Тема 7 державні цільові фонди
Питання лекції
7.1 Загальна характеристика державних цільових фондів. 7.2Розмір єдиного соціального внеску. 7.3Пенсійний фонд України. Його характеристика.
7.4Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування по
тимчасовій втраті працездатності й витратам, пов'язаним з
народженням і похованням. 7.5Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття. 7.6Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві й професійних
захворюваннях.
Ключові терміни
Соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застрахована особа в системі загальнообов'язкового соціального страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, мінімальний страховий внесок
7.1 Загальна характеристика державних цільових фондів
Державні цільові фонди - це сукупність фондів коштів, що перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади.
Державні цільові фонди є одним з ланок державних фінансів, порядок їх формування й витрати регламентується законодавчими актами (Законом України «Про державний бюджет» на поточний рік, законами України, що регламентують діяльність державних цільових фондів).
Існування державних цільових фондів є необхідним і пов'язано з наступним:
1) у органів державної влади й управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх функцій;
2) існування єдиного централізованого фонду коштів недостатньо для задоволення всіх державних потреб;
3) з'являється можливість із більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.
Державні цільові фонди в теорії можуть створюватися:
1) шляхом відділення з державного бюджету окремих витрат, що мають велике значення;
2) шляхом формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.
Джерелом державних цільових фондів (як і державного, і місцевих бюджетів) є національний доход країни. А мобілізація коштів здійснюються через:
- спеціальні збори (найчастіше обов'язкові);
- позики;
- кредити;
- напрямок коштів з бюджету й т.д.
Залежно від напрямків використання коштів розділяють фонди:
- економічні (колишній Державний інноваційний фонд);
- соціальні (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності й інші).
За часом дії виділяють тимчасові й постійні.
Цільові фонди деякою мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення й на інші мети не використаються.
Соціальні фонди становлять систему соціального страхування. Соціальне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування й використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування при постійній або тимчасовій втраті працездатності або місця роботи.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у випадку хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття по незалежним від них причинам, а також у старості й в інших випадках, передбачених законодавством, за рахунок грошових фондів, формованих шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим їм органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних і інших джерел, передбачених законодавством.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування представлене на рисунку 7.1. В Україні ще не прийнятий закон про медичне страхування.
Соціальне страхування можна собі представити як соціальну систему, що ставить метою створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов'язкового характеру, що зможе діяти з найвищою ефективністю лише в тому випадку, якщо вона буде всеохоплюючої як з погляду охоплення нею населення, так і з погляду покриття ризиків. Кінцева мета складається в реалізації плану, що захищав би всю сукупність населення від всієї сукупності факторів нестабільності.
Застрахованою особою в системі загальнообов'язкового соціального страхування є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Медичне страхування
Рисунок 7.1 - Загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Страхувальниками в системі загальнообов'язкового соціального страхування є - роботодавці та інші особи, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
В Україні ведеться Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Він побудований на основі системи персоніфікованого обліку платників внесків до Пенсійного фонду України (у ПФУ система персоніфікованого обліку працює ще з 2000 року).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Консолідований внесок введений в дію з 1 січня 2011 р. До 1 січня 2011 р. внески до чотирьох фондів соціального страхування (без медичного) сплачувались підприємствами окремо до кожного, наприклад, підприємства
сплачували до ПФУ 33,2% нарахувань на фонд оплати праці, до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності (ФСС) - 1,4%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (ФБ)- 1,6%, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ФНВ)- від 0,2% до 13,6% в залежності від класу професійного ризику виробництва (виділяється 67 класів професійного ризику виробництва). Утримання із заробітної плати найманих працівників теж робились окремо по кожному фонду: до ПФУ утримувалось 2% нарахованої зарплати, до ФСС - 0,5 або 1 % , до ФБ - 0,6% (а до ФНВ утримання із заробітної плати працівників не здійснювались.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (протягом 2011 року ця сума змінюється відповідно до зміни прожиткового мінімуму і становить з 01.01 - 14115 грн. (941*15), з 01.04 - 14400 грн. (960*15), з 01.10 - 14775 грн. (985*15), з 01.12 - 15060 грн. (1004*15).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Мінімальна зарплата на 2011 р. дорівнює розмірі прожиткового мінімуму для працезданих осіб: з 1 січня - 941 гривна, з 1 квітня - 960 гривен, з 1 жовтня - 985 гривен, з 1 грудня - 1004 гривни.