Визначення життєздатності

Під життєздатністю насіння розуміють вміст у насіннєвому ма­теріалі живих зерен, виражений у відсотках. її визначають, якщо необхідно швидко отримати інформацію про якість насіння, що перебуває у стані спокою, або потребує тривалого пророщування, а також для з'ясування причин низької схожості насіння. Найпо­ширеніший біохімічний тетразольно-топографічний метод визна­чення життєздатності.

Живі зародки, оброблені тетразолхлоридом (або бромідом) на­бувають червоного (малинового) кольору, а мертві залишаються незабарвленими.

Визначення життєздатності проводять за двома пробами по 100 зернин у кожній, відібраними з насіння основної культури від ви­значення чистоти. Для аналізу готують 0,5%-й розчин тетразолу (5 г тетразолу розчиняють у 1000 см³ дистильованої або свіжокип’яченої води). Розчин можна використовувати повторно, зберіга­ючи у холодильнику в темній щільно закритій посудині.

Проби насіння замочують у воді протягом 15—18 годин (зручно на ніч) за температури 20°С, а свіжозібраного — 10—15°С. Зерна, що легко розрізуються, не замочують.

Набряклі зерна розрізують навпіл:

• зернові — вздовж зародка на 2/3 ендосперму;

• зернобобові, технічні — на дві сім'ядолі вздовж корінця.

їх кладуть у хімічну склянку з водою, промивають декілька ра­зів, заливають розчином тетразолу й залишають на 1 годину ЗО хвилин за температури 20°С або 40—45 хвилин за температури 30°С. Якщо забарвлення тканин зародка слабке, термін обробки подов­жують ще на 30—60 хв. Насіння зернобобових культур після замо­чування розрізують на дві половинки й знімають насіннєву обо­лонку. Половинки витримують у розчині тетразолу протягом 3—4 годин за температури 30°С. Потім розчин зливають, половинки декілька разів промивають водою, розкладають на фільтрувальному папері і

Енергію проростання визначають в одному аналізі зі схожістю, але підрахунок нормально пророслих зерен проводять раніше. На­приклад, у більшості зернових культур її визначають по закінченні З діб пророщування, а схожість — 7 діб, і виражають у відсотках нормально пророслих зерен у пробі, взятій для аналізу. При про­рощуванні свіжозібраного насіння (за зниженої температури) енер­гію проростання визначають на 2 доби пізніше строку, встановле­ного для визначення цього показника; відповідно на такий же строк збільшують час обліку схожості.

При обліку схожості підраховують всі пророслі і непророслі насінини, розподіляючи їх на такі групи: нормально пророслі, не­нормально пророслі, набряклі Й загнилі. До нормально пророслих насінин відносять ті, у яких найважливіші органи (корінці, підсі-м'ядольне та надсім'ядольне коліна, росток) добре розвинуті, без дефектів, пошкоджень та загнивання.

У культур, насіння яких проростає кількома зародковими ко­рінцями (зернові колосові культури), до нормально пророслих на­сінин відносять ті, що мають не менше двох нормально розвину­тих корінців, більших за довжину зерна, й росток розміром не менше половини його довжини. У ячменю і вівса довжину ростка (кільчика) визначають за тією його частиною, що вийшла за межі квіткових лусок.

У гороху, кукурудзи, проса та інших культур, які проростають одним корінцем, до нормально пророслих відносять насінини, що мають розвинутий головний зародковий корінець розміром біль­шим за довжину зерна й сформований росток. У нормально про­рослих насінин соняшнику сім'ядолі повинні легко звільнятися від плодової й насіннєвої оболонок.

Схожість насіння визначають як середнє арифметичне з чоти­рьох повторень, а їхні допустимі відхилення наведені в табл. 14.

Таблиця 14. Допустиме відхилення повторень від середнього арифметичного значення визначення схожості, %

Середнє арифметичне значення схожості, %	Допустиме відхилення повторень (%), від середнього
99 97-98 95-96 92-94 88-91 83-87	±2 ±3 ±4 ±5 ±6 ±7

Х Х

Х

Х Х

Схема 3. Проби з п'яти пунктів

Відібрані точкові проби після встановлення їхньої однорідності з'єднують в об'єднану пробу. В об'єднаній пробі міститься, як пра­вило, більше насіння, ніж необхідно для середньої проби. Так, якщо у кожній точці відібрано приблизно по 150 г зерна, то об'єднана проба становитиме більше 2 кг, середня ж — повинна бути 1 кг. Для виділення середньої проби можна застосовувати спеціальні прилади — дільники. Але частіше середню пробу виділяють вручну методом квартування (навхрестного ділення). Для цього насіння об'єднаної проби висипають на гладеньку поверхню, ретельно перемішують двома планками й розрівнюють у вигляді квадрата товщиною шару до 1,5 см для дрібнонасінних культур і не більше 5 см — для крупнонасінних, а потім ділять за діагоналями на чотири трикутники. Насіння двох протилежних трикутників об'єднують у середню пробу.

Готуючи насіння для аналізу в держнасінінспекцїї, виділяють три середні проби:

• першу (одна з двох пар трикутників) вміщують у чистий тка­нинний мішечок, куди кладуть етикетку з характеристикою партії; мішечок зав'язують шпагатом, кінці його пломбують, опечатують або заклеюють папером з підписом особи, яка відібрала пробу, і приклеюють зовнішню етикетку. Вона призначається для визна­чення чистоти, схожості, життєздатності, маси 1000 зерен;

• другу (один з двох залишкових трикутників) кладуть у чистий скляний посуд або поліетиленовий мішечок, герметизують і етикеткують. Вона призначена для визначення вологості й заселе­ності насіння шкідниками;

• третю (останній трикутник) кладуть у паперовий пакет, ви­користовуючи для аналізу на зараженість хворобами.

При внутрішньогосподарському контролі обмежуються відбиран­ням двох середніх проб (визначення частоти, схожості, життєздатно­сті, маси 1000 зерен, вологості й заселеності шкідниками), а якщо до аналізу приступають негайно — лише однією першою пробою.