106

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

Ю. О. АЗАРОВА

ФІЛОСОФІЯ МИСТЕЦТВА

ХІХ–ХХ ст.:

ТЕОРІЇ, ПРОБЛЕМИ, КОНЦЕПЦІЇ

комплекс навчально-методичних

матеріалів

для студентів філософського факультету

частина перша

Харків – 2011

УДК 18 (075)

ББК 87.3+87.8 (я 73)

А 16

Рекомендовано до друку

Вченою радою

філософського факультету

(протокол № 3 від 22.09.2011 р.)

Рецензенти:

Мамалуй Олександр Олександрович –

заслужений діяч науки і техніки України,

доктор філософських наук, професор,

професор кафедри теоретичної і практичної філософії,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;

Стародубцева Лідія Володимирівна –

доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри медіакомунікацій,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

А 16	Азарова Ю. О. Філософія мистецтва ХІХ–ХХ ст.: теорії, проб-леми, концепції комплекс навчально-методичних матеріалів для студентів філософського факультету / Ю. О. Азарова. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – В 2 ч. – Ч. 1. – 102 с.

У комплексі навчально-методичних матеріалів розкрита специфіка курсу, його предмет, мета і завдання. Визначені основні течії та напрямки розвитку філософії мистецтва ХІХ–ХХ ст. Окреслені головні естетичні теорії, проблеми і концепції. Комплекс навчально-методичних матеріалів містить стислий опис змісту лекцій, план семінарських занять, творчі завдання, тести, контрольні та модульні роботи, список літератури.

УДК 18 (075)

ББК 87.3+87.8 (я73)

© Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2011

© Азарова Ю. О., 2011

© Дончик І. М., макет обкладинки, 2011

ЗМІСТ

Пояснювальна записка..……………………………………….........4

Мета і завдання курсу…………………………………………........6

Форма оцінювання знань студентів………………….…………….7

Критерії оцінювання знань студентів………………..…………….8

Шкала оцінювання знань студентів…………………..………........9

Тематичний план курсу……………………………………………..9

Зміст курсу.………………………………………………………...10

Тема 1. Філософія мистецтва ХІХ–ХХ ст.: ідеї, досвід, стратегії….....10

Тема 2. «Художній волюнтаризм» Ф. Ніцше.……………………….14

Тема 3. «Поетичний світогляд» В. Дільтея………………………...…22

Тема 4. «Естетична онтологія» М. Гартмана..……………………..…25

Тема 5. «Філософія символічних форм» Е. Кассірера ………………27

Тема 6. «Феноменологія мистецтва» М. Гайдеггера…………………31

Тема 7. «Герменевтика мистецтва» Г. Г. Гадамера……………..…35

Тема 8. «Пост-апріорізм» М. Дюфренна…………………………...39

Тема 9. «Метапоетика» Г. Башляра…………………………………41

Тема 10. «Реальна естетика» Е. Суріо……………………………...44

Тема 11. «Дегуманізація мистецтва» Х. Ортегі-і-Гассета………...46

Тема 12. «Художній метексис» Т. Адорно………………………..49

Тема 13. «Ауратичне мистецтво» В. Беньяміна……………………52

Тема 14. «Смерть Gesammtkunstwerk’а» Г. Зедльмайра…….…….57

Тема 15. «Іконологія» Е. Панофського……………………………60

Модульна робота………………………………………………..…63

Контрольна робота………………………………………...…..…..80

Тестові завдання……………………………………………..…….86

Питання до заліку………………………………………….……....91

Список літератури до курсу………………………………………92

Пояснювальна записка

Мистецтво – це найбільш давня та прекрасна форма духовного життя людини. Воно виражає не тільки людські емоції, ідеї, думки, почуття, але дає відповідь на головні питання буття. Тому глибоке розуміння сутності людини, культури, історичного процесу неможливе без аналізу сфери мистецтва.

Мистецтво є не просто засобом творчого самовиразу людини; воно є дзеркалом нашої душі. Мистецтво – це джерело знань про людину, суспільство, культуру. Мистецтво, що відбиває зміну традицій, цінностей, ідеалів, релігійних вірувань, малює величезну картину розвитку цивілізації.

Історія мистецтва – це не лише історія творів, стилів чи художніх форм. Вона є також історією світоглядів, яка дорівнює історії істини. Мистецтво – це образний літопис і пам’ять людства. Отже, не випадково філософи та вчені постійно звертаються до мистецтва, коментуючи свої гіпотези, теорії, пропозиції.

