5. Розповсюдження

Даний вірус, вірус смугастої мозаїки пшениці, поширений у всіх зонах України. Так як для цього існують сприятливі кліматичні та географічні умови. В окремі роки виникають спалахи даного вірусу(епіфітопії), а це в деякій мірі може призвести до масової загибелі полів з посівами пшениці.

6. Заходи попередження вірусних інфекцій

Одним з заходів попередження є вибір таких строків сівби, які сприяли б меншому ураженню сходів пшениці. Висівати її треба настільки пізно, щоб уникнути періоду швидкого поширення хвороби (краще з І-ІІІ –й декаді вересня. Яру пшеницю необхідно висівати настільки рано, щоб на період швидкого поширення хвороби рослини були вже достатньо розвинутими і толерантними до збудника хвороби. Боротьба з переносником за допомогою хімічних заходів (Таб.2), особливо в роки з різким відхиленням кліматичних умов від норми, зокрема при тривалій і теплій осені.

Таб.2. Хімічні заходи боротьби з переносниками вірусних хвороб зернових колосових культур

Назва препарату	Доза кг,л/га	Культура	Переносник	Строк очікування (днів)	Кількість обробок
Анометрин 25% к.е.	0,2-0,4	Пшениця	П’явиця	20	1
Вола тон, 50%	1,6	-	-	20	1
Вухт 424, 15%	0,1	-	-	15	2
Дицис, 2,5%	0,25	-	-	20	2
Золон, 30%	1,6	-	-	30	2
Кінмікс, 5%	0,2	-	-	15	2
Маврик 2Е, 25%	0,2	-	-	15	2
Ріпкорд, 40%	0,12	-	-	20	2
Цамбуш, 25%	0,2	-	-	20	2
Цамбуш, 10%	0,5	-	-	20	2
Сумі-альфа, 5%	0,2	-	-	12	2

6.1. Система захисту зернових колосових культур від вірусних хвороб

Складність в розробці заходів захисту зернових колосових від вірусів полягає в тому, що їх збудники знаходяться в тісно­му зв'язку з клітиною рослини. До того ж в циклі розвитку цих патогенів є переносники ( кліщі, п'явиці тощо), які теж ду­же тісно пов'язані з рослиною-господарем. Крім того, всі вони значною мірою піддаються впливу таких абіотичних факторів, як температура, опади, відносна вологість повітря, залежать від антропічних факторів (строки сівби, щільність рослин, стійкість сорту, удобрювання тощо). Всі ці фактори мають вирішальне значення в попередженні епіфітотій (спалахів) вірусних хвороб, вони також тісно пов'язані між собою. І лише за умови, коли ці зв'язки добре відомі і враховують­ся, захист озимої пшениці, ячменю та інших зернових культур від вірусів може бути ефективним.

У зв'язку з тим, що поки що відсутні препарати, що інактивують ві­рус безпосередньо в рослині , захисні заходи проти даної групи хвороб повинні мати профілактичний характер. Це — комплекс агротехнічних та деяких інших заходів, що передбачає:

1. Дотримання оптимальних строків сівби озимих зернових культур, які визначаються фенологією розвитку комах-переносників в даному сезоні і залежно від конкретної зони, що сприяє зниженню ураженості посівів восени і меншому накопиченню інфекції.

2. Ранні строки сівби зернових культур для даних конкретних умов, що дасть можливість знизити зараження рослин тією генерацією переносника, яка перезимувала, а звідси — і рівень інфекції вже на перших етапах циркуляції збудника тої чи іншої хвороби (мозаїки пше­ниці, смугастої-мозаїки, жовтої карликовості чи блідо-зеленої карлико­вості). При цьому сходи встигають пройти найбільш чутливі до вірусів стадії (до початку кущіння) свого розвитку раніше, ніж почнеться масо­ве окрилення цикадок чи інших комах і міграція переносників на посіви ярих культур.

3. Календарні строки сівби, рекомендовані в тому чи іншому регіоні, необхідно корегувати не лише з характером міграції переносників, а і пов'язуючи їх з погодними умовами.

4. Недоцільно висівати як пожнивні культури пшеницю, овес, ячмінь, тритикале, а краще сіяти жито, кукурудзу, що менше уражуються вірус­ними та мікоплазмовими хворобами.

5. Застосовувати лише збалансоване мінеральне живлення залежно від етапів органогенезу. Надмірне використання азотних добрив подо­вжує період вегетації листків, створюючи цим самим кращі умови для переносників і для патогенів, які ними поширюються.

6. Підвищення толерантності (витривалості) рослин до вірусів за допомогою біологічно-активних речовин. Серед них мікро­елементи: сірчано-кислий марганець ; сір­чано-кисла мідь; сірчано-кислий цинк; молібденово-кислий амоній; тур; гумат натрію.

Попадаючи в рослину, вони сприяють підвищенню активності окислювально-відновних ферментів та вмісту хлорофілу, особливо фенолів них сполук, які контролюють стійкість рослин до вірусної інфекції.

7. Здійснення всіх агротехнічних заходів, що спрямовані на прискорення росту рослин і створення сильного, добре розвиненого стебла, прискорює період проходження рослиною найбільш чутливих до вірусної інфекції стадій розвитку.

8. Знищення бур'янів з родини тонконогових не лише в посівах, а й на парах, узбіччях полів, доріг, каналів системи зрошення, в багаторіч­них насадженнях. Це приводить до ліквідації джерела інфекції збудни­ків хвороб та кормової бази для комах та кліщів-переносників і місць зимівлі.

9. Якщо в засушливі роки озима пшениця висівається раніше, ніж в оптимальні строки, або при сівбі в оптимальні строки має місце довго­тривала тепла погода і зараження посівів вірусами неми­нуче, то щоб не допустити широкого розповсюдження їх переносників, особливо восени, застосовують хімічні засоби захисту.

10. Застосування хімічних засобів захисту (пестицидів), зокрема інсектоакарицидів, повинно зумовлюватись результатами систематичних обстежень і спостережень за міграцією комах-переносників на посіви.

11. Обробку посівів треба починати одразу ж після масового заселення рослин озимих чи ярих зернових переносниками у фазі сходів, щоб попередити ураження вірусами .

12. При застосуванні інсектоакарицидів необхідно враховувати три­валість їх захисної дії, надаючи перевагу системним препаратам як, на­приклад, БІ-58 (рогор, фосфамід) та препаратам глибинної дії.

13. Економічно вигідним і екологічно безпечним є передпосівна об­робка насіння тими системними препаратами, які здатні попадати в рос­лину акропетальне (по ксилемі), або певний період утримуватись в клі­тинах паренхіми (глибинна їх дія) і токсикувати рослину проти комах та кліщів-переносників.

Розробка надійної системи захисту зернових колосових культур від вірусів і її впровадження може в значній мірі зменшити ризик втрат від них, особливо за умови, коли виникає необхідність від­хилення від оптимальних строків сівби, а також при недостатній кіль­кості вологи, в результаті чого у рослин знижується компенсаторна їх можливість до інфекційного навантаження і різко зменшується продук­тивність хворих рослин і в цілому урожайність.

Найбільш важливим і перспективним завданням дальшої розробки заходів захисту зернових від вірусних хвороб є виве­дення і впровадження стійких до них сортів озимої пшениці, ячменю та інших зернових колосових.