1. Основні риси:

– винятково сприятливе геополітичне положення; значно нижчий, ніж в інших районах країни, рівень господарського освоєння території, окрім прибережної зони;

– високий рівень сільськогосподарського освоєння; досить потужний, але однобокий природно-ресурсний потенціал; невисоке забезпечення трудовими ресурсами; розріджена система поселень;

– густота транспортної мережі нижча за середню; досить розгалужена структура виробництва; розвинені промисловість і сільське господарство, дуже нерівномірне розміщення продуктивних сил з високою концентрацією у прибережній зоні; складна екологічна ситуація, особливо в районі великих міст та у Чорному морі.

У територіальному поділі праці економічний макрорайон представлений промисловою продукцією (машинобудування – судна, верстати, обладнання для АПК, кіноапаратура; хімія – бром, кальцинована сода, двуокис титану, лаки, фарби; промисловість будівельних матеріалів). Провідне місце в ланці спеціалізації займає високотоварний АПК, який постачаяє на зовнішній ринок зерно, соняшник, плодоовочеконсервну та рибну продукцію, виноград, ефірну олію, тютюнові вироби, коньяк тощо.

Розгалужені зовнішні зв’язки району, як міжнародні, так і внутрішньодержавні, склалися, перш за все, завдяки сприятливому геополітичному, транспортно-географічному положенню. Район належить до басейну Чорного моря, межує з промислово розвиненими Донбасом і Промисловим Придніпров’ям. Через р. Дунай він добре пов’язаний з країнами Центральної Європи, а через Чорне море – із країнами Середземномор’я. Приморське положення макрорайону визначає своєрідність його функцій у державному та міжнародному поділі праці. Це, перш за все:

1) транспортно-посередницькі функції, бо район виступає морськими воротами України, саме в ньому розташовані всі її чорноморські порти;

2) розвиток морегосподарського комплексу, в якому провідну роль відіграє і морське суднобудування;

3) пов’язані з приморським положенням і унікальні рекреаційні ресурси, які лягли в основу розвитку потужного рекреаційного комплексу регіону.

2. Поряд із рекреаційними, провідну роль у природно-ресурсному потенціалі району відіграють земельні ресурси. Цінні чорноземи займають більшість площі району. Інші ресурси досить обмежені і суттєво не впливають на формування спеціалізації господарства. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Південноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родовища, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені численними, поширеними по території родовищами сировини будівельних матеріалів. Дуже обмежені ресурси прісних вод. І опади, і поверхневий стік тут незначні, тому основну роль у прісних водних ресурсах відіграє транзитний стік річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Особливо напружений водний баланс у Криму.

Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Тут здійснюється промислова ловля риби. За останні роки зменшилась кількість та видова різноманітність рибних ресурсів.

Лісові ресурси зосереджені у Криму, в балках та ярах Північної і Центральної частини Причорномор’я. У Причорномор’ї, Південному районі в цілому лісистість дуже низька і становить приблизно 5%, майже всі ліси мають природоохоронне і рекреаційне значення.

3. Населення в макрорайоні зростало повільніше, ніж в інших районах України. Тут дуже низька його густота – 68 чол./км2 (по країні – 85 чол./км2). Особливо це відчувається в сільській місцевості – у степовій периферійній частині вона становить 20 чол./км2.

Трудові ресурси по території району розміщені нерівномірно, особливо в Криму. Проте частка зайнятих тут вища, ніж в інших регіонах. Частка міського населення наближається до середньореспубліканської і складає 66%. Тут розташовано 5 міст та майже 140 поселень міського типу.

Населення в макрорайоні багатонаціональне, українці складають 52%, росіяни – 37%, далі йдуть болгари, молдовани, євреї, білоруси, татари, гагаузи.

4. У Південному макрорайоні розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарске виробництво. Провідну роль відіграють машинобудування, харчова, легка промисловість. Основу виробництва складають досить потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машинобудівний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс незначний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енергосистему. Комплекс працює на привізній сировині.

Машинобудування досить розгалужене за структурою. Провідне місце займає судно- та верстатобудування, сільськогосподарське, точне машинобудування.

Досить розвинена хімічна промисловість району, яка працює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині.

Традиційною для району є й третя провідна галузь – легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва.

Особливо інтенсивно розвинена тут, у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільському господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне місце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м’ясне, тютюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає майже половина промислової продукції району. Відновлюється виноградна промисловість після завданих їй великих збитків.

