5. Реформування міжбюджетних відносин в Україні

Сьогодні назріла гостра необхідність у реформуванні міжбюджетних відносин в Україні. Тому насамперед доцільно визначити основні передумови, які сприятимуть розвитку відносин між бюджетами (див. табл. 1).

Таблиця 1

Передумови розвитку міжбюджетних відносин в Україні

Передумови	Характеристика
Історичні	1) Можливість використання досвіду міжбюджетних відносин в період економічних реформ
Економічні	1) Необхідність проведення всебічного зміцнення доходної бази, розши­рення переліку власних доходів місцевих бюджетів 2) Об’єктивна потреба встановлювати план надходжень держбюджету для кожного району та міста, а також перераховувати додаткову дотацію від їх перевиконання 3) Необхідність надавати право вносити зміни до місцевих бюджетів, по­чинаючи з другого півріччя 4) Забезпечення прозорого механізму надання субвенцій, визначення окремих видатків 5) Потреба удосконалення місцевих податків і зборів як важливого дже­рела власних доходів місцевих бюджетів, а також реформування органі­заційної структури органів державної податкової служби
Суспільно-правові	1) Політика держави, що поширюється в області міжбюджетних відносин 2) Нагальна потреба в утворенні повноцінних органів самоврядування із виконавчими органами на рівні областей і районів 3) Необхідність здійснення розмежування функцій, повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади 4) Обрати модель надання суспільних послуг 5) Потреба в проведенні обґрунтування доцільності використання бю­джетних та податкових преференцій, контрактів органів влади 6) Наявність центральних органів виконавчої влади з питань регіональної політики та місцевого самоврядування
Організаційно-технічні	1) Необхідність створення єдиної інформаційно-аналітичної бази фінан­сових показників 2) Реформувати існуючу організацію місцевої виконавчої влади та місце­вого самоврядування. Зокрема, необхідно утворити повноцінні органи місцевого самоврядування із власними виконавчими органами на рівні областей і районів. В свою чергу, слід модернізувати інститут місцевих державних адміністрацій, надавши їм статус виключно місцевих органів виконавчої влади з контрольно-наглядовими функціями 3) Здійснити ефективне розмежування функцій, повноважень та сфер ві­дання між центральними та місцевими органами виконавчої влади, а та­кож між органами місцевого самоврядування різних рівнів
Соціальні	1) Необхідно докорінно підвищити роль органів місцевого самовряду­вання у розв’язанні проблем повсякденного життя людей, попередньо створивши для цього необхідні передумови 2) Підвищення рівня життя та зайнятості населення

На сьогодні можна виділити такі основні напрями реформування міжбюджетних відносин:

1) формування децентралізованої моделі організації міжбюджетних відносин, що має ґрунтуватися на таких принципах, як закріплення в законодавчому порядку розподілу дохідних джерел для виконання видаткової частини бюджету, розширення прав місцевих органів влади при формуванні власних бюджетів, розвиток фінансової автономії місцевого самоврядування;

2) розширення ресурсної бази регіонів завдяки закріпленню за місцевими бюджетами коштів, достатніх для виконання власних і делегованих повноважень. Статті 64–69 Бюджетного кодексу чітко закріплюють за бюджетами різного рівня податки і збори (обов’язкові платежі) у відповідних пропорціях. Таким чином, це положення дозволило створити стабільну ресурсну базу для регіональних і місцевих бюджетів, але й вона є недостатньою для забезпечення виконання функцій органами місцевої влади;

3) організація ефективного казначейського обслуговування місцевих бюджетів і контролю за використанням фінансових ресурсів, що надаються у вигляді трансфертів. У разі не витрачання у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано;

4) оптимізація правових відносин між державним бюджетом і обласними бюджетами, бюджетом АР Крим, бюджетами міст Києва та Севастополя; між обласним і бюджетами міст обласного значення та районів; районним і бюджетами міст районного значення, сіл та селищ. Останні отримують занижені обсяги трансфертних платежів із міських і районних бюджетів, які не дають змоги реалізувати регіональну політику в повному обсязі при делегуванні повноважень органами влади вищого рівня та не сприяють забезпеченню соціальних потреб населення;

5) чіткий розподіл відповідальності за видатками між органами державної та місцевої влади. Необхідно чітко розподілити в законодавчому порядку повноваження між органами державної та місцевої влади, знизити частку трансфертів у доходах місцевих бюджетів і підвищити податкові гарантії органів місцевого самоврядування. Це дасть змогу збалансувати місцеві бюджети за доходами та видатками.

Реформа міжбюджетних відносин в Україні є об’єктивною необхідністю, зумовленою відродженням повноцінного інституту місцевого самоврядування. Головною метою цієї реформи є створення системи міжбюджетних відносин, що відповідає новій конституційній природі державної влади та потребам розвитку місцевого самоврядування.

Удосконалення міжбюджетних відносин має здійснюватися на основі ідеології захисту інтересів, насамперед, місцевих бюджетів. Тому стратегія реформування міжбюджетних відносин полягає у зміцненні дохідної бази місцевих бюджетів, які є фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування. Крім цього, дана стратегія реформування невіддільна від процесу удосконалення як бюджетно-нормативних, так і податкових інструментів перерозподілу коштів між бюджетами з метою збалансування доходів і видатків бюджетів усіх рівнів.

Незважаючи на позитивну оцінку змін, що відбулися в міжбюджетних відносинах, чинний механізм бюджетного регулювання і вирівнювання потребує подальшого удосконалення, оскільки не створено фінансово-економічні умови для ефективного функціонування органів місцевого самоврядування, а міжбюджетні відносини продовжують функціонувати без достатнього врахування необхідності самоврядного розвитку територій.