений спогадом чай. (СМ:30 # ~2000-і)

Піїт-дармоїд, ім., ч. р., Хай в піїтів-дармоїдів / Зірка творчості не згасне! (МН:86 # 02.2002–02.2005)

Пілат-коханець, ім., ч. р., …Вона [держава. – В. М.] і нині наче бранка / Північного пілат-коханця. (ГЦ3:59 # 1999)

Пінно-врунистий, прикм., Вівці в долину біжать, / як гірська ріка / пінно-вруниста по камінні. (Бабій8:45)

Піонер-графоман, ім., ч. р., див.: Графоман-ветеран

Пір’їнка-непослушка, ім., ж. р, А пір’їнки-непослушки, / Котрі вилізли з подушки, / Він дбайливо позбирав… (ЮБ1:95)

Піраміда-стіжок, ім., ч. р., Боїться, що спливе воно по течії – / Те небо, що рожевіє над хатами, / Над вербами, над гніздами лелечими, / Над голубими пірамідами-стіжками. (ГЧ:128)

Пісенно-ясний, прикм., Для мене була ти і будеш, як мати, / Бо долю зіткала пісенно-ясну. (АЛ:3 # ~1980‑і)

Післявипивальний, прикм., Бо так трясуться буквочки хмільні / Під час писання післявипивального! (ЮБ4:229)

Післягроззя, ім., с. р., <назва поезії> (ВР1:33 # ~1960‑і)

Післяосінній, прикм., У післяосінньому розчерку шаржу / на втому / Щемить мені міта зворушлива – / мудрість зарання. (НД2:66); пор.: А ця пізньо-осіння картина села вражаюча. (Бабій9:74)

Післяслава, ім., ж. р., Після неба щезає світ. / Люди гоняться за післяславою. (А. Свентах: НМД-2009: 20); пор. з узуальним післяслово

Післяспогад, ім., ч. р., Після всього, всього, що було, / Післямова і післяспогади. (А. Свентах: НМД-2009: 20)

Післячорнобильський, прикм., …Щоб не плодилися на Божий світ каліки / В післячорнобильські жахливі ночі й дні. (Ундір1:93)

Піснероб, ім., ч. р., <назва поезії>. (ЮБ5:297)

Пісня-вишиванка, ім., ж. р., Тут навчився маминої мови, / Ніжну вивчив пісню-вишиванку… (ВЛ:20)

Пісня-дума, ім., ж. р., …На причілку під черешнею сидить / Пісня-дума; Чом ніхто до пісні-думи не присяде… (МБер:75)

Пісня-жар, ім., ж. р., “Добре! – всі гукнули. – Добре!” / Може, й буде пісня-жар, / Як рукописи є в торбі, / То несіть у “Каменяр”. (Г. Дем’янчук: ЛР-2010:86 # 1978)

Пісня-лелека, ім., ж. р., Літав я ними, як пісні-лелеки, / Я їх вдихав романтику привіту. (Пащук4:11)

Пісня-нитка, ім., ж. р., …Як ті руки будуть дарувати / Пісню-нитку білим рушникам. (РБ:39)

Пісня-ридання, ім., ж. р., Лиш пісня-ридання і туга німа, / І вітер, що попіл пожежі розносить. (Бабій6:110)

Пісняр-словоблуд, ім., ч. р., Та свято криваве і крик ненаситної плоті, / Та блазні, та гицлі, а ще піснярі-словоблуди / І кодло продажне, нікчемне поріддя Іуди… (Бабій8:230)

Пісня-спогад, ім., ж. р., <назва поезії>. (Ундір:48)

Пісня-страдниця, ім., ж. р., Й те, як пісню-страдницю, / щемно переболену, / Давить тісним зашморгом / електроструна… (Дубов:64 # 04.11.1987)

Пісня-хвиля, ім., ж. р., див.: Гребінь-вал

Піт-роса, ім., ч. р., Муза легкою рукою / Чуб погладила поету, / Вкрила лоб потом-росою… (МН:66 # 02.2002–02.2005)

Пітьма-земля, ім., ж. р., …А ворони із прірви неба / Пірнають в сон пітьми-землі. (Н. Лахман: НМД-2007: 134)

Піщиння, ім., с. р., Чи я, чи хтось? На кожнім кроці – / Сипне-війне піщинням фраз. (Г. Дем’янчук: ЛР-2010:88 # 1979)

Піщиночка-точка, ім., ж. р., У пісочний годинник замкну ту піщиночку-точку. (НД2:81)

Плавало, ім., с. р., В осоці під мостом / Срібно ляснуло хвостом / плавало. (Тимчак1:9)

Плакати-квилити, дієсл., Плаче-квилить, як птах, вітер босий. (ЮК:30 # ~2000‑і);

Плакати-тужити, дієсл., див.: Патьоки-сльози

Плакат-настанова, ім., ж. р., …І почепили плакат-настанову / “Задля довкілля любіть чистоту!” (ЮБ5:304)

Плаксиво-засоплений, прикм., див.: Лицемір’я

Плач-кукурікання, ім., ч. р., Із тинів просвітянських – / І денно, і нощно плачі-кукурікання… (Бабій10:57 # ~2000-і)

Плечата, ім., мн., А було так гомінко / На твоїх плечатах. (Пащук2:14)

Плітка-птах, ім., ж. р., Сіла плітка-птах / Відпочити…; Сіла плітка-птах / За плотами, / Обросла вона не пір’ям – / Язиками. (ВПоп1:49–50 # 1988)

Пломінь-полум’я, ім., с. р., див.: Жити-жевріти.

Пломінь-птиця, ім., ч. р., Та вже шуга до серця пломінь-птиця / І скроні тисне вже імла тупа… (ЄШм:62 # 08.08.1980)

Плюралізмкартина, ім., ж. р., Я потрапив в очевидці / Плюралізмкартини… (ЮБ2:27)

Плюшево-божевільний, прикм., Я плюшево-божевільна / Між ножиць чужих реалій. (А. Свентах: НМД-2009: 19)

Пляжист, ім., ч. р., Червоні, засмаглі печуться пляжисти / На гострім камінні, в піску. (ВЛ:132); пор. з узуальним пляжник

Пляжниця-роззява, ім., ж. р., Доганяє куроїд / Пляжницю-роззяву… (ЮБ4:85)

Пляма-чортеня, ім., ж. р., …Перед очима стрибають червоні / Плями-чортенята, павучки… (А. Свентах: НМД-2009: 27)

Пляшковідкривач, ім., ч. р., Не бував у мандрах дальніх, / Не поет і не сівач, / Всім відомий у їдальнях / Він як пляшковідкривач. (ВГр3:92)

Побратим-поет, ім., ч. р., Отож спохвативсь: побратими-поети, / Залишмо лелек тих для неба, для лету. (ББор:27)

Повесіння, ім., с. р., Стрівшись з ними в раннє повесіння, / Спокій свій навіки загубив. (РЖ:36); пор. у В. Стуса: Чорнобривий / засмучений / біль / сиву голову з яру вистромлює, / повесіння вимолює / в сотні білих збайдужених більм; Реве повесіння, / Вантажене снігом і кригою… (Цит. за: Тимочко-2010, с. 386–387)

Повеснілий, прикм., Через життя, як повеснілий луг, / Веди мене, мани мене промінням… (ВР1:354 # ~1980‑і)

Повечорілий, дієприкм., …Коли усесвітня тривога / у сивий бур’ян перетліла / У батьківськім ветхозавітнім, / у повечорілім дворі, / Я, вгору поглянувши, бачу, – / не скрушно мені і не гірко, – / У небі за краєм печалей, де губляться птахи й вітри, / Погойдується на гвіздочку / щонайзолотішої зірки / Тих двійко, мов білі хмарини,/ назавжди незайманих крил. (НД2:73)