На сільське господарство припадає більше ніж 45% усієї продукції району. Воно має зерно-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством.

Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці. Ще на початку століття тут сформувалась одна з основних у царській Росії зона зернового господарства, перш за все, озимої пшениці. Зараз є всі можливості не тільки забезпечити країну своїм зерном, але й вивозити його за кордон, як і раніше, у великих обсягах. На жаль, ці можливості зараз не реалізовуються. Виробляється тут також соняшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виноград і баштанні культури.

Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку відіграють Крим та Одеська область.

Транспорт досить розвинений, але густота мережі незначна. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний.

Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосереджено приблизно 70% усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особливо в Криму.

У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рекреаційного, машинобудівного комплексів.

5. Дуже важливим для Південного макрорайону є вдосконалення розміщення його продуктивних сил. Зараз воно дуже нерівномірне. При великій концентрації господарської діяльності у прибережній частині і Криму рівень господарського освоєння північної частини території найнижчий в Україні (40-45% від середнього). Це стосується густоти населення, поселень, промислових центрів. Територіальна структура промисловості взагалі мало розвинена. До її основних елементів потрібно віднести п’ять великих вузлів, які склалися навколо основних центрів та міста Севастополь. Крім загальнодержавних, є й специфічні проблеми розвитку продуктивних сил регіону. Вони пов’язані з необхідністю більш ефективного розвитку міжгалузевих виробничих комплексів, удосконалення технологій, економічного і соціального розвитку північних областей Причорномор’я, з необхідністю більш раціонального використання рекреаційних ресурсів, створення сучасної банківської, транспортної інфраструктури, вирішення проблем водопостачання, особливо в Криму. Бар’єри росту для економічного розвитку – напружений водний та паливно-енергетичний баланс, екологічна ситуація, особливо Чорного і Азовського морів, південного берега Криму та прибережної зони Причорномор’я і, як у країні в цілому, фінансова незабезпеченість необхідних для економічної розбудови краю трансформаційних процесів.

РОЗДІЛ 4 Вплив зовнішніх економічних зв’язків на розвиток продуктивних сил України

4.1. Зовнішні економічні зв’язки України

1. Зовнішні зв’язки України: зміст і види. Зовнішня функція України.

2. Завнішньоекономічні зв’язки: їх сутність, значення та форми.

3. Міжнародна торгівля.

4. Інші форми зовнішньоекономічних зв’язків.

1. Зовнішні зв’язки (ЗЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих контактів.

Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом та характером вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо. Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки.

Місце держави в світі – дуже важлива характеристика, яка відображає комплексне вираження міжнародного рейтингу країни, що характерузується багатьма складовими. Місце країни у світовій співдружності виражається черто приеду, а ті не готовез систему якісних і кількісних показників, які відображають ступінь впливу країни на політичні та економічні процеси в світі, участь у різних міжнародних союзах, корпораціях та формуванні міжнародних ринків капіталу, рівень соціально-економічного розвитку країни, інтенсивність урядових, ділових, культурних та інших контактів і т.д. Важливим індикатором місця країни в світі є зовнішня функція держави. Необхідність активного інтегрування України в світове товариство визначає особливу важливість її розширення. Зовнішня функція – важлива категорія концепції суспільного розвитку будь-якої країни. Вона набагато ширша міжнародного розподілу праці, бо охоплює не лише виробничу, але й інші сфери життя суспільства: політичну, культурну, інформаційну та ін. Як наукова категорія вона відображає одну з важливих якостей (сторін) державно-територіальної єдності.

Зовнішня функція країни об’єднує:

– матеріально виражені трудові, сировинні, продуктові, інформаційні та інші “потоки”, які кількісно вимірюються;

– міждержавні (прикордонні і транснаціональні) структури, банківські та інші посередницькі послуги, якісно духовні феномени і т.д.

Зовнішня функція повинна формуватися згідно з принципами:

– підвищення суспільної ефективності;

– відповідності геополітичному розташуванню;

– природоохоронної спрямованості;

– підвищення конкурентоспроможності виробництва;

– значного розширення транспортно-транзитної складової;

– розширення посередницьких послуг і т.д.

Для інтегрування України у світове співтовариство дуже важливі:

– патронаж міжнародних організацій;

– створення відповідних державних важелів, правового буфера для захисту вітчизняної економіки;

– урахування можливостей і потреб європейського ринку;

– пріоритетність екологічних факторів національної безпеки.