2. Управління житлово-комунальним господарством

Управління ЖКГ в Україні є чітко структурованим (див. рис. 1).

Рис. 1. Структура органів управління ЖКГ

На вищому рівні регулювання знаходиться Кабінет Міністрів України, який разом із уповноваженими центральними органами виконавчої влади (Держстандартом та Держжитлокомунгоспом) розробляє і затверджує стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг. Крім цього, існує центральний орган виконавчої влади – Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, на який покладено такі функції:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг;

2) організація в межах його повноважень розроблення і реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;

4) розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об’єктів житлового фонду;

5) забезпечення контролю за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів, нормативів, норм, порядків і правил та видання приписів щодо усунення порушень у межах, встановлених законодавством;

6) розробка типових договорів;

7) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг;

8) організація та виконання в межах повноважень робіт із стандартизації, метрології і підтвердження відповідності у сфері житлово-комунальних послуг;

9) ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону;

10) проведення моніторингу стану розрахунків за житлово-комунальні послуги;

11) нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону.

Зважаючи на безпосередню технологічну ув’язку усіх підприємств ЖКГ із постачальниками електроенергії та високу соціальну значущість, законодавством спеціально визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам й організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Інші центральні органи виконавчої влади залучаються до управління житлово-комунальним господарством в межах їх компетенції лише при розробці та реалізації державної політики у цій сфері. Так, Міністерство економіки України погоджує прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, проекти програм їх розвитку, забезпечує реалізацію державної цінової політики. Крім цього, Мінекономіки:

а) розробляє пропозиції щодо формування основ державної цінової політики та її реалізації, а також щодо удосконалення порядку цінового регулювання в окремих галузях;

б) здійснює державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, визначає методи та встановлює строки регулювання цін на загальнодержавних ринках;

в) прогнозує індекси споживчих цін та індекси цін виробників промислової продукції, а також відповідно до законодавства затверджує і погоджує ціни (тарифи);

г) здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

д) скасовує ціни (тарифи), затверджені з порушенням установленого порядку;

е) організовує роботу органів державного контролю за цінами (тарифами).

Міністерство фінансів України бере участь у:

а) підготовці загальнодержавних національних програм та забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;

б) розробці заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики;

в) підготовці та фінансуванні державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;

г) підготовці пропозицій щодо поліпшення стану розрахунків і платежів.

Наведені вище напрямки діяльності центральних органів виконавчої влади спеціально виокремлено з загального переліку численних функцій Мінекономіки та Мінфіну, щоб акцентувати увагу на тих напрямках, які безпосередньо стосуються діяльності житлово-комунального господарства.

Крім того, на центральні органи виконавчої влади покладаються завдання затвердження нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань ЖКГ, які мають реєструватись у встановленому законодавством порядку.

На регіональному рівні, коли йдеться про найбільші таксономічні одиниці – АР Крим, області та міста республіканського підпорядкування, – відповідні повноваження у сфері житлово-комунальних послуг належать Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Вони, зокрема, повинні:

а) забезпечувати дотримання вимог законодавства у сфері ЖКГ;

б) розробляти та реалізовувати регіональні та місцеві програми;

в) брати участь у розробці та реалізації державних програм у цій сфері;

г) здійснювати ліцензування певних видів господарської діяльності;

д) взаємодіяти з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів;

е) залучати небюджетні джерела фінансування для забезпечення виконання програм у сфері житлово-комунальних послуг;

є) здійснювати контроль цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та проводити постійний моніторинг стану розрахунків за них тощо.

На нижній ланці системи управління ЖКГ знаходяться органи місцевого самоврядування, на які покладено функції:

а) затвердження та реалізації місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробці та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

б) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

в) затвердження норм споживання і якості житлово-комунальних послуг;

г) здійснення постійного контролю за дотриманням норм чинного законодавства у сфері ЖКГ;

д) визначення виконавця житлово-комунальних послуг;

е) управління об’єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

є) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідного рівня та належної якості;

ж) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;

з) інформування населення про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

и) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на виконання житлово-комунальних послуг;

і) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;

ї) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства і т.п.

Усі названі вище органи повинні здійснювати (в межах своєї компетенції) контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг.

-3. Фінансова діяльність підприємств комунального обслуговування

-4. Фінансова діяльність підприємств житлового господарства

-5. Фінансова діяльність транспортних підприємств