Договір страхування

Нормативне поняття договору страхування закріплено в Цивільному кодексі, Господарському кодексі України і Законі України "Про страхування".

Згідно зі ст. 354 ГК договором страхування є договір, за яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Закон "Про страхування" під договором страхування розуміє письмову угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначені у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону).

Передбачене ГК та Законом України "Про страхування" поняття договору страхування дещо відрізняється від поняття, яке дається у ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати платежі та виконувати інші умови договору.

За юридичними ознаками договір страхування є оплатним, взаємним, ризиковим (алеаторним), диспозитивно реальним правочином.

Договір страхування є оплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію (страхові платежі), а страховик несе ризик настання страхового випадку і за наявності останнього здійснює страхову виплату. Договір страхування залишається оплатним і тоді, коли страховий випадок не настає, оскільки договір був укладений у розрахунку на зустрічне надання з боку страховика у вигляді отримання від нього страхової виплати.

Договір страхування є двостороннім договором, оскільки прав та обов'язків набувають обидві сторони - страховик і страхувальник.

Взаємний характер договору страхування обумовлений тим, що обидві сторони приймають на себе одна перед іншою обов'язки: страхувальник - повідомляти відомості про зміну страхового ризику, виплачувати страхові внески, якщо страхова премія не була сплачена повністю вже при укладенні договору, повідомляти страховика про настання страхового випадку тощо, а страховик - здійснити страхову виплату тощо. При призначенні в договорі вигодонабувача стороною в договорі залишається страхувальник, який виконує свої обов'язки, якщо перерозподіл обов'язків не передбачений в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз зазначеної норми ЦК дає підстави для висновку, що договір страхування може розглядатися як реальний договір, якщо умовами договору або законом не визначено консенсуальний характер договору страхування.

Реальність договору страхування полягає в тому, що він вважається укладеним, тобто таким, що породив правові наслідки як юридичний факт, з моменту вчинення певної дії, а саме: внесення першого страхового платежу.

Консенсуальний договір страхування має передбачати умову про те, що договір набирає чинності з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами. Тоді сплата страхової премії (страхових платежів) проводитиметься на виконання раніше укладеного сторонами консенсуального договору страхування.

Договір страхування є ризиковим (алеаторним) правочином. Страхування носить ризиковий (алеаторний) характер, оскільки неможливо передбачити, який розмір страхової виплати належатиме до настання страхового випадку і здійснення виплати страховиком.

При здійсненні страхування досить широко використовуються такі його різновиди, як співстрахування та перестрахування.

Співстрахування - це страхування предмета договору страхування кількома страховиками на підставі одного договору страхування (ст. 986 ЦК; ст. 11 Закону). Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 981 ЦК договір страхування укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми має наслідком недійсність договору страхування.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), який страховик передає страхувальнику разом з правилами страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником перового страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 983 ЦК).

Відповідно до ст. 982 ЦК істотними умовами договору страхування є:

• предмет договору страхування,

• страховий випадок,

• розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума),

• розмір страхового платежу і строки його сплати,

• строк договору

• інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування повинен містити:

• назву документа;

• назву та адресу страховика;

• прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

• прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

• зазначення предмета договору страхування;

• розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

• розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

• перелік страхових випадків;

• розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

• страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

• строк дії договору;

• порядок зміни і припинення дії договору;

• умови здійснення страхової виплати;

• причини відмови у страховій виплаті;

• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

• інші умови за згодою сторін;

• підписи сторін.

Відповідно до ст. 980 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, розпорядженням та користуванням майном (майнове страхування);

3) відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий випадок тісно пов'язаний зі страховим ризиком, який є однією з центральних категорій страхування.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий ризик відрізняється від страхового випадку, бо є подією, настання якої лише передбачається у майбутньому, тоді як страховий випадок - це подія, яка уже настала і яка викликала обов'язок страховика здійснити страхову виплату.

Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону). Страхова сума визначає верхню межу (ліміт) розміру зобов'язань страховика при настанні страхового випадку і може бути встановлена за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування у цілому. Порядок визначення страхової суми залежить від виду страхування.

Залежно від розміру страхової суми визначається розмір страхового платежу та страхової виплати.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону). Зі сплатою страхового платежу (першого внеску) за загальним правилом пов'язане набрання договором страхування чинності (ст. 18 Закону). Страховий платіж за домовленістю сторін може сплачуватися як одночасно, так і кількома послідовними внесками. Несплата першого (у разі якщо договір страхування набирає чинності до його сплати) або чергового страхового платежу у встановлені договором страхування строки є підставою для його дострокового припинення (ст. 997 ЦК; ст. 28 Закону).

При настанні страхового випадку страховик зобов'язується здійснити страхову виплату, тобто зобов'язується виплатити певну грошову суму в розмірі і порядку відповідно до умов договору страхування (п. З ч. 1 ст. 988 ЦК; ст. 9 Закону). Вона здійснюється в межах страхової суми і не може її перевищувати.

Закон "Про страхування" розрізняє поняття "страхова виплата" і "страхове відшкодування".

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Фактором, який впливає на зменшення страхового відшкодування, є франшиза.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Строк договору страхування - це період у часі, протягом якого учасники страхових відносин здійснюють належні їм права та виконують покладені на них обов'язки.

Як істотна умова строк договору страхування перебуває у прямій залежності від страхового ризику: чим більший строк чинності договору страхування, тим вища ймовірність настання страхового випадку (реалізації страхового ризику) і тим більший розмір страхового платежу.

З моменту набрання договором страхування чинності (внесення першого страхового платежу, якщо інше ним не передбачено) страховик за умови настання страхового випадку зобов'язується здійснити страхову виплату згідно з умовами страхування.

Закінчення строку, на який укладено договір страхування, припиняє його дію і за загальним правилом звільняє сторони від взятих на себе зобов'язань, крім зобов'язань, які виникли під час його чинності.

Можливе також дострокове припинення чинності договору страхування з підстав, передбачених законом або договором.

Договір страхування може бути змінено, припинено з підстав та в порядку, визначеному положеннями ЦК про договори, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним законодавством.

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення строку дії;

2. виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4. ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності;

5. ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6. прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Підставами недійсності договору страхування можуть бути підстави для визнання правочинів недійсними, передбачені статтями 215-236 ЦК.

З цих підстав договір страхування вважатиметься недійсним у випадках:

• невідповідності його цивільному законодавству та іншим правовим актам;

• вчинення фіктивного та удаваного правочину;

• укладення договору під впливом помилки, обману.

ЦК у ст. 998 та Закон "Про страхування" (ст. 29) передбачають особливі випадки визнання договору страхування недійсним.

Договір страхування визнається судом недійсним, якщо:

• його укладено після настання страхового випадку;

• об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Контрольні запитання:

1. Порівняйте поняття «податок», «збір», «мито».

2. Розкрийте ознаки податку.

3. Які функції виконують податки?

4. Класифікуйте види податків.

5. Які податки в Україні сплачують фізичні, юридичні особи?

6. Що таке страхування?

7. Визначте суб’єкти та об’єкти правовідносин у сфері страхування.

8. Охарактеризуйте форми страхування в Україні.

9. Дайте характеристику договору страхування.

10. Визначте зміст договору страхування.

11. Що може бути предметом договору страхування?

12. Що таке страховий випадок і страховий ризик?

13. Охарактеризуйте поняття «страховий випадок», «страховий ризик», «страхове відшкодування».

14. Визначте категорію «строк договору страхування» та умови його припинення.

15. Вкажіть підстави визнання договору страхування недійсним.