Повіка-вікно, ім., ж. р., Я губила над перами роки, / а пера – над строфами. / Я ховала вологі безодні / повіками-вікнами. (Мейта2:35 # ~1990‑і)

Повінь-горе, ім., ж. р., Я знайденого вже припас рядка, / Та залила його ця повінь-горе. (Бабій5:51)

Повітряно-масово, присл., див.: Всепротинаючий

Повнозерно, присл., ...Щоби вірші повнозерно пахли / На столі, неначе на землі... (МПш1:99)

Повномісячний, прикм., В повномісячну ніч так важливо для жінки / Мати поруч мужчину… (НД2:80)

Повносокий, прикм., Навколо все зелене, повносоке, / співає в унісон моїй душі. (Бабій2:14)

Погідь, ім., ж. р., Вишень і яблунь крони білопінні / Погідь голублять дотиками віть. (ВЯрм4:5); пор. у Б. Олійника: Аж стогнуть голуби – така погідь всевишня, / потужна і пручка, як олень у порі. [КСАН-04:350]

Погляд-натяк, ім., ч. р., Твої погляди-натяки, / мов кросворд нерозгаданий; Твої погляди-натяки, / мов слова не розбавлені ні водою, ні смутком; Твої погляди-натяки, / мов коса не розплетена. (ВКуч4:29)

Погляд-світіння, ім., ч. р., див.: Золотиння

Погляд-сич, ім., ч. р., Що ти думала в той ранок, / Моя посестро далека?.. / Як на торзі тебе вип’ють / Хижі погляди-сичі?.. (Дубов:29 # 28–30.06.1988)

Погорбів’я, ім., с. р., Мені згадались новинські оселі, / Круті стежини в погорбів’ї довгім... (Пащук4:21)

Погордливо-красивий, прикм., Вона ішла погордливо-красива, / На всіх навкруг дивилась звисока. (ГФ2:23)

Погориння, ім., с. р., <від топоніма Горинь>, див.: Заслуччя

Погримувати-сварити, дієсл., Здалека погримує-сварить / На нас блискавиця вертка. (ЛПшен1:59)

Подих-легіт, ім., ч. р., Повіє ніжний подих-легіт – / Відкриє квітка теплі губи, / І в раюванні безберегім / Уста в уста шепочуть: “Люба-а…” (Бабій1:69)

Подібноголосий, прикм., див.: Кущувато

Подмухувати-вітрити, дієсл., див.: Брова-хмаронька

Подолянка-чарівниця, ім., ж. р., Подолянки-чарівниці, / усміхаюсь ніжно вам... (Ундір:58)

Подощів’я, ім., с. р., Сльози сонця спадають зі стріхи, / Подощів’я промінням сплелось… (Г. Філонюк: НМД-2009: 48); пор. у В. Барки: Розсвітів листя: душа їм сестриця; / діти: як птиці, тінке подощів’я…; …там подощів’я в сльози не поранить, а голуб крильми похвилює. [БАРКА-08:103]

Подруга-зоря, ім., ж. р., Аж тут враз над головою / Згасла подруга-зоря. (ЮБ5:407)

Подруга-розвідниця, ім., ж. р., Раз подрузі-розвідниці / Людочка сказала: / – Василя – свого п’яницю – / На розвід подала. (МК1:48)

Подруги-дівчата, ім., мн., Дратували малу Олю / Подруги-дівчата… (РС:20)

Подружка-ніч, ім., ж. р., <назва поезії> (ЖАндр:20)

Подяка-телеграма, ім., ж. р., На борт його [човна. – В. М.], врятовані в біді, / Все шлють і шлють подяки-телеграми. (ВЯрм3:15)

Поема-урок, ім., ж. р., Зирим в століття, в роки, / Творим поеми-уроки. (ВПоп:28)

Поет-демократ, ім., ч. р., Революцію вітають / Всі поети-демократи! (МН:80 # 02.2002–02.2005)

Поетизіти, дієсл., див.: Акаціти

Поетично-ніжний, прикм., …І крізь дощі лечу без страху / На поетично-ніжний дах. (ГЦ3:20 # 1986)

Поет-недоріка, ім., ч. р., Ах, тільки б знати, скільки там ще віку / Терпітимуть поета-недоріку / Ця путь-дорога й рідна сторона. (В. Ящук: Проріст-06:44)

Поет-одноденка, ім., ч. р., Не тягніть, поети-одноденки, / За чужою правдою руки. (Г. Філонюк: НМД-2009: 40)

Поетоескулап, ім., ч. р., Тебе чума бездарна не скосила, / Бо сила та – поетоескулап. (МПш1:44)

Поет-раціоналізатор, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ2:90)

Поефірний, прикм., Невже і досі ще жива вона / від фіри поефірних колисанок, / від Grand and Shou і від super life, / від боротьби з вагою (за коханок!)… (Мейта3:31)

Пожежа-дим, ім., ж. р., ...За пожежами-димами / Почорніло жито. (ВПоп:54)

Пожежник-вітер, ім., ч. р., Втомилися пожежники-вітри – / І впали на / Жебрацькі стовбури. (ОБ:192)

Пожорнований, дієприкм., А пожорнованій долі / Не вороття в колись. (Дубов:49 # 17.12.1987)

Позаду-не-буття, ім., с. р., Лиш півкроку ще до порятунку. / Півкроку до позаду-не-буття. (І. Сель: ЗНЗ-2010:12 # ~2000‑і)

Позалюдина, ім., ж. р., Ти уже в позачассі. / Називаєшся позалюдина. (СУ:47 # 1992)

Позарозумний, див.: Багаторукий

Позачас, ім., ч. р., Підуть після вас у позачас / Діти ваші – кароокі вірші. (АКр3:36–37 # 02.08.2011); пор. у В. Стуса: Як вікна в позапростір, позачас, / за мури німоти і все покори, / та світяться свічада, світлом зорі… [Цит. за: Тимочко-2010, с. 387]

Позачасся, ім., с. р., Та в позачассі щез їх слід. (ЛР:73); див. також: Мега-вокзал, Позалюдина; пор. у М. Григоріва: Світ заливає повіки / Й углибає в своє позачасся… [КСАН-04:352]

Показово-зразковий, прикм., Сипнуть на тарелю зо жменю червінців, / Такі показово-зразкові чужинці... (Мейта4:30 # ~2000‑і)

Покидька-квітка, ім., ж. р., Вже не мрійна поема, / Не зірвана покидька-квітка, / Не весняна мелодія, / Так – переляканий птах. (Мейта1:10 # ~1990‑і)

Покобзарений, дієприкм., Я люблю свої й осінні / Покобзарені літа. (АГр:92)

Покраплинно, присл., Так пульсує у скронях пропащих: / “Схаменися!” / Так болить. Так виціджує слово / Покраплинно. (Мейта2:5 # ~1990‑і)

Покрівельно-цементовий, прикм., В період хаосу в діброві / Баран / Побачив плити покрівельно-цементові… (ВГр7:83)

Покручі-нормани, ім., мн., Український хліб / Хочуть забрати покручі-нормани! (МН:81 # 02.2002–02.2005)

Покруч-проява, ім., ч. р., Чи позриваєм кротості з поклонів / І фарисейство з покручів-прояв? (Бабій8:12)

Покруч-словоблуд, ім., ч. р., Як чисте серце Правди не народить, / То не народить й покруч-словоблуд. (ЛПшен:8)

Покута-гіркота, ім., ж. р., Ми сиділи в тихому сум’ятті, / Сповнені покути-гіркоти. (ББор2:152)

Полин-гіркота, ім., ч. р.?, …Сторінки виповнялись, писалась / великая книга / Долі людської, / як полин-гіркота. (МЯк1:78)

