1.2.Індивідуальна вартість джерел капіталу

Розрахунок індивідуальної вартості джерел капіталу проводиться на підставі визначення джерела, яке буде фінансувати інвестиційний проект. До їх складу відносять:

1 – позички з фіксованою відсотковою ставкою. Це вартість боргу з фіксованим відсотком у вигляді співвідношення річних відсоткових платежів (очищених від оподаткування) до поточної ринкової вартості боргу на вартість боргу – це сума, яка на поточний момент при існуючій поточній відсотковій ставці забезпечує таку саму суму надходжень.

Вартість боргу за неконвертованою позичкою на поточний момент оцінюється за номінальною вартістю за формулою:

Kd=(i*t)/(Д-Е)

де Kd – вартість боргу;

і – періодичний відсотковий платіж;

t – гранична ставка оподаткування;

Д – поточна ринкова вартість боргу;

Е – витрати на реалізацію.

2-привілійовані акції. Привілейовані акції вимагають фіксованих періодичних виплат на їх обслуговування, які здійснюються компанією, що їх випустила. Така форма фінансування часто розглядається як дорожча у порівнянні з позичковою формою.

Розрахувати вартість привілейованого капіталу можна за формулою:

Кр=d/(Р-Е)

де Кр - вартість привілейованого капіталу;

d – періодичний дивідендний платіж;

Р-поточна ціна на привілейованого капіталу

Е-витрати на емісію.

3 - власний капітал. Фінансування такого типу може здійснюватися з двох джерел. Перше є внутрішнім відносно підприємства є частка чистого прибутку, яка не виплачується акціонером у формі дивідендів. Друге джерело є зовнішнім відносно підприємства: кошти, отримані за рахунок випуску нових акцій, що пропонуються акціонерам за ціною, нижчою ніж ринкова.

4- нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток має приносити дохід, достатній для задоволення потреб неінституціонального інвестора. Вартість власного капіталу є тим мінімальним прибутком, якого достатньо для задоволення вимог щодо прибутковості, які висуває інвестор.

5-фінасування капіталу за рахунок зовнішнього запозичення. Вартість зовнішнього фінансування капіталу є такою самою, як і вартість нерозподіленого прибутку, за винятком того, що зовнішнє фінансування призводить до затрат на розміщення, таких як юридичне оформлення, реклама тощо.

6-амортизація. Вартість амортизації є такою самою, як і середня вартість капіталу, оскільки припускається, що фонд амортизації нараховується з кожного джерела коштів пропорційно до їх оптимального поєднання. Відображається амортизація в звіті про рух грошових потоків.

Зауважимо, що існує декілька шляхів визначення прибутковості (доходності), на яку розраховує дрібний інвестор.

За припущенням, що дивіденди у майбутньому зростатимуть зі стабільним показником, очікувана ринком норма прибутковості складе:

Ке₁=(d/p)+g

Ке₁-очікувана дрібним інвесторам норма прибутковості на звичайну акцію;

d – очікуваний дивіденд;

p – ринкова ціна акції;

g – очікуване зростання дивідендів.

Ринкова норма доходності при зовнішньому фінансуванні капіталу визначається за формулою:

Ке₂=[d/(p-e)]+g

Ке₂-ринкова норма доходності при зовнішньому фінансуванні капіталу;

d – сума дивідендів, очікувана до виплати у першому році;

p – емісійна ціна акції;

е – витрати на емісію акцій;

g – очікуване зростання дивідендів.

Вартість акціонерного (власного капіталу) визначається шляхом використання методам оцінки капітальних активів ця модель залучається для оцінки ставки доходності, очікуваної на ринку для акції з урахуванням ризику. Цей підхід поділяє дохід на акцію на дві частини. Перша являє собою поточний дохід по інвестиції, наближений до без ризикової. Друга частина – це надлишковий дохід у вигляді премії за ризик, який стосується саме цієї конкретної акції:

E=R+(S-R)β

де Е – очікувана доходність акції;

R – поточна доходність по без ризиковим інвестиціям;

S – поточна доходність по акціях з середнім рівнем ризику;

β – бета акції.

Коефіцієнт β – являє собою відносну ризиковість окремої акції.