2. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій.

Реальне інвестування для більшості підприємств в сучасних умовах складає основу інвестиційної діяльності. Здійснення реальних інвестицій характеризується низкою особливостей. Серед них можна виділити наступні:

По-перше, реальні інвестиції безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, розширенням асортименту виробленої продукції, підвищенням її якості шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

По-друге, реальні інвестиції в порівнянні з фінансовими інвестиціями схильні до високого рівня економічного ризику, що, у свою чергу, обумовлює (передбачає) їх здатність забезпечувати більш високу рентабельність порівняно з фінансовими інвестиціями.

По-третє, реальні інвестиції є менш ліквідними в порівнянні з фінансовими. Дана обставина пов'язана, як правило, з вузькою цільовою спрямованістю більшості інвестицій в реальне виробництво і часто не мають можливостей альтернативного господарського застосування. Тому помилки при ухваленні рішення про реальні інвестиції вкрай складно компенсувати.

Серед джерел фінансування реальних інвестицій виділяють: власні фінансові ресурси та внутрішні резерви, позикові фінансові кошти, знов залучені власні фінансові ресурси, які отримують від продажу акцій та пайових внесків фізичним та юридичним особам, фінансові ресурси іноземних інвесторів, кошти державного бюджету.

Особливу увагу необхідно звернути на дві принципово важливі особливості вартості власних фінансових ресурсів підприємства, накопичених їм у процесі своєї діяльності. На перший погляд здається, що власні фінансові ресурси підприємства є безоплатними. Це помилкова точка зору. Справа в тому, що маючи фінансові ресурси, підприємство завжди має можливість вкласти їх, наприклад, в певні фінансові інструменти і тим самим отримати прибуток від фінансової діяльності. Тому мінімальна вартість цих ресурсів є «прибуток» підприємства від альтернативного способу вкладення наявних в його розпорядженні фінансових ресурсів. Таким чином, підприємство вирішив вкласти гроші у власний інвестиційний проект, припускає вартість цього капіталу, як мінімум таку, що дорівнює вартості альтернативного вкладення грошей. Структура власних та позикових коштів підприємства надані на рис. 5.1.

Основна відмінність між власними та позиковими фінансовими ресурсами полягає в тому, що відсоткові платежі вираховуються до податків, тобто включаються в валові витрати, в той час як дивіденди сплачуються з прибутку. Ця особливість є джерелом додаткової вигоди для підприємства.

Серед зовнішніх власних джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств головне місце посідають залучення додаткового акціонерного капіталу та продаж за грошові кошти акцій.

Залучення додаткового акціонерного капіталу є найбільш поширеною практикою формування власних інвестиційних джерел підприємств, створених у формі акціонерних товариств. При цьому створюються сприятливі умови для повного покриття потреби не тільки у капітальних вкладеннях в основні засоби, а і для фінансування приросту власних оборотних коштів. Механізмом такого залучення власних фінансових ресурсів є додаткова емісія акцій акціонерним товариством.

Рис.5.1. Структура власних і позикових фінансових ресурсів

Продаж за грошові кошти акцій, що належать державі, також дає змогу сформувати певний обсяг інвестиційних ресурсів у грошовій формі. Але це джерело формування фінансових ресурсів має певні межі:

по-перше, воно обмежене загальною сумою акціонерного капіталу державних акціонерних товариств;

по-друге, продаж частини акцій не повинен призводити до втрати важелів реального управління такими підприємствами з боку державних органів (тобто продаж окремих пакетів акцій, що належать державі, не повинен позначатися на володінні нею контрольним пакетом цих акцій).

Як перше, так і друге джерела зовнішнього залучення власних фінансових коштів можуть бути використані для реалізації інвестиційних проектів, які мають високу привабливість для інвесторів і можуть мобілізувати достатній обсяг залучення власного капіталу.

Фінансування інвестиційних проектів як державних, так і недержавних виробничих підприємств може здійснюватись не лише за рахунок коштів державного бюджету і формування власного капіталу із внутрішніх і зовнішніх джерел, а й шляхом залучення необхідного обсягу позикового капіталу. Основними формами залучення позикових коштів для фінансування інвестиційних проектів підприємств у сучасних умовах виступають банківське кредитування, лізинг та залучення іноземних інвестицій на зворотній основі.

Банківське кредитування інвестиційних проектів є найбільш традиційною формою залучення позикових фінансових ресурсів. Але в сучасних умовах комерційні банки України надають підприємствам в основному короткострокові кредити, в той час як фінансування інвестиційної діяльності потребує використання довгострокових кредитів, які надаються у незначних розмірах під високі процентні ставки.

Одним із найпоширеніших джерел фінансування інвестиційних проектів реконструкції і модернізації у світовій практиці є лізинг, він вже набуває певного поширення в Україні. У інвестиційному процесі підприємств можуть використовуватись як фінансовий, так і оперативний види лізингу.

Джерела фінансових ресурсів, які використовує підприємство для фінансування інвестиційної діяльності обумовлюють форми фінансування інвестицій: самофінансування; фінансування за рахунок позикових коштів; змішане фінансування.

Більшість джерел фінансування інвестицій формуються в процесі фінансової діяльності підприємства, яка призводить до зміни розміру, складу власного та позикового капіталу. До такої діяльності, зокрема, відносять одержання грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій, що зумовлює збільшення власного капіталу, одержання грошових коштів в результаті утворення боргових зобов’язань, що збільшують позиковий капітал (отримання кредиту, випуск облігацій, видачу векселів). Водночас, складовою цієї діяльності є виплата грошових коштів для погашення раніше отриманих позик, виплата дивідендів грошима, викуп раніше випущених підприємством акцій – та ін.

На вибір джерел фінансування інвестиційної діяльності впливають такі фактори: вартість залученого капіталу; співвідношення власного і позикового капіталів; рівень ризику.

При управлінні джерелами фінансування інвестицій визначають їх оптимальну структуру. Розмір джерел фінансування інвестицій у першу чергу залежить від обсягу і структури інвестиційних витрат, з урахуванням зміни індексу цін після затвердження показників бізнес - плану проекту.

В умовах дефіциту коштів необхідно передбачити узгодження загального обсягу надходження коштів з показниками загального обсягу інвестиційних витрат за періодами виконання робіт та забезпечити рівномірність надходження коштів відповідно до календарного плану здійснення робіт.

Оптимізація джерел фінансування інвестиційних проектів потребує в кожному випадку визначення вартості залучення інвестиційних ресурсів із різних джерел і розрахунку їхньої середньої вартості (середньої вартості капіталу, що залучається). При цьому щодо кожного із джерел фінансування мають бути використані всі резерви мінімізації вартості залучення їх. Ефективною слід вважати таку структуру джерел фінансування інвестиційного проекту, за якої середня вартість капіталу, що залучається значно нижча за внутрішню норму доходності за ним. Таке співвідношення слід вважати найважливішим критерієм можливості реалізації інвестиційного проекту за пропонованою схемою його фінансування.