ПЛАН

Вступ

1.1. Загальна характеристика сільського господарства України.

1.2. Сутність та зміст державного регулювання аграрної сфери економіки.

1.3.Сучасні проблеми сільського господарства України та шляхи подолання.

2.1.Характеристика харчової промисловості України.

2.2.Вплив ГМО на Людину

3.1.Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року.

Висновки

Список. використаних джерел

ВСТУП

Україна – це країна з потужним агропромисловим потенціалом та величезними перспективами розвитку сільського господарства

Вона володіє сприятливими кліматичними умовами і якісними земельними ресурсами, наявність яких свідчить про можливість ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави, дає значній частині сільського населення робочі місця.

Він формує 16-17% валового внутрішнього продукту. У Білорусії та Казахстані, наприклад, цей показник становить 13%, в Росії – майже 7%, в Грузії – більше половини, Вірменії, Киргистані та Узбекистані – близько третини.

Але економічні можливості аграрного сектора України використовуються не повністю. Аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо.

Основним нормативно-правовим документом, який виражає державну підтримку аграрного сектору сьогодні є Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004р. [3].

1. Загальна характеристика сільського господарства України

Україна є аграрною державою. Тому сільське господарство займає значну частку в економіці країни і є життєво важливою галуззю. Природні умови сприяли розвитку сільського господарства та визначили його спеціалізацію на світовому ринку.

В структурі сільського господарства рослинництво має значну перевагу над тваринництвом. Це обумовлено родючими ґрунтами, великою площею охоронних земель та сприятливим кліматом.

РОСЛИННИЦТВО

В цьому блоці завдання вчителя – розкрити основні напрями рослинництва в Україні:

– Зернові культури (пшениця, жито, ячмінь, гречка, зернобобові, овес);

– Технічні культури (цукровий буряк, соняшник, ріпак, хміль, льон);

– Садівництво, виноградарство, баштанництво.

– Овочівництво.

– Кормові культури.

Зернові. Перше місце за збором зернових посідає пшениця. Вона є головною експортною культурою України.

Для більш широкого розуміння значення збору зернових на території України, проаналізуємо дані за останні 10 років.

Перше місце за збором зернових і за посівними площами посідає пшениця. Вона є головною експортною культурою України. Але при цьому більше половини зібраної пшениці йде на фуражне (кормове) зерно, що пояснюється низькою технологією вирощування і зберігання. Фуражне зерно вартує набагато менше, ніж продовольче. В Україні переважно культивується озима пшениця. Це пов’язано з м’якими умовами взимку. Також переважають м’які сорти пшениці, які йдуть на виробництво борошна. Пшениця є вибагливою культурою до ґрунтів і клімату, вона потребує багато сонячного тепла. Тому головним ареалом її вирощування є степова і лісостепова зони.

Ячмінь вирощують на півдні України. В основному сировина йде на пивоварну галузь. Але беручи статистичні дана за останні два роки прослідковується тенденція до зниження посівних площ ячменю. Головна причина – орні землі потрібні для інших культур, на які є більший попит (гречка, кукурудза). При цьому Україна входить до першої десятки світових виробників ячменю.

Жито є холодолюбною культурою і невибагливою до ґрунтів, тому Полісся є основною зоною вирощування цієї культури. Україна є другою державою в світі за виробництвом жита.

Полісся є основним ареалом вирощування вівса в Україні, тому що він є морозостійкою культурою. За останні роки посівні площі під вівсом зменшуються, тому закупівельні ціни на цю культуру зростають.

Важливою зерновою культурою є гречка. Ця культура є достатньо теплолюбною, тому її культивують переважно в лісостеповій зоні.

Технічні культури. Основними технічними культурами в Україні є цукровий буряк ,соняшник,ріпак, льон і хміль.

Цукровий буряк вирощують в лісостеповій зоні (Тернопільська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська обл.). За останні роки посіви цукрових буряків значно зменшились, що призвело до дефіциту цукру на ринку України та змусило експортувати цукрову тростину з-за кордону.

