Технологія виховання студентів вищих навчальних закладів

Поняття “технологія” грецького походження й означає “знання про майстерність”. Технологія виховання – це система створення відповідних умов виховання, комплексного застосування методів і прийомів впливу на особистість з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня вихованості, що гарантує отримання завчасно передбаченого результату. Науковий термін “технологія виховання” вперше в педагогічну науку ввів А.С. Макаренко.

За своїм змістом виховна технологія розглядається як:

• обґрунтування етапів, методів і засобів педагогічно-виховної діяльності з конкретною категорією людей (теоретичний аспект);

• оптимально-доцільна послідовність підходів у роботі з особистістю (практичний аспект).

Виховна технологія передбачає певну програму діяльності. Для її вибору або розробки педагогу необхідно знати:

• індивідуальні особливості студента;

• педагогічну мету, до якої прагне викладач у процесі виховання;

• умови реалізації технології;

• можливі форми та засоби реалізації виховної технології;

• власні можливості досягнення мети;

• термін, за який повинні відбутися ті чи інші особистісні зміни вихованця.

Враховуючи соціально-виховні проблеми формування сучасної молоді, для реаліза­ції кожної соціально-педагогічної проблеми доцільно використовувати декілька технологій. На перспективу в спеціалізованих центрах може створюватися банк технологій з різних соціально-виховних проблем.

Вибрана технологія реалізується викладачем через індивідуальну методику. Техно­логія може бути одна, однак методик її практичного застосування може бути багато.

Будь-яка технологія передбачає чітку логіку та послідовність операцій, дотримання та виконання яких гарантує високоякісний кінцевий продукт. Чи можна цей підхід віднести до та­кого складного та багатофакторного явища, як виховання?

Сучасна практика виховання знаходиться у перехідній стадії, але педагогічна теорія сьогодні визнає доцільність технологічного та раціонального підходу в організації процесу ви­ховання студентської молоді, починається поступовий відхід від тільки інтуїтивного рішення виховних завдань.

Розробка технологій виховання пов'язана з низкою складнощів:

• виховання має цілісний характер, тому його важко розбити на операції, крок за кроком формувати особистісні якості;

• виховна дія здійснюється не послідовно або паралельно, а комплексно;

• у вихованні провідну роль відіграє особистість викладача, рівень його педагогічної майстерності;

• технологія виховання не може існувати без творчого підходу, який повинен органічно поєднуватися з чітко запланованою програмою дій.

Основні напрями виховання студентської молоді

Основними напрямами виховання студентської молоді є:

• патріотичне виховання (основа духовного розвитку особистості, формування патріотичних почуттів, вироблення високого ідеалу служіння своєму народові, покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадського обов'язку, готов­ність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військо­вими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдоскона­лення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії україн­ського народу, його збройних сил);

• правове виховання (прищеплення поваги до Конституції, державних символів, прав і свобод людини і громадяни­на, знання та дотримання законів України);

• моральне виховання (формування національної свідомості, моральних переконань, моральних почуттів, моральної поведінки і найважливіших якостей особистості: громадянської честі та гідності, патріотизму та інтернаціоналізму, дружби та товаришування, гуманізму, свідомого ставлення до праці, колективізму, доброти, взаємодопомоги, скромності, дисциплінованості та духовності; утвердження загальнолюдських моральних цінностей: правди, любові, справедливості);

• художньо-естетичне виховання (формування стійкого інтересу до мистецтва, розуміння його ролі в суспільному житті, духовному збагаченні людини, надання глибоких знань і чіткого уявлення про ідейно-художні цінності, створені світовою культурою, виховання стійких оцінних критеріїв та емоційно-естетичного ставлення до творів мистецтва і явищ життя, розвиток здібностей до активної перетворювальної діяльності з внесенням елементів краси в усі сфери життя людини, мистецтва, побуту, вироблення непримиренного ставлення до потворного, антиестетичного в поведінці, зовнішності, побуті, а також до антихудожніх творів);

• трудове виховання (формування творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря, потреби та розуміння необхідності праці, культури трудової діяльності, дбайливого ставлення до результатів людської праці, вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин, повага до власності);

• фізичне виховання (сприяння правильному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я, розвиток основних видів рухових дій, формування рухових умінь і навичок, виховання стійкого інтересу та потреби в систематичних заняттях фізичною культурою, формування в учнів правильної постави, підтягнутості й охайності, зміцнення здоров’я, гармонія тіла та духу);

• екологічне виховання (формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на зе­млі, залучення студентів до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі);

• розумове виховання (розвиток пам’яті, мислення, інтуїції, передбачення, формування особистості, яка здатна творчо мислити, розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, раціональної організації навчальної праці, формування світогляду);

• статеве виховання (формування моральних взаємовідносин юнаків і дівчат, виховання культури інтимних почуттів: симпатії, дружби, кохання, підготовка студентів до створення здорової та щасливої сім’ї).

Усі напрями виховання студентської молоді тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного, мають самостійне теоретико-методологічне значення й утворюють цілісну систему виховання.