3.5. Ревізійний процес: планування і порядок ревізійних дій

Р евізійний процес – це ряд послідовних етапів (стадій) дослідження, що містить підготовку до ревізії, співставлення її програми, планування і організацію інвентаризацій та контрольно-ревізійної роботи на об’єкті ревізії, перевірку стану підприємства, документальну перевірку операцій та облікових даних (див. рис. 3.3).

Рис. 3.3. Організація та здійснення ревізійного процесу

Основною фігурою ревізійного процесу є ревізор – посадова особа вищестоящої організації, діяльність якої полягає у: дослідженні документально відображених господарських операцій; роботі, в основному, над задокументованими фактами та записами в облікових регістрах; використанні та застосуванні під час ревізії знань у сфері бухгалтерського обліку, економіки, фінансів, статистики, планування, а також спеціальних способів та прийомів, якими він володіє як спеціаліст-ревізор.

Ревізор-спеціаліст в галузі обліку може бути не компетентним в інших питаннях. У випадку, якщо ревізор не компетентний з окремих питань, він через керівника відомства може запросити спеціаліста відповідної галузі і доручити йому вирішення таких питань.

Запрошеному для участі в ревізії спеціалісту ревізор ставить письмові питання, на які він повинен дати письмову відповідь. Відповіді спеціаліст формулює у вигляді висновків, що підписуються ним та матеріально відповідальною особою, службова діяльність якої перевірялась.

При проведенні ревізії часто виникає необхідність у різних експериментах, щоб перевірити правильність застосування на підприємстві норм витрачання сировини, матеріалів, встановити фактичне витрачання основних та допоміжних матеріалів, кількість відходів, виходу продукції, перевірити технологічний процес, здійснити контрольний обмір виконання будівельних або ремонтних робіт. Крім спеціалістів, в експерименті приймають участь ревізор та працівники підприємства, які до цього працювали на даному підприємстві, включаючи посадових осіб, службова діяльність яких перевіряється. До проведення експерименту рекомендується залучати і незацікавлених осіб. Керівник ревізійного процесу повинен організувати детальний опис експерименту в проміжному акті, що підписується його учасниками.

Рекомендується ставити конкретні питання спеціалісту та вимагати від нього чіткі та зрозумілі відповіді на них. Як і ревізор, спеціаліст повинен проводити перевірку з обов’язковою участю зацікавлених осіб.

Під зацікавленими особами розуміють лише посадових та матеріально відповідальних осіб, так як в наслідках ревізії зацікавлені лише вони. Але на практиці нерідко зустрічаються факти проведення ревізій на підставі колективних і індивідуальних скарг, заяв, сигналів. І, звісно, заявники в такому випадку є зацікавленими особами, і тому повинні бути запрошені для участі в ревізії.

У часть зацікавлених осіб в ревізії забезпечує об’єктивність та достовірність її результатів, виключає помилки у висновках ревізії.

Зацікавлені особи мають право:

• надавати пояснення ревізорам з питань, що мають відношення до ревізії;

• знайомитися з усіма документами, які є підставою для висновку про недоліки в роботі підприємства;

• бути присутніми при інвентаризації цінностей, при контрольних обмірах, запусках сировини та матеріалів у виробництво, оглядах цінностей, взятті проб та зразків для аналізу;

• знайомитися з актами ревізії та надавати письмово пояснення, зауваження або незгоду;

• надавати ревізору відповідні документи;

• наполягати на додатковій перевірці фактів, що мають відношення до виявлених порушень.

Ревізори мають право вимагати від матеріально відповідальних осіб підприємства, що ревізується, обов’язкової присутності при проведенні інвентаризації, перевірці довірених їм цінностей, контрольних обмірах виконаних робіт, контрольних запусках у виробництво сировини та матеріалів, відборі проб та зразків на дослідження, а також при інших аналогічних діях.

З метою забезпечення повноти ревізії та її об’єктивності зацікавлені особи можуть: подавати клопотання ревізору; вимагати призначення спеціалістів для перевірки; ставити перед ревізором додаткові питання з метою отримання по них висновків спеціалістів; представляти в ході ревізії та по її завершенні будь-які документи; знайомитися з документами, що вивчаються ревізором, та клопотати про їх доповнення.