Полин-звізда, ім., ж. р., Що їм ота полин-звізда, / Яка підступно рід наш сушить. (АГр:37 # 17.01.1997)

Полин-зоря, ім., ж. р., …Долає грізне полум’я Чорнобиль / В надії погасить Полин-зорю. (ВР1:385 # ~1980‑і); Нема кому вже небеса молити – / І гріх той / Оселивсь / В полин-зорі… (СПраск2:73); Стікає кров’ю честь у Соловках, / І поводи гризуть булані коні, / Бо вже зійшла полин-зоря гірка. (СПраск1:3); пор. Зоря-Полинь; з узуальним зоря-полин

Полинитися, дієсл., Душа полиниться і корчиться від смути, / Виламує безвихідь з тріском кості. (ПВ2:38 # ~2000‑і)

Полинно, присл., Чума чорнобильська літає / Підступно, злісно і полинно. (СМатв1:58)

Полинно-м’ятний, прикм., Постукаю у вікна на зорі / І захлинусь полинно-м’ятним сумом. (А. Свентах: НМД-2008: 48 # ~2000‑і)

Полиново-біблейський, прикм., В полиново-біблейській купаюся гіркоті, / Аж у горлі пече... (Бабій5:47)

Полиново-чужий, прикм., Він [дощ – В. М.] сьогодні – чужий, полиново-чужий. (МПш1:102)

Полин-страждання, ім., с. р., …Лиш легенда залишилась, / І гірке полин-страждання. (РБ:186)

Полинь-скрижалі, ім., мн., І нерозривні кола / Розп’ятої спіралі. / Осиротіле поле… / Сліпі полинь-скрижалі. (АЛист:64)

Поліглот-ідіот, ім., ч. р., Поліглоту-ідіоту, <назва поезії> (ЮБ4:209)

Поліно-слово, ім., с. р., Тріщали поліна-слова: “Ви ще їх не забули?..” (А. Свентах: НМД-2008: 38 # ~2000‑і)

Поліссязалежність, ім., ч. р., …Бо є велика ймовірність захворіти / На хронічну поліссязалежність. (МТр:32)

Полісян-журавель, ім., ч. р., …Та пісня із вологими / очима, / як стогін / полісяна-журавля. (ПВ1:67)

Полісяночка-квітка, ім., ж. р., Полісяночко-квітко, / Світанкова роса... (ВПоп:38)

Політбазіка, ім., ч. р., Спершу йдуть політбазіки, / А тоді – ефірні ліки. (ЮБ5:308)

Політик-ситуаційник, ім., ч. р., Політики-ситуаційники, <назва поезії> (ЮБ4:273)

Політично-еротичний, прикм., Політично-еротична пісня про Тузлу, <назва поезії> (ОІрв2:109 # 11.2003)

Політично-розхристаний, прикм., Політично-розхристаний дощ, / Ніби часу продажного хвощ, / Пеленає у зради суспільство… (ГЦ2:203 # 2007)

Політпридурок, ім., ч. р., Аплодую, бо не турок, / І журюсь, що від Кличків / Жоден наш політпридурок / Не отримав кулаків. (ЮБ5:373)

Політсклероз, ім., ч. р., <назва поезії> (ВТ:50)

Полтавчанин-вкраїнець, ім., ч. р., Обступили, цілували / Полтавчанина-вкраїнця / Й черкащанина-поета… (МН:104 # 02.2002–02.2005)

Полуниця-зірниця, ім., ж. р., див.: Бір-орган

Полюс-берег, ім., ч. р., Над потоком живим – полюси-береги, / Ми стояли зі смертю, як два вороги. (Бабій12:54)

Полянсько-древлянський, прикм., …Теплим бісиком тенькало / полянсько-древлянське нутро. (ЄШм:11 # 13.09.1982)

Полячений, дієприкм., див.: Ланцюгований

Померсікати, дієсл., <від франц. merci – “дякувати”>, Померсікає, посенк’юкає, / А чи просто скаже: “Спасибі…” / Я години балакаю з мухою, / Що крізь шибку б’ється на світло… (АКр:46 # 02.06.1982); пор. в А. Крижанівського: Мерсікаю за не наш компліментарій [Колоїз-03, с. 68]

Поминально, присл., І горять по церквах поминально / Бліді свічі, мов личка дітей. (СМатв2:21)

Помічниця-дочка, ім., ж. р., Не було у бабусі помічниці-дочки… (ГД:27 # 06.01.2000)

Понадпростір, ім., ч. р., І постскриптумом рвуться листи, / Забиваючись десь в понадпростори. (А. Свентах: НМД-2009: 23)

Понадчасся, ім., с. р., Спозарання сонця ніжні хвилі / Пив я, задихаючись в пітьмі, / В понадчасся біг крізь слово “милий”… (ГЦ1:38); Колись крізь нього райдуга сміялась / І звала в потаємне понадчасся… (ГЦ2:46 # 1991); …І оживають в серці понадчасся дзвони, / Звуть тіло й дух у весняні краї. (ГЦ1:77 # 1992)

Поосінній, прикм., Давно такої не було зими. / про неї марили дерева поосінні… (ЛПшен1:78); див. також: Златолистя; пор. в О. Почапської: Ці поїзди летять, як урагани, / Зривають рейки літургійних дум / І біль століть, пропечений пісками, / І одинокий поосінній сум [http://oksnapochapska.blogspot.com/2008/11/blog-post_2848.html # 08.11.2008]

Попелина, ім., ж. р., Впала й на нього, припала ота попелина, / Там, де судилося пісні крило жайворине… (Бабій1:11)

Попіддашшю, присл., …попідтинню блукають тіні / попіддашшю – гіркавий дим / заблукали в бурлескній сині / сивочолі і молоді… (Мейта3:10); пор. з узуальними попідтинню, попідвіконню

Попіднебесся, присл., В звучанні тім зіллється двісті труб, / Оркестр лунатиме попіднебесся… (ОМ:49); пор. з узуальними попідтинню, попідвіконню

Попідніжжю, присл., Я вперед, а воно – ніби тінню / Попідніжжю моїм, попідтинню. (Є. Цимбалюк: ЛР-2010:441)

ПОПУліЗт, ім., ч. р., Не лакузи і не блазні / При вождях – спеціалісти / Незамінні і сучасні / На імення ПОПУліЗти! (ЮБ5:334)

Порада-шпилька, ім., ж. р., Та підсунув хтось під шум / Вмить пораду-шпильку… (ЮБ2:29)

Порожньоокий, прикм., Так страшно / увірвалася з тризубом / в життя людське / порожньоока смерть… (ПВ:9)

Порозвіяний, дієприкм., Шматована, шабльована в крупу, / Вітрами порозвіяна лихими. (ІС1:7)

Порядно-чесний, прикм., Ми стоїмо, німі, бездушні, / А з вигляду – порядно-чесні. (ВПоп1:19 # 1989)

Посамотілий, дієприкм., Лілеї ці занадто мовчазні. / Пелюстя біле гублячи у глечик, / Засвічують посамотілий вечір…(ЛПшен1:39), пор. з узуальним осамотілий

Посенк’юкати, дієсл., <від англ. thank you – “дякувати”>, див.: Померсікати

Посестра-ялина, ім., ж. р., І кожен звук до серця дістає! / Кажу “добридень!” посестрі-ялині… (ЛЛ:45)

Посирочений, дієприкм., Та бриніли на вітах сльози / Посирочених матерів / Од жорстокої тої прози / Закривавленої зорі. (Бабій2:37); пор. з узуальним осирочений.

