Розділ 5. Сім'я як об'єкт діяльності соціального педагога

5.1. Типи і види сімей

Сім'я - динамічно мала група людей, котрі разом проживають, зв'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.

Сім'я - це не тільки подружні взаємини, а й усі вертикальні зв'язки з кількома поколіннями прабатьків, шо сходять у глибину часів, а також теперішні взаємини між братами, сестрами, невістками, зятями тошо.

Сім'я - це той різновіковий колектив, членом якого стає дитина з перших років свого існування і вплив якого відчуває упродовж довгих років. Структура цього колективу закріплюється звичаями, культурними та національно-сімейними традиціями, моральними та правовими нормами. В межах цієї структури формуггься певна система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначають психологічний клімат сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишньою світу. Сім'я забезпечуе своїм членам економічну, соціальну і фізичну безпеку, турботу про малих, старих та хворих; умови для соціалізації дітей та молоді. Спільне ведення домашнього господарства вгіливаг на рівень матеріальної забезпеченості, визначає можливості спільного дозвілля, смаки, уподобання, ціннісні орієнтації сім'ї, культуру її побутово- предметного середовища. Непомітно для себе дитина оволодіває вміннями та навичками в різних сферах функціонування суспільства: насамперед, навичками людського спілкування. Поступово в дітей формується досвід сімейного життя, ставлення до родини як найвищої духовної та соціальної цінності.

Сім'я також визначається як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності.

Немає іншого соціального інституту, який був би так само чутливим до змін, що відбуваються у суспільстві, з такою ж наочністю відображав би успіхи прогресу, його протиріччя і складності, як сім'я. Вона реагує на ці зміни у своєрідній формі, що обумовлено її специфікою як інтимної і відносно замкнутої групи. Джерела єдності сім'ї полягають не лише у спільності інтересів і прагненні її членів, їхніх взаємозалежності й взаємодопомозі, а й у природних почуттях подружньої і батьківської любові.

Соціальна дієздатність сім'ї, рівень виконання нею завдань перед суспільством залежить від багатьох характеристик, які вимагають вивчення сім'ї та сімейного виховання як соціально- педагогічного явища.

На жаль, нині спостерігається збіднення сімейних та руйнування родинних зв'язків і це не може не впливати на стан сучасної сім'ї та розвиток у ній дітей. Адже саме через сім'ю дитина залучається до культури, набуває людських цінностей, переконань, моделей рольової поведінки, які формують її подальші життєві вчинки, житгєсприйняггя.

Для соціального педагога інформація про сім'ю є основою для подальшої роботи, формування взаємин, визначення предмету і об'єкту своєї діяльності.

Сім'я першого десятиріччя XXI століття має свої особливості, надбання і вади, що слід усвідомлювати як самим представникам сучасних сімей, гак і освітянам, які спілкуються з ними.

Розуміння позитивних і негативних змін, що відбуваються у сучасній сім'ї, допоможе педагогам виробити стратегію і тактику взаємодії з нею, здійснити диференційований підхід до різних її представників, викличе до життя творчий потенціал, спричиниться до оновлення старих і створення сучасних форм і методів виливу на дорослих і малих її членів.

До позитивних змін у житті сучасної сім 'ї належать:

• підвищення освітнього і культурного рівня багатьох родин, інтелектуалізація сучасного життя;

• індивідуалізація впливів членів сім'ї за рахунок розпадання зв'язків з широким колом родичів і сусідів;

• підвищення уваги до проблем розвитку і виховання дитини порівняно з проблемами догляду за нею. Переважна більшість сушених батьків зацікавлена в гармонійному і різнобічному розвитку дошкільників, у підготовці їх до жиптя;

• збільшення кількості молодих сімей, які сміливо приймають рішення щодо майбутнього їхньої дитини, здатні варіювати свої пошуки, надавати дошкільникові різні можливості, право вибору;

• підвищення цінності, значущості дитини для матері і батька;

• вивільнення часу для догляду і розвитку дитини за рахунок скорочення робочого дня і збільшення кількості вихідних, які батьки можуть провести разом з дитиною;

• підвищення емоційності контактів, відкритість проявів батьками й рідними своєї прихильності до дитини, зменшення стриманості у виявах ласки й любові до неї.

Поряд з ним слід констатувати наявність великої кількості негативних змін, які відбувалися в житті сучасної сім'ї. До них належать насамперед:

• збільшення кількості сімей з низькими і дуже низькими доходами,

• погіршення матеріального забезпечення дітей;

• збіднення найбільш шанованих раніше у суспільстві людей інтелігенції, зокрема освітян, лікарів, представників науки і культури, старих людей тощо, що призводить до знецінення освіченості і морального зубожіння суспільства, яке демонструє зростаючому поколінню неспроможність сплатити борги своїм трудівникам;

• підсилення нервової напруженості, зростання кількості стресів, а також екстремальних ситуацій, які доводиться розв'язувати сім'ї. Внаслідок цього збільшується кількість сімей, в яких звичайними стають сварки, незгоди, непослідовність вимог до дитини, емоційна неврівноваженність у спілкуванні з нею;

• формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внаслідок зайнятості батьків, скорочення часу, відведеного на спілкування з дошкільником;

• відсутність справжнього культу материнства, жіночості. В переважній більшості сімей матері працюють. Цим самим знецінюється їхні праця з догляду і виховання дитини. Працююча молода мати виявляє менше ніжності й турботи, часто буває занадто вимогливою і жорстокою у взаєминах з малюком;

• більшість сучасних бабусь і дідусів тривалий час віддають перевагу своїй роботі, а не сім'ї. Вони прагнуть соціального визнання і відчуття своєї значущості для суспільства. Повсякчас зменшується кількість терплячих, ласкавих, мудрих бабусь, які виховують онуків;

• переважання у багатьох сучасних сім'ях матеріальних орієнтацій над духовними, що сприяє виникненню тенденції до прояву дошкільниками прагматизму, скнарності, поміркованості у стосунках з однолітками і дорослими, зневажливого ставлення до етичної сфери взаємин.

Сьогодні сім'я розглядається як провідний мікрофактор соціалізації особистості, оскільки є персональним середовищем її життя та розвитку.