Якості особистості, необхідні для успішного оволодіння професією певного типу

Предмет праці (за Клімовим)	Необхідні якості особистості
		Виконавчий характер праці	Творчий характер праці
Людина	Комунікативні	Уміння чітко виконувати інструкції	Високий інтелект, розвинута суб’єктність, відповідальність за себе та інших
Техніка	Просторове мислення
Знак (інформація)	Увага, числовий інтелект
Художній образ	Образне мислення, естетика, смак
Природа	Терплячість, здат-ність тривалий час працювати у ста-більних середовищах

2. Психофізіологічні особливості людини та вибір професії Психофізіологічні основи здібностей

Будь-які людські здібності мають під собою психофізіологічну основу (задатки, особливості будови нервової системи та окремих аналізаторів, індивідуально своєрідна динаміка нервових процесів тощо). Виходячи з цього, особливе значення для проведення якісної профдіагностики має виділення професійно важливих якостей особистості.

Психофізіологічні особливості людини

Природа індивідуальних особливостей людини двояка: такі індивідуальні особливості, як інтереси, схильності характеризуються непостійністю, коливаннями, мінливістю. Тому і враховувати їх потрібно з цілком безумовною метою – стимулювати їх розвиток.

Є й інший тип індивідуальних особливостей. Вони досить стійкі. Змінити їх практично неможливо, але не можна і не звертати на них уваги, бо їх вплив відчутний в діяльності, в поведінці, у взаєминах з тими особами, що оточують людину.

До таких особливостей відносяться риси, пов'язані з індивідуальними проявами основних властивостей нервової системи. Постійність індивідуальної поведінки в певних ситуаціях – перша ознака того, що в основі її лежать природні властивості нервової системи.

Серед природних індивідуально-типологічних властивостей найбільш вивчені в даний час сила/слабкість (тобто ступінь витривалості, працездатності нервової системи, її стійкість до різного роду перешкод) та рухливість/інертність (тобто швидкість зміни і швидкість протікання процесів збудження та гальмування).

За наявності сильної (або слабкої) нервової системи, рухливої (або інертної) в ході розвитку, за різних умов життя, виховання, навчання можуть виникнути різні психологічні риси особистості. Сильну нервову систему характеризує висока працездатність. Іншими словами, нервові клітини тривалий час можуть сприймати і передавати нервові імпульси, не переходячи в гальмівний стан, «не втомлюючись». Для слабкої нервової системи характерна низька працездатність нервових клітин, вони швидше виснажуються. Ці властивості нервової системи мають відповідні прояви в діяльності та поведінці людини.

Людина із слабкою нервовою системою – найчастіше спокійно-тиха, обережна, слухняна. Вона не може довго брати участь у галасливих, рухливих справах, що пов'язано з її невеликим запасом сил, підвищеною втомлюваністю. Такий працівник схильний до акуратності, відрізняється підвищеною вразливістю. Незвичне середовище, увага незнайомих людей, вчинений на нього психологічний тиск – все це може стати для такої людини надсильним подразником. У таких випадках вона губиться, не знаходить потрібних слів, не відповідає на запитання, не виконує простих прохань.

Унаслідок своєї підвищеної чутливості такі люди відрізняються особливою уразливістю, хворобливо реагують на критику, незадоволеність тих, хто їх оточує. Нерідко таким людям не вистачає впевненості в собі, їм властиві боязнь невдачі і страх безглуздо виглядати, унаслідок чого для них значно ускладнюється просування до успіху.

Зовсім іншим бачиться оточуючим людина із сильною нервовою системою. Такий працівник частіше за все бадьорий, упевнений в собі, такий, що не відчуває напруги в учінні, вражає легкістю, з якою він засвоює значний за обсягом матеріал. Він повний енергії, постійно готовий до діяльності, майже ніколи не буває втомленим, млявим, розслабленим. Включаючись у роботу, він майже не зазнає труднощів; йому байдужі додаткові навантаження, перехід до незнайомої нової діяльності. Людину з сильною нервовою системою відрізняє велика ефективність використання часу, здатність виконати за той же відрізок часу більше, ніж виконують інші, завдяки своїй витривалості, відсутності зупинок і збоїв в роботі.

Ще однією перевагою сильної нервової системи є здатність адекватно реагувати на надсильні подразники. В осіб із слабкою нервовою системою нормальне функціонування нервових клітин у таких умовах порушується, а отже, страждає і їхня діяльність.

