Історія розвит- ку підприємницької
діяльності
Підприємництво як процес організації виробництва товарів і надання послуг для задоволення постійно відновлюваного попи- ту й одержання прибутку, а також як функція управління цим процесом має свою історію і динаміку розвитку.
Термінологічна
сутність
і зміст
поняття
«підприємництво» змінювалися й упорядко- вувалися в процесі розвитку економічної те- орії. За часів римського права під «підприєм- ництвом» розуміли заняття, діяльність, зде- більшого комерційну.
Досить ємне і разом з тим просте визначення підприємництва дав В.І.Даль, ро- зуміючи його як «затію, бажання виконати будь-яку нову справу, здійснити щось зна- чне». Звідси власне і поняття: «підприємець», тобто людина, яка започаткувала якийсь новий вид діяльності.
Вважається, що одним з перших науковців, хто серйозно зацікавився підприєм- ництвом, був А.Сміт. Однак до нього цей «феномен» досліджував Р.Кантильйон, який сформулював тезу, відповідно до якої розбіжності між попитом та пропозицією на ринку дають можливість окремим суб'єктам ринкових відносин купувати товари дешевше і продавати їх дорожче. Саме він визнав цих суб'єктів ринку підприємцями (в перекладі з франц. – посередник).
У сучасній економічній ненормативній літературі чіткого визначення підприєм- ництва немає. Сутність цього явища здебільшого визначається метою підприємниць- кої діяльності. Наприклад, А.Н.Азріллян у своєму «Великому економічному словнику» дає таке визначення: «Підприємництвом є ініціативна самостійна діяльність грома- дян, спрямована на одержання прибутку чи особистого доходу, здійснювана від свого імені, під свою майнову відповідальність чи від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи». Майже такий підхід панує сьогодні в Україні, оскільки він закріпле- ний законодавчо, зокрема, у Господарському Кодексі України, інших нормативних до- кументах, якими керуються в разі здійснення підприємницької діяльності.
Однак, підприємництво можна розглядати з різних позицій, зокрема як:
діяльність, спрямовану на максимізацію прибутку;
ініціативну діяльність громадян, спрямовану на одержання прибутку, що по- лягає у виробленні товарів і наданні послуг;
пряму функцію реалізації власності;
основну виробничу функцію;
процес організаційної новації з метою одержання прибутку;
дії, спрямовані на зростання капіталу, розвиток виробництва і одержання прибутку;
специфічний вид діяльності, спрямований на безупинний пошук змін в існую- чих формах життя підприємств і суспільства, постійна реалізація цих змін.
В більшості випадків наголос ставиться на одержанні прибутку, розглядаючи йо- го як кінцеву мету підприємницької діяльності. Однак підприємництво має своєю кін- цевою метою не стільки прибуток, скільки безперервність відтворювального проце- су, пов'язаного з формуванням платоспроможного попиту і задоволенням мінливих і постійно зростаючих в напрямку вибагливості потреб індивідуума (соціальної групи, суспільства в цілому). Тому зміст підприємництва слід визначати через призму відно- син «дослідження потреб споживачів → організація виробництва → задоволення по- треб споживачів», причому для ефективного задоволення потреб споживачів слід ви- користовувати найсучасніші методи і способи організації збуту, маркетингу, логістики, менеджменту, орієнтованих на інноваційні розробки.
Отже, за сучасних умов господарювання акцент робиться не на максимізації прибутку, а на споживачеві, на його потребах, задоволення яких завдяки високому рівню організації підприємництва і може принести максимальний прибуток.
Часто в практиці господарських відносин підприємництво ототожнюють з бізне- сом, але ці поняття слід відокремлювати одне від одного, адже, як слідує з наведено- го в Господарському Кодексі визначення, підприємництво – це стиль господарюван- ня, якому властиві принципи новаторства, антибюрократизму, постійної ініціативи, орієнтації на нововведення в процеси організації виробництва, маркетингу, товаро- руху тощо. Тоді як бізнес – це репродуктивна діяльність у сфері організації виробни- цтва, товароруху без обов'язкового використання елементів новаторства, без ініціа- тиви в розвитку інноваційних процесів. Іншими словами, бізнес – це здійснення чи ор- ганізація одного й того самого виробництва, збуту, товароруху чи іншої діяльності із застосуванням апробованих технологій, норм і правил для задоволення сформова- них потреб.
Еволюція термінологічної і змістовної сутності понять «підприємець» і «підприє- мницька діяльність» тісно пов'язана з історією становлення відтворювальних відно- син (в тому числі з його складовими елементами: виробництвом, обміном, розподі- лом і споживанням), а також з рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Най- більш вагомі визначення цих категорій наведені в табл. 2.1.
