6. Тарифна система оплати

праці

Тарифна система оплати праці викори- стовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціа- ції розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка формується на основі:

- тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений Генеральною (галу- зевою) угодою;

• міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Тарифна сітка містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних кое- фіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника. Тарифні коефі- цієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робі- тників перевищує рівень оплати праці робітника першого розряду.

За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації ро- бітників та складності роботи. Середня кваліфікація робітників підприємства в ціло- му, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом.

Середній тарифний коефіцієнт групи робітників (k_ГР) обчислюється в тому ра- зі, якщо праця робітників даного цеху, дільниці, підприємства оплачується за однією тарифною сіткою. Його можна визначити за формулою (5.3):

d

^k_i ^ч_{Р i}

_{kГР }i 1 _, ^(5.3)

ч

Р

де k_i – тарифний коефіцієнт відповідного розряду; ч_Рі – чисельність робітників відповідного розряду; ч_Р – загальна чисельність робітників;

d – кількість розрядів, даних для розрахунку середнього тарифного коефіцієнта.

На основі обчислення середнього тарифного коефіцієнта можна визначити се- редній тарифний розряд за формулами (5.4-5.5):

чи:

Р Р_М

Р Р_Б

( k_ГР k_М ) ( k_Б k_М )



 ,

( k_Б k_ГР ) ( k_Б k_М )

(5.4)

(5.5)

де Р_М, Р_Б – тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому з двох суміж- них тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;

k_М, k_Б – менший і більший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.

В загальному обсязі виконуваних працівниками робіт середній тарифний кое- фіцієнт робіт (k_Р) визначається як середньозважена величина тарифних коефіцієн- тів за формулою (5.6):

d

^k_i ^Т _{Р i}

_{kР }i 1 _, ^(5.6)

Т

Р

де k_i – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Т_Рі – трудомісткість робіт, віднесених до даного розряду, нормо-годин;

Т_Р – сумарна трудомісткість робіт, нормо-годин.

ПРИКЛАД 5.1. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній розряд групи робітників-відрядників кількістю 40 осіб, зайнятих на роботах з нормальними умовами праці. Серед працівників 15 осіб – мають ІІ розряд, 20 осіб – ІІІ розряд, а 5 осіб – ІV розряд. Для знаходження сере- днього розряду необхідно скористатися тарифною сіткою, наведеною в табл. 5.3.

Тарифна сітка

Таблиця 5.3

Розряди	1	2	3	4	5	6
Коефіцієнти	1	1,08	1,23	1,35	1,54	1,8

РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт можна визначити за формулою (5.3), він дорівню- ватиме: k_ГР = (1,08 х 15+1,23 х 20 + 1,35 х 5)/ 40 = 1,19. З табл. 5.3 видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,23, якому відповідає ІІІ розряд, і більший коефіцієнта 1,08, якому відповідає ІІ розряд. Отже, він знаходиться між ІІ і ІІІ розрядами і визнача- ється за формулою (5.4) як: Р = 2 + ((1,19 – 1,08) / (1,23 – 1,08)) = 2,7 чи за формулою (5.5) як: Р = 3 –

((1,23 – 1,19) / (1,23 – 1,08)) = 2,7.

ПРИКЛАД 5.2. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній тарифний роз- ряд виконуваних в складальному цеху машинобудівного заводу робіт, якщо відомо, що за планом на поточний місяць необхідно виконати роботи з нормальними умовами праці в обсязі: для ІІІ розряду – 500 нормо-годин, для ІV розряду – 400 нормо-годин, для V розряду – 200 нормо-годин. Для визначен- ня тарифних коефіцієнтів для кожного розряду робіт необхідно скористатися табл. 5.3.

РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт виконуваних робіт можна визначити за формулою

(5.6), він дорівнюватиме: k_Р = (1,23 х 500 + 1,35 х 400 + 1,54 х 200)/ (500 + 400 + 200) = 1,33. З табл.

3. видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,35, якому відповідає ІV розряд, і більший коефіцієнта 1,23, якому відповідає ІІІ розряд. Отже, він знахо- диться між ІІІ і ІV розрядами і визначається за формулою (5.4) як: Р = 3 + ((1,35 – 1,33) / (1,35 – 1,23))

= 3,2 чи за формулою (5.5) як: Р = 4 – ((1,33 – 1,23) / (1,35 – 1,23)) = 3,2.

