Література

1. Боровский А.Б. Система методов профессиональной ориентации / Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Кн. 1. Основы профессиональной ориентации: Учеб.- метод. пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – 164 с.

2. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников / Н.Н. Захаров, В.Д. Симоненко. – М.: Просвещение, 1989 (Б-ка учителя труда). – 192 с.

3. Калугин Н.И. и др. Профориентация учащихся: учебное пособие для студентов пединститутов / Н.И. Калугин. – М.: Просвещение, 1983. – 191 с.

4. Кардаш В.В. Теоретичні підходи до проблеми характеру та професійного самовизначення у підлітків / В.В. Кардаш // Директор школи. – 1999. – № 19. – С. 10–11.

5. Климов Е.А. Как выбрать профессию: книга для учащихся старших классов сред. шк. 2-е изд. : дополненное и доработанное / Е.А. Климов. – М.: Просвещение, 1990. – 160 с.

6. Козловский О.В. Как правильно выбрать профессию: методики, тесты, рекомендации / О.В. Козловский. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2006. – 800 с.

7. Матвєєв О. Методичні рекомендації з профорієнтації / О. Матвєєв, А. Толпеко, Н. Жемера // Директор школи. – 2001. – № 19. – С. 13–15.

8. Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентация учащихся / Е.М. Павлютенков. – К., Рад. школа, 1983. – 152 с.

9. Пасечнікова Л.П. Технологія досягнення професійного успіху. 10 клас. Навчально-методичний посібник для вчителя / Л.П. Пасечнікова. – X.: Вид. група «Основа», 2007. – 192 с. Серія «Профільне навчання»).

10. Пряжников Н.С. Профориентация в школе: игры, упражнения, опросники (8-11 классы) / Н.С. Пряжников. – М.: ВАКО, 2005. – 288 с.

11. Ремех Т.О. Підліткам про працю (довідник для учнів) / Ремех Т.О. , Ляхоцька Л.Я., Цушко І.І. – К.: «Акві-К», 2003. – 32 с.

12. Система профориентационной работы со старшеклассниками / Под ред. Б.А. Федоришина. – Киев: Радянська школа, 1988. – 176 с.

13. Черновол-Ткаченко Р. Проблеми професійної орієнтації в школі / Р. Черновол-Ткаченко // Завуч. – 2005. – № 17–18. – С. 47.

14. Чистякова С.Н. Профориентация школьников: Организация и управление / С.Н. Чистякова, И.Н. Захаров. –М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

15. Шамбарова И. Профориентационная работа: определение профессиональных предпочтений учащихся / И. Шамбарова, Т. Митина // Воспитание школьников. – 2004. – №5. – С. 33–37.

1. Теоретичні та методологічні основи профорієнтації

Цілі й завдання профорієнтації успішно реалізуються повною мірою тоді, коли сама профорієнтація спирається на розвинену теорію та методологію.

Поняття «профорієнтація» здається зрозумілим кожному, хто ознайомиться з ним вперше – це орієнтація школярів на ті або інші професії. Приблизно такі ж визначення даються в методичній літературі, де профорієнтація розглядається як надання допомоги молодим людям у виборі професії. Крім того, під профорієнтацією нерідко розуміють систему заходів, що допомагають людині, що вступає в життя, науково обґрунтовано вибрати професію або систему виховної роботи в цілях розвитку професійної спрямованості, допомогу в моменти професійного самовизначення.

Якщо молода людина намагається зорієнтуватися у світі професій і починає активно з'ясовувати, наскільки та або інша конкретна професія відповідає її життєвим устремлінням, то в цьому випадку краще говорити про її орієнтацію на професію. Якщо ж вона стає об'єктом педагогічної або іншої дії з метою вибору відповідної для неї і для суспільства професії, то тут краще говорити про орієнтацію в сенсі орієнтування її на професію. Останнє точніше виражає суть поділу. Проте, в практиці склалася традиція говорити про орієнтацію і в тому, і іншому сенсі.

Відсутність єдиної точки зору на поняття профорієнтації пояснюється ще й іншими причинами. Наприклад, тим, що це комплексна проблема, а тому й підходи до її визначення можуть бути різними. Якщо професійна орієнтація розглядається через призму педагогічної практики, що протікає під переважаючим впливом вчителів шкіл, то прийняття цієї точки зору як єдиної і головної створює педагогічний образ профорієнтації.