Соняшник зростає, в основному, в степовій зоні України, також південній частині лісостепу. Посіви соняшнику зростають з року в рік, оскільки соняшникова олія є досить важливим продуктом харчування, а також як важливий експортний продукт. Наразі, Україна займає перше місце в світі за виробництвом насіння соняшнику. Але не варто забувати, що соняшник сильно виснажує ґрунт. Тому потрібні постійні сівозміни та удобрення земель.

Ріпак – 3 місце в Європі, використовується як біопаливо. Але за останні п’ять років Україна значно знизила свої позиції. Під посіви було відведено менше земель та й погода не сприяла великій врожайності.

Хміль наразі в Україні знаходиться в скрутному становищі. За якістю він поступається європейським аналогам і особливого попиту не має. Основні області, де збереглися посіви хмелю це: Житомирська, Рівненська, Вінницька, Волинська, Хмельницька, Львівська, Луганська обл.)

Льон в Україні вирощували здавна і використовували як олійну культура, так і для ткацтва. В країні культивуються два види: льон – кудряш і льон – довгунець. Льон – довгунець використовують в текстильній промисловості для виготовлення тканин. В основному, вирощується в північних областях (Рівненська, Волинська, Житомирська, Чернігівська обл.). З кожним роком посіви льону – довгунця зменшують, що призводить до подорожчання кінцевого продуктів (одяг, нитки).

Льон – кудряш вирощується в Дніпропетровській, запорізькій, Миколаївській, Херсонській областях та АР Крим. За останні роки вирощування льону – кудряшу в Україні має значну динаміку росту. Короткий вегетативний період та невибагливість до температур роблять його досить привабливою культурою для вирощування. На світовому ринку олія льону – кудряшу має досить високий попит, що і обумовило збільшення посівних площ в Україні.

Садівництво, виноградарство, баштанництво. Садівництво і виноградарство – традиційні галузі України. Проте за часи незалежності ці галузі можна назвати депресивними. В нашій державі недостатньо збирається кісточкових плодів і винограду. Виноробам хронічно не вистачає сировини і її доводиться імпортувати. Сприятливі умови розміщення галузі, її агроресурсний потенціал використовуються не повністю, що призводить до перетворення цієї важливої галузі на другорядну та занепадаючу. Єдиний регіон, де протягом усіх років незалежності України отримуються стабільні врожаї плодів і ягід залишається Дніпропетровська область. У зоні Полісся ж садівництво взагалі занепало і є абсолютно нестабільним з року в рік. баштанництво в Україні традиційно культивується в південних регіонах, тому що кавуни і дині є дуже теплолюбними культурами.

Овочівництво. Овочівництво має хороший потенціал для розвитку в Україні, так як має значний внутрішній ринок і сприятливі умови для вирощування більшості культур. Проте розвитку галузі перешкоджає ряд проблем. В овочівництві головною проблемою є проблема зберігання врожаю. Близько 30% овочів просто псується до настання весни. Тому досить часто нам доводиться навесні споживати імпортні овочі. Овочівництво поширене по всій території України і має в основному азональний характер. Найбільша концентрація посівів овочевих культур характерна для господарств, розташованих навколо великих міст, для забезпечення населення свіжою продукцією.

Кормові культури. Кормові культури культивуються в основному на Поліссі, під малопродуктивними ґрунтами. До їх складу входять багаторічні трави, кукурудза на силос, кормовий буряк та інші.

ТВАРИННИЦТВО

В цьому блоці ми розкриваємо галузеву структуру і географію тваринництва, наголошуємо на проблемах і перспективах.

При вивченні тваринництва варто спочатку розглянути загальну галузеву структуру тваринництва України, а потім перейти до характеристики окремих галузей. Тваринництво України представлене такими галузями:

• Скотарство;

• Свинарство;

• Птахівництво;

• Вівчарство;

• Конярство;

• Рибальство;

• Звірівництво та кролівництво;

• Бджільництво;

• Шовківництво.

