Особливості застосування методу поглинених витрат:

• найчастіше застосовується на українських підприємствах;

• використовується для оформлення зовнішньої звітності;

• ґрунтується на розподілі усіх складових собівартості за видами продукції, тобто передбачає розрахунок повної собівартості продукції;

• передбачає розподіл витрат на прямі і непрямі;

• передбачає оцінку запасів готової продукції на складі за повною собівартістю.

Разом з тим, при використанні цього методу існує можливість спотворення реа- льної собівартості окремих видів продукції, тому що непрямі витрати розподіляються за видами продукції відповідно до визначеної бази, що призводить до необґрунтова- ного встановлення цін на продукцію.

Метод поглинених витрат використовують в тих випадках, коли:

• на підприємстві виготовляють один продукт чи кілька продуктів в невеликому обсязі;

• сума загальновиробничих витрат істотно змінюється з часом;

• підприємство має довгострокові контракти на виконання певного обсягу робіт.

Особливості застосування методу прямих витрат:

• метод є невід'ємною частиною управлінського обліку;

• ґрунтується на обліку конкретних виробничих витрат;

• всі постійні витрати відносяться на фінансовий результат і не розподіляються за видами продукції;

• передбачає розподіл витрат на постійні і змінні;

• дає можливість здійснювати аналіз беззбитковості;

• передбачає оцінку запасів готової продукції на складі тільки за змінними ви- тратами;

• дає можливість гнучко підходити до процесу ціноутворення.

Крім того, метод прямих витрат дає можливість визначити прибуток, який при- носить продаж кожної додаткової одиниці продукції і, відповідно, планувати ціни і знижки на визначений обсяг продажів.

5. Напрямки змен- шення собіварто- сті продукції на пі-

дприємстві

Розрахунок зменшення собівартості продукції відбувається під впливом дії таких техніко-економічних чинників, як: підвищення технічного рівня виробництва, покращання організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виготовлюваної продукції тощо.

Урахування змін вказаних факторів ви- значає таку послідовність розрахунку напря- мків зменшення собівартості:

- виходячи з рівня витрат базового року визначається собівартість товарної продукції планового року;

• за тими ж чинниками визначається рівень зниження собівартості продукції.

Методика розрахунку напрямків зменшення собівартості продукції за окремими факторами виглядає таким чином:

1. Розрахунок зменшення собівартості продукції у результаті підвищення техні- ко-технологічного рівня виробництва (С_ТТР) відбувається за формулою (11.1):

_{C (} c₀ Q₀ c₁ Q_{1   ,}

ТТР

Q₀ Q₁

c₁ ) Q₁

(11.1)

де с₀, с₁ – витрати на одиницю продукції до і після проведення заходів;

Q₀, Q₁ – кількість продукції, виготовленої відповідно до і після впровадження відповідних заходів.

2. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшен- ня матеріальних витрат (С_МВ) здійснюється за формулою (11.2):

C_МВ С_МВ0 І_В С_МВ0 І_В І_НВ І_Ц С_МВ0 І_В (1 І_НВ І_Ц ) , _(11.2)

де С_{МВ 0} – сума матеріальних витрат базового року;

І_В, І_НВ, І_Ц – індекси зміни обсягів виробництва, норм витрат і цін на матеріали відповідно, частка одиниці.

3. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшен- ня витрат по заробітній платні (С_ЗП) здійснюється за формулою (11.3):

^C_ЗП ^С_ЗП0 ^І_В ^С_ЗП0 ^І_В ^І_Т ^І_ЗП ^С_ЗП0 ^І_В ^{(1 І}_Т ^І_ЗП ^{) ,} (11.3)

де С_{ЗП 0} – сума витрат на заробітну плату базового року;

І_В, І_Т, І_ЗП – індекси зміни обсягів виробництва, трудомісткості виробів та опла- ти праці, частка одиниці.

4. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшен- ня відрахувань в соціальні фонди від заробітної плати (С_ВЗП) здійснюється за фор- мулою (11.4):

^C_ВЗП ^C_ЗП ^І_ВСФ ^, (11.4)

де С_ЗП – (економія) внаслідок зменшення витрат по заробітній платі;

І_ВСФ – індекс обов'язкових відрахувань від заробітної плати в соціальні фон- ди, частка одиниці.

5. Розрахунок зменшення собівартості продукції внаслідок економії на умовно- постійних витратах (С_УП) при зростанні обсягів виробництва продукції здійснюється за формулою (11.5):

^C_УП ^С_УП0 ^І_В ^С_УП0 ^С_УП0 ^{( І}_В ^{1) ,} (11.5)

де С_{УП 0} – загальна сума умовно-постійних витрат базового року;

І_В – індекс зміни обсягів виробництва продукції, частка одиниці.

6. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшен- ня амортизаційних відрахувань (С_А) здійснюється за формулою (11.6):

C_А

С_А0

• І_Ф

• С_А0

• І_Ф

• І_fМ

С_А0

• І_Ф

(1 І ) ,

f

М

(11.6)

де С_{А 0} – загальна сума амортизаційних відрахувань базового року;

І_Ф, І_fм – індекси зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів і фондомісткості продукції відповідно, частка одиниці.

7. Розрахунок зменшення собівартості продукції за рахунок зміни структури

(асортименту) виготовлюваної продукції (С_АС) здійснюється за формулою (11.7):

n

^C_АС ^С_АС0 ^І_В ^^с_і1 ^Q_i1 ^, (11.7)

i 1

де С_{АС 0} – собівартість асортименту продукції базового року;

с_і1 – собівартість конкретної і-ої одиниці продукції у плановому періоді;

Q_і1 – обсяг виготовлення і-ої продукції в плановому періоді.

8. Розрахунок загального зменшення собівартості продукції (С) визначається як сума зменшення витрат за всіма розглянутими факторами і обчислюється за фор- мулою (11.8):

^{C С}_ТТР ^С_МВ ^С_ЗП ^С_УП ^С_А ^С_АС ^. (11.8)