Визначення маси 1000 насінин

З насіння основної культури після ретельного перемішування відраховують без вибору дві робочі проби по 500 зернин і зважу­ють з точністю до сотої долі грама. Якщо для відліку проб не вистачає насіння з однієї наважки, використовують другу.

Розходження між повтореннями не повинно перевищувати 3% від їх середньоарифметичного. При суттєвому розходженні відлі­чують третє повторення. Результат обчислюють за тими двома, які вкладаються у допустиме розходження.

Масу 1000 насінин обчислюють як суму результатів двох повто­рень і заокруглюють до першого десяткового знаку.

Визначення травмованості

Як уже згадувалось вище, бідою насінництва є травмування на­сіння внаслідок збирання й переробки урожаю невідрегульовани-ми машинами й механізмами. Тому у системі внутрішньогоспо­дарського контролю цьому питанню слід приділяти особливу ува­гу. Насамперед необхідно вчасно сигналізувати комбайнерам про надмірне механічне пошкодження насіння.

Порядок визначення ступеня травмованості насіння такий:

1. З насіння основної культури, виділеного при аналізі чистоти, відраховують дві робочі проби по 100 зерен.

2. З кожної проби виділяють і підраховують макротравмовані зерна (з видимими неозброєним оком від членованими частинами зерна).

3. Залишок проби кладуть у скляний посуд, заливають розчи­ном анілінового барвника, що використовується у побуті для фар­бування вовняних тканин (табл. 15), й ретельно перемішують.

(наприклад, 25/1, 25/2). Партії насіння різних культур і сортів од­ного року урожаю не повинні мати однакових номерів.

Загальна схема формування проб наведена нижче (схема 2).

Залежно від способу зберігання насіння для відбору точкових проб застосовують щупи різних систем або пробовідбірники.

Мішковим щупом точкові проби беруть із зашитих або зав'яза­них мішків. Він повинен бути такої довжини, щоб його робоча частина (жолобок) сягала середини мішка. Від партій насіння, що зберігається насипом у буртах, засіках, бункерах, а також з розши­тих мішків та транспортних засобів точкові проби відбирають ко­нусним або циліндричним щупом.

Точкові проби насіння з поганою сипкістю (наприклад, злакові трави) беруть з відкритих мішків вручну. Це робиться так: витяг­нуті пальці щільно складають в «човник», великий палець кла­деться в заглиблення долоні й рука вводиться на необхідну глиби­ну; потім пальці розводять і відбирають жменю насіння.

У табл. 6 наводиться кількість мішків, що виділяється для від­бору точкових проб насіння зернових, зернобобових, круп'яних культур і соняшнику.

Таблиця 6. Норма відбирання точкових проб насіння зернових, зернобобових, круп'яних культур і соняшнику

Кількість мішків
у партії (контрольній одиниці), шт.	виділених для відбирання проб
до 5 Всі 6-30 Кожен третій, але не менше 5 31-400 Кожен п'ятий, але не менше 10 401 і більше Кожен сьомий, але не менше 80

Щоб невелика за розмірами середня проба дійсно репрезенту­вала партію, її складають з невеликих порцій насіння — точкових проб, відібраних у різних місцях.

З кожного виділеного мішка відбирають одну точкову пробу. Місця відбору чергують, відбираючи точкові проби у верхній, се­редній і нижній частинах мішка.

Від насіння, що зберігається насипом на току, в засіках або транс­портних засобах, проби беруть у п'яти пунктах згідно із схемою 3.

У кожному з позначеного на схемі місці насипу відбирають з трьох точок проби насіння: у верхньому шарі (на глибині 10-20 см від поверхні), у середньому і нижньому (біля підлоги).

Насіння основної культури

Відхід

Схема 2. Аналіз середньої проби № 1

Якщо одне з повторень відхиляється більше допустимого, схо­жість обчислюють за трьома близькими повтореннями; енергію проростання обчислюють за тими ж повтореннями. У випадках, коли результати двох повторень виходять за межі допустимих від­хилень, аналіз повторюють.