По-сладковськи, присл., Я коханого годую / по-сладковськи⁴⁰ раз у раз… (ЮБ5:427)

По-смоляцьки, присл., Про вишні липові два цикли / Утяв я по-смоляцьки. (ЮБ4:357)

Постать-ім’я, ім., ж. р., В світ широкий // Пішла плеяда постатей-імен / З містечка чарівного на Волині. (ОМ:15)

Постмодерність, ім., ж. р., …Так сказавши, муза знову / Перейшла на постмодерність… (МН:114 # 02.2002–02.2005)

Постріл-грім, ім., ч. р., Повтікали блискавиці, / Постріл-грім оддаленів… (ГЦ3:4 # 1977)

Постурочисте, прикм., субст., <назва поезії>. (ЮБ5:362)

Посумирніти, дієсл., Посумирній, світе, / хоч тоді, як ходять / Отакі солдати-щедрувальники. (Тимчак:13 # ~1980‑і); пор. з узуальним посмирніти

Потвора-супостат, ім., ж. р., див.: Мінливо-рухливий

Потемнілість, ім., ж. р., За хатою / Листя сиплеться… райдужне видиво / Над чолом потемнілість розвиднило. (ЯС:91)

Потішатися-попирскувати, дієсл., За стіною монастирською / при сліпому каганці / потішаються-попирскують / (аж заходяться) / ченці… (МПш2:4)

Поторочиця, ім., ж. р., Хоч довкола жили із розбитими (падай!) коліньми / Вовкулаки, перевертні, пси, поторочиці, відьми. (СЛ:56)

Потурначити, дієсл., Тебе сполячить не змогли, / Не потурначив яничар… (ВЛ:43)

Пофронтів’я, ім., с. р., Дитинство моє чим далі / В гірке пофронтів’я йде, / Тим більше печуть медалі, погублені бозна-де. (МПш:18)

Похитуватися-гойдатися, дієсл., див.: Лебідь-красень

Почеркіада, ім., ж. р., З циклу “Почеркіада” (ЮБ5:338)

Почути-вловити, дієсл., Ти ж слова мої почуй-влови, / Бо вони – нікому не чужі! (К. Смалюк: НМД-2008: 77 # ~2000‑і)

Пошемрувати, дієсл., Шарудять, пошемрують хрущі... (МПш1:76); Шелестить, / Пошіптує, пошемрує колишнє... (МПш1:120); пор. з узуальним шемрати.

Пошесть-чума, ім., ж. р., Якої тільки у древлянські дебрі / Не залітало пошесті-чуми! (ЄШм:83 # 16.08.1984)

Пошрамлений, дієприкм., …Кремінне місто підвелось в долині, / Як витязь із пошрамленим чолом. (Бабій8:236)

Правда-каліка, ім., ж. р., Хоч правда й пів… Зате ж їх много – / тих правд-калік напівживих. (ГЧ:41)

Правда-напівправда, ім., ж. р., Скільки в неї облич, / скільки слів невимовних, / скільки правд-напівправд / і мрійливих лабет? (АВ1:34)

Правдознавець, ім., ч. р., Утім, брешу й скажу вам, / правдознавці: / Він бив поклони. / Невмирущій Байці. (ЮБ4:368); пор. з узуальним правознавець

Праведно-хороший, прикм., О друже праведно-хороший, / Що знов рихтуєш ти мені? (СЛ:39)

Правильно-примусовий, прикм., Правильно-примусовий верлібр (ОЗ2:19)

Правитель-слон, ім., ч. р., …Правителі-слони / Нас топчуть геть безкарно. (ГЦ1:215 # 2002)

Правізерунок, ім., ч. р., Правізерунком втраченої мови / Зірки малюють ієрогліф днів. (ОЗ2:40)

Правіщо, ім., с. р., Не питайте чи треба й навіщо / Третій тиждень дощі… / Ці безумці періщать правіщо. (ЮБонд:36)

Праген, ім., ч. р., Хто ж нашу Долю в прагенах стриножив?! (АЛист:65)

Прагматично-продажний, прикм., ...Як гарно, що в наш / прагматично-продажний / час / Купують іще й поезію... (ББор:16)

Прагносвітно, присл., Як до тебе прагноцвітно, / прагносвітно / прагну я. (ВКуч5:7)

Прагноцвітно, присл., див.: Прагносвітно

Прагоголівський, прикм., Мої слова спотворює вертеп / Прагоголівського митця Вакули. (Мейта1:15 # ~1990‑і)

Прадавидів, прикм., …І роса благодаті, / неначе краплина єлею / З прадавидових амфор, / умилостивляє громи. (Мейта3:62)

Пра-диво, ім., с. р., Є кутя і книга… / Вічності Пра-диво. (АЛист:49)

Прадід-рід, ім., ч. р., Прислухаюся – батькове слово. / Звідтіля – із-за вічного броду. / Сокровенне із прадіда-роду… (Є. Цимбалюк: ЛР-2010:441)

Прадух, ім., ч. р., Тільки чую: ще пахнуть мої береги / Українським святковим прадухом. (Ундір:64)

Праземля, ім., ж. р., Гей у небі лебеді ячали, / Мов співали думу праземлі. (ВР1:83 # ~1970‑і)

Пра-земля, ім., ж. р., Що відчуває серце Пра-землі, / Коли пульсує, як суцільна рана?! (АЛист:26)

Празниково-вимерлий, прикм., І життя нема / В цих празниково-вимерлих реліквій. (ІС1:80)

Праізотопний, прикм., див.: Здозований

Праіскрина, ім., ж. р., Воскреснувши з усіх глибин, / Слова народжуються в серці. / Із молитов… / І святотерпцю! / Із хуртовини праіскрин. (АЛист:11)

Пракорінь, ім., ч. р., Де молода любов і золоте весілля / З пракореня, як чистий цвіт в росі. (Бабій8:131); пор.: Прапракорінь

Прамолодість, ім., ж. р., …І дикий кінь несе мою прамолодість / Аж до розвоїв батьківського поля… (ВР1:179 # ~1970‑і)

Пра-пра, ім., незм., <лексикалізація префіксальної морфеми>, Вибачте, що лишились без трапези й подарунків, / Мої незнайомі й рідні, до болю святі пра-пра… (ВК1:32); Провини пра-пра / наступають нащадкам на п’яти. (ЮБонд:20)

Праправічний, прикм., Дарма, бо й чорнії праправічні дуби / Знайшли горинці вже в горинському річищі. (АКол:26 # 07.01.1942); пор. з узуальним правічний

Пра-пражура, ім., ж. р., Зрада складає в стопи – / Стоси – пра-пражуру. (ЮБонд1:19)

Прапразвичка, ім., ж. р., І доки в Лету прапразвичку / Ми не – шубовсть... (МПш1:39)

Прапракорінь, ім., ч. р., див.: Ланцюгований

Пра-пра-пра, ім., незм., <лексикалізація префіксальної морфеми>, Я зі світу світлих пра-пра-пра / На жорстоку землю впала, брате. (В. Каневська: ЛР-2010:148)

Пра-пра-пра-пра-пра, ім., незм., <лексикалізація префіксальної морфеми>, Безталанна чайка-удовиця, / Бабця, котра внуками забута, / Ну а пра-пра-пра-пра-пра згадали, / В центрі міста пам’ятник відкрили. (ВКл3:35)

Прапрапредківський, прикм., …В мені живе прапрапредківський Остріг / Й чорнобилева зона з диким медом. (Бабій4:7); пор. в іншій редакції: …В мені живе прапредківський Остріг… (Бабій?:??)

