ЗМІСТ

ВСТУП

1.ЦІНА ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Роль ціноутворення на сучасному етапі

2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

2.1 Методологія ринкового ціноутворення

2.2 Етапи ціноутворення

2.3 Базові моделі встановлення ціни

3. МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

3.1 Методи ціноутворення, які базуються на попиті

3.2 Параметричні методи ціноутворення

3.3 Методи визначення цін з орієнтацією на конкуренцію

3.4 Методи ціноутворення з орієнтацією на максимальний прибуток

3.5 Ціноутворення в умовах ризику і невизначеності

4. СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТУ ПРОДУКЦІЮ ТА ЇХ РИНКОВЕ КОРИГУВАННЯ

4.1 Стратегія глибокого проникнення на ринок

4.2 Стратегія “зняття вершків”

4.3 Стратегія встановлення цін в межах товарного асортименту

4.4 Стратегія коригування цін

ВИСНОВОК

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

ВСТУП

Ціна – це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти. Ціни, що відображають суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, узгоджуються з вимогами закону вартості. Вони забезпечують еквівалентний обмін товарами, що відповідає принципу розподілу за кількістю та якістю праці, дає змогу більш правильно використовувати вартісні показники для встановлення правильних господарських корпорацій, порівнювати витрати з результатами виробництва. Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. Ринкові відносини диктують необхідність переходу до більш удосконаленої системи цін і нових методів їх формування, що ґрунтуються на законах ринку.

Ціна належить до найважливіших економічних категорій, бо справляє неабиякий вплив на всі аспекти господарської діяльності кожного окремого підприємства і усієї країни в цілому. За допомогою ціни відшкодовуються витрати підприємства, які розподіляються на заробітну плату працівників, матеріали, оренду приміщень, сплату податків та ін. Ціна є орієнтиром для покупців при виборі товару для купівлі, за допомогою цін значною мірою регулюються зв’язки між попитом і пропозицією.

Метою курсової роботи є вивчення стратегій ціноутворення на екологічно чисту продукцію.

1. Ціна як інструмент управління підприємством

Критерії успіху підприємницької ді­яльності і відповідні їм концепції управ­ління підприємством з моменту їх заро­дження на рубежі ХІХ-ХХ ст. і дотепер зазнали значних змін. Можна виділити чотири основні етапи (рис 1.1.).

Етап 1. З кінця XIX ст. основною управлінською концепцією було вдосконалення виробництва. В період епохи масового вироб­ництва успішним вважався той підприємець, якому вдавалось до­сягти економії витрат, що давало змогу продавати товари за най­нижчими цінами.

Етап 2. Починаючи з 30-х рр. ХХ ст., ринок основних спожив­чих товарів в США і Західній Європі ставав дедалі більш насиче­ним, що призвело до певного скорочення попиту і підвищення ви­мог до якості продукції. Це висунуло на перший план управлінську концепцію інтенсифікації комерційних зусиль, яка передбачала наполегливе переконання потенційних споживачів в якісних пе­ревагах продукції.

Рис. 1.1. Еволюція підходів до управління підприємствами

  Етап 3. У 50-60-і рр. ХХ ст. відбулися нові якісні вдосконален­ня виробництва у зв'язку з науково-технічною революцією. Вна­слідок цього споживчі ринки піддалися значній зміні, пов'язаній з прогресом технологій, зростанням добробуту, посиленням уваги суспільства до екології, підвищенням загальної культури спожи­вання. Це спричинило різку диференціацію попиту і підвищило вимоги до якості й рівня обслуговування споживачів. Тепер най­більш ефективними виявилися управлінські стратегії диференці­ації і профілювання, орієнтовані на роботу з товарними марками, продуктову і комунікаційну політику. В результаті сформувалася концепція «класичного» маркетингового управління: перетворю­вати потреби покупця на доходи фірми на базі їх якомога кращого задоволення. Ціноутворення в політиці компаній в цей період посідало аж ніяк не перше місце. Цей факт ілюструють результати проведено­го у 1964 р. опитування 200 найбільших американських компа­ній [48, с.9], яке дало змогу розташувати елементи маркетингу за ступенем впливу на ринковий успіх підприємства. Як випливає з рис. 1.2, цінова політика розглядалася чинником ринкового успі­ху лише половиною опитаних підприємств.

Рис. 1.2. Оцінка чинників успішності підприємств у 60-х рр. ХХ ст. (% відповідей)

  Етап 4. У період 80-90-х рр. ситуація на багатьох ринках вко­тре змінилася. Це було пов'язано, з одного боку, з певним «охо­лодженням» в сфері нових технологій і деяким скороченням по­питу, обумовленим уповільненням темпу зростання доходів, а з іншого, - тенденціями насичення ринків. Через це можливості зростання збуту і залучення нових клієнтів звузилися. Спожива­чі, обираючи товар, стали більше уваги приділяти співвідношен­ню ціни і корисності. З метою пристосування до цих тенденцій підприємства були змушені підсилити увагу до цінової політики й удосконалювати методи ціноутворення. Отже, як і наприкінці ХІХ ст., знову стала актуальною політика скорочення витрат і вико­ристання цінових знижок в роздрібній торгівлі. Ця тенденція три­ває і дотепер, швидко розповсюджуючись на усі галузі. Нині вона вже охопила 30-50% ринків, таких, як авіаперевезення, фінансові послуги, готельне господарство та ін. У зв'язку з цим стрімко зрос­ла роль цінової політики та значення ціни в маркетинговому комп­лексі. Цікавими є дані статистичного дослідження західноєвропей­ських фірм. Під час цього дослідження керівники маркетингових служб опитуваних фірм відповідали на єдине питання: «Що завдає найбільшого клопоту маркетинговому менеджерові в Європі?» Їм пропонували самим оцінити значення різних об'єктів своєї діяль­ності за 5-бальною системою. В результаті узагальнення відпові­дей утворилася шкала, на якій актуальні проблеми маркетингово­го директора сучасної фірми розподілилися так, як це показано на рисунку 1.3.

Рис. 1.3 Порівняльна оцінка чинників маркетингової діяльності у 90-х рр. ХХ ст.