Знайомити осіб з матеріалами ревізії в процесі її проведення слід в межах, що гарантують зацікавленим особам можливість ознайомитися з усіма документами, які будуть використані ревізором при складанні висновків.

П ланування ревізійного процесу це складний етап контрольно-ревізійної роботи, який є одним із засобів наукової організації діяльності ревізора. Тільки грамотне планування дозволяє визначити чіткий порядок та послідовність перевірки кожної здійсненої операції, а також отримати очікувані результати ревізії. Керівник ревізійної бригади наперед визначає етапи ревізії, її послідовність, встановлює зміст та об’єм намічених ревізійних дій, час огляду та ретельного вивчення конкретної сукупності документів, визначає необхідність одночасного проведення декількох ревізійних дій (отримання роз’яснень від посадових осіб в сполученні з вивченням конкретних документів та проведенням зустрічних перевірок), вирішує питання про використання технічних засобів в ході окремих ревізійних дій та ін.

Ревізорське планування – це найбільш раціональний шлях проведення ревізії, що забезпечує його внутрішню наукову організацію, і в цьому розумінні представляє собою метод організації ревізійного процесу

Мета планування проведення ревізії полягає у визначенні її стратегії та тактики, складанні загального плану ревізійної перевірки, розробки ревізійної програми.

Під час планування контрольно-ревізійні органи повинні дотримуватися ряду принципів, до яких відносяться комплексність, безперервність та оптимальність.

Комплексність планування – це взаємозв’язок та узгодженість всіх етапів планування.

Безперервність планування – це встановлення поєднання завдань групі ревізорів та ув’язка етапів планування за термінами та суміжними господарюючими суб’єктами.

Оптимальність планування – це варіантність планування для різноманітного вибору оптимального варіанту загального плану та програми ревізії на підставі критеріїв, визначених ревізійною організацією.

Отже, планування в ревізії повинно бути гнучким та мобільним. Якби план, складений на початку ревізії, залишався незмінним, і ревізор не коригував би його в міру виявлення фактів порушень та зловживань, ревізія в багатьох випадках не була б вдалою. Іноді план, навіть ретельно продуманий, необхідно перебудовувати після перевірки окремих питань.

Робочий план не повинен створюватись довільно, а повинен витікати з наявних в розпорядженні ревізора даних, зібраних в процесі підготовки та проведення ревізії на всіх її етапах. Внесення в нього змін повинно бути обґрунтованим та зумовлюватись конкретними фактами. Виявлення будь-яких фактів може викликати необхідність перевірки нових обставин, не передбачених раніше ні програмою, ні робочим планом, необхідність повторного, більш поглибленого розгляду раніше вивчених питань. Таким чином, принцип динамічності робочого плану означає безперервне його вдосконалення, доповнення, уточнення, зумовлене конкретними обставинами. План ревізії коригується до тих пір, поки по кожному виявленому факту не будуть зібрані матеріали, що дають правильне уявлення про явища, що вивчаються.

Відповідно до програми ревізії і результатів обстеження кожен учасник ревізії складає робочий план з вказанням переліку основних питань.

Програма ревізії уточнюється на місці з врахуванням проведеного обстеження, інвентаризації і результатів аналізу основних показників підприємства і його підрозділів. Зокрема, можуть бути уточнені терміни, обсяги, способи і напрями ревізії. Ці зміни знаходять відображення в робочому плані кожного виконавця. В плані перераховуються окремі її етапи в хронологічному порядку із зазначенням строків виконання кожного з них. Такий графік допомагає ревізору завчасно розрахувати час, з метою найбільш ефективного його використання, а також запобігти нерозгляду будь-якого питання програми. Робочий план (графік) має таку форму (зразок 3.9).

