2) Основними завданнями вторинної профілактики є:

• визначення рівнів інформованої учнів про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

• вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адиктивної поведінки;

• виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

• вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують, і на цій основі встановлення осіб групи «ризику»;

• діагностика мотивів адиктивної поведінки учнів;

• визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

• вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;

• знайомство з сім'єю, вивчення її соціально- психологічного клімату;

• бесіди з іншими вчителями-предметниками;

• спостереження за поведінкою учня на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

• організація безпосереднього спілкування з учнями;

• спостереження за учнем групи «ризику» у педагогічно-

значущих ситуаціях тощо.

3) Третім типом педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих алкоголізмом та наркоманією. Здійснюється вона на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

• на основі встановлених іруп «ризику» здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

• створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів в умовах соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочутт я тощо;

Зокрема, у загальноосвітній школі педагогічна профілактики адитивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем- предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності медичними спеціалістами (лікар-нарколог) та правоохоронними (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) службами.

При плануванні роботи з дітьми щодо профілактики вживань наркогенних речовин необхідно враховувати:

1) в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діагностики профілактичного характеру. У даному випадку загальновиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості;

2. яке місце відводиться спеціальним заходам. До спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередженні адиктнвної поведінки учнів;

3. як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи.

Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтовно від 10-15% для молодших школярів до 60-70% для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загальновиховні та спеціальні форми не с абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб практики.

Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає відповідно комплексної методичної системи попередження адиктнвної поведінки учнів.