Далі, на нашу думку, варто розглянути питому вагу галузей тваринництва за поголів’ям, щоб учні могли оцінити роль кожної галузі в структурі тваринництва. Для цього пропонується таблиця чисельності худоби та птиці на 1 січня 2010 року.

Аналізуючи таблицю, учні роблять висновок про зменшення поголів’я великої рогатої худоби і зростання поголів’я всіх інших видів худоби. Але за даними Міністерства аграрної політики і продовольства у 2011 і 2012 роках по всіх видах тваринництва спостерігалось зменшення поголів’я, особливо суттєвим було зменшення великої рогатої худоби. Важливим є також підкреслити, що значний об’єм продукції тваринництва забезпечують приватні господарства. Зокрема, населення утримує 78% корів, 54% свиней, 83% овець та кіз. Вчителю потрібно підкреслити, що такий стан справ не сприяє інтенсифікації і технологічному вдосконаленню тваринництва.

Як уже було сказано, основною галуззю тваринництва України є скотарство. З таблиці видно, що в нашій державі спостерігається тенденція до зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Це пояснюється, насамперед, низьким технологічним забезпеченням тваринництва, недостатньою кормовою базою, низькими закупівельними цінами на м’ясо і молоко. Скотарство в першу чергу потребує державної допомоги у різних формах. Ще один напрям підвищення продуктивності скотарства – створення крупних агропідприємств, на яких можна було б застосувати сучасні технології і суттєво підвищити продуктивність.

Вчитель наголошує, що географічно скотарство в Україні розвивається у двох напрямках: молочно – м’ясний напрямок характерний для північних областей, а м’ясо – молочний – для південних.

Свинарство в Україні поширене практично у всіх областях. Тут потрібно наголосити, що в Україні свинарство в основному розвивається за м’ясо – сальним напрямком. Такий напрям потребує меншого технологічного забезпечення. В країнах Європейського Союзу, наприклад, свинарство розвивається за більш технологічним – м’ясним напрямом.

Птахівництво в Україні – це галузь, яка найбільш автоматизована, тому воно зосереджено переважно на и крупних птахофабриках біля великих міст або в регіонах із значною густотою населення.

Вівчарство. В Україні вівчарство є традиційною галуззю. Займаються ним в усіх регіонах, основна чисельність поголів’я овець зосереджена в зоні Степу. Традиційно вирощування овець займаються область Карпат та Закарпаття. Найбільше вирощується овець тонкорунного напряму.

Конярство. В Україні на початку 1990 року нараховувалось 754 тис коней, працювало 11 кінних заводів, 4 іподроми, 132 племінні конеферми, кінноспортивні комплекси. Але з 2003 року вітчизняне конярство зазнало значного скорочення, що продовжується і дотепер. На сьогодні найбільша кількість коней утримується в господарствах Західної України.

Рибальство. Води України мають близько 200 (за іншими даними — 180) видів риб. Рибальство на внутрішніх водах вже не має сприятливих умов розвитку, бо води України все більше стають забруднені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов. Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Морське рибальство охоплює чорноморський та азовський регіони. Найбільше значення має азовський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й напівпрохідними рибами. Головними місцями вилову є — Керченська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрозькій затоці. Промислова продуктивність Азовського морядуже велика — до 80 кг/га. За останній час вона сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов.

Звірівництво. Галузь, яка забезпечує сировиною хутрову промисловість. Інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісостепових областях, зокрема в західних, а також зоні Полісся. Бджільництво. Традиційна галузь в Україні. основні райони поширені бджільництва – це Лісостеп. Наразі спостерігається зменшення кількості комах, зростання їх захворюваності черезскладні екологічні умови в Україні. Шовківництво. Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях.