Тема 11. Фінанси житлово-комунального господарства

1. Поняття і склад житлово-комунального господарства

Під житлово-комунальним господарством слід розуміти комплекс технічно, технологічно та територіально пов’язаних об’єктів, виробнича діяльність яких спрямована на максимально повне життєзабезпечення населених пунктів через надання основних та додаткових послу.

Основним завданням діяльності ЖКГ є задоволення потреб у відповідних послугах місцевого населення, суб’єктів підприємницької діяльності, установ і організацій, розташованих в межах населеного пункту та під юрисдикцією територіальної громади. При цьому діяльність ЖКГ має бути спрямована на ефективне виконання ряду функцій, зокрема виробничої, соціальної, екологічної, регуляторної та урбанізаційно-регіональної.

Виробнича функція означає забезпечення безперебійного надання підприємствами ЖКГ профільних послуг фізичним та юридичним особам в межах населеного пункту. Соціальна сприяє утворенню державних і місцевих фондів фінансових ресурсів на оплату пільг, субсидій, компенсацій та втрат у житлово-комунальному господарстві. Екологічна створює необхідні умови для безпечної експлуатації об’єктів ЖКГ, дотримання не лише норм і стандартів щодо якості наданих послуг, але й спеціальних обмежень природозахисного значення. Регуляторна забезпечує виконання встановлених правил експлуатації та утримання житлового фонду, відповідної тарифно-цінової політики надання житлово-комунальних послуг. Урбанізаційно-регіональна функція полягає у підтримці та сприянні розвитку населених пунктів, поліпшенні їх благоустрою і поточного стану на основі науково-технічного й інноваційного оновлення. Усі названі функції взаємозалежні та доповнюють одна одну.

Останнім часом у наукових дослідженнях робиться акцент на тому факті, що ЖКГ не лише виконує господарські функції з виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг споживачам, а, поряд з цим, надає допомогу малозабезпеченим верствам населення через механізм дотації, – зниження для окремих категорій споживачів розміру платежів за надані послуги.

За критерієм масштабу та прив’язкою до території можна розрізняти житлово-комунальне господарство загальнодержавне, регіональне, районне, міське, селищне. Ця класифікація є дуже близькою до тієї, в основу якої покладено систему управління. Слід зазначити, що вона також відображає рівні ієрархії, кожен з яких складається з попередніх і сам входить до наступного.

Усі складові ЖКГ доцільно розподілити і за формою власності. Як відомо, власність в Україні може мати форму приватної, колективної, державної. Остання, у свою чергу, розподіляється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

Об’єктами права комунальної власності є: майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів; державний житловий фонд; об’єкти житлово-комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи; транспорт; системи зв’язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території; майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб’єктами права власності.

Суб’єкти господарювання, які є виробниками і виконавцями житлово-комунальних послуг та у своїй сукупності складають житлово-комунальне господарство, не обов’язково належать до комунальної форми власності. Навпаки, згідно із завданням запровадження ринкових відносин та на виконання Закону України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки» передбачається якнайширше залучати на конкурсній основі суб’єктів усіх форм власності, створюючи таким чином ефективне конкурентне середовище. Узагальнимо сказане: належність до комунальної власності не визначає автоматичного включення до складу ЖКГ і навпаки.