2. Поняття собівартості

продукції

Собівартість промислової продук- ції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її ви- робництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівар- тість, а витрати на виробництво і збут – пов- ну собівартість промислової продукції. Пере- лік включених до собівартості поточних ви- трат визначено ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення вели- чини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції вико- ристовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, ви- значення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та вироб- ництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін. Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльно-

сті промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних ро- зрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат чи витрат, що склалися протягом усього промислового циклу.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визна- чення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення

фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за викорис- танням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використо- вуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результа- тів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефектив- ності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків. У зв'язку з цим слід забезпечити повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класи- фікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плано- вими (звітними) періодами.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з вироб- ничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних на- півфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отри- маних у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або на- данні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відра- хування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортиза- ція, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологіч- них причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу

вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цеха- ми, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апа- рату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень пер- соналу цехів, дільниць тощо);

• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільнич- ного, лінійного) призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну орен- ду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сто- ронніх організацій тощо);

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальнови- робничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робіт- ників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного конт- ролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природ- ного середовища;

• інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напів- фабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі не- завершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподі- ляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробіт- ної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслугову- вання і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмін- ними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляють- ся на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозпо- ділені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалі- зованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.

Відповідно до п.17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Вони в свою чергу поділяються на:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємст- вом та іншого загальногосподарського персоналу;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних ак- тивів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

• витрати на врегулювання спорів у судових органах;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собіварто- сті продукції, робіт, послуг);

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

• інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продук- ції (товарів, робіт, послуг), зокрема:

• витрати пакувальних матеріалів для упакування готової продукції на складах готової продукції;

• витрати на ремонт тари;

• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговельним агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на передпродажну підготовку товарів;

• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних ак- тивів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, стра- хування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (то- варів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням про- дукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продук- ції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

• витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підроз- ділів (філій, представництв) підприємства;

• інші витрати, пов'язані зі збутом продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних витрат включаються:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю Укра- їни за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за опе- раціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підпри- ємства);

• втрати від знецінення запасів;

• нестачі й втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пеня, неустойка;

• витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

• інші витрати операційної діяльності.

Класифікація витрат операційної діяльності за економічними елементами ві- дбувається в такій послідовності:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;

• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

• палива й енергії;

• будівельних матеріалів;

• запасних частин;

• тари й тарних матеріалів;

• допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включа- ється до елементу операційних витрат «Матеріальні витрати».

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна пла- та за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенса- ційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

• відрахування на пенсійне забезпечення;

• відрахування на соціальне страхування;

• страхові внески на випадок безробіття;

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати опера- ційної діяльності, які не увійшли до складу вищевказаних елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кре- дитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та ви- трати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

• собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витра- ти, пов'язані з реалізацією необоротних активів);

• собівартість реалізованих майнових комплексів;

• втрати від неопераційних курсових різниць;

• сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

• витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

• залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

• інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супут- ньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт,

послуг) установлюються підприємством самостійно.

Класифікація витрат за елементами використовується при визначенні собівар- тості продукції в середньому по галузі, по промисловості, на окремих підприємствах незалежно від типу виробництва, номенклатури продукції, виробничої структури.