Та передавальні пристрої

капітальні витрати на поліпшення земель

земельні ділянки

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та ва- ртість його може бути достовірно визначена.

Класифікація основних засобів наведена на схемі (рис. 6.2).

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості предста- вляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основ- них фондів, тим більш прогресивною є їхня структура.

На структуру основних фондів впливають такі фактори:

• особливості матеріально-технічної бази виробництва;

• рівень концентрації виробництва, розмір підприємства;

• технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

• географія розміщення підприємства;

• співвідношення між різними видами капітальних робіт – будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.

Згідно з вимогами податкового обліку основні виробничі фонди поділяють на 4

групи.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ре- дакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р. №349-IV, основні виробничі фонди розподіляються на такі групи:

до І групи віднесено будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального ко- ристування), вартість капітального поліпшення землі;

до ІІ групи віднесено автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до ньо- го, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, ін- ше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приналежності до них;

до ІІІ групи включено будь-які інші основні фонди, які не увійшли до І, ІІ чи IV

груп;

до IV групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для ав-

томатичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Відповідно до виробничого призначення (як було визначено на рис. 6.2) розріз- няють виробничі та невиробничі фонди. При цьому до виробничих фондів відно- сять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх ви- робничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натура- льній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготов- лення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за раху- нок амортизаційного фонду.

До невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. Їх вартість не підлягає амортизації. Разом з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопи- чення). До них належать:

• капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визна- чення І групи основних фондів, в тому числі орендовані;

• капітальні активи, що підпадають під визначення ІІ, ІІІ і IV груп основних фон- дів, які є невід'ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення І групи основних фо- ндів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства і пере- дані в безоплатне користування особам, які не є платниками прибуткового податку.

Поліпшення структури основних фондів можна забезпечити за рахунок віднов- лення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.