5. Особливості меп у сфері торгівлі послугами. Сот і торгівля послугами

Міжнародна торгівля послугами за своїм економіч­ним змістом суттєво не відрізняється від торгівлі това­рами. Тому практично всі теорії міжнародної торгівлі можна застосовувати і до торгівлі нефакторними послу­гами. Практика свідчить, що міжнародна торгівля послугами виявилася переобтяжена всілякими обме­женнями навіть більше, ніж торгівля товарами. У стат­ті І Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТС), прий­нятій у межах СОТ у 1994 p., передбачено чотири спосо­би надання послуг:

транскордонна поставка;

споживан­ня за кордоном;

комерційна присутність;

присутність фізичних осіб.

Як видно з таблиці 3, різноманітні види поставки послуг відрізняються один від одного за двома основними ознаками: за місцем перебування постачальника і споживача послуги в момент надання послуги; за громадянством або місцем реєстрації осіб, які споживають чи поставляють послуги (перше сто­сується фізичної особи, друге — юридичної особи).

Вказані критерії містяться в «Керівництві зі стати­стики міжнародної торгівлі послугами», розробленому такими міжнародними організаціями, як Статистична комісія ООН, СЕК ООН, ОЕСР, Міжнародний валютний фонд, ЮНКТАД, COT).

Інструменти торговельної політики, що використо­вуються для обмеження торгівлі послугами, ті самі, що й у торгівлі товарами. Подібність інструментів ґрунту­ється на тому, що торгівля більшості послуг супрово­джує торгівлю товарами і у такий спосіб підпадає під обмеження, які накладаються на торгівлю товарами. Деякі відмінності спричинені тим, що торгівля певни­ми послугами пов'язана не з товарами, а з рухом капіта­лу, способи регулювання якого відрізняються від регу­лювання торгівлі товарами. Водночас універсальні принципи та інструменти, які використовуються в тор­гівлі товарами тривалий період, в торгівлі послугами часто не застосовуються. Проте існує низка різноманіт-гшх національних методів регулювання зовнішньої тор­гівлі послугами: кількісні обмеження імпортованих послуг; обов'язкові розцінки та тарифи; дискримінаційні податки на імпортовані послуги; спеціальні правила для нерезидентів, закладів та компаній з іноземним капіталом тощо; система ліцензування.

Таблиця 3

Способи надання послуг закласифікацією ГАТС

Транскордонна поставка	Споживання за кордоном	Комерційна присутність	Присутність фізичних осіб, які надають послуги
Транскордонна торгівля, тобто ситуація, коли постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Такий спосіб продажу послуги майже ідентичний до продажу товарів у міжнародній торгівлі, наприклад, надання юридичної консультації з-за кордону за допомогою зв'язку (телефон, факс, e-mail, Internet) або участь у кореспондентські й навчальній програмі закордонного навчального закладу	Споживання за кордоном, тобто ситуація, коли споживач із однієї країни придбає та споживає послугу на території іншої країни. У такому випадку різниця порівняно з торгівлею товарів полягає в тому, що послуга та продавець послуги не переміщуються через кордон, його перетинає споживач послуги, наприклад, виїзд за кордон на навчання або лікування	Комерційна присутність у країні надання послуг, тобто ситуація, коли фірма, що надає послугу, перетинає кордон та перебуваючи на території даної країни, відкриває представництво чи дочірню фірму, через які здійснює надання послуги. Сама послуга та її споживач у цьому випадку через кордон не переміщується	Присутність фізичних осіб, які надають послугу, тобто ситуація, коли послуга втілена безпосередньо в діяльності людей, які приїздять з-за кордону в країну, де перебуває споживач, наприклад, приїзд з-за кордону іноземного персоналу закордонного банку, який відкриває своє представництво в даній країні

Бар'єри в торгівлі послугами встановлюються за до­помогою національного законодавства, адміністратив­них розпоряджень, відомчих інструкцій, невизнання іноземних кваліфікаційних сертифікатів, дипломів та ін. Проблема лібералізації торгівлі послугами ускладнюється тим, що лише частину послуг надають шляхом перетину кордону (як це відбувається в торгів­лі товарами). Значна частина іноземних та національ­них (у випадку продажу іноземцю) послуг надається безпосередньо на національній території.

У табл. 4. наведено перелік бар'єрів, що діють у торгівлі послугами. Вони стосуються двох основних напрямів обмеження торгівлі послугами: доступу на ринок та обмеження надання національного режиму.

Прямі дискримінаційні внутрішні бар'єри в торгівлі послугами створюються у формі внутрішніх адміністра­тивних чи законодавчих норм, які визначають частку іноземних послуг, що можуть бути використані у певних галузях виробництва послуг. Інколи ці бар'єри виража­ються в забороні та обмеженні використання іноземних послуг в деяких галузях. Більшість з них запроваджують для захисту життєво важливих національних, культурних, соціальних та політичних інтересів. Основним мето­дом подолання таких бар'єрів є використання національ­ного режиму щодо регулювання імпорту іноземних послуг або їхнього виробництва в країні споживання.

Непрямі дискримінаційні бар'єри стосуються обме­ження переміщення іноземних факторів виробництва послуг (фізичні особи, інформаційні потоки, капітало­вкладення). Як правило, ці заборони та обмеження без­посередньо не пов'язані з виробництвом та збутом послуг. Вони мають загальний характер і тому відчутно не впливають на міжнародний обмін послугами. Лібера­лізація цих бар'єрів відбувається шляхом підписання широких угод, складовими яких є обмін послугами.

Прямі недискримінаційні бар'єри в торгівлі послуга­ми — це складні системи організації окремих видів виробництва і поставки послуг. Наприклад, державна монополія на телевізійну систему чи залізничні переве­зення, запровадження фіксованих тарифів на телевізій­ні передачі на такому рівні, за якого значна частина потенційних виробників послуг виявиться неконкурен­тоспроможною. Усунення таких видів бар'єрів вимагає радикальних змін внутрішніх правових та адміністра­тивних основ організації виробництва, та торгівлі по­слугами в окремих країнах.

Таблиця 4