Зразок 3.9

Робочий план ревізії ВАТ “Олена” ст. ревізора П.К. Поліщука на період з 11.10 по 23.10. 200х р. № з/п Перелік робіт Обсяг ревізії та особи, що залучаються Вид ревізії Термін виконання за планом фактично 1 Інвентаризація касової готівки Гол. бухгалтер, голова ревізійної комісії Суцільний 11.10 11.10 2 Обстеження підрозділів підприємства Відділи, бригади, склади, голова, гол. бухгалтер Вибірковий 11.10 12.10

Робочий план потрібен для чіткого розподілу функцій між учасниками ревізійної бригади і встановлення термінів кожного окремого завдання з метою вчасного завершення ревізії.

Сітьове планування – це сукупність прийомів і способів, що дозволяють на основі застосування сітьових графіків (моделей) раціонально здійснювати планування, організацію, координацію і контроль будь-яких робіт

Сітьовий графік застосовують тоді, коли необхідно мати справу з багатьма взаємопов’язаними операціями, матеріально відповідальними і підзвітними особами. Перевага такого графіку в тому, що за його допомогою легко можна розрахувати резерви часу і вибрати рішення, пов’язане з розстановкою учасників ревізії і концентрації зусиль, направлених на її прискорення. Кожен спеціаліст подає керівнику власну сітку (замість робочого плану).

Побудова сітьового графіка включає три поняття: подія, робота і шлях.

Можливі два підходи до визначення переліку подій: або на кожну тему (питання) ревізії, або на кожну дію. Події характеризують завершення чи початок нової роботи і відображаються кільцями. Робота в сітьовому графіку позначається стрілкою, що відображає взаємозв’язок подій.

Тривалість роботи відмічається кількістю днів, зазначеною на стрілці. Всі роботи (стрілки) повинні вести до кінцевої події. У поняття “робота” може включатися процес очікування, що потребує затрат часу. В ревізійній роботі це може бути очікування здійснення будь-якої господарської операції чи отримання інформації від спеціалістів, що беруть участь в ревізії. Процес очікування відображається пунктирною стрілкою. Поняття “залежність” між двома чи декількома подіями свідчить про відсутність затрат часу, але вказує, що початок однієї чи декількох робіт залежить від виконання інших робіт. Залежність відображають штрих-пунктирною стрілкою без зазначення часу.

Шлях – це безперервна послідовність робіт, починаючи від початкової події і закінчуючи заключною. Шлях, що має найбільшу тривалість, називається критичним і відображається потовщеною чи подвоєною стрілкою. Кільця і лінії, які розташовані у послідовності, що відображає їх взаємний зв’язок, представляють собою сітьовий графік.

Керівник ревізійної бригади перевіряє надані йому графіки (сітки) і в разі необхідності вносить корективи. Потім складається зведений сітьовий графік проведення ревізії.

Кожен сітьовий графік повинен відповідати принципу динамічності, який полягає у безперервному удосконаленні сітьового графіка, доповненні, уточненні, що зумовлюються конкретними обставинами.

Основним завданням систем сітьового планування і управління контрольно-ревізійним процесом є планування, передбачення та виявлення можливих перешкод у виконанні програми контрольно-ревізійної роботи ще до того, як вони виникнуть.

У системах сітьового планування і управління об’єктом управління є виконавці, наділені трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами для виконання повного комплексу контрольно-ревізійних процедур у визначені строки. Інформаційною моделлю, за допомогою якої планують і контролюють виконання контрольно-ревізійного процесу, є сітьова модель (графік), яка дає змогу алгоритмізувати процеси планування і управління, тобто встановити певну їх послідовність.

При складанні сітьових графіків необхідно дотримуватися наступної послідовності:

• визначення вихідного завдання для комплексу робіт;

• поділ всієї роботи на окремі послідовні процедури або види робіт;

• опис всіх подій і робіт з урахуванням ревізійного процесу;

• побудова сітьового графіка;

• визначення терміну виконання кожної роботи;

• розрахунок критичного шляху і виявлення резерву часу;

• аналіз і оптимізація графіка;

• здійснення управління роботами по проведенню ревізії.

