7.6. Моделі педагогічної профілактики адиктивмої поведінки

На сьогодні існує п'ять моделей профілактики:

• модель моральних принципів підкреслює те, що використання психоактивних речовин є аморальним та неетичним; як правило, він набуває форми кампаній публічного вмовляння, яке часто проводять релігійні групи, а також політичні та громадські рухи, що зважають на такі принципи, як патріотизм, самопожертва заради загального добробуту. Моральний підхід здається найефективнішим у часи широкого релігійного відродження, а також активних фаз соціальних рухів, коли більшість населення залучено до загальноальтруїстичних заходів і соціальний контроль індивідуальної поведінки є найбільш сильним;

• модель залякування грунтується на твердженні, що населення можна змусити не вживати наркотичні речовини, якщо інформаційні кампанії будуть підкреслювати небезпеку такої поведінки;

• модель фактичних знань, або когнітивна, докладає зусиль для покращання способів передачі та отримання інформації про наркотики; є думка, що програми фактичних знань ефективніші стосовно осіб, які мають певний досвід уживання психоактивних речовин;

• модель афективного навчання полягає у застосуванні афекгивних підходів - навчальних методик, які фокусуються більшою мірою на корекції деяких особистісних дефіцитів, ніж на проблемі власне вживання наркотичних речовин; визначальним принципом є той, що тенденція вживання може зменшуватися або зникнути, якщо такі дефіцити будуть подолані. Проблеми, які ідентифікують у таких програмах, стосуються самооцінки, визначення та прояснення особистісних цінностей, прийняття рішень, навичок подолання та зменшення тривоги, розпізнавання соціального тиску;

• модель покращення здоров'я може бути використана як непрямий підхід до освіти в галузі наркотиків. Оздоровчі програми заохочують розвиток альтернативних звичок. Цей підхід особливо корисний для людей, які здатні турбуватися про своє здоров'я;

Профілактичну роботу з позицій підходу нормалізації базують на наступних принципах:

1. розширення розуміння причин, у зв'язку з якими людина звертається до наркотиків, вивчення цих причин;

2. важливість заходів, які не дозволяють випадковим споживачам стати залежними;

3. інформація щодо ризику вживання наркотиків повинна бути подана разом з інформацією про ризик, пов'язаний із вживанням алкоголю та тютюну;

4. образ залежної від наркотиків людини повинен бути демістифікований і зведений до реальних пропорцій. На саму цю тему слід зняти табу та властиві їй емоційні та сенсаційні обертони;

5) ініціативи, які включають соціоекономічну та культурну емансипацію, здаються кориснішими, ніж залякуючи повідомлення.

Ідеї профілактики з позицій підходу нормалізації є найбільш гуманними. Профілактика вживання психоактивних речовин повинна базуватися не на заборонах і боротьбі з неі^ативним, а на сприянні росту можливостей особистості розв'язувати складні життєві ситуації та робити здорові життєві вибори.

Профілактичну роботу з ірупами ризику ведуть у школах, виховних закладах тощо.

Профілактичні програми позбавлення від залежності базуються на тому, шо одужання людини відбувається при утриманні від психоактивних речовин і на можливості застосування власного потенціалу особистості, на вірі в кожну особу, котра здатна зрозуміти власне зростання. Цей чинник життєво важливий для одужання від алкоголізму та наркоманії.

Профілактична робота з дітьми, які вживають наркотичні речовини, особливо погребує використання внутрішніх ресурсів сім'ї. Зокрема, слід звернути увагу на такі напрями: посилення зв'язків із батьками; профілактика та подолання асоціальної поведінки.

Забезпеченню нормальних стосунків з дітьми у сім'ї досить часто заважають деякі особисті якості батьків. Серед них: надзвичайна емоційна чутливість, афективність (збудженість, нестабільність настрою, невитриманість, нетерплячі ісгь, роздратованість), тривожність (хвилювання без будь-яких підстав), звідси гіперопіка, прагнення зробити все для дитини наперед, гіперсоціальність, коли виховання має занадто зарегламентований характер, без урахування індивідуальності дитини. Гіперсоціалізація позначена підвищеною принциповістю у ставленні до дітей, надзвичайною вимогливістю, нав'язуванням дітям численних правил і різних умовностей; моралізуванням, часто безпідставним і малоефективним; нетерпимістю до недоліків, невмінням і небажанням йти на компроміс, вибачати; непослідовністю у стосунках з дітьми; неадекватністю ставлення до дитини у різні періоди її жи гтя; недовірою до дітей, їхніх можливостей.

Соціальному педагогу важливо сформувати у батьків готовність до прийняття допомоги з боку навчально-виховних закладів, медичних працівників, психологічної служби, центрів соціальної адаптації молоді, а не приховувати проблему в своїй сім'ї, намагатися підтримувати дитину в її прагненні перебороти хибну пристрасть.

При підтвердженні підозри щодо вживаних дитиною наркотичних засобів батькам слід посилити нагляд за її поведінкою, колом друзів, розробити тактику спілкування з нею, підготувати її до самостійного прийняття рішення позбутися хибної звички, а в разі необхідності - звернутися до анонімної наркологічної служби.

Виховна практика показує, що особливу увагу слід приділяти неблагополучним сім'ям, а також сім'ям, що припускаються помилок у вихованні дітей.

Розв'язання багатьох соціально-економічних завдань сьогодні вимагає гуманізації діяльності різних типів навчально-виховних закладів. Вони покликані створити умови для реалізації ідей гуманістичної педагогіки, спрямованих на розвиток інтелекту, духовності, моральності творчого підприємництва особистості, уміння адаптуватися до динамічних умов середовища.