Для обґрунтованого використання робочої сили на підприємствах великого зна- чення набуває зіставлення середнього розряду робітників і виконуваних ними робіт. Ці величини мають відповідати одна одній. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необ- хідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо ж середній ро- зряд робітників вищий середнього розряду робіт, то кваліфікована робоча сила вико- ристовується не повністю, а фонд заробітної плати перевитрачається.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка – величина, яка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

На практиці важливо встановити такі розміри тарифних ставок, які б гарантува- ли безперервне відновлення й підтримання фізичних сил і розумових здібностей лю- дини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфі-

кації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня тощо. Тарифна частина за- робітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функції. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною.

Тарифна ставка І розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, ви- значена в колективному договорі, яка відбиває законодавчо встановлений розмір за- робітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Встановлення тарифної ставки І розряду залежить від економічного стану підп- риємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, рівня середньої заробітної плати, що склався на підприємстві, державної, галузевої і регіо- нальної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт за формулою (5.7):

Т_СТі Т_{СТ І} k_і , грн на годину, _(5.7)

де Т_{СТ І} – тарифна ставка І розряду;

k_і – тарифний коефіцієнт розряду, який визначається.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, квалі- фікацією робітників. Вища ставка у робітників вищих розрядів.

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади).

Годинні тарифні ставки застосовуються в тих галузях виробництва, де за- вдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або на операцію. На основі годинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робі- тникам за роботу в нічний час, доплати за понаднормові роботи тощо.

Денні тарифні ставки встановлюються в тих галузях, де розраховуються змінні норми виробітку.

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середньозважена величина тарифних ставок з урахуванням кількості робітників (трудомісткості робіт), які мають однакові тарифні ставки за формулами (5.8-5.9):

d

^Т_{СТ i} ^ч_{Р i}

^{для робітників: Т} СТ ^{i 1}

ч_Р

, грн на годину ^(5.8)

d

^Т_{СТ i} ^Т _{Р i}

^{для робіт: Т} СТ ^{i 1}

Т _Р

, грн на годину ^(5.9)

де Т_СТi – тарифна ставка відповідного розряду;

ч_Р – загальна чисельність робітників;

Т_Р – загальна трудомісткість робіт, нормо-годин.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за схемою поса- дових окладів. Основним призначенням цієї категорії працівників є організація вироб- ництва, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими витрата- ми суспільної праці. Їх праця специфічна за своїм змістом, характером і методами ро- боти. Це, передусім, розумова праця, основу якої становить творчий процес щодо по-

шуку і прийняття оптимальних техніко-економічних рішень. Відтак, праця спеціалістів і службовців характеризується вищим ступенем відповідальності порівняно з працею робітників, бо значною мірою визначає результати праці всього колективу.

Мінімальні оклади щодо керівної посади встановлюють працівникам, які почи- нають діяльність в будь-якій сфері, виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обійма- ють, однак їм необхідно поліпшити роботу.

Максимальні оклади встановлюють працівникам, які володіють необхідною для даної посади кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт в ме- жах даної функції, ініціативою, а також творчим підходом до праці.

Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним ор- ган) відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації влас- ник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службов- цям у межах затверджених мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповід- ній посаді.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) слугують для тарифі- кації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів працівникам. Вони можуть бути об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (далі – ЄТКД), який представляє собою перелік нормативних документів, де всі види виконуваних на будь-якому виробництві робіт розподіляються на групи залежно від складності.

ЄТКД використовується для визначення таких параметрів:

• кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю);

• складності робіт (їх тарифної групи);

• кваліфікаційних розрядів працівників;

• забезпечення єдності в оплаті праці робітників з однаковою кваліфікацією;

• складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації працівників. Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння квалі-

фікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним ор- ганом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормати- вним документом, в якому наводяться загальногалузеві кваліфікаційні характеристи- ки. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівни- ком, спеціалістом і службовцем, правильно розподілити обов'язки між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні посадових обов'язків і вимог.

Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним ор- ган) відповідно до посади і кваліфікації працівника.

Відповідність фактично виконуваних робіт і кваліфікації працівника вимогам кваліфікаційних характеристик довідника визначається атестаційною комісією, утво- реною безпосередньо на підприємстві.

За результатами атестації власник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених мінімальних і макси- мальних окладів на відповідній посаді.

Враховуючи викладене в цьому параграфі, слід зауважити, що тарифна система є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. На її основі визнача- ється необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а та- кож співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

За сучасних економічних умов кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог Генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод відповідно до чинного законодавства.