Розглянемо побудову графіка планування комплексної ревізії на прикладі діяльності ВАТ “Олена” (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Сітьовий графік проведення ревізії діяльності ВАТ “Олена”

В таблиці 3.3 наведені основні види (процедури) робіт і вказана їх тривалість, з урахуванням яких будується сітьовий графік.

Шлях, який має найбільшу довжину, називається критичним. Аналіз сітьового графіка показує, що критичний шлях в нашому прикладі складає 18 днів. Для прискорення проведення ревізії необхідно прагнути до скорочення тривалості виконання робіт передусім на цій ділянці (на проведення інвентаризації, ревізію операцій з матеріальними цінностями і систематизацію виявлених порушень).

Н а підставі робочого плану (сітьового графіку) кожний учасник ревізії вивчає доручені йому питання. В умовах комплексної ревізії важливо провести попередню підготовку необхідних для ревізії документів. Для цього складають спеціальний перелік матеріалів, необхідних для проведення ревізії, та видають завдання бухгалтерії підготувати і занести у відповідне приміщення всі необхідні матеріали ревізії. Ревізорське вивчення документів доцільно починати за так званими “свіжими слідами”. Це означає, що якщо ревізія, наприклад, починається 10 жовтня, то ревізор детально вивчає касові, банківські, розрахункові операції, операції з руху продукції, підзвітних сум з 1 по 10 жовтня. Потім ці ж операції вивчаються за вересень та серпень поточного року. Переваги такого порядку ревізії полягають у тому, що при виявленні будь-якої сумнівної операції ревізор одразу ж перевіряє її в натурі, відбирає пояснення від осіб, які мають відношення до здійснення “свіжої” операції, попереджує можливості внесення підробок у документи.

Наступний етап ревізії – інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості. Більшості організацій – дебіторам і кредиторам – на початку ревізії направляють спеціальні листи-запити з проханням повідомити про стан розрахунків з ревізованим господарством до встановленого строку з тим, щоб до кінця ревізії зібрати необхідні відомості про стан розрахунків. Зразок такого листа наведено нижче.

Зразок 3.10

Директору Київської прядільної фабрики К.Н. Костіну Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області проводиться ревізія діяльності ВАТ “Олена”, м. Житомир. Підприємство, яке нами ревізується протягом 200х-200х рр. мало відповідні розрахунки в Вашим заводом. Для встановлення реальності заборгованості станом на 1 жовтня 200х р. прошу вислати копії облікових регістрів за 200х-200х р., в яких відображені розрахунки підприємства ВАТ “Олена” з Вашим заводом в розрізі кожної господарської операції. Відповідь прошу надіслати не пізніше 18 жовтня 200х р. на адресу: м. Житомир, 100020, пл. Соборна, 12. Контрольно-ревізійне управління в Житомирській області. Ст. ревізор (підпис) Б.О. Бойко

Результати інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості оформлюють розробленими актами зустрічної перевірки стану розрахунків (зразок 3.11).

Зразок 3.11

АКТ взаємної перевірки розрахунків з дебіторами і кредиторами 10 жовтня 200 __ р. м. Житомир Проведено взаємну перевірку розрахунків старшим ревізором контрольно-ревізійного управління в Житомирській області Б.О. Бойком між Житомирським підприємством ВАТ “Олена” і Київською прядильною фабрикою за станом на 1 жовтня 200х р. При перевірці розрахунків на рахунку “Розрахунки з іншими кредиторами” встановлено: № з/п Зміст записів За даними бухгалтерського обліку Житомирське підприємство ВАТ “Олена” Київська прядильна фабрика Сальдо до перевірки розрахунків на 01.10.02. 900 – – 700 1 Слід зменшити заборгованість ВАТ “Олена” по рахунку № 255 від 10.01.200х р. через помилку при записі на рахунок – 90 – – 2 Слід збільшити заборгованість Київської прядильної фабрики. Згідно платіжного доручення № 34 від 15.02.200х р. внаслідок помилкового віднесення перерахованої суми на ТзОВ “Трикотаж” – – – 110 Всього – 90 – 110 Стан розрахунків на 1 жовтня 200х р, враховуючи виправлені записи 810 810 Сторони визнали погоджену заборгованість за станом на 01 жовтня 200х р. на користь Житомирського підприємства ВАТ “Олена” в сумі 810 грн. (вісімсот десять грн.). Розбіжностей, непогоджених на час взаємної перевірки, немає. Старший ревізор Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області Б.О. Бойко Головний бухгалтер Житомирського підприємства ВАТ “Олена” Г.К. Гончарук Головний бухгалтер Київської прядильної фабрики І.К. Іванюк

