6.2. Змістовна сутність моніторингу

Якісний рівень виховання забезпечується «в світі за допомогою відповідних технологій, що отримали назву моніторингу. Перш ніж розглядати можливі показники виховної діяльності закладу освіти, здається доцільним з'ясувати, що ми розуміємо під поняттям «моніторинг», зокрема виховання, це дасть змогу також скласти найбільш дієву систему індикаторів і показників визначення результативності (якості) виховання як об'єкта моніторингового дослідження.

Популярність моніторингу як засобу дослідження та оцінювання будь-якого об'єкта чи системи зростає в усьому сві ті з року в рік. Уперше моніторинг був використаний в екології, потім поступово перекачував до сфери виробництва, банківської справи та фінансів, медицини та освіти.

Нині оцінка якості освіти і виховання стала одним із найважливіших показників, за якими визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави. Основою сучасних моніторингових досліджень у галузі освіти і вихгзання є точні масові педагогічні вимірювання, пов'язані з об'єктивним оцінюванням досягнутого учнями і студентами рівня вихованості і навченості та встановленням його відповідності державним стандартам.

Отже, проблема організації діяльності моніторингових служб та проведення порівняльних моніторингових досліджень з метою одержання об'єктивної та повної інформації про досягнутий системою освіти і виховання України стан надзвичайно багатогранна й особливо актуальна для нашої держави у період докорінного реформування як самої системи освіти і виховання, так і системи державного управління нею.

Сферою педагогічної діяльності і водночас об'єктом теоретичних досліджень моніторинг, як система збирання та розповсюдження інформації про якість освіти, що забезпечує безперервне відстеження її стану і прогноз розвитку, став зовсім недавно, хоча як феномен педагогіки та управління освітою, зародився у першій третині XX століття.

Проте саме поняття «моніторинг» (від лат. - нагадування, застереження, вказівка, з англ. - відстеження, контроль) у педагогічній літературі й освітянській практиці тлумачиться неоднозначно. Нині широко та рядоположно вживаються такі терміни й поняття, як «Моніторинг - аналіз (самоаналіз)», «Моніторинг - педагогічна діагностика», «Моніторинг - експертиза», «Моніторинг - тестування», «Моніторинг - анкетування», «Моніторинг - опитування», «Моніторинг - аналітичне дослідження» тощо. Дуже часто вони не пояснюються, що вносить певний хаос в розуміння дефініцій.

Це зумовлено, на нашу думку, різними підходами авторів до тлумачення тих чи інших процесів, а також багатоаспектністю, багатовимірністю й суперечливістю складових, що входять до тих чи інших термінів і понять.

Перш ніж розібратися в тих поліморфних визначеннях, що стосуються проблеми моніторингу виховної діяльності, зазначимо, що ми не будемо торкатися проблеми моніторингу якості освіти, діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, стандартів освіти, тестування в освіті. Ці проблеми достатньо викладені у працях І.Є. Булах, Г.В. Єльнікової, В.А. Кальнея, О.І. Локшиної, Т.О. Лукіної, І.В. Маслікова, С.М. Шведова, С.Є. ІІІишова, у Віснику «Тестування і моніторинг в освіті».

При цьому зазначимо, що наші міркування грунтуються на останніх досягненнях педагогічної науки та не претендують на вичерпність і відповідають власному розумінню проблеми, що грунтується на аксіологічному й парадигмальному підходах.

У «Сучасному словнику іншомовних слів» моніторинг визначається як:

1. постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам;

2. спостереження за довкіллям, оцінка й прогноз його стану у зв'язку з господарською діяльністю людини;

3. збір інформації для вивчення громадської думки стосовно якогось питання [34,464].

Останнім часом термін «моніторинг» часто вживається стосовно педагогіки. І в науковій літературі, і в методичних розробках він асоціюється з процедурою систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях [25,11].

З точки зору методологів та теоретиків, моніторинг в освіті, або освітній моніторинг слід розглядати як систему збору, обробки, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, що орієнтована на інформаційне забезпечення управління, дозволяє робити висновки про стан об'єкта у будь-який момент часу та дає прогноз його розвитку [З, 27], як «комплекс процедур щодо спостереження, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта» [11, 52], як узагальнене, комплексне оцінювання ефектиглості функціонування всієї системи освіти на основі системного аналізу всіх факторів [18, 8], як «система організації збору, зберігання, обробки та розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує систематичне відслідковування за її станом, прогнозування її розвитку і проектування заходів стосовно її вдосконалення [23], як неперервне стеження за станом навколишнього середовища з метою попередження небажаних відхилень за найважливішими параметрами (М. Реймерс).