Якщо ж на цей процес подивитися через призму психологічної науки, то на перший план виступлять психологічні поняття й концепції, що пояснюють особливості того або іншого вибору. В рамках цього підходу формується і відповідний образ профорієнтації як психологічного процесу, що складається з двох взаємопов'язаних сторін:

а) ухвалення учнями рішення про свій професійний вибір;

б) дії на психіку з метою здійснення такого вибору професії, який би відповідав інтересам і здібностям особистості.

Третій підхід – соціологічний. При цьому процес професійної орієнтації розглядається як частина більш загального процесу соціальної орієнтації молоді. Відповідно й вибір професії розглядається як акт, обумовлений життєвою орієнтацією, прагненням особистості зайняти певне місце в соціальній структурі суспільства, в соціальній групі.

Звідси витікає необхідність здійснення міждисциплінарного підходу як у питаннях розуміння профорієнтації, так і в практичній роботі з орієнтування молоді на ті або інші професії.

Викладене вище розуміння профорієнтації як єдності практичної роботи і теорії дозволяє дати наступне її визначення.

Професійна орієнтація – це цілеспрямована діяльність з підготовки молоді до обґрунтованого вибору професії відповідно до особистих схильностей, інтересів, здібностей і суспільних потреб у кадрах різних професій і різного рівня кваліфікації.

Профорієнтація є єдністю практичної діяльності й міждисциплінарної теорії, що розвивається і реалізується не тільки в навчально-виховному процесі з учнями.

Теорію профорієнтації можна визначити так: це сукупність висловів, що відображають у концентрованій формі комплекс поглядів та ідей, спрямованих на здійснення ефективної діяльності з профорієнтації.

Теорія профорієнтації – це форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та істотні зв'язки двох процесів – професійного самовизначення молоді відповідно до особистісних інтересів, схильностей, здібностей і орієнтування її на ті професії, в яких відчувається суспільна потреба в кадрах.

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо, в першу чергу, сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.

Принцип свідомості у виборі професії виражається у прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особисті потреби у трудовій діяльності, але й принести якомога більше користі суспільству.

Принцип відповідності обраної професії інтересам, схильностям, здібностям особистості та одночасно потребам суспільства в цілому (району, регіону) в кадрах необхідної професії виражає зв'язок особистого і суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою: не можна жити в суспільстві і бути вільним від нього – можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів і не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особистості й суспільства приводить до незбалансованості у професійній структурі кадрів.

Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особистості у процесі професійного самовизначення. Професію потрібно активно шукати самому. У цьому процесі велику роль покликані відіграти: практична проба сил учнів у трудовій і професійній підготовці; поради батьків та їх професійний досвід; пошук і читання літератури про професію, що цікавить; участь у роботі гуртків технічної та художньої творчості; робота під час практики та багато іншого.

Принцип розвитку відображає ідею вибору такої професії, яка давала б особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку в міру зростання досвіду і професійної майстерності, можливість брати активну участь у суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потреби у житлі, відпочинку тощо.

Виховний характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення роботи з профорієнтації відповідно до завдань формування гармонійної особистості, в єдності розумового, трудового, економічного, етичного, естетичного, правового і фізичного тощо виховання.

Взаємозв'язок діагностичного і виховного підходу до проведення роботи з профорієнтації – принцип, що підкреслює неприпустимість протиставлення одного підходу іншому. Кожний із них вирішує свої специфічні задачі.

Диференційований та індивідуальний підхід до учнів залежно від віку й рівня сформованості їх професійних інтересів, від відмінностей у ціннісних орієнтаціях і життєвих планах, від рівня їх успішності. Диференціація учнів за групами дозволяє точніше визначати засоби дії, які, будучи ефективними в одній групі, можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює також умови для реалізації індивідуального підходу.

Оптимальне поєднання масових, групових і індивідуальних форм роботи з профорієнтації з учнями та їх батьками, що стверджує необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого поєднання всіх форм роботи.

Відповідність змісту, форм і методів роботи з профорієнтації потребам професійного розвитку особистості і одночасно потребам конкретного району (міста, регіону) в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.