Основні характеристики професії:

1) це обмежений вид трудової діяльності (внаслідок історичного розподілу праці);

2) це суспільно корисна діяльність. Хоча чіткого критерію «корисності» не існує, але інтуїтивно навіть звичайні люди чудово розуміють, від якого працівника більше користі, а від якого – менше. Ймовірно, одним із перспективних напрямів професіографії винний стати не стільки традиційний аналіз операційно-технологічного змісту праці, скільки обґрунтування справедливої оцінки різних професіоналів з позицій психологічного і культурологічного аналізу;

3) це діяльність, що припускає спеціальну підготовку (це найсучасніше розуміння професії, хоча ще К. Маркс говорив про те, що «при розвиненій промисловості працівник вимушений буде постійно оновлювати свою професію»);

4) це діяльність, що виконується за певну винагороду, моральну і матеріальну; таку, що дає людині можливість не тільки задовольняти свої насущні потреби, але і що є умовою її всебічного розвитку (зараз як така винагорода виступають, в основному, гроші);

5) це діяльність, що дає людині певний соціальний і суспільний статус (те, чим людина займається, справа людини, її робота - її головна «візитна картка»);

6) нарешті, можна пригадати визначення професії, дане ще у 1913 р. С.М. Богословським: «Професія є діяльність, і діяльність така, за допомогою якої дана особа бере участь у житті суспільства і яка служить їй головним джерелом матеріальних коштів для існування», але за умови, що ця діяльність «визнається за професію власною самосвідомістю даної особистості». Остання обставина дозволяє зрозуміти найголовнішу психологічну характеристику професії – відношення до даної роботи як до своєї професії конкретним працівником.

Під спеціальністю розуміється певний щабель розподілу праці в рамках професії. Спеціальність конкретизується у професії. Відповідно професія – це група споріднених спеціальностей.

Спеціальність являє собою підвид професії, що визначається подальшим поділом праці в рамках однієї професії (наприклад, лікар-окуліст, лікар-терапевт, учитель хімії, учитель історії, водій трамвая, водій автобуса, слюсар-інструментальник, слюсар-ремонтник тощо).

Нерідко спостерігається змішання й ототожнення понять «професія» і «спеціальність». Професія більш широке поняття, чим спеціальність і розходження між «професією» і «спеціальністю» в остаточному підсумку зводиться до кількісної сторони справи. Але кількість знань і навичок, що становлять професію, виявляється невизначеною величиною. Відомо тільки, що воно більше від суми знань і навичок, що становлять спеціальність. Природно, що в такій ситуації той або інший обсяг знань і навичок можна назвати і професією, і спеціальністю – це залежить від об'єктивної оцінки дослідника.

Кваліфікація працівника визначається рівнем спеціальних знань і практичних навичок та характеризує ступінь складності виконуваного ним даного конкретного виду роботи. До кваліфікованих робочих кадрів відносяться працівники, які мають теоретичні знання й практичні навички, що вимагають відповідного навчання й атестації. Кваліфікаційні вимоги, пропоновані до службовців, визначаються кваліфікаційним довідником посад службовців, що забезпечує єдність у визначенні посадових обов'язків даної категорії працівників і кваліфікаційних вимог до них.

Кваліфікація – це рівень професійної майстерності. Традиційно виділяють формальну кваліфікацію, виражену в офіційно фіксованих розрядах, класах, званнях, категоріях, і реальну кваліфікацію, тобто той рівень майстерності, який дана людина може дійсно проявити. Нерідко неузгодження між реальною й формальною кваліфікаціями конкретного працівника лежить в основі багатьох виробничих конфліктів.