Манько Н.В. Еко-63
Тема: «Рівні товару в створенні екологічно чистого товару»
ЗМІСТ
ВСТУП
ТОВАР ТА ТОВАРНА ПОЛІТИКА МАРКЕТИНГУ
Поняття щодо товарних марок.
1.2 Екологічно чистий товар
Види
1.2.2 Властивості
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНІВ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО ТОВАРУ
2.1 Товар за задумом
2.2 Товар у реальному втіленні
Товар з підкріпленням
РОЗВИНЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ТОВАРІВ ПРОМИСЛОВО РОЗВИНЕНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
4. ОЦІНКА РІВНЯ ЕКОЛОГІЧНОСТІ ТОВАРІВ І МОТИВАЦІЯ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ
4.1 Методика оцінки рівня екологічності товарів
4.2 Умови доцільності та методи мотивації підвищення рівня екологічності товарів
ВИСНОВКИ
ВСТУП
Внаслідок природного прагнення людини використовувати найбільш безпечну в процесі споживання продукцію, на ринку з’явилися «органічні», «біологічні» і тому подібні товари, у назві яких вже закладене бажання виділити їх на ринку різноманітної продукції. З’являється також продукція, в рекламі якої використовується привабливе і бажане для споживача словосполучення «екологічно чиста».
Споживчий попит, особливо у розвинутих країнах, бурхливо реагує на пропозицію «зелених», «органічних», «біологічних» і «екологічно чистих» товарів, породжуючи стрімкий розвиток відповідного бізнесу. Однак не тільки споживачі, але часом і професіонали не мають чіткого уявлення про переваги таких товарів. Останні можуть мати, наприклад, в Україні, гігієнічний сертифікат, але ще не мати маркування «екологічно чистий», «органічний» або «біологічний».
Отже, попит випередив появу відповідного законодавчого забезпечення і розвиток екологічної інфраструктури. Споживач інтуїтивно може обрати продукцію з високими екологічними характеристиками і він повинен бути підтриманий відповідною державною політикою в галузі безпеки життєдіяльності, в тому числі і економічними заходами. При теперішньому рівні розвитку міжнародної торгівлі споживач, як і раніше, залишається один на один з прилавком, на якому лежать “екологічно чисті”, “органічні” і “біологічні” продукти, а також продукти, промарковані та позначені відповідними знаками. Споживачу, а за ним - і виробнику, дуже важко розібратись у правдивості та різноманітності маркування.
Споживач має право на всю повноту інформації щодо безпечності продукції, але спочатку у цій інформації повинні розібратися самі професіонали, звівши її в систему, що відповідає вимогам стійкого розвитку, і по можливості, на основі цієї системи, запропонувавши уніфіковані критерії «екологічної чистоти», зрозумілі споживачеві.
Товар та товарна політика маркетингу
Товарна політика маркетингу — це комплекс заходів, у межах яких один чи кілька товарів використовують як основні інструменти виробничо-збутової діяльності підприємства. Метою товарної політики маркетингу є забезпечення прийняття таких рішень:
- створення нових товарів (властивості, дизайн, марочна назва, упаковка, сервіс, гарантії);
- напрямів модифікаці та модернізації товарів;
- щодо удосконалення товарного асортименту та товарної номенклатури ( ширина, глибина, насиченість, гармонійність);
- припиненя виписку товарів.
Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.
Під час виконання завдань товарної політики повинен превалювати стратегічний підхід — довготривалий курс виробництва та реалізації товарів, що сприяє забезпеченню реалізації місії підприємства.
Велику роль відіграє товарна політика маркетингу у збереженні та розвитку підприємства як цілісної соціально-економічної системи. Цілі підприємства, що є засобами реалізації його місії на ринку, умовно можна розподілити за трьома великими напрямами:
- відшкодування ресурсів;
- забезпечення гарантій збереження підприємства;
- створення умов для його зростання.
Найбільш важливими показниками досягнення цих цілей вважають: обсяги збуту; відшкодування змінних і постійних витрат; прибуток та зниження собівартості; збільшення обсягів виробництва; частка ринку; розподіл ринку та робота з ним.
Часто засобом досягнення цих показників є диверсифікація. З нею пов'язане розширення програми виробництва та реалізації внаслідок освоєння нової продукції для нових ринків. Тобто стратегія диверсифікації — це діяльність, за допомогою якої підприємство може проникнути на багато ринків і поступово нарощувати свою присутність на них.
На протилежному полюсі перебуває стратегія концентрації виробничої діяльності, за допомогою якої підприємство може проникнути лише на один або кілька сегментів ринку.
Головні характеристики, які беруть до уваги під час вибору диверсифікації чи концентрації діяльності, це: реакція обсягів продажу на невелике збільшення витрат на маркетинг; стабільність обсягів продажу та темпів їхнього зростання на кожному ринку; очікуваний час випереджання конкурентів; рівень потреб в адаптації товарів і маркетингу до умов різних ринків; внутрішні та зовнішні обмеження, на які може натрапити підприємство. Разом з тим, процес диверсифікації в багатьох випадках породжений не тільки необхідністю оптимізації товарної політики підприємства, але стає також прямим наслідком науково!технічного прогресу. Цей процес, як правило, виявляється таким чином: — випуск принципово нових виробів, що займають вільну ринкову нішу; — заміна наявної продукції на нову та найновішу (домінуюча тенденція); — збільшення видів усередині рядів товарів і відокремлення нових рядів; —удосконалення самого товару та його складових; — якісні зміни рівня технології, необхідної для випуску товарів; —жорсткіші вимоги до вхідних матеріалів; — жорсткі ресурсні, особливо енергетичні та екологічні, обмеження, що спонукають урізноманітнювати виробництво товарів і приводити його у відповідність із цими обмеженнями.
За умов швидких темпів розвитку технологій та процесів глобалізації стає очевидним той факт, що для успішного розвитку підприємства загалом та його товарної політики маркетингу зокрема, необхідно спрямовувати основні зусилля в інноваційні процеси. Консервативні підходи залишилися в минулому, оскільки здебільшого виявилися неспроможними конкурувати з новітніми рішеннями. Тому саме завдяки інноваціям у товарній політиці маркетингу уможливлюється забезпечення конкурентоздатності підприємства на сучасному ринку.
Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси (дослідницькі, науково-технічні, виробничі, збутові) нині та на майбутнє.
Cтруктуру маркетингової товарної політики показано на рис 1.1
Рис. 1.1 Cтруктура маркетингової товарної політики
Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів (послуг). Це створення нових товарів, які дадуть змогу фірмі:
здійснити прорив на ринок,
перемогти конкурентів,
зберегти й розширити свій ринок,
збільшити доходи й прибуток.
У ринкових умовах завжди виграє той, хто атакує. Тому розробка товарів завжди в центрі уваги будь-якого підприємця.
Обслуговування – це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу.
Елімінування – це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання – оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірми на виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, з доходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому.
Одним з елементів товарної політики є створення служби сервісу для клієнтів. При налагодженні служби сервісу діячеві ринку необхідно прийняти три рішення:
які послуги включати в рамки сервісу;
який рівень сервісу запропонувати;
в якій формі запропонувати послуги клієнтам.