Тема 6 податкова система

Питання лекції: 6.1 Податкова система й податкова політика. 6.2Поняття й основні елементи податку. б.ЗПодаток на доходи фізичних осіб. 6.4Податок на прибуток підприємств. 6.5Податок на додану вартість. 6.6Акцизний збір. 6.7Плата за землю.

6.8Спрощена система оподатковування. Фіксований

сільськогосподарський податок. Єдиний податок.

Ключові терміни

1

Ключові терміни

Податкова політика, податкова система, податок, збір (плата, внесок), платник податків, податковий агент, об'єкт оподаткування, податковий обов'язок, база оподаткування, ставка податку, абсолютна (специфічна) ставка податку, відносна (адвалорна) ставка податку, податковий період, базовий податковий (звітний) період, податкова пільга, строк сплати податку та збору, пеня, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), податкове зобов'язання з ПДВ, податковий кредит з ПДВ, абсолютна (специфічна) ставка, відносна (адвалорна) ставка, мінімальне акцизне податкове зобов'язання

6.1 Податкова система й податкова політика

Податкова політика - це діяльність держави в сферах впровадження правової регламентації й організації стягнення податків і податкових платежів у централізовані фонди держави.

Зміна форм оподатковування й податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. При економічній кризі держава свідомо з метою зменшення податкового преса може йти на зменшення ставок оподатковування, і навпаки, підвищувати їх при економічному зростанні з метою стримування темпів економічного зростання й підтримки пропорційності в розвитку продуктивних чинностей.

Проявом податкової політики, що проводиться в державі й сформована державними структурами, є податкова система.

Податкова система - сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку.

46

Існуюча сьогодні податкова система не відповідає потребам ринкової економіки, тому в цей час у главу кута ставиться питання про реформування податкової системи України, що, сподіваємося, знайшло своє відбиття в прийнятті Податкового Кодексу.

Основними недоліками податкової політики в Україні в останні роки, що заважали ефективній роботі вітчизняних підприємств, були:

- неоптимальна податкова структура;

- надмірний податковий прес на вітчизняного товаровиробника;

- антистимулююча дія податкових пільг;

- нестабільність податкового законодавства;

- перевага питомої ваги непрямих (непрямих) податків над прямими, що гальмує стимули для розвитку виробництва;

- велика питома вага стягнень із собівартості (приблизно 20- 30 %);

- складність процедури оподатковування.

Податки виконують наступні функції:

- фіскальну (з її допомогою утворюються державні грошові фонди й створюються умови для функціонування держави);

- економічну (регулюючу) (податки впливають на процес відтворення, збільшуючи або знижуючи темпи зростання; збільшуючи або зменшуючи темпи нагромадження капіталу).

Податкова система включає податки різних видів, які класифікуються за наступними ознаками:

1 За формою оподатковування:

- прямі (установлюються безпосередньо на дохід або майно);

- непрямі (податки на товари й послуги, оплачувані в ціні товару й включені в тариф. Власник товару або послуги при їхній реалізації одержує податкові суми, які перераховує державі).

2 За ставками:

- прогресивні, тобто зростаючі в міру зростання об'єкта обкладання;

- регресивні, ті, що зменшуються у відсотковому відношенні в міру зростання об'єкта обкладання;

- нейтральні (або пропорційні), що діють в однаковому відсотку до об'єкта поза залежністю від його величини.

3 За рівнями стягнення:

- державні (ставки податків встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України);

- місцеві (перелік місцевих податків установлений законодавством, їм же визначені й граничні розміри ставок, але місцеві органи влади можуть стягувати дані податки або відмовитися від їх стягнення, а ставки встановлювати за своїм розсудом, але не більше встановлених законодавством).

4 Залежно від об'єкта обкладання:

47

- податки на доходи (об'єкт обкладання - отриманий дохід або прибуток, наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

- податки на споживання (об'єкт обкладання - оборот з реалізації товарів, робіт, послуг, наприклад, податок на додану вартість, акцизний збір);

- податки на майно (об'єкт обкладання - майно, наприклад, плата за землю).

Податкове законодавство України складається з:

1) Конституції України;

2) Податкового Кодексу;

3) Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України;

4) чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування;

5) нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Структура оподатковування в Україні регламентується Податковим Кодексом України від 2 грудня 2010 року. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.

Відповідно в Україні стягуються наступні загальнодержавні податки й збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

48

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відповідно до положень Податкового кодексу відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах своїх повноважень вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

Податкове законодавство України згідно до Податкового Кодексу ґрунтується на таких принципах:

1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або

49

якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.