Таким чином, сила нервової системи забезпечує емоційну, психологічну стійкість людини до дії надсильних подразників і, тим самим, підвищує надійність в екстремальних ситуаціях. Звичайно в складній обстановці особам із сильною нервовою системою легше зберегти самовладання, вони здатні ухвалити правильне рішення в умовах дефіциту часу, не розгубитися. У ряді професій це необхідно для забезпечення безаварійної роботи всієї системи «людина – машина».

Професій, в яких можливо виникнення складних, небезпечних для життя ситуацій, не так вже й багато (льотчики-випробувачі, космонавти, шахтарі, сапери, хірурги, пожежники, рятувальники), але ціна помилки в них часто може обернутися дуже дорого.

Як показують спеціальні дослідження психологів, правильність дій професіонала в екстремальній ситуації залежить не стільки від стажу та досвіду роботи, скільки від сили нервової системи. Тільки особи із сильною нервовою системою в нестандартній, складній ситуації (аварії, вибухи, пожежі, стихійні лиха) здатні правильно оцінити обстановку, зберегти витримку, самовладання, знайти оптимальне рішення для нормалізації надзвичайного положення. Так, вивчаючи діяльність «сильних» і «слабких» операторів енергосистем в аварійній ситуації, психологи виявили величезні відмінності в їх поведінці. Якщо «сильні» не губилися і приймали всі необхідні заходи для того, щоб запобігти розповсюдженню аварії, ліквідувати її наслідки, то «слабкі» поводилися абсолютно інакше. Вони або кидали своє робоче місце, або здійснювали хаотичні дії, які в перспективі могли лише погіршити розвиток якої-небудь дії в ситуації. У будь-якому випадку їх професійна діяльність руйнувалася. Це не було пов'язано ні з тривалістю стажу, ні з віком, ні з досвідом роботи.

Таким чином, при виборі професії обов'язково повинна враховуватися властивість сили/слабкості нервової системи. «Слабким» не рекомендується вибирати професії, в яких реально можливе виникнення аварійних, екстремальних, небезпечних для життя ситуацій.

Проте, не завжди потрібна корінна перебудова планів на майбутнє. Самому школяру можна порекомендувати в цій же професії іншу спеціальність.

Треба сказати, що особи із слабкою нервовою системою мають і певні переваги. Так, багато «слабких» володіють набагато вищою чутливістю порівняно з «сильними», орієнтовані на високу точність, ретельність виконання діяльності, на більш суворий контроль за якістю виконання, набагато краще, продуктивно і з меншими витратами справляються з одноманітною, монотонною роботою. Їм можуть бути рекомендовані роботи, що вимагають високої точності, ретельності, чіткого дотримання заданого алгоритму (ювелір, зубний технік, програміст). З високою чутливістю слабкої нервової системи, мабуть, пов'язано те, що в музичних, художніх професіях виявляється багато людей з нервовою системою цього типу. Це свідчить про переваги «слабких» в оволодінні професіями, в яких головними є взаємини з іншими людьми, спілкування (тобто типу «людина-людина»).

Для багатьох занять врахування властивостей сили/слабкості нервової системи дуже важливе. Для одних професій наявність сильної нервової системи є обов'язковою умовою формування профпридатності (в цьому випадку необхідний профвідбір). Для інших професій більш відповідними могли б стати особи із слабкою нервовою системою, саме вони можуть працювати тут найефективніше і якісно. Проте, в переважній більшості професій врахування природних особливостей необхідне не для відбору, а для знаходження найбільш відповідного робочого місця або вироблення оптимального індивідуального стилю діяльності, який дозволяє максимально експлуатувати природні дані і компенсувати недоліки.

Наприклад, спостереження за водіями автотранспорту показали, що стиль роботи «сильних» і «слабких» істотно розрізняється. Так, «слабкі» практично не потрапляють в аварійні ситуації за рахунок того, що ретельніше готують машину до рейсу, намагаючись передбачити будь-яку несправність і поломку, прогнозуючи можливості виникнення несприятливих ситуацій в дорозі. Вони набагато обережніше ведуть машину. Психологи, вивчаючи водіїв пасажирських автобусів, виявили такий факт: у групі водіїв з високим рівнем порушень безпеки представники слабкого типу повністю відсутні. Проте загальне число водіїв із слабким типом нервової системи було у вибірці дуже малим. Мабуть цю складну професію частіше вибирають люди з сильним типом, тобто з вищою працездатністю і стійкістю до стресових ситуацій.

