
- •1 . Предмет философії та основне питання філософії
- •2 Філософія і релігія
- •3 Філософія і наука
- •5.Функція філософії
- •2 Источник
- •7 Структура філософії
- •8 Особливості мифологического типа мислення
- •9 Передумови виникнення філософії
- •10 Генезис філософії
- •11 Зміст і структура розвиненого логічного мислення
- •12 Діалектика як метод її принципи
- •13 Діалектика і псевдодіалектика
- •14 Диалетика і догматизм
- •14 Диалетика і скептицизм
- •15 Онтологиия як розділ філософії
- •19 Матеріалізм як модель буття
- •20 Ідеалізм ( обектівний та субектівний ) як модель буття
- •21 Дуалізм як модель буття
- •22 Поняття матерії як річ властивість відношення
- •23 Матерія і субстрат матерія і субстанція
- •24. Форми руху матерії
- •25 Простір і час, точки зору про відношення простіру і часу к буттю
- •26. Рух ,зміни спокою як форми існування субстанції
- •27 Відображення як універсальна властивість буття
- •28. Особености відображення в добиологической формі руху матерії
- •30 Свідомість як виша форма відображення
- •32 Свідомість і самосвідомість , рівні самосвідомості
- •33 Сознательное и бессознательное
- •34. Категорія ідеального у філософії
5.Функція філософії
1 источник Філософія має в даний час чимало значимих функцій, проте можна виділити з них основні функції філософії:
-світоглядну,
- пізнавальну (гносеологічну),
-методологічну,
-практично-діяльну (праксеологічну).
Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя.
Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".
Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.
Для більш глибокого і дохідливого усвідомлення цього питання слід зупинитися на понятті методології. Методологія – це система вихідних, основоположних принципів, що визначають спосіб підходу до аналізу й оцінки явищ, характер ставлення до них, характер та направленість пізнавальної і практичної діяльності.
Кожна філософська концепція має свої вихідні, основні принципи. Так, матеріалістичні філософські концепції стверджують, що первинним є матерія, природа, а вторинним, похідним – свідомість, дух. Одним із принципів матеріалізму є визнання пізнаванності світу. Визнається, як правило, стан речей, процесів, що знаходяться в розвитку. Ці та інші принципи слугують природничим та суспільним науковим дослідженням. У цілому можна стверджувати, що сутністю методологічної функції філософії є логіко-теоретичний аналіз наукової та практичної діяльності людей. Філософська методологія визначає напрямки наукових досліджень, створює можливість орієнтуватися в розмаїтті фактів і процесів, що відбуваються в світі. Філософська методологія сприяє більш ефективному і раціональному використанню наукових методів конкретних наук.
Практично-діяльна (праксеологічна) функція філософії полягає в тому, що вона стає знаряддям активного, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму людину. Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.