Прапрапредок, ім., ч. р., Гей, Кириле Кожум’яко, / Прапрапредку мій! (ЄШм:25–26 # 26.02.1991)

Прапредківський, прикм., Ген із-за гущаків виглядає хрестами / у квітах, вінках паперових прапредківський цвинтар… (Бабій10:39 # ~2000-і)

Прасвітанок, ім., ч. р., див.: Ангел-демон

Праслов’янка, ім., ж. р., Каже: / “Ти знаєш? / А та праслов’янка живе! (МБер5:9)

Пращур-дід, ім., ч. р., …Той слід зберіг для мене пращур-дід. (С. Велесик: НМД-2010:112)

Пращур-час, ім., ч. р., Дозволь дійти до нього, пращур-час! (С. Велесик: НМД-2010:112)

Превельможний, прикм., Вони слугами в нас називаються – / Превельможні кретини й кретинки. (ВПоп1:29 # 1990)

Превчений, прикм., Я є ніхто однині й прісно, / Ніщо мої превчені мислі… (МПш3:46)

Предковіччя, ім., с. р., Минає час у древнім предковіччі, / Лишаючи лиш спогади-сліди… (ОЗ2:46); пор. у М. Ковальчука: З предковіччя люди / Тут жили й вмирали / За свою Вкраїну, / За нове життя. [http://zhnyborody.te.ua/tobl/rika/gnizna002.htm]

Предок-волиняка, ім., ч. р., див.: Невходжений

Предок-українець, ім., ч. р., Хто більше за любов сплатив життям / За всі віки, ніж предки-українці? (Бабій1:42)

Предотепніший, прикм., вищий ст. пор., Мов легенду творили предотепніші зодчі, / У їх творчому злеті мрілись крила жіночі. (ВЯрм3:28)

Презвично, присл., див.: Півень-забіяка

Президент-кандидат, ім., ч. р., Жбурляв вітер на дороги / Шматки вицвілих плакатів, / Сподівання перемоги / Президентів-кандидатів… (МН:40 # 02.2002–02.2005)

Премійохвостий, прикм., – Із мене доста, – / Зітхнула / Премійохвоста / Акула… (ЮБ5:363)

Пренеосяжний, прикм., Пренеосяжний Світе, розлюби / Моєї крові споконвічну суміш. (Мейта1:30 # ~1990‑і)

Препарад, ім., ч. р., див.: Анічогісь

Преперемучений, дієприкм., субст., див.: Недоприручений

Препечальний, прикм., Із батьком зустріч препечальна… (ГЦ2:191 # 11.2005)

Пресвітло-дитинно, присл., Березень світу освідчився щиро. / І посміхнувся пресвітло-дитинно. (НД1:19)

Прибаксувати, дієсл., – Прибаксуйте, леді, жвачку / І до неї стимурол… (ЮБ2:31)

Приблуддя, ім., с. р., Щоб струсити / ганебне приблуддя азійських законів, / Азіатів ховаєм в собі. (ЄШм1:519 # 16.12.1996)

Привабливо-чудовий, прикм., Радій – заки здоровий, / Коли твоя ще тягнеться рука / Обняти стан привабливо-чудовий… (ОМ:58)

Привабливо-юний, прикм., Полола чи прала чаклунка / привабливо-юна, / Сміялись на скрипці усі перебірливі / струни. (ЛПшен:54)

Приватизатор-колонізатор, ім., ч. р., Приватизатору-/колонізатору, <назва поезії> (ЮБ4:210)

Привид-місто, ім., с. р., Ці привиди-міста… Як міражі… (Бабій6:28)

Привітно-дорогий, прикм., Я чую голос твій, привітно-дорогий, / Учитель мій, оспіваний піснями. (МЯк1:23)

Привітно-теплий, прикм., …на світ фіалки дивляться пророче, / немов весни привітно-теплі очі. (Б. Білецький: ЛР-2010:23)

ПРИ-вокзальне, прикм., субст., <назва поезії>. (Мейта3:48)

Привселюддя, ім., с. р., На тому березі ви так любили їх, / На привселюдді пестили у залах. (ПВ1:42); пор. з узуальним привселюдний

Привселюдський, прикм., …Щоб збагатити привселюдський блиск / І зберегти весь світ своєї мрії. (Пащук3:37)

Пригладжено-казенний, прикм., Аж думки, пригладжено-казенні, / Стали раптом, як порожній звук. (ББор2:152)

Пригоринський, прикм., <від топоніма Горинь>, Гей за пригоринською долиною / Споришева стежечка в дім веде… (ВР1:104 # ~1960‑і); …Де ті пригоринські верболози, / Що пудові бачили соми? (ВР1:416 # ~1980‑і); А в пригоринськім лісі – свято… (ЄШм1:486 # 03.06.1989); Дзвонила птаства сила незлічима / У пригоринській майві молодій… (ЄШм1:566 # 11.05.2006); Як пісня Другова, свята і світла, / Як голос пригоринської землі. (Ундір:69); див. також: Озерноокий; пор.: Надгоринський

Приємити, дієсл., Я лиш одну замурзаність приємлю – / Прудкого березневого струмка! (МПш1:69)

Признання-вірш, ім., с. р., …І серця тремтіння пульсує у слові, / І знову для Тебе признання-вірш творить. (ГЦ2:8 # 1979)

Приклінно, присл., І виє в тому кодлі вовча зграя – / Шовіністична зграя (бруд і слиз), / До них приклінно ще підупадає / Продажний ренегат і блюдолиз. (Бабій7:10); Я маю право це тобі сказати: / Коли ти жив приклінно при версі / І вчив нас, як майбутнє будувати, / Довкола нас ходила зграя псів. (Бабій8:242)

Прикоритний, прикм., Найважче – вірити в добро, / Коли і далі прикоритні / Народолюбці хамовиті / На власний цуплять бутерброд. (ЄШм1:522 # 08.01.1997)

Прикоритник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:268)

Прикоритник-жлоб, ім., ч. р., В “яблучко” пальнем, не в “молоко”, / Попри заздрощі всілякі, / Намовляння, переляки / І заупокійний спів / Прикоритників-жлобів. (ЮБ5:256)

Прикорінений, дієприкм., І махають йому / Пожовтілими вітами клени, / Залишаючись міцно / Прикоріненими до землі. (ББор3:78)

Прикриничений, дієприкм., На розхристаних велелюддях / Й прикриничених журавлях / Серце птахом тріпоче в грудях – / Випробовує мінні поля. (ГОл1:6)

Прилипалка-проблема, ім., ж. р., (Загубити б свої прилипалки-проблеми / щоденні!). (ГД:30 # 31.12.2001)

Прилісся, ім., с. р., В срібнім інеї берізки / На приліссі збились в гурт... (Пащук4:22); пор. з узуальними Полісся, узлісся

Прилітературний, прикм., Вбивали не кулі і не мегатонки – / Кусали прилітературні болонки. (Бабій2:78); пор.: Теми кололітературні. (Бабій9:105); А довкола пишним гаєм розбуяла кололітература… (Бабій9:118); Ось вже другий рік я намагаюся сколихнути наше літературне і довкололітературне плесо іменем Самчука. (Бабій9:135)

Принц-Поет, ім., ч. р., І тихо гойдає гарячі орбіти планета: / Невже не лишилося / жодного / Принца-Поета? (ЛПшен2:96)

Приречено-убогий, прикм., Душа моя приречено-убога / Ридає навсібіч… (ЛЛ:78)

Природа-мати, ім., ж. р., Не пробачає нам природа-мати, / Із нас почавсь / Її згасання біль… (СПраск2:55); пор. у М. Захарчука: Мать-природа, земля / Нас рождает таких. (МЗ:59 # 01.06.1986)

Природа-матінка, ім., ж. р., Її [сніжинку. – В. М.] створила в небесах сьогодні / Природи-матінки легка рука. (ЖАндр:4)

Природа-сфінкс, ім., ж. р., Природа-сфінкс. / І більше є надій / Своєю звабою / Принадить чоловіка. (ВГр1:55)

Природа-творець, ім., ж. р., …Красу незнайомки відбий на картині / Увічни те диво природи-творця… (Бабій2:101)