Високі швидкісні показники виконання різних видів діяльності забезпечуються такою особливістю нервової системи, як рухливість і лабільність (високий темп, швидке переключення з одного виду роботи на іншій, швидкість, хороший розподіл уваги між різними видами діяльності). Протилежними якостями володіють люди з інертними нервовими процесами. Для них характерні повільність, неквапливість, усебічність як при виконанні будь-якої діяльності, так і в рухах, мові, виразі відчуттів. Вони ретельно обдумують будь-яку дію, слово, репліку, поволі реагують на прохання, не відразу розуміють інструкцію. Вони працюють вдумливіше, їм властиві ґрунтовність, скрупульозність, чітке планування дій, прагнення до порядку. В той же час «рухливі» мають разом із позитивними рисами ряд негативних. Їм бувають властиві квапливість, недбалість, прагнення швидше перейти до іншого виду роботи, не довівши справу до кінця, вони менш глибоко вникають у суть проблем, часто схоплюють лише поверхневий шар знань.

Усі ці риси не є обов'язково властивими «рухливим» і «інертним», оскільки дуже великий вплив мають навчання і виховання, саморегуляція і самокорекція поведінки і діяльності.

Але ж і круг професій, що пред'являють жорсткі вимоги до швидкісних характеристик, невеликий. У переважній більшості професій знаходження відповідного робочого місця, вибір найбільш відповідних своїм особливостям занять, вироблення індивідуального стилю допомагають успішно справлятися з різними видами діяльності як «рухливим», так і «інертним» людям.

Будучи «рухливими», працівники люблять високий темп, швидкі переходи від одних завдань до інших, «інертні» ж не справляються з необхідністю працювати у високому темпі і вибирають собі завдання, які треба виконувати неквапливо, ретельно, з високою точністю і хорошою обробкою, їм набагато зручніше, легше працювати поволі і копітко. Досвідчені майстри при розподілі завдань робітникам враховують їх індивідуальні особливості, оскільки це, зрештою, забезпечує високу якість і ефективність всієї діяльності.

Те ж саме відноситься до вироблення індивідуального стилю діяльності.

Круг професій, які вимагають дуже високих швидкостей виконання роботи (наприклад, музикант, жонглер цирку), достатньо вузький. У більшості професій добитися успіху можна людям з різними показниками швидкості протікання психічних процесів. Проте, для того, щоб обрана робота не була в тягар, треба враховувати особливості нервової системи.

У дітей рано виявляються природжені особливості будови і діяльності нервової системи, якими є такі властивості нервових процесів, як збудження і гальмування, а саме: їх сила, рухливість і врівноваженість. На цих якостях ґрунтується темперамент. Особливості темпераменту не можна розглядати у відриві від професії. Не кожен тип темпераменту придатний для будь-якої роботи. Є професії, для яких не підходять люди з певними якостями темпераменту. Так, наприклад, для професії оператора пульта управління електростанції протипоказана слабкість нервових процесів, що властива меланхолікові.

Залежно від особливостей нервових процесів можна теоретично вивести 24 типи темпераменту, однак практично найчастіше спостерігаються ті чотири типи, які відомі нам з класичного вчення про темпераменти.

Сангвінічний тип темпераменту характеризується енергією і великою працездатністю – йому підходить робота, в якій багато різноманітності, що постійно ставить перед ним нові завдання. Він готовий увесь час діяти і щось організовувати, тому йому підходять керівні посади. Він може легко зосередитися і так же легко переключається з однієї роботи на іншу, але не здатний вникати в неї і не переносить одноманітності.

Холерик відрізняється запальністю і поривчастістю, роботу виконує з великою внутрішньою напругою, дуже енергійно, повністю віддаючись своїй діяльності. Проте свою величезну енергію він розподіляє нерівномірно, тому йому підходить циклічна діяльність, що вимагає великої, але періодичної витрати енергії, пов'язана з напругою і небезпекою, така, що чергується із спокійнішою роботою.

Флегматик спокійний і урівноважений, він наполегливий і старанний працівник, проте тільки в тій області, до якої він звик. Йому не підходить робота, що відрізняється різноманітністю, зате монотонна діяльність (наприклад, робота на конвеєрі) трудності для нього не представляє. Він працює неквапливо, але може досягти добрих результатів завдяки своїй твердості, наполегливості і продуманій організації своєї праці.

Меланхоліка характеризує низький поріг відчуттів і підвищена чутливість до зовнішніх подразників. У нього низька працездатність, він не хоче брати на себе зобов'язання, боїться, що не зуміє їх виконати. Вважає за краще працювати поодинці. Завдяки своїй високій чутливості, він легко уловлює і розуміє тонкощі в поведінці людей, у навколишньому світі, а також у мистецтві, літературі, музиці. Меланхолікові підходить робота, що вимагає уваги, уміння вникнути і пропрацювати найдрібніші деталі. Йому протипоказана діяльність, що вимагає значної напруги, пов'язана з несподіванками і ускладненнями.