Методи оцінки окремих елементів оборотних коштів
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений Нака- зом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповнен- нями, визначає методологічні засади формування інформації про запаси підприємст- ва і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розумі- ють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарсь- кої діяльності. Вони перебувають у процесі виробництва з метою подальшого прода- жу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продук- ції (виконання робіт, надання послуг), а також управління підприємством.
Запаси включають:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші мате- ріальні цінності, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання по- слуг), обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де- талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб- ництво на підприємствах, які виконують роботи (надають послуги), складається з ви- трат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визначено доходу;
виготовлену на підприємстві готову продукцію, призначену для продажу і від- повідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримувані підприємством з метою подальшого продажу;
малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового госпо- дарств (для сільськогосподарських та суміжних з ними підприємств).
При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійс- нюється за одним з таких методів:
методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
методом середньозваженої собівартості;
методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО – first in, first out); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО – last in, first out);
методом нормативних витрат;
методом ціни продажу.
Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпуска- ються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінні запаси.
Оцінка за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси викорис- товуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за со- бівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси викорис- товуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тоб- то запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оціню- ються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нор- мальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть засто- совувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і часто змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добу- ток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торго- вельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздріб- ної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
ПРИКЛАД
8.3.
Здійсніть
оцінку
руху
виробничих
запасів
підприємства
за
методами
середньо-
зваженої
собівартості,
ФІФО
і
ЛІФО.
Порівняйте
результати,
отримані
за
кожним
з
методів,
в
табличному
вигляді.
На
початку
січня
2004
р.
підприємство
мало
100
кг
товарно-матеріальних
за-
пасів
за
ціною
8
грн
за
1
кг.
Протягом
звітного
місяця
було
придбано
60
кг
сировини
вартістю
9
грн
за
1 кг
і
80
кг
матеріалів
за
ціною
10
грн
за
1 кг.
Відпуск
запасів
у
виробництво
склав
за
місяць
150
кг.
РІШЕННЯ. На початок 2004 р. підприємство мало товарно-матеріальні запаси на суму 800 грн (100 кг х 8 грн / кг). Протягом року було придбано сировини на суму 540 грн (60 кг х 9 грн / кг) та матеріалів на суму 800 грн (80 кг х 10 грн / кг). Отже, всього підприємство мало запасів 240 кг (100 кг + 60 кг + 80 кг) на загальну суму 2140 грн (800 грн + 540 грн + 800 грн). Відтак, середня собі- вартість товарно-матеріальних запасів становитиме: 2140 грн / 240 кг = 8,92 грн за 1 кг. Подаль- ше рішення представлене в табл. 8.1.
Таблиця 8.1
Оцінка матеріальних запасів методами середньозваженої собівартості, ФІФО і ЛІФО
Метод оцінки |
Вартість вибулих запасів, грн |
Вартість запасів на кінець місяця, грн |
Разом, грн |
ФІФО |
100 х 8 = 800 50 х 9 = 450 1250 |
10 х 9 = 90 80 х 10 = 800 890 |
2140 |
За середньозваженою собівартістю |
8,92 х 150 = 1338 |
8,92 х 90 = 802 |
2140 |
ЛІФО |
80 х 10 = 800 60 х 9 = 540 10 х 8 = 80 1420 |
90 х 8 = 720 |
2140 |
Метод оцінки за середньозваженою собівартістю враховує всі ціни, за якими були придбані товарно-матеріальні запаси протягом звітного періоду і тим самим згладжує зміну рівня цін.
Метод оцінки запасів ФІФО в період зростання цін відображає найбільш висо- кий рівень прибутку.
Метод оцінки запасів ЛІФО в період інфляційних процесів відображає най- менший рівень прибутку в порівнянні з іншими методами.