7.5. Типи і завдання педагогічної профілактики адиктивної поведінки

Профілактика зловживання психоакгивними речовинами розуміється як комплекс соціальних, освітніх та медико- психологічних заходів, спрямованих на запобігання поширення й вживання психоакгивних речовин, а також на попередження розвитку й ліквідації негативних особистісних, соціальних і медичних наслідків зловживання Г1АР (бездоглядність, злочинність, ріст супутніх наркоманії захворювань).

На основі термінології ВООЗ у визначенні типів профілактики та особливостей об'єкту профілактичною впливу виділяються такі тини педагогічної профілактики адиктивної поведінки:

1) первинна педагогічна профілактика, що передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин.

Завданнями первинної профілактики є:

• для молодшого шкільного віку:

• формування моральних понять, що пов'язані із почуттями бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

• виховування вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості;

• формування уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у відношеннях до самої себе та інших людей;

• формування необхідних загальних та специфічних психологічних умінь та навичок, що є основою формування морально-психологічної стійкості людини;

• попередження ранніх проявів неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички.

• для учнів підліткового віку:

• виховування правильного розуміння природи дії наркогенних речовин, особливостей їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків зловживань;

• формування понять про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

• виховання культури потреб, бажань, захоплень підлітків;

• формування понять про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких антиособистісних захоплень - паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;

• виховування свідомого бережливого ставлення до свого здоров'я, власного організму, формування уміння раціонально використовувати його психологічні можливості;

• стимулювання саморегуляції власних психо-фізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

• формування науково обгрунтованих уявлень про анатомо­фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

• формування основ моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами.

• для старшокласників:

• формування досвіду антинаркогенноспрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та антиособистісно- спрямованих форм поведінки;

• формування чітких уявлень старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

• створення умов для самореапізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

• формування чітких наукових понягь про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

• формування психологічної готовності особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації,

• виховання правильних уявлень особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами.

Реалізація вказаних завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального предмету відповідної антинаркогенної інформації та у позакласній виховній роботі.