3. Типові ситуації профконсультації школярів

Профорієнтація припускає широкий, такий, що виходить за рамки тільки педагогіки і психології, комплекс заходів з надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомога у професійному самовизначенні.

Кожний учень приходить до психолога із своїми проблемами, «нерозв'язними» питаннями. Та все ж у дуже багатьох утруднення, пов'язані з вибором професії, схожі. Їх можна розділити за певними типами профконсультаційних ситуацій. Така типізація допомагає консультантові визначити спосіб вирішення внутрішнього конфлікту, дати обґрунтовану рекомендацію, порівнявши конкретні обставини, в яких опинилася дана людина, з типовими. У психолого-педагогічній літературі, роботах Є.О. Клімова, Н.Ф. Гейжан та інших фахівців описується значна кількість різних профконсультаційних ситуацій. Розглянемо п'ять типів ситуацій, що найчастіше зустрічаються у профконсультаційній роботі зі школярами.

Перший тип. Учень, що прийшов на бесіду, вчиться добре, орієнтується в світі професій, вибрав професію, що відповідає його інтересам, схильностям, здібностям; знає, де її можна одержати і має уявлення про свою майбутню роботу.

З такою установкою приходять небагато (5-7% від загального числа консультованих), в основному для того, щоб підтвердити правильність свого вибору. В цьому випадку звичайно достатньо однієї діагностичної бесіди, щоб про всяк випадок продумати запасний варіант, якщо з якихось причин у школяра виникнуть утруднення на шляху до мети (стан здоров'я викликає побоювання, не відразу вдасться поступити в намічений раніше учбовий заклад тощо). Але і в цьому простому випадку спочатку потрібно одержати повну інформацію про учнів (від них самих, їх батьків, учителів, лікарів), а потім тільки давати завершальну рекомендацію.

Другий тип. У консультованого є певні професійні наміри, проте він погано уявляє свою майбутню роботу.

Ситуації подібного типу зустрічаються часто (12-15%). У цих випадках консультантові потрібно з'ясувати мотиви вибору професії школярем, чи сам він зробив цей вибір або під чиїмось впливом і, найголовніше, наскільки, на його думку, ця професія відповідає його власним схильностям і здібностям. У тих випадках, коли учень не володіє достатньою інформацією про свою професію або має про неї помилкові уявлення, недооцінює або переоцінює свої можливості, його професійний план коректується. Консультант обов'язково повинен розповісти про вимоги, які ця професія пред'являє до працівника, про те, як і де можна одержати про неї необхідну інформацію. Через деякий час з учнем проводиться корекційна бесіда.

Третій тип. Учень має певні професійні плани, які або узгоджуються, або розходяться з його можливостями і рівнем знань, або не відповідають реальним здібностям (таких ситуацій до 25-30%). Консультант або схвалює професійний план, інформуючи консультованого про зміст вибираної професії, або коректує його наміри.

Четвертий тип. Учень не має професійного плану, невпевнений у собі, але при цьому виявляє яскраво виражені схильності і здібності до певних видів діяльності (таких ситуацій до 20-25%).

В цьому випадку, так само як і в попередньому, можливі різні причини відсутності профплану, які повинен враховувати у своїй роботі профконсультант. Однією діагностичною бесідою тут не обійтися, так само як просто інформацією про можливі професії й учбові заклади. Необхідні дієва педагогічна і психологічна допомога, тривале спілкування, співчутлива увага.

П'ятий тип. У школяра не виражені схильності до якогось певного виду діяльності, і він не має професійного плану. Таких, на жаль, більшість з числа консультованих (до 35-40%).

У бесідах консультанта з учнем з'ясовуються причини відсутності планів і схильностей, за допомогою різних методик виявляються інтереси, визначаються знання про світ професій, спільно намічається програма подальших дій.