5. Психологічні особливості криз професійного самовизначення на різних етапах вікового розвитку

Ознаки кризи професійного самовизначення

Способи виходу з кризи,

основні форми роботи профконсультанта

Криза навчально-професійної орієнтації

• Невдале формування й реалізація професійних намірів.

• Несформованість «Я-концеп-ції», проблеми з її корекцією.

• Випадкові доленосні події у житті.

• Вибір професійного навчаль-ного закладу чи іншого засобу професійної підготовки.

• Глибока й систематична допомога у професійному та особистісному самовизначенні.

Криза професійного самовизначення

• Незадоволеність професійною освітою та професійною підготовкою.

• Перебудова провідної діяльності (випробовування «свободою» порівняно зі шкільним навчанням).

• Зміна соціально-економічних умов життя. Грошей об’єктивно більше, ніж у старшокласника, але суб’єктив-но їх завжди не вистачає.

• Зміна мотивів навчальної діяльності з більшою орієнтацією на практику.

• Засвоєння більшого обсягу знань можливе, якщо у студента є професійна ідея, мета.

• Корекція вибору професії, спеціальності, спеціалізації.

• Вдалий вибір наукового керівника, теми наукової роботи.

Криза адаптації до соціально-професійної ситуації

• Труднощі у професійній адаптації, особливо у плані спілкування з різновіковими колегами.

• Засвоєння нової провідної діяльності – професійної.

• Неспівпадіння професійних очікувань і реальної дійсності.

• Активізація професійних зусиль. Означення «верхньої межі» своїх можливостей.

• Корекція мотивів праці і «Я-концепції». Пошук сенсу праці і роботи у даній організації.

Криза професійного зростання (23-25 років)

• Незадоволеність можливостями займаної посади.

• Порівняння своїх успіхів з успіхами бувших сокурсників.

• Потреба у подальшому підвищенні кваліфікації.

• Створення сім’ї та неминуче погіршення фінансових можливостей.

• Підвищення кваліфікації, у тому числі освіта за власний рахунок.

• Орієнтація на кар’єру.

• Зміна місця роботи та посади.

• Занурення у хобі, сім’ю, побут.

Криза професійної кар’єри (30-33 роки)

• Стабілізація професійної ситуації, припинення розвитку.

• Незадоволеність собою і своїм професійним статусом.

• Орієнтація на еротичні пригоди як компенсація професійної неспроможності.

• Перехід на нову посаду чи роботу. Прийняття «ризикова-них» пропозицій про роботу.

• Освоєння нової спеціальності, підвищення кваліфікації.

• Ревізія «Я-концепції», пов’язана з переосмисленням себе та свого місця у світі.

Криза соціально-професійної самоактуалізації (38-42 роки)

• Незадоволеність можливостями реалізувати себе у професійній ситуації, що склалася.

• Зміни у ціннісно-смисловій сфері.

• Перехід на інноваційний рівень виконання діяльності.

• Наднормативна соціально-професійна діяльність, перехід на нову посаду чи роботу.

• Зміна професійної позиції (якщо у цьому віці людина не наважиться реалізувати свої задуми, то буде шкодувати про це все життя).

Криза згасання професійної діяльності (55-60 років)

• Очікування виходу на пенсію та нової соціальної ролі.

• Звуження соціально-професійного поля.

• Психофізіологічні зміни та погіршення здоров’я.

• Поступове підвищення активності у позапрофесійній сфері діяльності.

• Соціально-економічна підготовка до нового виду життєдіяльності.

Криза соціально-психологічної адекватності (65-70 років)

• Новий спосіб життєдіяльності: збільшення кількості вільного часу, завантаженість домашніми турботами.

• Звуження фінансових можливостей.

• Соціально-психологічне старіння.

• Втрата професійної ідентифікації.

• Загальна незадоволеність життям, почуття власної непотрібності.

• Різке погіршення здоров’я.

• Організація соціально-психологічної взаємодопомоги пенсіонерів.

• Залучення до суспільно-корисної діяльності.

• Соціально-психологічна активність. «Там, де немає хороших стариків, там немає й хорошої молоді».