2.3. Анамнез життя

Для встановлення діагнозу туберкульозу важливе значення має правильно зібраний анамнез життя. При його збиранні потрібно, насамперед, з’ясувати всі наявні фактори ризику щодо туберкульозної інфекції. При виявленні високих факторів ризику щодо туберкульозу, особливо їх сполучення, імовірність захворювання на туберкульоз зростає.

Особливу увагу приділити виявленню можливого джерела інфекції. Варто пам’ятати, що джерело інфекції можна встановити не завжди. Якщо контакт із хворим на туберкульоз встановлено, то необхідно з’ясувати його характер (сімейний, виробничий, квартирний, випадковий). Для дітей і підлітків може мати значення навіть випадковий контакт, особливо з бактеріовиділювачем (бажано встановити клінічну форму туберкульозу та дізнатися про чутливість до протитуберкульозних препаратів у хворого, з яким відбувся у дитини контакт).

У дітей і підлітків обов’язково потрібно навести дані туберкулінодіагностики за всі попередні роки, дані про наявність імунізацій БЦЖ. Ці дані бажано представити у вигляді форми 063/0. У дітей анамнез життя збирають, звертаючи увагу на всі несприятливі фактори, які могли діяти ще до народження (стан здоров’я батьків, особливо матері, внутрішньоутробний період, період новонародженності, раннього віку, умови вигодування тощо). У дорослих з’ясовують умови професійної діяльності, соціальний статус, житлові умови, чисельність родини, наявність дітей, їх вік. Отримані дані треба використовувати при визначенні категорії туберкульозного вогнища та плануванні в ньому протиепідемічних заходів.

2.4. Об’єктивне дослідження

Проводиться за методикою, засвоєною з пропедевтики внутрішніх і дитячих хвороб і складається з наступних етапів: огляд хворого, пальпація, визначення голосового тремтіння, перкусія та аускультація.

Усі органи й системи організму досліджують за загальноприйнятою методикою для виключення ускладнень, супровідних захворювань, позалегеневих форм туберкульозу. З особистою ретельністю досліджують бронхолегеневу, серцево-судинну та лімфатичну системи. Здійснюючи огляд дитини або підлітка обов’язково описують стан шкіри (можливі параспецифічні реакції у вигляді вузлуватої еритеми, блефаритів, алергійних фліктенульозних кератокон’юнктивітів як прояви первинного періоду туберкульозної інфекції), периферичних лімфатичних вузлів (для первинного туберкульозу характерне стійке їх збільшення), наявність післявакцинних знаків (кількість, розмір, співставляють з даними, отриманими при зборі анамнезу з цього питання). Важливо пам’ятати, що параспецифічні реакції, як прояв можливої активної туберкульозної інфекції, можуть спостерігатися і у дорослих.

3. Попередній діагноз

Формулюється за результатами попередньо отриманої від хворого інформації. Лікар може лише припустити про наявність у пацієнта захворювання на туберкульоз. Зрозуміло, що ані клінічну форму туберкульозу, ані фазу його перебігу виставити на цьому етапі дослідження неможливо. Неможливо також достовірно визначитися із зоною ураження. Лише у тих пацієнтів, які при собі мають, наприклад, флюорограму органів грудної клітки можна дещо визначитися з клінічною формою туберкульозу. Отже, наступним етапом написання історії хвороби має бути складання плану обстеження пацієнта.