Еволюція понять «підприємець» і «підприємництво»
Таблиця 2.1
Дата |
Автор визначення |
Зміст визначення |
1723 |
Загальний словник комерції, Париж |
Підприємець – людина, що бере на себе зобов’язання щодо виробництва чи будівництва об’єкта |
1725 |
Р.Кантильйон |
Підприємець – людина, що приймає рішення і задо- вольняє свої потреби за умов невизначеності. Дохід підприємця – це плата за ризик |
1770 |
А.Тюрго |
Підприємець – людина, яка повинна володіти не тіль- ки визначеною інформацією, але і капіталом |
Продовження табл. 2.1
1776 |
А.Сміт |
Підприємець – власник підприємства і втілювач ризи- кованих комерційних ідей. Його основна функція – ор- ганізація й управління виробництвом у рамках зви- чайної господарської діяльності |
1797 |
К.Бодо |
Підприємець – особа, що несе відповідальність за за- початковану справу, планує, контролює, організує і володіє підприємством. Він повинен володіти певним інтелектом, інформацією і відповідними знаннями |
1830 |
Ж.-Б.Сей |
Підприємництво – це раціональна комбінація факто- рів виробництва в конкретному ринковому просторі. Підприємець – людина, що організує людей в межах виробничої одиниці, постійно знаходиться в центрі процесу виробництва і розподілу, а в основі його дія- льності лежить здатність організувати виробництво і збут продукції |
1876 |
Ф.Уокер |
Підприємець – це той, хто отримує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям |
1890 |
А.Маршалл |
Не кожен бажаючий може бути підприємцем. «При- родний» відбір підприємців відбувається в природі ві- дповідно до закону, відкритому Ч.Дарвіном |
1910 |
М.Вебер |
Підприємницька діяльність – це втілення раціональ- ності (під раціональністю тут розуміється функціона- льна ефективність, одержання максимальної вигоди від використання вкладених коштів і зусиль тощо). В основі підприємництва лежить раціональна етика протестантизму, а світогляд, моральність впливають на діяльність підприємця |
1911 |
Й.Шумпетер |
Головне в підприємництві – інноваційна діяльність, а право власності на підприємство не є його істотною ознакою. Підприємцем може бути будь-хто, здійсню- ючий нові комбінації факторів виробництва: службо- вець акціонерного товариства, державний чиновник і менеджер підприємства будь-якої форми власності. Головне «...робити не те, що інші» і «...не так, як роб- лять інші». Підприємницький статус непостійний, тому що суб'єкт ринкової економіки є підприємцем тільки тоді, коли здійснює функції новатора, і втрачає цей статус, як тільки переводить свій бізнес на рейки ру- тинного процесу |
– //– |
І. фон Тюнен |
Підприємець – власник особливих якостей (особа, що вміє ризикувати, приймати нестандартні рішення і ві- дповідати за свої дії) і тому претендує на незаплано- ваний (непередбачений) дохід. Підприємець повинен одержувати дохід як за ризик, так і за підприємницьке мистецтво, при цьому він не обов'язково повинен бу- ти новатором |
1921 |
Ф.Найт |
Менеджер стає підприємцем тоді, коли його дії ста- ють самостійними, і він готовий до особистої відпові- дальності. Підприємницький дохід – це різниця між очікуваною (прогнозної) грошовою виручкою фірми і реальною її величиною. Незважаючи на невизначе- ність майбутнього, підприємець може «вгадати» ос- новні параметри розвитку виробництва й обміну, за що одержати додатковий комерційний ефект |
Продовження табл. 2.1
1936 |
Дж.М.Кейнс |
Підприємець – своєрідний соціально-психологічний тип господаря, для якого головне «... не стільки раці- ональна калькуляція Вебера чи новаторство Шумпе- тера, скільки набір визначених психологічних якос- тей». Його основні підприємницькі якості: уміння спів- віднести споживання і заощадження, здатність до ри- зику, дух активності, впевненість у перспективах то- що. Основні мотиви підприємницької діяльності: пра- гнення до кращого, до незалежності, бажання зали- шити спадкоємцям набуті блага |
1961 |
Д.Макклелланд |
Підприємець – енергійна людина, що діє в умовах помірного ризику |
1964 |
П.Друкер |
Підприємець – людина, що використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою |
1975 |
А.Шапіро |
Підприємець – людина, що виявляє ініціативу, органі- зує соціально-економічні механізми, діючи в умовах ри- зику, і несе повну відповідальність за можливу невдачу |
1980 |
К.Веспер |
Підприємець по-різному виглядає в очах економіста, психолога, інших підприємців і політиків |
1983 |
Г.Піншо |
Інтрапренерство – внутрішньофірмове підприємницт- во. Інтрапренер діє в умовах існуючого підприємства, на відміну від антрепренера, що створює нове підп- риємство |
1985 |
Р.Хізрич |
Підприємництво – процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємець – людина, що витра- чає на це весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягну- тими результатами |
1988 |
М.Аллє |
Підприємець – особа, що відіграє провідну роль у ри- нковій організації господарства |