Присмак-сіль, ім., ж. р., І лише сильний долю звершить, / Надпивши буднів присмак-сіль. (ГЦ2:20 # 1987)

Приснопрекрасний, прикм., Молитись про сонну, про приснопрекрасну Пальміру. (ВКл:56)

Пристоличений, прикм., У пристоличеній теплиці / Сидять дядьки і молодиці… (ВПоп1:25 # 1991)

Пристрасно-жагучий, прикм., Акордом пристрасно-жагучим, / Бандуро, день наш возвелич. (АГр:26)

Пристрасно-строгий, прикм., Зіркою пристрасно-строгою / Стати й зостатись чи вдасться? (ВКл1:23)

Присягти-поклястися⁴¹, дієсл., Якщо вже чомусь присягну-/поклянуся – / Ні кроку від слів. (ВПоп1:5 # 1988)

Притишено-окличний, прикм., Бринять слова притишено-окличні… (НД3:67)

Прицінитель, ім., ч. р., Ти прислухайся лишень / До рекламних теревень / В передвиборний сезон / Прицінителів на трон. (ЮБ5:337); пор. з узуальним цінитель

Прищ-новинка, ім., ч. р., Ой, кошмар! Аж три прищі-новинки! / Де взялася тут напасть оця? (ДГ:31)

Приякорений, дієприкм., І вільхові корчі, як стемнілі стоги, / Загойдались приякорені корінням. (Бабій5:52); Ланцюгами міцними приякореному мені / Не дозволено долею, видно, напнути вітрила. (Бабій10:89 # ~2000-і)

Пробудний, прикм., див.: Листоріст

Пробуранити, дієсл., Повстанський дух так все те пробуранив – / Родинне навіть вивіяв тепло. (Бабій6:106)

Провально-фанфарно-лавровий, прикм., Але ж опісля зашморгів / провально-фанфарно-лаврових / Яка врешті-решт різниця, / Не з гуся, хіба, вода? (Мейта5:116)

Провесіння, ім., с. р., Їх [птахів. – В. М.] моє дитинство, родом з провесіння, / Пестило наївним поглядом зеленим. (НД2:70); пор. у В. Коротича: Солодкий біль без сліду пропаде, / бо він буває тільки в провесіння, / коли птахи летять і небо синє / звертає до людей лице бліде. [КСАН-04:364]

Провеснілий, дієприкм., Тривожно так, блакитно і музично / Гойдають кроки провеснілий світ. (ВР1:124 # ~1970‑і)

Провина-підвалина, ім., ж. р., …Мурую із провин-підвалин / Майбутності нестерпний жах. (ГЦ1:16 # 1988)

Провісник-рік, ім., ж. р., Знов намистинки днів / нанизують-таки / Провісники-роки – / мої бузьки, лелеки. (ЮБонд1:77)

Прогноз-погроза, ім., ч. р., Ці прогнози-погрози такі пророкують сумні / І осінні з вітрами дощі затягають / в напружені сіті. (Бабій10:89 # ~2000-і)

Продайбатько, ім., ч. р., Чи свій продайбатько, / що ладен на всім заробить?.. (ІС1:39)

Продовження-повторення, ім., с. р., Жорна часу зітруть / На вітрах суєти / І не буде продовжень-повторень. (ВБ5:85)

Продпромівський, прикм., <від продовольчий і промисловий>, Виносимо хандру, безлику сірість – / Від неба до продпромівських полиць… (Бабій7:43)

Продукція-підробка, ім., ж. р., Із виставки продукції-підробки / (Цей захід полонив споживачів) / У світлу пору зникло дві коробки / Цукерок “Автослюсарні ключі”. (ЮБ3:280)

Продюсер-батюньо, ім., ч. р., Безголосе чадо надриває пупа, / Бо в продюсера-батюні грошей купа. (ЮБ3:351)

Прожитмінімум, ім., ч. р., До прожитмінімуму важко дотягтись. (ЮБ5:420)

Прозимно, предик., Серце хоче весни. Йому прозимно, прозимно. / Відпливає печаль за ліси молоді. (АЛ:24 # ~1980‑і)

Прозово, присл., див.: Безве́сло

Прозоритися, дієсл., І прозориться вись, / Коси небом пахтять... (ББор2:85)

Прозоро-білий, прикм., Будує Янгол золоті мости, / Та із Землі вони – прозоро-білі. (АВ2:56); Туман накрив нас пеленою, / прозоро-білим полотном. (ДГ:29)

Прозоро-глибокий, прикм., Очі прозоро-глибокі / Дивляться все кудись… (ВЛ1:19 # 29.05.1965)

Прозоро-нетутешній, прикм., А ця рука – черешні галузочка тонка, / Прозоро-нетутешня, в жилках, як блискавках. (МПш:47)

Прозоро-пурпурово, присл., Горить метелиця прозоро-пурпурово, / І осінь ще милішою стає… (АВ2:60)

Прозоро-слюдатий, прикм., Крізь морок і темінь понуро крокують солдати. / Одні з них – мов кремінь, а інші – прозоро-слюдаті. (ОІрв2:15 # 1981–1982)

Прозоро-ясний, прикм., …І щоб далеч прозоро-ясну / Злотом вислало сонечко-сніп. (ВПоп1:42 # 1972)

Прозувати, дієсл., І віршує, / І прозує, / А читач під боком / І сумує, / І планує: / – Гляну одним оком… (ЮБ5:373)

Пройдисвітка-пані, ім., ж. р., Пройдисвітки-пані... / Добро не в пошані / і віра безвірна, що поза – лишень... (Бабій6:20)

Проквашено-гіркий, прикм., Стрів один. Немовби і тверезий. / А дихнув проквашено-гірким... (МБер1:21)

Прокопитити, дієсл., ...Прокопитив від Дону до Сяну, / Гусеницями землю цю згриз. (Бабій6:25); пор. у В. Стуса: …Він промовив: радісні комоні, випущені з стаєнь правітця, / радісну стежу вам прокопитять, і заграє обраділий степ… [КСАН-04:365]

Прокруст-стандарт, ім., ч. р., див.: Євро-ленд

Прокуратор-супостат, ім., ч. р., Так, як сам себе, не покарає / Жоден прокуратор-супостат. (ПВ1:151)

Прокурор-колій, ім., ч. р., Дім – як палац королівський / Ув оточенні мурів, / У якім кабан жде свійський / Прокурорів-коліїв. (ЮБ3:348)

Пролісок-друг, ім., ч. р., Наче дозвіл на проріст / бентежного проліска-друга / Крізь торішню журу / пережухлого листу і льоду... (МБер2:60)

Пролог-епілог, ім., ч. р., Як дуже просто: зжали, повезли / Без всяких там прологів-епілогів. (ПВ2:40 # ~2000‑і)

Променисто-яскравий, прикм., Без оцього роздолля, / Де сонце пасеться / У росяних травах, / Не була б моя доля / Така променисто-яскрава. (ВБ5:111)

Промигнути-промайнути, дієсл., див.: Екранно

Промінець-соломинка, ім., ч. р., Долетить чи зломиться й пропаде / Промінець-соломинка до людей? (Мейта3:80)

Промінець-усмішка, ім., ч. р., Сяє веселково сонце на устах, / Грає промінцями-усмішками в нас… (Д. Федорович: НМД-2010:200)

Промінно, присл., …Зоре-зірнице, володарко світла, / Слова мого доторкнися промінно… (НД1:25)

Промінно-яскравий, прикм., Зроби моє серце промінно-яскравим… (ВШв:17 # ~2000‑і)

Проміння-коралі, ім., мн., Із-за хмар сонце вибігло, / І проміння-коралі / З буйних гроз, щойно вистиглі, / Вмить зжинають печалі. (ГЦ2:75 # 1994)