Моніторинг завжди характеризується систематичністю спостережень і має превентивний характер. Будь-який усвідомлений розвиток неможливий без супроводжуючого відслідковування для спрямування процесу на бажаний результат. Таке відслідковування проводиться за допомогою моніторингових процедур.

Дійсний моніторинг містить у собі багатий комплекс процедур, що дозволяють виявити динаміку розвитку системи у певний період. Через це він добре вписується в алгоритм маркетингу освітніх послуг, є його необхідною умовою та невід'ємним компонентом. За такої постановки питання моніторингу, поряд з прогнозуванням, виступає як один з найважливіших елементів системи інформаційного забезпечення, а це дозволяє розглядати його як складову частину системи управління освітою. Таким чином, моніторинг забезпечує інформаційну стабільність, запобігає дефіциту інформації під час підготовки рекомендацій та прийняття управлінських рішень, підвищує їх обґрунтованість.

Як відзначають деякі дослідники, термін «моніторинг» інколи вживають у значенні відстеження результативності навчально-виховного процесу (наприклад, моніторинг навчальних досягнень учнів); подекуди під ним розуміють звичайний педагогічний контроль (моніторинг успішності); частіше його використовують у сенсі різнобічного вивчення певних параметрів функціонування системи освіти чи окремих її елементів або суб'єктів освітнього процесу (моніторинг якості підготовки фахівців з певної спеціальності, матеріально- технічного забезпечення навчальних закладів, стану здоров'я учнів тощо) [19, 1]. Отже, моніторинг все більше набуває статусу дослідження, а не емпіричного збору інформації про певні характеристики та властивості освітньої системи.

На основі вивчення й аналізу наукової літератури ми дійшли висновку, що моніторинг - сфера наукової компетенції інформації, яка вивчає структуру та загальні особливості виховної діяльності, а також питання, пов'язані зі збиранням, зберіганням, пошуком, аналізом відповідних даних щодо різних сфер виховання; квалітології - триєдиної науки, що охоплює теорію якості, теорію оцінювання і теорію управління якістю, тому під моніторингом виховної діяльності розуміємо вид систематичної педагогічної діяльності, спрямований на набуття нових знань, інформації та ін., на виявлення визначених проблем за допомогою засобів і методів, нагромаджених і розроблених наукою, який максимально реалізує в собі закони виховання та розвитку особистості і забезпечує можливість прийняття конкретних управлінських рішень. Моніторинг- - не данина моді, а стиль сучасного науково-педагогічного мислення, яке включає в себе неперервне і тривале спостереження, аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, уміння здійснювати розумові операції, необхідні в усіх випадках, що вимагають висновків, узагальнень, визначення належності явищ або предметів до певного класу, оцінювання «пану виховання, розповсюдження інформації про діяльність освітньої виховної системи, а також прогнозування динаміки та основних тенденцій її розвитку. Моніторинг - не інформаційно-кореляційний супровід системи виховної діяльності будь-якого навчально-виховного закладу.

У зв'язку з цим виникає питання: невже моніторинг ніколи раніше не застосовувався у виховній діяльності і його введення є чимось новим? Звичайно, ні.

Ідею моніторингу висунув англійський психолог Ф. Голтон у книзі «Дослідження людських здатностей та їх розвитку» (1883). Ця ідея була названа тестом.

У 1890 p. методику тестування розробив американський психолог Д. Кетгелл.

Для педагогічних цілей з 1892 року тести почали використовувати Ф. Голтон і Дж. Саллі. Проте широке використання тестів як системи прийомів для випробування та оцінювання розумового розвитку або обдарованості дітей, пов'язано з працями французьких психологів А.Біне і Т.Сімона. Тести Біне-Сімона привернули увагу педагогів та психологів багатьох держав світу і були адаптовані з урахуванням національних особливостей JI. Терменом в CLUA, Бобертагом в Німеччині, С. Бьортом у Великобританії, A.M. Шуберт в Росії.

Значний розвиток методика тестування здобула в педології (П.П. Блонський, K.M. Корнілов, В.М. Бехтерєв, 1.1. Россолімо, О.П. Нечасв - в Україні; Е. Мейман - у Німеччині; ГІіццолі - в Італії; С. Холл - в CLL1A).

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури поняття «моніторинг» введено в науковий обіг у 60-х роках XX ст. і одне з його перших нормативних визначень подано в 1977 р. у «Міжнародній енциклопедії освіти» [38]. У ньому це поняття визначається як технологія постійного спостереження конкретного явища, його оцінки і прогнозування розвитку.

На початку 1980 pp. воно з'являється у провідних педагогічних енциклопедіях: у 1982 р. - у 5-му виданні «Енциклопедії досліджень в галузі освіти», у 1985 р. - у «Міжнародній енциклопедії освіти», у 1987 р. - у «Радянському енциклопедичному словнику».