Проведення взаємних звірок вимагає великих затрат часу і коштів, і не завжди виконується. Однак з метою забезпечення високої якості і ефективності ревізій перевірки в інших організаціях є майже неминучими. Тому у віддалених від підприємства, що ревізується, організаціях її можна доручити іншому контрольно-ревізійному органу, який зобов’язаний виконати доручення ревізора.

В кінці робочого дня приміщення з документами опломбовується і здається під охорону працівнику підприємства, що ревізується.

До проведення документальної ревізії ревізор з’ясовує організацію і стан архіву підприємства, що ревізується. Спочатку ревізор знайомиться з організацією постійного архіву, якщо він знаходиться в спеціальному приміщенні підприємства (хто веде архівні справи і відповідає за архів, чи є на це спеціальні розпорядження, як ведуться архівні справи, яке протипожежне обладнання тощо). Після цього ревізор знайомиться з поточним архівом, тобто з організацією зберігання облікових документів за поточний календарний рік (чи міститься поточний архів в приміщенні офісу в шафах або ящиках, чи закриваються ці ящики в неробочий час, за який часовий період підшиті документи, чи є підписи і позначення на папках, чи пронумеровані папки і документи в них тощо). Ознайомлення з архівом дає можливість ревізору не тільки перевірити дотримання інструкцій про ведення архівних справ, але й в подальшому користуватися архівом без додаткової допомоги з боку працівників бухгалтерії.

Обстеження підприємства та його архіву ревізор повинен завершити в перші один-два дні і після цього перейти до ознайомлення з наказами, розпорядженнями, листуванням, протоколами зборів, штатним розкладом, договорами, угодами, бізнес-планом та іншими документами підприємства, що ревізується. Під час перевірки цих документів ревізор одночасно знайомиться з останніми актами ревізій і перевірок, з довідками та іншими матеріалами різних контролюючих органів. Це дає можливість йому вивчити не тільки виявлені раніше недоліки і втрати, але й шляхи їх усунення. Разом з цим ревізор отримує повне уявлення про структуру підприємства, обсяг виробництва, взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями та установами про правильність, законність і доцільність наказів, розпоряджень та інших документів по підприємству.

Результати вивчення всіх цих матеріалів ревізор записує в свій робочий зошит за відповідними розділами. На цьому ж етапі ревізії рекомендується також записувати планові й нормативні показники в макети раніше заготовлених таблиць.

Наступним кроком після цієї організаційної частини є перехід ревізора до найбільш серйозної, відповідальної і трудомісткої роботи – перевірки діяльності підприємства за документами і регістрами бухгалтерського обліку, його стану, контролю і звітності підприємства.

Послідовність документальної перевірки може бути різною в залежності від конкретних завдань і цілей, підготовленості ревізорів, їх особистих якостей та стилю роботи. Як правило, ревізія розпочинається із суцільної перевірки касових операцій. Після цього починається суцільна перевірка банківських, розрахункових і кредитних операцій. Далі можна розпочинати перевірку операцій з необоротними активами, запасами тощо.

Після цього, як правило, проводиться перевірка фінансового стану підприємства, правильності створення, доцільності та законності використання фондів, розподілу прибутку, а також виконання плану капітальних вкладень і капітального ремонту. На завершення проводиться перевірка виконання рішень за результатами попередніх ревізій і перевірок.

