Особистий професійний план (опп)

1. Усвідомлення цінності чесної суспільно-корисної праці (ціннісно-етична основа самовизначення).

2. Загальне орієнтування в соціально-економічній ситуації в країні й прогнозування перспективи її зміни (врахування конкретної соціально-економічної ситуації).

3. Усвідомлення необхідності професійної підготовки для повноцінного самовизначення й самореалізації.

4. Загальне орієнтування у світі професійної праці (макроінформаційна основа самовизначення).

5. Виділення дальньої професійної мети (мрії) і її узгодження з іншою важливою життєвою метою (сімейною, особистісною тощо).

6. Виділення ближніх і найближчих професійних цілей як етапів і шляхів до дальньої мети.

7. Знання про обрані цілі – професії й спеціальності, відповідні професійні навчальні заклади й місця працевлаштування (мікроінформаційна основа самовизначення).

8. Уявлення про основні «зовнішні перешкоди» на шляху до виділених цілей.

9. Знання шляхів і способів подолання «зовнішніх перешкод».

10. Уявлення про «внутрішні перешкоди» (власні недоліки), які супроводжують досягнення професійної мети, а також знання своїх достоїнств, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив (самопізнання).

11. Знання шляхів і способів подолання внутрішніх недоліків (і оптимального використання достоїнств), що сприяють підготовці до самостійного й усвідомленого вибору майбутньої професійної діяльності.

12. Наявність системи резервних варіантів на випадок невдачі за основним варіантом самовизначення.

13. Практична реалізація особистої професійної перспективи й постійне вдосконалення (корегування) намічених планів.

Крім змістовно-процесуальної існує також концептуальна модель професійної діяльності (КМПД), розроблена С.А. Дружиловим.

Вона містить три складові:

1. Образна, така, що складається з оперативних (швидко змінних) і неоперативних (стабільних) образів ситуацій, фрагментами яких є образи-цілі, образи-об'єкти і образи-умови діяльності.

2. Понятійна, така, що складається з назв об'єктів, суб'єктів, причинно-наслідкових відносин діяльності. Вона характеризується вербалізацією.

3. Дієва, така, що реалізовується в дії й управлінні об'єктами професійної діяльності.

4. Особливості психологічної допомоги у процесі професійного самовизначення

Визначення специфіки професійного самовизначення для школярів має велике значення хоча б для того, щоб визначати більш адекватні шкільному віку цілі профконсультаційної роботи й більш чітко розробляти й підбирати конкретні практичні методики професійного самовизначення.

Співвідношення понять «професійне самовизначення», «профорієнтація» і «профконсультація» виглядає в такий спосіб. Профорієнтація є більше широким поняттям, що припускає такий, що виходить за рамки тільки педагогіки й психології, комплекс заходів із надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально зорієнтована допомога у професійному самовизначенні. І профорієнтацію, і профконсультацію можна визначити як «орієнтування» школяра (оптанта), тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься з «самоорієнтуванням», самовизначенням школяра, який виступає в ролі суб'єкта самовизначення (Є.О. Клімов, 1983).

Професійний вибір, на відміну від професійного самовизначення (за Є.І. Головахою), – «це рішення, що зачіпає лише найближчу життєву перспективу школяра», який може бути здійснений «як з урахуванням, так і без урахування віддалених наслідків ухваленого рішення» і «в останньому випадку вибір професії як достатньо конкретний життєвий план не буде опосередкований віддаленими життєвими цілями».

Професійне самовизначення може співпадати з вибором професії, якщо молода людина обирає професію відповідно до своїх інтересів, схильностей, прагнень і здібностей. Вибір професії не співпадає з процесом професійного самовизначення в тих випадках, якщо молода людина «вибирає» професію випадково, наприклад, за чинником близькості роботи до місця проживання, суспільної моди на дану професію, по знайомству тощо.

Проблема успішного професійного самовизначення в психолого-педагогічній літературі тісно пов'язана з проблемою активності молодої людини (школяра, випускника школи) у процесі вибору майбутньої професії. Вибір професії – це ухвалення молодою людиною рішення щодо отримання соціально значущого результату: вступу до дорослого життя як працівника, учасника суспільної праці.

Проблема самоактуалізації в основному стає важливою при виконанні дорослим працівником (випускником середнього спеціального й вищого учбового закладу) вибраної трудової діяльності.

Отже, професійне самовизначення і самоактуалізація школяра або дорослої людини в загальному вигляді можуть бути описані як тривалий процес розвитку відносин людини (школяра або дорослого) до своєї (майбутньої або реальної) професії і до самої себе як (потенційного або реального) суб'єкта професійної діяльності або професіонала.

