Регіональний тип організаційної структури управління підприємством

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовніш- ньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці під- розділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). В обох випадках регіональні під- розділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих підпри- ємств у своєму регіоні за видами продукції. Очолює такий регіональний підрозділ ві- це-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації (рис. 3.7).

	ГЕНЕРАЛЬНИЙ КЕРІВНИК
Відділ маркетингу				Фінансовий відділ

Планово- економічний відділ

Юридичний відділ

Керівник ви- робництва Західного регіону

Керівник ви- робництва Південного регіону

Керівник ви- робництва Централь- ного регіону

Керівник ви- робництва Північного регіону

Керівник ви- робництва Східного регіону

Р Е Г І О Н А Л Ь Н И Й Ш Т А Т

o б л і к і к о н т р о л ь п е р с о н а л

Рис. 3.7. Регіональний тип організаційної структури управління

На деяких підприємствах регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні функціональних менеджерів в окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також займаються поточним бюджетуванням і плануванням, дотримуючись вказівок вищого керівництва.

Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній де- коли призначаються координатори продукту або спеціальні функціональні служби.

Регіональна структура управління використовується підприємствами, які вироб- ляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і кон- кретного споживача (табл. 3.7).

Регіональна структура управління діяльністю підприємств зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуван- ням продукту досить поширений.

Таблиця 3.7

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
Створення можливостей пристосуван- ня стратегії до потреб кожного ринку. Перенесення відповідальності за при- бутки на нижчі рівні управління. Поліпшення функціональної коорди- нації всередині цільового ринку. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.	Проблематичність підтримки загально- го іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи. Збільшення кількості рівнів управління. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях. Проблематичність формування єдиної політики. Труднощі в координації діяльності.

Розглянемо найбільш відомі типи адаптивних організаційних структур управлін- ня, їх особливості, переваги та недоліки.