Інформацію про всі виявлені під час ревізії порушення, втрати, сумнівні факти і документи ревізор фіксує у відповідних розділах робочого зошиту. Таким чином, до закінчення ревізії робочий зошит ревізора зі всіма примітками в ньому перетворюється на чернетку акта ревізії. З окремими розділами чернетки ревізор ознайомлює посадових осіб, відповідальних за певну ділянку роботи підприємства. Ці особи можуть дати пояснення чи надати докази, що дають відповідь на те чи інше питання. Зі змістом чернетки акту ревізії ревізор ознайомлює також керівника та головного бухгалтера підприємства, що ревізується.

Крім того, ревізор повинен відібрати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, а також встановити розмір шкоди і заподіяних збитків, причини і обставини виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. Розмір збитків визначається згідно з чинним законодавством.

Заключним етапом є складання акту ревізії і роздрукування його в чистовому вигляді і в декількох примірниках. Один чи два залишаються на підприємстві.

По закінченні ревізії ревізор складає пропозиції за результатами ревізії та разом з актом передає їх керівникові, що призначив ревізію, для вивчення та прийняття рішень по них.

З метою забезпечення високої якості ревізії може виникнути необхідність проведення перевірки в інших організаціях. Таку перевірку слід виконувати особисто ревізору або доручити її іншому контрольно-ревізійному органу. Останній зобов’язаний виконати доручення ревізора протягом 10 діб. Окремі доручення ревізора повинні надаватись у письмовому вигляді та є обов’язковими.

Звернення ревізора одного контрольно-ревізійного органу до ревізора іншого органу з дорученням про виконання ревізійних дій має назву окремого доручення ревізора (див. зразок 3.12).

Зразок 3.12

КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ Старшому ревізору контрольно-ревізійного управління в Київській області 16.10.2006 р. № 35-24 ОКРЕМЕ ДОРУЧЕННЯ Нами проводиться ревізія господарської діяльності ВАТ “Олена”, Житомирської області, в ході якої було встановлено, що підприємство, яке ревізується мало розрахунки в 2005-2006 рр. з Київською прядильною фабрикою. Так як окремі записи в облікових регістрах не документовані і викликають сумнів, прошу Вас виконати наступні ревізійні дії: Зняти копії облікових регістрів за 2005-2006 рр., в яких відображені розрахунки ВАТ “Олена” з Київською прядильною фабрикою. Зняти копії всіх первинних документів, що слугували основою для відображення стану розрахунків в облікових регістрах. Виконання окремого доручення прошу прискорити. Відповідь прошу надіслати за адресою: м. Житомир, 10004, вул Короленко, 12, Контрольно-ревізійне управління Житомирської області. Ст. ревізор (підпис) С.Р. Соляр

Направлення окремого доручення ревізора має на меті розподіл праці по проведенню ревізії, максимальне скорочення часу її проведення.

Для виконання перевірки шляхом направлення окремого доручення рекомендується доручати наступні ревізійні дії: вилучення документів, їх взаємозвірка, зняття копій, отримання пояснень, проведення вибіркових інвентаризацій тощо. Більший обсяг роботи ревізор, що проводить ревізію, повинен перевіряти сам, а не доручати цю роботу іншим ревізорам. В усіх випадках основні ревізійні дії повинні здійснюватися ревізором, якому доручено проведення ревізії (інвентаризація, обстеження, вилучення документів, отримання пояснень тощо).

При визначенні ревізійних дій, які можуть бути виконані шляхом направлення окремого доручення, потрібно керуватися ще й тим, що ревізор, який проводить ревізію, несе повну відповідальність за якість та строки ревізії. Той ревізор, якому направлене для виконання окреме доручення, персонально відповідає лише за своєчасне та якісне виконання такого доручення.

Якщо визначається виконавець окремого доручення, слід керуватися наступним: а) окреме доручення необхідно адресувати ревізору того ж відомства, в якому працює ревізор, що направляє доручення; б) окреме доручення для виконання може бути адресоване будь-яким ревізором відповідному органу КРУ у випадку необхідності або з метою контролю.

