Модуль іі

Варіант 1

1. Чому проект фундаментальної онтології М. Гайдеггера отримує свій «поворот» (Kehre) саме в концепції поетичного мислення?

2. Чи є (за Г. Гадамером) універсальний критерій визначення «твору мистецтва»? Чому для оцінки творів різних епох іноді потрібні різні критерії? Чому, наприклад, картини імпресіоністів оцінюються зовсім за іншими ознаками, аніж картини Рембрандта?

3. В чому полягає головна відмінність між «емпіричною уявою» та «трансцендентальною уявою» (за М. Дюфренном)?

4. Що дозволяє поету серед різних слів та їх комбінацій знайти саме ту, яка стає поетичним образом (за Г. Башляром)?

5. Чи має рацію Е. Суріо, коли пише, що головна мета мистецтва полягає в пошуку і знаходженні нової художньої форми?

Варіант 2

1. Чому (за М. Гайдеггером) саме поезія є тим особливим регіоном буття, де філософія знаходить не тільки нові інтелектуальні та концептуальні ресурси, але й нове проблемне поле?

2. Чому у М. Гайдеггера мова та мистецтво мають онтологічний вимір, а у Г. Гадамера – діалогічний? Чому за М. Гайдеггером специфіка «естетичного» проявляється в бутті, а за Г. Гадамером – у комунікації?

3. Чому естетизація дійсності потребує принципово нових форм мистецтва (за М. Дюфренном)?

4. Що (за Г. Башляром) стає першою реакцією читача на новизну поетичного образу, яка свідчить про «відкриття» або «впізнавання» цього образу серцем?

5. Чи має рацію Е. Суріо, коли стверджує, що «абстрактний живопис ХХ ст. – це найбільш яскравий прояв чистої форми»?

Варіант 3

1. Як М. Гайдеггер обґрунтовує тезу про спорідненість «мислення» (Denken) та «поезії» (Dichten)?

2. Чому (як доводить Г. Гадамер у праці «Істина і метод») «будь-яка зустріч з мовою мистецтва – це завжди зустріч з нескінченою подією (einem unabgeschlossenen Geschehen) і сама така зустріч теж є частиною цієї події»?

3. Чому (на думку М. Дюфренна) естетичний об’єкт завжди є ко-субстанціальним естетичному суб’єкту?

4. Як в концепції Г. Башляра поетична уява співвідноситься з іншими видами уяви: живописною, пластичною, музичною?

5. Чому (за Е. Суріо) справжній твір мистецтва є завжди автономним? Чому він ніколи не підкоряється ні художній традиції, ні історичній епосі, ні об’єктивній реальності взагалі?

Варіант 4

1. Чи має рацію М. Гайдеггер, коли у праці «Буття і час» стверджує, що для греків істина (aletheia) спочатку відкривається як «естезіс», тобто як безпосереднє відчуття (aisthesis), і лише потім – як «логос», тобто як судження (apophansis)? Чому «естезіс», на думку М. Гайдеггера, завжди передує «логосу»? Чому істина має скоріше «естетичний», ніж «логічний» характер?

2. Чому Г. Гадамер критикує теорії естетичного досвіду, які побудовані на когнітивних засадах?

3. Що таке «анти-мистецтво» в теорії М. Дюфренна? Чому воно приймає на себе функції, які є діаметрально протилежні мистецтву?

4. Чому в концепції Г. Башляра «поезія є миттєвою метафізикою»? Як він обґрунтовує цю тезу?

5. Чи має рацію Е. Суріо, коли стверджує, що «історія мистецтва – це історія розвитку художніх форм»?