Характеристика персоналу підприєм- ства за професійно- кваліфікаційною оз- накою
Співвідношення працівників за категорі- ями характеризує структуру персоналу під- приємства. У залежності від характеру тру- дової діяльності персонал підприємства під- розділяють за професіями, спеціальностями і рівнем кваліфікації.
Основою
для
розгляду
структури
пер-
соналу
підприємства
є
Державний
класифі-
катор
професій
України
ДК
003-95,
затверд-
жений
наказом
Державного
комітету
України
зі
стандартизації,
метрології
і
сертифікації
від
27.06.1995
р.
№257,
зі
змінами.
Класифікатор професій (далі – КП) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації. Його розробле- но відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. №326 «Про Концепцію побудови національної статистики України і Державної програми переходу до міжнародної системи обліку і статистики». При розробці КП за основу була прийн- ята Міжнародна стандартна класифікація професій 1988 р. (ISCO-88: Internatio-nal Standard Classification of Occupations/ ILO, Geneva), яку рекомендувала Міжнародна конференція статистики праці Міжнародного бюро праці для переведення національ- них даних у систему, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією. КП використовується для рішення таких завдань:
розрахунку чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за про- фесійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо;
систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками;
аналізу і підготовки до публікації статистичних даних, а також розробки відпо- відних прогнозів у таких областях, як зайнятість, доходи, охорона праці, утримання, перепідготовка кадрів тощо;
підготовки статистичних даних для періодичних оглядів зі статистики праці, розроблених Міжнародною організацією праці (МОП);
вирішення питань контролю й аналізу міжнародної міграції, міжнародного на- бору і працевлаштування.
Класифікація ґрунтується на концепціях ISCO-88 про роботу і кваліфікацію.
Під роботою розуміють визначені завдання й обов'язки, що виконані, викону- ються чи повинні виконуватися однією особою.
Кваліфікація представляє собою здатність виконувати завдання й обов'язки щодо визначеної роботи. У дипломі фахівця чи в іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається як назва професії (інженер-механік, економіст, токар, секретар-стенографістка тощо).
Під професією слід розуміти здатність виконувати подібні роботи, що зажада- ють від особи визначеної кваліфікації.
Об'єктами класифікації в КП є професії.
Робота є статистичною одиницею, яка класифікується відповідно до кваліфіка- ції, необхідної для її виконання.
Кваліфікація визначається рівнем освіти і спеціалізацією.
Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо- професійних і освітньо-наукових програм підготовки і повинен відповідати в цілому колу і складності професійних завдань і обов'язків. Спеціалізація пов'язана як з необ- хідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з вироблюваною продукцією чи наданими послугами і відповідає більш-менш деталі- зованому колу професійних завдань і обов'язків.
Кваліфікаційний рівень виконуваних робіт визначається в залежності від вимог до освіти, професійного навчання і практичного досвіду працівників, здатних викону- вати відповідні завдання й обов'язки. У розділах 5, 7 і 8 КП ця ознака використову- ється для виділення груп професій, пов'язаних з виконанням робіт високої, середньої і низької кваліфікації. Професії, пов'язані з виконанням робіт високої кваліфікації, за- жадають від особи кваліфікації на рівні молодшого фахівця. До професій, пов'язаних з виконанням робіт низької кваліфікації, віднесені професії з діапазоном тарифних розрядів, верхня границя яких не перевищує третього розряду. Інші професії в розді- лах 5, 7 і 8 КП відносяться до професій, пов'язаних з виконанням робіт середньої кваліфікації.
Структурно класифікатор складається з кодів і назв професійних угруповань різ- них рівнів класифікації (розділів, підрозділів, класів, підкласів і груп професій).
Алфавіт кодів складається з цифр від 0 до 9 і крапки.
Схема ієрархічної структури кодових позначень наведена на рис. 4.2.
х код
розділу
хх код підрозділу ххх код класу
хххх код підкласу ххххх код групи
Рис. 4.2. Структура кодових позначень професій в КП
Ознаки класифікації розташовані в такій послідовності:
рівень освіти (перший рівень класифікації – розділи професій);
спеціалізація (другий, третій, четвертий рівні класифікації – підрозділи, класи і підкласи професій);
кваліфікаційний рівень виконуваних робіт (п'ятий рівень класифікації – групи професій).
Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу склада- ється з коду розділу й однозначного коду підрозділу. Код класу складається з коду підрозділу й однозначного коду класу. Код підкласу складається з коду класу й одно- значного коду підкласу. Частина підкласів поділяється на групи. Код групи складаєть- ся з коду підкласу і відділеного від нього крапкою коду групи.
Приклад утворення класифікаційних угруповань наведений в табл. 4.1.
У додатках до Класифікатора наведені відповідно покажчик професійних назв робіт з класифікаційних угруповань і алфавітний покажчик професійних назв робіт. Для полегшення користування КП у додатках наводяться коди Загального класифіка- тора професій, посад і тарифних розрядів, а також номери випусків Єдиного тариф- но-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників.
Приклад утворення класифікаційних угруповань
Таблиця 4.1
Класифікаційне угруповання |
Код |
Назва |
Розділ |
7 |
Кваліфіковані працівники з інструментом |
Підрозділ |
72 |
Працівники металургійних і машинобудівних професій |
Клас |
722 |
Ковалі ручного кування й інструментальники |
Підклас |
7222 |
Інструментальники |
Група |
7222.1 |
Інструментальники (на роботах високої кваліфікації) |
На підприємствах, в установах і організаціях записи про роботу вносяться у встановленому порядку в трудові книжки працівників відповідно до професійних на- зв, зазначених в додатках до Класифікатора. Від назв, зазначених у додатках, мо- жуть утворюватися похідні назви робіт і посад шляхом додавання уточнюючих слів (провідний, головний, молодший, змінний, третій тощо).
Основними завданнями нормування праці на підприємстві є встановлення норм витрат праці, конкретним вираженням яких є:
а) норми часу;
б) норми виробітку;
в) норми обслуговування; г) норми чисельності.