1. Загальна характеристика дисциплини

Система управління охороною праці полягає в реалізації основних положень Конституції, Законів України та рекомендацій МОП щодо забезпечення охорони життя та здоров’я працюючих на виробництві в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, формування як у роботодавців, так і у працівників свідомого ставлення до безпеки праці та охорони оточуючого середовища, підвищення ефективності використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів, покращення соціального захисту працюючих з метою комплексного розв’язання проблем в галузі охорони праці, які існують на даний час в Україні.

Реалізацію конституційного права працюючих на належні, безпечні та здорові умови праці можна впровадити шляхом:

• створення та забезпечення високоефективного функціонування сучасних систем управління охороною праці на державному, регіональному та галузевому рівнях, і на рівні конкретного виробництва;

• впровадження рекомендацій МОП щодо створення нових і вдосконалення існуючих систем управління охороною праці з урахуванням національних особливостей законодавства України в галузі охорони праці;

• застосування сучасних підходів при формуванні нормативно-правової бази в галузі охорони праці з урахуванням існуючої міжнародної практики та національних особливостей;

• наукового забезпечення системи управління охороною праці, приоритетної підтримки наукових досліджень, що спрямовані на подальший розвиток охорони праці та впровадження результатів науково-дослідних робіт у цій галузі;

• удосконалення існуючих систем управління щодо мотивації праці посадових осіб органів державного управління та нагляду з охорони праці і роботодавців щодо створення належних і безпечних умов праці;

• оптимізації механізму взаємодії органів державного управління охороною праці, роботодавців, профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ФССНВ);

• розмежування підприємств за сферами управління охороною праці між регіональними та галузевими органами управління, чіткого розмежування сфер діяльності між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та регіональними відділеннями ФССНВ;

• забезпечення органів державного управління та нагляду з охорони праці, служб охорони праці на підприємствах кваліфікованими спеціалістами з питань охорони праці;

• створення сучасної ефективної системи підготовки та перепідготовки спеціалістів з охорони праці;

• створення умов щодо підвищення ролі роботодавців у впровадженні нових та вдосконаленні вже існуючих систем управління охороною праці на виробництві;

• запровадження чіткої системи обліку та аналізу стану умов та безпеки праці на виробництві;

• інтенсивне впровадження економічних методів управління, контролю та нагляду з охорони праці;

• створення на виробництві умов, які забезпечували би економічну зацікавленість як роботодавців, так і працівників щодо дотримання вимог з охорони праці та захисту навколишнього середовища;

• подальшої автоматизації та комп’ютеризації роботи систем управління охороною праці.

Тому вивчення цієї дисципліни необхідне для підготовки майбутнього фахівця з охорони праці у ролі співробітника (інженера) служби охорони праці підприємства на підставі комплексу нормативно-правових документів, здатного здійснювати ефективну діяльність в плані забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Мета дисципліни: формування у майбутніх фахівців з базовою вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня чіткого розуміння системи управління охороною праці в галузі, обов’язків та відповідальності в системі управління охороною праці, системи контролю за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів.

Завдання дисципліни: володіти основними поняттями системи управління охороною праці й системним мисленням, при якому питання системного підходу до управління охороною праці оцінюються як найважливіші пріоритети в професійній діяльності, а також підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:

• забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці, утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель споруд;

• облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;

• забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.

• організація проведення занять та інструктажів з охорони праці;

• організація дотримання безпеки та гігієни праці;

• організація дій з метою попередження або зменшення рівня вірогідного пошкодження;

• контроль за станом умов та безпеки праці на робочих місцях;

• здійснення перевірок за повідомленнями та заявами про порушення правил охорони праці;

• проведення навчальних занять з працівниками з питань охорони праці;

У результаті вивчення навчальної дисципліни слухачі сектора заочного та дистанційного навчання повинні:

знати:

• Особливості підходів попередження можливих загроз життю і здоров'ю працюючих.

• Наукові й організаційні основи безпеки виробничих процесів і стійкості виробництв в надзвичайних ситуаціях.

• Основні поняття системи управління охороною праці й системним мисленням, при якому питання системного підходу до управління охороною праці оцінюються як найважливіші пріоритети в професійній діяльності.

• Соціально-державні явища, орієнтуватись у суспільно-політичному житті.

• Методологічні основи проведення навчань з питань охорони праці.

• Правові основи працеохоронної політики в Україні.

• Органи державного управління охороною праці в Україні.

• Державні соціальні гарантії працюючих в Україні.

• Підготовку та атестацію керівників та спеціалістів, що експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки.

• Порядок організації навчання та перевірки знань керівників підприємств та спеціалістів, що експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки.

• Принципи розробки заходів по забезпеченню охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного стану та охорони навколишнього середовища на об’єкті підвищеної небезпеки.

• Підходи до організації та проведення навчально-тренувальних занять з відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями.

• Нормативну базу системи управління промисловою безпекою.

• Етапи розроблення і подальшого вдосконалення системи управління промисловою безпекою.

• Мету та завдання управління промисловою безпекою.

• Функції і методи управління промисловою безпекою.

• Організаційні заходи з попередження, локалізації і ліквідації наслідків техногенних аварій і катастроф.

• Організацію і проведення режимно-обмежувальних заходів в зонах стихійних лих і техногенних аварій і катастроф.

вміти:

• Розуміти особливості підходів попередження можливих загроз життю і здоров'ю працюючих.

• Взаємодіяти із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці, гігієною праці, радіаційною і пожежною безпекою.

• Забезпечувати застосування правого регулювання безпечної поведінки та безпеки життєдіяльності.

• Формулювати завдання систем управління; основні параметри систем та її характеристики, цільові функції системи, види моделювання в системі управління охороною праці.

• Використовувати на практиці функції та методи управління.

• Реалізовувати алгоритм та основні функції системи управління промисловою безпекою.

• Контролювати виконання державних, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

• Володіти основними завданнями і повноваженнями комісії з питань охорони праці.

• Розуміти наукові й організаційні основи безпеки виробничих процесів і стійкості виробництв в надзвичайних ситуаціях.

• Володіти основними поняттями системи управління охороною праці й системним мисленням, при якому питання системного підходу до управління охороною праці оцінюються як найважливіші пріоритети в професійній діяльності.

• Оцінювати соціально-державні явища, орієнтуватись у суспільно-політичному житті.

• Розуміти методологічні основи проведення навчань з питань охорони праці.

• Застосовувати й нарощувати отримані знання щодо діяльності комісії з питань охорони.

• Аналізувати правові аспекти працеохоронної політики в Україні.

• Органи державного управління охороною праці в Україні.

• Визначати державні соціальні гарантії працюючих в Україні.

• Аналізувати та застосовувати законодавчу базу державного управління промисловою безпекою.

• Ідентифікувати органи державного управління промисловою безпекою та визначати їх повноваження.

• Визначати систему реалізації вертикалі державного управління промисловою безпекою.

• Проводити підготовку та атестацію керівників та спеціалістів, що експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки.

• Визначати порядок організації навчання та перевірки знань керівників підприємств та спеціалістів, що експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки.

• Визначати принципи розробки заходів по забезпеченню охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного стану та охорони навколишнього середовища на об’єкті підвищеної небезпеки.

• Визначати підходи до організації та проведення навчально-тренувальних занять з відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями.

• Застосовувати нормативну базу системи управління промисловою безпекою.