Динаміка професійного самовизначення молодої людини є процесом пошуку нею «своєї професії», що відповідає її схильностям і здібностям.

Професійна самоактоуалізація – це пошук «себе в професії», власної професійної ролі, образу «Я», професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, визначення для себе професійних перспектив, досягнення їх, встановлення нових цілей, прагнення до гармонійного розкриття і ствердження свого природного творчого потенціалу.

Процес професійного самовизначення – це дії молодої людини із самоаналізу, самопізнання і самооцінювання власних здібностей і ціннісних орієнтації, дії із розуміння ступеня відповідності власних особливостей вимогам вибираної професії і дії із саморозвитку в собі здібностей і можливостей у процесі професійної підготовки і навчання з метою досягнення повнішої відповідності самої себе щодо вибраної професії і професії щодо власних устремлінь.

Змістом активного самовизначення виступають процеси самопізнання (усвідомлення власних інтересів, схильностей, переваг, особливостей свого характеру й темпераменту), самооцінювання (порівняння результатів самопізнання з наявним уявленням про професійні вимоги, що висуваються з боку вибираної професії) і саморозвитку (цілеспрямоване формування в собі тих якостей, які необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності).

Про активне професійне самовизначення молодої людини можна говорити тоді, коли в її діяльності переважає досягнення поставленої мети, а умови соціальної й професійної ситуації перетворюються й враховуються відповідно до поставлених цілей. На основі виявлення того, що саме домінує в актуальній діяльності людини – умови ситуації або її власні цілі, – можна робити висновок про ступінь активності її у процесі професійного самовизначення.

Про пасивність особистості говорять тоді, коли вона «йде на поводу» обставин або цілей інших людей. І, навпаки, високий рівень активності у процесі професійного самовизначення виявляється в тому, що молода людина здатна долати несприятливі умови в ході здійснення своїх намірів.

Умовно можна виділити наступні основні групи завдань професійного самовизначення:

1) інформаційно-довідкові, просвітницькі;

2) діагностичні (в ідеалі – допомога в самопізнанні);

3) морально-емоційна підтримка клієнта;

4) допомога у виборі, в ухваленні рішення.

Кожне з цих завдань може вирішуватися на різних рівнях складності:

1) проблема вирішується «замість» клієнта (клієнт займає пасивну позицію й ще не є «суб'єктом» вибору);

2) проблема вирішується «разом з клієнтом» – діалог, взаємодія, співпраця, до якої ще треба прийти (у разі успіху клієнт вже є частковим суб'єктом самовизначення);

3) поступове формування у клієнта готовності «самостійно» вирішувати свої проблеми (клієнт стає справжнім суб'єктом самовизначення).

Наприклад, при рішенні інформаційно-довідкової задачі на першому рівні клієнтові просто повідомляється потрібна інформація (це теж допомога!), на іншому рівні – психолог разом з клієнтом аналізує певну інформацію, на третьому рівні – психолог пояснює клієнтові, як самостійно одержати необхідну інформацію (які ставити запитання фахівцям з даної професії, куди звертатися тощо). Щоб вийти на третій рівень допомоги, часто потрібно спочатку організувати взаємодію з клієнтом на іншому рівні. На жаль, іноді доводиться допомагати клієнтові, обмежуючись тільки першим рівнем (наприклад, у випадках, коли треба ухвалювати швидке рішення, а часу для цього не вистачає).

Головна (ідеальна) мета професійного самовизначення – поступово сформувати у клієнта внутрішню готовність самостійно й усвідомлено планувати, коректувати й реалізовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого і особистісного).

Ідеальною дана мета названа тому, що досягти її вдається дуже рідко, але ідеали, як відомо, існують не для того, щоб їх досягати, а для того, щоб вказувати напрями своїх прагнень. Поступове формування означає, що швидко такі складні питання не вирішуються (профконсультація «за один присід» – це «профанація»). Профконсультація припускає не тільки традиційне «планування», але й своєчасне коректування своїх планів (як вже наголошувалося, найважливішим підсумком допомоги у профорієнтації є не тільки сприяння конкретному вибору, але й формування здатності здійснювати новий вибір). Реалізація професійних перспектив припускає хоча б моральне натхнення клієнта для перших кроків на шляху до своїх цілей, а також первинний контроль за успішністю цих кроків. Професійний розвиток має обов'язково розглядатися в контексті всього життя й у контексті особистісного становлення.

Можна сформулювати головну мету професійного самовизначення і трохи інакше: поступове формування у клієнта готовності розглядати себе таким, що розвивається в рамках певного часу, простору і сенсу, постійно розширювати свої можливості й максимально їх реалізовувати.