Проміння-лушпиння, ім., с. р., Місяць збиває проміння-лушпиння / І знов сонетів складає вінок. (ОЗ2:20)

Проміння-погляд, ім., ч. р., То ж треба щедро дарувати / Проміння-погляд для людей. (Пащук1:28)

Промінь-меч, ім., ч. р., Твій промінь-меч розкрає морок гливий. (ВР1:354 # ~1980‑і); І встало сонце – як свята ікона – / І промінь-меч поклало на плече… (А. Лимич: ЛР-2010:226 # 2008)

Промокло-зелений, прикм., Фіолети бузку / На промокло-зеленому фоні. (МПш3:30)

Промолений, дієприкм., Їх не вмалюєш / в промолені іконостаси. (Тимчак:44 # ~1980‑і)

Пронизливо-біло, присл., Але так пронизливо-біло / Наростає це відчуття... (ВКл:67)

Пропароститися, дієсл., див.: Бунтарсько-молодий

Пророк-самозванець, ім., ч. р., Скрізь чаклуни і чаклунки / З пророками-самозванцями / Гроші й навроки викачують / Вареними яйцями. (МТр:25 # 28.03.2009)

Просторитися, дієсл., ...Де дивним безмежжям / Той дикий просториться степ... (ВБ1:44)

Прострумкувати, дієсл., Дорогу вирівнює грейдер, / Коли прострумкує весна. (МПш:61)

Проталина-віконце, ім., ж. р., Зима сплакнула – сніг зімлів, / І скрізь проталини-віконця… (ВЯрм1:49)

Противодневий, прикм., …Та не лишаймо їм свою вину, / Вину в противодневому безсиллі… (ВР2:56 # ~1990‑і)

Професор-лукавець, ім., ч. р., Два професори-лукавці / В літню пору зранку / Сидять-нудяться на лавці / У міському парку. (ЮБ4:48)

Прохолодно-зморений, дієприкм., …Довгождана [осінь. – В. М.], бажана, грайлива, / Сіра, прохолодно-зморена, / День останній, а проте – нескорена! (О. Андрусік: НМД-2007: 11)

Прочумлений, дієприкм., див.: Лицемір’я

Прошерстити, дієсл., Він любить побалакати зі мною, / Згадати наше, владу прошерстить… (С. Бабій: ЛР-2010:8)

Прощання-горювання, ім., с. р., Починали б ми дороги /.../ Не з хмільного гуку, / А з прощання-горювання / На оцій місцині. (ВПоп:60)

Пругкодугий, прикм., Відірву од вітру пругкодугі крила / І майну до тебе без доріг, мостів… (ВЯрм1:73)

Пругкострумний, прикм., У ваших сходах дивних слів-перлин / Вже задзвеніли пругкострумні соки. (ВЯрм1:9)

Прудконіжка, ім., ж. р., Горішок до горішка, / Грибочок до грибка / Й маленька прудконіжка / На дерево втіка. (Дубов:85 # ~1980‑і)

Прямішати-променішати, дієсл., …Але той шлях, прокручений і довший, / Прямішав-променішав крізь роки. (Бабій2:29)

Псевдогра, ім., ж. р., Містерія твоєї псевдогри – / Запаморочення живого слова / І падаюча вежа. (Мейта1:13 # ~1990‑і)

Псевдокленовий, прикм., Псевдокленовий дивний епізод. (ОЗ2:35)

Псевдоніжність, ім., ж. р., Дим і дощ, який біжить, – / Вияв псевдоніжності. (Г. Сафроньєва: НМД-2010:129)

Псевдообман, ім., ч. р., Методом псевдообману / Я моделюю мрії. (А. Свентах: НМД-2009: 12)

Псевдопраця, ім., ж. р., …Слабодухість нероби, чинуші / Псевдопрацю виводить на суд, / І піснями засіює душі… (ВР1:305 # ~1980‑і)

Псевдорадник, ім., ч. р., Щонайщиріший друг. А, може, собутильник, / Чи, пак, співпляшник, альбо псевдорадник… (Мейта5:42)

Птаха-блискавиця (птах-блискавиця), ім., ж. р., Й дотлівають відблиски на стінах – / Дивне пір’я птахів-блискавиць. (ГЧ:129)

Птаха-мрійниця, ім., ж. р., див.: Ніжно-відвертий

Птах-вожак, ім., ч. р., Птах-вожак махнув крильми… (ЮБ3:325)

Птах-горопаха, ім., ч. р., Що ж ви, птахи-горопахи? / Та куди ж ви, сірі птахи?! (ЄШм:107 # 06.01.1990)

Птахи-бідолахи, ім., мн., Ну, а птахи-бідолахи / Всі принишкли, як комахи. (ЮБ2:7)

Птахоінтернат, ім., ч. р., – А я спокійна, любонько, за них: / Вони ж у птахоінтернаті! (Красюк1:89); – Я чула, що потрібний вихователь / У птахоінтернаті. (Красюк1:113)

Птах-сизоперець, ім., ч. р., Звіря окате, птаха-сизоперця / Сховай, щоб не убив космічний рев. (ВР1:177 # ~1970‑і)

Птах-халат, ім., ч. р., Білий птах-халат⁴², як відголосся, / Вдячність за продовжені роки. (РБ:142)

Пташва, ім., ж. р., Повалив він древо творче – / Й розлетілася пташва… (ЮБ3:234); пор. з узуальним птаство

Пташино-буслуватий, прикм., Твоя душа пташино-буслувата, / Крильми, здається, землю обійма. (ЛПшен2:114)

Пташка-весна, ім., ж. р., Неначе пір’їна – / Квіт тополевий. / Пташка-весна відлітає… (ОЗ2:52)

Пташка-Воля, ім., ж. р., Межи розп’ятих над хрестами рук / Таж знову випурхнула пташка-Воля. (АЛист:23)

Пульс-оберіг, ім., ч. р., Життя є Божа пташка, / Любов – пульс-оберіг. (ГЦ2:122 # 1998)

Пульсувати-любити, дієсл., Чуєш: у лоно пульсую-люблю. (АКр2:47 # 23.10.1992)

Пуп’янкувати, дієсл., Як рости і грітись?! / Де пуп’янкувати? (АЛист:80)

Пуп’янок-нащадок, ім., ч. р., – Ти – мій пуп’янок-нащадок! – / Татко заливався. (ЮБ4:222)

Пурпурово-золотий, прикм., Пасхальні яйця – як макети світу / В серпанку пурпурово-золотім… (ГОл1:26)

Пустодзвон, ім., ч. р., <фонет. модиф. пустодзвін>, І далі впевнено побріхуй / У межах невідкритих зон. / Так нерозтовченим горіхом / Красується і пустодзвон. (Бабій2:53)

Пустоколосий, прикм., …Та впала та сторожа вікова / У стогін тихий, на порвані межі, / І вже пустоколосими слова / Ставали над засівом обережним. (Бабій8:246)

Пустомрія, ім., ж. р., …У людей я не прошу жалю, / Пустомріями душу втішаю… (БР:30 # ~1990‑і)

Пустоцвітний, прикм., А душі селянській – жити й жити /…/ І боятись пустоцвітних слів… (ВР2:124 # ~1990‑і)

Пустун-вітрець, ім., ч. р., Пустун-вітрець не припиня / Веселий шепіт з листям клена. (ВЯрм3:36)

Пустунка-сила, ім., ж. р., …Буянила спересердя – / Така-от пустунка-сила⁴³. (ЮБонд1:81)

Пустунчик-дощ, ім., ч. р., …Пустунчик-дощ танцює на дворі. (Т. Зотова: ЗНЗ-2010:25 # ~2000‑і)

Путінка, ім., ж. р., – Радість душу мені гріє, – / Заявила перша, – / Коли чую, що Росія / На Вкраїну бреше. // Виростають тоді крила, / Я роблюсь велика… / А оце бач прикусила / Путінка язика. (ЮБ4:160)

