Дослідження

1. Алонсо Д. «Дегуманизация искусства» Х. Ортеги-и-Гассета // Называть вещи своими именами: программные выступления мастеров Западноевропейской литературы ХХ в. / Сост. Л. Андреев. – М.: Прогресс, 1986. – С. 281–282.

2. Андрияускас А. Проблема дегуманизации искусства в философско-эстетической концепции Х. Ортеги-и-Гассета // Вестник Моск. ун-та. – Серия 7. Философия. – 1979. – № 3. – С. 65–72.

3. Гойтисоло Х. Ортега и роман // Называть вещи своими именами: программные выступления мастеров Западноевропейской литературы ХХ в. / Сост. Л. Андреев. – М.: Прогресс, 1986. – С. 282–285.

4. Долгов К. Философия культуры и эстетика Хосе Ортеги-и-Гассета // О современной буржуазной эстетике: Сборник статей. – М.: Искусство, 1972. – Вып. 3. – С. 3–61.

5. Кретов А. У пошуках виходу із кризи: М. Бердяєв та Х. Ортега-і-Гассет про соціокультурну місію мистецтва та митця // Філософія і мистецтво: зб. наук. праць. – К.: Укр. акад. мистецтв, 1997. – С. 20–23.

6. Михилев Д. Via Moderna: язык искусства и проблема дегуманизации художественной культуры ХХ века // В кругу времен. – 1997. – № 1. – С. 42–43.

7. Тертерян И. У истоков эстетики Х. Ортеги-и-Гассета // Вопросы философии. – 1984. – № 11. – С. 100–108.

8. Фридлендер Г. Философия искусства и искусство философа: эстетика Хосе Ортега-и-Гассета // Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. – М.: Искусство, 1991. – С. 7–48.

9. Яковлева Т. К вопросу о возникновении элитарной концепции искусства Х. Ортега-и-Гассета // Методология научного познания и развитие современной науки: Сбор. науч. ст. – Днепропетр.: Днепропетр. гос. ун-т, 1984. – С. 65–68.

Тема 12. «художній метексис» т. Адорно Зміст лекційної частини

Теодор Адорно (1903–1969) – видатний філософ, естетик, теоретик музики. Соціоцентрична версія мистецтва Т. Адорно. «Філософія нової музики» (1947). «Антон фон Веберн» (1959). «Вступ до соціології нової музики» (1962). «Нотатки про літературу» (1958–1969). «Естетична теорія» (публ. 1970).

Основні проблеми ХХ ст.: фашизм, тоталітаризм, авторитаризм. Друга світова війна та її наслідки. Холокост і геноцид. «Чи може бути мистецтво після Освенциму?».

Мистецтво і суспільство ХХ ст. Художник як суб’єкт історії. Істина мистецтва і телеологія історичного процесу. Мистецтво як відображення і критика дійсності. Поняття «метексис». Мистецтво і проблема емансипації людини.

Твір мистецтва як «протест». «Небайдужість». Гармонія та краса як «хибні маски щастя». «Гіпсові класики». Реалізм і модернізм: регрес чи прогрес мистецтва? Радикалізм або конформізм митця. Політизація мистецтва.

Абсурд як реалія життя. Мистецька інтерпретація проблеми безглуздості світу (театр абсурду). Репресія як реалія життя. Мистецька інтерпретація проблеми відчуження (театр жорстокості). Расизм, шовінізм і ксенофобія як реалії життя. Мистецька інтерпретація проблеми самоідентифікації суб’єкта (театр «іншого»).

Мистецтво в сучасному світі. Кризові явища в мистецтві. «Втрата самоочевидності мистецтва». «Фетишизація мистецтва». «Ідеологізація та ангажованість мистецтва». Антикризові явища в мистецтві. «Саморефлексія мистецтва». «Універсалізація мистецтва». Негація та афірмація як форми самозахисту мистецтва.

Естетична теорія Т. Адорно. Аналіз і вирішення головних проблем мистецтва. Питання про походження мистецтва. Морфологія мистецтва. Секуляризація та імманентизація мистецтва. Автономія мистецтва.

Т. Адорно як музичний теоретик. Принципи філософсько-соціологічного дослідження музики: М. Вебер і Т. Адорно. Дискусія з К. Блаукопфом, А. Зільберманом і Г. Ейфелем про природу музики. Музика як соціальна мова. Роль музики в житті суспільст-ва.

Музикознавчі студії Т. Адорно. Аналіз музичної форми. Розвідки з історії музичних стилів. Дослідження часу та простору музичного твору. Проблема музичного конфлікту. Дисонанс. Творчість Л. ван Бетховена, Р. Вагнера, Р. Штрауса, Г. Шуберта в інтерпретації Т. Адорно.

Філософія «Neue Musik» Т. Адорно. Особливості «нової музики» (поліфонія, процесуальність, імпровізація, серіальність, мікроінтерваліка). Т. Адорно як апологет Нововіденської школи (А. Шенберг, А. Берг, А. Веберн).

Т. Адорно в оцінках критики. О. Коллерич: «Адорно та музика» (1979). Л. Зюдерварт: «Естетична теорія Адорно: розвінчування ілюзій» (1991). М. Паддісон: «Музична естетика Т. Адорно» (1993).

План семінарського заняття

• Культура і цінність: чи може бути мистецтво після Освенциму?

• Мистецтво як соціальний протест

• Феномен «негації» та «афірмації» в мистецтві

• Естетична теорія Т. Адорно

• Філософія нової музики Т. Адорно

Теми рефератів

• Мистецтво та історія в філософії Т. Адорно

• Соціологія мистецтва Т. Адорно

• Т. Адорно як музичний критик

• Концепція «естетичної істини» Т. Адорно

• Т. Адорно і Нововіденська школа

Література

Джерела

1. Адорно Т. Введение в социологию новой музыки // Адорно Т. Социология музыки. – СПб.: Университетская книга, 1999. – С. 7–190.

2. Адорно Т. Антон фон Веберн // Адорно Т. Социология музыки. – СПб.: Университетская книга, 1999. – С. 191–203.

3. Адорно Т. Moments musicaux // Адорно Т. Социология музыки. – СПб.: Университетская книга, 1999. – С. 204–280.

4. Адорно Т. Оглядываясь на сюрреализм // Синий диван. – 2006. – Вып. 8. [Эл. ресурс].

5. Адорно Т. Позиция повествователя в современном романе // Мысль. – 1997. – № 1. – С. 172–178.

6. Адорно Т. Философия новой музыки. – М.: Логос, 2001. – 352 с.

7. Адорно Т. Эстетическая теория. – М.: Республика, 2001. – 527 с.

8. Адорно Т. – Берг А. Переписка // Музыкальная академия. – 2003. – № 1. – С. 162–183; № 2. – С. 187–201.