Крім того, при шизофренії порушується зв'язок як між півкулями, так і між різними частинами півкулі. Принаймні у дітей-шизофреніків гине велика кількість нейронів у різних відділах мозку.

За емоційні порушення при шизофренії відповідає насамперед лімбічна система, до складу якої входить гіпоталамус, гіпокамп, мигдалеподібне ядро.

Вірусна інфекція – Ш. як наслідок вірусної інтоксикації.

Важливу роль також відіграє вплив навколишнього середовища, особливо вразливим до цього є внутрішньоутробний розвиток дитини (перінатальні фактори). Так, наприклад, голодування або стресові події (наприклад, смерть чоловіка) під час вагітності. В той же час, відмітимо, що взагалі, навіть для дорослих стреси й важкі обставини життя підвищують ризик розвитку шизофренії (невротичні спогади про травми дитинства, зловживання «провокаторів» – тобто алкоголю, наркотиків, амфетамінів тощо). Дослідження захворюваності на шизофренію у близнюків та у прийомних дітей демонструють, що захворюваність визначається як взаємодією генетичних факторів, так і впливом середовища (наприклад, діти від здорових людей під впливом шизофренічної сім’ї можуть в подальшому демонструвати шизофренічну поведінку).

Психологічні концепції:

З погляду біхевіоризму, ведучою причиною при шизофренії є научіння (на підґрунті принципу підкріплення методом «проб та помилок»). Більшість людей , в ситуаціях комунікації, навчаються адекватно сприймати соціальні сигнали, що дозволяє їм націлювати увагу на соціально важливі сигнали. Відповідно, хворі на Ш., навчаються (за різними причинами) не звертати увагу на соціальні стимули, а концентруються на нерелевантних сигналах – на «знакових символах» (наприклад, «день буде вдалим, якщо цифри номерного знаку першого авто, яке я зустріну, у сумі складуть 10), на звучанні слів (замість сприймання його суттєвого значення) тощо.

Засобом винагороди дитини із шизофренією є можливість зануриться у мир фантазій.

У якості метафори шизофреногенної родини (яка «виховує»/«формує» Ш.) виступають слова дитячої гри «Чорний, білий не бери, так і ні не говори», які є характеристикою механізму «подвійного затиску», що був описаний Г.Бейтсоном. Сутність цього механізму полягає в тому, що дитина у ситуації комунікації постійно оказується перед альтернативним вибором, де будь-який його вибір зустрічає негативну реакцію з боку батьків/родичів.

За експериментальними даними Ю.Ф. Полякова, у хворих на шизофренію порушена актуалізація минулого досвіду. За даними експерименту, у порівнянні зі здоровими, хворі краще впізнають ті стимули, які є менш очікуваними, і гірше – стимули, які є більш очікуваними. У результаті відзначається розпливчастість, примхливість мислення хворих, що приводить до порушення психічної діяльності при Ш. Ці хворі не виділяють значимих істотних зв'язків між предметами і явищами, і актуалізують надмірно-загальні, випадкові, слабкі, формальні ознаки, які не відображують реальної дійсності (у відмінності від олігофренів, які оперують другорядними конкретно-ситуаційними ознаками). При проведенні методик «виключення предметів», «класифікація предметів» хворі часто узагальнюють на основі особистісного смаку, випадкових ознак, пропонують кілька варіантів рішення, при цьому не віддають переваги жодному з них. Це свідчить про різноплановість мислення, коли судження про якесь явище протікає в різних площинах. Початкова стадія порушень мислення перш за все, ніж за іншими методиками, виявляється за методикою «Піктограми». Вона дозволяє виявити розлади аналітико-синтетичної діяльності (хворі обирають образ, що є неадекватним змісту поняття). При асоціативному експерименті відзначаються асоціації атаксичні, ехолалічні або за співзвучністю.