Розділ 5. Продуктивність, мотивація та оплата праці

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

1. Поняття мотивації праці, її зміст і види.

2. Методи підвищення вмотивованості праці.

3. Теорії мотивації.

4. Соціально-економічна сутність заробітної плати.

5. Особливості організації оплати праці на підпри- ємстві.

6. Тарифна система оплати праці на підприємстві.

7. Форми і системи оплати праці на підприємстві.

8. Особливості оплати праці бригадної роботи.

9. Особливості преміювання працівників.

10. Продуктивність праці: поняття і види.

11. Методи обчислення продуктивності праці, їх пе- реваги та недоліки, сфера застосування.

12. Фактори зростання продуктивності праці та оцінка її динаміки.

1. Поняття мотивації праці,

її зміст і види

Ставлення людини до трудової діяль- ності визначають різні внутрішні і зовнішні спонукальні сили. До внутрішніх сил відно- сять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали, мотиви.

До зовнішніх сил відносять різноманітні методи економічного та морального впливу (стимули), які використовуються підприємст- вом для підвищення трудової активності працівників.

Таким чином, мотивація представляє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведі- нки на основі глибокої особистої зацікавленості і залучення до її здійснення.

Мотивація має багато аспектів, а тому має свою типологію, представлену кла- сифікацією на рис. 5.1.

Мотивація праці як механізм представляє собою систему, яка узгоджує багато- номенклатурні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації й настанови, мотиви і мотивацій- ну структуру поведінки (рис. 5.2). Спрощена модель мотивації поведінки через спо- живання складається в такий ланцюжок: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсут- ність задоволення).

Найвпливовішим елементом у визначеному механізмі мотивації є мотиви, які представляють собою спонукальну силу, яка передує дії.

До функцій мотивів відносяться:

• орієнтуюча (спрямовує працівника під час вибору варіанта поведінки);

• змістоутворююча (визначає суб'єктивну значимість поведінки працівника);

• опосередкована (визначає спонукальні чинники);

• мобілізуюча (мобілізує працівника при необхідності здійснення значущої для нього діяльності).

М О Т И В А Ц І Я
ВПЛИВ ЧАСУ	КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ	ВПЛИВ НА СВІДОМІСТЬ

Перспективна мотивація

Поточна мотивація

Соціально-психо- логічна мотивація

Соціально-еконо- мічна мотивація

ПРЯМА МОТИВАЦІЯ

НЕПРЯМА МОТИВАЦІЯ

СПОНУКАЛЬНА МОТИВАЦІЯ

заснована на змістовності праці, усвідомленні своїх досягнень та їх визнанні суспільством, почут- ті відповідальності і самореалі- зації особистості в процесі праці

заснована на матеріальній зацікавленості і ґрунтується на формах оплати праці, рівні напруженості праці, рівні ін- фляції, цінах на продукцію, рівні життя в країні

заснована на страху та обо- в'язках і визначається вла- дою, рівнем безробіття, від- сутністю гарантій збережен- ня робочого місця, соціальною напруженістю, невпевненіс- тю в завтрашньому дні

Рис. 5.1. Види мотивації

ПОТРЕБИ

ІНТЕРЕСИ

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ

• виробничі (просте чи роз- ширене відтворення);

• суспільні (визначені соціа- льно-демографічними, еко- номічними, географічними факторами тощо);

• особисті (матеріальні, ду- ховні)

• пасивні (спостережен-

ня та сприйняття);

• активні (дійові);

• безпосередні (інтерес до процесу діяльності);

• опосередковані (інте- рес до результатів дія- льності)

• на суспільну значимість виконуваної праці;

• на змістовну працю (ціка-

ву, різноманітну, творчу);

• на високу заробітну пла- ту та власний добробут;

• на кращі умови праці

МЕХАНІЗМ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ

МОТИВАЦІЙНА СТРУКТУРА

сформована під впливом внут- рішніх (змістовність праці, оцін- ка досягнень працівника, праг- нення до кар'єрного росту, по- чуття відповідальності) і зовні- шніх (методи управління, стиль та компетентність керівницт- ва, психологічний клімат, вина- города за працю тощо) факто- рів впливу

МОТИВИ

• за змістом потреб (матеріальні, ідейні);

• за смисловою орієнтацією (комунікативні, перетворювальні, утилітарно-прагматичні, конкурентні, цілепокладаючі, кооперативні);

• за джерелом виникнення (соціальні, колек- тивістські, дійові, заохочувальні);

• за видами діяльності (суспільно-політичні,

професійні, навчально-пізнавальні);

• за часом прояву (постійні, тривалі, корот- кострокові);

• за силою прояву (сильні, помірні, слабкі);

• за проявом в поведінці (реальні, актуальні, потенційні);

• за ступенем стійкості (стійкі, тимчасові)

Рис. 5.2. Формування механізму мотивації праці

Ставлення до праці визначається соціально-економічним середовищем, в якому здійснюються трудові процеси і яка визначає стан людини як в суспільстві в цілому, так і в окремих групах.