Мистецтво – це місце зустрічі логосу та естезісу. Якщо наука формує розум людини, а етика – її серце, то мистецтво апелює до людської душі як до єдності всіх її здібностей. Органічно пов’язуючи розум і почуття, інтелект і фантазію, мистецтво позитивно впливає на людину, сприяє гармонійному розвитку особистості.

У мистецтві розкривається родова сутність людини як вільної творчої істоти. Зокрема, ще Піфагор зазначав, що саме «художній логос керує філософом у пошуках істини». Августин писав, що «великий філософ є водночас великим митцем». Р. Декарт вважав, що «наука тотожна мистецтву, оскільки закони логіки, краси і гармонії завжди співпадають». Г. Гегель наполягав, що «філософ, подібно поету, має володіти естетичним даром. Людина, яка не має естетичного почуття, не зрозуміє істину. Філософія Духа – це естетична філософія». І навіть Ф. Ніцше стверджував, що «життя може бути оправданим лише як естетичний феномен».

Мистецтво займає важливе місце у філософській рефлексії. Мистецтво, яке пов’язує дух і матерію, буття і свідомість, свободу і необхідність, стає своєрідною «аксіологією культури». Звідси закономірно, що багато філософських проблем має естетичне підґрунтя.

Особливо це стає помітним у ХІХ ст., коли головні філософські течії та напрямки знаходять у собі естетичне начало, а наука висуває ідею «епістемологічної естетизації дійсності», яка показує, що істина, пізнання та реальність мають естетичну форму організації.

Актуалізація естетичного світосприйняття на межі ХІХ – ХХ ст. має декілька причин. По-перше, «естетичне начало» поступово виходить за межі мистецтва, проникаючи у повсякденне буття людини. Теза С. К’єркегора про те, що «людина має будувати своє життя як твір мистецтва», сьогодні стає знаком часу. Нині людина позиціонує себе як «homo aestheticus», а сучасність у її найрізноманітних проявах – як «естетичну конструкцію» взагалі. По-друге, «естетичне начало», що протидіє надмірній технізації та стандартизації життя, стає вагомою альтернативою «машинному раціоналізму» та «сцієнтизму», якому М. Гайдеггер дав відому назву «постав». По-третє, саме мистецька і естетична рефлексія вперше тематизує та осмислює нові художні феномени, запроваджуючи «візуальний поворот» в культурі ХХ ст., величезний масштаб і перспективи якого стають зрозумілими лише останні роки.

Перебуваючи в центрі уваги філософів та інтелектуалів, мистецтво стає предметом серйозного аналізу. Осмислюючи логіку художнього процесу, структуру естетичного досвіду, розмаїття форм мистецької свідомості, філософи дають своє пояснення зазначеним явищам і процесам. Здійснюючи аналіз та узагальнення конкретних фактів, філософія мистецтва показує, як відбувається еволюція мистецтва, чому змінюється художній ідеал, як мистецтво впливає на соціальний менталітет. Таким чином, філософія мистецтва висвітлює панораму світового художнього процесу в його внутрішніх зв’язках та історичній цілісності.

Філософія мистецтва – це особлива теоретична дисципліна, яка має власний предмет дослідження, концептуальний апарат і методологію аналізу. Філософія мистецтва виступає як «візуальна ейдетика», що поєднує строгий логічний аналіз з інтуїтивним проникненням у таємницю художнього твору.

Філософія мистецтва розглядає:

• уявлення про природу та сутність мистецтва;

• мову (або окремі мови) мистецтва;

• художній ідеал і його історико-культурні трансформації;

• рефлексію мистецтва щодо своїх меж, задач, проблем;

• естетичні смаки, критерії, оцінки;

• творчий процес (натхнення, уява, фантазія);

• художню свідомість, діяльність, ментальність;

• теорію та практику мистецтва.

Філософія мистецтва – це складна, але цікава дисципліна. Вивчення філософії мистецтва дозволяє більш глибоко зазирнути у світ мистецтва та зрозуміти його духовний зміст. Опанування цією дисципліною дає можливість побачити не тільки те, як вирішуються художні проблеми, але й те, як вони ставляться, тобто що саме робить художник, коли створює мистецтво.

Сподіваємося, що вивчення даного курсу сприятиме росту зацікавленості студентами проблемами сучасної філософії, культури, естетики, мистецтва.