Трьохосьова таблиця Реддіна
Альтернативним підходом до рішення завдання ефективного управління є трьо- хосьова таблиця Реддіна, що розширює сітку Блэйка і Моутона за рахунок урахуван-
ня додаткового фактора – ефективності. Реддін виділяє вісім стилів управління, ви- ходячи з комбінації трьох факторів:
орієнтація на завдання – ступінь, до якого керівник спрямовує власні зусилля і зусилля своїх підлеглих на досягнення цілей, характеризується спланованістю, ор- ганізацією і контролем;
орієнтація на відносини – ступінь, до якого керівник має персональні відно- сини по роботі, характеризується довірою, повагою до ідей підлеглих і їхніх потреб;
ефективність – ступінь, при якому керівник виконує всі вимоги, які ставлять- ся до даної посади.
Розглянемо більш детально виділені Реддіним вісім стилів управління:
Адміністратор – керівник, орієнтований на рішення істотних завдань і висо- кий рівень взаємин з урахуванням всіх можливостей прийняття ефективних рішень.
Угодовець – керівник, що застосовує високий ступінь орієнтації на поставлені завдання і на відносини у вирішуваній ситуації. Він нерішучий у прийнятті відповіда- льних рішень, підвладний обставинам і різним факторам тиску, робить вибір на ко- ристь мінімізації існуючого тиску порівняно з максимізацією ефективності виробницт- ва в перспективі.
Доброзичливий автократ – керівник, який має високий ступінь орієнтації на виробничі завдання і низький ступінь орієнтації на відносини у відповідній ситуації. Це людина, яка добре знає свою справу в прийнятті рішень, не викликаючи у підлег- лих образи.
Автократ – керівник, який має високий ступінь орієнтації на поставлені за- вдання і низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка заперечує такий під- хід. Це людина, не впевнена в інших, яка опікується тільки станом поточних справ.
Прогресист – керівник, який має високий ступінь орієнтації на відносини і ни- зький ступінь орієнтації на завдання у відповідній ситуації. Це людина, що має повну довіру до людей і в першу чергу заклопотана їхнім розвитком як особистостей.
Місіонер – керівник, який має високий ступінь орієнтації на відносини і низь- кий ступінь орієнтації на завдання в ситуації, яка заперечує такий підхід. Це людина, головним чином зацікавлена у суспільній гармонії.
Бюрократ – керівник, який має низький ступінь орієнтації на завдання і на від- носини у відповідній ситуації. Це людина, у першу чергу зацікавлена у правилах і про- цедурах як таких і здатна у такий спосіб контролювати ситуацію для власної вигоди.
Дезертир – керівник, яка має низький ступінь орієнтації на завдання і на від- носини в ситуації, яка заперечує такий підхід. Зазвичай це пасивна людина.
Організаційні структури управ- ління підприємст- вами, їх види і де- тальна характери- стика
Згідно з останніми здобутками теорії та практики управління організаційна структура підприємства повинна забезпечити реаліза- цію стратегії його діяльності. Оскільки стра- тегії мають тенденцію змінюватися в часі, то виникає потреба у відповідних коригуваннях організаційних структур.
Категорія
«структура»
відображає
бу-
дову та
внутрішню
форму
системи.
Зв'язок елементів
у структурі
підпорядкований
діа- лектиці
взаємовідношення
частини
і цілого.
Наявність структури – невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо са- ме структура надає їм цілісності. Структура передбачає відносно стійкі зв'язки, існую- чі між елементами організації, і сприяє збереженню стійкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її організованості.
Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Вона охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними служ- бами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами.
Організаційна структура управління відображає організаційний бік відносин управління і забезпечує єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку.
Ланка управління – відокремлений орган (працівник), наділений управлінськими функціями, правами їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.
Рівень управління – сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим.