13 Діалектика і псевдодіалектика

Псевдодіалектика існує у таких формах: еклектика, софістика. Це хибні методи діалектики. Еклектика базується на механічному об’єднанні різних напрямів, поглядів,теорій, уявлень без урахування принципів єдності, цілісності. Еклектика це методологічний прийом, що полягає у безсистемному зборі і поєднанні різних знань. Софістика – це свідоме вживання у суперечці або доказах не вірних аргументів(софізмів). Софізм – це помилковий висновок, який проте здається вірним. За формою вірний, за сутністю хибний. Софізм заснований на навколишньому порушенні правил логіки. Софістика та еклектика виникають тоді коли догматизм та скептицизм ставлять собі мету,своїми односторонніми, логічними засобами зобразити процес ро-тку. Гасло еклектики „З одного боку або з другого боку”. Еклектика не враховує в процесі дослідження об’єкту такий принцип як системність та структурність. Софістика як явище виникає у давній Греції і пов'язаний зі школою софістів : Претагор, Горгій, Фразіма ( їх цікавила суб’єктивна істина). Основа їх світогляду базується на вислові Протагора „ Людина є міра всіх речей”. Н-д : Сократ – людина, усі люди смертні, Сократ – смертний. Крадій бажає придбати щось хороше, придбання хорошого – справа хорошого, крадій бажає хорошого крадучи. НА відміну від діалектики софістика в процесі дослідження об’єкту не базується на принципах об’єктивності, її цікавить суб’єктивна істина.

14 Диалетика і догматизм

Догматизм (з грецької — положення, що сприймається на віру, без доведення) — антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Догматизм — це визначальна характеристика консервативного мислення. Вона відображає закостенілість людської думки, її тимчасову засліпленість, нездатність до саморуху. Догматизм виходить з незмінних, раз і назавжди даних формул, знань, котрі не можуть збагачуватися в процесі розвитку пізнання. Раз є певна істина, то вона, згідно з догматизмом, правильна для будь-якого випадку, для будь-яких умов розвитку. Поділяючи знання на правильні і неправильні, догматизм намагається закріпити це назавжди і, таким чином, фактично веде до оманливості. Догматизм, перебільшуючи значення певних сторін істини, не визнає нових якісних моментів, що виникають у процесі пізнання, не враховує конкретності істини, абсолютизує її, і в цьому відношенні, змикаючись з метафізикою, є антиподом діалектики, однак, тільки в певному її значенні — як теорії пізнання.

14 Диалетика і скептицизм

У філософії, скептицизм означає одну з наступних позицій:

-(принципову) обмеженість знання,

-отримання інформації про дійсність через сумніви та постійні перевірки чи експерименти,

-брак певності в існуванні позитивних мотивів для людських вчинків (цинізм).

У класичній філософії, скептицизм означає вчення '(Οι Σκεπτικοί), філософіської школи, представники якої стверджували, що вони не «заявляють нічого, але лише висловлюють власну думку». У цьому сенсі, філософський скептицизм — філософська позиція уникнення того, щоб постулювати остаточну істину. Застосований до себе, скептицизм поставив би під сумнів, чи є скептицизм прийнятною позицією взагалі.