Ревізор, якому для виконання адресоване окреме доручення, має право переадресувати його іншому ревізору, якщо він вважає, що отримане ним окреме доручення виходить за межі його компетенції. Ревізор у такому випадку повинен повідомити про це орган, що надіслав окреме доручення.

Юридично кожне окреме доручення ревізора повинно бути надано в письмовому вигляді. Лист, що містить окреме доручення ревізора, можна оформляти наступним чином. В першій, вступній частині повинен бути точно зазначений адресат окремого доручення, його виконавець. Окреме доручення повинно направлятись безпосередньо контрольно-ревізійному органу, якому підпорядковане підприємство, що перевіряється. Якщо такий орган розташований далеко від підприємства, то окреме доручення необхідно направляти ревізору КРУ відповідного району. Необхідно точно визначати ревізійний орган та його територіальне розміщення.

В другій, описовій частині окремого доручення потрібно викласти обставини ревізії в обсязі, необхідному для якісного виконання окремого доручення. При цьому важливо вказати на основні версії, що висуває ревізор в ході ревізії, та що потребують детальної перевірки в інших організаціях. Можна навіть зазначати основні напрямки перевірки (способи, прийоми тощо).

Заключна частина окремого доручення повинна містити конкретне формулювання завдання виконавцю. В ній зазначається, за якими документами та в якій послідовності необхідно здійснити перевірку того чи іншого питання. При необхідності отримати пояснення від конкретних осіб, ревізор повинен чітко сформулювати питання, що підлягають з’ясуванню.

Ревізійні дії в іншій організації можуть здійснюватися на прохання зацікавлених осіб. У будь-яких випадках ревізор зобов’язаний повідомити зацікавлених осіб (якщо це не суперечить правилам ревізії), які мають право брати участь у перевірці того чи іншого питання. Якщо зацікавлені особи братимуть участь у перевірці питання, ревізор повинен повідомити про це в окремому дорученні. Ревізор-виконавець окремого доручення повинен повідомити зацікавлених осіб про час та місце ревізійної дії. Вирішення питання про присутність зацікавленої особи при виконанні ревізійних дій сприяє реалізації права зацікавлених осіб в ревізії.

В иконання завдань ревізійного контролю реалізується шляхом перевірки об’єктів ревізії, під якими розуміється стан і рух активів підприємства та їх джерел: основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій, фондів тощо. Причому об’єкти ревізії як при традиційному обліку, так і в умовах автоматизованої обробки облікових даних не змінюються.

Якість ревізії значною мірою залежить від застосування технічних засобів.

Технічні засоби в ревізії – це сукупність технічного обладнання, яке застосовується в процесі організації і проведення ревізії для збору, реєстрації та вивчення документів, записів, облікових регістрів, звітності тощо

Призначені технічні засоби для забезпечення раптовості ревізії, виявлення та попередження зловживань, точного відображення фактів дійсності, фіксації доходу і результатів проведення ревізійних дій, гарантії об’єктивності проведення ревізії.

Всі методи та прийоми науково-технічного характеру, які застосовуються в ревізії, повинні відповідати вимогам об’єктивності, повноти, всебічного виявлення, фіксації і перевірки доказів, законності та оперативності проведення ревізії.

Технічні засоби, що застосовуються в ревізії, поділяються на дві групи:

• засоби, що використовуються при організації ревізії;

• засоби, що використовуються безпосередньо в ревізійному процесі.

В процесі проведення ревізії рекомендується застосовувати наступні технічні засоби:

• вимірювальні прилади: метр, лінійка, масштабні лінійки, мензурки тощо;

• інструменти для виконання креслярських робіт: готовальні, циркулі тощо;

• прилади для пломбування: пломбіратор або металева (сургучна) печатка;

• засоби для фіксації об’єктів дослідження та отримання фотокопій документів, наприклад, фотоапарати, ксерокси;

• прилади для дослідження документів, наприклад, лупа;

• прилади і таблиці для математичних розрахунків: калькулятор, таблиці тощо;

• комп’ютерна техніка (комп’ютери, принтери тощо);

• техніка для фіксації роз’яснень та пояснень, наприклад, магнітофони, диктофони тощо.