Путящіший, прикм., вищий ст. пор., Накинь якусь путящішу намітку, / То й на ікону можна малювать. (ЄШм1:468 # 18.09.1987)

Пухнасто-гілчатий, прикм., Захисти цю любов, / як вербовий посріблений сміх, / Наче котиків сонячних / диво пухнасто-гілчате. (ЛПшен1:84)

Пучечок-зграйка, ім., ж. р., По кольорах пучечки-зграйки розійшлися, / Напевно, в кожній зграйці власна таємниця… (ВМ:69 # ~2000‑і)

Пшеничне-черевичне, прикм., субст. <назва поезії>. (МПш1:42)

Пшенично-барвінково, присл., Душа народу при німих гарматах / Цвіте собі пшенично-барвінково… (ВР2:237 # 1992)

Пшенично-золотий, прикм., див.: Калиново-яскравий

Раб-митець, ім., ч. р., …Раби-митці людей великих грають… (МСт1:37 # 07.1997)

Рабсько, присл., Нам людей, як молоти, треба, / Нам – хребтів, що не гнуться ні рабсько, ні вбік, / Треба геніїв – братанців неба. (АКол:24); пор. з узуальним рабськи

Радіафон, ім., ч. р., О радосте, в твоєму дзвоні / Хай не загубляться сумління / В захваленім радіафоні. (Пащук2:27)

Радіододзвонювач, ім., ч. р., <назва поезії>. (ЮБ5:376)

Радіоклич, ім., ч. р., Сподівався, що Хомич / Поміняв радіоклич. (ЮБ5:380)

Радіочатувальник, ім., ч. р., <назва поезії> (ЮБ4:64)

Радісно-безмежний, прикм., Без тебе світ сумний, тісний, / З тобою – радісно-безмежний. (О. Скальська: ВП-2005:18)

Радісно-квапне, прикм., субст., В серці пробуджено радісно-квапне, / Тепло вітрами мандрівка пахне. (Бабій2:5)

Радісно-натхненний, прикм., Й сприймаєш те, немов відвертий знак, / Що мусить знов привести до спасіння / Із сірих буднів, невгамовних днів / У радісно-натхненне Ельдорадо… (ОЗ2:33)

Радісно-сумний, прикм., І летить крилато з хати і до хати / В голосках дитячих радісно-сумних: / “Нова радість стала…” (ЛПшен1:105)

Радонеж-Сад, ім., ч. р., Йшов листопад / В Радонеж-Сад. (А. Листопад: ЛР-2010:230)

Радощинка, ім., с. р., На скронях твоїх не цвістиме пороша, / Заграють в очах радощинок струмки. (ПВ1:72)

Радощі-гості, ім., мн., Я тобі відчиняю / заснулі віконниці, / Серце – / радощам-гостям / заблуканим / теж. (ЛПшен2:55)

Райдуга-веселка, ім., ж. р., Райдуга-веселка у моїм селі / Набирає воду з річки й ручаїв… (ГФ1:44)

Райдужно-червоний, прикм., див.: Допопелити

Райкати, дієсл., …От жабки райкають всю ніч / В чарівній тиші. (ІК:47 # 04.2009)

Рай-Сад, ім., ч. р., Хотіла дорости до Раю-Саду, / Натомість – річки глибина… (О. Камінська: НМД-2008: 96 # ~2000‑і)

Рана-доріжка, ім., ж. р., Світло твоєї усмішки – / Ласкавий погляд котячий. / Він загоює рани-доріжки, / Які так відчуває незрячий. (С. Марчук: ЗНЗ-2010:9 # ~2000‑і)

Рана-душа, ім., ж. р., Дивилась [жінка. – В. М.] раною-душею / І в глибині її очей / Буяли темні орхідеї, / Немов оббризкані дощем. (Бабій13:27)

Рана-пляма, ім., ж. р., …Рани-плями, / Такі маленькі, / І пекучі, / І ще – негарні. (НДем:42 # 12.2003)

Ранок-трембітар, ім., ч. р., Живу один, і ранок-трембітар / Щодня моє тужливе серце крає. (ВР2:367 # 1975)

Раптово-нестерпно, присл., …І раптово-нестерпно / запахли морозами ранки. (ГД:52)

Ратай-пілігрим, ім., ч. р., Спраглих років хуртовина, / Шануючи подих земний, / сортує усе по хвилинах / Неначе ратай-пілігрим… (ГЦ2:114 # 1998)

Рацзерно, ім., с. р., <від раціональне зерно>, Вже десять літ пройшло. Де рацзерно? (ВГр4:106)

Раціо-стиль, ім., ч. р., Нині раціо-стиль. Ностальгія не в моді. (НД3:43)

Рвати-виривати, дієсл., Може, то осінь несамовито / Рве-вириває перші сивини? // Рве-вириває й тихо зітхає: / Де заховати, сама не знає. (ОБ:193)

Рвиць, виг., Ти миттю мене – хап! / Чи – хрум! Чи – рвиць! Чи – сьорб! Чи – слини краплю… (ЮБ2:123)

Рвіння, ім., с. р., Той, хто рвіння має, / Значить – вміє жить. (Пащук2:11)

Реактор-кратер, ім., ч. р., А він з вами бавиться атомом / В пекельнім реакторі-кратері. (Дубов:54 # ~1980‑і)

Ребриця, ім., ж. р., Петро Ребро. / Отож і видала наказ / Моя розгнівана правиця: / “Уб’ю, хто скаже ще хоч раз, / Що вся сатира не ребриця!” (ЮБ2:83)

Ребусувати, дієсл., Не віршує – / Ребусує, / Сам відгадує / Й віншує… (ЮБ5:329)

Редакторувати, дієсл., Редакторує далебі / І почувається чудово. (ЛКЗ1:70)

Рейс-дорога, ім., ж. р., Біля рідного порогу / В ніч морозну, на зорі, / Проводжають в рейс-дорогу / Мене очі голубі. (АГриг:31)

Реквієм-скоромовка, ім., ч. р., <заголовок поезії із триптиха “Три пісеньки американського солдата”> (ОІрв1:67)

Рекетир-мстивець, ім., ч. р., Розвелося злодіяк, / Рекетирів-мстивців… (ЮБ1:24)

Реклама-сарана, ім., ж. р., Ці рядки алегоричні, / Мо’, й не дуже симпатичні, / Та насіялись вони / Від реклами-сарани… (ЮБ4:162)

Рельєфити, дієсл., …Рельєфить днів минулих тих важливість. (ВКуч8:16)

Ремдільниця, ім., ж. р., <від ремонтна дільниця>Другий цвяхи та бетон / З ремдільниці цупить. (ЮБ1:35)

Ремство-жаль, ім., ч. р., І зализує ремства-жалі / Підповзаюча зрада. (Бабій7:40)

1. Реп’яшино, присл., Розчепірені пальці ще й гострі цупкі пазурі / В мить якусь там, непомітно, колись, / Зачепились за віття, / Застрягли в корі, / Реп’яшино липуче вп’ялись. (ВБ5:105)

Репанокорий, прикм., Зніжені мої руки лікаря і поета / З кореня й роду селянського / нині наче соромляться – / поруч із загрубілими, / мовби репанокорими – стрітися при столі. (Бабій11:51); Старезні ці, репанокорі / Могутні дуби, як в кольчугах. (Бабій11:77)

Ресористий, прикм., Сиві, гливі, яблукаті, / І гніді, і вороні – / Тільки пробують звикати / При землі та бороні, / Тільки пробують впрягатись / У ресористі вози, / Щоб потроху осягати хліборобницькі ази. (ЄШм1:532–533 # 29.04.1998)